МоваЯ вірю в те, що, як любові слово
Може переінакшити людину,
Так і слова, б’ючи, мов дзвін, на сполох
Покличуть захистити Україну.
Бог сотворив і націю, і мову,
А Божий дар ми мусим вберігати,
Щоб не топтали зайди цю основу,
Щоби цвіла в віках Вкраїна-мати.
Смертельна небезпека знов нависла
Над рідним краєм. Двоязикі люди,
Узявши владу в брудні руки, злісно
Двомовність запроваджують облудом.
Народе! Націє! Зніми з себе шкарлупу
Байдужості й обов’язків службових.
Не дай повергнути Вкраїну в мовні муки,
Спустошити державності основу.
Буденні клопоти відкиньмо й особисте
І не впадімо в відчай і безликість.
Яскравим блиском мова українська
Серця наповнить гордістю і змістом!
Петро АНДРІЙЧУК.
Нема правдиПлаче, стогне Україна,
Рвуть її, шматують.
А народ у чому винен,
Хто його почує?
Зглянься, змилуйся над нами,
Святий, милий Боже.
Розберися Сам з панами –
Жити так негоже.
Обираєм в депутати
Тих, кому ми вірим,
А вони народ грабують,
Не знаючи міри.
Відбирають у нас знову
Нашу рідну мову,
Ділять землі наші й воду,
Зазіхають на свободу.
Схаменіться, владоможці,
Бо діждетесь грому!
Нема правди, нема віри
Нині вже нікому.
Віра СЕМЕНІЙ.
Залишити коментар