ТарасуТи народився в березні,весною –
Поет, художник, геній і пророк.
Великою і щирою любов'ю
Любив ти Україну і народ.
Тепер стоїш, Тарасе, у граніті,
У бронзі, непорушний і величний.
А твої вірші, твої заповіти
Іще живуть і будуть жити вічно.
Знов травень нам стукає в віконце.
"Єднайтесь, браття!" – аж до неба лине.
Тарасе славний, ти для нас – як Сонце,
В світлі якого воскресне Україна.
Писав ти вірші про кріпацьку долю,
Народ свій вільним бачити хотів,
І боротьбі за правду і за волю
Ти все життя, Поете, присвятив.
Тернистою була твоя дорога,
Та де б не був, Тарасе, де б не жив,
Тобі боліла Україна вбога,
За неї бідну Господа молив.
Ти закликав: "Моліться!", і молитва
За Україну хай народ єднає,
Хай зійде на Вкраїну Боже світло,
Вона одна в нас – іншої немає.
Лариса ЯРЕЦЬКА.
Гули вітри протяжно і надривно.
По Петербургу лютий мандрував.
Кружляла сніговиця безупинно,
Коли в самотині Шевченко помирав.
Тарас чекав в своїй світлиці друга,
Хоча жалітись на хвороби він не звик.
Гуляла за вікном свавільна хуга,
Незвичним був її химерний лик.
Чекав дарма поет жадану волю…
У друга тихо запитав: "Вона вже є?".
При тім стискав він край стола до болю,
Не думав відтепер про майбуття своє.
Хоч так хотів на білім світі жити,
Стрічати, як колись, заквітчану весну,
Вкраїну малювать – добру служити,
Спостерігать, як обійма туман сосну.
Шевченко плакав на плечі у друга.
Для правди торжества поет служив.
Він міркував: іще одна потуга —
І трісне, накінець, потворний той нарив.
...За кілька днів вже Кобзаря не стало.
Він не дожив до дня, як вийшов Маніфест.
Гірких століть з тих пір спливло чимало.
Та Україна все несе недолі хрест…
Людмила РЖЕГАК.
Залишити коментар