Вистоїмо! Бо хочемо тільки добраДе згода в сімействі,
там мир і тишина.
Щасливі там люди,
блаженна сторона…
Ці слова мені пригадуються, коли милуюся злагодженою роботою в Голобському храмі УПЦ КП на чолі з священиком Андрієм Сехом, який уміє організувати людей, уміє працювати і заохотити, бо сам є прикладом у всьому. Це – сім’я трударів. Матушка Ірина старанно працює у сезон на полуницях. Інші дивуються, а вона серед працьовитих людей себе добре почуває і не відстає. У парафіян на очах ростуть їх дітки – виховані й чемні.
Може, хтось засумнівається, але голобчани добре знають, що у парку стояла руїна, яка залишилася від панського маєтку. За короткий час енергійний і відданий своїй справі священик Андрій Сех створив красу (правда, поки що тільки всередині на першому поверсі). Зараз приступив до облаштування території. Насамперед треба її огородити.
Огорожа була добротна на всю територію парку, але «зникла».
Дохід у церкві малий. Усе дуже дороге: цемент, залізні стовпчики, цегла, пісок. І на поміч прийшли люди з добрими серцями. Це – директор ТзОВ «Ідея» Віктор Козак, начальник Радошинського піщаного кар’єру Ігор Присада.
А ще ж скільки треба робочої сили! І знову без будь-якої оплати, а просто, щоб виручити, домогти, відгукнулися люди. Щоразу приходять Іван Маєвський, Олег Луговий, Василь Троцюк, Микола Войтюк, Яків Данилюк, Олександр Крисак, Юрій Лук’янчук.
Юрій – взагалі людина особливого складу. У всьому любить красу. Своє обійстя перетворив у казку. Уміє побілити, причепурити, пофантазувати. У квітнику серед різнобарв’я квітів виглядають грибочки, звірята, пташечки. Дивуюся, що їм не присвоїли звання «Двір зразкового порядку». Хоче, щоб і навколо церкви було гарно.
А чого варті жінки! Щоб чоловіки мали силу працювати, підгодовують смачненьким, дивуючи своїми кулінарними здібностями.
Церква Київського патріархату дуже відчуває, що відокремлена від держави. Виживе сама, якщо на те Божа воля. А з всього видно, що Бог допомагає. Часті дощі і зливи припинялися, коли люди працювали. Коли закінчували роботу, починався легенький дощик, щоб скріпити підмурівок огорожі, як і нашу віру в те, що виживемо, хоч нам важко.
Але ми стійкі і впевнені у собі, бо хочемо тільки добра, злагоди, єдності, гармонії у стосунках між людьми.
Лідія ГАРЛІНСЬКА.
смт Голоби.
Залишити коментар