Життєвий і творчий подвиг Олени Пчілки
Видатна письменниця – поетеса, автор прозових та драматичних творів, перекладач, прозаїк і драматург – улюблена дитяча письменниця, публіцистка, редакторка і журналістка, талановитий педагог і діячка національного виховання, організатор української молоді, науковець-етнограф, член-кореспондент Академії наук України, активна громадська діячка, безкомпромісний і самовідданий борець за українську національну справу, зразкова матір – виховала геніальну Лесю Українку, виростила ще п'ятьох прекрасних дітей, виплекала їхні таланти.
У автобіографії, використавши оригінальний стиль (пишучи про себе як про третю особу) подала відомості про себе: "[…] Вродилась на Полтавщині, в повітовому місті Гадячому (колишній гетьманській резиденції) в дворянській, поміщицькій сім'ї Петра Драгоманова, що був нащадком давнішої козацької старшини при гетьманському уряді".
"По смерті батьковій у 1860 році десятилітню Олену Пчілку одвезено в Київ; там брат її, студент Київського університету (пізніше – відомий учений і публіцист український) помістив свою сестричку в школу, що звалася "образцовий пансіон для благородних дівиць".
"По скінченню своєї школи (в 1866 році) пробула Олена Пчілка ще який час у Києві, доповнюючи свою освіту читання та слухаючи "публічних лекцій", що були тоді у великому вподобанню у молоді […]. В домівці ж брата свого, тоді вже жонатого, пізналася з цілим гроном молодих українців, між ними І.Рудченко, П. Житецький, М. Старицький, М. Лисенко й інші, під надиром того оточення Олена Пчілка й стала свідомою українкою".
"Одружившись в 1868 році з чернігівцем Петром Косачем, теж приятелем Михайла Драгоманова, переїздить на Волинь, де її муж займав посаду голови "з'їзду мирових посередників". Там "ретельно зайнялась волинською етнографією, записуванням пісень і всяких інших знадобі, словесних і інших". Внаслідок "видала перший на Україні "Збірник українських народних узорів (зразків вишивання, мережаних тканок і писанок). До того видання, в 30 великих таблицях, додала теж велику наукову передмову…".
"Пізніше Олена Пчілка видала другу наукову працю на Волині. Се були "Українські колядки" – збірник з оригінально розподіленим матеріалом і науковим вислідом з поводу трьох категорій подаваних обрядових пісень".
"Чисто лексичний матеріал зібраний на Волині віддавала до словників, що складено в різні часи на Україні".
"…Найперше видала (в Києві) збірничок "Українським дітям", з віршованими своїми перекладами віршів славутніх польських і російських авторів. […] Майже одночасно надрукувала "Переклади з Гоголя" (два розмаїті зразки") – "Весняної ночі" й "Записки причинного"; до тих своїх перекладів додала чималу передмову – історико-літературну розправу про певні правила української мови, про її здатність до перекладання нею уславлених творів світової літератури…"
"За якимсь часом починає Олена Пчілка містити […] в українських часописах та літературних збірках свої власні твори […] : "Забавний вечір", "Чад", "Маскарад", "Пігмаліон", "Соловйовий спів" […] "Світло добра і любові". З віршів […] – "Думки-мережанки" (ціла збірка), поема "Козачка Олена" […] і чимало віршів поодиноких, дрібніших".
l
Ольга Петрівна Драгоманова була для багатьох взірцем мужності, сили волі, незламності духу. Протягом усього життя вона наполегливо, безкомпромісно боролася за відродження національної культури, за право говорити, писати й друкувати книжки рідною мовою.
Своїм громадянським обов'язком Олена Пчілка вважала просвітительсько-виховну роботу. Багато енергії й таланту віддала справі виховання й освіти українських дітей: "Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – молода Україна".
Олена Пчілка не була прихильницею революційних методів боротьби за соціальну справедливість – основний засіб перебудови суспільства вбачала в культурі та освіті.
"Мама не була соціалісткою, – згадувала дочка Ізидора, – вважала соціалізм утопією, але демократкою вона була і на слові, і на ділі. Так само, як і ворогом соціальної нерівності мама була все життя і свої переконання висловлювала одверто не тільки в родині своїй чи серед друзів, а широко в громаді, в пресі".
Ліберально-просвітительські ідеї знайшли відображення в творчості Олени Пчілки, найбільше – в її драматичних та прозових творах, присвячених змалюванню життя та пошуків його сенсу українською інтелігенцією. Своєю творчістю доводить, що українською мовою можна писати не тільки про селян і для селян, а що нею можна описувати життя всіх суспільних станів.
До прикладу, в оповіданні "Товаришки" (1887) зображена "пора першого пробудження нашого жіноцтва в 60-х роках, першого поривання його до раціональної освіти і життя" (писала сама Олена Пчілка в післямові до твору).
Головні героїні Люба Калиновська і Раїса Брагова їдуть за кордон, у Швейцарію, щоб здобути медичну освіту в Цюріхському університеті. Вихована в небагатій родині, Люба мріє віддати свої знання на поліпшення становища народу. "Аристократка" Раїса їде вчитися за кордон, бо "тепер се в моді".
Закінчивши університет, Раїса виходить заміж за німецького професора і залишається за кордоном, займається приватною практикою, лікуючи грошовитих пацієнтів.
Цілком інший шлях обирає Люба: повертається в Україну, їде у глухе село, де самовіддано й безкорисливо служить простим людям разом із своїм однодумцем Корнієвичем, з яким вона одружується.
В образах Люби та її товаришів Загоровського, Кузьменка, Корнієвича письменниця втілила своє розуміння ролі передової інтелігенції – допомагати народові, займатися його просвітою, сприяти піднесенню його духовного й культурного рівня. В творі відображені ідейні позиції самої Олени Пчілки.
l
4 жовтня 1930 славетна українська письменниця і громадська діячка Ольга Петрівна померла. Поховали її у Києві на Байковому кладовищі поряд з могилами Лесі Українки, Петра Антоновича Косача та сина Михайла.
Олена Пчілка пройшла довгий і складний творчий шлях, але завжди лишалася вірною демократичним і гуманістичним ідеалам, стояла на позиціях реалізму і народності, прагнула служити справі розквіту і зміцненню рідної літератури і культури.
Тетяна Нерода.
Видатна письменниця – поетеса, автор прозових та драматичних творів, перекладач, прозаїк і драматург – улюблена дитяча письменниця, публіцистка, редакторка і журналістка, талановитий педагог і діячка національного виховання, організатор української молоді, науковець-етнограф, член-кореспондент Академії наук України, активна громадська діячка, безкомпромісний і самовідданий борець за українську національну справу, зразкова матір – виховала геніальну Лесю Українку, виростила ще п'ятьох прекрасних дітей, виплекала їхні таланти.
У автобіографії, використавши оригінальний стиль (пишучи про себе як про третю особу) подала відомості про себе: "[…] Вродилась на Полтавщині, в повітовому місті Гадячому (колишній гетьманській резиденції) в дворянській, поміщицькій сім'ї Петра Драгоманова, що був нащадком давнішої козацької старшини при гетьманському уряді".
"По смерті батьковій у 1860 році десятилітню Олену Пчілку одвезено в Київ; там брат її, студент Київського університету (пізніше – відомий учений і публіцист український) помістив свою сестричку в школу, що звалася "образцовий пансіон для благородних дівиць".
"По скінченню своєї школи (в 1866 році) пробула Олена Пчілка ще який час у Києві, доповнюючи свою освіту читання та слухаючи "публічних лекцій", що були тоді у великому вподобанню у молоді […]. В домівці ж брата свого, тоді вже жонатого, пізналася з цілим гроном молодих українців, між ними І.Рудченко, П. Житецький, М. Старицький, М. Лисенко й інші, під надиром того оточення Олена Пчілка й стала свідомою українкою".
"Одружившись в 1868 році з чернігівцем Петром Косачем, теж приятелем Михайла Драгоманова, переїздить на Волинь, де її муж займав посаду голови "з'їзду мирових посередників". Там "ретельно зайнялась волинською етнографією, записуванням пісень і всяких інших знадобі, словесних і інших". Внаслідок "видала перший на Україні "Збірник українських народних узорів (зразків вишивання, мережаних тканок і писанок). До того видання, в 30 великих таблицях, додала теж велику наукову передмову…".
"Пізніше Олена Пчілка видала другу наукову працю на Волині. Се були "Українські колядки" – збірник з оригінально розподіленим матеріалом і науковим вислідом з поводу трьох категорій подаваних обрядових пісень".
"Чисто лексичний матеріал зібраний на Волині віддавала до словників, що складено в різні часи на Україні".
"…Найперше видала (в Києві) збірничок "Українським дітям", з віршованими своїми перекладами віршів славутніх польських і російських авторів. […] Майже одночасно надрукувала "Переклади з Гоголя" (два розмаїті зразки") – "Весняної ночі" й "Записки причинного"; до тих своїх перекладів додала чималу передмову – історико-літературну розправу про певні правила української мови, про її здатність до перекладання нею уславлених творів світової літератури…"
"За якимсь часом починає Олена Пчілка містити […] в українських часописа
Життєвий і творчий подвиг Олени Пчілки
Залишити коментар