Залюблена у СловоКожна людина, де б вона не жила, що б не робила, має лише їй властивий талант. Одні мають здібності творити мистецькі шедеври, майструвати з дерева цікаві витвори, інші ж – захоплюються піснею, словом.
Ольга Ліщук не один рік очолює у рідному селі Мощеній сільську бібліотеку. Вміло, з любов'ю пропагує серед жителів не лише книги, а й бере активну участь у художній самодіяльності, організовує цікаві зустрічі зі своїми читачами.
До того ж, пані Ольга окрилена піснею, пише про це у місцеву міськрайонну газету "Вісті Ковельщини", ділиться думками про життя села.
Найбільше її захоплення – це, звичайно, книги. Вона вміє запропонувати читачам цікавий твір, вислухати людей про те, що найбільше подобається в ньому.
А ще Ольга Ліщук іноді у вільні хвилини захоплюється поетичним словом. Перші її проби пера переконують, що автор поетичних рядків прагне з любов'ю оспівати наш край, щиро передати людям свої почуття.
Степан СКОКЛЮК,
член Національної спілки письменників України.
Я вишиваю рушничок на долю,
Ниточку до ниточки кладу.
Узор складний замріяно веду.
Я вишиваю квіточки червоні,
Що у мереживо вплету.
Їх зростили мамині долоні,
За це її я ніжно так люблю.
Хай нитка за ниткою в'ється,
Життя щасливого на полотні.
І доля радо посміхнеться,
Радість принесе мені.
Я дарую людям пісню,
Ніжне, тепле слово,
І співаю я з любов'ю
Про красу чудову.
Про червонії троянди,
Білі хризантеми,
Й білу вишиту сорочку,
Що мила для мене.
Про калину й тополю
Та про черемшину,
Про чарівний край козацький
Й рідну Україну.
Хліба у полі дозрівали,
За обрієм згасав вже день.
Матуся рідна притуляла
Пахучі квіти до своїх грудей.
Вона тримала ніжно-ніжно –
І втіхи, радості усім бажала.
Ольга ЛІЩУК.
с. Мощена.
Залишити коментар