“Ой що в Свято-Юріївському храмі заграли дзвони, затремтіли...”13 липня 2014 року, у день пам'яті Волинської ікони Божої Матері, урочисто задзвонили в Свято-Юріївському храмі УПЦ КП с. Дубового особливо дорогі кожному дубівчанину 100-літні дзвони, які пережили лихоліття двох останніх світових воєн та повоєнного атеїзму – з благословення митрополита Луцького і Волинського Михаїла відбулось святкування 20-річчя зведення Свято-Юріївського храму УПЦ КП с. Дубового та 100-річчя освячення дзвонів Свято-Юріївського храму, зруйнованого фашистськими загарбниками в липні 1943 р. (село було повністю спалене, церква пiдiрвана).
Відбулась святкова літургія, яку очолив вікарій Волинської єпархії УПЦ КП – владика Матфей у співслужінні священиків Ратнівського, Ковельського районного і міського деканатів.
Ошатно прибраний Свято-Юріївський храм с. Дубового знову гостинно зустрічав гостей, що приїхали розділити з дубівчанами радість свята. З-поміж них – і ті, чиє коріння в дубівській землі, чия історія роду кличе сюди. Це – Віра Давидівна Рабко з донькою Ярославою Бондар. Їх чоловік і батько – Степан Рабко – був свідком подій, коли в 1943 році дід Степана – Віктор Бабарига (дід Тюбай) з кількома активістами закопали в клуні церковні дзвони – німці хотіли їх переплавити. Ті дзвони пролежали в землі майже півстоліття…
Хтось, проживаючи далеко (навіть у столиці) – все одно вважає себе дубівчанином, як от Заслужена артистка України Світлана Мирвода з сестрою… Ми раді бачити усіх! Адже дуже важливо, щоб ніколи не переривалась та золота ниточка роду, 
ниточка історії рідної землі.
Зі щирою усмішкою на вустах і душевним трепетом зустрічав гостей настоятель храму о. Іоан Бонис.
Від імені парафіян Свято-Юріївського храму УПЦ КП с. Дубового та від усіх жителів владику Матфея на нашій дубівській землі привітали учні місцевої ЗОШ І-ІІІ ст. З низьким уклоном та вітальними словами запросили поважного гостя випустити в небо білих голубів як уособлення спільної мрії всіх українців про МИР – адже білий голуб з давніх часів символізує мир і добрі звістки. Також дубівські діти символічно поділились з Владикою теплом сердець – піднесли запашний коровай на вишитім українськім рушникові.
Відтак відбулась святкова архієрейська служба на чолі з владикою Матфеєм.
Красномовно проголошуючи проповідь, владика Матфей наголосив, як важливо сьогодні усім миром захистити рідну землю, рідну мову, рідну церкву. А справжній патріотизм, на переконання Владики, ґрунтується на глибокій духовності.
Дубівчани ніколи не були бездуховними. З глибини віків вервечкою передань людських і документальних свідчень тягнуться докази присутності віри християнської серед люду дубівського.
Про церкву в селі згадується у краєзнавчому словнику Олександра Цинкаловського "Стара Волинь i Волинське Полiсся": "Дубова, с., Ковельський пов., 5 км вiд Ковля. В 1887 р. було там 130 домів i 968 жителiв, дерев'яна церква, одноклясова школа, 8 вiтрякiв".
На жаль, нема жодного слова про будівничих храму і в честь кого був висвячений. Проте із спогадів старожилів, літописних джерел та переказів відомо, що в селі завжди празникували (святкували "престольний” празник) на Юр'я (Святого Юрія Переможця).
Але достеменно відомо, що дзвони для церкви були вiдлитi на одному iз заводiв Подiльської губернії у 1914 роцi напередоднi Першої світової війни. Історія цих дзвонів досить непроста: двічі закопували в землю, аби зберегти від знищення, певний період слугували ковельчанам на дзвіниці Свято-Воскресенського собору. Через атеїстичні гоніння розпочати будівництво нової церкви після закінчення Великої Вітчизняної війни було неможливо. Але село продовжувало жити духовним життям. Дубівська парафія, як уже згадувалось, відносилась до Благовіщенського собору м. Ковеля. Крига скресла, коли люди відчули подих свободи – вже в 1994 році на невисокому пагорбі на околиці села серед поля заяснів своєю красою відроджений Свято-Юріївський храм.
Працювали над зведенням храму всім селом. Староста церкви Андрій Безека згадує, що жоден, кого б він не запрошував на роботу, не відмовлявся допомогти. 
Розписував церкву Микола Цьомик, пізніше – односельчанин Віктор Мороз, а разом з ним і Степан Солодуха.
Не лише багато часу й зусиль, а й чималу частинку душі вклали в будівництво храму Володимир Супрунюк (тодішній староста), Олександр Веремчук, теперішній староста Андрій Безека, Іван Смітюх, Іван Мельник, Михайло Чосік, Роман Горбач.
Добрим словом згадують дубівчани тодішнього голову колгоспу "Україна" Віталія Карпюка, котрий, маючи активну життєву позицію, сприяв будівництву храму і допомагав у його зведенні.
Усіляко допомагала у спорудженні храму й нині покійна Софія Овсіївна Пашко і, будучи заступником голови колгоспу "Україна", та ставши згодом його головою. Не дбаючи про багатство земне, вона по краплинці збирала собі скарб на небесах...
20-річний ювілей Свято-Юріївського храму відзначали саме в день 10-ї річниці пам'яті Софії Пашко, яка трагічно загинула в 2004 році.
Незмінно супроводжують всі богослужіння в Свято-Юріївському храмі божественні піснеспіви у виконанні хористів на чолі з неповторним голосом регента Клавдії Василівни Богданович. Відзначити ювілей рідного храму прибули й хористи, що стояли біля його витоків: Ольга Веремчук, Домініка Гурська, Єфросинія Самчук.
Помолились за упокій хористів, що відійшли у вічність: Фаїну Оліщук, Євдокію Горбач, Марію Підколесну, Ростислава Шалаботова, Віру Більшевич, Таїсу Балюк.
Щоразу, коли ангельська музика церковних дзвонів розливається благовістом по селу, кожен віруючий дубівчанин, благочестиво перехрестившись, згадає добрим словом ім'я славнозвісного односельчанина – Полікарпа Шафету, що допоміг повернути нам наші дзвони. А також всіх тих, хто в лихий час їх заховав і зберіг. Це – нині покійні настоятель церкви отець Іван Губа (архієпископ Ігор), регент Йосип Поліщук, дяк Петро Рябко, церковний староста Віктор Бабарига, церковні активісти Олександр Борисюк, Клим Троць, Василь Пантолік, Платон Безека.
В кожному рядку новітньої історії церкви в с. Дубовому вписане й ім'я Надії Петрівни Чаюк. Коли в 1992 році постало питання про відбудову Свято-Юріївського храму, кандидатуру Надії Петрівни першою було запропоновано до "двадцятки" (церковний орган управління). 
Виконувала усіляку фізичну роботу на будівництві, завжди була в перших рядах: коли потрібно було "здобути" дозвіл на будівництво українського храму, організувала і їздила з делегацією до єпископа Волинського Нифонта (УПЦ), щоб отримати дозвіл на повернення старовинних дзвонів із Свято-Воскресенського собору м. Ковеля назад на дзвіницю відбудованого храму в Дубовому, брала безпосередню участь у їх поверненні.
З нагоди ювілею храму та 20-річчя пастирського служіння владика Матфей вручив митрофорному протоієрею Івану Бонису, настоятелю Свято-Юріївського храму УПЦ КП с. Дубового, декану Ковельського районного деканату УПЦ КП орден Юрія Переможця. Отець Іван почав ревно виконувати обов'язки настоятеля нашого храму 18 років тому, й незабаром результати його самовідданої праці були належно поціновані – його призначили Благочинним Ковельського районного деканату УПЦ КП.
Парафіян, що плідно трудяться у Христовім винограднику, Владика нагородив Благословенними Грамотами та Подяками.
Голова Ковельської РДА Юрій Поліщук вручив Подяку церковній громаді Свято-Юріївського храму УПЦ КП й настоятелю парафії прот. Івану Бонису – зокрема, за розвиток духовності й української державності.
Після урочистостей в храмі відбулось освячення водосвятної каплички, збудованої на честь Волинської Богородиці в с. Дубовому на території Свято-Юріївського храму УПЦ КП.
Ініціатором будівництва був о. Іван Бонис, настоятель храму, а люди активно підхопили цю чудову ідею.
На бані новозбудованої каплички в честь Волинської Богородиці встановлено реконструйований хрест зі старої спаленої церкви. Свiдок жорстоких боїв i нищення церкви – покалiчений залiзний кований хрест довго стояв бiля могили колишнього старости церкви Вiктора Євтуховича Бабариги на сiльському кладовищi, потім – біля Свято-Юріївського храму, а згодом святиня отримує нове життя на водосвятній капличці.
Справедливiсть, здається, восторжествувала. І нині кожен недільний чи святковий ранок в Дубовому починається з неповторної музики церковних дзвонів.
Діяльність Свято-Юріївської парафії та її настоятеля й нині активна й спрямована на утвердження в душах людей і, насамперед, підростаючого покоління, добра, милосердя, любові.
Дасть Бог, на цей раз дзвони служитимуть вiки і їх нiхто й нiколи бiльше не знiматиме i не закопуватиме в землю.
Парафіяни Свято-Юріївського храму щиро вітають свого настоятеля о. Івана Бониса з високою церковною нагородою – орденом Юрія Переможця!
Нехай Отець Небесний ласки і добра
І святий Юрій Переможець,
Хто Дім Господній цей оберігає,
Завжди і всюди Вас супровождають!
Нехай Господь Вам помагає
В служінні, в справах і трудах
І весь Ваш шлях благословляє
На многії і благії літа!
Мілана Тхоржевська,
випускниця ЗОШ І-ІІІ ст. с. Дубового.
НА ЗНІМКАХ: під час урочистостей в Свято-Юріївському храмі УПЦ КП с. Дубового.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар