На храмове свято в ГолобахНетрадиційно відзначили день пам'яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла парафіяни Свято-Георгіївського храму у селищі Голобах.
Церковне подвір'я — все у квітниках, а всі квіти пожертвували голобчани. Збоку "притулився" своєрідний куточок традиційної України із саморобними лелеками у гнізді. Поруч — стара церковна дзвіниця, яка нині має назву "Галерея "Дзвіниця", де підлога встелена домотканими доріжками, добутими з прабабусиних скринь на прохання місцевого настоятеля ієромонаха Ніфонта (Омельчука). На стінах — вишиті картини і фотознімки з життя парафіян храму.
У день свята вхідну браму церковного подвір'я прикрасили квітами і травами, центральну доріжку виклали вінками із трав, біля входу у церкву місцеві таланти створили із трави і квітів сонце з промінням, а стовпи з ліхтарями "вбрали" у пучки очерету.
Напевне, голобська парафія одна з небагатьох не тільки у Володимир-Волинській єпархії, де після богослужіння на великі церковні свята запровадили спільні трапези. Отець Ніфонт, прийшовши на парафію, вирішив об'єднувати прихожан і таким чином.
На богослужінні у день, коли Церква вшановує святих первоверховних апостолів Петра і Павла, у храмі було дуже багато людей. Три хори співали на цій службі, славили Господа і під час хресного ходу. Опісля парафіяни родинами, по-сусідськи розмістилися біля довгих столів за спільною трапезою.
Отець Ніфонт розказав про своє паломництво на Святу Землю, про Галілейське озеро, у якому майбутній апостол Петро ловив з Ісусом рибу... І
нині на березі озера є кафе, де можна спожити рибу із вод, які омивають береги Галілеї. Цю страву тут називають "рибою святого Петра", але й в українців була традиція споживати на Петра і Павла рибу, як один із символів миру у домі. То ж на спільну трапезу голобські господині приготувати рибний
шашлик за рецептом отця Ніфонта. А юшки, пирогів, компоту та квасу, пожертвуваних благодійниками, вистачило усім присутнім.
Цього свята голобчан порадував і церковний хор із села Арсенович. Співають у ньому переважно чоловіки і жінки поважного віку. Але так зіспівані, такий молитовний їхній спів! І світські пісні, виконані після богослужіння на церковному подвір'ї, стали для голобчан "спомином, що душу пройма". Може, тому, що співали пісні давні, зі своєї ще юності, і про насущне, яке тривожить душі й нинішніх поколінь.
Не тільки, щоб Богу спільно помолитися, а й заради хвилин щирого душевного єднання парафіян і влаштовує настоятель Свято-Георгіївського храму ієромонах Ніфонт такі пам'ятні свята парафії.
Наталія МАЛІМОН.
На знімках: під час свята у Голобах.
Фото з архіву Голобського храму.
Залишити коментар