Духовність / Думки вголос поетичним словом

Вклоняюсь тобі, Україно!

Доброго дня, пане Охріме!

Пропоную до рубрики "Цілком серйозно"  вірші, які зараз актуальні, хоча автор написав їх… 20 років тому.  У "Вістях Ковельщини" вони ще не друкувалися.

l

Вкраїно, чому невесела,

Чому, наша ненько, сумна?

І де та орлиная сила,

Хто в тебе її відібрав?

А де твоя ніжная пісня,

Чому ти лиш слізоньки ллєш?

Та пісня у серці  з дитинства

І досі в мені ще живе.

Мовчить Україна. Та серце

Її ще і б'ється, й кричить.

Посипали сіллю у герці

Ту рану, і рана болить.

Бувають же зрадники-друзі…

Чому, Україно, сама?

Чому у Совєцькім Союзі

Ти щастя собі не знайшла?

Я знаю вже, де твоя сила –

Її ти для нас віддала.

Та чому ж тепер ти безкрила?

А ти була вільна, як птах…

Хоч голосу твого не чути,

Та ти, Україно, живеш,

І ти, Україно, могутня!

Такої, як ти, – не знайдеш!

l

Вже воскресла, Україно,

Твоя воля й слава,

Вся зібралася родина

Та й запанувала.

Вже вернулись наші браття

Зі славним гетьманом,

Що за долю, волю й щастя

Мужньо воювали.

Повернулись козаченьки

З далекого бою.

Ти воскресла, рідна ненько,

Ми горді тобою!

Вже воскресла Україна,

І слава, і воля.

Вже всміхнулась незборима

Українцям доля.

Вже воскресли, та навіки,

Борці за свободу,

Бо козацькім нашім роду

Нема переводу.

Розірвали ми кайдани –

Невольничі пута!

Й рідна пісня із Майдану

Всім світом почута!

l

Ти виростила всіх нас, Україно,

Любов до волі й щастя нам дала,

Нас зігрівала в ту лиху годину,

Коли в неволі рабській ще була.

Тепер настав той час, коли усі ми

Тобі повинні долю повернуть,

Козацьку славу – славу соколину,

Стрілецьку пісню – пісню молоду.

Було нам тяжко, та тобі ще тяжче,

Бо вбито і сплюндровано не раз.

Тепер ти вільна, мила ненько наша,

Ми ожили, настав розплати час:

За всі страшнії рани, всі ті муки,

Що допекли тебе в лихій годині.

Наш голос всюди, в цілім світі чути,

І гордо кажем: "Слава Україні!".

l

Настав той час, коли всім доведеться

Підняти нашу неньку із руїни,

Хоча нелегко нам тепер живеться, –

Любім душею й серцем Україну!

Наш давній предок прагнув ще свободи

І воював за неї до загину,

А я і ти, продовжувачі роду,

Любім всім серцем неньку-Україну!

Та й запорожці зі своїм гетьманом

Несли у бій свободу й долю гідно

І крізь тяжкі, нестерпні в болю рани

Вони любили серцем Україну!

Ворожі пута рвали і кайдани,

Бо вирувала в жилах кров неспинно,

І то для нас вони заповідали –

Любити щирим серцем Україну!

Сиділи в тюрмах, таборах невольних

Борці за те, що рідний край любили.

І не була для них лукава доля:

Вони любили серцем Україну!

У важких муках, у страшному герці,

Мов ніжний подих, пісню солов'їну,

Несли молитву у своєму серці

За нашу неньку-Україну!

Тож не чекай, коли хтось озоветься,

А запали ту свічечку єдину,

До неї прийде той, хто любить серцем

Й душею любить вічну Україну!

 Ігор ВИЖОВЕЦЬ.

Росії – з нелюбов’ю!

Здравствуйте! Хочу Вам успеть до нового возможного обыска (пока меня не отрубили окончательно от Интернета) послать своё недавно написанное стихотворение. Желаю всем патриотам Украины успешно завершить антитеррористическую операцию против бандитов "Лугандии" и активно им помогающим боевикам из Эрефии. 

От имени немногочисленных россиян, в ком ещё остались совесть и здравый смысл,простите нас за горе,  причиняемое вам этими вооружёнными головорезами при под