Чудесні зцілення на Святій ЗемліКожен, хто ступає на Святу Землю, наповнюється неповторними переживаннями і почуттями. І не дивно. Пройти слідами слави Самого Господа нашого Ісуса Христа – це мрія і нагорода для кожного християнина.
Паломники хочуть наповнитися Його цілющою благодаттю, яка нескінченним потоком випромінюється від найсвятіших у світі місць. Багато хто їде на Святу Землю за зціленням. Є й такі (як, наприклад, я), що хочуть вклонитись святості, подякувати за звершені раніше чудесні діяння. Але кожен свою мету поїздки, як правило, не розголошує, а тримає в секреті.
Пані Ольга зі Львова, симпатична білявка, цікава і, здавалось би, безтурботна співрозмовниця. Ми йшли із вершини гори Фавор (Тавор) і ділилися враженнями. Так сталося, що молилися просто неба. Ми перебували на тому місці, де відбулось Преображення Господнє.
Далеко від рідної української землі хочеться, щоб хтось був поруч і розділяв твою самотність. Словом, щира, душевна зустріч.
Так розпорядилося Господнє провидіння, що через деякий час я опинився поруч з Ольгою. При хрещенні у святих водах Йордану я побачив, як світилося її обличчя. Зізнаюся, щасливішого обличчя я ніколи ні в кого не бачив. Мені здавалося, що все її єство виповнене Божественним духом. Вийшов з води, навіть картав себе за те, що моя душа не така відкрита до святості, як у моєї знайомої.
Мої думки перервала пані Любця з Івано-Франківська: "Анатолію Володимировичу, дивіться… дивіться – камінь вийшов!..".
А прелюдія цього дива була непростою. Знаючи, що у дружини камінці в нирках, чоловік забороняв Любці паломництво. І був правий – могло статися непередбачене. В таких випадках потрібна операція.
Але та вперто повторювала, що вона вилікується на Святій Землі. Перші випробування чекали на неї (та й на всю групу) біля гори Фавор. Страшний біль пронизував все її тіло. Біля неї чаклувала лікарка із Ковеля пані Любомира, але що можна вдіяти в "польових" умовах?
Наші керівники групи вирішили використати страховий поліс і помістити хвору в лікарню. Їм це вдалося: в готель прибув ізраїльський лікар. Вердикт той же – негайна операція. Але пані Любця знову відмовилася, і на другий день поїхала з нами на Йордан. Далі ви знаєте, що відбулося.
Ми всі раділи диву, яке сталося. Віра в зцілення врятувала життя людині, а Господь ще раз підтвердив Свою всепереможну силу і благодать.
Радість зцілення передалась паломникам. Ми молилися на вервиці і возносили славу Господу. Автобус стрілою летів по серпантину ізраїльських доріг до печер древнього Кумрану і Мертвого моря.
Крута, з підйомами та спусками, дорога в парі із тридцятиградусною спекою заколихує і швидко втомлює. Паломники на якийсь час притихли і поринули в роздуми.
ххх
І раптом в салоні автобуса стало творитися щось неймовірне. Почувся рик і чоловічий грубий крик. Всі повернулися і побачили, як наша мила пані Оля перетворилася в згусток конвульсій.
Голос, який виривався з її грудей, ніби намагався знищити це миле жіноче створіння. Тіло хворої кидало, мов на батуті, з боку в бік, аж до стелі автобуса. Отець Леонід, маючи неабияку практику екзорциста, намагався втихомирити біса, який мучив нещасну.
Ні молитви, ні паси і рухи руками не могли зупинити розлюченого звіра. Біс мстив за водохрещення в ріці Йордан, після якого він, наче побитий пес, причаївся і не проявляв себе.
Переляканий водій зупинив автобус. Частина паломників вийшла на узбіччя, а отець Леонід наполегливо приборкував лютого звіра. Коли крики вщухли, а конвульсії стали меншими, ми знову вирушили в дорогу. І тут сталося ще одне диво. Всі без винятку паломники стали промовляти "Богородицю…" і "Отче наш". І тільки-но грубий бісів голос ставав чуткішим, хор паломників співав голосніше.
Це була направду жорстока боротьба. Всі вірили в перемогу Бога. Інакше й не могло бути. І сатанинський приспішник здався. Це була не остаточна перемога. Ми знали, що нас чекає попереду нова "війна".
Природно, що у мене з'явився підвищений інтерес до нашої супутниці. Нову порцію переживань біс видав у храмі Різдва Пресвятої Богородиці. О, там була особлива молитва! 5 священиків з Ковеля, Києва, Івано-Франківська служили Божественну літургію. Це було щось надзвичайне. Мурашки бігали по всьому тілу. Розум не вміщував величі того чудесного Богослужіння.
А сатанинський хижак все огризався і мучив бідолашну. Але тут, у храмі, протистояти колективній молитві він не міг. Це була чергова перемога над сатаною. Вимучене обличчя пані Ольги випромінювало благодатне сяйво.
Із Святого Письма знаємо, як Ісус перемагав спокуси сатани, як виганяв бісів із тіла хворих. Та чи можна порівняти всеперемагаючу Божественну силу із нашою силою, яка залежить від рівня віри кожного з нас?
Сумніви мали підстави. І слуга Люцифера знову проявився на Голгофі. Це була внутрішня боротьба окриленої попередньою перемогою пані Ольги, яка поверталася до здоров'я. В загальній черзі, на колінах наша землячка йшла до найсвятішого місця – туди, де Ісус подолав смерть.
Молитва. Цілування святого місця. Торкання в поклонах головою, руками і… серцем.
Я спостерігав за цією боротьбою. Пані Ольга знову була знесилена і до краю виснажена. Черговий монах підганяв чергу: "Бістро! Бістро!".
Ольга не відходила далеко, а стояла поруч. І раптом якась неймовірна сила зірвала її з місця. Незважаючи на масу паломників, вона проштовхалася до місця розп'яття і в якомусь екстазі стала його цілувати й припадати всім тілом.
Потрібно було бачити осяйне обличчя Ольги. Це був щасливий лик святої.
"Спасибі тобі, Господи!" – мимоволі прошепотів і я. Нове диво сталося! Воно відбулося на моїх очах.
ххх
Вслухайся, читачу, в окремі фрагменти сповіді львів'янки Ольги Олексюк.
"Десять років… Десять років незрозумілих мук, страждань, нав'язливих страхів виснажили мене. Офіційна медицина була безсилою, тому що, як з'ясувалося, мені було пороблено на смерть.
Мої намагання зрозуміти, що відбувається зі мною, як вилікуватися, як віднайти сили до повноцінного життя, привели мене до Бога.
…І так з Божої волі я мала розмову з отцем Леонідом, який перейнявся моїми хвилюваннями та з переконливою впевненістю запропонував паломницьку поїздку до Ізраїлю.
Я відчула, що саме там мені буде подаровано зцілення.
Божа благодать та благословення були відчутні з перших кроків на Святій Землі.
Лише те, що без допомоги моїх близьких доїхала до місця паломництва, було неймовірним для мене. Цілоденне ходіння, спека спочатку здавались надреальними випробуваннями. Та з перших хвилин прощі я відчула, що з Божим благословенням усе зможу витримати.
…Диво зцілення зі мною сталось у день Різдва Пресвятої Богородиці. Ісус і Діва Марія обдарували мене великим даром – стати сильною духом, вільною від страхів, невпевненості і болю.
Я переконана, що лише моя віра в Бога, Його сила, любов, турбота привели мене до зцілення".
ххх
Прискіпливий читач зауважить, що мої візуальні спостереження місця зцілення і самої Ольги не співпадають. Повірте: протиріч ніяких немає. Пані Ольга відчула свою внутрішню перемогу 21 вересня у храмі Різдва Пресвятої Богородиці, але остаточно злий біс покинув єство і душу хворої на Голгофі.
Полегшення, яке вона відчула, дає право їй судити, що виздоровлення відбулося на декілька днів раніше.
А ми просто вкотре згадаємо Святе Письмо: "Благодать вам і мир від Бога Отця і Господа нашого Ісуса Христа, що за наші гріхи дав Себе Самого, щоб від злого сучасного віку нам визволити за волею Бога й Отця нашого. Йому слава на віки вічні. Амінь!".
(Ап. Павло. До Гал. 1. 3-5).
Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар