Іти шляхом, осяяним ГосподомХХ століття – це період жорстокої боротьби між сатаною і Богом. Біс сичав, ревів, плювався війнами, революціями, голодоморами, репресіями. На 1/6 планети запанувало безбожжя. Темні сили вже святкували свою перемогу, страхом паралізуючи людську свідомість.
І раптом на порозі нового, ХХІ століття, комуно-атеїстична система впала, як картковий будиночок.
Засяяли бані храмів під синім мирним небом. Розкрились хрести до Всевишнього.
Злетіли птахами молитви душевні. Здавалося, саме єство планети Земля стало наповнюватися любов'ю, доброчинністю, благодаттю Господньою.
Ніби з попелу вікового рабства відродилася і постала над світом Україна.
Заговорили про ідентичність, націю і славу.
Ох, Україно, Україно! Твоя щирість – це наївність. Забули ми, що хрест і баня над будинком молитви – це ще не віра і не любов Господня. Все в твоєму серці має відродитися. Всепереможний дух повинен сформуватися, а на сторожі мають стати слово і дія.
Заколихані ейфорією незалежності, не зчулися, як вибухнуло пекло війни. Підступна смерть, заховавшись в кулі та осколки снарядів, вразила серця та душі українців.
Багатовікова історія війн засвідчує, що до смертельних конфліктів причетні самі народи, які зійшли із істинного шляху, правителі, яких безвідповідально обрав народ, та всі ті, що ступили на шлях злочинності й корупції.
Бог намагався перевірити українців і дав шанс зробити правильний вибір.
Не зважили – обрали двічі судимого у минулому, з примітивним інтелектом та ознаками страху (читай: присутністю сатани) президента.
Бувало в історії християнства, що царі ступали на шлях неправди, але наверталися до віри істинної, і Бог їх прощав.
Президент Янукович, підмарафетивши свою зовнішню оболонку, всередині залишився тим самим бандитом, яким був у роки юності. Метастази злочинної "сім'ї" розповзлися по всіх структурах державного організму, охопили медицину, освіту, міліцію, прокуратуру, судову систему, митницю і т. д., і т. п.
Аналізуючи таку близьку в часі нашу історію, мимоволі згадую древні сюжети і роблю паралелі.
Бог попереджав мешканців Содому і Гоморри про потребу навернення до праведного життя. Вказував шлях до цього: моліться, миріться, любіть, не грішіть, увіруйте, і благополуччя повернеться до вас. Та де там! Глухі – не почули. Зрячі – побачили руїни міст.
А ми хіба не бачили, що творила банда "синів", "кумів", членів сім'ї Януковича? І чули, і бачили, і байдуже спостерігали. То чому шукаємо винних зовні, забуваючи хоч одним оком зазирнути у своє неправедне єство?
А як довірливо зачарувалися "братнім рускім міром"! Засичав біс. "Зелених чоловічків" прислав на нашу землю для упокорення. І злякалися, і віддали покірно Крим.
Все частіше нині можна почути, що в Путіна сатанинський дух вселився. На мою суб'єктивну думку, президент Росії бачить себе намісником сатани на Землі. Бо чим і як поясниш, що він супроводжує літаком птахів у вирій і вказує їм путь? І не треба бути пророком, щоб передбачати, що чим більше Україна буде проникатися Божим духом, тим більше цей біс нас буде кусати. Нам залишається одне: перейняти приклад гоголівського Вакули, осідлати чорта і заставити (нагаєм!) його летіти за мирною золотою туфелькою.
Легковажити не можна ні на Сході, ні на Заході. Сатанинська путінська програма зомбування населення вражає і материнство, і священство, і дух наш.
Мене застерігають від описання жахів, які підступно вкраплює у свідомість сатана.
Тільки окремим штрихом – про наслідки зомбування. Героя України Федора Коломийця поховали не в рідному Алчевську, а на чужині, в сирій землі. Коли прийшли до матері (якщо так можна назвати цю жінку), вона не впустила побратимів до хати, промовивши, що “син-бандера” їй не потрібен і зачинила двері.
Вам не хочеться вигукнути разом зі мною: "Схаменімося!"? А чи почує волання цей народ? Те волання – як камінь у воду: збурилась хвиля, і заспокоїлось плесо.
Якби ж то тільки у світському житті! В Почаївську лавру прийшли віруючі посповідатися і поставити свічку за загиблого вояка у зоні АТО.
Священослужитель, дізнавшись, що хлопець служив у Національній гвардії, буркнув: "Так йому й треба. Він загинув, як пес". Про ці та інші випадки не раз писали газети. Слава Богу, що не всі такі.
О, Господи! Прости їм провини їхні, і наверни до прозріння. А чи буде каяття? Чи наступить очищення?
Повторюсь – ми самі допустили криваву війну, корупцію і рабську ідентичність. Немало українців (хай мені пробачать) все ще залишаються на стадії розвитку під назвою "гомо-совєтікус".
Бо чим іще поясниш існування пам'ятників Леніну та назви вулиць в ім'я Дзержинського, Котовського та інших поневолювачів християнського духу в багатьох містах України?
Український народ ще тільки-но прозріває. Ми не єдині в історії, хто зазнав кари за гріхи свої і своїх правителів типу Януковича.
Біблія засвідчує поразки ізраїлєвого народу, який грішив проти Божого закону.
Цар Саул перемагав у війнах до тих пір, доки був вірним Господу. Як тільки-но відступив від Бога, і вдарився в блуд, став грішити із своїми наложницями, радитися з ворожками, почав програвати війни і втратив царство.
Сьогодні дві сили воюють на Сході. Палахкотить вогонь братовбивчої війни. А чи гасимо ми той пекельний конфлікт водою? Спостерігаючи за тим, що діється навколо, доходжу висновку, що ми в ту пожежу, на догоду сатані і Путіну, підливаємо оливи.
А треба знати і закарбувати у пам'яті, що над тим страхіттям – Всевидящий Бог.
І армія та переможе, яка воює в ім'я любові до своєї землі, Батьківщини і дітей, свого роду.
Господь має чисті помисли, і реалізувати їх може лише сам народ.
Стараюсь бути оптимістом. Вдивляюсь у майбутнє через нетрі політичних баталій, війн та гріхів загальнолюдських. Збираю насіння, посіявши яке проросте перемога добра над злом, любов – над ненавистю, України – над Путіним. Вірю в оптимістичний фінал і вихід України до землі обітованої. Тільки з Богом нас чекає перемога.
В пустелі під Хоривом постав народ проти Мойсея – не було води і харчів. "Нащо ти вивів нас із Єгипту?" – звинувачували євреї свого Пророка і Спасителя. Мойсей звернувся до Бога: "Що мені робити з цим народом?". Бог почув і допоміг висікти воду із скелі і напоїв зневірених (Вих. 17.4).
В наш час, на початку ХХІ століття, українці мають більше духу, сил, віри, аніж Мойсейовий народ. У нас — більше шансів на перемогу над бісівським зневір'ям та над своєю матеріальною і духовною бідністю.
Тільки подумаймо: сам Бог послав Україні моральну та матеріальну підтримку всього світу. Хіба це не диво? Коли ще було стільки прояву духу і єдності, як тепер?
Але небезпека гріха чатує на кожному кроці. Ми недалеко відійшли від краю провалля, біля якого опинилися.
Сатанинський путінський режим хоче скинути нас у чорну безодню і зробити рабами.
Він провокує війну в зоні перемир'я, намагається вселити зневіру до Президента, Уряду і Верховної Ради, розбурхує хвилі соціального протесту по всій Україні, навіює думку, що воювати проти нього і якихось "жирних котів" – марна справа.
Кажучи коротко, Путін намагається ввергнути українців у новий Содом і Гоморру, поглинути не Донбас, а всю Україну. Тому маємо розуміти, що ковельчани на Сході захищають свою, ковельську, рідну землю, а львів'яни та франківці – себе й Волинь.
ххх
Хвилюється неспокійне людське українське море. Люті, холодні вітри зловіще дихають із Півночі. Під час заспокоєння вдивляюся в безкінечне зоряне небо. Все життя планет, зірок, галактик підпорядковане єдиному закону і порядку. Над усім цим – Бог, Творець усього.
І ми створені за Його подобою, маємо не блукати в спокусливих тенетах сатани, а йти шляхом, осяяним Господом.
Блаженний народ, який розпізнав гріх, звільнився від його і навернувся до Бога. Господь прославить його і приведе до перемоги, миру та омріяного європейського, чисто людського українського щастя.
Слава тобі, Господи!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар