Творчий світ
Сторінка літературно-мистецького Товариства «Творчий світ»
Сьогодні літературно-мистецьке Товариство "Творчий світ" представляє поетесу Валентину Клюнтер.
Народилась вона в с. Секуні Старовижівського району. Поезія "стукала" в її серце ще з дитинства. Перші вірші прийшли до неї в шкільному віці. Почала друкуватися в 2008 році.
Поетичні твори – на різні теми. В них відчувалася велика любов до свого рідного краю, до чарівної природи, до своїх рідних і близьких.
Друком вийшли вже дві збірки поетеси. Перша побачила світ в 2011 році під назвою "Береги долі", друга – під назвою "На гостину до Оха".
Хочемо побажати нашій колезі великого натхнення, нових задумів і звершень.
Хай Муза ніколи не покидає Вас і хай Вам щастить в усьому!
Віра СЕМЕНІЙ, голова літературно-мистецького Товариства "Творчий світ".
Батьківщина в небезпеці
Де знайтись такому мудрецю,
Щоб прийшов і взяв у руки віжки?
Шлях встелили терни з ялівцю,
Неможливо йти по ньому пішки.
Україна б'є в набатний дзвін,
Щоб у прірву не звершить падіння.
В грі – держава ставиться на кін,
Вже й Феміда втратила сумління.
Скрізь брехня, приниження і глум,
На людей чатує безпорадність.
Жде Вкраїна Кобзаревих дум,
Щоб уберегти свою державність.
Тільки сплять, напевно, мудреці,
Кобза сивим пилом припадає.
А при владі… крутяться гравці.
Історичних постатей немає.
Найдорожче...
Чим є для мене хата в Секуні,
Яка сховалась у лісах Волині?
Це тата й мами погляди сумні,
Що світять в душу, мов волошки сині.
Це запах хліба з материнських рук
І яблуко з батьківської долоні.
Цей спогад викликає в грудях стук,
Тримає серце в ніжному полоні.
Чим є для мене поле, ліс в імлі,
Де пахне так осінніми грибами?
Це є любов до рідної землі,
Яку успадкувала я від мами.
Створи ім'я
Холодний вітер піднімає коміри,
Дошкульно так шпигає у долоні.
Ще навіть не зима. Але уже згори
Порошею завіює нам скроні.
Вже час настав переосмислити життя,
Побачити той шлях, що за плечима.
На схилі літ, щоб не відчути каяття.
Оглянутись – з відкритими очима.
А чи зуміли ми, як заповів наш рід,
Життя прожити гідно і сумлінно?
Красиво гілкою вписатись в родовід,
У ньому проростаючи нетлінно.
Іще не пізно повернутися в анфас!
Укотре Бог дає нам шанс творити.
Онуки гордість відчували щоб за нас,
Уміли честю роду дорожити.
Біля Турії
Та річка звалась Турія – від турів.
Крутили жорна водяні млинки.
Дивилися з тобою ми на зорі,
На зорі темно-синьої ріки.
Дивилися закохано й мовчали,
Нам гарно так і затишно було.
Куди тепер поділись ті причали,
Куди так щастя спішно відпливло?
Блакитні де поділися світанки,
Які ми зустрічали на зорі?
Бентежать душу сиві, млосні ранки
Й старі дерева – суму скрипалі.
Бентежать душу хвилі оксамитні
У плинних водах Турії-ріки.
Колише вітер вербам коси вмиті.
І щастя десь – на відстані руки.
Моя Україна
Вкраїно рідна! Як тобі сказати
Про всі мої священні почуття?
Для мене ти – колиска, батько, мати,
А я – краплиночка, твоє дитя.
Широкий простір і ліси чудові,
Озера, ріки, стежка осяйна.
Душа народу у співучій мові,
Якою в світі славиться вона.
Яскравими талантами багата
Неперевершена моя земля.
Біліють у садах вишневих хати,
Пшеницями колосяться поля.
А вдалині, серед скрижаль небесних,
Є України доленосний рік.
Дай Бог, козацький дух у нас воскресне,
Щоб бути незалежними повік!
Валентина КЛЮНТЕР.
Залишити коментар