Сказання про Успіння Божої МатеріСпоконвіків світлий образ Богородиці осяває нам шлях. Споконвіків Богоматір Світу є заступницею українців.
Її материнська любов зцілює хворих і немічних. Ісус Христос, Господь наш, вклонявся Матері.
Вклонімося і ми. Розгрібімо сміття політичного словослів’я і поклонімось до Найяснішої, Найріднішої, Благодатної нашої Богородиці в ім’я спасіння України і за своє благо.
Сіяй, Зоре Божественна, в віках!
Возслався Господом, Любов’ю і Добром!
Син Божий – на святих руках,
Йому й Тобі вклоняємось чолом.
Сіяй, Зоре, пречистим дивним світлом.
Возславсь заступництвом і серцем материнським.
Цариця миру, Богоматір світу,
Хвала тобі від вірних українців!
Сіяй, Зоре Пречиста, Діво ясна!
Возславсь цілительством немічних і убогих.
З небес спадає музика прекрасна,
Господь і Син освячують дорогу.
Вінок Господній Янголи плетуть
Із зір небесних, найясніших.
Троянди білі на Землі цвітуть,
Щоб лик вквітчати наймиліший.
Іване, сину, час настав.
Пора збиратися в дорогу.
Цю віщу вістку передав
Архангел від самого Бога.
Він гілку світоносну в дар
Приніс з самісінького раю,
Її святив Небесний Цар –
Молюсь, радію і чекаю.
Цю святість маєш пронести
Перед моєю домовиною.
Спочити хочу – знаєш ти
У Гефсиманії з родиною.
Усі, хто прийдуть до мене,
Нехай не плачуть, а радіють.
Бо швидко суму час мине,
І я вернусь до вас з надією,
Що віру у вчення Христове
Несете з гідністю нащадкам.
Вона єднає всіх в любові,
В майбутнє прокладає кладку.
Я запрошу у дім святковість –
Хай всі відчують мою радість.
Життя моє – Ісуса повість.
В ній Духа торжество і святість.
Тобі, Іване, дякую я щиро,
Ти виконав наказ Христовий.
Хай душу й серце повнить віра.
Возславмо Господа і віще слово!
Божа Матір:
— Мир всім Вам, браття во Христі.
Радію, що Ви поруч. Слава Богу!
В Єрусалим зуміли як прийти?
Далека й небезпечна ж бо дорога.
Апостоли:
— Владичице, на все є Божа ласка.
До Тебе нас несла Господня сила.
На хмарах прилетіли, мов у казці.
Хвалімо Господа, Святого Духа й Сина.
Божа Матір:
— Вас ангели принесли для утіхи
Душі моєї. Чекає нас розлука.
Життя земного швидкоплинні віхи,
Час істини до сповіді постукав.
Апостоли:
— Не йди! Бо як без Тебе жити?
Як з нами Ти – в нас радість й перемога.
Тепер же нас лишаєш сиротіти.
Сумуємо. В серцях клубочиться тривога.
Божа Матір:
— Не плачте, друзі-апостоли Христові.
Не сійте сум в хвилини ці останні.
Душею радуйтесь моїй обнові:
Я до Ісуса йду – Йому осанна.
Я вбралася в святковії одежі,
У них при Вас я відійду до сну.
Сьогодні вічність стежечку мережить –
Готують небеса мого життя весну.
Апостоли:
— О, Богородице, сіяй чудесним світлом,
Радій нашим словам у молитвах.
Щасливо нам було з Ісусом жити.
В Тобі, Свята, вбачаєм Його шлях.
Божа Матір:
— Радійте, не держіть серця в тривозі.
Після Успіння повернусь до Вас,
Перед немічними я стану на сторожі.
Гряде, гряде наш славен час!
А поки залишаю Вас на самоті.
Вашим словам я безкінечно рада.
За всіх людей, за Ваші душі і серця святі
До Гефсиманського іду молитись саду.
Ісусе, Сину! Господи Всесущий!
Святого Духа незбагненна сила.
З Твоєї волі в лоно тіло суще
Я прийняла, носила і родила.
Земне життя Тобі я посвятила.
Смертельні стріли крізь душу пролетіли.
Розп’яття й воскресіння – спаси й помилуй!
У непорочнім серці Ти, мій Боже милий.
Схиляю голову, і сповідь моя чиста.
Молюсь і трепещу біля престолу.
Владико! Перед осіннім падолистом
Благослови на вічність біля Сина мого.
Земні гріхи і людське покаяння
Дозволь нести з покорою до трону.
Любов і сповідь, і навертання —
Все збудеться по віщому Закону.
Апостолам, святим і серцем вірним,
Дар зцілення подай чудесний,
Щоб людям праведним і грішним
Відчути радість й благодать небесну.
Владико, Господи, мій Боже милий!
Наказуй, стверджуй – я усе приймаю.
Даруй вогонь Святого духа й силу.
Від Твого імені дітей своїх благословляю!
Молилась. До землі вклонялась,
До Бога руки підіймала.
Дерева з Нею нахилялись
І з Нею в небо випрямлялись.
На небі з хмар вінок сріблястий
Архангели і Ангели сплітали.
Велике сяйво, мов у казці,
У нім, як Сонце засіяло.
І диво незбагненне сталось:
У сяйві тім Христос явився.
О, Богородице! До хати Йвана
Зійшов… І Матері вклонився!
— Прийди, найближчая, прийди!
Чекає Царство вічне, Боже.
Тобі цвітуть в Раю сади,—
З любов’ю мовив переможно.
— Готова серцем Я. Готова!
Душа окрилена летить.
Зроблю усе по Твому слову.
Радійте всі – щаслива мить!
Лягла покірно на одрі,
Лице у радості світилось.
Святий Архангел Гавриїл
Прийняв святую душу з тіла.
Марії лик світився сяйвом.
Благоухало тіло ароматами.
Вершилось диво – слова зайві:
Воздаймо славу Божій Матері!
Священні мерехтіли свічі,
Лились чудесні піснеспіви.
До одра йшли сліпі й немічні –
І зцілювались, і були щасливі.
Безцінний скарб – Царицю світу –
Несіть апостоли в останню путь.
На шлях стеліться, диво-квіти,
Радійте й веселіться – янголи зовуть.
Не сплять невірні фарисеї.
Лютують книжники во злі.
Любов Христа – не їх ідея.
Спалить готові у вогні.
Їх слуги кинулись жорстоко
На мирний люд біля труни.
Та раптом з неба (бачить око)
Упали хмари, й дикуни
Враз всі осліпли – Божа кара.
Тремтіть, невірнії, тремтіть!
Афоня кинувся на хмару:
Задумав злодій зло зробить –
Святеє тіло із одра
На землю скинути, помститись.
Та меч небесний покарав –
Без рук лишився. Став молитись:
—То – Божа кара!.. Кара!
Один Ти, Господи, єси.
І відійшла покари хмара.
Небесний Царю, їх спаси!
І нове диво люд побачив:
Простив гріхи Небесний Цар.
І стали бачити незрячі,
Зрослися руки – Божий дар.
В гріб Богородицю поклали:
— Прости, Пречистая! Прощай!
Враз сиротами всі ми стали.
О, як нам бути? Раду дай!
Ридали, плакали, молились
Безперестанку всі три дні.
І лиш надія променилась,
Що Богородиця – лишень у сні.
Фома – апостол забарився,
Душа його найбільш ридала.
Не встиг до одра, не простився —
Гірка сльоза на камінь впала.
Фомі відмовити не в силах –
Прийшли апостоли і дружно
Від гробу камінь відкотили.
А там в печері – будьте мужні! —
Лиш плащаниця!? Де Марія?
Може, Христос забрав у гості?
Чи книжники і фарисеї злії
Злодійство звершили у помсті?
Як буть апостолам? Хто знає?
Як діяти і жити далі?
Молімось, каймося – ще привітає.
Просила ж бо: не будьте у печалі.
Був вечір. Тиха благодать.
Небесна зірка засіяла.
І диво – Вам не передать:
Чарівна пісня ангельська лунала.
Розкрились сині небеса,
У сяйві Діва всім явилась.
О, Вседержителю, яка краса!
Співайте, ангели! Звершилось.
А Божа Мати промовляла:
— Радійте: я вернулася до Вас.
Апостоли в поклонах припадали:
— Будь, Мати, з нами – славен час!
Давно вершились ті події,
Тече вода з Йордан-ріки.
Ми – під заступництвом Марії
Сьогодні, завтра й навіки!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар