Я закохана в мистецтво,

У художній дивоцвіт, 

Що пронизує все серце,

Там лишається мій слід.

Я закохана в мистецтво —

Те, що світлом скрізь сія.

Де всевладно править Муза, 

В ній — уся душа моя...

Ці слова по праву можна віднести до творчості нашої односельчанки Антоніни Миколаївни Байди. Її картини зачаровують, від них не можна відвести погляду... І відчуваєш гордість за те, що така талановита людина живе в наших рідних Голобах.

29 серпня в приміщенні селищної ради відбулась виставка картин пані Антоніни (на знімках). Багато гарних, теплих слів про неї було сказано головою об'єднаної громади С. В. Гарбаруком. З вітальним словом до Антоніни Миколаївни звернувся о. Ніфонт, який кілька років тому познайомив її з відомою волинською художницею Світланою Костукевич. На навчання до Світлани Семенівни Антоніна Байда їздила в Луцьк два роки і, як каже вона сама, багато чому навчилася. 

За чотири роки пані Антоніна написала біля ста картин. На День селища в будинку культури було представлено тридцять картин. В основному, це були пейзажі з чудовими краєвидами,  натюрморти, фрукти і овочі, які так і хотілося з'їсти, дуже красиві квіти — соняшники, піони, іриси, бузок та інші. 

Антоніна Миколаївна була учасником Революції Гідності і допомагала присутнім на Майдані, чим тільки могла. Під враженням від тих подій написала картину з палаючим Майданом і прапором  України на передньому плані.

Тематика теперішньої виставки зовсім інша, більш філософського спрямування. Про свою творчість, про вже написані картини і про плани на майбутнє розповіла сама художниця. Великий шанувальник її таланту, учень десятого класу Володимир Сущ подарував Антоніні Миколаївні дві пісні. Під звуки мелодії скрипки, яку виконав  Іванко Воробей, учень сьомого класу, присутні оглянули виставку.

Валентина Мельничук.

смт Голоби.

Фото автора.

Ці слова по праву можна віднести до творчості нашої односельчанки Антоніни Миколаївни Байди. Її картини зачаровують, від них не можна відвести погляду... І відчуваєш гордість за те, що така талановита людина живе в наших рідних Голобах.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1180

Любитів — село, багате національними традиціями та українською православною  вірою.

Вдумайтесь: до села, тією чи іншою мірою, причетні такі знаменитості, як Леся Українка, Іван Франко, Олена Пчілка, Дмитро Донцов, Самійло Підгірський, Степан Рудик, Євген Маланюк та багато інших. Ці особистості у свій час визначали долю України і бачили майбутню єдину Українську Православну Церкву.

І ось нещодавно радісна звістка облетіла всю Ковельщину: у Любитові біля мальовничого  озера Владикою Михаїлом освячено місце і хрест, де постане Свято-Покровська святиня УПЦ КП.

— Чому так довго українська православна громада села "спала" і тільки на 25 році Незалежності зважилася на відкриття храму? — запитую у Віктора Ніколайчука, старости церковної громади.

— Всьому свій час. Сільська громада завжди розважлива, й іноді десять разів відміряє, доки "відріже". Слід зважити й на те, що в селі діє храм УПЦ, підпорядкований Московському Патріархату.

Попри все, настрій щирих любитівців проникнутий твердою впевненістю: нехай там що, а Українську Православну Церкву відродимо. Про це свідчать пісенно-поетичні слова, які в селі дуже популярні:

Ой, там на горбочку,

В зеленім віночку

Маленька церковка стоїть.

На мові чудовій, моїй українській

Молитва до Бога звучить.

Відчуваєте: в уяві парафіян вже вималювався майбутній храм. Така любов душевна укріпляє дух і ми просто приречені на перемогу.

— З практики відкриття храмів відомо, що на перших початках церковна громада не буває багаточисельною. Немало залежить і від настоятеля церкви.

— Скажу, що основа у нас хороша. Вже сьогодні під відкритим небом, біля хреста моляться кілька десятків вірних. І з настоятелем нам пощастило. 

Отець Іван Оринчак — це високодуховна, порядна і милосердна людина. До нього у нас велика довіра.

— Після освячення хреста пройшов місяць. Що зроблено?

— Працюємо над виготовленням проектної документації, шукаємо тимчасове приміщення для молитви (на час будівництва), і стараємося навернути до церкви патріотично налаштованих парафіян.

Звичайно, необхідна підтримка. Церковна громада Свято-Покровського храму с. Любитова звертається до всіх небайдужих православних українців, до заслужених, видатних та заможних любитівців з проханням надати посильну фінансову та матеріальну допомогу на будівництво Свято-Покровського храму УПЦ КП. Ця пожертва буде зарахована Богом до Ваших доброчинних діянь і воздасться  Вам, любитівській громаді та Україні сторицею.

Контактні телефони: старости В. Ніколайчука 050-8761575; о. Івана Оринчака 097-8970064.

l

Що ж, шановні, далекі та близькі любитівці: дослухайтесь до цього поклику рідної землі і відгукніться. Вірні парафіяни запалили свічу — підтримайте цей вогонь.

З малої краплини колись утворилося Любитівське озеро, Дніпро і Чорне море. З маленької свічки випромінюється світло на шлях до майбутньої Помісної Православної Церкви самодостатньої любитівської громади і благополучної мирної України.

Проникніться словами молитви:

О, Боже, мій милий,

Дай розум і силу.

Народ наш до купи з'єднай.

І те, що належить моїй Україні,

Не зможе ніхто в нас забрать.

Благословен той, хто будує і жертвує. Хай щастить!

Розмову вів 

Анатолій СЕМЕНЮК.

На ЗНІМКУ: ескіз майбутнього храму.

Любитів — село, багате національними традиціями та українською православною  вірою.

Вдумайтесь: до села, тією чи іншою мірою, причетні такі знаменитості, як Леся Українка, Іван Франко, Олена Пчілка, Дмитро Донцов, Самійло Підгірський, Степан Рудик, Євген Маланюк та багато інших. Ці особистості у свій час визначали долю України і бачили майбутню єдину Українську Православну Церкву.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 956

3 усіх видів транспорту залізничний вважається найбільш безпечним. Але й на залізниці трапляється всіляке. «До біди багато не треба», — цю народну мудрість, як правило, згадують тоді, коли щось трапиться, бо поспіх на секунди робить біду на роки.

Залізниця — це зона підвищеної небезпеки, однак не усі хочуть це усвідомлювати. Пам'ятайте, що ні в якому випадку не можна переходити колію під вагонами потягу і в негабаритних місцях під час проходження поїзда.

Часто громадяни не дотримуються простих правил безпеки життєдіяльності. Чому люди не цінують своє життя? Трагедії, які трапились на залізничних коліях, призводять до загибелі, є з тяжкими наслідками, інвалідністю. 

З початку 2016 року на РФ «Львівська залізниця» трапилося 13 дорожньо-транспортних пригод (ДТП), кількість травмованих — 5 осіб, ще три людини загинуло. Неодноразові звернення залізничників до водіїв автотранспортних засобів про необхідність неухильно дотримуватися правил дорожнього руху, на жаль, залишаються без уваги.

Потрібно пам'ятати про елементарні правила особистої безпеки: для пропуску поїзда, що наближається, і в інших випадках, коли рух через залізничний переїзд заборонено, водій повинен зупинитися перед дорожньою розміткою (стоп-лінією), дорожнім знаком, шлагбаумом чи світлофором так, щоб бачити сигнал, а якщо засоби організації дорожнього руху відсутні — не ближче 10 метрів до найближчої рейки. Починаючи рух після зупинки перед переїздом, водій зобов'язаний керуватись вказівками і сигналами чергового з переїзду, положенням шлагбаума, світловою та звуковою сигналізацією, дорожніми знаками і дорожньою розміткою, а також переконатись в тому, що не наближається поїзд. 

Не усвідомлюємо ми, наскільки небезпечним є перебування на сталевих магістралях у невстановлених місцях. Сумна статистика постійно нагадує про велику кількість загиблих на залізничних коліях. На Львівській залізниці серйозно занепокоєні зростанням кількості нещасних випадків, під час яких травмуються або гинуть люди, незважаючи на всі заходи з профілактики невиробничого травматизму. Протягом 8 місяців 2016 року на залізниці травмовано 71 особу, з яких 43 особи загинуло. Протягом 8 місяців 2015 року травмовано 72 особи, загинуло 36.

Люди порушують правила перебування на залізничних коліях та перетину залізничних переїздів, і трагедії повторюються знову. Сталеві магістралі не прощають такої зухвалості та безпечності. І знову трапляються трагедії. Особливо прикро, що травмуються діти віком до 16 років. Протягом 8 місяців 2016 року на залізниці травмовано 5 дітей віком до 16 років, з яких 2 загинуло. Протягом 2015 року було травмовано 8 дітей, із них п'ятеро загинули. 

Турбує те, що деякі особи свідомо порушують правила поведінки громадян на залізничному транспорті, особливо в стані алкогольного сп'яніння. Часто запобігти наїзду практично неможливо! Також травмуються люди, зокрема й діти, під час перетину залізничних переїздів на автомобілях чи велосипедах. 

Потрібно постійно пам'ятати, що, знаходячись поблизу колії та рухомого складу, слід виконувати елементарні правила особистої безпеки: не перебігати колії перед рухомими складом, не переходити їх у невстановлених місцях, не пролазити під вагонами.

З метою підвищення стану безпеки руху, попередження пригод та надзвичайних ситуацій на залізничному транспорті в період з 1 по 30 вересня 2016 року ПАТ «Укрзалізниця» проводить « Місячник з безпеки на залізничному транспорті ».

Отже, звертаюсь до Вас, шановні земляки, із надією на взаєморозуміння. Пам'ятайте: збережеш хвилинку — втратиш життя.

Микола ВАЦЬ,

начальник ВП «Ковельської 

дистанції колії».

3 усіх видів транспорту залізничний вважається найбільш безпечним. Але й на залізниці трапляється всіляке. «До біди багато не треба», — цю народну мудрість, як правило, згадують тоді, коли щось трапиться, бо поспіх на секунди робить біду на роки.

начальник ВП «Ковельської дистанції колії».

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1246