Повідомлення в номер / Виставка, яка спонукає до роздумів і… поезії

Здавалося б, що таке  світлина? Та ще й в чорно-білих   тонах? Сірятина? Аж ні! Там – ціла історія буття людського. Фото відображають стиль архітектури, рівень культури та естетики. В них можна побачити економічні, торговельні, будівельні досягнення. А ще – звичаї, традиції, моду.

Словом, пізнавально та цікаво.

І ось в переддень Дня міста наш історичний  музей, який очолює Маргарита Матвійчук, презентував у культурно-просвітницькому центрі виставку світлин та малюнків  початку й середини ХХ століття (звичайно, приурочену до п'ятсотрічного ювілею надання Ковелю Магдебурського права). 70 світлин – це сотні цікавих історій.

На відкриття виставки прибули міський голова Олег Кіндер та його заступник Ігор Прокопів, секретар ради Віра Федосюк, голова благодійного фонду Степана Івахіва "Патріоти Волині" Денис Пятигорець.

Активну участь в організації виставки взяла Вікторія Савлук, зав.відділом  культури міськвиконкому.

На презентації присутніми були учні та педагоги школи мистецтв на чолі з директором Андрієм Мигулею.

…Оновлений зал другого поверху сяє витонченим комфортом та естетикою. Лунає музика у виконанні нашої знаменитої "Квінти" (кер. Т. Корнєва). Слід відзначити авторські твори, присвячені рідному Ковелю. Мелодії заворожують присутніх.

Чарівна ведуча Мирослава Мороз, як досвідчений і професійний екскурсовод, із сонцедайною усмішкою веде зацікавлених стежиною історії міста.

Вслухайся,  читачу, наприклад, в розповідь про Свято-Миколаївську церкву. Там – кохання, війна і драма життя. Саме в цьому храмі, який належав Кінгбурзькому полку, вінчався знаменитий командуючий російською армією Олексій  Брусилов із Надією  Желиховською.

Історія ця справді драматична. Закохався молодий, успішний генерал армії в красуню Надію з Одеси. Та побратися не дозволили рідні з причин невідповідного соціального статусу родин та матеріальних розрахунків. Так розлучилися долі. Але сталось непередбачене – померла дружина О. Брусилова.

О, як розбудилося закохане серце генерала! Знову полетіло соколом до Одеси! Відторгнута, ображена, принижена, Надія відмовляла Олексію у відновленні близьких стосунків. Та генерал не здавався й "бомбардував" телеграмами, проханнями, вмовляннями та пробаченнями об'єкт свого сердечного кохання. І відтануло зачерствіле серце Надії. Вирішили обвінчатися на нейтральній території.

В той час Олексій Брусилов із штабом перебував у Любліні, а кохана – в Одесі. Погодились закохані на вінчання в Ковелі (невипадково дехто називає Ковель містом закоханих!). Зустрів генерал у парадній формі свою скромно одягнену кохану на ковельському пероні і повіз до церкви. Ця історична подія в подальшому мала вплив на прийняття рішення генералом  про знаменитий "Брусиловський прорив" на фронтах Першої світової війни. О, як він хотів зайняти Ковель і увійти в церкву вінчання!

Немає сьогодні цієї святині… А  погляд веде до величної будівлі гімназії       ім. Словацького. В цьому закладі навчався великий   дослідник Волині та Ковеля Олександр Цинкаловський. У 30-х роках ХХ століття тут побував президент Польщі Ігнацій Мосцицький. А ще звідси чути відголоски боротьби за право навчатися рідною мовою.

Поважний гість Ковеля Денис П'ятигорець висловив думку, яка приємно гріє душу:

– Ковель не просто місто залізничників, а міжнародний центр на кордоні імперій та країн. Тут на початку ХХ ст. збиралась культурна еліта України під "крилом" Косачів. Я – уродженець Запоріжжя, але це й моє місто.

Я зачарований талантом віртуозів-музики школи мистецтв. Вони – найкращі на Волині і славлять Ковель. Миру, свята, щастя вам, ковельчани.

Вітальне і подячне слово за змістовну й цікаву виставку виголосив Ігор Прокопів. Мав слово і  автор цих рядків.

…Ворожить, зачаровує душу скрипка, переливається весняним струмком фортепіано. Справді, вони – найкращі!

А ведуча пані Мирослава зацікавлює графікою австрійського художника Вайса (на знімку). Це – Ковель   воєнного 1918 року. Всі малюнки про мир, побут, буденні заняття ковельчан, про різнорідність населення, про моду того часу. Словом, треба бути, бачити і чути. Хто не був на відкритті, справді багато втратив для своєї душі.

Дивишся на історичні світлини і поринаєш у роздуми про минуле і сьогодення, про добро і зло. Бачиш, з якою любов'ю був вибудуваний, прихорошений Ковель. Із Магдебурзьким правом він став частиною європейської сім'ї. Війни понищили, поруйнували спопелили те надбання.

Та, попри все, підняли ковельчани своє рідне місто на нову  сходинку. Одягли в барвисті "одежі", заквітчали садами та квітами. Сьогодні в свідомість вкладають нове мислення про мир. Такі реалії життя.

Виставка світлин спонукає до поетичного слова:

"Мій рідний Ковелю,