Слова, винесені в заголовок цього репортажу, я "запозичив" із розмови мешканців Гончого Броду.
– Це ж тільки подумати – сам Президент приїжджає: такого тисячу літ не було. Добре, що пам'ять нагадує про ті трагічні часи, коли почалася братовбивча війна і кров безневинних поляків та українців полилася. Не дай, Боже, більше таке переживати, – мовив літній чоловік.
75 років проминуло з тих пір. Не гоїться, ятрить, пече вогнем рана. Жили українці і поляки в мирі та злагоді, і раптом вогонь ненависті запалав між споконвічно дружніми народами.
Вдумайтеся у такі цифри: в тих далеких 1943-1944 роках тільки в межах теперішнього Ковельського району від рук поляків загинуло 389 українців, а поляків від рук українців – 265.
У польських дослідників Семашків ці цифри в рази більші і, звичайно, завищені в бік польських втрат.
Мешканці Гончого Броду і довколишніх сіл теж потрапили під жорстокий меч
"армії крайової", яка палила хати, вбивала тих, хто траплявся під руку. Загинуло 48 селян, а ще 15 осіб з інших сіл, серед яких мешканець села Волошок – дід Бориса Клімчука, колишнього голови Волинської облдержадміністрації. Саме його стараннями поблизу Свято-Троїцького місцевого храму споруджено своєрідний меморіал, де викарбувані імена загиблих українців.
Сюди, в це затишне, віддалене від міської суєти місце, завітав 8 липня ц. р. Президент України Петро Порошенко, повертаючись із Польщі, де вшанував пам'ять загиблих українців у Сагрині.
До цього священного місця прибули сотні людей із усіх куточків Волині. Розцвів майдан біля церкви синьо-жовтими прапорами, квітчастими вишиванками та доброзичливими усмішками. Всі з нетерпінням чекали на головну подію – прибуття Глави Держави України.
Згодом на небі з'являються три гвинтокрили, які швидко наближаються до місця посадки. Від одного із них до людей прямує Президент України Петро Порошенко.
Поруч із ним – голова Волинської обласної державної адміністрації Олександр Савченко та очільник Ковельської РДА Віктор Козак. Високого гостя супроводжують народні депутати України, міністри та інші
високоповажні особи.
Президент щиро вітається з усіма, окремим тисне руки, цілує найменшеньких і стає в тісну гущу людей для фотографування.
Петро Порошенко підходить до пам'ятного знака у вигляді Хреста та двох плит, на яких - прізвища й імена вбитих мешканців сіл Гончого Броду, Дрозднів, Рокитниці, Пересіки, Волошок, селища Голоб та міста Ковеля, і покладає квіти. Воїни роти почесної варти встановлюють кошик квітів з написом "Від Українського народу". Президент пропонує людям разом виконати Державний Гімн України, на що присутні відгукнулися стоголосим співом.
"Я сьогодні хочу, щоб вся Україна почула, весь світ почув, що трагедія Гончого Броду, так само як і "Волинська трагедія" загалом, є болісним та повчальним історичним уроком для двох народів – для українського народу і для польського народу. Бо сюди сьогодні у Гончий Брід я приїхав одразу ж після відвідин і відкриття пам'ятника українським жертвам у Сагрині на Холмщині. І цього візиту українського Президента Холмщина чекала багато років. Це дуже символічно і знаково, що ми шануємо і пам'ятаємо кожного, без вини вбитого", – звернувся до присутніх Президент.
"Два народи – український і польський – об'єднані спільним минулим. В теперішньому часі, коли Україна впевнено крокує у Європу, ми маємо міцні стосунки, які ми зараз збудували. Ми маємо спільне європейське сьогодення і майбутнє", – наголосив Петро Порошенко.
"А трагічні сторінки нашої історії, зокрема і кривавий конфлікт 1943-1944 років, мають бути пересторогою. Ми, сучасні покоління українців і поляків, не маємо права ставити сьогодення і майбутнє у залежність від минулого", – підкреслив він.
За словами Президента, як в усі часи, від суперечки між українцями і поляками виграє третій – не українець і не поляк, а той, "хто чинить агресію проти нашої держави зі Сходу зараз, хто захоплює українські землі, хто здійснив незаконну анексію Криму, хто всередині країни намагається вести гібридну боротьбу. Для чого? Для того, щоб розколоти наш народ і розколоти український і польський народи. Хіба можемо ми дати їм хоч один шанс для того, щоб була його перемога? Це ворог, це зайда, це окупант. І ми ніколи не дамо йому жодного шансу", – наголосив Петро Порошенко.
Президент нагадав про трагічні події, які відбулися у селі Гончий Брід, де жертвами стали десятки людей, серед яких були мешканці не лише цього села. "А на Водохреще 1944 року тим, хто приїхали відвідати рідних, нікому не дали жодного шансу врятуватись. І дуже важливо, щоб ми про це знали, знала вся країна, і постійно пам'ятали сторінки своєї історії. Жахлива подія відбулася. І таких українських сіл було багато – і по цей, і по той бік сучасного українсько-польського кордону", – сказав він.
"Моя позиція, позиція українського народу – будь-який злочин проти мирного населення не має виправдання. І ми всі схиляємо голови перед пам'яттю українських і польських жертв "Волинської трагедії". Рішуче засуджуємо скоєні проти українців і поляків злочини і засуджуємо тих, хто їх скоїв. Сильна позиція держави і сильна позиція народу полягає в тому, щоб знайти в собі сили визнавати помилки минулого, усвідомлювати їх справжні причини…
Для чого? Дуже просто: для того, щоб не допустити їх в майбутньому. На моє глибоке переконання, Україна і Польща засвоїли цей урок", – додав Президент.
Петро Порошенко зазначив, що сьогодні на заходах із вшанування пам'яті жертв трагедії присутній Володимир Федорович Янко: "Володимир Федорович на власні очі бачив все, що тоді відбулося у цьому селі. Дозвольте, дорогий Володимире Федоровичу, у Вашій особі висловити глибоку шану волинянам старшого покоління, які, дякуючи Богові, пережили той жах", – промовив Президент.
Володимир Федорович Янко, 90-річний житель села Майдана поділився спогадами про ті трагічні події.
За його словами, до війни за 7 кілометрів від Гончого Броду було село Діброва, де жили поляки. Незважаючи на національність, поляки та українці жили в дружбі й мирі. Коли ж західноукраїнські землі окупували гітлерівські війська, то зробили все, аби посварити два народи. Тож в січні 1944 року поляки з Гончого Броду напали на село Майдан. Як результат, однією із жертв став батько Володимира Федоровича.
– Пройшло 75 років від того часу. І треба все зробити, для того, щоб повернути злагоду і дружбу між польським і українським народами. Бо нема більшого щастя на світі, як жити в дружбі з сусіднім народом. Закликаю українську і польську владу зробити все, аби настали мир і злагода на всі часи”, – зазначив Володимир Янко.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять усіх жертв українсько-польського конфлікту 1943-1944 років. "Вічна пам'ять кожному українцеві. Вічна пам'ять кожному поляку", – сказав Президент.
Біля Пам'ятного знака також відбулась панахида за загиблими, яку відслужив настоятель Свято-Троїцького храму Микола Хотинський. Помолившись спільно з усіма, Петро Порошенко зайшов до церковного храму і запалив свічку. Опісля спілкувався і фотографувався з громадою, адже кожен хотів мати фото з Президентом. Проводжали волиняни Петра Порошенка піснею, яка є гімном Волинського краю, – "Волинь моя".
Анатолій СЕМЕНЮК.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар