Талант, родом з дитинства
Кажуть, що талант бере свій початок ще з раннього дитинства. А кожна людина народжується із зернятком у руці. Тільки треба знайти поле, де це зерно найкраще проросте. Дванадцятирічна ковельчанка Анастасія Василевська, не дивлячись на юні роки, досить перспективна, розсудлива, комунікабельна, з іскрою в очах і відкритим серцем.
Дівчина – гідна представниця нової генерації української молоді, щиро любить свій край, родину, Батьківщину, дороге і миле місто Ковель.
Напередодні державного свята – Дня Незалежності України ми поспілкувались з Анастасією Василевською, довідались про мрії, захоплення, про те, якою сучасна ковельчанка бачить Україну сьогодні та в майбутньому.
— Анастасіє, розкажи трішки про себе. Де навчаєшся, чим займаєшся у вільний час?
— Навчаюсь в Ковельській міській гімназії імені Олени Пчілки. Навчатимусь у 7 класі. Дуже подобається, адже в нашому навчальному закладі найкращі педагоги-наставники, котрі дають нам не тільки достойні знання, а й вміють зацікавити, викладати так, щоб не залишити байдужим жодного вихованця. Найбільше до душі це англійська та німецька мови. Вважаю, що їх знання дають великі можливості для спілкування, будують своєрідний місточок, аби уникнути бар’єрного спілкування у будь-якій країні світу. Звісно, вимову і граматику слід постійно вдосконалювати, тому не полишаю занять у літній період. Якщо відверто, то вже занудьгувала за рідною гімназією, хочеться побачитися з друзями, однокласниками, улюбленими викладачами.
— Скажи, будь ласка, окрім школи, чим ти займаєшся ще? Чи маєш якісь захоплення?
— Не уявляю себе без пісні, адже вона завжди надихає, зворушує, створює настрій. Коли навіть якийсь прикрий момент чи зіпсований настрій, все вмить змінюється, коли співаю. Ти окрилений, піднімаєш свій дух, а музична творчість – це завжди задоволення.
Займаюсь вокалом з семи років у студії сучасного співу «Надія», що діє при Народному домі «Просвіта» (керівник Ірина Новожилова). Вона не тільки найкращий педагог, а підтримка, мудра наставниця, котра вболіває за нас, вихованців, як мама.
Ще дуже люблю танцювати. До вподоби – танці в спортивному стилі. Сучасні, драйвові, запальні. Аж дух перехоплює, коли бачу професійну хореографію.
— Анастасіє, як ти провела літо?
— Люблю літню пору, адже це найкращий період для дитини, коли вона може відпочити в колі рідних і друзів. Разом з найкращими у світі батьками – татом Сергієм та мамою Лідією побували на багатьох волинських озерах, мали змогу набратися сил і натхнення від неповторної краси рідного краю. Відверто скажу, що я відкрита для спілкування, легко йду на контакт з людьми, завжди подобаються нові знайомства і подорожі. Це так захоплює!
— Ким же ти мрієш стати?
— Мрію стати лікарем-хірургом. Це досить непроста і серйозна професія, але дуже потрібна людям.
Уявіть лишень: скільки життів можна врятувати за допомогою хірургічного скальпеля! Можливо, дехто скаже, що хірургія – не для дівчат і жінок. Але, все ж таки, мрію вступити саме до медичного університету, тому наполегливо вивчаю біологію, яка, до речі, подобається не менше іноземних мов. Впевнена, що професію слід обирати серцем. Лише ті навчання і робота, які любиш і подобаються, будуть вдаватися, а тоді можна цілком себе реалізувати.
— Анастасіє, ти, мабуть, не випадково вбрана у вишиванку. Напевно, знаєш, що наближається 24 серпня – День Незалежності України. Якою уявляєш Україну, коли станеш дорослою?
— На мою думку, кожен свідомий громадянин нашої держави повинен не тільки одягатися в національне вбрання, а й знати і поважати рідну мову, адже це – символ Незалежності держави. Ми повинні оберігати її волю і незалежність, аби ніхто не міг зазіхнути на наші кордони. У людини Батьківщина повинна бути одна-єдина, як і родина, тому наше завдання – шанувати її культуру, історію, звичаї, примножувати її традиції.
Пишаюсь тим, що я та мої батьки – українці. В майбутньому бачу Україну вільною, прекрасною, квітучою, європейською.
Розмову вела
Світлана ТРОЦЮК.
НА ЗНІМКУ: юна ковельчанка Анастасія ВАСИЛЕВСЬКА.
Фото
Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.
Кажуть, що талант бере свій початок ще з раннього дитинства. А кожна людина народжується із зернятком у руці. Тільки треба знайти поле, де це зерно найкраще проросте. Дванадцятирічна ковельчанка Анастасія Василевська, не дивлячись на юні роки, досить перспективна, розсудлива, комунікабельна, з іскрою в очах і відкритим серцем.
Дівчина – гідна представниця нової генерації української молоді, щиро любить свій край, родину, Батьківщину, дороге і миле місто Ковель.
Напередодні державного свята – Дня Незалежності України ми поспілкувались з Анастасією Василевською, довідались про мрії, захоплення, про те, якою сучасна ковельчанка бачить Україну сьогодні та в майбутньому.
— Анастасіє, розкажи трішки про себе. Де навчаєшся, чим займаєшся у вільний час?
— Навчаюсь в Ковельській міській гімназії імені Олени Пчілки. Навчатимусь у 7 класі. Дуже подобається, адже в нашому навчальному закладі найкращі педагоги-наставники, котрі дають нам не тільки достойні знання, а й вміють зацікавити, викладати так, щоб не залишити байдужим жодного вихованця. Найбільше до душі це англійська та німецька мови. Вважаю, що їх знання дають великі можливості для спілкування, будують своєрідний місточок, аби уникнути бар’єрного спілкування у будь-якій країні світу. Звісно, вимову і граматику слід постійно вдосконалювати, тому не полишаю занять у літній період. Якщо відверто, то вже занудьгувала за рідною гімназією, хочеться побачитися з друзями, однокласниками, улюбленими викладачами.
— Скажи, будь ласка, окрім школи, чим ти займаєшся ще? Чи маєш якісь захоплення?
— Не уявляю себе без пісні, адже вона завжди надихає, зворушує, створює настрій. Коли навіть якийсь прикрий момент чи зіпсований настрій, все вмить змінюється, коли співаю. Ти окрилений, піднімаєш свій дух, а музична творчість – це завжди задоволення.
Займаюсь вокалом з семи років у студії сучасного співу «Надія», що діє при Народному домі «Просвіта» (керівник Ірина Новожилова). Вона не тільки найкращий педагог, а підтримка, мудра наставниця, котра вболіває за нас, вихованців, як мама.
Ще дуже люблю танцювати. До вподоби – танці в спортивному стилі. Сучасні, драйвові, запальні. Аж дух перехоплює, коли бачу професійну хореографію.
— Анастасіє, як ти провела літо?
— Люблю літню пору, адже це найкращий період для дитини, коли вона може відпочити в колі рідних і друзів. Разом з найкращими у світі батьками – татом Сергієм та мамою Лідією побували на багатьох волинських озерах, мали змогу набратися сил і натхнення від неповторної краси рідного краю. Відверто скажу, що я відкрита для спілкування, легко йду на контакт з людьми, завжди подобаються нові знайомства і подорожі. Це так захоплює!
— Ким же ти мрієш стати?
— Мрію стати лікарем-хірургом. Це досить непроста і серйозна професія, але дуже потрібна людям.
Уявіть лишень: скільки життів можна врятувати за допомогою хірургічного скальпеля! Можливо, дехто скаже, що хірургія – не для дівчат і жінок. Але, все ж таки, мрію вступити саме до медичного університету, тому наполегливо вивчаю біологію, яка, до речі, подобається не менше іноземних мов. Впевнена, що професію слід обирати серцем. Лише ті навчання і робота, які любиш і подобаються, будуть вдаватися, а тоді можна цілком себе реалізувати.
— Анастасіє, ти, мабуть, не випадково вбрана у вишиванку. Напевно, знаєш, що наближається 24 серпня – День Незалежності України. Якою уявляєш Україну, коли станеш дорослою?
— На мою думку, кожен свідомий громадянин нашої держави повинен не тільки одягатися в національне вбрання, а й знати і поважати рідну мову, адже це – символ Незалежності держави. Ми повинні оберігати її волю і незалежність, аби ніхто не міг зазіхнути на наші кордони. У людини Батьківщина повинна бути одна-єдина, як і родина, тому наше завдання – шанувати її культуру, історію, звичаї, примножувати її традиції.
Пишаюсь тим, що я та мої батьки – українці. В майбутньому бачу Україну вільною, прекрасною, квітучою, європейською.
Розмову вела
Світлана ТРОЦЮК.
НА ЗНІМКУ: юна ковельчанка Анастасія ВАСИЛЕВСЬКА.
Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.
Талант, родом з дитинства
Залишити коментар