— Борисе Миколайовичу, те, що раніше здавалося не надто актуальним,  сьогодні набуло вкрай важливого значення. В Україні триває повномасштабна війна, всі верстви населення повинні бути готовими  до найгіршого розвитку подій і вміти в разі потреби захистити власне життя та життя оточуючих від небезпеки. Розкажіть, які функції покладені  на Ковельські територіальні курси цивільного захисту та безпеки життєдіяльності?

— Територіальні курси цивільного захисту за своїм призначенням проводять функціональне навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, забезпечують методичний супровід суб’єктів господарювання, що проводять навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях  та в умовах терористичного акту.

Працівники Ковельських  територіальних  курсів, зокрема,  проводять  планові навчання з питань цивільного захисту не тільки у м. Ковелі, а й у громадах Ковельського та Камінь-Каширського районів. Нашими  слухачами є керівники, заступники керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та виду діяльності. Третій рік  освітній процес відбувається  в умовах воєнного стану, тому пріоритетні завдання цивільного захисту полягають у забезпеченні безпеки населення, територій, навколишнього середовища, майна і культурних цінностей  саме в особливий період, в умовах постійної загрози надзвичайних ситуацій воєнного характеру. 

Отож, нашою метою є навчання слухачів основам цивільного захисту, техногенної  та пожежної безпеки, вмінню застосовувати отримані знання та практичні навики при виникненні такої необхідності. Наше завдання – навчити, як запобігти  надзвичайним ситуаціям, діям в разі їх виникнення.

— Як Ви організовуєте процес навчання?

– У відповідності до Кодексу цивільного захисту України, окремих Постанов Кабінету Міністрів,  інших нормативних документів навчання працюючого населення діям у надзвичайних ситуаціях є обов’язковим і здійснюється в робочий час  за відповідними програмами, а також  під час проведення спеціальних об’єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту.

Слід відзначити, що посадові особи, яких приймають на роботу,  до початку виконання своїх обов’язків і періодично один раз на три роки мають проходити навчання з питань цивільного захисту та пожежної безпеки. За результатами навчання працівникові видається відповідне посвідчення.

Щодо організації самого процесу навчання, то  варто зазначити, що навчальний рік в нашій системі  розпочинається  з початком календарного року. Починаючи з серпня-вересня попереднього року, надсилаємо інформацію в органи місцевого самоврядування, суб’єкти господарювання, щоб відповідальні особи визначили потребу в навчанні керівного складу та фахівців, які організовують і здійснюють заходи з питань цивільного захисту на місцях. Після того  формується відповідний план комплектування, який затверджується головою Волинської військової адміністрації.

— А як проходить саме навчання?

— Для цього є відповідні робочі навчальні програми з функціонального навчання для кожної окремої категорії, виходячи з яких слухачам надається достатня інформація щодо нормативних документів з питань організації цивільного захисту та пожежної безпеки. Крім того, зважаючи на те, що в Україні триває повномасштабна війна, значна увага приділяється питанням мінної та ракетної безпеки, засобам індивідуального захисту. Надаємо теоретично-практичну допомогу керівникам органів місцевого самоврядування, окремих установ, організацій щодо облаштування укриттів. 

Як правило, аудиторні заняття проводимо на базі територіальних курсів. Якщо групи формуються за межами Ковеля, то за запитом керівництва віддалених громад організовуємо виїзні  навчання на місцях. Колектив у нас невеликий. Окрім мене, це — майстри виробничого навчання Володимир Ващук і Сергій Куришев, які працюють на курсах вже тривалий час, тому мають досить великий досвід роботи  та  відповідний  багаж знань.

— Борисе Миколайовичу, підкажіть, яким чином може отримати інформацію з вище згаданих питань пересічний громадянин, пенсіонер?

 — Зазвичай, кожен бажаючий може отримати вичерпну інформацію з питань пожежної безпеки чи цивільного захисту в консультаційних пунктах, які мають створюватись на базі органів місцевого самоврядування —  наприклад, при ЦНАПах, РЖКП. Ми, в свою чергу, надаємо допомогу в цьому.

— Наскільки нам відомо, Ваша «команда» долучається до проведення відповідних тематичних заходів?

 — Так, беремо участь в облаштуванні «Класів безпеки», організації та проведенні «Днів цивільного захисту», «Тижня безпеки» в навчальних закладах. Вже стає традицією проведення практичних навчань щодо дій у разі виникнення пожежі, уміння застосовувати первинні засоби пожежогасіння, зокрема користуватись вогнегасником.

— Чи практикуєте професійні лекції з надання первинної медичної допомоги, адже в умовах сьогоднішніх реалій ці знання можуть врятувати життя?

— Ми, як правило, до цього  процесу залучаємо досвідчених фахівців. Щиро вдячні за співпрацю керівництву Ковельського фахового медичного коледжу, представникам міськрайонного Товариства Червоного Хреста України, які з розумінням ставляться   до надання допомоги в цьому питанні.

 — Чи є безпечними укриття в навчальних закладах?

— З початком бойових дій надзвичайно актуальним стало облаштування укриттів. Ви пам’ятаєте, що сталось в драмтеатрі у Маріуполі. Коли на об’єкт ворог скидає надпотужний бойовий заряд, то ніхто не може надати гарантій безпеки. Тому до таких ситуацій потрібно бути готовими.

Укриття, які у нас є, виконують свою функцію настільки, наскільки це можливо. Ми бачимо, наприклад, як на Сході України часто виникає потреба в укриттях (на жаль, систематично). Люди спускаються в звичайні підвали, живуть там, знаходячи свій захист, бо не мають іншого виходу.

Треба віддати  належне місцевій владі, адже завдяки їхній ініціативі на території Ковельського району обладнано чи не найбільше укриттів на Волині. Практично в усіх  навчальних закладах проводиться змішана форма навчання, а це свідчить, що керівництво подбало про захист дітей.

— Що б Ви хотіли сказати на закінчення нашої розмови?

– В першу чергу, дякую керівникам органів місцевого самоврядування, комунальних установ та організацій за співпрацю, за розуміння щодо необхідності навчання з питань цивільного захисту та пожежної безпеки. Запрошую усіх бажаючих відвідати  територіальні курси з цивільного захисту та безпеки життєдіяльності. Тут ви зможете отримати усю необхідну  допомогу щодо цих питань. Це життєво необхідно для кожного мешканця краю. Адже наша безпека – в наших руках.   

Наші територіальні курси ЦЗ та БЖД знаходяться за адресою: м. Ковель, вул. Федора  Одрача, 1  (3-й поверх, колишнє приміщення МАУП). Контактні тел.:  067-3611962, 097-7493055. 

Розмову вела 

Світлана ТРОЦЮК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 187

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 479

З Анатолієм Ясашним журналістські стежки звели мене під  час робочої поїздки у волонтерський центр ГО «Діємо вже». Його ім’я і прізвище добре відомі на Волині, адже  він — знаний громадський активіст, екс-керівник «Правого сектору» в м. Ковелі і Ковельському районі, незламний духом  волонтер, людина, якій небайдужі доля та  майбутнє України. Анатолій Ясашний  щотижня буває на позиціях у військових із гуманітарною місією.  

З Анатолієм Ясашним журналістські стежки звели мене під  час робочої поїздки у волонтерський центр ГО «Діємо вже». Його ім’я і прізвище добре відомі на Волині, адже  він — знаний громадський активіст, екс-керівник «Правого сектору» в м. Ковелі і Ковельському районі, незламний духом  волонтер, людина, якій небайдужі доля та  майбутнє України. Анатолій Ясашний  щотижня буває на позиціях у військових із гуманітарною місією.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 217

Роль волонтерів в Україні у наш час, коли триває повномасштабна війна, важко переоцінити. Волонтери – одні з тих, хто стоїть за спиною військових, допомагають українцям на деокупованих територіях, внутрішньо переміщеним особам, пораненим бійцям у шпиталях. Їхня діяльність цінна і безкорислива.  

Нещодавно журналістам нашого видання  пощастило поспілкуватися з «янголами добра», котрі  живуть і працюють у нашій місцевості. Мова йде про волонтерів  ГО «Діємо вже» (керівник Олена Головій), які об’єднались навколо ідеї, що спонукає до боротьби за свободу і незалежність України, об’єднує   села, міста, громади, соціальні групи, партнерів і волонтерів з-за кордону. Ідея ця – об’єднатися і діяти заради Перемоги над ворогом.

Нас цікавило, як  на початку «великої війни» декілька активістів змогли згуртувати навколо себе силу-силенну людей різного віку, професій, релігійних переконань, створити потужну команду бійців невидимого фронту?  Громадська організація «Діємо вже» відома не тільки в Україні, а й у багатьох куточках  світу як одна з найпотужніших частин громадянського суспільства України.

…І ось переступаємо поріг волонтерського центру. Нас привітно зустрічає Наталія Тхоржевська, координатор волонтерського центру ГО «Діємо вже». Відчувається, що пані Наталія, як-то кажуть,  на своєму місці. Її енергетика потужна, засвідчує  колосальну силу волі,  бажання творити добро  і тісно переплітається з гаслом: «Разом ми – потужна сила у  боротьбі з ворогом!». Кожен зайнятий важливою справою: хтось шиє одяг, хтось готує страви, хтось плете сітки. Переповнює відчуття, що ми  прийшли до «своїх»,  таких  близьких за духом людей.

Роль волонтерів в Україні у наш час, коли триває повномасштабна війна, важко переоцінити. Волонтери – одні з тих, хто стоїть за спиною військових, допомагають українцям на деокупованих територіях, внутрішньо переміщеним особам, пораненим бійцям у шпиталях. Їхня діяльність цінна і безкорислива.  

Нещодавно журналістам нашого видання  пощастило поспілкуватися з «янголами добра», котрі  живуть і працюють у нашій місцевості. Мова йде про волонтерів  ГО «Діємо вже» (керівник Олена Головій), які об’єднались навколо ідеї, що спонукає до боротьби за свободу і незалежність України, об’єднує   села, міста, громади, соціальні групи, партнерів і волонтерів з-за кордону. Ідея ця – об’єднатися і діяти заради Перемоги над ворогом.

Нас цікавило, як  на початку «великої війни» декілька активістів змогли згуртувати навколо себе силу-силенну людей різного віку, професій, релігійних переконань, створити потужну команду бійців невидимого фронту?  Громадська організація «Діємо вже» відома не тільки в Україні, а й у багатьох куточках  світу як одна з найпотужніших частин громадянського суспільства України.

…І ось переступаємо поріг волонтерського центру. Нас привітно зустрічає Наталія Тхоржевська, координатор волонтерського центру ГО «Діємо вже». Відчувається, що пані Наталія, як-то кажуть,  на своєму місці. Її енергетика потужна, засвідчує  колосальну силу волі,  бажання творити добро  і тісно переплітається з гаслом: «Разом ми – потужна сила у  боротьбі з ворогом!». Кожен зайнятий важливою справою: хтось шиє одяг, хтось готує страви, хтось плете сітки. Переповнює відчуття, що ми  прийшли до «своїх»,  таких  близьких за духом людей.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 249

Сьогодні наша розповідь  – про стан справ на “Ковельсільмаші”. Мабуть, чи не кожен ковельчанин хоче знати: «Чим нині живе підприємство? В яких умовах працює? Які перспективи його розвитку в найближчому майбутньому?».

Щоб відповісти на ці запитання,  днями журналісту «Вістей Ковельщини» вдалося поспілкуватися  з одним із співзасновників групи компаній «Ковельсільмаш» Іллею Кошкіним. Ось що він розповів:

l

— На території колишнього підприємства «Ковельсільмаш» працює група українських компаній, котрі прагнуть розвивати чесний і відповідальний бізнес, створювати нові робочі місця. Зрозуміло, що нині триває війна, життя для усіх досить непросте. Однак навіть в такий надскладний час  є потреба думати про майбутнє. Ковель має хороші перспективи розвитку логістичної системи, адже це – потужний залізничний вузол.

На сьогоднішній день місто  є, з однієї сторони, одним із найбільших залізничних вузлів України, який має вагоме стратегічне значення для держави, з’єднуючи її з багатьма європейськими країнами та великими стратегічними містами України та країн ЄС, з іншої (східної) — найвіддаленішою в Україні точкою, де проходить європейська  вузькоколійна залізниця.

І відповідно тут всім підприємствам-експортерам України  можна успішно вирішувати питання, пов’язані з товарооборотом не тільки з європейськими країнами, а й із проблемами транспортування  Чорним морем. З відомих причин замість морського транспорту тепер стали більше використовувати залізничний. 

Головною проблемою  в товаропотоці між європейськими країнами та Україною є навіть не те, що протестувальники перекривають шляхи на польському, словацькому чи угорському кордонах. Вона в тому, що розмір залізничних колій  не співпадає. Щоб здійснювати поставки перспективним у країнах ЄС залізничним транспортом, потрібно облаштовувати перезавантажувальні майданчики. Це можна назвати «сухим портом».  В наших планах у  найближчій перспективі – організація на території колишнього «Ковельсільмашу» саме такого «сухого порту». Наші  плани пов’язані, в першу чергу, з тим, що така можливість існує. 

По-друге, у нас є своя залізнична гілка. Цю залізничну гілку викупило одне із харківських підприємств. Залізничну колію, яка не працювала понад 10 років, вдалося відремонтувати. Також  є погодження з «Укрзалізницею», технічні умови для подальшої реконструкції залізничної колії. Тому ми намагаємося активно займатися вирішенням усіх цих питань, запрошуємо як українських, так і зарубіжних інвесторів, прийти сюди з метою розміщення власних інноваційних виробництв та міжнародного логістичного хабу з розвантаження і завантаження різноманітної продукції з подальшим перевезенням її у європейському напрямку. 

Транспортування буде здійснюватися не тільки з України в Європу, а й з Європи — в Україну. Дасть  Бог, закінчиться війна, відкриється море, що дозволить відкрити шлях з Китаю у Західну Європу, в тому числі — через українську залізничну колію, що значно спростить  транспортування. Це простіший і зручніший  шлях, ніж відправляти продукцію пароплавами і  суховантажами.

Торік, як відомо, запрацював Закон «Про індустріальні парки». Ми плануємо започаткувати в Ковелі створення такого індустріального парку навколо залізничної колії, про яку згадував на початку. Запрошуємо на оглядини і американських інвесторів до співпраці та будівництва різноманітних терміналів, як це вже зробили львів’яни (див. джерело: Європейська правда: https://www.epravda. com.ua/news/2023/11/24/706989/ ). Наприклад, на «Ковельсільмаші» зерновий термінал, побудований ще в минулому році, уже почав працювати. І, в принципі, успішно працював, доки поляки та угорці не заборонили поставку української сільгосппродукції. Думаю, така ситуація тимчасова, бо не відповідає чинному законодавству Європейського Союзу.

Як ви розумієте, працював термінал  тільки на широкій колії, оскільки вузьку ми тільки починаємо будувати. Перебуваємо у пошуку потенційних партнерів. Крім зернового перевантаження, тобто елеватора, обладнаного для сушіння і зберігання великої кількості зерна, плануємо зробити великий контейнерний майданчик. Територія дозволяє. В нас навіть є підйомне обладнання мостового типу (козлові крани), які можна використовувати для цих потреб. Є відповідна інфраструктура: будівлі, де можуть бути  розміщені офісні приміщення, маємо електроенергію, газ, дороги. Підприємство розміщене поблизу міжнародної траси. Наші фахівці готові виконувати поставлені завдання. 

Одна з найважливіших наших цілей – створення робочих місць, наповнення місцевого бюджету. Ведемо переговори щодо укладення угод про постачання та реалізацію продукції на 2024 рік. В цих угодах теж мова йде про зростання обсягів платежів до бюджету, своєчасна сплата податків і соціальних виплат. Це все поліпшить рівень життя ковельчан. 

Ведемо також перемовини з одним із українських вагонобудівних підприємств, яке в Дніпрі почало будувати вагони для всієї Європи. Корпуси цих вагонів будуть виготовляти  всередині України, довозитимуть сюди, тут ставитимуть на європейський візок, проводитимуть відповідну перевірку і з «легкої руки» ковельчан  відправлятимуть  за кордон. 

Розраховуємо побачити тут термінали з перевалки зерна, контейнерів, соняшникової олії, нафтових продуктів, сипучих матеріалів – таких, як щебінь та вугілля.  Це все можемо транспортувати у різних напрямках. 

Ми дуже розраховуємо на співпрацю з  місцевою владою, яка, сподіваємося,  підтримає наші плани. Відповідно розробили вже проєкти рішень, які необхідні для продовження роботи із, вищеназваними стратегічними інвесторами та  звернення щодо  включення Ковеля до загальноєвропейської мережі  залізниць TEN-T. Вони адресовані  центральній владі —  Президенту України В.О. Зеленському  та Прем’єр-міністру Д. А. Шмигалю. 

І на завершення розмови хочу повідомити таке. Ми стабілізували ситуацію на підприємстві. Найголовніше – ліквідували заборгованість  з виплати заробітної плати, сплативши при цьому всі податки, як  і далі продовжуємо вчасно сплачувати усі інші поточні платежі до бюджетів усіх рівнів. Наразі у нас зайнято та чесно трудиться близько 500 працівників. Із розширенням нашої діяльності плануємо збільшення робочих місць. Тільки  на одному терміналі зможе працювати від 30 до 100 чоловік. А таких терміналів плануємо не менше п’яти. 

У даний час  на підприємстві триває копітка робота над розробкою конкретної проєктної документації, бізнес-планів на 2024  рік, в яких основним завданням є збільшення обсягів вітчизняного виробництва товарної продукції, будівництво нових логістичних ланцюгів та проєктів, запровадження сучасних енергозберігаючих технологій, залучення міжнародних ділових партнерів та інвесторів.

х  х  х

12 грудня 2023 року на підприємстві “Ковельсільмаш” відбувся черговий виїзний День депутата Ковельської міської ради,  в якому взяв участь перший заступник міського голови Тарас Яковлев. 

З першими керівниками  влади міста та депутатами  адміністрація підприємства окремо обговорила як перспективи розвитку машинобудівного підприємства міста Ковеля,  так і податкове навантаження та поточну фінансову діяльність бюджетоутворюючого колись підприємства.  

Протягом 11 місяців поточного 2023 року “ковельсільмашівцями” сплачено податків до бюджетів усіх рівнів на загальну суму понад 33 млн. грн., що складає 40,0% від загального обсягу реалізації продукції, який за 11 місяців 2023 року становить  понад 120 млн. грн.

 Світлана ТРОЦЮК.

Сьогодні наша розповідь  – про стан справ на “Ковельсільмаші”. Мабуть, чи не кожен ковельчанин хоче знати: «Чим нині живе підприємство? В яких умовах працює? Які перспективи його розвитку в найближчому майбутньому?».

Щоб відповісти на ці запитання,  днями журналісту «Вістей Ковельщини» вдалося поспілкуватися  з одним із співзасновників групи компаній «Ковельсільмаш» Іллею Кошкіним. Ось що він розповів:

ххх

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 813

Сфера комунальних послуг – одна з найважливіших соціально значущих складових господарського комплексу міста. Адже  це – тепло й затишок в оселях, охайність і чистота вулиць, доступні та якісні побутові послуги. І саме від професіоналізму і відповідальності людей, які працюють в цій сфері, багато в чому залежить благополуччя кожного будинку та кожної родини.

Нашому місту таланить на доброчесних й відповідальних керівників, до когорти яких належить Володимир Бойко, який впродовж багатьох років очолює  ПТМ «Ковельтепло».

 У різні часи на різних посадах Володимир Іванович доводив професіоналізм та відданість своїй справі, з властивою йому ініціативою та енергійністю вирішував і вирішує надважливі питання, що стосуються сфери  життєдіяльності місцевої громади. Володимир Бойко чітко й оперативно визначає та розв’язує проблеми, що виникають у комунальній сфері, тримає руку на пульсі подій, впевнено долає усі негаразди і труднощі разом із надійною командою однодумців. 

 Сьогодні Володимир Бойко – наш співрозмовник.

— Володимире Івановичу, як розпочався опалювальний сезон 2023-2024 років? Чим Ви задоволені, а чим – не зовсім?

— Одним  із наших першочергових завдань є готовність навчальних, соціальних і медичних закладів до опалювального сезону. Опалювальний сезон розпочався вчасно, згідно із рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради, 16  жовтня ц. р. Температурний  режим дотримується, забезпечуємо місто безперебійною  подачею  гарячої води.

Без перебільшення можу сказати, що комунальники працюють 24 на 7,   особливо — у зимовий період. Є люди, котрі  о 5-й ранку розпочинають свій робочий день. Слава Богу, наразі особливих проблем нема.

— Які новації з’явилися в роботі «Ковельтепла» цьогоріч? Що це дало?

— Ситуація в енергетиці сьогодні надскладна. У кожній котельні встановлені генератори, які працюють в автоматичному режимі. Як тільки зникає електроенергія, вони вмикаються за лічені хвилини. Коли з’являється електрика, то робота котелень переходить на «сталий» енергоресурс.

Торік за кошти міського бюджету, а це — 10 мільйонів гривень, придбано сучасні і потужні генератори на усі котельні, тому вдається забезпечити теплом як населення, побутових та промислових  споживачів, так і  усі бюджетні установи. 

Для надійності роботи котелень пробили свердловини (в разі відсутності холодної води маємо подачу власної). В цьому році міська влада виділила кошти, завдяки чому поставили 5 твердопаливних котлів, які встановлені по вул. Незалежності, 23, 70, 101, вул. Мічуріна, 2, Грушевського, 9. 

— Чи готове підприємство до роботи в екстремальних умовах, якщо вони, не дай, Боже, виникнуть і про які багато пишуть та говорять в ЗМІ? 

— В умовах війни  проведення енергоефективних заходів та оновлення об’єктів критичної інфраструктури актуальне, як ніколи. 

З міського бюджету виділені кошти для придбання генераційної установки потужністю 0,5 МВт. Ми сплатили аванс, ця машина вже знаходиться в Ковелі, змонтована, стоїть на фундаменті. Почати її експлуатацію плануємо в найближчій перспективі. 

Окрім того, щоб забезпечити альтернативною електроенергією наші котельні, потрібно ще провести чималий обсяг робіт: встановити трансформатори, побудувати високовольтні і низьковольтні  лінії і тощо.

Прокладаємо  високовольтний кабель до котелень, що знаходяться  по вул. Сагайдачного, 7 і  вул. Мічуріна, 2. Трансформатор плануємо поставити в  цьому році. Будемо сподіватися, що вдасться пришвидшити цей процес.  А в перспективі слід  забезпечити альтернативною електроенергією наші котельні, які знаходяться в  центральній  частині міста (13  котелень). На даний час вартість електроенергії добігає позначки 8 гривень за 1 кВт-год. Якщо виробляти власну елетроенергію, то вартість знизиться до 2 гривень за 1 кВт-год. Тому альтернативні джерела  електроенергії  дозволять зекономити кошти. Теплова енергія як вторинний продукт, разом з генераційною установкою  буде  використовуватися для подачі тепла нашим споживачам.

— Яку участь Ваш колектив бере у допомозі ЗСУ? Чи багато працівників призвано до армійських лав?

— З початку військових дій з нашого підприємства до армійських лав мобілізовано 9 працівників. На жаль, на війні героїчно загинув  Сергій Жук, котрий працював на підприємстві. Пішов добровольцем на війну ще в 2014 році, отримав контузію, поранення. Коли розпочалася «велика» війна знову став на захист Батьківщини як доброволець. Це – непоправна втрата для нашого  колективу,  сім’ї.

Маємо іще одну сумну звістку: на фронті загинув відважний воїн і наш колишній працівник Максим Хатін.  Розділяємо біль втрати з рідними і близькими загиблого, висловлюємо  глибокі співчуття його мамі Світлані Хатіній.

Із початку повномасштабного російського вторгнення спільними зусиллями працівників ПТМ «Ковельтепло» надано підтримку Збройним Силам України  на суму 3 млн. 864 тис. грн. Це – наш внесок у наближення довгоочікуваної Перемоги.

— Яка ситуація з оплатою послуг ковельчанами? Що б Ви їм хотіли сказати у цей відповідальний і складний час?

— Користуючись нагодою, хотів би подякувати ковельчанам за своєчасну оплату   спожитого  тепла.  Незважаючи на воєнний стан, населення вчасно веде розрахунки. Якщо у когось з тих чи інших  причин є заборгованість, ми завжди йдемо на компроміс, проводимо реструктуризацію боргу. На жаль,  є злісні боржники, які заборгували по 100-200 тисяч гривень. В таких випадках плідно співпрацюємо з судами, виконавчою службою, які мають великі важелі впливу. 

У цьому є позитив, адже неплатники сплачують борг. На жаль, існує така категорія людей, яка свідомо не платить, хоча мають можливості це зробити. Проводимо з ними відповідну роботу. 

— Що можете сказати про роботу колективу загалом в умовах воєнного стану?

— Керівник сильний тоді, коли у нього є працьовитий і відповідальний колектив.  Все, що ми зробили і робимо, – результат зусиль наших працівників. Дякую кожному за відданість справі і хорошу роботу! 

На завершення розмови хочу додати, що чимало коштів вкладаємо у розвиток підприємства, проводимо реконструкцію  мереж, встановлюємо  енергозберігаючі котли. Відчуваємо конкретну і дієву допомогу від міської влади. Як ви знаєте, мораторій накладено на підвищення тарифів для населення. Хоча із цим виникає чимало труднощів, але від початку повномасштабної війни ми жодного разу не підвищували тарифи на тепло.  

Обіцяну компенсацію за різницю у тарифах на тепло держава не відшкодовує. Так, за період 2021 – 2023 р. р. загальний борг  нашому підприємству   складає  74 млн. 893 тисячі гривень. Різниця узгоджена територіальною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Волинської обласної державної адміністрації.

Користуючись нагодою, за посередництвом газети «Вісті Ковельщини», яку люблять і читають наші працівники, бажаю усім мирного неба, міцного здоров’я, непохитної віри у нашу Перемогу! 

Розмову вела 

Світлана ТРОЦЮК.

НА СВІТЛИНАХ: Володимир БОЙКО у своєму робочому кабінеті; слюсарі ПТМ «Ковельтепло» Максим ПІРІЄВ, Олександр ЗІНОВ’ЄВ, Віктор КАМЕНЧУК.

Фото автора.

Сфера комунальних послуг – одна з найважливіших соціально значущих складових господарського комплексу міста. Адже  це – тепло й затишок в оселях, охайність і чистота вулиць, доступні та якісні побутові послуги. І саме від професіоналізму і відповідальності людей, які працюють в цій сфері, багато в чому залежить благополуччя кожного будинку та кожної родини.

Нашому місту таланить на доброчесних й відповідальних керівників, до когорти яких належить Володимир Бойко, який впродовж багатьох років очолює  ПТМ «Ковельтепло».

 У різні часи на різних посадах Володимир Іванович доводив професіоналізм та відданість своїй справі, з властивою йому ініціативою та енергійністю вирішував і вирішує надважливі питання, що стосуються сфери  життєдіяльності місцевої громади. Володимир Бойко чітко й оперативно визначає та розв’язує проблеми, що виникають у комунальній сфері, тримає руку на пульсі подій, впевнено долає усі негаразди і труднощі разом із надійною командою однодумців. 

— Володимире Івановичу, як розпочався опалювальний сезон 2023-2024 років? Чим Ви задоволені, а чим – не зовсім?

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 228

Орденом «За мужність» посмертно 

нагородили ковельчанина  Михайла Волошука

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 199

За сильним лідером хочеться йти, адже він вміє надихати. А знаєте, що  надихає найбільше? Коли людина вірить у свою справу, відчуває відповідальність перед людьми,  а головне —  незважаючи на гіркі реалії  війни, залишається чесним, справедливим і порядним. 

Це все можна сказати без пафосу і зайвих «прикрас» про В’ячеслава Шворака, голову Ковельської районної ради. 30 листопада ц. р. минає рівно  три роки відтоді,  як молодого, енергійного, ініціативного керівника обрали на відповідальну посаду.  

Сьогодні В’ячеслав Шворак – наш співрозмовник.

— В’ячеславе Петровичу, відразу про головне: Ви задоволені зробленим Вами особисто, депутатським корпусом ради за цей період? Що вважаєте головним досягненням?

— Підсумки роботи такі, за які мені не соромно. Люди, які очолюють органи місцевого самоврядування, працюють таким чином, аби якнайменше оскаржувалось те чи інше рішення, відчувається ріст правової культури, відчувається, що кожен на своєму місці  робить усе можливе, аби щоденної працею якнайшвидше наблизити нашу Перемогу. 

Три роки минули, як один день. Про зроблене найкраще  скажуть люди.   Я особисто вимогливий і самокритичний, передусім, до себе. Вважаю, що можна зробити більше. Однак не завжди на усі плани вистачає часу і  ресурсів.

Про депутатів Ковельської районної  ради можу сказати, що вони є активними і небайдужими. Точку зору народних обранців, до якої політичної сили вони  б не належали, потрібно поважати і чути, адже депутати  відстоюють інтереси виборців, це свого роду «голос народу». Ми живемо в надскладні, проте демократичні часи, коли кожен обранець громади може висловити свою думку, подискутувати з колегою і, зрештою, прийти до правильного рішення.

Депутатський корпус райради об’єднав різних людей з різних куточків Ковельщини. Загалом, радою  дуже задоволений.  Навіть із «скромним» бюджетом передусім спрямовуємо   кошти  для  підтримки  Збройних Сил України. В перший рік повномасштабного  російського вторгнення на захист і безпеку наших кордонів виділили 2 мільйони гривень. Це значні кошти. Адже надходжень, як таких, немає. Доводиться шукати фінансування з різних джерел. 

В міру можливостей, народні обранці виділяють кошти на лікування важко хворих громадян. Тобто ніхто не стоїть осторонь проблем, з якими до депутатів звертаються  виборці. Не все завжди гладко, але рада й депутатський корпус працюють.

— Судячи з повідомлень у соціальних мережах, Ви — надзвичайно «мобільний» посадовець. От і нещодавно повернулися з відрядження у «гарячу точку», побувавши з діловою поїздкою у наших захисників на Сході. Розкажіть про це детальніше, адже буваєте там систематично.

— Зазвичай мені кажуть: «Ви займаєтесь волонтерством». Мені це слово не подобається. Я – не волонтер, а людина, яка прагне допомогти.  Щоб займатися волонтерською діяльністю, цим потрібно «жити» 24/7. Людина має себе цілком і повністю віддати  почесній справі. Тому тут існує межа між небайдужістю і цілковитою самовіддачею. 

Для мене допомога військовим – досить відповідальна і серйозна справа. Ми підтримуємо наших земляків,  жителів Ковельщини, які перебувають на фронті. З’явилися нові знайомі, з якими звели життєві дороги під час війни. Кожна поїздка чи підготовка до неї – важлива подія. Під час перших поїздок чомусь не відчував особливого страху, мабуть, переповнював адреналін. Але чим далі, тим складніше, тим більше  переосмислюєш  сенс життя, цінності. Так, є певні хвилювання, невідомість, не знаєш, що тебе чекає, чим закінчиться поїздка. А вдома чекають рідні…

До кожної поїздки готуємося ретельно. Їдемо. Допомагаємо.  Робимо усе, що від нас залежить. Продуктів ми не возимо, хоч це і є перша потреба. Військовим на фронті вкрай необхідні більш дороговартісні речі, аби мати, чим воювати, бачити, чути, мати зв’язок. Сьогодні ЗСУ забезпечені  харчуванням, одягом, бронежилетами, касками. Не можу стовідсотково сказати, що все  ідеально, але великою мірою багато залежить від командира, логістики. Якщо добросовісний командир, то він переживає за своїх бійців. Відповідно тоді із першочерговим забезпеченням все гаразд.

Моя мета  – зайти якнайближче до лінії розмежування, до тих хлопців, котрі перебувають  в окопах, боронять нас від російського зла, на власні очі  побачити як вони живуть, чого найбільше потребують.. Розумію, що то  ризик і відповідальність, але вважаю це своїм громадянським обов’язком. 

Українські бійці дуже відважні  і винахідливі. З кожною поїздкою переконуюся, що побут військових  поліпшується. Наші хлопці облаштовують бліндажі, створюють кращі умови побуту і відпочинку. Уявіть:це при тому, що позиції орків за метрів 500 від них. Не перестаю дякувати їм за відвагу і героїзм.

— В’ячеславе Петровичу, як Вам вдається ефективно організовувати допомогу  фронту і  хто найбільше в цьому допомагає?

— Один в полі – не воїн.  На Ковельщині сформувалася  потужна команда однодумців. Якщо сказати коротко, то щодо вирішення того чи іншого питання, всі шляхи ведуть у  Ковель. Вже склався своєрідний «стереотип», що тут вам усе знайдуть, придбають, допоможуть. Багато бригад укомплектовується з перших днів війни. Якщо є якась нагальні потреби  для допомоги війську, то буквально за декілька днів або й навіть годин питання вирішуємо. Завжди готові простягнути  руку допомоги небайдужі люди, серед них —  друзі, підприємці, представники бізнес-структур. Вони намагаються бути максимально корисними, а головне в цій справі – довіра. Ми їздимо на фронт, на власні очі бачимо існуючі проблеми. Тих людей, хто допомагає, беремо з собою у ці робочі поїздки. Тоді все очевидно, а потреби бійців беремо  не тільки до уваги, а й вирішуємо. Всі зусилля об’єднуємо на допомогу Збройних Сил України.

— Останнім часом апарат районної ради скорочено, як-то кажуть, до мінімуму. Чим це викликано і як  в таких умовах працює представницька гілка влади району? Які питання вдається вирішити, а які залишаються поза увагою?

— Насамперед, ми фінансово обмежені, виходимо  з того, що маємо. Я – за ефективну роботу, а не за кількість людей. Це марна трата коштів. Наш штат налічує 5 працівників. На сьогоднішній день з тими представницькими функціями, які є, повністю забезпечуємо співпрацю з депутатським корпусом,  комуні куємо  з людьми. Повноважень у нас ніхто не забирав. Ковельська районна рада – одна з небагатьох в Україні, яка не має боргів, проблемних питань з майном чи землею. По суті, усі свої повноваження делегуємо Ковельській районній військовій адміністрації, з якою налагоджена тісна співпраця, взаєморозуміння.  Ковельщина в  нас одна, люди одні. Звісно,  з початку децентралізації повноваження щодо управління об’єктами освіти, культури, медицини перейшли на рівень територіальних громад. Однак відповідно до чинного законодавства самі повноваження райрад не зменшились, а навпаки доповнились. 

Зокрема, такими важливими повноваженнями, як територіальна оборона  та національний спротив.

Комунікуємо з територіальними громадами. Їх в Ковельському районі 23. Спілкуємося просто, конкретно. Стараємося щотижня бувати з робочим візитом в тій, чи іншій громаді, проводимо координаційні наради. 

— Воєнний стан, безперечно, позначився на роботі депутатського корпусу ради. Чи відчуваєте його підтримку і  в чому? Кого б із депутатських фракцій та їх очільників хотіли відзначити особливо?

— Депутатський корпус Ковельської районної ради працює злагоджено і ефективно, незважаючи на серйозні виклики воєнного часу. Не можу не згадати депутата Миколу Шлапая із Старої Вижівки. Цей чоловік, сповнений енергією і завзятістю.  Щодня, а то й декілька разів у день телефонує й запитує: «Чим можу  бути корисним?». Коли триває війна, це неабияк  спрацьовує. Завдяки таким людям і  підтримці, не маєш права опускати руки. Знання, досвід, життєва мудрість, терплячість — усе для майбутньої Перемоги. 

Таких принципів дотримується чи не кожен обранець Ковельської районної ради. Депутати приїжджають, як-то кажуть, не з порожніми руками, а із пропозиціями і ініціативами. Ніхто не чекає запрошення, приїздять, цікавляться проблемами виборців. Але найкраща оцінка депутатської діяльності – відгуки  людей.

Всі депутати райради в тій чи іншій мірі, в межах своїх можливостей, сприяють забезпеченню належної та дієвої роботи представницького органу Ковельщини, наданню допомоги тим, хто її потребує, в першу чергу – ЗСУ.

До речі, третина депутатів Ковельської районної ради  VІІІ скликання перебувають у складі добровольчих формувань територіальних громад

— Ви – один з ініціаторів проведення в районі «молитовних сніданків». Яка їх мета? Чи взагалі вдається районній владі забезпечити громадянське порозуміння та міжконфесійну стабільність на Ковельщині?

— Люди по-різному до цього ставляться. Знаходяться  скептики. Хтось каже, що потрібно молитися в церквах. Так, погоджуюся в деякій мірі. А ви запитайте у тих людей (не маю наміру когось образити): хто  і коли останній раз ходив в церкву? Але насправді справа в іншому. Людей потрібно об’єднувати, незалежно від релігійних переконань,  різних професій, з різними поглядами, усіх міжконфесійних діячів. Ми знаємо, що сьогодні є протистояння між церквами. Я це розумію. Ми запрошуємо  до спільної молитви усіх. Мене можна за це критикувати: мовляв, навіщо запрошувати тих чи інших? Наша мета, аби усі  були єдині. Навіщо «воювати»? Але, якщо не буде діалогу, то й перехід у ПЦУ, напевно, ускладнюватиметься. Я усвідомлюю, що деякі релігійні громади  «під москвою». Моя позиція  — об’єднати людей. А є інша сторона: як вони себе ведуть? Як на ділі підтримують ЗСУ, служать інтересам держави? Ви зауважте: частина людей  підтримує одну церкву, а другі – іншу. Здається, про що говорити? Але говорити і єднатися треба.

Для того й проводяться «молитовні сніданки». Іноді  буває складно, адже це викликає  різні дискусії. 

Такі захоли мають й патріотичне підґрунтя, адже проводиться збір на підтримку ЗСУ. Перший «молитовний сніданок» проводився, коли «лютувала» пандемія коронавірсу. Відповідно зібрані кошти були передані на закупівлю ШВЛ. Торік  під час благодійного збору вдалося зібрати кошти на шини для потреб військових. Цьогоріч збір відбувся для придбання дронів.  Але є й інший бік «медалі». Такі зустрічі змушують замислитися: Куди ж ми поспішаємо? Які цінності для нас найважливіші?».

Сьогодні велика рідкість, коли люди, які, можливо, мають між собою певні непорозуміння, можуть зібратися в одній залі. Можливо, це дасть поштовх до єднання і досягнення консенсусу. Принаймні мені дуже цього хотілося б.

– Як Ви можете  оцінити роботу правоохоронних органів у цей складний час. Наскільки вона ефективна? Які тут існують невирішені питання? 

— Відверто кажучи, важко давати оцінку. Вважаю,що наші правоохоронні органи з початку повномасштабного російського вторгнення  показали себе з найкращого боку. Не з чуток  знаємо випадки, коли  деякі правоохоронці, які мали  стати на захист населення, в багатьох українських містах,  залишили все і  повиїжджали невідомо куди. Ковель був одним із найзагрозливіших напрямків можливого наступу окупантів, адже поруч – українсько-білоруський кордон. Але питання на кшталт «виїхати», «залишити усе» навіть не обговорювалося В нас була єдина  з правоохоронними органами позиція, незважаючи на тривожні повідомлення, що надходили. 

Ніколи не забуду той  день (24 лютого 2022 р.), коли ми усі разом зібралися в голови Ковельської  районної  військової адміністрації  Ольги Черен. Одностайно прийняли рішення об’єднати зусилля, робити усе можливе, аби належно забезпечити оборону нашого краю. Всі  як один дотрималися, слова. Така взаємодія і співпраця  додають  сили  і впевненості, що ми – команда, потужна, дієва,яка працює злагоджено і ефективно. Це – правоохоронні органи, прикордонна і митна служби, прокуратура і   т.д.  Всі злагоджено працюють над тим, щоб було людям спокійніше і краще жити.  Особливо у перші пів року ми відчували колосальну силу духу  і патріотизму, всі працювали 24/7, не шкодуючи ні сил, ні часу.  Моя думка про роботу правоохоронних органів  позитивна. 

— Пане В’ячеславе, а Ви не боялися за власну безпеку у той страшний час?

— Ні. Ми з перших днів прийшли до наших захисників на кордон, аби забезпечити їм максимальну підтримку і  допомогу. Тікати, ховатися, бігти – навіть і думки такої не було. Ми сподівалися, що ворог сюди не дійде, хоча все могло  бути.

— Над розв’язанням яких головних проблем маєте намір працювати разом із депутатами райради найближчим часом?

— Життя  триває. Є багато проблем, які потрібно вирішувати. Сьогодні залишається актуальним соціальне забезпечення внутрішньо переселених осіб. Працюємо над цим. Через пункт пропуску «Доманово» їдуть люди з Херсонської, Миколаївської областей. Вони всіма можливими способами добираються на підконтрольну територію України з росії через білорусь.  В нас вони перебувають добу або дві, а далі добираються до рідних. Забезпечуємо  їх доїзд потягами на  деокуповані території. Продовжуємо здійснювати гуманітарну місію в  Херсонську  область, допомагаємо із забезпеченням дров.

Головна й найболючіша проблема сьогодні – війна. Всі працюємо, віддаємо сили і знання, аби наблизити довгоочікувану Перемогу.  

Бажаю Вам, рідні земляки, не втрачати віри  й оптимізму, не пасувати перед труднощами, вірити в неминучість нашої спільної Перемоги!

— Приєднуюсь до Ваших слів і дякую за щиру, відверту розмову! Користуючись нагодою, хочу привітати з майбутнім  днем місцевого самоврядування, яке в Україні відзначатимемо 7 грудня, побажати Вам, депутатам усіх рівнів нових успіхів у праці на благо України, її народу, Господнього благословення на добрі справи для своїх виборців!

Розмову вела 

Світлана ТРОЦЮК. 

За сильним лідером хочеться йти, адже він вміє надихати. А знаєте, що  надихає найбільше? Коли людина вірить у свою справу, відчуває відповідальність перед людьми,  а головне —  незважаючи на гіркі реалії  війни, залишається чесним, справедливим і порядним. 

Це все можна сказати без пафосу і зайвих «прикрас» про В’ячеслава Шворака, голову Ковельської районної ради. 30 листопада ц. р. минає рівно  три роки відтоді,  як молодого, енергійного, ініціативного керівника обрали на відповідальну посаду.  

Сьогодні В’ячеслав Шворак – наш співрозмовник.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 329

Українська культура живе. Попри те, що її намагалися знищити віками,  заборонити все, що ідентифікує нас, українців  як націю. Намагалися  сплюндрувати, нав’язати інше, не наше, не справжнє.  Примушували  забути, хто ми є. 

Так, культура жива. Щоправда, з глибокою раною,  яку ще  «глибшою»  робить теперішній світ. Вона не вмерла і не вмре, допоки будуть  люди, які точно прагнуть її зберегти, поширити, показати, яка вона, – наша справжня культура.

Немає жодної значимої події в житті нашої громади, нема такого людського почуття, які б не озвалися в пісні чи ніжністю струни, чи гуркотом грому. Саме пісня, музика, танець  є частиною життя працівників культури  та майстрів народного мистецтва Ковельщини.

І ось вони  — талановиті  і творчі, такі рідні і близькі по духу, згуртувались у культурно-просвітницькому  центрі з нагоди професійного свята, яке  відзначали 9 листопада.

На жаль,сучасність сувора. Хвилиною мовчання присутні вшанували світлу пам’ять захисників і захисниць, котрі героїчно загинули,  захищаючи   нашу державу, культуру, мову на війні – жорстокій і безжалісній війні, що триває донині.  

Працівники культури – люди особливі, бо душі їхні ніжні і вразливі, а насправді кожен артист – унікальний і багатогранний. Про це душевно із особливою інтонацією передав у віршованих рядках  Олександр Серко, учень ліцею імені Олени Пчілки.

В Україні є найвища ступінь нагороди  у сфері творчості  — звання “Заслужений працівник культури”.  В нашому краї  також є люди, яке отримали це  високе звання.

Оплесками, словами вдячності, квітами і нагородами  присутні вітали  Валентину Повх, Миколу Гереса, Віру Комзюк, Любов Ризванюк, Володимира Заворотинського.

Майстерною і хвилюючою грою  на музичних інструментах підкорили серця глядачів  тріо  скрипалів у складі Максима Гапонюка, Наталії Лисковець, Аліни Царук, учнів Ковельської школи мистецтв  (клас викладача Лілії Корнєвої,  концертмейстер  Ольга  Ярмольська).

У наш  непростий час дуже важливо зберегти в серці  іскру віри, надії та любові, не розгубити духовні цінності,  підтримати один одного, розділяючи і радість, і смуток, і біль втрат…  

Саме про це йшлося у виступі Ковельського міського голови Ігоря Чайки, котрий, зокрема, зазначив: «Здавалося б, в таких умовах, коли гримлять гармати, музи б мали мовчати. Та насправді війна росії проти нашої вільнолюбивої і демократичної країни підняла на боротьбу з агресором і творчу інтелігенцію. Щиро дякую усім і кожному за працю, недоспані ночі, незламність духу і патріотизм!”.

З вітальним словом  до колег звернулася Тетяна Матяшук, начальник відділу культури    управління гуманітарного розвитку Ковельської районної РВА.

Здебільшого усі культурно-мистецькі заходи – фестивалі, вистави, концерти, в яких є наповнення піснею, танцем поезією і рештою деталей,  «проходять» через  одну людину – начальника управління культури, молоді, спорту і туризму міськвиконкому Андрія Мигулі, який звернувся до колег з такими словами:

«Щиросердечно дякую  вам за подвижницьку і самовіддану працю, бажаю нових творчих здобутків і злетів, а без вашої праці неможлива наша майбутня Перемога!».

У вітальній  промові директор Народного дому «Просвіта» Михайло Пірожик  наголосив на тому, що робота діячів культури і митців має велике значення для сучасного життя міста, збереження його духовності та самобутності, побажав наснаги, творчих успіхів на шляху до Перемоги.

Працівники культури отримували не тільки щирі оплески, а й  квіти та нагороди від міської влади, районної військової адміністрації, управління культури, молоді, спорту і туризму міськвиконкому, Народного дому «Просвіта».

Атмосферу для настрою створювали бандуристка Анастасія Шпилюк («Цвіте терен»),  сімейний дует  у складі Інни Биги та Олени Артеменко  (в’язанка українських популярних композицій) Ангеліна Півень, членкиня  молодіжної ради (пісня «На небі»),  Кіра Сергієнко (“Рідна земля”, викладач Ірина Михалевич) інструментальний квінтет “Експромт” у складі Інни Биги, Тетяни Мороз, Єлизавети Сельвашук, Владислава Кушнірчука, Олександра Середи). 

Особливого тону дійству додавала  неперевершена і талановита ведуча Ангеліна Махнюк.  Чи не найбільше щирих аплодисментів  викликав виступ наймолодшого учасника дійства Микити Козулі,  наставником і вчителем якого є Андрій Мигуля.

Кожен концертний номер залишив у спогадах нев’янучі калинові кетяги своїх пісень, невичерпну криницю нашої духовності, що з року в рік наповнюється цілющими краплинками прагнення плекати пісенну спадщину, розуміння того, що ми – великий народ великої і непереможної країни.

Світлана ТРОЦЮК.

НА СВІТЛИНІ: учасники  урочистостей з нагоди Дня  працівників культури та майстрів народного мистецтва.

Українська культура живе. Попри те, що її намагалися знищити віками,  заборонити все, що ідентифікує нас, українців  як націю. Намагалися  сплюндрувати, нав’язати інше, не наше, не справжнє.  Примушували  забути, хто ми є. 

Так, культура жива. Щоправда, з глибокою раною,  яку ще  «глибшою»  робить теперішній світ. Вона не вмерла і не вмре, допоки будуть  люди, які точно прагнуть її зберегти, поширити, показати, яка вона, – наша справжня культура.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 268

Мистецтво і культура в умовах війни змінюють  формати, але не втрачають своєї цінності та актуальності. Нашу справжню Перемогу наближають люди, які, здавалося б, простими, але водночас глибоко патріотичними справами  роблять свій неоціненний внесок у досягнення цієї високої мети.  

Працівники культури і аматори народного мистецтва  допомагають тримати інтелектуальний  “фронт”, працюють з повною віддачею сил та енергії, аби підтримати  українських військових, оточити  турботою і увагою їхніх рідних, роблять усе, аби довести підступному  ворогу споконвічну  істину: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине...».

Сьогодні розповімо вам про Наталію Гончар, постійну ведучу загальноміських заходів, заступника директора Народного дому «Просвіта»,  керівника народного аматорського фольклорного гурту «Намисто»,  невтомну ентузіастку, жінку-матір, берегиню родинного вогнища,  яка все своє свідоме життя (понад 30 років)  присвятила роботі на культурній ниві. 

Пані Наталією захоплюються всі – і дорослі, і діти, адже вона вміє віднайти ключик до кожного, незалежно від віку і професії.  Навіть колеги по творчому цеху іноді дивуються: «Звідки ж ця жінка черпає стільки натхнення, творчих ідей та енергії?». А ще вона – найкраща в світі матуся відважного українського воїна, який  став добровольцем, поповнивши ряди Збройних Сил України. Мама, яка щодня чекає звістки з фронту, мама, яка з молитвою на устах просить Бога, щоб закінчилася війна, а кожен захисник і захисниця повернулися у рідні домівки.

Коли ж прийшло усвідомлення того, що війна швидко не закінчиться, минув період хвилювань  і тривог, коли з’явилася можливість творчо працювати, Наталія Гончар  згуртувала навколо себе чималу когорту людей. Це аматори сцени нашої громади — солісти, музиканти, читці, хореографічні колективи.

Завжди щира, усміхнена, енергійна, з величезним  багажем старовинних фольклорних  пісень (у неї їх ціла бабусина скриня!), Наталія Миколаївна  переконана, що українська пісня завжди має бути актуальною, мелодійною, журливою  й веселою, адже  торкається найтонших струн сердець кожного українця.

l

…І ось ми в гостях у Наталії Гончар. Відверто кажучи, я ніколи не бачила її такою… Ніби й та сама Наталка, але за  посмішкою неможливо приховати гіркий присмак втрат, болі  і хвилювання. Захотілося її обійняти і мовчки засвідчити свою величезну повагу та вдячність.

Робочий кабінет  пані Наталії нагадує творчу майстерню з особливим колоритом і затишком, де народжуються ідеї для проведення змістовних концертів і заходів. Саме в цій   гостинній світлиці гуртується творчий осередок Ковельщини, де завжди можна знайти підтримку, або генерувати нові творчі проєкти.

Мистецтво і культура в умовах війни змінюють  формати, але не втрачають своєї цінності та актуальності. Нашу справжню Перемогу наближають люди, які, здавалося б, простими, але водночас глибоко патріотичними справами  роблять свій неоціненний внесок у досягнення цієї високої мети.  

Працівники культури і аматори народного мистецтва  допомагають тримати інтелектуальний  “фронт”, працюють з повною віддачею сил та енергії, аби підтримати  українських військових, оточити  турботою і увагою їхніх рідних, роблять усе, аби довести підступному  ворогу споконвічну  істину: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине...».

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 800