14.06.2018 Троцюк Світлана Дмитрівна

34366616_1828670527199847_7637196539487584256_nСвято дитинства в реабілітаційному центрі

Дитинство – найпрекрасніша мить нашого життя, це – пора сподівань та здійснення мрій. Ми, дорослі, у вирі щоденного життя і клопотів не помічаємо багато важливих речей.  Завітавши 1 червня ц. р. на свято до вихованців  КУ "Волинський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей",  мали нагоду ще раз пересвідчитись:"Немає більшого щастя у світі, ніж посмішка дитини". Це був незабутній, хвилюючий і водночас щасливий день.
Скільки любові, душевності, теплоти, щоденної праці вкладено у кожен виступ, який дарували під час концертної програми глядачам талановиті зірочки сцени! 
Кожен учасник святкового дійства гарно підготувався, на обличчях – посмішки, які випромінювали життєдайне світло, віру і сподівання на краще.
Вдало підібрані костюми артистів, зворушливі пісні на українську тематику, хореографічні постановки свідчили про високу сценічну культуру, талант викладатися сповна, та так, щоб не залишити байдужим жодне серденько. Непрохані сльози на обличчях дорослих і, звісно ж, найвища нагорода – шквал емоцій і аплодисментів. 
Рівень підготовки дітей був високим, з професійним підходом й відзначався виконавською майстерністю. Вихованці Центру можуть сміливо виступати не тільки в області, столиці, а й підкорювати міжнародні сцени.
Спасибі за професіоналізм й недоспані ночі музичному керівнику Центру Світлані Романчук. Дякуємо щиро за відданість справі, підготовку до свята, любов до дітей працівникам колективу Центру, який очолює Олена Гануліч.
Багато гостей завітали цього дня  на свято дитинства. З особливим трепетом сприймались слова-привітання від настоятеля храмового комплексу на честь Почаївської ікони Божої Матері, старшого благочинного Ковельської округи УПЦ протоієрея Володимира Ровінського. Діти недільної школи, що діє при храмовому комплексі (керівник  Віра Артемук), доповнили захід задушевним виконанням пісень, жартівливими нотками веселих сценок і гуморесок.
Чудовим подарунком від прихожан православної святині для щоденних потреб Центру стала швейна машинка з усією необхідною фурнітурою.
Треба віддати належне усім, хто вже не вперше долучається до благодійних справ та збору необхідної допомоги для дітей. 
Завдяки нашій землячці Оксані Кушнір з Києва та її колегам, нашим друзям Олександру та Оксані Долінчукам придбано столові набори. До того ж, за кошти, зібрані О. Кушнір, вдалося закупити засоби гігієни. Різними смаколиками (солодощами) малечу порадували подружжя Олександра та Ірини Гордунів (супермаркет "Наш край"), В'ячеслава та Іванни Ярмолюків. Цікавиться долею і справами дітей ковельчанка Юлія Стружук та її донька, котрі теж завітали на свято.
Неможливо не згадати господаря магазину "Хім-маркет" Віктора Оліферовича, що знаходиться по вул. Заводській, який завжди з готовністю відгукується на будь-які прохання волонтерів, надає посильну допомогу вихованцям Центру. Завжди готові підтримати і допомогти подружжя ковельчан Олега та Наталії Рижків.
Щиро вдячні нашому колезі, професіоналу своєї справи, відеографу Олегу Слюсару, який відзняв свято дитинства в реабілітаційному Центрі. 
Засвідчуємо слова вдячності колективу Волинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (керівник – Юрій Цьома, головний інженер – Вадим Шавлай, голова профкому – Юрій Мартинюк). Наші друзі-газовики вже не перший рік підтримують благодійні акції, спрямовані на підтримку дітей, котрі опинились у складних життєвих обставинах. 
Гарна співпраця закладу склалась з іншими благодійниками, які допомогли відчути дітям свято. Щиросердечне "спасибі" – адміністрації торгово-розважального комплексу "Bristol", керівництву "Ковельського хлібокомбінату", приватної фірми "Юкон-Продтрейд", спортивного клубу "Апперкот" та ін.
Колектив та вихованці Центру також щиро вдячні за турботу і добро релігійній громаді церкви п'ятидесятників "Спасіння" на чолі з пастирем Олександром Колотюком.
l
З нагоди Міжнародного Дня захисту дітей вихованців КУ "Волинський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей відвідали голова райдержадміністрації Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло,  працівники служби у справах дітей міськвиконкому. Представники влади привезли дітлахам солодощі, поцікавились їхніми повсякденними справами, побажали безтурботного дитинства, гарно провести літо у колі друзів, бути щасливими і здоровими.
Світлана ТРОЦЮК.
НА ЗНІМКАХ: під час святкового заходу в реабілітаційному центрі.
Фото  з архіву храмового комплексу Почаївської 
ікони Божої Матері.
Дитинство – найпрекрасніша мить нашого життя, це – пора сподівань та здійснення мрій. Ми, дорослі, у вирі щоденного життя і клопотів не помічаємо багато важливих речей.  Завітавши 1 червня ц. р. на свято до вихованців  КУ "Волинський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей",  мали нагоду ще раз пересвідчитись:"Немає більшого щастя у світі, ніж посмішка дитини". Це був незабутній, хвилюючий і водночас щасливий день.
Скільки любові, душевності, теплоти, щоденної праці вкладено у кожен виступ, який дарували під час концертної програми глядачам талановиті зірочки сцени! 
Світлана ТРОЦЮК.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 10
Читати далі
11.06.2018 Троцюк Світлана Дмитрівна

IMG_3283Сесія районної ради

В центральній районній бібліотеці відбулася двадцята сесія Ковельської  районної ради сьомого скликання. Головував на засіданні очільник районної ради Андрій Броїло. В роботі пленарного засідання, окрім 22 депутатів районної ради, взяли участь голова райдержадміністрації Віктор Козак, керівники структурних підрозділів райдержадміністрації, працівники виконавчого апарату районної ради, представники громадськості, сільські та селищні голови, представники ЗМІ.
На початку пленарного засідання голова районної ради Андрій Броїло від імені усіх присутніх привітав депутатів, які у міжсесійний період відзначили дні народження, а також повідомив про кадрові зміни, котрі  відбулися в місцевих органах влади.
У час, відведений для оголошення депутатських запитів, таким правом скористався депутат Дмитро Матвіюк, котрий оголосив запит, що стосувався відсутності балонного газу для населення Ковельського району.  
У ході роботи сесії розглянуто ряд питань,що стосувалися життєдіяльності району, які були детально опрацьовані під час засідань постійних депутатських комісій районної ради. Всього на розгляд сесії винесено 16 питань, до яких включено 5 додаткових.
За пропозицією голови районної ради одним з перших депутати підтримали Звернення Президента України до Вселенського Патріарха Варфоломія щодо надання Томосу про автокефалію Православної церкви в Україні.
Військовий комісар Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату Сергій Гладун звернувся до депутатів з проханням підтримати зміни до Програми організації та проведення на території району заходів приписки, призову юнаків на військову службу, мобілізаційної підготовки, мобілізації і матеріально-технічного забезпечення військової частини А-1547, загонів територіальної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства, військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, добровольців в Ковельському районі, затвердженої рішенням районної ради від 25.12.2015 року, №2/29.
Як зазначив військовий комісар, зміни вносяться в зв'язку з тим, що  Програмою не було передбачено кошти на перевезення військовослужбовців, що йдуть на строкову службу, а також коштів на зміцнення матеріально-технічної бази  в/ч А-1547.
Майже одноголосно народні обранці підтримали внесені зміни до Програми розвитку культури, мистецтва, охорони культурної спадщини та туризму в районі на 2016-2020 роки.
Під час сесійного засідання депутати після нетривалого обговорення підтримали внесення змін і доповнень до Комплексної програми захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у Ковельському районі на 2016-2020 роки. 
На цьому пленарному засіданні депутатами внесено зміни до районного бюджету на 2018 рік.
Як зауважила доповідач з цього питання, начальник управління фінансів райдержадміністрації Світлана Карпюк, під час підготовки Проекту рішення були враховані пропозиції усіх головних розпорядників коштів районного бюджету та депутатів районної ради.
Зазначені пропозиції заздалегідь були розглянуті на засіданнях усіх постійних комісій районної ради.
Однак бюджетна комісія райради незадовго до сесійного засідання внесла свої зміни до Проекту рішення з цього питання, які також були прийняті більшістю депутатів.
Окрім цього, народні обранці підтримали пропозицію депутатів районної ради Миколи Чуля та Володимира Андросюка щодо виділення коштів на облаштування санвузла в ЗОШ І ст. с. Ворони.
Ряд питань порядку денного було зосереджено на діяльності закладів охорони здоров'я Ковельщини. Зокрема, головний лікар Ковельського МТМО Олег Самчук вніс кандидатуру Олега Кубая на посаду головного лікаря Центру ПМСД Ковельського МТМО, що знайшло одностайну підтримку депутатського корпусу. 
Наступне питання стосувалося реорганізації Ковельського МТМО. Заслухавши всі "за" і "проти" щодо реформи медицини та у зв'язку із змінами у чинному законодавстві, депутати погодились із думкою про необхідність виходу Ковельської районної ради зі складу засновників МТМО, ухваливши в результаті необхідне рішення.
З багатьох питань порядку денного сесійного засідання інформував консультант голови районної ради з питань юридичного забезпечення Володимир Клімчук. Зокрема, про надання дозволу до списання майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ  району; про передачу майна спільної комунальної власності територіальних громад, сіл, селищ району у комунальну власність сільських, селищних рад; про внесення змін до рішення районної ради від 22.02.2018 року, № 19/36 "Про передачу в оперативне управління та визначення балансоутримувачів  майна спільної власності територіальних громад сіл і селищ району"; про призначення директора комунального підприємства Ковельської районної ради "Ковельрайкомунсервіс"; про затвердження технічних документацій з нормативної грошової оцінки земельних ділянок; про внесення змін до списку присяжних Ковельського міськрайонного суду, затвердженого рішенням районної ради від 23 лютого 2017 року, № 11/12 та ін.
На жаль, вкотре депутати не підтримали кандидатуру Анатолія Корнійчука для його роботи в бюджетній комісії.
Депутати заслухали  звіт начальника міськрайонного управління у Ковельському районі та м. Ковелі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Андрія Олексюка, що стосувався виконання Програми розвитку земельних відносин, використання та охорони земель у Ковельському районі на 2013-2017 роки, затвердженої рішенням районної ради від 09.07.2013 року, № 25/4. Однак цей звіт депутати не схвалили, відправивши його на доопрацювання та розгляд на наступному сесійному засіданні.
Активну участь в роботі сесії взяли Анатолій Корнійчук, Володимир Андросюк, Володимир Хомік, Микола Чуль, Аркадій Степанюк та інші народні обранці.
В результаті обговорення з усіх питань були ухвалені відповідні рішення. Згідно з чинним законодавством усі результати поіменного голосування депутатів розміщені на офіційному веб-сайті районної ради.
Світлана ТРОЦЮК.
В центральній районній бібліотеці відбулася двадцята сесія Ковельської  районної ради сьомого скликання. Головував на засіданні очільник районної ради Андрій Броїло. В роботі пленарного засідання, окрім 22 депутатів районної ради, взяли участь голова райдержадміністрації Віктор Козак, керівники структурних підрозділів райдержадміністрації, працівники виконавчого апарату районної ради, представники громадськості, сільські та селищні голови, представники ЗМІ.
Світлана ТРОЦЮК.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 17
Читати далі
15.03.2018 Троцюк Світлана Дмитрівна
Ми, маючи великий Божий дар чути, не завжди помічаємо більшість звуків довкола. Чуємо, але зазвичай не надаємо цьому особливого значення. У вирі буденних клопотів і щоденних справ, не завжди  вслухаємось у мелодію вітру –  то легку, то часом тужливу, у те, якими акордами виграють краплинки дощу. Ніколи не замислюємось, як дихає людина, скільки звуків чуємо протягом дня.
Нехай пробачить читач за дещо затяжний вступ, але не можу не згадати про те, як одного разу опинилась в середовищі   людей, які не чують.  Не знаючи навіть елементарних азів жестової мови, таки наважилась підійти. Яким же був мій подив, коли ми зрозуміли один одного! Даремно я хвилювалась. Але найбільше вразило, як  красива українка, котра має вади слуху  і  понад 20 років мешкає в США, заспівала… Вона виконала композицію мовою жестів.
 В той момент відчула, як у пісні  з’явилось нове звучання, можливо, навіть проникливіше за звичне.  Як з’ясувала пізніше, елементи жесту виконуються і сприймаються одночасно, в той час як звуки слів послідовно досягають нашого вуха. Виявляється, в жесті одночасно можна кодувати більше інформації у порівнянні з усним мовленням.
Лінгвісти з усього світу визнають жестову мову глухих повноцінною лінгвістичною системою, що має й власні правила, і свою складну граматику. Навіть більше. Існують національні жестові мови: УЖМ – українська жестова мова, ASL – американська жестова мова, international sign language – міжнародна жестова мова.
Людям із порушеннями слуху справді не доводиться чути звуки, але вони відчувають їх глибину. Вони, як усі, отримують освіту, працюють, водять авто, платять податки, створюють сім’ї, користуються соціальними мережами, дружать і закохуються, плачуть і сміються…
 Нашим провідником у  світ тиші стала голова Ковельської територіальної організації українського товариства глухих Лідія ПАРВАСЮК:
– В УТОГ прийшла працювати сурдоперекладачем, мені ще й 18 не було, — розпочала Лідія Аврамівна. – 16 березня ц. р. виповниться рівно 50, як працюю у товаристві. Маю всього один запис у трудовій книзі. Тато мріяв, щоб стала бухгалтером, та мені не дуже подобалась ця професія. Коли дізналась, що в УТОГ потрібен перекладач жестової мови, вирішила спробувати. Було дуже непросто, бо раніше навіть не бачила людей, які не чують, не те, щоб ще їм допомагати налагоджувати зв’язок із навколишнім світом. Минуло трохи часу, і глухі стали вчити мене, вловлювала кожен жест, кожне слово. Усе вийшло. Тридцять років присвятила цій роботі, а ось уже останніх двадцять — на посаді голови товариства.
– Лідіє Аврамівно, розкажіть про життя і проблеми людей із вадами слуху.
– У цій будівлі, по вул. Незалежності, 15  «а» товариство розпочало діяльність у 1962 році. Приступила до роботи у 1968, але, повірте, тоді були зовсім інші проблеми. На той час громадяни з вадами слуху працювали на державних підприємствах: швейній фабриці, «Ковельсільмаші»,  взуттєвій фабриці та ін. Якщо  в бригаді було 10 і більше глухонімих, то обов’язково мав бути сурдоперекладач. В Ковелі справлялась одна. Наші люди мали інвалідність, отримували пенсію і  були усі працевлаштовані. Проводилась культурно-просвітницька робота, функціонували гуртки,  організовували різні заходи. Із слабочуючими працювали тренери, вчителі вечірньої школи. 
Наразі працюємо лише вдвох з Ганною Футалою (технічний працівник), яка є моєю надійною і вірною помічницею. Дякувати Богу, знання жестової мови й досі допомагають вирішувати  наболілі питання. На сьогоднішній день обслуговуємо 4 райони – Ковельський, Старовижівський, Ратнівський і Камінь-Каширський, в т. ч. і м. Ковель. Всього в організації налічується 417 членів, з них – 275 дорослих і 142 дитини.
– Часи змінилися. Які можливості мають сьогодні  члени УТОГ для адаптації та ефективного співіснування в соціумі?
– Нашим завданням було працевлаштовувати глухих, направляти їх на навчання. Сьогодні ми теж працюємо у цьому напрямку. Люди з обмеженими можливостями працюють зубними техніками, бухгалтерами, вчителями, вихователями в школах-інтернатах для глухих. Проводяться різні напрямки навчання, створені спеціальні групи для нечуючих при університетах.  
В Україні функціонують учбово-виробничі підприємства. На жаль, на Волині таких немає. Все менше  з’являється робочих місць  для осіб з вадами слуху. Важче  стало знайти роботу в Україні, дехто навіть змушений працевлаштовуватись за кордоном. Хто тепер глухого візьме на роботу?  
Але є й позитив. Проводяться культурно-мистецькі заходи (в основному у Луцьку). Люди з обмеженими можливостями беруть участь в обласних конкурсах «Ерудит», «Міс красуня», до Дня молоді, Міжнародного дня інвалідів.
– Лідіє Аврамівно, чи здійснюєте соціально-побутове обслуговування громадян з вадами слуху?
— Відверто кажучи, це дійсно завдання не з простих. Тут, на місці, ми  живемо і працюємо, аби вирішити соціально-побутові проблеми. Які тільки інстанції не доводиться обходити! Це і медичні заклади, і банківські установи, і допомога сурдоперекладача  під час оформлення субсидій, приватизації квартир, розподілі майна, навіть в судових процесах. То виходять з ладу слухові апарати, то потрібно оплатити комунальні послуги, то записати в чергу до лікаря.  
Маємо велику потребу у перекладачі жестової мови. Куди б глухий не йшов, скрізь потрібна його допомога.  
На базі УТОГ діють ветеранська і молодіжна ради. Проводимо подвірні обходи.
– А як же надавати допомогу людям з інших районів?
– Це справді проблематично. В зв’язку з відсутністю коштів ми не можемо повноцінно це зробити. Люди їдуть до нас самі. Уявіть лишень: щоб доїхати з Каменя-Каширського району у Ковель, потрібно витратити щонайменше сто гривень. Люди з вадами слуху не мають пільгового проїзду.
 Благо,  що із глухими маємо можливість спілкуватись за допомогою смс-повідомлень. На державному рівні вирішується питання щодо надання коштів на придбання смартфонів. Отримуємо гуманітарну допомогу. Однак цього не завжди достатньо, бо серед членів організації є малозабезпечені, в яких уся пенсія витрачається на ліки. 
– Пані Лідіє, чи відчуваєте підтримку і розуміння з боку місцевої влади, благодійників?
– Так, звичайно. Нас підтримує міська влада, міський голова Олег Кіндер. Щоправда,  будівля перебуває на балансі центрального правління у Києві, тому не завжди можливо (навіть при великому бажанні) допомогти. 
Треба віддати належне ковельській благодійниці Олені Місюрі, яка вже не перший рік організовує для наших людей свято до Міжнародного дня інвалідів, гостинно запрошує у кафе «Маестро». Ви не уявляєте, як вони радіють спілкуванню у дружньому колі, фотографуються і ще довго потім діляться враженнями! Завжди поспішає на допомогу начальник управління праці і соціального захисту населення м. Ковеля Софія Сагаль. Ми вдячні усім, хто підтримує і допомагає. Нехай добро повертається сторицею усім чуйним і милосердним людям!
– Які проблеми хвилюють Вас ще? 
— Сьогодні одним з наболілих питань є опалення нашого приміщення. Будівля стара, потребує капітального ремонту. Обігріваємо електроприладами, батарей, як бачите, немає. Цього року у травні виповнюється 85 років від дня заснування нашого товариства. З  нагоди ювілею будуть проводитись урочистості   як в Ковелі, так і в області. Були б вдячні, якби  нам допомогли  привезти людей з інших районів, які ми обслуговуємо. Не так часто вони мають можливість зустрітись, поспілкуватись, відчути атмосферу святкового дійства. Багато заходів проводиться у Луцьку. Варто лишень хоч разу побачити, як «звучить» Гімн, написаний для глухих, то байдужим не лишиться ніхто, а особливо, коли його виконують діти. 
– Лідіє Аврамівно, чи є в організації особистості, які досягли успіху в  різних сферах життя?
– Безумовно. Чи не кожен, не зважаючи ні на жодні  труднощі, намагається долати перепони на життєвому шляху, має колосальну силу волі і бажання адаптуватися у сучасному світі. Ковельчанин Олег Тарнавський –  відомий не лише в Україні модельєр одягу (особливий кутюрьє створив не одну колекцію одягу, здобував перемогу у міжнародних дизайнерських конкурсах, а його моделі побували на подіумах різних країн світу  – авт.).
Лариса Назарук –  художниця. У картини, які вона малює, вкладені душа і великий талант! Гордістю нашого товариства є член Національної спілки письменників України Іван Котович (нині мешкає в Любомлі). Його дружина Наталія Котович – справжній майстер сміху. Вона пише гуморески.
Доброго  слова і поваги заслуговує молода сім’я Оксенюків, яка виховує  троє синочків Антона, Дениса і Стаса, котрі навчаються у Володимир-Волинському інтернаті для глухих, на вихідні батьки забирають їх додому. Красива пара.  Ярослав і Надія у шлюбі 12 років, але жодного разу не чула, щоб вони нарікали на життя. Якби ви знали, які вони працелюби! Чистотою і затишком зустрічає їхня оселя. Молода дружина – неперевершений кулінар-кондитер, а її випічці може позаздрити будь-яка господиня. А Ярослав, хоч і  сам рано став сиротою, людина-душа, добрий сім’янин і майстер «на усі руки».
Не уявляю своєї роботи без Ганни Футали. Вона – справжня господиня чистоти, відповідальний працівник, щира людина, тридцять один рік працювала в ательє мод. Чоловік Ганни Антонівни Георгій – хороший столяр. Подружжя    дало гідну путівку в життя доньці і сину, якими пишаються.
 Повірте: глухота – це не вирок. Ми стараємось  підтримати кожного і допомогти в міру можливостей. Ми — одна велика родина, яка є повноцінною складовою суспільства.
– Щиро вдячні, Лідіє Аврамівно, за відкриту і душевну розмову. Відчуваємо, скільки теплоти і душі Ви вкладаєте у справу свого життя! Здоров’я Вам, наснаги і ще багато років у трудовому строю! 
l
16 березня ц. р. виповнюється  50 років, як Лідія Парвасюк працює з людьми із непростими долями. Без перебільшення, скажу, що це – подвиг, адже, якщо лишень задуматись, скільки справ доводиться вирішувати щоденно, скільки сил, терпіння і мудрості у цій жінці! Вразило те, в якому стані сьогодні приміщення УТОГ, скільки наболілих проблем у людей з вадами слуху. Не будьмо байдужими, давайте почуємо тих, хто цього насправді потребує!
Ковельська територіальна первинна організація українського товариства глухих знаходиться за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності,15 «а», конт. тел. 5-03-52 (голова Лідія Парвасюк).
Розмову вела Світлана ТРОЦЮК.
НА ЗНІМКАХ: голова Ковельської територіальної організації українського товариства глухих Лідія ПАРВАСЮК; разом із своєю помічницею Ганною ФУТАЛОЮ.
Фото автора та Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

лідаВідчувають світ серцем

Ми, маючи великий Божий дар чути, не завжди помічаємо більшість звуків довкола. Чуємо, але зазвичай не надаємо цьому особливого значення. У вирі буденних клопотів і щоденних справ, не завжди  вслухаємось у мелодію вітру –  то легку, то часом тужливу, у те, якими акордами виграють краплинки дощу. Ніколи не замислюємось, як дихає людина, скільки звуків чуємо протягом дня.
Нехай пробачить читач за дещо затяжний вступ, але не можу не згадати про те, як одного разу опинилась в середовищі   людей, які не чують.  Не знаючи навіть елементарних азів жестової мови, таки наважилась підійти. Яким же був мій подив, коли ми зрозуміли один одного! Даремно я хвилювалась. Але найбільше вразило, як  красива українка, котра має вади слуху  і  понад 20 років мешкає в США, заспівала… Вона виконала композицію мовою жестів.
 В той момент відчула, як у пісні  з’явилось нове звучання, можливо, навіть проникливіше за звичне.  Як з’ясувала пізніше, елементи жесту виконуються і сприймаються одночасно, в той час як звуки слів послідовно досягають нашого вуха. Виявляється, в жесті одночасно можна кодувати більше інформації у порівнянні з усним мовленням.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 126
Читати далі
22.02.2018 Троцюк Світлана Дмитрівна

_DSC5488Сміливий вчинок школяра

Дев'ятикласника  Ковельської ЗОШ № 9 Максима Павловича можна з повним правом назвати героєм нашого часу. Минулого четверга, 15 лютого ц. р., о 14 год. 50 хвилин відважний юнак врятував життя восьмирічному ковельчанину Максиму, який провалився під кригу на міському водосховищі.
Юний рятівник прийшов цього дня порибалити на Турію. Аж раптом  почув, що неподалік хтось гукає на допомогу. Не вагаючись ні секунди, п'ятнадцятирічний  школяр взявся визволяти з крижаного "полону"  хлопчика, який ледве тримався руками за кригу.
Старший Максим розповів нам, що маленький ковельчанин пройшов метрів п'ять від берега зі сторони мосту, що прямує до міста. На цій глибині ногами дна дитині уже було не дістати, та й рибалки знаходились далекувато від місця пригоди.
Дякувати Богу, хлопець миттєвого зорієнтувався, став діяти, як справжній рятівник. Він витяг потопаючого з води, скинув швиденько куртку, щоб хлопчик не замерз,  і привів додому.
Під час розмови  із заступником директора з освітнього процесу  ЗОШ № 9  Сергієм Бідненком ми довідались, що Максим Павлович — хороший хлопчик, трудолюбивий, ініціативний і добросердечний, брав участь в олімпіаді з трудового навчання, де зайняв III місце. Його вчинок шкільний наставник називає  гідним справжнього чоловіка.
Молодший Максим – теж щира, цікава і співчутлива дитина. Восьмирічний школяр готовий прийти на допомогу у будь-яку хвилину: дістати з даху кішку, не дати образити слабшого, захищати  і оберігати сестричку. Він активно відвідує спортивні секції.
Бабуся хлопчика пані Лідія, не стримуючи сліз, називає Максима Павловича добрим янголом-хранителем свого онука, адже саме завдяки його відвазі і хоробрості вдалося врятувати онука.
Цікаво й те, що обидва Максими — тезки, які вже встигли потоваришувати, а в майбутньому мріють стати програмістами і нині охоче вивчають “таємниці” комп'ютерної справи.
Нехай же щастить хлопцям у подальшому житті, а небезпека ніколи не трапляється на їх шляху! 
Світлана ТРОЦЮК.
НА ЗНІМКУ: Максим ПАВЛОВИЧ показує небезпечне місце на водосховищі; герої нашої розповіді у гостях в редакції “Вістей Ковельщини”.
Від редакції: випадок, про який ми розповіли, ще раз нагадує: у ці передвесняні дні слід бути надзвичайно обережними на водоймищах, де крига тане буквально на очах. На жаль, надмірну  легковажність виявляють не тільки діти, але й дорослі, котрі масово виходять на лід в погожі дні, щоб порибалити. Не знаємо, чи щедрий у них улов, але те, що ризикують власним життям, — це точно. Тому радимо: будьте обережні і обачні!
Фото 
Мирослава ДАНИЛЮКА 
та з архіву школи.
Дев'ятикласника  Ковельської ЗОШ № 9 Максима Павловича можна з повним правом назвати героєм нашого часу. Минулого четверга, 15 лютого ц. р., о 14 год. 50 хвилин відважний юнак врятував життя восьмирічному ковельчанину Максиму, який провалився під кригу на міському водосховищі.
Юний рятівник прийшов цього дня порибалити на Турію. Аж раптом  почув, що неподалік хтось гукає на допомогу. Не вагаючись ні секунди, п'ятнадцятирічний  школяр взявся визволяти з крижаного "полону"  хлопчика, який ледве тримався руками за кригу.
Старший Максим розповів нам, що маленький ковельчанин пройшов метрів п'ять від берега зі сторони мосту, що прямує до міста. На цій глибині ногами дна дитині уже було не дістати, та й рибалки знаходились далекувато від місця пригоди.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 48
Читати далі
08.02.2018 Троцюк Світлана Дмитрівна
Історія кохання Романа та Наталії Кравчиків з Ковеля особлива. Їхні почуття витримали сильний вітер, зимові снігопади, проливні дощі, палюче Сонце,  а найголовніше – вони бережуть любов, як справжній діамант у витонченій оправі. 
Подружжя виховує прекрасних донечок-двійняток Кіру та Еріку, без яких не уявляють свого життя. Дівчатка, немов ангели, яких послали небеса, аби охороняти щиру сім'ю. 
– Говорять, сенс життя є завжди. Але ніколи не відчуваєш його настільки сильно, як після народження дитини, – діляться з нами думками молоді батьки.
В їхньому домі постійно панує весна, завжди затишно і звучить дзвінкий дитячий сміх. Пані Наталія – прекрасна мама, любляча і  турботлива дружина, справжня берегиня сімейного гніздечка. А як їй личить білий халат! Вона – справжня рятівниця для маленьких пацієнтів  та їхніх матусь у Ковельській дитячій лікарні, де працює старшою медсестрою педіатричного відділення.
Чоловік Роман душі не чує у своїй другій половинці, у своїх маленьких красунечках-принцесах.  
Навесні, у вільніший від роботи час, займається вирощуванням ранніх овочів.  
Серце переповнюється гордістю за цю прекрасну молоду сім'ю. Виявляється, щастя можна тримати в  руках, цілувати і вкривати ковдрою!
З Днем закоханих Вас, Романе і  Наталіє! Бережіть своє кохання, радійте життю.
Світлана ТРОЦЮК.
НА ЗНІМКУ: подружжя Кравчиків із своїми  дітками.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
_DSC5179 Історія кохання Романа та Наталії Кравчиків з Ковеля особлива. Їхні почуття витримали сильний вітер, зимові снігопади, проливні дощі, палюче Сонце,  а найголовніше – вони бережуть любов, як справжній діамант у витонченій оправі. 
Подружжя виховує прекрасних донечок-двійняток Кіру та Еріку, без яких не уявляють свого життя. Дівчатка, немов ангели, яких послали небеса, аби охороняти щиру сім'ю. 
– Говорять, сенс життя є завжди. Але ніколи не відчуваєш його настільки сильно, як після народження дитини, – діляться з нами думками молоді батьки.
В їхньому домі постійно панує весна, завжди затишно і звучить дзвінкий дитячий сміх. Пані Наталія – прекрасна мама, любляча і  турботлива дружина, справжня берегиня сімейного гніздечка. А як їй личить білий халат! Вона – справжня рятівниця для маленьких пацієнтів  та їхніх матусь у Ковельській дитячій лікарні, де працює старшою медсестрою педіатричного відділення.
Чоловік Роман душі не чує у своїй другій половинці, у своїх маленьких красунечках-принцесах.  
Навесні, у вільніший від роботи час, займається вирощуванням ранніх овочів.  
Серце переповнюється гордістю за цю прекрасну молоду сім'ю. Виявляється, щастя можна тримати в  руках, цілувати і вкривати ковдрою!
З Днем закоханих Вас, Романе і  Наталіє! Бережіть своє кохання, радійте життю.
Світлана ТРОЦЮК.
НА ЗНІМКУ: подружжя Кравчиків із своїми  дітками.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 97
12.10.2017 Троцюк Світлана Дмитрівна
Хоробре  серце  земляка, 
або Про війну, любов і самопожертву… 

DSC09353Хоробре  серце  земляка,  або Про війну, любов і самопожертву… 

Любов до Батьківщини, почуття патріотизму… Як їх пояснити? За що матір любить своє дитя? А за що ми любимо своїх матерів? Адже далеко не усі діти, якщо уважно придивитися, виправдовують материнську любов. Як і не усі матері віддають до останку свої тепло, турботу, любов і піклуються про своїх кровинок. 
Але, попри все, любов до землі, де ти народився, виріс, де пройшли найкращі роки дитинства, юності, де живуть твої рідні, де спочивають на цвинтарях твої предки, вічна. Це не викарбувати з пам'яті, не перекреслити, не вирвати з серця. Усе, що пов'язує вас з вашим корінням, родом, мовою, спогадами і сьогоденням, а, отже, і з Батьківщиною.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 68
Читати далі
26.10.2016 Троцюк Світлана Дмитрівна
Захисникам України – 
глибока шана й доземний уклін

IMG_6616 (1)Захисникам України – глибока шана й доземний уклін

Сьогодні нашим воїнам, які оберігають мир і спокій на Сході країни, як ніколи, потрібні підтримка, добре слово тих, кого вони захищають. І чи не найбільше бойовий дух  військових  підтримують  юні українці, які вселяють у їхні душі віру, надію, додають сил у боротьбі з російським агресором.

Світлана ТРОЦЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 276
Читати далі
01.03.2016 Троцюк Світлана Дмитрівна

IMG_20160226_122548Де  зарплати  і  стипендії?

Минулої п'ятниці, 26 лютого, близько півтори сотні представників міських професійно-технічних закладів  (професійно-технічного училища № 5 та Ковельського  професійного  ліцею) перекрили автодорогу сполученням "Київ-Ковель-Ягодин". 
Попереджувальна акція протесту, як "охрестили" подію  самі освітяни, тривала протягом однієї години і була цілком обгрунтованою. Протягом двох місяців їм не виплачували заробітної плати, студентам – стипендії. Крім того, виникли суттєві проблеми із харчуванням учнів усіх соціально незахищених  категорій, зростає заборгованість навчальних  закладів за використані енергоносії тощо. 
Незважаючи на те, що Верховною Радою було прийнято зміни до Закону про Державний бюджет, фінансування професійно-технічної освіти "зависло" у повітрі. Президент так і не підписав прийнятий 4 лютого ц. р. Закон "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо фінансування професійно-технічної освіти". У зв'язку з цим 22 лютого ц. р. Ковельська міська рада прийняла відповідне Звернення на адресу Президента України Петра Порошенка, в якому попросила пришвидшити підписання цього Закону.
Викладачі  вийшли із закликом припинити фактичне знищення професійно-технічної освіти. У руках вони тримали  плакати: "Кожен може опинитись на нашому місці", "Живемо по-новому без зарплати?", "Владі байдуже на дітей-сиріт та малозабезпечених".
– Наші працівники доведені до відчаю, тому  змушені були йти на такі кроки, – розповів під час розмови із журналістами директор Ковельського професійно-технічного училища № 5 Євген Кобченко. – Ситуація у системі професійно-технічної освіти надзвичайно загострилася. Протягом двох місяців викладачі не отримують заробітної плати, діти залишились без засобів для існування, неодноразово ми  отримували попередження про відключення електроенергії. Складається враження, що у високих державних інстанціях зовсім про нас забули.
З приводу порушеної проблеми ми поспілкувались з іншими учасниками акції, які скаржились на те, що їхні права порушуються, київська влада махнула на них рукою, а, як відомо, саме професійно-технічні заклади займаються підготовкою кадрів робітничих професій. 
Прокоментували непросту ситуацію, що склалась, голова ініціативної групи Василь Севастьянов та майстер виробничого навчання Олексій Цимбал.
Василь Севастьянов:
– Влада  була повідомлена про проведення попереджувальної акції. Це все ми обговорювали під час зустрічі із заступником міського голови.
Повідомлення про акцію було розміщено у багатьох ЗМІ. На жаль, сьогодні нікого  ані з облдержадміністрації, ані з обласної ради, від яких найбільше залежить вирішення наших питань, ми не бачимо.
Олексій Цимбал:
– Додам, що заборгованість із заробітної плати становить 523 тис. грн., із стипендій – 260 тис. грн., відповідно борг по харчуванню дітей-сиріт та малозабезпечених складає 72 тис. грн.
Таке враження, що ми нікому не потрібні. Нас кинули напризволяще. Виходить, що наші можновладці абсолютно забули про професійно-технічну освіту? Як же тоді жити далі?
Ми лише відстоюємо свої права і гідність. Поки що це – попереджувальна акція. Якщо до нас не прислухаються, будемо продовжувати боротися доти, доки нас не почують.
Протягом години викладачі вищеназваних закладів перекрили трасу міжнародного значення у сподіванні щось змінити у цій непростій ситуації. Великі затори утворились у цей час, багато транспортних засобів не змогли пересуватись далі. 
За порядком і безпекою слідкували правоохоронці. Однак це не зупинило деяких водіїв, які  обурювалися, шукали можливі шляхи об'їзду, а були й такі, що рухались у напрямку протестувальників.
Дякувати Богу, все пройшло без серйозних ексцесів. Тепер надія – на реакцію владних "верхів".  
Світлана ТРОЦЮК.
НА ЗНІМКУ: викладачі міських  профтехучилищ вийшли з плакатами із закликами повернути зарплати і стипендії.
Фото автора.

Минулої п'ятниці, 26 лютого, близько півтори сотні представників міських професійно-технічних закладів  (професійно-технічного училища № 5 та Ковельського  професійного  ліцею) перекрили автодорогу сполученням "Київ-Ковель-Ягодин". 

Світлана ТРОЦЮК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 698
Читати далі
23.02.2016 Троцюк Світлана Дмитрівна

image (20)Доброта не має меж

Нещодавно ковельські волонтери звертались з проханням придбати прилад для вимірювання тиску для потреб вихованців КУ "Волинський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей" (м. Ковель). З радістю повідомляємо, що тонометр уже "приїхав" із сусідньої Польщі. А відгукнулась на прохання наша землячка Лариса Філозоф, яка нині мешкає у Варшаві.
Пані Лариса щиро перейнялась долями  дітей, які так потребують нашої уваги і підтримки. І хто б що не казав, але ми, українці, вміємо гуртуватись, співчувати, творити добро.
Низький уклін Вам, наша дорога землячко. Нехай Бог дарує Вам довгі роки життя, свою милість, здоров'я і тільки найкраще, що можна побажати людині з відкритим і добрим серцем, яке здатне любити, співчувати і допомагати ближньому! 
Тонометр  волонтери  вже привезли в реабілітаційний центр. Крім того, з ініціативи волонтера Людмили Савіної, за сприяння Ковельського центру допомоги  вихованцям установи передано шкільні пенали та зошити. Таку допомогу організували українці із сусідньої Польщі та один з волинських підприємців.
П'ятьом дітям, які святкували дні народження у січні-лютому, вручено адресні подарунки.
 "Спасибі" — всім за те, що знаходите час і можливість допомагати діткам, які опинились в складних життєвих обставинах!
Світлана ТРОЦЮК,  волонтер.
НА ЗНІМКАХ: лікар-педіатр  Віра САВЛУК вимірює тиск  вихованцю реабілітаційного центру; вихованці центру.
Фото Людмили ХОМИЧ.
Нещодавно ковельські волонтери звертались з проханням придбати прилад для вимірювання тиску для потреб вихованців КУ "Волинський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей" (м. Ковель). З радістю повідомляємо, що тонометр уже "приїхав" із сусідньої Польщі. А відгукнулась на прохання наша землячка Лариса Філозоф, яка нині мешкає у Варшаві.
Світлана ТРОЦЮК,  
волонтер.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 297
Читати далі
09.02.2016 Троцюк Світлана Дмитрівна

12687794_834405453351906_8060219450296719783_nУ дітей — новий імідж

Після невеликої перерви ковельські волонтери продовжують громадську роботу, спрямовану на допомогу дітям, які опинились у складних життєвих обставинах.
Днями ми побували у стінах КУ "Волинський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей" (мікрорайон "Ковельсільмаш), аби провести благодійну акцію "Змінюємо імідж".
Завдяки перукарям Імідж студії "V. K.", що знаходиться по вул. Театральній, хлопчикам і дівчаткам вдалось зробити гарні зачіски і стрижки.
Радості маленьким та юним мешканцям Центру не було меж! Щире спасибі нашим друзям-перукарям Валерії Дячук, Ірині Дячук, Аллі Бакун за щиру зацікавленість долею дітей!
Засвідчуємо слова щирої вдячності колективу ТОВ "Ковельська міська друкарня" (директор Ірина Борейко), які надали кошти, аби придбати діткам мандарини і печиво! 
До хорошої справи (збору необхідних речей, що проводився у період Новорічно-Різдвяних свят) долучились інші небайдужі ковельчани. Це — Ольга Омельчук, Юлія Стружук, Віра Борисюк та інші.
Багато нових речей — теплі куртки, сукні, гольфи, спіднички подарувала вихованцям Центру Євгенія Серганчук, якій ми вдячні за допомогу  і підтримку!
Директор Центру Олена Гануліч вручила Подяки директору ТОВ "Ковельська міська друкарня" Ірині Борейко, колективу Імідж студії "V. K.", подякувала кожному, хто подарував радість, теплоту своїх сердець малечі. 
Світлана ТРОЦЮК, 
Людмила ХОМИЧ, 
Наталія КОШЕЛЮК, волонтери.
НА ЗНІМКАХ: ось такі вони, наші юні друзі, після кількагодинної роботи перукарів-спеціалістів.
Фото 
Людмили ХОМИЧ.

Після невеликої перерви ковельські волонтери продовжують громадську роботу, спрямовану на допомогу дітям, які опинились у складних життєвих обставинах. Днями ми побували у стінах КУ "Волинський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей" (мікрорайон "Ковельсільмаш), аби провести благодійну акцію "Змінюємо імідж".

Світлана ТРОЦЮК, 

Людмила ХОМИЧ, 

Наталія КОШЕЛЮК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 363
Читати далі