В  читальному залі центральної районної бібліотеки відбулась 27 позачергова сесія Ковельської районної ради сьомого скликання. Хвилиною мовчання присутні вшанували світлу пам'ять Юрія Тишика, уродженця с. Мизове Старовижівського району, який виконував свій військовий обов'язок на Сході нашої країни, а також усіх Героїв-земляків, котрі віддали життя за свободу і незалежність української держави.

На початку сесійного засідання традиційних тридцять хвилин відвели для оголошення депутатських запитів і запитань.

Голова районної ради Андрій Броїло озвучив запитання, яке адресував своїм колегам депутат районної ради Василь Мичко, котрий у зв'язку з релігійними справами був відсутній на сесійному засіданні:

"Шановні депутати! Де були ваші розум, очі та вуха, коли пішли голосувати на виборчі дільниці та обирали Президента і Верховну Раду України? Де сьогодні Ваша совість, коли люди, яких ви обрали у владу, здають національні інтереси?".

Депутат Анатолій Корнійчук (фракція "ВО "Батьківщина") поцікавився, що роблять посадові особи виконавчої влади району, аби зберегти об'єкти комунальної власності. Зокрема, депутат наголосив на тому, що вже давно треба провести зовнішній ремонт центральної районної бібліотеки.

Володимир Андросюк (фракція "ВО "Батьківщина") порушив питання, яке непокоїло його ще на минулому сесійному засіданні, а саме: з яких причин заступником голови Ковельської районної ради Олександром Пасенковським не була вчасно скликана 26 сесія та чому досі він не отримав на це відповіді?

Голова районної ради Андрій Броїло зауважив, що відповіді на депутатські запитання надаються протягом 30 днів, а цей термін ще не минув.

Першим депутати обговорили проєкт звернення до Президента України, Голови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України щодо майбутнього продажу земель, яке ініціював Володимир Андросюк. Однак запитань до нього не надійшло. До депутатської трибуни вийшов Валерій Миронюк (фракція "Українське об'єднання патріотів- УКРОП").

Він наголосив, що земельна реформа триває протягом 27 років, а мораторій на неї діє 17 років, який продовжували вже вісім разів. Це, як висловився депутат, чергова спроба мораторію. 

За його словами, невідомо, хто керує цим процесом, але 6,9 мільйонів власників паїв, з яких уже півтора мільйона померли, а 1,7 мільйона досягли віку 70 і  більше років. То, якщо відкладати реформу знову, хто ж цими паями розпоряджатиметься? Протягом не одного десятка років розвалювали колгоспи, кооперативи не створювали. Чому ж знову питання землі вирішуються за рахунок простого селянина?

Анатолій Корнійчук виступив на підтримку цього проєкту, адже, на його переконання, не за горами час, коли доведеться конкурувати з латифундистами, які прийдуть на наші землі, маючи великі фінансові ресурси, її скуплять і невідомо, як будуть цією землею розпоряджатись.

– Як тоді господарювати тим сільгоспвиробникам і землевласникам, котрі за власні кошти придбали техніку, розбудовували інфраструктуру? Потрібно поступово налаштовувати наших землевласників, щоб вони прийшли і викупили землю, або держава, щоб викупила ті  паї, – підкреслив  у своєму виступі Анатолій Авакумович.

Навколо цього питання розгорнулась жвава дискусія. Зокрема, депутат Микола Чуль  (фракція "Радикальна партія Олега Ляшка") констатував той факт, що в державі досі не існує доступних кредитів для фермерів, чітко не визначені "правила гри" на майбутньому ринку землі.

Під час голосування за вищеназване звернення свої голоси  віддали лише 15 депутатів. Однак голова ради Андрій Броїло, за наполяганням окремих депутатів, поставив це питання ще раз на голосування, але й з другої спроби тільки 16 народних обранців віддали за нього свої голоси, відтак рішення ухвалене не було (результати голосування опубліковані нижче).

Наступним розглянули Звернення депутатів Ковельської районної ради Волинської області до Президента України щодо політичної ситуації, котра склалась навколо реалізації так званої "формули Штайнмаєра", ініціатором якого була президія Ковельської районної ради, а інформацію з питання подав заступник голови районної ради Олександр Пасенковський.  

Анатолій Корнійчук зазначив, що в Україні п'ять обласних рад і багато міських та районних підтримали подібне звернення, тому й нам необхідно його ухвалити.

На переконання Миколи Чуля, якого війна торкнулася особисто, адже його син воював на Сході України, звідки нещодавно повернувся, потрібно створювати власну "українську формулу", а не приймати те, що нам нав'язують.

По закінченню Другої світової війни вибори в самій Німеччині пройшли аж в 1949 році, тобто через чотири роки, а нам пропонують їх проводити, не закінчивши війну.

Свою точку зору з цього приводу висловив Валерій Миронюк, наголосивши, що війну на Донбасі потрібно припинити, тому Президент Володимир Зеленський йде правильним шляхом.

Анатолій Корнійчук не погодився із позицією колеги, за яким, як висловився, спостерігає вже не перше скликання. На думку Анатолія Авакумовича, пан Миронюк за будь-яких умов підтримує діючу владу, і, так би мовити, робить усе з нею "в унісон".

Дехто з присутніх депутатів не міг зрозуміти: для чого приймати рішення, коли насправді незрозуміло, що становить собою так звана "формула Штайнмаєра".

"Власне кажучи, якби була сама "формула", то, напевно, не було би і  запитань. Ми не знаємо, що за собою ця "формула" тягне і які наслідки матиме. Ми просто цим зверненням просимо надати  роз'яснення українському народові, яким буде курс на забезпечення безпеки держави і дотримання національних інтересів", – висловився голова районної ради Андрій Броїло.

Після  дискусійного обговорення даного питання депутати  все ж таки більшістю голосів підтримали звернення щодо так званої "формули Штайнмаєра".

Світлана ТРОЦЮК.

В  читальному залі центральної районної бібліотеки відбулась 27 позачергова сесія Ковельської районної ради сьомого скликання. Хвилиною мовчання присутні вшанували світлу пам'ять Юрія Тишика, уродженця с. Мизове Старовижівського району, який виконував свій військовий обов'язок на Сході нашої країни, а також усіх Героїв-земляків, котрі віддали життя за свободу і незалежність української держави.

На початку сесійного засідання традиційних тридцять хвилин відвели для оголошення депутатських запитів і запитань.

Голова районної ради Андрій Броїло озвучив запитання, яке адресував своїм колегам депутат районної ради Василь Мичко, котрий у зв'язку з релігійними справами був відсутній на сесійному засіданні:

"Шановні депутати! Де були ваші розум, очі та вуха, коли пішли голосувати на виборчі дільниці та обирали Президента і Верховну Раду України? Де сьогодні Ваша совість, коли люди, яких ви обрали у владу, здають національні інтереси?".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 13

Відбулась п'ятдесят п'ята сесія міської ради. На початку її роботи міський голова Олег Кіндер та  секретар міської ради Віра Федосюк привітали працівників фармацевтичної галузі, які нещодавно відзначили професійне свято. За сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у фармацевтичну галузь, милосердя, гарне ставлення до людей та з нагоди Дня фармацевтичного працівника Подяками відзначено колектив фірми ТзОВ "Волинь-Фарм", провізора центральної районної аптеки № 12 Леоніда Федорука.

 Традиційно звучали вітання представникам депутатського корпусу, які відзначили свої дні народження у міжсесійний період.

Користуючись часом, відведеним для оголошення депутатських запитів та звернень, депутат Ірина Роїк (Партія "Блок Петра Порошенка "Солідарність") звернулась з проханням  встановити на стоянках, що знаходяться в районі Брестського ринку та супермаркету  "АТБ", фототаблички для громадян з особливими потребами з написом: "Ти справді хочеш бути на моєму місці?".

Далі Ірина Олексіївна озвучила ще одне звернення, що стосується  проведення капітального ремонту прибудинкових територій багатоквартирних будинків, прилеглих до Будинку Рад. Зокрема, рекомендувала включити дане питання в перелік вищезазначених об'єктів і передбачити кошти на виконання цих робіт.

Слово мала ковельська активістка Любов Волкова, яка вже не перший рік відстоює інтереси громадян, котрі мешкають в районі  Черняховського-Відродження та прилеглих до них вулиць. 

Як зазначила виступаюча, обіцяний ремонт доріг не проведено, грейдерування проводилось одноразово і неналежним чином. В зв'язку із таким станом доріг неможливо облаштувати автобусні зупинки біля греко-католицького храму та пожежної частини. Водночас пані Волкова подякувала міській владі за проведення вуличного освітлення по вулиці Відродження. 

Свій коментар з приводу виступу Л. Волкової висловив міський голова Олег Кіндер , який наголосив, що благоустрій міста – справа кожного його мешканця і лад потрібно навчати, починаючи з власного обійстя. Трохи згодом на продовження цієї ж теми  виступила ковельчанка Марія Здрок, котра поцікавилась, коли ж будуть проведені роботи по вулиці Чорновола, які включені у поточний ремонт доріг? Молода мама наголосила, що по вулиці проживає багато сімей з маленькими дітьми, яким щодня потрібно добиратись на роботу, школу та у дитячі садочки. Пані Марія звернулась з проханням не залишати поза увагою цю проблему.

Сергій Кошарук (Партія "Блок Петра Порошенка "Солідарність") подякував міській владі за оперативне виконання доручення щодо розробки Проекту положення "Про проведення капітальних ремонтів прибудинкових територій багатоквартирних житлових будинків". Депутат попросив надати інформацію  щодо проведення заходів з очистки р. Турії у 2015-2019 р.р. Другий запит Сергія Дмитровича стосувався організації з підготовки місцевої Програми підтримки проекту "Енергодім", який фінансується державним фондом енергоефективності, націлює на реалізацію проектів  та модернізацію житлових будинків об'єднаних власників багатоквартирних будинків. Він закликав провести роботу таким чином, щоби була можливість врахувати запит на фінансування під час складання бюджету міста на 2010 рік.

Депутат Андрій Далека (Українське об'єднання патріотів "Укроп") озвучив депутатський запит щодо розробки детального плану щодо розширення  прибережної зони р. Турії зі сторони вулиці 40 років Перемоги.

Депутат Наталія Сеник (Українське об'єднання патріотів "Укроп") оприлюднила звернення мешканців м. Ковеля, які проживають по вул. Сагайдачного, 15 та в районі привокзальної площі щодо  неналежного прибирання прилеглої території. Пані Наталія попросила звернути на це особливу увагу, адже дана територія – це "Ворота нашого міста".

Ігор Пініс (Українське об'єднання патріотів "Укроп") звернув увагу на соціальне насилля у сім'ях, на необхідність вирішення цієї проблеми  задля підтримки цієї категорії людей. Депутат звернувся до колег з проханням створити робочу групу із вивчення питання щодо створення Центру соціально-психологічної реабілітації допомоги жертвам соціального насилля, які вже успішно діють в багатьох містах України.

У ході сесійного засідання опрацьовано майже 70 питань. Більшість з них – земельні та містобудівні.

Крім того, депутати погодили зміни до міського бюджету. Ковель отримав 710, 6 тисяч гривень державної субвенції на будівництво мультифункціонального майданчика для занять ігровими видами спорту. Ці кошти, а також співфінансування з міського бюджету (така ж сума – 710,6 тисяч гривень) виділяються за цільовим призначенням головному розпоряднику коштів – управлінню освіти. Спортивний об'єкт облаштують біля НВК №13.

Гостра дискусія розгорнулась під час розгляду проєкту рішення, що стосується звіту про роботу тимчасової контрольної комісії міської ради з вивчення та вирішення питань діяльності Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод". Після довготривалого обговорення обранці громади не підтримали звіт. Отже, комісія на наступне засідання має його доопрацювати.

На сесії затвердили інвестиційну програму Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал", надали дозвіл цьому ж підприємству на отримання кредитного ліміту.

Депутати взяли до відома інформацію про роботу управління соціального захисту населення. Внесено зміни до окремих місцевих програм – підтримки епізоотичного благополуччя, проведення лабораторно-діагностичних робіт у сфері ветеринарної медицини Ковельською міжрайонною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у Ковелі та соціального захисту окремих категорій мешканців міста. 

Світлана ТРОЦЮК.

Відбулась п'ятдесят п'ята сесія міської ради. На початку її роботи міський голова Олег Кіндер та  секретар міської ради Віра Федосюк привітали працівників фармацевтичної галузі, які нещодавно відзначили професійне свято. За сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у фармацевтичну галузь, милосердя, гарне ставлення до людей та з нагоди Дня фармацевтичного працівника Подяками відзначено колектив фірми ТзОВ "Волинь-Фарм", провізора центральної районної аптеки № 12 Леоніда Федорука.

 Традиційно звучали вітання представникам депутатського корпусу, які відзначили свої дні народження у міжсесійний період.

Користуючись часом, відведеним для оголошення депутатських запитів та звернень, депутат Ірина Роїк (Партія "Блок Петра Порошенка "Солідарність") звернулась з проханням  встановити на стоянках, що знаходяться в районі Брестського ринку та супермаркету  "АТБ", фототаблички для громадян з особливими потребами з написом: 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 22

Кожна людина проходить через чарівний, чудовий, казковий світ дитинства. І дуже важливо, хто поведе її дивними стежками до пізнання світу, відкриваючи таїну знань. Тому доля дарує кожному з нас першого вчителя, який згодом стає твоїм другом і порадником, прикладом для наслідування. 

Коли ми прийшли в перший клас у 1990 році, то побачили свою  вчительку  Галину Іванівну Шевчик, яка створила для нас  маленьку чарівну країну під назвою «Школа».

Народилася Галина Іванівна Шевчик в с. Грудки Камінь-Каширського району у сім’ї сільських трудівників. Тато Іван Іларіонович працював бригадиром у місцевому колгоспі, мама Ганна Юхимівна спочатку – ланковою, а згодом – на фермі. Батьки виховували п’ятеро дітей – трьох дочок  Надію, Галину, Любов і двох синів Івана та Василя. 

Галина була другою дитиною в родині Решетовських. Змалечку дітям прищеплювали любов до близьких, рідної землі, вчили поважати людей,  творити добро, гарно вчитись. 

Галина змалечку любила співати, а ще їй подобалось допомагати мамі, яка трудилася в колгоспі. Бувало, ненька збирається на роботу, а донечка біжить за нею вулицею, проводжає на роботу. Дуже засмучувалась, коли її не брали із собою, навіть плакала,  а на зворотній дорозі додому співала. Усі жартували, казали, що дівчинка так голос розвиває. 

Коли пішла до школи, Галина дуже полюбила першу вчительку Марію Лукашівну, яку завжди згадує з душевним теплом. Дівчина гарно вчилася, її поважали  у класі, дописувала до районної газети «Радянське Полісся», де з’являлись на світ її замітки про події що відбувалися у селі, життя школи, перші проби пера. Змалечку мріяла стати вчителем, брала активну участь у художній самодіяльності як в шкільні, так згодом і в студентські роки. 

У  далекі 70-ті, після закінчення Володимир-Волинського педучилища, під час навчання у Луцькому педінституті за спеціальністю «Вчитель початкових класів» Галина проходила практику у СШ № 3 в місті Ковелі. Разом з іншими студентками-практикантками майбутню вчительку поселили в гуртожитку, що діяв на базі навчального закладу. В цій же школі завгоспом працював Володимир Хомович, який на той час теж здобував вищу освіту в Львівському лісотехнічному інституті за спеціальністю «Інженер-лісотехнік». 

Вечорами Галина  дуже любила писати вірші. Та й можливість була для творчості, адже дівчата, з якими проживала в кімнаті, частенько ходили дивитись телевізор. І ось одного дня у дівчини зіпсувалась праска, і вона попросила, щоб подруги покликали завгоспа, аби він її відремонтував. Так і відбулись перша зустріч і знайомство двох молодих людей.  Володимир щовечора приходив до Галини, вони багато спілкувалися на різні цікаві теми, допомагав перевіряти учнівські зошити, виготовляти наочність, завжди підтримував. 

Галина Іванівна, щиро, з неприхованою посмішкою, зізнається, що коли вперше побачила свого Володю, то у неї мимоволі промайнула думка: «Це буде мій чоловік». Хлопець підкорив дівчину своєю добротою, працелюбністю, щирою вдачею, чесністю і порядністю. 

Восени 1973 року молоді люди побралися, згодом у них народилися діти. Спочатку – Руслана, пізніше – Оксана, а вже через дев’ять років – наймолодша донечка  Ірина.

Найщиріші і найтепліші спогади ювілярки про моменти, коли разом із чоловіком і донечками щонеділі збиралися разом біля телевізора, щоб подивитися казочки. До того часу дбайлива матуся і турботлива дружина випікала «смаколики». Печиво, пиріжки  були дуже смачними. 

Був час, коли і труднощі спіткали цю люблячу сім’ю: Галина Іванівна занедужала. Але завдяки підтримці і турботі Володимира Хомовича, любові донечок вдалося подолати тяжку недугу.

Втомлений, з роботи, люблячий чоловік прибігав до своєї Галинки у кімнату, зігрівав її, як Сонечко, був і є для неї в житті опорою, захистом, надією, сімейною силою. 

Й досі подружжя Шевчиків усе робить  разом.  Побудували власне сімейне гніздечко.  Виховали і дали путівку в життя трьом прекрасним донькам, які здобули вищі освіти і стали гарними людьми, підростають онуки – гордість і втіха дідуся й бабусі.

Галина Іванівна та Володимир Хомович виростили і  виховали  трьох доньок.  Можна без перебільшення сказати, що  недаремно вклали стільки сил, терпіння, мудрості у їх виховання.

Вони стали гідними людьми, а головне — перейняли найкращі риси характеру, мають власні сім’ї, їх поважають люди, адже все те добро і любов, які  мають в своїх  серцях  Володимир Хомович та Галина Іванівна діти віддають іншим. 

Галина Іванівна – справжня берегиня родинного вогнища, найкраща у світі бабуся. Щиро радіють їй онуки, коли приїздить  у гості разом із чоловіком, горнуться до неї, немов ластів’ята.  

Галина Іванівна сильна духом, щира і весела. А ще  — дуже  щаслива, адже 48 років поруч із нею найкращий, найтурботливіший чоловік Володимир Хомович, з яким  пережили чимало, зберегли  та  бережуть своє кохання до сьогодні. 

Кажуть, що любов – це єдине з Божественного дару, що є на Землі і що ми здатні відчувати. Без любові людина не почуває себе щасливою. Лише вона підтримує у нас вогник непідкупної щирості, відкриває дорогу, якою двоє йдуть назустріч один одному. 

Серце наповнюється  гордістю, адже моя перша вчителька Галина Іванівна разом із своїм чоловіком крокують дорогою кохання, співтворчості, співпереживання, взаємної гармонії впродовж майже 50 літ. Усі випробування кохані люди зустріли і пройшли сміливо й гідно, збудували свій дім так, щоб жилося в ньому весело і  радісно. Славиться він працьовитими руками, затишком, гостинністю, а нині повниться щебетом шістьох онуків.

Світлана ТРОЦЮК, випускниця 4-В класу 

1994 року ЗОШ № 11.

НА ФОТОСВІТЛИНАХ: Галина Іванівна ШЕВЧИК з чоловіком Володимиром Хомовичем; з онуками; у родинному колі.

Фото Олега СЛЮСАРЯ.

Кожна людина проходить через чарівний, чудовий, казковий світ дитинства. І дуже важливо, хто поведе її дивними стежками до пізнання світу, відкриваючи таїну знань. Тому доля дарує кожному з нас першого вчителя, який згодом стає твоїм другом і порадником, прикладом для наслідування. 

Коли ми прийшли в перший клас у 1990 році, то побачили свою  вчительку  Галину Іванівну Шевчик, яка створила для нас  маленьку чарівну країну під назвою «Школа».

Народилася Галина Іванівна Шевчик в с. Грудки Камінь-Каширського району у сім’ї сільських трудівників. Тато Іван Іларіонович працював бригадиром у місцевому колгоспі, мама Ганна Юхимівна спочатку – ланковою, а згодом – на фермі. Батьки виховували п’ятеро дітей – трьох дочок  Надію, Галину, Любов і двох синів Івана та Василя. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 24

Колодяжненська громада 

вміє і працювати, і відпочивати

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 51

Відбулась п’ятдесят четверта сесія Ковельської міської ради, яку вів її голова Олег Кіндер. 

На прохання міської ради Ковельський міськрайонний відділ управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області повторно провів перевірку дотримання вимог пожежної безпеки у сесійній залі. Мова йде про обмеження кількості перебування тут людей до 50 осіб.

Керівник згаданого відділу Володимир Войтанік повідомив, що вимога дотримується, про що буде складено відповідний акт.

Начальник управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства Андрій Стернічук повідомив, що у зв’язку з цим будуть проведені ремонтні роботи.

Передбачено облаштування ще одного евакуаційного виходу із сесійної зали, що дозволить розмістити тут  більшу кількість осіб.

Розгляду питань порядку денного традиційно передували депутатські запити і звернення.

Галина Стасюк (політична партія «Українське об’єднання патріотів УКРОП»)  зажадала   на черговій сесії міської ради відзвітувати відповідним структурним підрозділам щодо виконання заходів та Програм, спрямованих на очищення та збереження річки Турії, а також повідомити про заходи, проведені відповідними структурними підрозділами виконкому щодо ліквідації скидів у річку Турію  побутових та промислових відходів, а також про незаконну забудову водоохоронної та прибережної зон.

Вона  наголосила, що у зв’язку із критичною ситуацією, що склалася, а це, зокрема, обміління, заростання, забруднення міського водосховища, слід розробити стратегію, спрямовану на  його порятунок. 

З цією метою варто доручити відповідним структурним підрозділам виконавчого комітету Ковельської міської ради  протягом одного місяця розробити план заходів, які сприятимуть вирішенню вищезазначених проблем. 

На основі напрацьованих рекомендацій  передбачити в бюджеті міста на 2020 рік кошти на виконання робіт з порятунку Турії.

Володимир Косцьов’ят поцікавився у міського голови подробицями антитерористичних навчань, що проходили в місті Ковелі  під егідою СБУ з 14 по 16 серпня ц. р.  Зокрема, його зацікавив виступ під час апаратної наради начальника відділу з питань цивільного захисту та екологічної безпеки Юрія Дідковського щодо надання умовним терористам речей та продуктів харчування.

 На вимогу депутата Юрій Дідковський підготував вичерпну відповідь, яку озвучив наприкінці сесійного засідання. Посадовець повідомив, що перебував у складі координаційного штабу з ліквідації терористичної групи, брав участь у «визволенні» заручників. За словами Ю. Дідковського, вимоги «диверсантів» були різними, але очолюваній ним службі вдалося гідно вийти із ситуації, що склалася, а продукти харчування він придбав за власні кошти.

Депутат Ірина Роїк (Партія «Блок Петра Порошенка «Солідарність») порушила питання щодо проведення демонтажу МПП «Землемір». Пані Ірину також непокоїв стан автобусних зупинок у нашому місті.

Депутат Сергій Кошарук (Партія Блок Петра Порошенка «Солідарність») порушив проблему виникнення стихійних сміттєзвалищ, зокрема, там, де відсутні контейнерні майданчики. Він запропонував організувати  роботу таким чином, аби наше місто було ще більш затишним і охайним.

Активними під час сесійного засідання були Геннадій Кіндер, Володимир Бойко, Святослав Степанюк та інші народні обранці.

У ході роботи розглянуто майже 60 питань порядку денного. Зокрема, внесено зміни до рішення міської ради від 13.12.2018 р., №45/7 “Про міський бюджет міста Ковеля на 2019 рік”. Здійснено внутрішнє коригування видатків на охорону здоров’я, освіту, культуру, соціальний захист, фізичну культуру і спорт, на виконання робіт з будівництва, реконструкції та ремонту об’єктів комунального господарства.

Понад 30 рішень стосувались регулювання земельних відносин в місті. Це – надання дозволів на розроблення документації, складання проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, індивідуальних гаражів, садівництва, городництва, затвердження проєктів землеустрою, надання ділянок в оренду та постійне користування, договорів оренди землі тощо. 

Підтримали обранці громади надання дозволів на розроблення детальних планів територій, їх затвердження та внесення до них змін.

Також внесли зміни до окремих місцевих програм, збільшили розмір статутного капіталу та затвердили Статут підприємства теплових мереж “Ковельтепло”. 

Світлана ТРОЦЮК.

Відбулась п’ятдесят четверта сесія Ковельської міської ради, яку вів її голова Олег Кіндер. 

На прохання міської ради Ковельський міськрайонний відділ управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області повторно провів перевірку дотримання вимог пожежної безпеки у сесійній залі. Мова йде про обмеження кількості перебування тут людей до 50 осіб.

Керівник згаданого відділу Володимир Войтанік повідомив, що вимога дотримується, про що буде складено відповідний акт.

Начальник управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства Андрій Стернічук повідомив, що у зв’язку з цим будуть проведені ремонтні роботи.

Передбачено облаштування ще одного евакуаційного виходу із сесійної зали, що дозволить розмістити тут  більшу кількість осіб.

Розгляду питань порядку денного традиційно передували депутатські запити і звернення.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 37

Україна має величну історію, її минуле, овіяне славою, здобуте кров’ю і потом наших дідів. Нам пощастило, що ми народилися на цих безмежних просторах, і впевнена, що кожному свідомому українцеві надзвичайно дорога ця земля. Немає в світі нічого кращого за рідний край, де поряд з тобою живуть батьки, друзі, знайомі.

День Незалежності України цьогоріч припав на суботу. Ковельчани вітали один одного з 28-ою річницею офіційного  народження держави. З цієї нагоди в нашому красивому і квітучому місті відбулося чимало цікавих заходів, наповнених  патріотичним змістом.

Офіційні урочистості розпочалися 24 серпня біля меморіалу Слави. В них взяли участь керівники міста, духовенство, військові, громадськість. 

…Хто б міг подумати, що виборювання нового кращого європейського життя для України стане таким важким та болісним, тернистим та омитим кров’ю наших співвітчизників? Пекучий біль війни не оминув і нашого краю. П’ятнадцять наших земляків, славетних і безстрашних воїнів світла, поповнили  лави небесного батальйону, які «тримають» для нас небо своїми героїчними руками. Саме так  проникливо і хвилююче про  відважних Героїв розповідала ведуча, художній керівник Народного дому «Просвіта» Наталія Гончар.

Скорботною хвилиною мовчання учасники зібрання вшанували Героїв, які не повернулися до рідних домівок, відстоюючи мир, Незалежність і свободу нашої держави. Панахиду за загиблими здійснив протоієрей Станіслав Беспалов у співслужінні з духовенством Ковельського міського благочиння ПЦУ. 

Учасники заходу поклали квіти до підніжжя стели пам’яті загиблих учасників АТО, Вічного вогню та пам’ятної стели воїнам-«інтернаціоналістам».

Далі урочистою ходою під супровід муніципального духового оркестру, з великим державним знаменом, який несли учасники бойових дій разом з дітьми, колона пройшла до пам’ятника Тарасу Шевченку, де відбувся флешмоб “Вишиваний рушник Кобзареві”. 

Тут зібралось молодше і старше покоління ковельчан, які були вбрані у  національний одяг, сучасні і старовинні сорочки. Славетний Кобзар постав у всій величі і красі. Його одягнули у велетенську  вишиванку.

Кожен мав можливість стати частинкою «квітки життя», яку з висоти пташиного польоту фіксувала відеокамера. Схили пагорба пам’ятника Тарасу Шевченку прикрасили рушниками з колекції Ковельського історичного музею. Кожен з них є унікальним, адже у ньому — праця, старання і частинка долі та душі вишивальниць.

Це родинні рушники волинянки Ганни Козел, вишиті гладдю у поліхромі і датовані першою третиною XX століття. На одному з рушників в узорі важливе місце відведено голубові – символу миру, благополуччя і злагоди, уособлення Святого Духа і Божественної любові, яких  так потребує сьогодні наша Україна!

З-поміж представлених раритетів вирізняється рушник, виготовлений на домотканому полотні кінця XX століття і прикрашений візерунками червоно-чорного кольору. Художнім рішенням виділяється мотив  «дерева життя», квіти якого означають людські життя, сьогодення. Птахи поруч – це «посланці» Божого духу, що оберігає родину.

Учасники флешмобу об’єдналися, щоб утворити рушниками «квітку життя», яка розквітла на честь Кобзаря, України і Незалежності.  

Особливо  піднесено звучали голоси чарівних ведучих Наталії Терещук та Ірини Сахарчук. Душу і серце у проведення дійства, розробку змістовного сценарію вклала  завідувач міського методичного кабінету управління освіти м. Ковеля Світлана Верчук.

Інформацію про старовинні рушники та їх походження підготувала директор Ковельського історичного музею Маргарита Матвійчук.

Учасники урочистостей поклали квіти до підніжжя монумента, спорудженого на честь Великого Кобзаря. А далі усі сформували колону,  прикрашену  рушниками, на чолі з великим синьо-жовтим знаменом, у супроводі муніципального духового оркестру здійснили святкову ходу вулицею Незалежності.

Святкове дійство продовжилось у парку культури і відпочинку ім. Лесі Українки. 

Приваблювали ковельчан фотозони у національному стилі, які спеціально до свята виготовили різні колективи. Талановиті декоратори втілили цікаві ідеї в їх облаштування і оформлення.

  З величної, обладнаної за найсучаснішими технологіями сцени,  найсердечніші вітання і побажання з нагоди  дня народження  нашої держави  — Дня Незалежності України ковельчанам та гостям міста адресував міський голова Олег Кіндер. Олег Олексійович разом із секретарем міської ради Вірою Федосюк  відзначили Почесними грамотами та цінними подарунками представників колективів, учасників АТО, громадських активістів.

Серед нагороджених — учасники бойових дій Микола Бобер та Дмитро Мартинюк, лікарі Світлана Гаврилюк та Іван Фіц, працівник КП «Добробут» Дмитро Гуль, підприємці Євген Кисельов та Анатолій Можар, педагог Жанна Колеснікова, активісти мистецького та громадського життя Софія Ліпич та Інна Поліщук, Заслужений тренер України, майстер спорту з веслування на байдарках та каное Василь Прохорук.

З вітальним словом виступив голова Волинського осередку Всеукраїнської спілки учасників бойових дій в АТО “Побратими України” Юрій Ганджала. Він вручив медалі “Захиснику України” Юрію Хомичу, Якову Коменданту, Андрію Косаревичу, Валерію Марковцю.

Концертна програма, яку представили талановиті учасники художньої самодіяльності, відзначалася великим  розмаїттям номерів, стала взірцем високої професійної майстерності, зворушила душу кожного, додала сили і наснаги. 

Особливого тону святковому дійству додавали ліричні рядки, які лунали з вуст  ведучої Наталії Гончар. Тим часом бажаючі могли послухати і насолодитись віршами та співаною поезією місцевих авторів, котрі розмістилися біля пам’ятника Лесі Українки.

У вечірню пору  просто неба  відбулася   і презентація фільму «Позивний Бандерас».  

Вже не в перше з ініціативи молодіжного центру “Місто ідей” за підтримки кінотеатру “Прем’єра”, компаній “Артхауз Трафік”, “ТРИ-Я-ДА продакшн” ковельчани мають нагоду безкоштовно переглядати цікаві тематичні фільми.

…Сьогодні над небом нашої землі сяє Сонце, задивляються в чисте небо сині очі річок та озер. Родюча на зерно і таланти українська земля виховує синів та дочок, які продовжуватимуть робити все, щоб зміцнювати добробут нашої Батьківщини, щоб ніхто не зміг подолати її.

І так мріється, що коли знову і знову звучатиме Гімн держави, усі тримали руку на серці,  щоб стосунки між людьми були добрими і щирими, щоб  не було  зла, ніякої заздрості, щоб кожен прагнув зробити щось гарне для своєї Батьківщини.  І щиро віриться, що наша багатостраждальна і водночас квітуча країна стане гідною своєї історії, своєї слави, свого величного імені.

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКАХ: під час урочистих заходів з нагоди 28-ої річниці Незалежності України, які проходили в м. Ковелі.

Фото 

Сергія ДАНИЛЮКА. 

Україна має величну історію, її минуле, овіяне славою, здобуте кров’ю і потом наших дідів. Нам пощастило, що ми народилися на цих безмежних просторах, і впевнена, що кожному свідомому українцеві надзвичайно дорога ця земля. Немає в світі нічого кращого за рідний край, де поряд з тобою живуть батьки, друзі, знайомі.

День Незалежності України цьогоріч припав на суботу. Ковельчани вітали один одного з 28-ою річницею офіційного  народження держави. З цієї нагоди в нашому красивому і квітучому місті відбулося чимало цікавих заходів, наповнених  патріотичним змістом.

Офіційні урочистості розпочалися 24 серпня біля меморіалу Слави. В них взяли участь керівники міста, духовенство, військові, громадськість. 

…Хто б міг подумати, що виборювання нового кращого європейського життя для України стане таким важким та болісним, тернистим та омитим кров’ю наших співвітчизників? Пекучий біль війни не оминув і нашого краю. П’ятнадцять наших земляків, славетних і безстрашних воїнів світла, поповнили  лави небесного батальйону, які «тримають» для нас небо своїми героїчними руками. Саме так  проникливо і хвилююче про  відважних Героїв розповідала ведуча, художній керівник Народного дому «Просвіта» Наталія Гончар.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 69

21 липня ц. р.  в Україні відбулися дострокові вибори до Верховної Ради України, котрі пройшли за змішаною системою: половина Ради формуватиметься  зі списків партій, а друга — з депутатів, які перемогли в мажоритарних округах.  

Минулої неділі журналісти «Вістей Ковельщини» побували  на  виборчій  дільниці  № 071011, що функціонувала у приміщенні ДП «Ковельське лісове господарство», за адресою вулиця  Холмська, 48.

Якою була активність виборців, як проходило голосування, розповідає голова  ДВК Юлія Війтик:

– Виборча дільниця розпочала роботу о 8-й годині  ранку. Ми не сподівалися, що найактивніші виборці з нетерпінням чекатимуть  початку голосування.  Був приємним той факт, що першим своїм виборчим правом скористався чоловік, — каже Юлія Вікторівна. – Незважаючи на погодні «примхи», сильну зливу, свідомі громадяни поспішали на дільницю, аби віддати свій голос за того чи іншого кандидата, що балотувався до Верховної Ради по 21-му округу, проголосувати за політичну силу, яка їм найбільше імпонує. 

Вибори проходили цивілізовано, без ексцесів. На момент нашого перебування на дільниці та, власне, і після того правопорушень зафіксовано не було. Голосувало чимало громадян старшого  віку, які виявили бажання взяти участь у виборах.

Виборці приходили голосувати сім’ями, перебували у хорошому настрої.  Серед них – ковельчанка Людмила Муравйова та її донечка Анна (їх ви бачите на знімку праворуч). Звісно ж, дитина лише супроводжувала матусю, але для маленької  дівчинки така подія стала справжнім святом.

Високу культуру у спілкуванні виявляли члени дільничної виборчої комісії, які люб’язно видавали кожному по два бюлетені, запрошували до кабінок для голосування. Без проблем у списках відшукали і моє прізвище. Тож у цей день, як й інші виборці, змогла скористатись своїм конституційним правом. Всього із 1789 виборців на дільниці проголосувало 827.

Як відомо, 21 липня після 20.00 год. голосування виборців завершилось, і розпочався підрахунок голосів. Результати виборів нам стали відомими 22 липня ц. р.  Треба сказати, що відповідально і професійно попрацювала голова ДВК Юлія Війтик, яка оперативно надала нам необхідну інформацію. 

Лідером серед кандидатів-мажоритарників став Степан Івахів, який набрав найбільшу кількість голосів (341).  Другу “сходинку” зайняв Андрій Лев від політичної  партії «Слуга народу», якого підтримали 223 виборці.

Перемогу серед політичних партій виборола   «Слуга народу», якій надали перевагу 409 виборців. Друге місце   (93 голоси) займає «Європейська солідарність», третє – «Батьківщина» (84 голоси), четверте – «Сила і честь»  (66 голосів), п’яте – «Голос» (61 голос). Інші партії набрали менше прохідного бар’єра в 5 %.

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКАХ:  виборча комісія  дільниці № 071011.

Фото автора. 

21 липня ц. р.  в Україні відбулися дострокові вибори до Верховної Ради України, котрі пройшли за змішаною системою: половина Ради формуватиметься  зі списків партій, а друга — з депутатів, які перемогли в мажоритарних округах.  

Минулої неділі журналісти «Вістей Ковельщини» побували  на  виборчій  дільниці  № 071011, що функціонувала у приміщенні ДП «Ковельське лісове господарство», за адресою вулиця  Холмська, 48.

Якою була активність виборців, як проходило голосування, розповідає голова  ДВК Юлія Війтик:

– Виборча дільниця розпочала роботу о 8-й годині  ранку. Ми не сподівалися, що найактивніші виборці з нетерпінням чекатимуть  початку голосування.  Був приємним той факт, що першим своїм виборчим правом скористався чоловік, — каже Юлія Вікторівна. – Незважаючи на погодні «примхи», сильну зливу, свідомі громадяни поспішали на дільницю, аби віддати свій голос за того чи іншого кандидата, що балотувався до Верховної Ради по 21-му округу, проголосувати за політичну силу, яка їм найбільше імпонує. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 51

Вечірній Ковель перебував у піднесеному настрої. На площі Героїв Майдану, де розмістилась велика, обладнана за найсучаснішими технологіями сцена, відбулася традиційна церемонія нагородження переможців конкурсу у номінаціях «Кращий».

 Нагадаємо, що у нашому місті проводиться щорічний конкурс  у різних номінаціях, де високими відзнаками нагороджують  ковельчан, котрі дбають про рідне місто, примножують його славу і авторитет своєю невтомною  щоденною працею.

Цьогоріч організаційний комітет виконавчого комітету Ковельської міської ради визначив переможців та лауреатів у номінаціях: «Найкращий благоустрій території підприємства, організації», «Найкраще озеленення балкону», «Юний талант року», «Громадський діяч року», «Меценат року».

Зовнішній благоустрій будь-якої території – це візитна картка кожного населеного пункту. Не має  значення до яких споруд і будівель прилягає територія, але в будь-якому випадку це повинно бути джерело позитивних емоцій, досконалості та краси.

Лауреатом в номінації «Найкращий благоустрій території підприємства, організації» став  підприємець  Ігор Герасімов, який надав вагому фінансову підтримку для втілення архітектурного задуму  талановитих ковельських ковалів Миколи Бідюка та Анатолія Мухи. По вулиці Сагайдачного, поблизу міськрайонного центру зайнятості та привокзальної площі, з’явився ретро-велосипед. Поряд із цим диво-витвором  за кошти мецената обладнано місце для паркування велотранспорту, благоустрій прилеглої території  будинку Сагайдачного, 6 «в» Для безпеки пішоходів виготовлено та встановлено металеву огорожу, що розділяє проїжджу частину і тротуар. Біля магазинів з’явились нові зелені насадження. 

Переможцем цієї  ж номінації по праву визнано директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №11 Надію Шевчик.  З ініціативи батьківського комітету та адміністрації закладу пройшла акція-конкурс «Подаруй дітям казку», метою якої було продовжити облаштування ігрових майданчиків та оновлення тіньових павільйонів. Свою окрасою ваблять  намальовані знайомі герої казок та улюблених мультфільмів, що дає можливість дітям поринути в світ пригод та в спекотний день з комфортом займатися улюбленими справами.  

Беззаперечним переможцем у номінації «Найкраще озеленення балкону» стала Оксана Ризванюк, яка з любов’ю плекає кожну квіточку, вазончик, а , поглянувши на ошатний, що милує око кожного перехожого балкон господині,  затамовуєш подих і усвідомлюєш, що ось таких людей  як пані Оксана потрібно наслідувати, адже краса врятує світ.

Активна громадська позиція, реалізація соціальних ініціатив, самовіддана праця на користь громади це ті завдання, які ставлять перед собою люди, котрі взяли на себе сміливість стати громадськими діячами. Це почесний титул, що потрібно заслужити. Цьогоріч відзначили  переможців  у номінації «Громадський діяч року». Ними стали голова громадської організації «Асоціація осіб з інвалідністю «Добродія в дії» Володимир Кравчук та ковельчанка Марина Громова.

Варто сказати, що Володимир Аврамович   є головою громадської організації з 2016 року. За цей короткий період показав себе як керівник, котрий легко справляться із завданнями, що потребують організаторських здібностей. Уважний до проблем, які турбують людей, по-можливості вирішує їх.

А ось Марина Громова зініціювала у нашому місті благодійний проект «Я – особлива мама» для жінок, які виховують дітей з інвалідністю. Жінка достукалась до небайдужих сердець, залучила меценатів і благодійників, аби сім’ї з особливими дітками відчули, що вони  не самотні. А головне, щоб мами, заклопотані буденністю, проблемами, недоспаними ночами відчули себе жінками – ніжними, безтурботними, особливими. Впродовж двох днів для 16 жінок організували дозвілля та години релаксу.

На кожну маму чекали подарунки, сюрпризи. І це все  завдяки багатьом небайдужим людям, котрих об’єднала пані Марина. До речі, жінка сама мама трьох дітей і є мамою дитини з особливими потребами.

Багато відзнак отримала талановита молодь нашого міста у номінації «Юний талант року». Лауреатами цієї високої відзнаки визнано вихованку  народного художнього колективу студії естрадного співу «Нові таланти» Анну Корж (керівник Світлана Шиманська), ученицю Ковельської школи мистецтв Еліну Ковальчук. 

Високий рівень знань, талантів, творчих здібностей, спортивних здобутків демонструють учениця 10-А класу ЗОШ І-ІІІ ст. №7 Катерина Комісарик, учениця Ковельської дитячої художньої школи ім. Андроника Лазарчука Анна Чирук, учень Ковельської міської гімназії , вихованець КЗ КДЮСШ імені Євгена Кондратовича Тарас Семенюк, котрі стали переможцями номінації «Юний талант року».

Меценати і благодійники – це люди, на вчинках яких тримається наше суспільство. Їхні справи, спрямовані на благодійність, є завжди корисними і потрібними, хоча  вони, власне, ніколи не хизуються цим, а навпаки скромно і без вагань приходять на допомогу тим, хто цього найбільше потребує, сприяють розвитку і процвітанню нашого міста. В номінації «Меценат року» відзначено лауреатів, якими стали Віталій Бойчук – організатор доброчинних акцій для дітей з особливими потребами, сімей, котрі опинилися в складних життєвих обставинах, Олександр Мороз – тренер і спонсор футзальної команди «Шанс-Авто», Віктор Тищук, який забезпечує безкоштовне транспортне перевезення  для вихованців Ковельської школи мистецтв, з власної ініціативи провів ремонтні роботи в 2 навчальних класах; Олександр Шитіков – підприємець, котрий не залишився до проблем матеріального забезпечення лікувальних закладів Ковельського МТМО.

Переможцем у номінації «Меценат року» визнано відомого ковельського підприємця Романа Дідицького. 

Міський голова Олег Кіндер привітав кожного, хто проявляв ініціативу впродовж року, щиро тиснув руку  номінантам і нагородженим. А велика дружна ковельська громада відчула велику радість від того, що наші ковельчани найкращі, найчуйніші, найщиріші і найпрацьовитіші.

(Закінчекння на 9-й стор.).

Вечірній Ковель перебував у піднесеному настрої. На площі Героїв Майдану, де розмістилась велика, обладнана за найсучаснішими технологіями сцена, відбулася традиційна церемонія нагородження переможців конкурсу у номінаціях «Кращий».

 Нагадаємо, що у нашому місті проводиться щорічний конкурс  у різних номінаціях, де високими відзнаками нагороджують  ковельчан, котрі дбають про рідне місто, примножують його славу і авторитет своєю невтомною  щоденною працею.

Цьогоріч організаційний комітет виконавчого комітету Ковельської міської ради визначив переможців та лауреатів у номінаціях: «Найкращий благоустрій території підприємства, організації», «Найкраще озеленення балкону», «Юний талант року», «Громадський діяч року», «Меценат року».

Зовнішній благоустрій будь-якої території – це візитна картка кожного населеного пункту. Не має  значення до яких споруд і будівель прилягає територія, але в будь-якому випадку це повинно бути джерело позитивних емоцій, досконалості та краси.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 82

Мама! Яке прекрасне і величне слово! Його першим з радістю та усмішкою вимовляє дитина.  І скільки б років нам не було, найніжніше і  найсокровенніше  ми бережемо у душі для  наших любих матусь. І все прекрасне в людині – від променів Сонця і материнського молока.

Серце наповнюється гордістю за багатодітних матерів, які проживають на  рідній Ковельщині. Взірцем мудрості, працелюбності, душевності є   берегиня сімейного вогнища, "Мати-героїня" Ольга Парфенюк із с. Ситович, яка разом із чоловіком Петром виховує п'ятьох чудових доньок. Глава сім'ї – надійна опора і підтримка своєї родини. Знають Петра Павловича  як хорошого спеціаліста, бо ж працює землевпорядником у Поворській сільській раді. 

Добрі традиції, любов до праці передали батьки своїм дівчаткам. Діти дружні та чуйні, завжди приходять на допомогу один одному, з повагою ставляться до людей, старанні у навчанні, є справжніми помічницями матусі і татусеві у буденних клопотах.

 А господарювати  є біля чого! Парфенюки – не тільки щирі і добросовісні люди, а ще й утримують чимале підсобне господарство, тримають корівок, птицю,  з любов'ю працюють на землі, вирощують картоплю, буряк, кукурудзу, овес, пшеничку.  

На даний час Ольга Сергіївна  хазяйнує в основному  з молодшими дочками Олею та Оксаною. Найстарша Катя закінчила педагогічний коледж і продовжує навчання в магістратурі в Києві. Марта та Інна  здобувають освіту у Луцьку. Ольга цьогоріч закінчила дев'ятий клас Озерненської гімназії, Оксанка - п'ятий.

У розмові з багатодітною мамою відчуваю: не любить ця проста і скромна жінка вихвалятися, у її голосі відчувалися  непідкупні нотки скромності. Та й відволікли ми  її від  клопотів, однак наша, хоч і недовга розмова, відкрила для нас багатогранність талантів цієї простої сільської жінки. 

Ольга Сергіївна не тільки хороша дружина, турботлива мама, а й знана у Ситовичах коровайниця. Вважають, що яким буде весільний коровай, то таким буде і життя молодих. Тож господиня старанно замішує тісто, додає усі необхідні інгредієнти, в піч вкладає і викладає, шишечками прикрашає, ось і "виростає" ароматний, прикрашений квітами, калиною, мрією єдиною весільний хліб, що аж глянуть любо! Жінка вчилася на кухаря в Овадному, а от кондитерську справу освоїла самотужки. Якось знайшла у газеті рецепт, який їй сподобався, тож вирішила власноруч  спекти весільний хліб. Згодом,  підтримуючи традиції, стала випікати  смачнющі та оригінальні короваї. Для поціновувачів українських звичаїв – з тістовим оздобленням, для любителів сучасного дизайну – у європейському. Як зізнається коровайниця, в минулому році з серпня по жовтень їй замовили 17  короваїв, які  стали окрасою на весіллях не тільки в різних куточках Волині, а  й в Криму.

Наша розмова з цією щирою і добросердечною жінкою тривала б іще. Але ми не хотіли відволікати Ольгу Сергіївну  від справ, яких ще так багато чекало її у цей день. Лиш хочеться сказати наостанок: "Де б ми не були, нехай завжди до нас прилітають легкокрилі лебеді на ім'я Дитинство, Щастя, Батьки, родина, материнська і батьківська любов".

Багатодітній родині Парфенюків  бажаємо довгих років життя, здоров'я, любові, добробуту, усмішок і Божої благодаті!

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКУ: багатодітна родина ПАРФЕНЮКІВ із с. Ситович.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА. 

Мама! Яке прекрасне і величне слово! Його першим з радістю та усмішкою вимовляє дитина.  І скільки б років нам не було, найніжніше і  найсокровенніше  ми бережемо у душі для  наших любих матусь. І все прекрасне в людині – від променів Сонця і материнського молока.

Серце наповнюється гордістю за багатодітних матерів, які проживають на  рідній Ковельщині. Взірцем мудрості, працелюбності, душевності є   берегиня сімейного вогнища, "Мати-героїня" Ольга Парфенюк із с. Ситович, яка разом із чоловіком Петром виховує п'ятьох чудових доньок. Глава сім'ї – надійна опора і підтримка своєї родини. Знають Петра Павловича  як хорошого спеціаліста, бо ж працює землевпорядником у Поворській сільській раді. 

Добрі традиції, любов до праці передали батьки своїм дівчаткам. Діти дружні та чуйні, завжди приходять на допомогу один одному, з повагою ставляться до людей, старанні у навчанні, є справжніми помічницями матусі і татусеві у буденних клопотах.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 62

Напевно, кожному з нас знайомий цей вислів, та чи задумувалися ми  над його значенням?  Ці слова ми чули неодноразово, але з яким трепетом і душевним теплом вони звучать з вуст ковельчанки Лідії Оксененко (Рижко) — вчительки української мови і літератури ЗЗСО І-ІІ ст. № 6 м. Ковеля, до якої нещодавно завітали в гості. Ось уже  9 рік Лідія Ісаківна  не вчителює, перебуває на заслуженому відпочинку.

Непросте дитинство і юність випали на долю героїні нашої розповіді.  Народилась Лідія Ісаківна 1939 р. у с. Мощеній  в сім'ї Ісака Вікторовича Рижка, де, окрім неї (наймолодшої дитини у сім'ї), виховувалось ще три доньки.  Коли  село спалили німці і сім'я залишилися без даху над головою, батьки з двома дочками Лідією і Ольгою знайшли тимчасовий дім  у старшої доньки Насті, яка на той час вийшла заміж у Ковель. 

Скрутні тоді були часи.  Не було що їсти, у що одягнутися і взутися. Та й хатинка, яку ще й досі можна побачити по вул. Князя Романа у Ковелі, видається такою крихітною, що аж не віриться, що могла  вмістити стількох людей! Але в їхній родині усе плекалося в любові, тож труднощі їх тільки згуртовували.

 На жаль, відійшли у Вічність сестри Ольга та Маруся. Найстарша Настуня (так лагідно називає сестричку Ліда) нині мешкає у Німеччині. І хоч побіліли давно скроні й живе на чужині, її серце і найтепліші спогади тут,  у Ковелі, у сімейному гніздечку, за яким нині доглядає молодша сестричка. 

Як уже писала наша газета, цікавим є той факт, що Анастасія та Лідія є двоюрідними сестрами Миколи Островського, який написав знаменитий роман "Як гартувалася сталь".  А дізналися  сестри про родинний зв'язок  із  відомим  письменником  від директора Рівненського музею, який досліджував їхній родовід навіть в Москві.

Директор підняв архівні документи, щоб дізнатися, коли був розстріляний батько Миколи — Рижко Іван Вікторович, який доводився рідним дядьком Лідії Ісаківні.

Власне до того часу, поки здоров'я та сили були, педагог за покликанням   не полишала справи свого життя — вчителювання.  І саме тому їй вдавалося все на цьому шляху. Звісно, що це була велика і тяжка праця, праця, яка вимагала багато  сил, мудрості і терпіння. Лідія Ісаківна часто сиділа до пізньої години у стінах рідної школи, без якої не уявляла свого життя.  І, не дивлячись на десятиліття досвіду і на налагоджену у класі справу, завжди старанно ставилася до улюбленої професії.

Колишні учні  з любов'ю і непідкупною радістю згадують Лідію Ісаківну, її вміння донести милозвучність і красу рідної мови до кожного. Уроки вчителя-мовника — це маленьке життя,  цікаве та пізнавальне, які проходили  на одному диханні. 

 Здавалося б, що вже багато років вчителька не працює у вищезгаданому навчальному закладі, але неможливо не згадати, що у ЗЗСО І-ІІ ст. № 6 м.Ковеля, “штурвалом” якої впевнено керує енергійний директор Олена Харитонова, пам'ятають, поважають, цінують колишніх вчителів, запрошують на цікаві заходи, вітають із святами. 

 Але найцінніше те, що зігрівають теплом своїх сердець, при потребі радо відгукуються, аби допомогти по господарству. Ось нещодавно вчитель цієї школи Олена Карпук  разом з учнями старших класів провідала старшу колегу. А коли дізналась, що Лідія Ісаківна нездужає, разом з охочими прийти на поміч школярами, допомогла обробити невеликий клаптик городу біля будинку, де мешкає Лідія Ісаківна. Із неприхованими сльозинками радості колишній педагог згадує восьмикласника Назара Каліщука, який у звичний день прийшов поцікавитися її здоров'ям, запропонував допомогу і подарував ніжні весняні квіти.

…Вдивляюсь в обличчя колишньої вчительки  і не можу не помітити її світлого погляду, глибокої мудрості і по-справжньому "сонячного" обличчя, яке випромінює життєдайне джерело добра.

Мимоволі замислююсь: "Звідки черпає Лідія Ісаківна душевну рівновагу? Як вдається, попри пережиті життєві труднощі, залишатися такою інтелігентною, доброзичливою, свято берегти духовні і родинні цінності, всім серцем любити людей, рідну школу, Україну?”.

І ще раз переконуюсь:  волинській землі таланить на мужніх, волелюбних жінок, жінок рідкісного дару, з Божою іскрою у серці. Саме до таких належить і наша героїня Лідія Ісаківна.  Сьогодні, 2 травня, вона святкує своє 80-річчя.

Нехай зірка Вашої яскравої особистості продовжує зігрівати людські серця благодатним теплом мудрості і любові! Будьте такою ж милою, доброю, даруйте всім свої посмішки і позитивний настрій!

Роки нашого життя промайнуть, як перелітні птахи, і багато спогадів потемніють, як старі фотографії. Але Вас, Лідіє Ісаківно,  ніколи не забудуть учні та усі, з ким хоч раз з  Вами зводила життєва стежина! 

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКУ: Лідія ОКСЕНЕНКО (Рижко).

Фото автора.Напевно, кожному з нас знайомий цей вислів, та чи задумувалися ми  над його значенням?  Ці слова ми чули неодноразово, але з яким трепетом і душевним теплом вони звучать з вуст ковельчанки Лідії Оксененко (Рижко) — вчительки української мови і літератури ЗЗСО І-ІІ ст. № 6 м. Ковеля, до якої нещодавно завітали в гості. Ось уже  9 рік Лідія Ісаківна  не вчителює, перебуває на заслуженому відпочинку.

Непросте дитинство і юність випали на долю героїні нашої розповіді.  Народилась Лідія Ісаківна 1939 р. у с. Мощеній  в сім'ї Ісака Вікторовича Рижка, де, окрім неї (наймолодшої дитини у сім'ї), виховувалось ще три доньки.  Коли  село спалили німці і сім'я залишилися без даху над головою, батьки з двома дочками Лідією і Ольгою знайшли тимчасовий дім  у старшої доньки Насті, яка на той час вийшла заміж у Ковель. 

Скрутні тоді були часи.  Не було що їсти, у що одягнутися і взутися. Та й хатинка, яку ще й досі можна побачити по вул. Князя Романа у Ковелі, видається такою крихітною, що аж не віриться, що могла  вмістити стількох людей! Але в їхній родині усе плекалося в любові, тож труднощі їх тільки згуртовували.

 На жаль, відійшли у Вічність сестри Ольга та Маруся. Найстарша Настуня (так лагідно називає сестричку Ліда) нині мешкає у Німеччині. І хоч побіліли давно скроні й живе на чужині, її серце і найтепліші спогади тут,  у Ковелі, у сімейному гніздечку, за яким нині доглядає молодша сестричка. 

Як уже писала наша газета, цікавим є той факт, що Анастасія та Лідія є двоюрідними сестрами Миколи Островського, який написав знаменитий роман "Як гартувалася сталь".  А дізналися  сестри про родинний зв'язок  із  відомим  письменником  від директора Рівненського музею, який досліджував їхній родовід навіть в Москві.

Директор підняв архівні документи, щоб дізнатися, коли був розстріляний батько Миколи — Рижко Іван Вікторович, який доводився рідним дядьком Лідії Ісаківні.

Власне до того часу, поки здоров'я та сили були, педагог за покликанням   не полишала справи свого життя — вчителювання.  І саме тому їй вдавалося все на цьому шляху. Звісно, що це була велика і тяжка праця, праця, яка вимагала багато  сил, мудрості і терпіння. Лідія Ісаківна часто сиділа до пізньої години у стінах рідної школи, без якої не уявляла свого життя.  І, не дивлячись на десятиліття досвіду і на налагоджену у класі справу, завжди старанно ставилася до улюбленої професії.

Колишні учні  з любов'ю і непідкупною радістю згадують Лідію Ісаківну, її вміння донести милозвучність і красу рідної мови до кожного. Уроки вчителя-мовника — це маленьке життя,  цікаве та пізнавальне, які проходили  на одному диханні. 

 Здавалося б, що вже багато років вчителька не працює у вищезгаданому навчальному закладі, але неможливо не згадати, що у ЗЗСО І-ІІ ст. № 6 м.Ковеля, “штурвалом” якої впевнено керує енергійний директор Олена Харитонова, пам'ятають, поважають, цінують колишніх вчителів, запрошують на цікаві заходи, вітають із святами. 

 Але найцінніше те, що зігрівають теплом своїх сердець, при потребі радо відгукуються, аби допомогти по господарству. Ось нещодавно вчитель цієї школи Олена Карпук  разом з учнями старших класів провідала старшу колегу. А коли дізналась, що Лідія Ісаківна нездужає, разом з охочими прийти на поміч школярами, допомогла обробити невеликий клаптик городу біля будинку, де мешкає Лідія Ісаківна. Із неприхованими сльозинками радості колишній педагог згадує восьмикласника Назара Каліщука, який у звичний день прийшов поцікавитися її здоров'ям, запропонував допомогу і подарував ніжні весняні квіти.

…Вдивляюсь в обличчя колишньої вчительки  і не можу не помітити її світлого погляду, глибокої мудрості і по-справжньому "сонячного" обличчя, яке випромінює життєдайне джерело добра.

Мимоволі замислююсь: "Звідки черпає Лідія Ісаківна душевну рівновагу? Як вдається, попри пережиті життєві труднощі, залишатися такою інтелігентною, доброзичливою, свято берегти духовні і родинні цінності, всім серцем любити людей, рідну школу, Україну?”.

І ще раз переконуюсь:  волинській землі таланить на мужніх, волелюбних жінок, жінок рідкісного дару, з Божою іскрою у серці. Саме до таких належить і наша героїня Лідія Ісаківна.  Сьогодні, 2 травня, вона святкує своє 80-річчя.

Нехай зірка Вашої яскравої особистості продовжує зігрівати людські серця благодатним теплом мудрості і любові! Будьте такою ж милою, доброю, даруйте всім свої посмішки і позитивний настрій!

Роки нашого життя промайнуть, як перелітні птахи, і багато спогадів потемніють, як старі фотографії. Але Вас, Лідіє Ісаківно,  ніколи не забудуть учні та усі, з ким хоч раз з  Вами зводила життєва стежина! 

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКУ: Лідія ОКСЕНЕНКО (Рижко).

Фото автора.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 121