Живи, Україно, живи для

 краси,

Для сили, для правди, для

  волі!

Шуми, Україно, як рідні

 ліси,

Як вітер в далекому полі.

Для кожного, хто вважає себе українцем, назва нашої країни є святинею, національним скарбом. 23 серпня ц. р. на Ковельщині, в смт Голобах, відбулися урочистості з нагоди Дня Державного прапора  та 27-ої річниці Незалежності України. 

Красиво і милозвучно прозвучали ліричні рядки з вуст ведучих Дмитра Топольського та Наталії Ілюшик. Зовсім не дивно, що для нашої, наповненої  Сонцем країни, жовті і сині кольори злилися воєдино, утворивши прекрасну палітру, котрою гордиться  кожен українець. Їх поєднання символізує чисте небо і хлібний лан, говорить про миролюбність української держави і має міцне історичне коріння.

Перед  Голобським  будинком мистецтв під звуки Державного Гімну було урочисто піднято Державний прапор. 

l

Далі святкове дійство продовжилось у концертній залі культурної установи. В урочистостях взяли участь представники районної та місцевої влади, духовенство, почесні гості з Республіки Білорусь, депутати районної та селищної рад, учасники АТО, волонтери, військовослужбовці, громадські активісти.

Красиві, усміхнені, в національному вбранні учасники урочистого зібрання, велична, оздоблена національною символікою концертна зала викликали хвилю емоцій і гордість за те, що ми не розгубили духовні цінності, що ми єдині, сильні, наш дух незламний.

Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна… Війна. Ще кілька років тому ми не могли собі і уявити, що знову на нашу Батьківщину прийде війна. Люди об‘єдналися проти російського агресора. 

Скорботною хвилиною мовчання учасники зібрання вшанували Героїв, які не повернулися до рідних домівок, відстоюючи мир, незалежність і свободу нашої держави.

Ведучі заходу Степан Топольський та Інна Вознюк провели своєрідний екскурс сторінками становлення української державності, героїчної боротьби українців за волю, самостійність та незалежність, суверенність кордонів і право на самоідентичність мови  та культури.

Найсердечніші вітання і побажання з нагоди великого свята нашої держави  — Дня Незалежності України громаді Ковельщини адресували голова Ковельської райдержадміністрації, депутат облради  Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло, Голобський селищний голова Сергій Гарбарук.

Хвилююче сприймався  виступ поважного гостя з Республіки Білорусь Валентина Трубчика, який висловив слова глибокої підтримки українському народу у цей важкий час, щирі побажання  віри у щасливе майбутнє, запевнення в тому, що доля України не байдужа білорусам та впевненість, що такий народ, як український вистоїть, переможе і збереже свою незалежність.

Свято продовжилось офіційним врученням нагород Волинської облдержадміністрації, Ковельської райдержадміністрації, Ковельської районної та Голобської селищної рад за особливі здобутки у праці, громадська діяльності та  участь в становленні рідного краю кращим працівникам трудових колективів району, учасникам АТО, волонтерам, громадським активістам. Процес нагородження супроводжувався презентаційним матеріалом про кожного, хто отримував високі відзнаки.

Концертна програма, яку представили талановиті учасники художньої самодіяльності  Ковельщини, відзначалася великою різнобарвністю номерів, стала взірцем високої професійної майстерності, зворушила душу кожного, додала сили і наснаги. 

Багатогранністю талантів щоразу вражають найкращі колективи і виконавці  — гордість нашого району. Це – Народний аматорський хор працівників культури «Вишиванка» Ковельського РБК (керівники – Олег та Ольга Корнелюки), Народний аматорський хор ветеранів війни «Червона калина» Голобського будинку мистецтв (кер. Наталія Щур), Народне аматорське тріо «Чарівниці»  у супроводі народних музик Голобського будинку мистецтв (кер. Людмила Клинова), Народний аматорський квартет «Лелія» центру культури і дозвілля с. Дубового (кер. Оксана Бондарук), дитячий танцювальний колектив «Сонечко» Голобського будинку мистецтв (кер. Руслана Тарасовська), дитячий зразковий ансамбль народної музики «Дударик» (керівники – Валерій та Тетяна Воробей),  селищний хор «Сузір’я» Голобського будинку мистецтв (кер. Валерій Бакун), колектив «Колорит» Ковельського РБК (кер. Ірина Михалевич), колектив «Спалах» центру культури і дозвілля селища Люблинець (кер. Ольга Грицюк). Чистотою і унікальністю голосу торкнулись найтонших струн сердець глядачів солісти Сашко Шевчук (будинок культури с. Білина), Яна Буряк з центру культури і дозвілля селища Люблинець, Анастасія Міщанчук (будинок культури с. Облапи). Щире «спасибі» за змістовний захід, за душевність, за високий рівень організації святкового дійства працівникам відділу культури райдержадміністрації , який очолює Тетяна Матяшук.

Задушевні пісні переплітались із ліричними рядками, які проросли у серцях зерниною правди і любові, вражали своєю  неперевершеністю. Особливої енергетики і запалу додав мистецький виступ  колективу народного театру  гри, музики, пісні «Криничка» Кобринського палацу культури (Республіка Білорусь).

…Можливо, життя  нам поставить нові вимоги, нові клопоти обсядуть людину, але за нами «завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата». Ніколи й ніде не забуваймо: що б нас у житті не спіткало, може, доведеться і впасти на чужому полі — «прийдуть з України верби і тополі...».

l

Цього ж дня в Голобах на стадіоні «Дружба» відбулося нагородження учасників фінального Кубка району з футболу серед чоловічих команд, присвячений Дню незалежності України. Дві команди із сіл Дубового та Старих Кошар, котрі попередньо пройшли всі етапи чемпіонату, достойно виборювали титул переможця. Команда с. Дубового здобула переконливу перемогу із рахунком 4:0, ставши переможцем традиційних змагань (на знімку). Грамотою за зайняте ІІ місце нагороджена футбольна команда із с. Старих Кошар.

Щиро привітали учасників із виходом до фіналу Кубка району голова райдержадміністрації Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло, гість із Білорусі Валентин Трубчик. 

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКАХ: під час урочистостей з нагоди Дня Державного прапора та Дня Незалежності України в  Голобах.

Фото Сергія ДАНИЛЮКА.

Для кожного, хто вважає себе українцем, назва нашої країни є святинею, національним скарбом. 23 серпня ц. р. на Ковельщині, в смт Голобах, відбулися урочистості з нагоди Дня Державного прапора  та 27-ої річниці Незалежності України. 

Красиво і милозвучно прозвучали ліричні рядки з вуст ведучих Дмитра Топольського та Наталії Ілюшик. Зовсім не дивно, що для нашої, наповненої  Сонцем країни, жовті і сині кольори злилися воєдино, утворивши прекрасну палітру, котрою гордиться  кожен українець. Їх поєднання символізує чисте небо і хлібний лан, говорить про миролюбність української держави і має міцне історичне коріння.

Перед  Голобським  будинком мистецтв під звуки Державного Гімну було урочисто піднято Державний прапор. 

ххх

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 49

Кажуть, що талант бере свій початок ще з раннього дитинства. А кожна людина народжується із зернятком у руці. Тільки треба знайти поле, де це зерно найкраще проросте.  Дванадцятирічна ковельчанка Анастасія Василевська, не дивлячись на юні роки, досить перспективна, розсудлива, комунікабельна, з іскрою в очах і  відкритим серцем. 

Дівчина – гідна представниця нової генерації української молоді, щиро любить свій край, родину, Батьківщину, дороге і  миле місто Ковель.

Напередодні державного свята – Дня Незалежності України ми поспілкувались з Анастасією Василевською, довідались про мрії, захоплення, про те, якою сучасна ковельчанка бачить Україну сьогодні та  в майбутньому.

— Анастасіє, розкажи трішки про себе. Де навчаєшся, чим займаєшся у вільний час?

— Навчаюсь в Ковельській міській гімназії імені Олени Пчілки. Навчатимусь у 7 класі. Дуже подобається, адже в нашому навчальному закладі найкращі педагоги-наставники, котрі дають нам не тільки достойні знання, а й вміють зацікавити, викладати так, щоб не залишити байдужим жодного вихованця. Найбільше до душі це англійська та німецька мови. Вважаю, що їх знання дають великі можливості для спілкування, будують своєрідний місточок, аби уникнути бар’єрного спілкування у будь-якій країні світу. Звісно, вимову і граматику слід постійно вдосконалювати, тому не полишаю занять у  літній період. Якщо відверто, то вже занудьгувала за рідною гімназією, хочеться побачитися з друзями, однокласниками, улюбленими викладачами.

— Скажи, будь ласка, окрім школи, чим ти займаєшся ще? Чи маєш якісь захоплення?

— Не уявляю себе без пісні, адже вона завжди надихає, зворушує, створює настрій. Коли навіть якийсь прикрий момент  чи зіпсований настрій, все вмить змінюється, коли співаю. Ти окрилений, піднімаєш свій дух, а  музична творчість – це завжди задоволення. 

Займаюсь вокалом з семи років у студії сучасного співу «Надія», що діє при Народному домі «Просвіта» (керівник Ірина Новожилова). Вона не тільки найкращий педагог, а підтримка, мудра наставниця, котра вболіває за нас, вихованців, як мама. 

Ще дуже люблю танцювати. До вподоби – танці в спортивному стилі. Сучасні, драйвові, запальні. Аж дух перехоплює, коли бачу професійну хореографію.

— Анастасіє, як ти провела літо?

— Люблю літню пору, адже це найкращий період для дитини, коли вона може відпочити в колі рідних і друзів. Разом з найкращими у світі батьками – татом Сергієм та мамою Лідією побували на багатьох волинських озерах, мали змогу набратися сил і натхнення від неповторної краси рідного краю. Відверто скажу, що я  відкрита для спілкування, легко йду на контакт з людьми, завжди подобаються нові знайомства і подорожі. Це так захоплює!

— Ким же ти мрієш стати?

— Мрію стати  лікарем-хірургом. Це досить непроста  і серйозна професія, але дуже потрібна людям.

Уявіть лишень: скільки життів можна врятувати за допомогою хірургічного скальпеля! Можливо, дехто скаже, що хірургія – не для дівчат і  жінок. Але, все ж таки, мрію вступити саме до медичного університету, тому наполегливо вивчаю біологію, яка,  до речі, подобається не менше іноземних мов. Впевнена, що професію слід обирати серцем. Лише ті навчання і  робота, які любиш і  подобаються, будуть вдаватися, а  тоді можна цілком себе реалізувати.

— Анастасіє, ти, мабуть, не випадково вбрана у вишиванку. Напевно, знаєш, що наближається  24 серпня – День Незалежності України. Якою уявляєш Україну, коли станеш дорослою?

— На мою думку, кожен свідомий громадянин нашої держави повинен не тільки одягатися в національне вбрання, а й  знати і поважати рідну мову, адже це – символ Незалежності держави.  Ми повинні оберігати її волю і  незалежність, аби ніхто не міг зазіхнути на наші кордони. У людини Батьківщина повинна бути одна-єдина, як і  родина, тому наше завдання – шанувати її культуру,  історію, звичаї, примножувати її традиції. 

Пишаюсь тим, що я  та мої батьки – українці. В майбутньому  бачу Україну вільною, прекрасною, квітучою,  європейською.

Розмову вела

 Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКУ: юна ковельчанка Анастасія ВАСИЛЕВСЬКА.

Фото 

Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Кажуть, що талант бере свій початок ще з раннього дитинства. А кожна людина народжується із зернятком у руці. Тільки треба знайти поле, де це зерно найкраще проросте.  Дванадцятирічна ковельчанка Анастасія Василевська, не дивлячись на юні роки, досить перспективна, розсудлива, комунікабельна, з іскрою в очах і  відкритим серцем. 

Дівчина – гідна представниця нової генерації української молоді, щиро любить свій край, родину, Батьківщину, дороге і  миле місто Ковель.

Напередодні державного свята – Дня Незалежності України ми поспілкувались з Анастасією Василевською, довідались про мрії, захоплення, про те, якою сучасна ковельчанка бачить Україну сьогодні та  в майбутньому.

— Анастасіє, розкажи трішки про себе. Де навчаєшся, чим займаєшся у вільний час?

— Навчаюсь в Ковельській міській гімназії імені Олени Пчілки. Навчатимусь у 7 класі. Дуже подобається, адже в нашому навчальному закладі найкращі педагоги-наставники, котрі дають нам не тільки достойні знання, а й вміють зацікавити, викладати так, щоб не залишити байдужим жодного вихованця. Найбільше до душі це англійська та німецька мови. Вважаю, що їх знання дають великі можливості для спілкування, будують своєрідний місточок, аби уникнути бар’єрного спілкування у будь-якій країні світу. Звісно, вимову і граматику слід постійно вдосконалювати, тому не полишаю занять у  літній період. Якщо відверто, то вже занудьгувала за рідною гімназією, хочеться побачитися з друзями, однокласниками, улюбленими викладачами.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 45

Бджолярів з давніх-давен шанували на українській землі.  Відомо, що секрети заготівлі меду відкриваються лише дбайливим і працьовитим. 

З відчуттям гармонії з природою, із знанням справи присвячує вільний час старовинному ремеслу Микола ПАВЛЮЧИК із Колодяжного (на знімку). У садку, поблизу родинного обійстя,  трудолюбивий господар  утримує 14 вуликів із бджолосім'ями.  

– Цілющий мед – це дар Землі та Сонця, має  не тільки корисні, а й  лікувальні властивості, – каже  Микола Іванович. – Для збирання меду цей рік дуже вдалий.

Щодня чоловік дбайливо доглядає  свою пасіку. Завжди в усьому йому допомагає турботлива  дружина Віра Федорівна. 

Недарма ж бо кажуть: "Мед  на столі – радість у господі". З ним дружна родина Павлючиків відзначає свята, пригощає гостей, продовжуючи славні традиції наших пращурів.

Вітаємо усіх бджолярів Ковельщини із Днем пасічника, яке в Україні відзначають 19 серпня! Нехай Ваше життя буде багатим на щастя, добро, доля стелиться барвистим рушничком достатку, Божої благодаті та щедрого медозбору!

Заодно святкові вітання шлемо усім читачам нашої газети, адже наступної неділі – Преображення Господнє, або Яблуневий (Другий) Спас. З цієї нагоди зичимо кожній родині Божого благословення, благополуччя і достатку, мирного неба над головою, яке так потрібне сьогодні українському народу!

Світлана ТРОЦЮК.

Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Бджолярів з давніх-давен шанували на українській землі.  Відомо, що секрети заготівлі меду відкриваються лише дбайливим і працьовитим. 

З відчуттям гармонії з природою, із знанням справи присвячує вільний час старовинному ремеслу Микола ПАВЛЮЧИК із Колодяжного (на знімку). У садку, поблизу родинного обійстя,  трудолюбивий господар  утримує 14 вуликів із бджолосім'ями.  

– Цілющий мед – це дар Землі та Сонця, має  не тільки корисні, а й  лікувальні властивості, – каже  Микола Іванович. – Для збирання меду цей рік дуже вдалий.

Щодня чоловік дбайливо доглядає  свою пасіку. Завжди в усьому йому допомагає турботлива  дружина Віра Федорівна. 

Недарма ж бо кажуть: "Мед  на столі – радість у господі". З ним дружна родина Павлючиків відзначає свята, пригощає гостей, продовжуючи славні традиції наших пращурів.

Вітаємо усіх бджолярів Ковельщини із Днем пасічника, яке в Україні відзначають 19 серпня! Нехай Ваше життя буде багатим на щастя, добро, доля стелиться барвистим рушничком достатку, Божої благодаті та щедрого медозбору!

Заодно святкові вітання шлемо усім читачам нашої газети, адже наступної неділі – Преображення Господнє, або Яблуневий (Другий) Спас. З цієї нагоди зичимо кожній родині Божого благословення, благополуччя і достатку, мирного неба над головою, яке так потрібне сьогодні українському народу!

Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 27

Незабаром  розпочнеться новий навчальний рік. Традиційно щороку перед початком  занять відбувається перевірка готовності  шкіл, дитячих садків та позашкільних закладів.

Днями представники  Ковельської райдержадміністрації  та редакції "Вістей Ковельщини" здійснили робочий візит в окремі навчальні заклади Ковельщини.  Робочу комісію очолила  начальник  відділу освіти  Ірина Ревейчук.

Мета  поїздки  –  перевірка стану виконання в районі  регіональних освітянських програм, що стосуються забезпечення закладів освіти одномісними партами, підручниками, новим сучасним обладнанням, зміцнення матеріально-технічної бази, проведення капітальних ремонтів, реконструкції та поточних ремонтів.

Цього дня вдалося побувати у трьох закладах загальної середньої освіти  – сіл Тойкута, Доротища, Білина.

Ми в  навчальному  закладі  села Тойкута.  Школа простора, має велику територію і зручне розташування.

Відзначаємо позитивні зміни. Замість старих вікон - нові сучасні, енергозберігаючі.  Всього замінено і встановлено 102 вікна європейського зразка,  за рахунок коштів  з Державного бюджету на умовах співфінансування   виділено  понад 1 млн. грн.  Крім цього, з районного бюджету, виділені кошти на поточні ремонтні роботи, зокрема, на придбання будівельних матеріалів,   лагодження  цоколя та сходових клітин. 

 Ірина Ревейчук розповідає, що відповідно до вимог Міністерства освіти  і науки України відділом освіти  райдержадміністрації  проведено  закупівлі комп'ютерної техніки, дидактичних матеріалів, тривають  поточні та капітальні ремонти в усіх  закладах загальної середньої освіти, що функціонують у районі.

В ЗОШ І-ІІІ ст. с. Тойкута  навчатиметься  166 дітей. Цьогоріч навчальний заклад поповниться 17 першокласниками. Навчальний процес для дітей забезпечений на належному рівні, залишилось вчасно завершити усі необхідні ремонтні роботи.  Успішно   проходить підготовка до опалювального сезону. Відділом освіти районної державної адміністрації проведено закупівлю твердого палива. Завершується обслуговування і ремонт твердопаливних котлів, що здійснює ТзОВ "Волинь-Кальвіс". Заходи щодо  забезпечення повноцінного опалювального сезону  планують завершити до 15 серпня ц. р.

Привабливий  вигляд має нині  ЗОШ І-ІІ ст. с. Доротища, кожен клас ніби "дихає" новими сучасними  ідеями його творців.  Чимало сил і натхнення для оздоблення шкільних кабінетів доклав  молодий й дружний педагогічний колектив на чолі з директором Аллою Мартинюк. 

Красиві оригінальні  стенди, чистота, затишок, зелені куточки, зі смаком пошиті тюлі – усе свідчить про організаторські здібності представників шкільної родини і бажання створювати комфорт та належні умови навчання для учнів. 

У найближчих планах –  реконструкція  гімнастичної  зали. Під час сесії районної ради депутати спрямували кошти на проведення ремонту приміщення.  Так, здійснено заміну шатрової покрівлі, ведуться внутрішні ремонтні роботи, які  планують   завершити до кінця календарного року.

Кабінети, де навчатимуться школярі, мають привабливий естетичний вигляд. 

  Приємно вразив  вигляд новозбудованої  ЗОШ І-Ш ст. с. Білина. Основні доріжки, що ведуть до сучасної альма-матер, викладена бруківка створюють відчуття комфорту і бажання здобувати тут знання. А сама будівля - велична і приваблива, по-щирому дивує і захоплює. Тут працюють високоосвічені педагоги, люди з відкритим серцем, ті, хто щиро залюблений у свою професію, адже понад усе для кожного  – дати учням достойний багаж  вмінь, знань, навичок, прищепити їм любов до всього прекрасного.  

Школа, як для сільської місцевості, чималенька. Цьогорічний Першовересень відчинить двері до Країни Знань 196 учнів. Варто сказати, що перший раз у перший клас піде 29 учнів. Усе необхідне для навчального процесу закуплено, привезено одномісні парти, весь асортимент необхідного сучасного обладнання.

Здавалося б, які проблеми чи питання можуть хвилювати шкільну родину?  Адже все настільки продумано до дрібниць,  ремонтні роботи проводять   вчасно, є колосальна підтримка від районної влади.

Як виявилось,великою проблемою після відкриття навчального закладу стало підтоплення частини приміщення у навчальному закладі. Питання розглядалось відповідними комісіями як на районному, так і на обласному рівнях. Було прийнято рішення перенести обладнання, що знаходилось у підвальному приміщенні, на перший поверх навчального закладу.  В школі здійснено поточні ремонти, які планують завершити з дня на день. В найближчих планах – закінчити ряд оздоблювальних  робіт.  

А як же приємно було спостерігати за тим як приводять школу до чистоти його працівники! Багато років присвятило  роботі на освітянській ниві подружжя Конопацьких. Микола Антонович та Людмила Іванівна – педагоги від Бога, інтелігентні, їх люблять діти, поважають односельчани.

Як приємно, що кожен вкладає часточку своєї душі і тепла. Пощастило школярам мати таких педагогів-наставників. 

Якщо підбити підсумок побаченого під час  нашої поїздки, то можна відзначити лише позитив. Школи у районі "живуть", розвиваються, впроваджують нові технології. В навчальних закладах забезпечено комплекс  протипожежних заходів.

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКАХ: школи району чекають своїх вихованців.

Фото з архіву відділу освіти райдержадміністрації.

Незабаром  розпочнеться новий навчальний рік. Традиційно щороку перед початком  занять відбувається перевірка готовності  шкіл, дитячих садків та позашкільних закладів.

Днями представники  Ковельської райдержадміністрації  та редакції "Вістей Ковельщини" здійснили робочий візит в окремі навчальні заклади Ковельщини.  Робочу комісію очолила  начальник  відділу освіти  Ірина Ревейчук.

Мета  поїздки  –  перевірка стану виконання в районі  регіональних освітянських програм, що стосуються забезпечення закладів освіти одномісними партами, підручниками, новим сучасним обладнанням, зміцнення матеріально-технічної бази, проведення капітальних ремонтів, реконструкції та поточних ремонтів.

Цього дня вдалося побувати у трьох закладах загальної середньої освіти  – сіл Тойкута, Доротища, Білина.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 105

Споконвіку українці ставилися до хліба з великою шаною,  поважали тих, хто  засівав ниву, вирощував щедрий урожай збіжжя,  молов у млинах його на борошно,  з якого згодом випікали й випікають духмяні, схожі на Сонце, паляниці.   І хоч дощі майже щодня вносять корективи у цьогорічну жнивну кампанію, хліба дозріли й "покликали" хліборобів на збирання врожаю. 

…Ми – на полях ТзОВ "В. Прометей",  просторі  лани якого розкинулись у Великому Порську. У повітрі витає запах золотої ниви, спекотного сонця, хоч цього дня й випав короткочасний дощ. В останні роки з приємністю спостерігаємо за стрімким розвитком господарства, молодою, енергійною його "командою", новою й сучасною сільгосптехнікою, потужність якої не може не вражати. 

Нині ТзОВ "В. Прометей" входить у групу компанії "Волинь Зерно Продукт" торгової марки "Вілія". Про перспективи підприємства, про те, які завдання сьогодні стоять перед хліборобським колективом, розповідає його директор Віктор САВЕНЮК:

– Наше сільськогосподарське підприємство орієнтоване на вирощування зернових і бобових культур, виробництво насіння олійних культур. У період жнив  усі сили й техніку спрямовуємо на поля. Кожен день, кожна хвилинка - на вагу "золота".  Свої корективи,звичайно, вносять погодні умови, однак кожен день використовуємо з максимальною віддачею, адже достиглий колос треба зібрати в оптимальні строки.

– Вікторе Володимировичу, скільки хліба плануєте зібрати?

– Днями завершили  обмолот  озимих ріпаків на площі 2900 гектарів. Приступили до обмолоту озимої пшениці, площа якої складає 2600 гектарів. Цьогоріч врожайність культур трохи нижча, ніж торік. На це вплинуло чимало факторів. Хоча з осені усе виглядало досить оптимістично. На сьогоднішній день обмолочено 800 гектарів пшениці. ЇЇ врожайність складає в середньому 50-55 центнерів з гектара.  Є господарства, які мають ще вищі показники врожайності. Так, в Горохівському районі Волинської області та Млинівському районі Рівненської, де знаходяться   посіви пшениці, середня врожайність культури складає 80-85 центнерів з гектара. 

– Куди реалізовуєте вироблену продукцію?

– Наше господарство, як уже згадувалось, входить в групу компанії "Волинь Зерно  Продукт" торгової марки "Вілія". Маємо власних зернотрейдерів – висококваліфікованих спеціалістів, які займаються продажем продукції на зовнішніх ринках. Пшеницю спрямовуємо на виробництво борошна і круп. Частину зерна реалізовуємо на експорт, інша – "осідає" в Україні. Продукцію торгової марки “Вілія” можна побачити на полицях магазинів не тільки в нашій області, а й далеко за її межами.

– Вікторе Володимировичу, скільки працівників трудиться в товаристві?

–   ТзОВ "В. Прометей" обробляє майже 7000 гектарів землі. Для виконання технологічних процесів маємо в штаті 54 працівники. Пишаємося тим, що у хліборобському колективі трудиться багато молодих людей. Хлопці досить досвідчені, на них можна в усьому покластися, довірити відповідальні ділянки роботи.  Великий обсяг робіт щодня виконують механізатори  Руслан Гребенюк, Юрій Павлович, Валентин Пасичник, комбайнери Олег Дмитрук, Сергій Корецький, Степан Баранкевич, Віктор Калитка, Олег Кравчук, Олександр Голобюк, Валентин Майко, Олександр Макарук, Сергій Демчук. Відповідально, із знанням справи, ставиться до роботи мій колега, мудрий і досвідчений порадник у трудових буднях, головний агроном господарства Сергій Балачук.

Щиро відданий хліборобській професії завгосп Петро Біліч, який багато років присвятив непростій, але такій потрібній роботі. 

– Бачимо в господарстві нову техніку…

– Так, маємо в наявності сучасну техніку європейських та українських виробників.  Обробіток землі повністю забезпечує потужний машинно-тракторний парк. Часом працюємо в цілодобовому режимі. 

Маємо сучасні причепи, які на період жнив забезпечують швидкий рух техніки.  Маємо в наявності новий ковчег, виготовлений на заводі "Кобзаренка", і причепи, що забезпечують перевантаження зерна від комбайнів. Враховуючи наші об'єми,  на період жнив необхідно від 12 до 15 комбайнів. Тому при потребі винаймаємо додаткову техніку.

– Бачимо багато змін у господарстві.

– Так. Ще чотири роки тому працювали  в інших умовах. Нині маємо фактично потужний машинно-тракторний парк, який щорічно оновлюється, техніка закуповується у провідних європейських виробників. Протягом останніх декількох років  "Волинь Зерно Продукт" збільшила чисельність зерновозів, які забезпечують наші потреби на період жнив. Цьогоріч вдається обходитися власним транспортом.

Тривалість робочого дня наших механізаторів повинна складати не більше 8 годин, тому при цілодобовій роботі на одному тракторі працює три людини.  Великий "плюс", що в господарстві трудяться не тільки  жителі Великого Порська, а й з ближніх сіл –Жмудчого, Борщівки, Мельниці, Попович. Працівники забезпечені не тільки роботою, а й пристойною заробітною платою. У нас дбають про кожного з них, кращих механізаторів преміюємо,  безкоштовно харчуємо. Ми з оптимізмом дивимось у майбутнє, бо бачимо реальний результат діяльності господарства, котре, як-то кажуть, набирає обертів і працює на перспективу.

l

…Вечірнє повітря наповнюється гуркотом потужних двигунів комбайнів, що повертаються до центральної садиби. Завтра вони знову вийдуть у поле, щоб швидко і без втрат зібрати хліб, вирощений нелегкою працею багатьох трударів. Хай щастить Вам, невтомні працелюби! Сонячної Вам погоди та щедрих ужинків!

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКАХ: директор ТзОВ "В. Прометей" Віктор САВЕНЮК з головним агрономом господарства Сергієм БАЛАЧУКОМ; добре справляється із зернозбиральним процесом механізатор Руслан ГРЕБЕНЮК; механізатори працюють у дружному трудовому ритмі; нова сучасна техніка забезпечує успіх справи.

Фото 

Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Споконвіку українці ставилися до хліба з великою шаною,  поважали тих, хто  засівав ниву, вирощував щедрий урожай збіжжя,  молов у млинах його на борошно,  з якого згодом випікали й випікають духмяні, схожі на Сонце, паляниці.   І хоч дощі майже щодня вносять корективи у цьогорічну жнивну кампанію, хліба дозріли й "покликали" хліборобів на збирання врожаю. 

…Ми – на полях ТзОВ "В. Прометей",  просторі  лани якого розкинулись у Великому Порську. У повітрі витає запах золотої ниви, спекотного сонця, хоч цього дня й випав короткочасний дощ. В останні роки з приємністю спостерігаємо за стрімким розвитком господарства, молодою, енергійною його "командою", новою й сучасною сільгосптехнікою, потужність якої не може не вражати. 

Нині ТзОВ "В. Прометей" входить у групу компанії "Волинь Зерно Продукт" торгової марки "Вілія". Про перспективи підприємства, про те, які завдання сьогодні стоять перед хліборобським колективом, розповідає його директор Віктор САВЕНЮК:

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 54

20 липня – Міжнародний день торта, присвячений дружбі і миру між людьми, країнами, народами, відзначають порівняно недавно. Він проходить під девізом "I Cake you", що в перекладі з англійської означає "Я прийду до тебе з тортом". 

Щоб дізнатися про особливості "солодкої"  професії, власні смакові вподобання та актуальні тенденції у кондитерському світі,  ми поспілкувались із ковельчанкою Світланою Оксенюк (дівоче  –Тудрій). Молода, симпатична, водночас скромна й привітна. Її кондитерськими шедеврами можна захоплюватись, робити численні фотосесії, а головне – усе смачно і продумано до дрібниць.

– Якщо відверто, то мої здібності до випікання тортів і приготування десертів та й, власне, вміння куховарити "прокинулись" після того, як пішла у декретну відпустку, – зізнається пані Світлана. – Мені тоді було лише 18. Але, як і кожна жінка, мріяла дивувати своїх рідних і друзів смачними та оригінальними стравами. А ще  дуже хотілося, щоб приготоване мною, приносило користь, створювало настрій і приносило задоволення.

– Пані Світлано, звідки черпаєте творчі ідеї? 

– Я сама по собі людина творча, закінчила Ковельську художню школу ім. Андроника Лазарчука. Мене не може не зачаровувати краса нашої квітучої Землі: луки, поля, зелені ліси, ріки й озера, мальовничі села, гамірливе життя міст! А яка  красива й особлива кожна пора року! Все це відтворюю за допомогою пензля і фарб на аркуші. Звідси, мабуть, і поклик до усього прекрасного. Адже часто, виношуючи в думках нові ідеї, я йду і малюю чи не кожен кондитерський задум.

 Мені пощастило проходити майстер-класи у найкращих кондитерів України. Неоціненний досвід отримала у Маріни Іванченко, засновника кондитерської школи "Sweet World" ("Солодкий світ"), співзасновника Всеукраїнської асоціації кондитерів України. Повірте, ці майстер-класи –суттєвий крок вперед. 

– Що найголовніше у Вашій професії? 

– Найголовніше – вкладати частинку своєї душі, адже професіоналізм приходить не за один день. Створити торт чи будь-які десерти – досить клопітка і об'ємна робота, але вона цього варта. Я керуюсь принципом виготовляти кондитерську продукцію винятково з якісних інгредієнтів. Замовляю бельгійський або італійський шоколад, ніколи не додаю маргарин, а тільки масло.  Кондитерські вироби повинні бути окрасою і прекрасним доповненням до свята. Але не тільки цікаво і майстерно виконаними, а й  корисними  та смачними.

– Який кондитерський "витвір" вважаєте своєю гордістю?

– Радію, коли до смаку любителям солоденького  торт "Світлана". Це – мій авторський рецепт. Великою популярністю користується  торт "Молочна дівчинка", коржі якого виготовляють на основі згущеного молока і перемазуються вершковим кремом. До вподоби багатьом класичний німецький торт "Шварцвальд". Справжньою знахідкою є торт "Апельсиновий", рецепт випікання коржів якого запозичила у кондитера Деніса Олівера, а крем створила за власними ідеями. Найвибагливішим кондитерським гурманам  пропоную торт "Снікерс" від кондитера Маріни Іванченко. Хто його куштував, то відзначає, що  він дуже смачний.

– Світлано, про що мрієте, які ідеї найбільше хотілося б втілити у життя?

– Мрію відкрити власну кав'ярню. Почала навіть задумуватись над тим, щоб створити  кулінарну школу для жінок, які мають бажання навчитися готувати. Власне, мабуть, треба починати з дівчаток, які в майбутньому стануть дружинами і мамами. Скільки в Ковелі різних гуртків, а кулінарне мистецтво  фактично не викладає ніхто. Як приємно, коли у вас вдома тепло, затишно, а повсюди – аромат кави і смачної випічки!

Хотілося б, щоб кожна господиня вміла спекти торт, приємно дивуючи своїх рідних і друзів.

– Світлано, щиро вдячні вам за розмову! Творчих Вам успіхів  і втілення креативних ідей!

Розмову вела 

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКАХ: Світлана ОКСЕНЮК  (ТУДРІЙ) з відомим українським кондитером  Маріною ІВАНЧЕНКО; разом з мамою Вірою Юріївною.

Фото з домашнього архіву.

20 липня – Міжнародний день торта, присвячений дружбі і миру між людьми, країнами, народами, відзначають порівняно недавно. Він проходить під девізом "I Cake you", що в перекладі з англійської означає "Я прийду до тебе з тортом". 

Щоб дізнатися про особливості "солодкої"  професії, власні смакові вподобання та актуальні тенденції у кондитерському світі,  ми поспілкувались із ковельчанкою Світланою Оксенюк (дівоче  –Тудрій). Молода, симпатична, водночас скромна й привітна. Її кондитерськими шедеврами можна захоплюватись, робити численні фотосесії, а головне – усе смачно і продумано до дрібниць.

– Якщо відверто, то мої здібності до випікання тортів і приготування десертів та й, власне, вміння куховарити "прокинулись" після того, як пішла у декретну відпустку, – зізнається пані Світлана. – Мені тоді було лише 18. Але, як і кожна жінка, мріяла дивувати своїх рідних і друзів смачними та оригінальними стравами. А ще  дуже хотілося, щоб приготоване мною, приносило користь, створювало настрій і приносило задоволення.

– Пані Світлано, звідки черпаєте творчі ідеї? 

– Я сама по собі людина творча, закінчила Ковельську художню школу ім. Андроника Лазарчука. Мене не може не зачаровувати краса нашої квітучої Землі: луки, поля, зелені ліси, ріки й озера, мальовничі села, гамірливе життя міст! А яка  красива й особлива кожна пора року! Все це відтворюю за допомогою пензля і фарб на аркуші. Звідси, мабуть, і поклик до усього прекрасного. Адже часто, виношуючи в думках нові ідеї, я йду і малюю чи не кожен кондитерський задум.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 59

Дитинство – найпрекрасніша мить нашого життя, це – пора сподівань та здійснення мрій. Ми, дорослі, у вирі щоденного життя і клопотів не помічаємо багато важливих речей.  Завітавши 1 червня ц. р. на свято до вихованців  КУ "Волинський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей",  мали нагоду ще раз пересвідчитись:"Немає більшого щастя у світі, ніж посмішка дитини". Це був незабутній, хвилюючий і водночас щасливий день.

Скільки любові, душевності, теплоти, щоденної праці вкладено у кожен виступ, який дарували під час концертної програми глядачам талановиті зірочки сцени! 

Кожен учасник святкового дійства гарно підготувався, на обличчях – посмішки, які випромінювали життєдайне світло, віру і сподівання на краще.

Вдало підібрані костюми артистів, зворушливі пісні на українську тематику, хореографічні постановки свідчили про високу сценічну культуру, талант викладатися сповна, та так, щоб не залишити байдужим жодне серденько. Непрохані сльози на обличчях дорослих і, звісно ж, найвища нагорода – шквал емоцій і аплодисментів. 

Рівень підготовки дітей був високим, з професійним підходом й відзначався виконавською майстерністю. Вихованці Центру можуть сміливо виступати не тільки в області, столиці, а й підкорювати міжнародні сцени.

Спасибі за професіоналізм й недоспані ночі музичному керівнику Центру Світлані Романчук. Дякуємо щиро за відданість справі, підготовку до свята, любов до дітей працівникам колективу Центру, який очолює Олена Гануліч.

Багато гостей завітали цього дня  на свято дитинства. З особливим трепетом сприймались слова-привітання від настоятеля храмового комплексу на честь Почаївської ікони Божої Матері, старшого благочинного Ковельської округи УПЦ протоієрея Володимира Ровінського. Діти недільної школи, що діє при храмовому комплексі (керівник  Віра Артемук), доповнили захід задушевним виконанням пісень, жартівливими нотками веселих сценок і гуморесок.

Чудовим подарунком від прихожан православної святині для щоденних потреб Центру стала швейна машинка з усією необхідною фурнітурою.

Треба віддати належне усім, хто вже не вперше долучається до благодійних справ та збору необхідної допомоги для дітей. 

Завдяки нашій землячці Оксані Кушнір з Києва та її колегам, нашим друзям Олександру та Оксані Долінчукам придбано столові набори. До того ж, за кошти, зібрані О. Кушнір, вдалося закупити засоби гігієни. Різними смаколиками (солодощами) малечу порадували подружжя Олександра та Ірини Гордунів (супермаркет "Наш край"), В'ячеслава та Іванни Ярмолюків. Цікавиться долею і справами дітей ковельчанка Юлія Стружук та її донька, котрі теж завітали на свято.

Неможливо не згадати господаря магазину "Хім-маркет" Віктора Оліферовича, що знаходиться по вул. Заводській, який завжди з готовністю відгукується на будь-які прохання волонтерів, надає посильну допомогу вихованцям Центру. Завжди готові підтримати і допомогти подружжя ковельчан Олега та Наталії Рижків.

Щиро вдячні нашому колезі, професіоналу своєї справи, відеографу Олегу Слюсару, який відзняв свято дитинства в реабілітаційному Центрі. 

Засвідчуємо слова вдячності колективу Волинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (керівник – Юрій Цьома, головний інженер – Вадим Шавлай, голова профкому – Юрій Мартинюк). Наші друзі-газовики вже не перший рік підтримують благодійні акції, спрямовані на підтримку дітей, котрі опинились у складних життєвих обставинах. 

Гарна співпраця закладу склалась з іншими благодійниками, які допомогли відчути дітям свято. Щиросердечне "спасибі" – адміністрації торгово-розважального комплексу "Bristol", керівництву "Ковельського хлібокомбінату", приватної фірми "Юкон-Продтрейд", спортивного клубу "Апперкот" та ін.

Колектив та вихованці Центру також щиро вдячні за турботу і добро релігійній громаді церкви п'ятидесятників "Спасіння" на чолі з пастирем Олександром Колотюком.

l

З нагоди Міжнародного Дня захисту дітей вихованців КУ "Волинський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей відвідали голова райдержадміністрації Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло,  працівники служби у справах дітей міськвиконкому. Представники влади привезли дітлахам солодощі, поцікавились їхніми повсякденними справами, побажали безтурботного дитинства, гарно провести літо у колі друзів, бути щасливими і здоровими.

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКАХ: під час святкового заходу в реабілітаційному центрі.

Фото  з архіву храмового комплексу Почаївської 

ікони Божої Матері.

Дитинство – найпрекрасніша мить нашого життя, це – пора сподівань та здійснення мрій. Ми, дорослі, у вирі щоденного життя і клопотів не помічаємо багато важливих речей.  Завітавши 1 червня ц. р. на свято до вихованців  КУ "Волинський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей",  мали нагоду ще раз пересвідчитись:"Немає більшого щастя у світі, ніж посмішка дитини". Це був незабутній, хвилюючий і водночас щасливий день.

Скільки любові, душевності, теплоти, щоденної праці вкладено у кожен виступ, який дарували під час концертної програми глядачам талановиті зірочки сцени! 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 32

В центральній районній бібліотеці відбулася двадцята сесія Ковельської  районної ради сьомого скликання. Головував на засіданні очільник районної ради Андрій Броїло. В роботі пленарного засідання, окрім 22 депутатів районної ради, взяли участь голова райдержадміністрації Віктор Козак, керівники структурних підрозділів райдержадміністрації, працівники виконавчого апарату районної ради, представники громадськості, сільські та селищні голови, представники ЗМІ.

На початку пленарного засідання голова районної ради Андрій Броїло від імені усіх присутніх привітав депутатів, які у міжсесійний період відзначили дні народження, а також повідомив про кадрові зміни, котрі  відбулися в місцевих органах влади.

У час, відведений для оголошення депутатських запитів, таким правом скористався депутат Дмитро Матвіюк, котрий оголосив запит, що стосувався відсутності балонного газу для населення Ковельського району.  

У ході роботи сесії розглянуто ряд питань,що стосувалися життєдіяльності району, які були детально опрацьовані під час засідань постійних депутатських комісій районної ради. Всього на розгляд сесії винесено 16 питань, до яких включено 5 додаткових.

За пропозицією голови районної ради одним з перших депутати підтримали Звернення Президента України до Вселенського Патріарха Варфоломія щодо надання Томосу про автокефалію Православної церкви в Україні.

Військовий комісар Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату Сергій Гладун звернувся до депутатів з проханням підтримати зміни до Програми організації та проведення на території району заходів приписки, призову юнаків на військову службу, мобілізаційної підготовки, мобілізації і матеріально-технічного забезпечення військової частини А-1547, загонів територіальної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства, військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, добровольців в Ковельському районі, затвердженої рішенням районної ради від 25.12.2015 року, №2/29.

Як зазначив військовий комісар, зміни вносяться в зв'язку з тим, що  Програмою не було передбачено кошти на перевезення військовослужбовців, що йдуть на строкову службу, а також коштів на зміцнення матеріально-технічної бази  в/ч А-1547.

Майже одноголосно народні обранці підтримали внесені зміни до Програми розвитку культури, мистецтва, охорони культурної спадщини та туризму в районі на 2016-2020 роки.

Під час сесійного засідання депутати після нетривалого обговорення підтримали внесення змін і доповнень до Комплексної програми захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у Ковельському районі на 2016-2020 роки. 

На цьому пленарному засіданні депутатами внесено зміни до районного бюджету на 2018 рік.

Як зауважила доповідач з цього питання, начальник управління фінансів райдержадміністрації Світлана Карпюк, під час підготовки Проекту рішення були враховані пропозиції усіх головних розпорядників коштів районного бюджету та депутатів районної ради.

Зазначені пропозиції заздалегідь були розглянуті на засіданнях усіх постійних комісій районної ради.

Однак бюджетна комісія райради незадовго до сесійного засідання внесла свої зміни до Проекту рішення з цього питання, які також були прийняті більшістю депутатів.

Окрім цього, народні обранці підтримали пропозицію депутатів районної ради Миколи Чуля та Володимира Андросюка щодо виділення коштів на облаштування санвузла в ЗОШ І ст. с. Ворони.

Ряд питань порядку денного було зосереджено на діяльності закладів охорони здоров'я Ковельщини. Зокрема, головний лікар Ковельського МТМО Олег Самчук вніс кандидатуру Олега Кубая на посаду головного лікаря Центру ПМСД Ковельського МТМО, що знайшло одностайну підтримку депутатського корпусу. 

Наступне питання стосувалося реорганізації Ковельського МТМО. Заслухавши всі "за" і "проти" щодо реформи медицини та у зв'язку із змінами у чинному законодавстві, депутати погодились із думкою про необхідність виходу Ковельської районної ради зі складу засновників МТМО, ухваливши в результаті необхідне рішення.

З багатьох питань порядку денного сесійного засідання інформував консультант голови районної ради з питань юридичного забезпечення Володимир Клімчук. Зокрема, про надання дозволу до списання майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ  району; про передачу майна спільної комунальної власності територіальних громад, сіл, селищ району у комунальну власність сільських, селищних рад; про внесення змін до рішення районної ради від 22.02.2018 року, № 19/36 "Про передачу в оперативне управління та визначення балансоутримувачів  майна спільної власності територіальних громад сіл і селищ району"; про призначення директора комунального підприємства Ковельської районної ради "Ковельрайкомунсервіс"; про затвердження технічних документацій з нормативної грошової оцінки земельних ділянок; про внесення змін до списку присяжних Ковельського міськрайонного суду, затвердженого рішенням районної ради від 23 лютого 2017 року, № 11/12 та ін.

На жаль, вкотре депутати не підтримали кандидатуру Анатолія Корнійчука для його роботи в бюджетній комісії.

Депутати заслухали  звіт начальника міськрайонного управління у Ковельському районі та м. Ковелі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Андрія Олексюка, що стосувався виконання Програми розвитку земельних відносин, використання та охорони земель у Ковельському районі на 2013-2017 роки, затвердженої рішенням районної ради від 09.07.2013 року, № 25/4. Однак цей звіт депутати не схвалили, відправивши його на доопрацювання та розгляд на наступному сесійному засіданні.

Активну участь в роботі сесії взяли Анатолій Корнійчук, Володимир Андросюк, Володимир Хомік, Микола Чуль, Аркадій Степанюк та інші народні обранці.

В результаті обговорення з усіх питань були ухвалені відповідні рішення. Згідно з чинним законодавством усі результати поіменного голосування депутатів розміщені на офіційному веб-сайті районної ради.

Світлана ТРОЦЮК.

В центральній районній бібліотеці відбулася двадцята сесія Ковельської  районної ради сьомого скликання. Головував на засіданні очільник районної ради Андрій Броїло. В роботі пленарного засідання, окрім 22 депутатів районної ради, взяли участь голова райдержадміністрації Віктор Козак, керівники структурних підрозділів райдержадміністрації, працівники виконавчого апарату районної ради, представники громадськості, сільські та селищні голови, представники ЗМІ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 71

Ми, маючи великий Божий дар чути, не завжди помічаємо більшість звуків довкола. Чуємо, але зазвичай не надаємо цьому особливого значення. У вирі буденних клопотів і щоденних справ, не завжди  вслухаємось у мелодію вітру –  то легку, то часом тужливу, у те, якими акордами виграють краплинки дощу. Ніколи не замислюємось, як дихає людина, скільки звуків чуємо протягом дня.

Нехай пробачить читач за дещо затяжний вступ, але не можу не згадати про те, як одного разу опинилась в середовищі   людей, які не чують.  Не знаючи навіть елементарних азів жестової мови, таки наважилась підійти. Яким же був мій подив, коли ми зрозуміли один одного! Даремно я хвилювалась. Але найбільше вразило, як  красива українка, котра має вади слуху  і  понад 20 років мешкає в США, заспівала… Вона виконала композицію мовою жестів.

 В той момент відчула, як у пісні  з’явилось нове звучання, можливо, навіть проникливіше за звичне.  Як з’ясувала пізніше, елементи жесту виконуються і сприймаються одночасно, в той час як звуки слів послідовно досягають нашого вуха. Виявляється, в жесті одночасно можна кодувати більше інформації у порівнянні з усним мовленням.

Лінгвісти з усього світу визнають жестову мову глухих повноцінною лінгвістичною системою, що має й власні правила, і свою складну граматику. Навіть більше. Існують національні жестові мови: УЖМ – українська жестова мова, ASL – американська жестова мова, international sign language – міжнародна жестова мова.

Людям із порушеннями слуху справді не доводиться чути звуки, але вони відчувають їх глибину. Вони, як усі, отримують освіту, працюють, водять авто, платять податки, створюють сім’ї, користуються соціальними мережами, дружать і закохуються, плачуть і сміються…

 Нашим провідником у  світ тиші стала голова Ковельської територіальної організації українського товариства глухих Лідія ПАРВАСЮК:

– В УТОГ прийшла працювати сурдоперекладачем, мені ще й 18 не було, — розпочала Лідія Аврамівна. – 16 березня ц. р. виповниться рівно 50, як працюю у товаристві. Маю всього один запис у трудовій книзі. Тато мріяв, щоб стала бухгалтером, та мені не дуже подобалась ця професія. Коли дізналась, що в УТОГ потрібен перекладач жестової мови, вирішила спробувати. Було дуже непросто, бо раніше навіть не бачила людей, які не чують, не те, щоб ще їм допомагати налагоджувати зв’язок із навколишнім світом. Минуло трохи часу, і глухі стали вчити мене, вловлювала кожен жест, кожне слово. Усе вийшло. Тридцять років присвятила цій роботі, а ось уже останніх двадцять — на посаді голови товариства.

– Лідіє Аврамівно, розкажіть про життя і проблеми людей із вадами слуху.

– У цій будівлі, по вул. Незалежності, 15  «а» товариство розпочало діяльність у 1962 році. Приступила до роботи у 1968, але, повірте, тоді були зовсім інші проблеми. На той час громадяни з вадами слуху працювали на державних підприємствах: швейній фабриці, «Ковельсільмаші»,  взуттєвій фабриці та ін. Якщо  в бригаді було 10 і більше глухонімих, то обов’язково мав бути сурдоперекладач. В Ковелі справлялась одна. Наші люди мали інвалідність, отримували пенсію і  були усі працевлаштовані. Проводилась культурно-просвітницька робота, функціонували гуртки,  організовували різні заходи. Із слабочуючими працювали тренери, вчителі вечірньої школи. 

Наразі працюємо лише вдвох з Ганною Футалою (технічний працівник), яка є моєю надійною і вірною помічницею. Дякувати Богу, знання жестової мови й досі допомагають вирішувати  наболілі питання. На сьогоднішній день обслуговуємо 4 райони – Ковельський, Старовижівський, Ратнівський і Камінь-Каширський, в т. ч. і м. Ковель. Всього в організації налічується 417 членів, з них – 275 дорослих і 142 дитини.

– Часи змінилися. Які можливості мають сьогодні  члени УТОГ для адаптації та ефективного співіснування в соціумі?

– Нашим завданням було працевлаштовувати глухих, направляти їх на навчання. Сьогодні ми теж працюємо у цьому напрямку. Люди з обмеженими можливостями працюють зубними техніками, бухгалтерами, вчителями, вихователями в школах-інтернатах для глухих. Проводяться різні напрямки навчання, створені спеціальні групи для нечуючих при університетах.  

В Україні функціонують учбово-виробничі підприємства. На жаль, на Волині таких немає. Все менше  з’являється робочих місць  для осіб з вадами слуху. Важче  стало знайти роботу в Україні, дехто навіть змушений працевлаштовуватись за кордоном. Хто тепер глухого візьме на роботу?  

Але є й позитив. Проводяться культурно-мистецькі заходи (в основному у Луцьку). Люди з обмеженими можливостями беруть участь в обласних конкурсах «Ерудит», «Міс красуня», до Дня молоді, Міжнародного дня інвалідів.

– Лідіє Аврамівно, чи здійснюєте соціально-побутове обслуговування громадян з вадами слуху?

— Відверто кажучи, це дійсно завдання не з простих. Тут, на місці, ми  живемо і працюємо, аби вирішити соціально-побутові проблеми. Які тільки інстанції не доводиться обходити! Це і медичні заклади, і банківські установи, і допомога сурдоперекладача  під час оформлення субсидій, приватизації квартир, розподілі майна, навіть в судових процесах. То виходять з ладу слухові апарати, то потрібно оплатити комунальні послуги, то записати в чергу до лікаря.  

Маємо велику потребу у перекладачі жестової мови. Куди б глухий не йшов, скрізь потрібна його допомога.  

На базі УТОГ діють ветеранська і молодіжна ради. Проводимо подвірні обходи.

– А як же надавати допомогу людям з інших районів?

– Це справді проблематично. В зв’язку з відсутністю коштів ми не можемо повноцінно це зробити. Люди їдуть до нас самі. Уявіть лишень: щоб доїхати з Каменя-Каширського району у Ковель, потрібно витратити щонайменше сто гривень. Люди з вадами слуху не мають пільгового проїзду.

 Благо,  що із глухими маємо можливість спілкуватись за допомогою смс-повідомлень. На державному рівні вирішується питання щодо надання коштів на придбання смартфонів. Отримуємо гуманітарну допомогу. Однак цього не завжди достатньо, бо серед членів організації є малозабезпечені, в яких уся пенсія витрачається на ліки. 

– Пані Лідіє, чи відчуваєте підтримку і розуміння з боку місцевої влади, благодійників?

– Так, звичайно. Нас підтримує міська влада, міський голова Олег Кіндер. Щоправда,  будівля перебуває на балансі центрального правління у Києві, тому не завжди можливо (навіть при великому бажанні) допомогти. 

Треба віддати належне ковельській благодійниці Олені Місюрі, яка вже не перший рік організовує для наших людей свято до Міжнародного дня інвалідів, гостинно запрошує у кафе «Маестро». Ви не уявляєте, як вони радіють спілкуванню у дружньому колі, фотографуються і ще довго потім діляться враженнями! Завжди поспішає на допомогу начальник управління праці і соціального захисту населення м. Ковеля Софія Сагаль. Ми вдячні усім, хто підтримує і допомагає. Нехай добро повертається сторицею усім чуйним і милосердним людям!

– Які проблеми хвилюють Вас ще? 

— Сьогодні одним з наболілих питань є опалення нашого приміщення. Будівля стара, потребує капітального ремонту. Обігріваємо електроприладами, батарей, як бачите, немає. Цього року у травні виповнюється 85 років від дня заснування нашого товариства. З  нагоди ювілею будуть проводитись урочистості   як в Ковелі, так і в області. Були б вдячні, якби  нам допомогли  привезти людей з інших районів, які ми обслуговуємо. Не так часто вони мають можливість зустрітись, поспілкуватись, відчути атмосферу святкового дійства. Багато заходів проводиться у Луцьку. Варто лишень хоч разу побачити, як «звучить» Гімн, написаний для глухих, то байдужим не лишиться ніхто, а особливо, коли його виконують діти. 

– Лідіє Аврамівно, чи є в організації особистості, які досягли успіху в  різних сферах життя?

– Безумовно. Чи не кожен, не зважаючи ні на жодні  труднощі, намагається долати перепони на життєвому шляху, має колосальну силу волі і бажання адаптуватися у сучасному світі. Ковельчанин Олег Тарнавський –  відомий не лише в Україні модельєр одягу (особливий кутюрьє створив не одну колекцію одягу, здобував перемогу у міжнародних дизайнерських конкурсах, а його моделі побували на подіумах різних країн світу  – авт.).

Лариса Назарук –  художниця. У картини, які вона малює, вкладені душа і великий талант! Гордістю нашого товариства є член Національної спілки письменників України Іван Котович (нині мешкає в Любомлі). Його дружина Наталія Котович – справжній майстер сміху. Вона пише гуморески.

Доброго  слова і поваги заслуговує молода сім’я Оксенюків, яка виховує  троє синочків Антона, Дениса і Стаса, котрі навчаються у Володимир-Волинському інтернаті для глухих, на вихідні батьки забирають їх додому. Красива пара.  Ярослав і Надія у шлюбі 12 років, але жодного разу не чула, щоб вони нарікали на життя. Якби ви знали, які вони працелюби! Чистотою і затишком зустрічає їхня оселя. Молода дружина – неперевершений кулінар-кондитер, а її випічці може позаздрити будь-яка господиня. А Ярослав, хоч і  сам рано став сиротою, людина-душа, добрий сім’янин і майстер «на усі руки».

Не уявляю своєї роботи без Ганни Футали. Вона – справжня господиня чистоти, відповідальний працівник, щира людина, тридцять один рік працювала в ательє мод. Чоловік Ганни Антонівни Георгій – хороший столяр. Подружжя    дало гідну путівку в життя доньці і сину, якими пишаються.

 Повірте: глухота – це не вирок. Ми стараємось  підтримати кожного і допомогти в міру можливостей. Ми — одна велика родина, яка є повноцінною складовою суспільства.

– Щиро вдячні, Лідіє Аврамівно, за відкриту і душевну розмову. Відчуваємо, скільки теплоти і душі Ви вкладаєте у справу свого життя! Здоров’я Вам, наснаги і ще багато років у трудовому строю! 

l

16 березня ц. р. виповнюється  50 років, як Лідія Парвасюк працює з людьми із непростими долями. Без перебільшення, скажу, що це – подвиг, адже, якщо лишень задуматись, скільки справ доводиться вирішувати щоденно, скільки сил, терпіння і мудрості у цій жінці! Вразило те, в якому стані сьогодні приміщення УТОГ, скільки наболілих проблем у людей з вадами слуху. Не будьмо байдужими, давайте почуємо тих, хто цього насправді потребує!

Ковельська територіальна первинна організація українського товариства глухих знаходиться за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності,15 «а», конт. тел. 5-03-52 (голова Лідія Парвасюк).

Розмову вела Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКАХ: голова Ковельської територіальної організації українського товариства глухих Лідія ПАРВАСЮК; разом із своєю помічницею Ганною ФУТАЛОЮ.

Фото автора та Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Ми, маючи великий Божий дар чути, не завжди помічаємо більшість звуків довкола. Чуємо, але зазвичай не надаємо цьому особливого значення. У вирі буденних клопотів і щоденних справ, не завжди  вслухаємось у мелодію вітру –  то легку, то часом тужливу, у те, якими акордами виграють краплинки дощу. Ніколи не замислюємось, як дихає людина, скільки звуків чуємо протягом дня.

Нехай пробачить читач за дещо затяжний вступ, але не можу не згадати про те, як одного разу опинилась в середовищі   людей, які не чують.  Не знаючи навіть елементарних азів жестової мови, таки наважилась підійти. Яким же був мій подив, коли ми зрозуміли один одного! Даремно я хвилювалась. Але найбільше вразило, як  красива українка, котра має вади слуху  і  понад 20 років мешкає в США, заспівала… Вона виконала композицію мовою жестів.

 В той момент відчула, як у пісні  з’явилось нове звучання, можливо, навіть проникливіше за звичне.  Як з’ясувала пізніше, елементи жесту виконуються і сприймаються одночасно, в той час як звуки слів послідовно досягають нашого вуха. Виявляється, в жесті одночасно можна кодувати більше інформації у порівнянні з усним мовленням.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 167

Дев'ятикласника  Ковельської ЗОШ № 9 Максима Павловича можна з повним правом назвати героєм нашого часу. Минулого четверга, 15 лютого ц. р., о 14 год. 50 хвилин відважний юнак врятував життя восьмирічному ковельчанину Максиму, який провалився під кригу на міському водосховищі.

Юний рятівник прийшов цього дня порибалити на Турію. Аж раптом  почув, що неподалік хтось гукає на допомогу. Не вагаючись ні секунди, п'ятнадцятирічний  школяр взявся визволяти з крижаного "полону"  хлопчика, який ледве тримався руками за кригу.

Старший Максим розповів нам, що маленький ковельчанин пройшов метрів п'ять від берега зі сторони мосту, що прямує до міста. На цій глибині ногами дна дитині уже було не дістати, та й рибалки знаходились далекувато від місця пригоди.

Дякувати Богу, хлопець миттєвого зорієнтувався, став діяти, як справжній рятівник. Він витяг потопаючого з води, скинув швиденько куртку, щоб хлопчик не замерз,  і привів додому.

Під час розмови  із заступником директора з освітнього процесу  ЗОШ № 9  Сергієм Бідненком ми довідались, що Максим Павлович — хороший хлопчик, трудолюбивий, ініціативний і добросердечний, брав участь в олімпіаді з трудового навчання, де зайняв III місце. Його вчинок шкільний наставник називає  гідним справжнього чоловіка.

Молодший Максим – теж щира, цікава і співчутлива дитина. Восьмирічний школяр готовий прийти на допомогу у будь-яку хвилину: дістати з даху кішку, не дати образити слабшого, захищати  і оберігати сестричку. Він активно відвідує спортивні секції.

Бабуся хлопчика пані Лідія, не стримуючи сліз, називає Максима Павловича добрим янголом-хранителем свого онука, адже саме завдяки його відвазі і хоробрості вдалося врятувати онука.

Цікаво й те, що обидва Максими — тезки, які вже встигли потоваришувати, а в майбутньому мріють стати програмістами і нині охоче вивчають “таємниці” комп'ютерної справи.

Нехай же щастить хлопцям у подальшому житті, а небезпека ніколи не трапляється на їх шляху! 

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКУ: Максим ПАВЛОВИЧ показує небезпечне місце на водосховищі; герої нашої розповіді у гостях в редакції “Вістей Ковельщини”.

Від редакції: випадок, про який ми розповіли, ще раз нагадує: у ці передвесняні дні слід бути надзвичайно обережними на водоймищах, де крига тане буквально на очах. На жаль, надмірну  легковажність виявляють не тільки діти, але й дорослі, котрі масово виходять на лід в погожі дні, щоб порибалити. Не знаємо, чи щедрий у них улов, але те, що ризикують власним життям, — це точно. Тому радимо: будьте обережні і обачні!

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА 

та з архіву школи.

Дев'ятикласника  Ковельської ЗОШ № 9 Максима Павловича можна з повним правом назвати героєм нашого часу. Минулого четверга, 15 лютого ц. р., о 14 год. 50 хвилин відважний юнак врятував життя восьмирічному ковельчанину Максиму, який провалився під кригу на міському водосховищі.

Юний рятівник прийшов цього дня порибалити на Турію. Аж раптом  почув, що неподалік хтось гукає на допомогу. Не вагаючись ні секунди, п'ятнадцятирічний  школяр взявся визволяти з крижаного "полону"  хлопчика, який ледве тримався руками за кригу.

Старший Максим розповів нам, що маленький ковельчанин пройшов метрів п'ять від берега зі сторони мосту, що прямує до міста. На цій глибині ногами дна дитині уже було не дістати, та й рибалки знаходились далекувато від місця пригоди.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 68