Повідомлення в номер / Прапор – це доля, слава і воля

Є святі місця, до яких приходять люди, щоб вклонитися пам’яті Героїв. Ідуть, щоб наповнитись животворною енергією боротьби за незалежність і волю.

Беззаперечно, таким місцем у Ковелі є невелика площа в парку культури і відпочинку імені Лесі Українки (поблизу кафе «Казка»). Там розташований пам’ятник  Борцям за волю України, а на флагштоці майорить синьо-жовтий прапор. Саме цей прапор вперше був піднятий тут у серпні 1990  року.

Прапор не просто символ держави, а найперше – героїчний воїн і свідок революційних подій 90-х років ХХ століття. Згадуючи ті буремні роки, засвідчую, що новий символ України завойовував своє місце під Сонцем у запеклій політичній боротьбі.

Перша спроба «офіційно» затвердити національну символіку  рішенням міської ради  у серпні 1990 року виявилася невдалою. Прокомуністична депутатська більшість заблокувала це рішення. Але як знак невмирущого потягу до волі прапор замайорів на трубі котельні сьомої школи ще раніше.

Боротьба за національну символіку тривала.  28 серпня 1991 року синьо-жовтий стяг затріпотів над Будинком рад. Хоч поруч із ним залишався й червоно-синій прапор колишньої УРСР, але новий символ утвердився назавжди.

l

Мусимо згадати тих, хто у 90-их роках боровся за Незалежність України, за національну символіку.

В почесному ряду – Адам Поляк, Віктор Стрижеус, Ігор Лучко, Андрій Мостиський, Іван Сидорук, Марія Хотинська, Володимир Осіюк, Микола Олексюк, Юрій Музичук, Ігнатій Марчук, Олег Селеверстов, Володимир Лотоцький, Богдан Бачук та багато інших патріотично заряджених духом свободи активістів. На жаль, багато із них уже у засвітах.

23 серпня біля пам’ятника Борцям за волю України було святково-урочисто. Ласкаво усміхалося Сонечко. Виспівували свою таємничу пісню листочки паркових дерев. І про щось потаємне вів «розмову» з небом синьо-жовтий стяг. Він ніби пишався тим, що вшанувати його прийшло багато ковельчан.

В центрі по периметру – юнаки і юнки у вишиванках. Це – прапороносці.

Згадалася картина із баченого колись фільму. Імператор Наполеон із генералами іде поміж вбитих на полі бою і зупиняється біля офіцера ворожої армії, який впав, вражений смертельною кулею. Він міцно тримав у руках національний прапор. «Прекрасна смерть!» – промовив Наполеон.

Так і хочеться сказати юним: «Не випускайте із рук своїх символів – вони багато значать. Це – наше життя, мрія і надія. Вони – наша доля, слава і воля!».

На свято прибули очільники  влади на чолі з міським головою Олегом Кіндером, депутати міськради, представники громадськості, духовенства.

– Наш синьо-жовтий прапор набув статусу особливого значення, – зазначив мер міста. – Він розгорнувся в душах ковельчан, став символом єдності. На жаль, чорні стрічки, які час від часу окаймовують наш стяг, свідчать про те, що боротьба за незалежну Україну продовжується. Не раз лягав наш прапор священним покривалом на домовини героїв. Не раз був прострілений кулями агресора, пошматований осколками мін та снарядів. Але щоразу ми бачимо, як він продовжує майоріти, нагадуючи, що є символом миру під синім небом і гідного європейського благополуччя із золотим колоссям жита і пшениці.

Піднесено пролунав молебень від священиків  Української Православної Церкви Київського патріархату на чолі із деканом Ковельського міського деканату о. Василем Мичком, настоятелем Свято-Благовіщенського собору.

Пролунала «Пісня про Україну» у виконанні квартету студії «Зорепад» (кер. Руслана Шацька).

На урочистому заході слово мала очільниця громадської організації «Велика ідея» Інна Поліщук. Вона поінформувала про вишиванку для Тараса Шевченка, до виготовлення якої долучилися всі школи і багато підприємців міста та 2,5 тисячі  небайдужих ковельчан.

Учні НВК № 11 розгорнули вишиту восьмиметрову крайку біля пам’ятника Борцям за волю України, яку створювали 13 ковельських шкіл.

Урочисте дійство піднесено й  натхненно провели ведучі Наталка Гончар та Анастасія Данилюк, за що їм – щиросердечне «спасибі» від ковельчан.

l

В той же день відбулося вшанування Державного синьо-жовтого прапора у Ковельській виховній колонії, яке організував заступник начальника закладу Юрій Філаретов. В заході взяли участь начальник служби у справах  дітей  Жанна Вельма та автор цих рядків.

У своєму виступі Жанна Валентинівна передала вітання від міського голови Олега Кіндера і побажання засудженим неповнолітнім швидшого повернення на волю.

– Ви потрібні тут, на волі, щоб жити, творити і будувати своє повноцінне життя під синьо-жовтим прапором, захищати мир. Де б ви не були, повинні пам’ятати, що ми – нащадки великого і героїчного народу…

Уважно слухали виступаючих юнаки у чорних строях. І світліли їхні обличчя після сказаного. А це означає, що у душах хлопців  теплиться любов, присутні доброта  й надія на успішне, благополучне життя.

Пройде якийсь час, і ці юнаки, що в силу обставин «спіткнулися», візьмуть посильну участь у розбудові незалежної країни.

Щирим словом привітав своїх підопічних зі святом Юрій Філаретов.

На підмостках сцени мирно і спокійно возвеличувався синьо-жовтий стяг. Він ніби благословив засуджених на кращу і щасливу долю, на омріяну волю, яка сниться їм по ночах…

Анатолій СЕМЕНЮК. 

Є святі місця, до яких приходять люди, щоб вклонитися пам’яті Героїв. Ідуть, щоб наповнитись животворною енергією боротьби за незалежність і волю.

Беззаперечно, таким місцем у Ковелі є невелика площа в парку культури і відпочинку імені Лесі Українки (поблизу кафе «Казка»). Там розташований пам’ятник  Борцям за волю України, а на флагштоці майорить синьо-жовтий прапор. Саме цей прапор вперше був піднятий тут у серпні 1990  року.

Прапор не просто символ держави, а найперше – героїчний воїн і свідок революційних подій 90-х років ХХ століття. Згадуючи ті буремні роки, засвідчую, що новий символ України завойовував своє місце під Сонцем у запеклій політичній боротьбі.

Перша спроба «офіційно» затвердити національну символіку  рішенням міської ради  у серпні 1990 року виявилася невдалою. Прокомуністична депутатська більшість заблокувала це рішення. Але як знак невмирущого потягу до волі прапор замайорів на трубі котельні сьомої школи ще раніше.

Боротьба за національну символіку тривала.  28 серпня 1991 року синьо-жовтий стяг затріпотів над Будинком рад. Хоч поруч із ним залишався й червоно-синій прапор колишньої УРСР, але новий символ утвердився назавжди.

ххх

Мусимо згадати тих, хто у 90-их роках боровся за Незалежність України, за національну символіку.

В почесному ряду – Адам Поляк, Віктор Стрижеус, Ігор Лучко, Андрій Мостиський, Іван Сидорук, Марія Хотинська, Володимир Осіюк, Микола Олексюк, Юрій Музичук, Ігнатій Марчук, Олег Селеверстов, Володимир Лотоцький, Богдан Бачук та багато інших патріотично заряджених духом свободи активістів. На жаль, багато із них уже у засвітах.

23 серпня біля пам’ятника Борцям за волю України було святково-урочисто. Ласкаво усміхалося Сонечко. Виспівували свою таємничу пісню листочки паркових дерев. І про щось потаємне вів «розмову» з небом синьо-жовтий стяг. Він ніби пишався тим, що вшанувати його прийшло багато ковельчан.

В центрі по периметру – юнаки і юнки у вишиванках. Це – прапороносці.

Згадалася картина із баченого колись фільму. Імператор Наполеон із генералами іде поміж вбитих на полі бою і зупиняється біля офіцера ворожої армії, який впав, вражений смертельною кулею. Він міцно тримав у руках національний прапор. «Прекрасна смерть!» – промовив Наполеон.

Так і хочеться сказати юним: «Не випускайте із рук своїх символів – вони багато значать. Це – наше життя, мрія і надія. Вони – наша доля,слава і воля!».

На свято прибули очільники  влади на чолі з міським головою Олегом Кіндером, депутати міськради, представники громадськості, духовенства.

– Наш синьо-жовтий прапор набув статусу особливого значення, – зазначив мер міста. – Він розгорнувся в душах ковельчан, став символом єдності. На жаль, чорні стрічки, які час від часу окаймовують наш стяг, свідчать про те, що боротьба за незалежну Україну продовжується. Не раз лягав наш прапор священним покривалом на домовини героїв. Не раз був прострілений кулями агресора, пошматований осколками мін та снарядів. Але щоразу ми бачимо, як він продовжує майоріти, нагадуючи, що є символом миру під синім небом і гідного європейського благополуччя із золотим колоссям жита і пшениці.

Піднесено пролунав молебень від священиків  Української Православної Церкви Київського патріархату на чолі із деканом Ковельського міського деканату о. Василем Мичком, настоятелем Свято-Благовіщенського собору.

Пролунала «Пісня про Україну» у виконанні квартету студії «Зорепад» (кер. Руслана Шацька).

На урочистому заході слово мала очільниця громадської організації «Велика ідея» Інна Поліщук. Вона поінформувала про вишиванку для Тараса Шевченка, до виготовлення якої долучилися всі школи і багато підприємців міста та 2,5 тисячі  небайдужих ковельчан.

Учні НВК № 11 розгорнули вишиту восьмиметрову крайку біля пам’ятника Борцям за волю України, яку створювали 13 ковельських шкіл.

Урочисте дійство піднесено й  натхненно провели ведучі Наталка Гончар та Анастасія Данилюк, за що їм – щиросердечне «спасибі» від ковельчан.

ххх

В той же день відбулося вшанування Державного синьо-жовтого прапора у Ковельській виховній колонії, яке організував заступник начальника закладу Юрій Філаретов. В заході взяли участь начальник служби у справах  дітей  Жанна Вельма та автор цих рядків.

У своєму виступі Жанна Валентинівна передала вітання від міського голови Олега Кіндера і побажання засудженим неповнолітнім швидшого повернення на волю.

– Ви потрібні тут, на волі, щоб жити, творити і будувати своє повноцінне життя під синьо-жовтим прапором, захищати мир. Де б ви не були, повинні пам’ятати, що ми – нащадки великого і героїчного народу…

Уважно слухали виступаючих юнаки у чорних строях. І світліли їхні обличчя після сказаного. А це означає, що у душах хлопців  теплиться любов, присутні доброта  й надія на успішне, благополучне життя.

Пройде якийсь час, і ці юнаки, що в силу обставин «спіткнулися», візьмуть посильну участь у розбудові незалежної країни.

Щирим словом привітав своїх підопічних зі святом Юрій Філаретов.

На підмостках сцени мирно і спокійно возвеличувався синьо-жовтий стяг. Він ніби благословив засуджених на кращу і щасливу долю, на омріяну волю, яка сниться їм по ночах…