Військовий обов'язок кличе
Військова служба за контрактом в Збройних Силах України – це почесний обов'язок громадянина по захисту своєї держави, її територіальної цілісності, своїх сімей та рідних. Потреба у професійній та вмотивованій армії зростає, адже війна на Сході нашої країни триває.
Але,незважаючи на різні настрої людей, серед патріотично налаштованих громадян, мешканців нашого краю, є чимало добровольців, які можуть скласти могутню та міцну армію. Серед таких мужніх, сильних духом, відважних патріотів – військовослужбовець Пилип Гудзенко. Чоловік родом із м. Черкас, але ось уже 4 роки, як доля привела його в м. Ковель. В 2015 році ковельчанин звернувся в Ковельський об'єднаний міський військовий комісаріат для проходження військової служби за контрактом.
Служив у м. Волновасі Донецької області у складі 72-ої окремої механізованої бригади ЗСУ, розпочинаючи із звичайного рядового. За час проходження служби зарекомендував себе грамотним, дисциплінованим, відповідальним військовослужбовцем. Отримав звання "молодший сержант", відзначений державною нагородою - медаллю "За військову службу Україні".
Ми поспілкувалися з Пилипом Гудзенком, який розповів нам про умови та переваги проходження військової служби за контрактом, поділився власним досвідом перебування в зоні АТО.
– Пилипе Олександровичу, що саме спонукало Вас поповнити ряди Збройних Сил України?
– Є два бажання, здійснення яких може скласти істинне щастя людини, – бути корисним і мати спокійну совість. Мабуть, це відчуття у мене ще з дитинства, бо сам з родини військових. Ще з початку військових дій на Сході нашої країни розумів, що насправді відбувалося і відбувається з Україною. Правда у кожного своя, але істина – одна. Росія посягнула на українські кордони. Не міг сидіти, склавши руки, адже це наша земля, і не має значення, якою мовою ви розмовляєте. У вас або є це відчуття, або ж немає. Іншого не дано. Строкову службу проходив протягом 30 місяців. І хоч різні ситуації складалися, але умови служби цілком прийнятні, належне озброєння, харчування, надання необхідної медичної допомоги.
– Але ж там, де точаться бої, – небезпечно і ризиковано, не можна спрогнозувати,чим все закінчиться, чи повернешся додому живим і неушкодженим…
– Звісно, кожна нормальна людина замислюється над тим, що небезпечно для життя і здоров'я. Скажу особисто за себе: коли бої точилися щодня все робив механічно, бо усвідомлював, що немає місця страху, що треба діяти рішуче й безкомпромісно. Агресія породжує агресію. На війні, як ніде інде, перевіряється чоловіча дружба. Хтось ховався у бліндаж, бо нерви не витримували. Були й такі, що відверто говорили: "Я прийшов заробити гроші". Але тут гроші не заробляють. Пам'ятаю, як кілька діб доводилося давати відсіч ворогу, – нас було всього четверо, а на протилежному боці атакували 12 чоловік. Пригадую як у мене цілив снайпер, але якимось дивом влучив у мій автомат.
Є моменти, коли дуже сумуєш за рідними, але відчуття того, що, хто, як не ми, захищатимемо рідну землю, додає сили і сміливості відстоювати наші кордони. Проходив військову службу за контрактом вдруге. Щоправда, терміном 6 місяців. Але півроку це замало. Фактично ви навіть не адаптуєтесь за цей час.
Хотілося б, щоб швидше закінчилася ця війна, але для цього потрібна армія – потужна, сильна, яка змогла б дати відсіч російському агресору. Впевнений, що з патріотично налаштованими громадянами, які поповнили і ще поповнять ряди українських військових, це зробити цілком можливо. Незабаром маю намір укласти третій контракт з військовою частиною. Військовий обов'язок кличе. Слава Україні! Героям слава!
Світлана ТРОЦЮК.
НА ЗНІМКУ: молодший сержант Пилип ГУДЗЕНКО.
Фото
Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.
Військова служба за контрактом в Збройних Силах України – це почесний обов'язок громадянина по захисту своєї держави, її територіальної цілісності, своїх сімей та рідних. Потреба у професійній та вмотивованій армії зростає, адже війна на Сході нашої країни триває.
Але,незважаючи на різні настрої людей, серед патріотично налаштованих громадян, мешканців нашого краю, є чимало добровольців, які можуть скласти могутню та міцну армію. Серед таких мужніх, сильних духом, відважних патріотів – військовослужбовець Пилип Гудзенко. Чоловік родом із м. Черкас, але ось уже 4 роки, як доля привела його в м. Ковель. В 2015 році ковельчанин звернувся в Ковельський об'єднаний міський військовий комісаріат для проходження військової служби за контрактом.
Служив у м. Волновасі Донецької області у складі 72-ої окремої механізованої бригади ЗСУ, розпочинаючи із звичайного рядового. За час проходження служби зарекомендував себе грамотним, дисциплінованим, відповідальним військовослужбовцем. Отримав звання "молодший сержант", відзначений державною нагородою - медаллю "За військову службу Україні".
Ми поспілкувалися з Пилипом Гудзенком, який розповів нам про умови та переваги проходження військової служби за контрактом, поділився власним досвідом перебування в зоні АТО.
– Пилипе Олександровичу, що саме спонукало Вас поповнити ряди Збройних Сил України?
– Є два бажання, здійснення яких може скласти істинне щастя людини, – бути корисним і мати спокійну совість. Мабуть, це відчуття у мене ще з дитинства, бо сам з родини військових. Ще з початку військових дій на Сході нашої країни розумів, що насправді відбувалося і відбувається з Україною. Правда у кожного своя, але істина – одна. Росія посягнула на українські кордони. Не міг сидіти, склавши руки, адже це наша земля, і не має значення, якою мовою ви розмовляєте. У вас або є це відчуття, або ж немає. Іншого не дано. Строкову службу проходив протягом 30 місяців. І хоч різні ситуації складалися, але умови служби цілком прийнятні, належне озброєння, харчування, надання необхідної медичної допомоги.
– Але ж там, де точаться бої, – небезпечно і ризиковано, не можна спрогнозувати,чим все закінчиться, чи повернешся додому живим і неушкодженим…
– Звісно, кожна нормальна людина замислюється над тим, що небезпечно для життя і здоров'я. Скажу особисто за себе: коли бої точилися щодня все робив механічно, бо усвідомлював, що немає місця страху, що треба діяти рішуче й безкомпромісно. Агресія породжує агресію. На війні, як ніде інде, перевіряється чоловіча дружба. Хтось ховався у бліндаж, бо нерви не витримували. Були й такі, що відверто говорили: "Я прийшов заробити гроші". Але тут гроші не заробляють. Пам'ятаю, як кілька діб доводилося давати відсіч ворогу, – нас було всього четверо, а на протилежному боці атакували 12 чоловік. Пригадую як у мене цілив снайпер, але якимось дивом влучив у мій автомат.
Є моменти, коли дуже сумуєш за рідними, але відчуття того, що, хто, як не ми, захищатимемо рідну землю, додає сили і сміливості відстоювати наші кордони. Проходив військову службу за контрактом вдруге. Щоправда, терміном 6 місяців. Але півроку це замало. Фактично ви навіть не адаптуєтесь за цей час.
Хотілося б, щоб швидше закінчилася ця війна, але для цього потрібна армія – потужна, сильна, яка змогла б дати відсіч російському агресору. Впевнений, що з патріотично налаштованими громадянами, які поповнили і ще поповнять ряди українських військових, це зробити цілком можливо. Незабаром маю намір укласти третій контракт з військовою частиною. Військовий обов'язок кличе. Слава Україні! Героям слава!
Світлана ТРОЦЮК.
НА ЗНІМКУ: молодший сержант Пилип ГУДЗЕНКО.
Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.
Військовий обов'язок кличе
Залишити коментар