Твої таланти, Україно!
Радуйся, Україно, — молодь таланти тобі свої дарує. Розквітають пишними трояндами та весняними пролісками, витьохкують соловейками юнаки і юнки на сцені.
Це — не просто пафосна риторика. Всі, хто прийшов на звітний мистецький концерт Державного навчального закладу "Центр професійно-технічної освіти" підтвердить це. Зал Палацу учнівської молоді імені Івана Франка був переповнений — як кажуть, ніде яблуку впасти. Тут дорослі і юні, а найбільше тих, хто здобуває професійно-технічну освіту із різних виробничих спеціальностей.
В усьому світі, на рівні золота цінують висококласних швачок, слюсарів, столярів чи оздоблювача приміщень. Із досвіду прожитих років знаю: щоб бути тим "золотом", потрібно накопичувати знання, відшліфовувати майстерність, постійно вчитись і переймати досвід інших. Наші співвітчизники давно довели, що ми можемо творити якісний продукт на рівні європейських фахівців, а часом — і краще.
Разом із тим, не хлібом єдиним живе людина, а ще й піснею, музикою, мистецтвом. В цьому переконалися всі, хто у той день прийшов на звітний концерт.
Дві години пролетіли, наче одна мить. Ні на хвилину не дали розслабитися юні самодіяльні аматори сцени.
…Переливається струмком весняним українська пісня, заворожує дивним тембром голосу. А то раптом злітає до високих октав і, мов би для заспокоєння, проникає у куточок твоєї душі. А затим крилато, потужно вривається в зал вихор духовної музики: "Червону руту не шукай вечорами…".
Справді, не шукай магічного дива — воно поруч з тобою у витонченому виконанні юних артистів із народу. Різнобарв'я дійства підсилюється іншими сценічними жанрами. Тут гуморески, поезія, хореографічні картинки про рідну мову (дуже доречно, адже 21 лютого — свято рідної мови). Але й це ще не все. Розійдись — козаки на сцені "Гопак" викренделюють. І знову професійно, майстерно, сильно.
На рівні із юними артистами на сцені — керівники-наставники солістів, дуетів і гуртів. Славно, бо це виглядає, як єдина сім'я.
Не озвучую прізвищ — їх багато. І всі заслуговують на найвищу оцінку, на загальноміську пошану та подяку. Словом, 12 балів з плюсом.
Разом з тим, до того "плюса" додам ще одну думку. Буває (і не рідко), коли керівник вважає найголовнішим для себе вузькопрофільну професійну діяльність, а ось мистецтво, спорт, естетичне виховання чимось другорядним.
Приємно бачити і знати, що директор Центру професійно-технічної освіти Сергій Антонюк усвідомлює і робить все для того, щоб учні мали не тільки диплом про освіту, але й ставали високоінтелектуальною, культурно розвиненою, духовно вихованою особистістю.
Сьогодні модно говорити про реформи. Погодься, шановний читачу, що у вищесказаному — головна суть реформи, адже ми хочемо бачити в майбутній Україні нову Людину з великої букви. Словом, молодці, так тримати!
Приємно було бачити на святі гостей із обласного Центру естетичного виховання молоді.
Оксана Дідик, директорка закладу, не приховувала свого захоплення:
— Ми ніби в Національному палаці "Україна". Все продумано, виважено, змістовно. Хоч сьогодні відправляй наших артистів на обласний конкурс. Одяг, взуття, зачіски, усмішки, рух — скільки то праці вкладено!
А ведучі красиві — замилуєшся. Вражає різноманітність жанрів. Не забули поезію Лесі Українки. Без усякого перебільшення, декламаторка — претендентка на перемогу в обласному конкурсі.
Словом, ви — творча еліта і вам — велика вдячність. Хай звершуються всі ваші мрії і плани. Творіть, співайте, танцюйте і будьте закоханими у свій рідний край, — виплеснула захоплення із своєї душі Оксана Олександрівна.
І я особисто долучаюся до таких емоційних слів, адже із сцени лунали твори й автора цих рядків ("Пісня про Ковель" та "Королева Бона").
Тож хай благодать Божа освячує вашу працю і талант, дорогі юні митці.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Радуйся, Україно, — молодь таланти тобі свої дарує. Розквітають пишними трояндами та весняними пролісками, витьохкують соловейками юнаки і юнки на сцені.
Це — не просто пафосна риторика. Всі, хто прийшов на звітний мистецький концерт Державного навчального закладу "Центр професійно-технічної освіти" підтвердить це. Зал Палацу учнівської молоді імені Івана Франка був переповнений — як кажуть, ніде яблуку впасти. Тут дорослі і юні, а найбільше тих, хто здобуває професійно-технічну освіту із різних виробничих спеціальностей.
В усьому світі, на рівні золота цінують висококласних швачок, слюсарів, столярів чи оздоблювача приміщень. Із досвіду прожитих років знаю: щоб бути тим "золотом", потрібно накопичувати знання, відшліфовувати майстерність, постійно вчитись і переймати досвід інших. Наші співвітчизники давно довели, що ми можемо творити якісний продукт на рівні європейських фахівців, а часом — і краще.
Разом із тим, не хлібом єдиним живе людина, а ще й піснею, музикою, мистецтвом. В цьому переконалися всі, хто у той день прийшов на звітний концерт.
Дві години пролетіли, наче одна мить. Ні на хвилину не дали розслабитися юні самодіяльні аматори сцени.
…Переливається струмком весняним українська пісня, заворожує дивним тембром голосу. А то раптом злітає до високих октав і, мов би для заспокоєння, проникає у куточок твоєї душі. А затим крилато, потужно вривається в зал вихор духовної музики: "Червону руту не шукай вечорами…".
Справді, не шукай магічного дива — воно поруч з тобою у витонченому виконанні юних артистів із народу. Різнобарв'я дійства підсилюється іншими сценічними жанрами. Тут гуморески, поезія, хореографічні картинки про рідну мову (дуже доречно, адже 21 лютого — свято рідної мови). Але й це ще не все. Розійдись — козаки на сцені "Гопак" викренделюють. І знову професійно, майстерно, сильно.
На рівні із юними артистами на сцені — керівники-наставники солістів, дуетів і гуртів. Славно, бо це виглядає, як єдина сім'я.
Не озвучую прізвищ — їх багато. І всі заслуговують на найвищу оцінку, на загальноміську пошану та подяку. Словом, 12 балів з плюсом.
Разом з тим, до того "плюса" додам ще одну думку. Буває (і не рідко), коли керівник вважає найголовнішим для себе вузькопрофільну професійну діяльність, а ось мистецтво, спорт, естетичне виховання чимось другорядним.
Приємно бачити і знати, що директор Центру професійно-технічної освіти Сергій Антонюк усвідомлює і робить все для того, щоб учні мали не тільки диплом про освіту, але й ставали високоінтелектуальною, культурно розвиненою, духовно вихованою особистістю.
Сьогодні модно говорити про реформи. Погодься, шановний читачу, що у вищесказаному — головна суть реформи, адже ми хочемо бачити в майбутній Україні нову Людину з великої букви. Словом, молодці, так тримати!
Приємно було бачити на святі гостей із обласного Центру естетичного виховання молоді.
Оксана Дідик, директорка закладу, не приховувала свого захоплення:
— Ми ніби в Національному палаці "Україна". Все продумано, виважено, змістовно. Хоч сьогодні відправляй наших артистів на обласний конкурс. Одяг, взуття, зачіски, усмішки, рух — скільки то праці вкладено!
А ведучі красиві — замилуєшся. Вражає різноманітність жанрів. Не забули поезію Лесі Українки. Без усякого перебільшення, декламаторка — претендентка на перемогу в обласному конкурсі.
Словом, ви — творча еліта і вам — велика вдячність. Хай звершуються всі ваші мрії і плани. Творіть, співайте, танцюйте і будьте закоханими у свій рідний край, — виплеснула захоплення із своєї душі Оксана Олександрівна.
І я особисто долучаюся до таких емоційних слів, адже із сцени лунали твори й автора цих рядків ("Пісня про Ковель" та "Королева Бона").
Тож хай благодать Божа освячує вашу працю і талант, дорогі юні митці.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Твої таланти, Україно!
Залишити коментар