Повідомлення в номер / У творчій короні – до нових висот

Натхненна, душевна,

 прекрасна –

Немов Сонце в захмарений

 день.

У творчій короні 

з крупинками щастя

Школа, як свято, як пісня

 пісень.

Біля прекрасного  з'являються  роздуми. В далекому ХVІІ століття один з французький дослідників, спостерігаючи, як з України потоками рухає живий ясир (з дівчаток і хлопчиків), вигукнув: "Невдовзі ця земля стане пусткою". На жаль, і сьогодні від політиків чуємо схожі пророцтва.

Так і хочеться застерегти: "Не вірте цим песимістичним прогнозам! Краще завітайте на звітний концерт школи мистецтв. Там ви побачите творчу молодь – креативну, активну і талановиту".

Зрештою, це не просто звітний концерт, а, як сказано вище, зустріч з прекрасним. І це прекрасне творять маестро-викладачі під опікою яких 676 (!) учнів.  На звіті отримали право виступати найкращі. Головною особливістю концерту стала його масовість.

З приємним здивуванням вітав переповнений зал хор дівчаток. Це – як луг квітучий з 80-ти чарівних красунь. І цей живий луг виспівував, витьохкував, рухався в ритмі музики. Заслужена оцінка – бурхливі оплески. А таких хорів багаточисельних кілька.

Перериваю своє захоплення і тихо промовляю: "А як оцих невгамовних, непосидючих, шумливих зібрати, приборкати і видати пісенний шедевр?".

Мені здається, що над кожною маленькою "зіркою" є строгий скрипковий ключ і закон із нот, який стимулює й будить дух,  підкоряє серце і виконавців, і глядачів. Бо як пояснити невелике диво: на сцені – чорний, схожий на  тисячолітнього "сфінкса", величний рояль. Як оживити його, розворушити заскорузлу душу і струни?

І ось до нього підходить тендітне, мов метелик, дитя, сідає на стілець і, о, диво. Оживає "сфінкс", видає чарівні переливи звуків. Зал завмирає. А маленька чародійка (а вона не одна):

Тривожить, хвилює закохане

 серце,

Провісник весни кличе 

в небо безкрає.

Симфонія світла, усміхнене

  скерцо 

Мелодію вічного поступу

 грає.

Біля цього інструмента виконавців найбільше. Він став справді народним й доступним. І, як годиться, з королем музики принцеса – вічно юна скрипка виграє, виспівує витончено, мелодійно. Серед виконавців – лауреати і переможці всеукраїнських та обласних конкурсів. Право на особливе визнання також мають акордеон та баян, а ще саксофон, труба, гітара, кларнет, сопілка, тромбон і т. д., і т. п.

Повернімося, зрештою, до масовості. Вдумайтеся та вслухайтеся в унікальні творчі колективи. Зал раз за разом шаленів і зривався на "біс". Збудили артисти бурю душевних емоцій. Справді: "Браво!".

Ось вони: оркестр народних інструментів (керівник Ніна Самусік), оркестр баяністів та акордеоністів (Віталій Зіньчук), хор хлопчиків (Оксана Мизовець), ансамбль скрипалів (Оксана Баласанян, Лілія Корнєва), ансамбль бандуристів (Ольга Середа), хор учнів молодших класів (Еліна Міларт), хор учнів старших класів (Олена Белецька), інструментальний ансамбль "Subito" (Владислав Скрипін), камерний ансамбль "Квінта", а з ним підготовча група  скрипалів (Тетяна Корнєва і Алла Завірюха), ансамбль скрипалів (Оксана Баласанян, Лілія Корнєва), Народний аматорський ансамбль народної музики "Награш" (Віталій Зіньчук), інструментальний квартет (Олександр Середа), оркестр духових інструментів (Анатолій Літвінчук). Вам не перехоплює дух від такого творчого, витонченого, духовного  хороводу колективних виконавців? Яскраве суцвіття! Як будеш спокійним біля світлих, солов'їних звуків бандури? Як не здивуєшся злагодженій грі акордеонів та баянів? За тим – щоденна і виснажлива праця.

Дивували і захоплювали присутніх в залі солісти-музиканти і не менше –вокалісти. Не виділяю через обмежений формат газети кожного окремо. Всі гарні та вправні.

Скажу, що це  –  скарбниця дорогоцінних каменів-талантів: аметистів, сапфірів, смарагдів, оніксів, відшліфованих до блиску. Ковелю є що дарувати неньці-Україні.

Звітний концерт проходив під  знаком 205-літнього ювілею Тараса Шевченка. Впевнений: коли б диво сталося і живий Тарас завітав у Народний дім "Просвіта", то обов'язково схвально вигукнув би: "Молодці!". І вклонився низенько Андрію Мигулі, директору школи мистецтв, всім викладачам сцени за їх вправність і любов до рідного краю.

Філософія життя є в тому, що талант учнів, як унікальне явище, народжується з душі наставників. І навіть тоді, коли вони відходять у засвіти, їх творча праця продовжує жити в їхніх учнях. Нещодавно у Вічність відійшла щира, добра і мудра наставниця Наталія Селівончик. Вшанували пам'ять хвилиною мовчання. І, як ридання, тужливо пролунала посвята від колишнього учня Наталії Семенівни Дмитра Смаля, віртуозного баяніста, переможця всеукраїнських конкурсів, студента Волинського коледжу культури і мистецтва імені Ігоря Стравінського.

Не цурається школа і місцевих авторів. Душевно звучала "Пісня про Волинь" на слова Ніни Шугніло і музику Юрія Заворотинського у виконанні ансамблю "Награш" солістів Андрія Мигулі та Володимира Михалевича.

Коли музично-пісенне дійство, присвячене українському світочу, апостолу Правди в Свободи Т. Шевченку завершилось, Андрій Мигуля та окремі викладачі запитували: чи все пройшло добре?

Із щирим переконанням та впевненістю (хай суб'єктивно) скажу: "Не добре, а відмінно – на всі дванадцять балів із "плюсом"!".

Заряджений духовно, на крилах творчості, я повертався додому. У душу влітали поетичні рядки, які привідкривали сенс музики і життя у цьому незбагненному і разом з тим жорстокому світі:

Скрипковий ключ, мов ангел

 небесний,

Обіймає весь Космос 

і простір, і час.

Мистецтво – це тайна.

 Чаруй нас, маестро,

Утверджуй, що музика диво

 – частиночка нас.

Нарешті, із приємністю відзначу присутність на концерті Ігоря Прокопіва, заступника міського голови;  Вікторії Савлук, начальника міської культури та  поважних гостей із обласного центру. Тож до нових перемог! Так тримати!

Анатолій СЕМЕНЮК.

Біля прекрасного  з'являються  роздуми. В далекому ХVІІ століття один з французький дослідників, спостерігаючи, як з України потоками рухає живий ясир (з дівчаток і хлопчиків), вигукнув: "Невдовзі ця земля стане пусткою". На жаль, і сьогодні від політиків чуємо схожі пророцтва.

Так і хочеться застерегти: "Не вірте цим песимістичним прогнозам! Краще завітайте на звітний концерт школи мистецтв. Там ви побачите творчу молодь – креативну, активну і талановиту".

Зрештою, це не просто звітний концерт, а, як сказано вище, зустріч з прекрасним. І це прекрасне творять маестро-викладачі під опікою яких 676 (!) учнів.  На звіті отримали право виступати найкращі. Головною особливістю концерту стала його масовість.

З приємним здивуванням вітав переповнений зал хор дівчаток. Це – як луг квітучий з 80-ти чарівних красунь. І цей живий луг виспівував, витьохкував, рухався в ритмі музики. Заслужена оцінка – бурхливі оплески. А таких хорів багаточисельних кілька.

Перериваю своє захоплення і тихо промовляю: "А як оцих невгамовних, непосидючих, шумливих зібрати, приборкати і видати пісенний шедевр?".

Мені здається, що над кожною маленькою "зіркою" є строгий скрипковий ключ і закон із нот, який стимулює й будить дух,  підкоряє серце і виконавців, і глядачів. Бо як пояснити невелике диво: на сцені – чорний, схожий на  тисячолітнього "сфінкса", величний рояль. Як оживити його, розворушити заскорузлу душу і струни?

І ось до нього підходить тендітне, мов метелик, дитя, сідає на стілець і, о, диво. Оживає "сфінкс", видає чарівні переливи звуків. Зал завмирає. А маленька чародійка (а вона не одна):

Біля цього інструмента виконавців найбільше. Він став справді народним й доступним. І, як годиться, з королем музики принцеса – вічно юна скрипка виграє, виспівує витончено, мелодійно. Серед виконавців – лауреати і переможці всеукраїнських та обласних конкурсів. Право на особливе визнання також мають акордеон та баян, а ще саксофон, труба, гітара, кларнет, сопілка, тромбон і т. д., і т. п.

Повернімося, зрештою, до масовості. Вдумайтеся та вслухайтеся в унікальні творчі колективи. Зал раз за разом шаленів і зривався на "біс". Збудили артисти бурю душевних емоцій. Справді: "Браво!".

Ось вони: оркестр народних інструментів (керівник Ніна Самусік), оркестр баяністів та акордеоністів (Віталій Зіньчук), хор хлопчиків (Оксана Мизовець), ансамбль скрипалів (Оксана Баласанян, Лілія Корнєва), ансамбль бандуристів (Ольга Середа), хор учнів молодших класів (Еліна Міларт), хор учнів старших класів (Олена Белецька), інструментальний ансамбль "Subito" (Владислав Скрипін), камерний ансамбль "Квінта", а з ним підготовча група  скрипалів (Тетяна Корнєва і Алла Завірюха), ансамбль скрипалів (Оксана Баласанян, Лілія Корнєва), Народний аматорський ансамбль народної музики "Награш" (Віталій Зіньчук), інструментальний квартет (Олександр Середа), оркестр духових інструментів (Анатолій Літвінчук). Вам не перехоплює дух від такого творчого, витонченого, духовного  хороводу колективних виконавців? Яскраве суцвіття! Як будеш спокійним біля світлих, солов'їних звуків бандури? Як не здивуєшся злагодженій грі акордеонів та баянів? За тим – щоденна і виснажлива праця.

Дивували і захоплювали присутніх в залі солісти-музиканти і не менше –вокалісти. Не виділяю через обмежений формат газети кожногоокремо. Всі гарні та вправні.

Скажу, що це  –  скарбниця дорогоцінних каменів-талантів: аметистів, сапфірів, смарагдів, оніксів, відшліфованих до блиску. Ковелю є що дарувати неньці-Україні.

Звітний концерт проходив під  знаком 205-літнього ювілею Тараса Шевченка. Впевнений: коли б диво сталося і живий Тарас завітав у Народний дім "Просвіта", то обов'язково схвально вигукнув би: "Молодці!". І вклонився низенько Андрію Мигулі, директору школи мистецтв, всім викладачам сцени за їх вправність і любов до рідного краю.

Філософія життя є в тому, що талант учнів, як унікальне явище, народжується з душі наставників. І навіть тоді, коли вони відходять у засвіти, їх творча праця продовжує жити в їхніх учнях. Нещодавно у Вічність відійшла щира, добра і мудра наставниця Наталія Селівончик. Вшанували пам'ять хвилиною мовчання. І, як ридання, тужливо пролунала посвята від колишнього учня Наталії Семенівни Дмитра Смаля, віртуозного баяніста, переможця всеукраїнських конкурсів, студента Волинського коледжу культури і мистецтва імені Ігоря Стравінського.

Не цурається школа і місцевих авторів. Душевно звучала "Пісня про Волинь" на слова Ніни Шугніло і музику Юрія Заворотинського у виконанні ансамблю "Награш" солістів Андрія Мигулі та Володимира Михалевича.

Коли музично-пісенне дійство, присвячене українському світочу, апостолу Правди в Свободи Т. Шевченку завершилось, Андрій Мигуля та окремі викладачі запитували: чи все пройшло добре?

Із щирим переконанням та впевненістю (хай суб'єктивно) скажу: "Не добре, а відмінно – на всі дванадцять балів із "плюсом"!".

Заряджений духовно, на крилах творчості, я повертався додому. У душу влітали поетичні рядки, які привідкривали сенс музики і життя у цьому незбагненному і разом з тим жорстокому світі:

Нарешті, із приємністю відзначу присутність на концерті Ігоря Прокопіва, заступника міського голови;  Вікторії Савлук, начальника міської культури та  поважних гостей із обласного центру. Тож до нових перемог! Так тримати!