Повідомлення в номер / В неоплатному боргу перед матерями

Репортаж із сльозиною на щоці

Летить життя у даль, за

 небокрай,

Спішить за долею – його 

не зупинити.

В світах омріяних шукаєм рай,

А він душею Мами незбагненно

 світить.

Матусю рідна, дорога і мила!

Ти – ангел наш. Ти – оберіг

 і святість.

Ми молимось, щоб ти була

 щаслива,

Щоб радістю свіча сіяла

 благодатна.

Ці поетичні рядки народилися під час урочистостей, приурочених до Дня матері, які відбулися 10 травня  ц. р. в Народному домі "Просвіта".

…Лунають пісні, вирують запальні танці, звучать ліричні душевні слова. І все це – їй,  наймилішій квітці світу, Божественному диву життя – Матері.

Перед моїми ж очима калейдоскопом проходять картини минулого, колись юного буття: птах, у якого зміцніли крила, рвався в політ.

"Якби не ви, мамо, я б полетів у далекі краї і досяг би високих вершин", – бездумно  якось сказав я своїй неньці.

"Їдь, синку, аби тобі було добре. Я якось проживу", – приречено благословила мама.

Це – тужливий заспів її та моєї долі. Він звучить тривожно, сумно. Я не розумію цього. А доля вчить. Відірвана від мами, вона  шмагає мене, напівсироту, вздовж і впоперек.

Мама, напівголодна, напівзамерзла, молиться. Молиться щоденно за щастя свого сина. Вона вранці і ввечері вихрещує мою дорогу "до вершини".

І ось під музику сніжної заметілі я повертаюсь до домівки у напівзабутому селі. Раптом бачу, як із лісу, повільно рухається згорблена, у старій поношеній фуфайці,  із в'язкою сухого хмизу на плечах старенька жінка. Вона – немов привид, що явився з колючої віхоли.

Приглядаюся… О, Господи! Те це ж моя Мама! Я прозріваю. Мої надумані вершини падають, наче після сильного землетрусу…

Каяття? На жаль, нього не було. Але з'явилося прозріння: "Я більше не покину тебе, моя рідна й дорога". Немає щастя там, коли поруч хтось нещасний. "До нашої вершини ми підемо разом", – клянуся подумки я.

О, мамо! Твоя душа в Царстві Небесному. Знаєш і пам'ятаєш мою помилку необачну. Сьогодні, вже сивочолий твій син, знову повертається до тебе із вічним покаянням. Хай Божа Матінка оберігає твою душу, як ти оберігала мене своєю милістю.

l

Концертні пісні птахом злітають до небес. "Ерідан" дарує щемливий танець і пісню "Матусю". Сльозина котиться по щоці. Внутрішній голос волає на весь світ: "Сини і доньки! Бережіть, любіть і не покидайте своїх мам. Відкривайте серце тій, що дарувала вам життя, і ніколи його не зачиняйте!".

Витанцьовує  народний "Барвінок". Запалює зал своїм юним рухом і духом. Це їхній дарунок та любов, що трансформуються в радість матерів. Зрештою – це спільна перемога дітей і батьків. Вона вагома, як вагомі досягнення в спорті, музиці, мистецтві і навчанні. Це – нагорода за працю, за молитви до Бога.

А є ще інша, вища перемога –перемога життя над смертю в ім'я Батьківщини і роду нашого українського, в ім'я Волі і Свободи.

Навічно закарбовані імена Героїв на стелах, обелісках, майданах, у назвах вулиць. Щиросердечна подяка –  матерям, які виховали патріотів. Життя тлінне – подвиг вічний, і ніколи не буде забутий. І подвиг – це ти, Мамо.

На урочистостях присутні представники влади. Ігор Прокопів, заступник міського голови, емоційно і щиро виголошує вітальні слова:

– Сьогодні величне свято Весни, яке ініціювали в свій час активістки "Союзу українок".

Коли дитина візьме маму за руку, загляне довірливо в очі і скаже: "Матусю, я тебе люблю!" – хіба це не щаслива мить для матері? Ми відвідали мам наших Героїв і подарували квіти. Побували в домівках тих мам, які виховують прийомних дітей. Це – Любов М'якота, Любов Ткачук, Наталія Осавальчук. Подякували за їх материнську турботу та піклування про діток, які стали для них рідними.

Ігор Прокопів наголосив про ще один вимір материнського щастя – це успіхи їхніх синів і дочок в навчанні, спортивних змаганнях, музиці, мистецтві. Він вручив Подяки міського голови за невтомну працю й любов, самовідданість у  вихованні дітей, активну життєву позицію та з нагоди Дня матері Світлані Комісарик, Лідії Коб, Світлані Лисковець, Оксані Левчук, Тамарі Стасюк, Аллі Семенюк, Ларисі Ткачук, Наталії Яковлєвій, Лілії Токар. Всі відзначені – матері обдарованих і талановитих дітей у різних галузях.

Що ж, шановний читачу, ми теж привітаємо переможниць з нагородами. Признаюся, що і в моїй душі радість: онук Тарас і невістка Алла – в числі нагороджених за успіхи в спорті.

Весна щебече солов'ями, квітує цвітом і відроджує життя. Але за тим празником душі існує найважливіша вимога часу - це мирне небо над нами. Мир для мам, синів і дочок. Про це доречно нагадало піснею "Мир над Україною"  голосисте юне тріо спеціалізованої школи № 3.

Свято пройшло, як-то кажуть,  на одному диханні. На подяку заслуговують організатори змістовного цікавого дійства, юні аматори сцени із Ковельської школи мистецтв, Палацу учнівської молоді ім. Івана Франка, загальноосвітніх шкіл міста.

Тож нехай  не згасає Божа свіча любові у Вашому серці, дорогі наші мами!

Після урочистостей запитав у відомої на Волині вишивальниці Ніни Габрилевич, чи не доцільно День жінки з 8 березня перенести на травень? Адже сама природа ніби спонукає до цього своїм теплом, цвітінням садів і пташиним співом, а ще  святом Жінок-Мироносиць. Пані Ніна сказала:

– Така ідея слушна і могла б бути втілена в життя, але для цього потрібні рішучі дії  і влади, і громадськості, яких ще бракує.

Подумалось: може, колись і прозріємо, але працювати на українське майбутнє потрібно вже сьогодні і зараз.

Тож, шановний читачу, запрошую до розмови з цього приводу. Пишіть, пропонуйте і віншуйте мам, дружин, коханих щодня.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Фото з архіву відділу внутрішньої політики, організаційної роботи 

і зв'язків з громадськістю міськвиконкому.

Ці поетичні рядки народилися під час урочистостей, приурочених до Дня матері, які відбулися 10 травня  ц. р. в Народному домі "Просвіта".

…Лунають пісні, вирують запальні танці, звучать ліричні душевні слова. І все це – їй,  наймилішій квітці світу, Божественному диву життя – Матері.

Перед моїми ж очима калейдоскопом проходять картини минулого, колись юного буття: птах, у якого зміцніли крила, рвався в політ.

"Якби не ви, мамо, я б полетів у далекі краї і досяг би високих вершин", – бездумно  якось сказав я своїй неньці.

"Їдь, синку, аби тобі було добре. Я якось проживу", – приречено благословила мама.

Це – тужливий заспів її та моєї долі. Він звучить тривожно, сумно. Я не розумію цього. А доля вчить. Відірвана від мами, вона  шмагає мене, напівсироту, вздовж і впоперек.

Мама, напівголодна, напівзамерзла, молиться. Молиться щоденно за щастя свого сина. Вона вранці і ввечері вихрещує мою дорогу "до вершини".

І ось під музику сніжної заметілі я повертаюсь до домівки у напівзабутому селі. Раптом бачу, як із лісу, повільно рухається згорблена, у старій поношеній фуфайці,  із в'язкою сухого хмизу на плечах старенька жінка. Вона – немов привид, що явився з колючої віхоли.

Приглядаюся… О, Господи! Те це ж моя Мама! Я прозріваю. Мої надумані вершини падають, наче після сильного землетрусу…

Каяття? На жаль, нього не було. Але з'явилося прозріння: "Я більше не покину тебе, моя рідна й дорога". Немає щастя там, коли поруч хтось нещасний. "До нашої вершини ми підемо разом", – клянуся подумки я.

О, мамо! Твоя душа в Царстві Небесному. Знаєш і пам'ятаєш мою помилку необачну. Сьогодні, вже сивочолий твій син, знову повертається до тебе із вічним покаянням. Хай Божа Матінка оберігає твою душу, як ти оберігала мене своєю милістю.

ххх

Концертні пісні птахом злітають до небес. "Ерідан" дарує щемливий танець і пісню "Матусю". Сльозина котиться по щоці. Внутрішній голос волає на весь світ: "Сини і доньки! Бережіть, любіть і не покидайте своїх мам. Відкривайте серце тій, що дарувала вам життя, і ніколи його не зачиняйте!".

Витанцьовує  народний "Барвінок". Запалює зал своїм юним рухом і духом. Це їхній дарунок та любов, що трансформуються в радість матерів. Зрештою – це спільна перемога дітей і батьків. Вона вагома, як вагомі досягнення в спорті, музиці, мистецтві і навчанні. Це – нагорода за працю, за молитви до Бога.

А є ще інша, вища перемога –перемога життя над смертю в ім'я Батьківщини і роду нашого українського, в ім'я Волі і Свободи.

Навічно закарбовані імена Героїв на стелах, обелісках, майданах, у назвах вулиць. Щиросердечна подяка –  матерям, які виховали патріотів. Життя тлінне – подвиг вічний, і ніколи не буде забутий. І подвиг – це ти, Мамо.

На урочистостях присутні представники влади. Ігор Прокопів, заступник міського голови, емоційно і щиро виголошує вітальні слова:

– Сьогодні величне свято Весни, яке ініціювали в свій час активістки "Союзу українок".

Коли дитина візьме маму за руку, загляне довірливо в очі і скаже: "Матусю, я тебе люблю!" – хіба це не щаслива мить для матері? Ми відвідали мам наших Героїв і подарували квіти. Побували в домівках тих мам, які виховують прийомних дітей. Це – Любов М'якота, Любов Ткачук, Наталія Осавальчук. Подякували за їх материнську турботу та піклування про діток, які стали для них рідними.

Ігор Прокопів наголосив про ще один вимір материнського щастя – це успіхи їхніх синів і дочок в навчанні, спортивних змаганнях, музиці, мистецтві. Він вручив Подяки міського голови за невтомну працю й любов, самовідданість у  вихованні дітей, активну життєву позицію та з нагоди Дня матері Світлані Комісарик, Лідії Коб, Світлані Лисковець, Оксані Левчук, Тамарі Стасюк, Аллі Семенюк, Ларисі Ткачук, Наталії Яковлєвій, Лілії Токар. Всі відзначені – матері обдарованих і талановитих дітей у різних галузях.

Що ж, шановний читачу, ми теж привітаємо переможниць з нагородами. Признаюся, що і в моїй душі радість: онук Тарас і невістка Алла – в числінагороджених за успіхи в спорті.

Весна щебече солов'ями, квітує цвітом і відроджує життя. Але за тим празником душі існує найважливіша вимога часу - це мирне небо над нами. Мир для мам, синів і дочок. Про це доречно нагадало піснею "Мир над Україною"  голосисте юне тріо спеціалізованої школи № 3.

Свято пройшло, як-то кажуть,  на одному диханні. На подяку заслуговують організатори змістовного цікавого дійства, юні аматори сцени із Ковельської школи мистецтв, Палацу учнівської молоді ім. Івана Франка, загальноосвітніх шкіл міста.

Тож нехай  не згасає Божа свіча любові у Вашому серці, дорогі наші мами!

Після урочистостей запитав у відомої на Волині вишивальниці Ніни Габрилевич, чи не доцільно День жінки з 8 березня перенести на травень? Адже сама природа ніби спонукає до цього своїм теплом, цвітінням садів і пташиним співом, а ще  святом Жінок-Мироносиць. Пані Ніна сказала:

– Така ідея слушна і могла б бути втілена в життя, але для цього потрібні рішучі дії  і влади, і громадськості, яких ще бракує.

Подумалось: може, колись і прозріємо, але працювати на українське майбутнє потрібно вже сьогодні і зараз.

Тож, шановний читачу, запрошую до розмови з цього приводу. Пишіть, пропонуйте і віншуйте мам, дружин, коханих щодня.

Фото з архіву відділу внутрішньої політики, організаційної роботи  і зв'язків з громадськістю міськвиконкому.