6 липня1944 р. для Ковеля пам’ятна дата – в цей день його було звільнено від фашистських загарбників. Цьогоріч минуло уже 75 років з того часу, як біля рідного міста стихли постріли та вибухи Другої світової війни. Але до сьогодні у наших серцях не згасає пам’ять про героїчний подвиг солдатів.
Тож надвечір 6 липня біля Меморіалу Слави зібралися ветерани війни і праці, воїни-інтернаціоналісти, представники міської та районної влади, силових структур, духовенства, підприємств та установ, громадських організацій, гості з міст-партнерів, щоб відзначити пам’ятну дату.
Учасники заходу хвилиною мовчання вшанували пам’ять Героїв та поклали квіти до Вічного вогню та стел пам’яті на честь загиблих земляків на Сході України та в Афганістані.
У цьому році захід був особливим завдяки зусиллям акторів аматорського експериментального театру-студії «10 ряд 10 місце». Митці на основі реальних життєвих історій підготували театралізовану документально-драматичну постановку «По той бік воєнної хроніки...».
У виставі майстерно поєдналися глибокий зміст та незвична для ковельчан форма подачі історичних фактів. Хроніка воєнного лихоліття дуже хвилююче сприймалася через призму трагедій окремих конкретних людей – жителів Ковеля. Майстерна акторська гра перенесла глядачів у наше місто часів Другої Світової війни. Присутні перейнялись, зокрема, болем та бідою жінки, яка збирала гнилу картоплю, щоб прогодувати немовля; єврея, який вижив під час розстрілу; юної дівчини, яку вивезли на примусові роботи до Німеччини; солдата-фронтовика.
Усього таких сюжетів у театральній постановці було дев’ять. Подібне режисерське рішення викликало глибокі емоції у глядачів, а постановка дала можливість присутнім отримати справжні уроки мудрості, витримки, мужності. Глядачі її дивилися, затамувавши подих, співпереживали героям, плакали.
Варто відзначити велику підготовчу роботу колективу театру-студії та особисто його керівника, режисера Альони Малюги-Мельникової.
– Ідея цієї постановки народилася у мене з самої теми – 75-ї річниці визволення Ковеля від фашистських загарбників, – зазначила у нашій розмові пані Альона. – У Ковельському історичному музеї ми отримали хроніку подій від початку окупації Ковеля в 1941 році до 6 липня 1944 р. – дня його визволення. Вивчаючи ці матеріали, я зрозуміла, що ми просто не можемо упустити жодного рядка, адже важливим є кожен факт.
Новим для нашого театру є жанр постановки – «вербатім» (лат. verbatim – «дослівно»), який ґрунтується на документальних матеріалах, де немає нічого вигаданого, жодного художнього домислу.
Я щиро вдячна глядачам за їх емоції, за слова підтримки і вдячності. Головне, щоб цієї трагедії не забували, і щоб ніколи не переступали тонкої межі між війною і миром.
Світлана ЛЯШУК.
НА ЗНІМКАХ: під час театралізованої документально-драматичної постановки «По той бік воєнної хроніки...».
Фото із офіційного сайту Ковельської міської ради.
«По той бік воєнної хроніки...»
6 липня1944 р. для Ковеля пам’ятна дата – в цей день його було звільнено від фашистських загарбників. Цьогоріч минуло уже 75 років з того часу, як біля рідного міста стихли постріли та вибухи Другої світової війни. Але до сьогодні у наших серцях не згасає пам’ять про героїчний подвиг солдатів.
Тож надвечір 6 липня біля Меморіалу Слави зібралися ветерани війни і праці, воїни-інтернаціоналісти, представники міської та районної влади, силових структур, духовенства, підприємств та установ, громадських організацій, гості з міст-партнерів, щоб відзначити пам’ятну дату.
Учасники заходу хвилиною мовчання вшанували пам’ять Героїв та поклали квіти до Вічного вогню та стел пам’яті на честь загиблих земляків на Сході України та в Афганістані.
У цьому році захід був особливим завдяки зусиллям акторів аматорського експериментального театру-студії «10 ряд 10 місце». Митці на основі реальних життєвих історій підготували театралізовану документально-драматичну постановку «По той бік воєнної хроніки...».
У виставі майстерно поєдналися глибокий зміст та незвична для ковельчан форма подачі історичних фактів. Хроніка воєнного лихоліття дуже хвилююче сприймалася через призму трагедій окремих конкретних людей – жителів Ковеля. Майстерна акторська гра перенесла глядачів у наше місто часів Другої Світової війни. Присутні перейнялись, зокрема,
болем та бідою жінки, яка збирала гнилу картоплю, щоб прогодувати немовля; єврея, який вижив під час розстрілу; юної дівчини, яку вивезли на примусові роботи до Німеччини; солдата-фронтовика.
Усього таких сюжетів у театральній постановці було дев’ять. Подібне режисерське рішення викликало глибокі емоції у глядачів, а постановка дала можливість присутнім отримати справжні уроки мудрості, витримки, мужності. Глядачі її дивилися, затамувавши подих, співпереживали героям, плакали.
Варто відзначити велику підготовчу роботу колективу театру-студії та особисто його керівника, режисера Альони Малюги-Мельникової.
– Ідея цієї постановки народилася у мене з самої теми – 75-ї річниці визволення Ковеля від фашистських загарбників, – зазначила у нашій розмові пані Альона. – У Ковельському історичному музеї ми отримали хроніку подій від початку окупації Ковеля в 1941 році до 6 липня 1944 р. – дня його визволення. Вивчаючи ці матеріали, я зрозуміла, що ми просто не можемо упустити жодного рядка, адже важливим є кожен факт.
Новим для нашого театру є жанр постановки – «вербатім» (лат. verbatim – «дослівно»), який ґрунтується на документальних матеріалах, де немає нічого вигаданого, жодного художнього домислу.
Я щиро вдячна глядачам за їх емоції, за слова підтримки і вдячності. Головне, щоб цієї трагедії не забували, і щоб ніколи не переступали тонкої межі між війною і миром.
Світлана ЛЯШУК.
НА ЗНІМКАХ: під час театралізованої документально-драматичної постановки «По той бік воєнної хроніки...».
Фото із офіційного сайту Ковельської міської ради.
«По той бік воєнної хроніки...»
болем та бідою жінки, яка збирала гнилу картоплю, щоб прогодувати немовля; єврея, який вижив під час розстрілу; юної дівчини, яку вивезли на примусові роботи до Німеччини; солдата-фронтовика.
Залишити коментар