Я вже й не уявляю рідного Ковеля без мережі ресторанів «Classiс». Улюблений для багатьох заклад з’явився на гастрономічній карті міста 20 років тому. 

За цей час «Classiс» із однієї піцерії на вулиці Міцкевича розвинувся у потужну мережу закладів різного формату та концепцій: чотирьох піцерій «Classiс», італійського кафе «Отто», ресторації «М’ясо та фольклор», Лаунж-бару, кав’ярень Cappuccino. А кафе «Еклер» стало відомим на всю Україну, адже у 2016 році отримало відзнаку програми «Ревізор». 

Заклади Сім’ї ресторанів «Classiс» гості цінують за смачні страви, приготовлені за оригінальною рецептурою, стильні, затишні інтер’єри, привітний персонал, теплу, невимушену атмосферу. Тут можна гарно відзначити особисте свято, відвідати пізнавальний гастро-вечір чи розважальну вечірку або просто зустрітися з друзями. Не сумуватимуть і наймолодші відвідувачі, для яких подбали про дозвілля в просторих ігрових кімнатах та на дитячих майданчиках. Посмакувати улюбленими стравами можна вдома, в офісі – автомобілі та скутери з упізнаваними логотипами швидко доставлять ваше замовлення в будь-який куточок міста.

Успішний розвиток мережі відіграє значну економічну та соціальну роль для ковельчан, адже створюються робочі місця, наповнюється бюджет міста. Активною є участь засновників мережі у розбудові інфраструктури та благоустрою Ковеля – упорядковано прилеглі до закладів території, облаштовано кілька паркувальних майданчиків, газони, висаджено дерева. Щороку команда «Classic» долучається до прибирання міста.

Уже кілька років ковельчани милуються пишним рожевим цвітом екзотичних дерев – сакур. А першими реалізували ідею прикрасити вулиці Ковеля деревами японської вишні саме засновники Сім’ї ресторанів «Classic».

Команда «Classiс» небайдужа і до міських соціальних проєктів, проводить благодійні заходи, а діток тішить майстер-класами з приготування піци. Підтримано й екопроєкт «Горнятко своє носи з собою», який у Ковелі започаткував молодіжний центр «Місто ідей». Усім відвідувачам, хто купує каву у власне горнятко, пропонується знижка. 

У 2014 р. Сім’я ресторанів «Classic» зробила приємний сюрприз для закоханих – у Ковелі було встановлено металеву конструкцію у вигляді серця, де можна залишати навісні замочки, які символізують почуття закоханих, виступають запорукою їх міцного кохання. Символічний знак «Серце миру» спочатку було встановлено біля піцерії по вулиці Міцкевича, а нещодавно його перенесли у парк імені Тараса Шевченка, де полюбляють відпочивати та фотографуватися закохані пари, а також молодята в день весілля.  

І на досягнутому колектив не зупиняється. З нагоди 20-річчя, яке Сім’я ресторанів «Classiс» відзначає цього року, місто отримало черговий подарунок від мережі – вздовж вулиці Шевченка висаджено алею сакур, для відвідувачів парку  обладнали зручну стоянку для автомобілів. А в парку імені Тараса Шевченка було облаштовано сучасний, комфортний спортивний майданчик з великою кількістю професійних тренажерів, які дозволяють проводити повноцінні тренування на свіжому повітрі людям усіх вікових категорій. 

Приємно, що ковельчани вже активно користуються можливістю займатися фізичними вправами на професійних тренажерах, підтримують здоровий спосіб життя. Дітворі тут також цікаво – новий дитячий майданчик з безпечним покриттям ніколи не буває порожнім.

«Сім’я ресторанів «Classic» – за здоровий спосіб життя та активний відпочинок, ми – за здорову та сильну націю!», – наголошує  «Сlassic» на своїх сторінках в соцмережах.

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ: черговий подарунок місту від Сім’ї ресторанів «Classic» в парку імені Тараса Шевченка.

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА. 

Я вже й не уявляю рідного Ковеля без мережі ресторанів «Classiс». Улюблений для багатьох заклад з’явився на гастрономічній карті міста 20 років тому. 

За цей час «Classiс» із однієї піцерії на вулиці Міцкевича розвинувся у потужну мережу закладів різного формату та концепцій: чотирьох піцерій «Classiс», італійського кафе «Отто», ресторації «М’ясо та фольклор», Лаунж-бару, кав’ярень Cappuccino. А кафе «Еклер» стало відомим на всю Україну, адже у 2016 році отримало відзнаку програми «Ревізор». 

Заклади Сім’ї ресторанів «Classiс» гості цінують за смачні страви, приготовлені за оригінальною рецептурою, стильні, затишні інтер’єри, привітний персонал, теплу, невимушену атмосферу. Тут можна гарно відзначити особисте свято, відвідати пізнавальний гастро-вечір чи розважальну вечірку або просто зустрітися з друзями. Не сумуватимуть і наймолодші відвідувачі, для яких подбали про дозвілля в просторих ігрових кімнатах та на дитячих майданчиках. Посмакувати улюбленими стравами можна вдома, в офісі – автомобілі та скутери з упізнаваними логотипами швидко доставлять ваше замовлення в будь-який куточок міста.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 386

Театр – це особливий, унікальний світ. Він зачаровує, дарує шквал почуттів, захоплює у вир нестримних емоцій. Віднедавна долучитися до театрального мистецтва отримали можливість і ковельчани – уже кілька років в Ковелі діє аматорський експериментальний театр-студія "10 ряд 10 місце". Його засновниця, режисер-постановник і художній керівник Альона Малюга-Мельникова сьогодні є гостем нашої газети.

Народилася пані Альона у місті Ковелі. З дитинства – на сцені. Займалася музикою, народними та бально-спортивними танцями, класичною хореографією. Закінчила школу мистецтв по класу скрипки, фортепіано та вокалу, завжди брала участь в шкільних заходах. Однак постійна зайнятість не завадила добре вчитися, тож школу закінчила із "золотою" медаллю. За роки навчання неодноразово була учасником різноманітних конкурсів та фестивалів, на яких здобувала призові місця, дипломи та відзнаки. 

З юних років писала музику, і в 12-річному віці представила прем'єру власної опери, визнана лауреатом конкурсу композиторів. Один із прадідусів дівчини був чудовим музикантом-скрипалем, тож любов до музики в родині з давніх-давен.

Однак у певний період дівчина музику "поставила на паузу". Своє навчання продовжила в Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова, отримала вищу філологічну освіту, вивчала англійську, німецьку, французьку, польську мови. Не полишали студентку й музи творчості, тому паралельно писала книги, вірші та художні переклади, займалась драматургією в театрі, грала в різноманітних колективах як музикант та вокалістка (зокрема і при циганському театрі "Романс"), виступала в аматорських та професійних студіях.

У нашій розмові пані Альона розповіла, що одним із найяскравіших епізодів її життя в столиці стало знайомство із видатним актором Богданом Ступкою. До Богдана Сильвестровича юна студентка  відважилася звернутися за консультацією в ході написання власної п'єси. На той час Богдан Ступка очолював Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, будучи його художнім керівником. Дівчина багато навчилася в корифея театру і кіно. І в її серці назавжди залишився теплий промінчик пам'яті про легендарного актора, величного Генія, добру і щиру людину. "Відверто сказати, я "оселилася" в  театрі ім. І. Франка, невтомно вбирала практичні знання від майстрів сцени професійного театру", – згадує вона.

Саме за порадою Богдана Ступки дівчина вступила на відділення режисури Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.

У творчій біографії Альони Малюги-Мельникової – десять років роботи куратором Міжнародного театрального фестивалю жіночих монодрам ім. М. Заньковецької "Марія", директором якого є  народна артистка України Лариса Кадирова. В цей період пані Альона змогла поставити дві власні моновистави –  "Жанна Д'Арк – година до страти" та "Марія. На смерть одного Кохання" та представити широкому загалу власну авторську музично-поетичну програму   "Відблиски Срібного Віку". 

А ще вона дебютувала на Віденському балу у Національній Опері України під керівництвом і при підготовці церемоніймейстера Григорія Чапкіса.  Займалась аніматорською діяльністю, організувала власне event-агентство, викладала дітям у театральних школах акторську майстерність та хореографію.

Як режисер відзняла два художніх короткометражних фільми за власним сценарієм, також  писала нариси, репортажі, має публіцистичні та документальні роботи.

Брала участь у театральних виставах та зйомках. У творчому "портфоліо" пані Альони – учбовий театр та кіношкола при університеті ім. І. К. Карпенка-Карого, участь у телесеріалах "Повернення Мухтара", "Легенди бандитської Одеси", "Легенди карного розшуку".

– Я вдячна долі, що мені пощастило зустріти талановитих, творчих, цікавих людей, за те, що у моєму житті з'явився театр, – зазначає Альона Малюга-Мельникова.

– Пані Альоно, ковельський аматорський експериментальний театр-студія "10 ряд 10 місце" розпочав свою діяльність у Ковелі порівняно недавно. Розкажіть про його становлення. 

– З грудня 2017 року почалися репетиції малого складу театру-студії, а 22 січня 2018 року відбулася перша прем'єра – камерна вистава "Крижем", тоді був оголошений набір для усіх бажаючих навчатись та творити. З першого лютого 2018 року для студійців розпочались тренінги, уроки, заняття та репетиції. Ковельський театр-студія обрав собі назву – "10 ряд 10 місце".

Зараз зібралась чудова команда творчих, амбітних, інтелектуальних, енергійних людей різного віку та роду зайнятості – у складі театру-студії нині близько 50 учасників. Заради улюбленої справи ці люди не шкодують ні сил, ні власного часу. 

Я  дуже серйозно ставлюся до роботи і ставлю перед акторами досить високі вимоги, незважаючи на те, що вони аматори. Для себе беру найважчі ролі. І приємно, що люди вірять мені та підтримують. 

Дуже цінно, що нас підтримує влада. Театр – комплексне і синтетичне мистецтво, що поєднує в собі велику кількість інших мистецтв, різні форми, види, жанри. Це прекрасно, але театр – надзвичайно затратна річ. Ви навіть не уявляєте, скільки всього потрібно для створення справжнього театру, тим більше, що у Ковелі я розпочала цю справу абсолютно з нуля. Тому ми дуже вдячні міському голові Олегу Кіндеру та його заступнику Ігорю Прокопіву, секретарю міської ради Вірі Федосюк, які завжди відгукуються на наші прохання, є постійними глядачами вистав театру. Щира вдячність – депутатському корпусу, фінансовому управлінню, відділу культури і бухгалтерії міськвиконкому, батьківському комітету студії дитячого театру, благодійному фонду Степана Івахіва "Патріоти Волині" та багатьом іншим людям, які готові допомагати та підтримувати мистецтво у наш непростий час.

– Як підбираєте акторів,  готуєте театральні костюми?

– Талановитих людей із хорошими акторськими задатками відразу помітно. До прикладу, у  нашому театрі є Голос. Саме так – з великої літери. Це наша актриса Оксана Мизовець. Інколи вона не "сяє" на сцені у певній ролі, а грає за кулісами – голосом, який супроводжує чи веде виставу або захід, висловлює думки автора, співає. Багато аматорів розкриваються з часом, пробуючи себе в різних ролях, демонструючи власну манеру акторської гри.

У нас дуже багато молоді. Мені приємно, що уже кілька наших юних учасників театру-студії  обрали для себе шлях професійного актора і вступили у відповідні вищі навчальні заклади.

З часом ми відкрили студію дитячого театру, у якій охоче займаються юні актори від 6 до 16 років. 

Актори можуть використовувати в театрі не лише акторські, а й інші свої здібності, адже в штаті театру лише одна одиниця – режисер. Дуже нам допомагає костюмер Народного дому "Просвіта" Лілія Літвін, ми користуємось допомогою музеїв (Ковельського історичного – директор Маргарита Матвійчук, доглядач фондів – Мирослава Мороз, та Старовижівського краєзнавчого – директор Наталія Ковальчук), багато речей знаходимо у секонд-хенді, дістаємо з горищ та скринь бабусь, отримуємо в дар від наших друзів та глядачів. Серед наших жінок і дівчат – хтось вміє гарно шити, у когось виходить кроїти, хтось добре виготовляє різні вироби hand-made, вміє працювати з декором і оздобленням чи малює, вміє робити зачіски чи гримувати – у театрі потрібно все! Хлопці та чоловіки допомагають по господарській частині. 

Ми завжди можемо звернутись за допомогою до директора художньої школи ім. Андроника Лазарчука Олени Цьомик та художниці Наталії Прокопів, які вже неодноразово виготовляли декорації для вистав театру. Користуючись нагодою, я хочу щиро подякувати усім працівникам та дирекції НД "Просвіта" за чітку, сумлінну роботу, вболівання за спільну працю!

– Яким є творчий доробок театру? Звідки колектив черпає творчу енергію?

– У нашому репертуарі – камерна постановка "Крижем" (інсценізація однойменної новели В. Гребенюка), вистава "Політ журавлів над нетолоченими травами", присвячена пам'яті  жертв Чорнобильської трагедії (за мотивами однойменного оповідання К. Мотрич), вистава-щоденник "Листаючи нетлінні Пам'яті сторінки…"  до Дня Пам'яті та Примирення, вуличний перформанс-експромт – "Імпровізаційні сюжети за мотивами казок та мультфільмів" – спеціально для ярмарку ремесел "100 ідей для дітей" (проект ГО "Велика Ідея"), історичний перформанс та історична вистава у середньовічному стилі "Легенда про Ковель" –  до Дня міста та на честь 500-річчя здобуття Ковелем Магдебурзького права, музична комедія "Сорочинський ярмарок", вистава-диптих за творами Ліни Костенко "Берестечко" та "Маруся Чурай"  "Несказане лишилось несказанним…", документально-драматична постановка-verbatim "По той бік воєнної хроніки…" – до 75-ї річниці з дня визволення міста Ковеля від нацистських загарбників, новелістична трилогія "Поки прядеться нитка..." (за творами Віктора Гребенюка "Вітер після бурі", "Чужий", "Крижем" та "Ефект Вертера"), мюзикл "Снігова королева", драматично-пластична інсталяція до Дня вшанування учасників ліквідації на ЧАЕС, а ще – моновистави, інтерактивні анімаційні програми для дітей та ін.

Крім того, театр завжди охоче долучається до соціальних проєктів: ми  проводимо благодійні програми для дітей з малозабезпечених сімей та для дітей, сім'ї яких потрапили у складні життєві обставини, разом зі службою у справах дітей і міським центром соціальних служб для сім'ї, ми є бажаними гостями для вихованців ДУ "Ковельська виховна колонія". Театр презентує вистави вихованцям військового ліцею міста Ковеля, я проводжу майстер-класи для школярів, ознайомлюючи їх з професіями актора та режисера.

Приємно, що ковельські глядачі дуже тепло сприйняли наші виступи, вистави збирають аншлаги, люди чекають нових прем'єр, нових проєктів. Зимову казку "Снігова королева", яка повторно з аншлагами йшла у лютому, за три дні переглянули більше тисячі діток та дорослих. Це неабияк надихає і спонукає до нових звершень.

Дуже велику роль для нас відіграють фестивалі аматорських театрів, які дають можливість виступати на професійних сценах. Ми брали участь вже у двох фестивалях – один був Всеукраїнським, у Києві (Theatre Day Fest), а другий – міжнародним, у Черкасах (Fortuna Fest). З обох фестивалів театр повернувся з відзнаками та нагородами.

– Наймасштабнішою роботою Вашого колективу можна назвати…

– …історичну виставу "Легенда про Ковель", у якій взяли участь 100 осіб! Крім наших акторів (їх було тоді 50 чоловік), ще були задіяні інші колективи – вокальні (фольклорний гурт "Намисто", кер. Наталія Гончар) та танцювальні (студія сучасного танцю "Пірует", кер. Марина Приц, народний художній  ансамбль танцю "Барвінок", кер. Любов Ризванюк), учасники клубу НПВ "Волинська Січ" (м. Ковель) та лицарського клубу "Айна Бера" (м. Луцьк), етномультиінструменталіст Андрій Ляшук. Для цієї постановки я спеціально писала поему у середньовічному стилі на основі "Балади про Ковель" місцевої поетеси Олени Мокроусової, а мої актори вчились виконувати старовинні танці XV-XVI ст., битись на шаблях та взаємодіяти з раритетними автентичними предметами побуту того часу.

Втім,   прем'єра дитячого театру – шоу-мюзикл "Снігова Королева" вийшла не менш грандіозною і масштабною. За тривалістю це найбільша  наша вистава, в дорослому складі немає таких довгих вистав – 2 години 20 хвилин. Правда, на повторні покази цього року для дітей дошкільних закладів і шкіл міста ми її трохи скоротили – тепер вистава триває годину сорок. 

Брали участь 57 дітей – віком від 5 до 15 років. У мюзиклі 15 музичних та хореографічних композицій. Всі танці – наші авторські (працювали разом з нашою актрисою – хореографом Оленою Слайко), а україномовні версії пісень, які використовуються у мюзиклі, були написані мною спеціально для цієї вистави і потім ми записали фонограми, аби озвучити персонажів мюзиклу.

– Над яким проєктом театр трудиться зараз?

– Ми готуємо музичну комедію за знаним твором М. Старицького "За двома зайцями".  Це буде друга наша вистава з повноцінним балетом, можна так сказати, – тобто, коли всі танці та хореографічні композиції створюються і виконуються спеціально для конкретної вистави. Адже вже другий рік поспіль з нами співпрацює зразковий ансамбль народного танцю "Дзвіночок" (кер. Інна Темрук). Про прем'єру буде повідомлено додатково.

– Пані Альоно, чим для Вас особисто є театр? Чому обрали цей вид мистецтва?

– Сенс театру – не розвага. В Стародавній Греції це був один з головних факторів суспільного розвитку, наче  квінтесенція усіх релігійних, національних, соціально-етичних, політичних поглядів, напрямків та думок, він мав глибокий соціальний сенс. В кінці спектаклю глядач повинен отримати катарсис – самоочищення через емоції. 

Якось одна з акторок нашого театру Марія Богданович сказала: "Створивши театр у Ковелі, Ви здійснили мрію всього мого життя". Після таких слів хочеться ще більше працювати, щоб дарувати людям радість, позитивні емоції, втілення їх мрій. 

Напередодні Міжнародного дня театру я щиро вітаю усіх прихильників Мельпомени, своїх друзів та колег. Від усього серця бажаю майстрам сцени натхнення, втілення усіх творчих задумів, вдячних шанувальників багатогранного театрального мистецтва!

– Щиро дякую за цікаву розмову, зичу успіхів і процвітання нашому ковельському театру!

Розмову вела 

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ:  Альона МАЛЮГА-МЕЛЬНИКОВА у різні періоди свого творчого життя.

Фото 

з домашнього архіву.

Театр – це особливий, унікальний світ. Він зачаровує, дарує шквал почуттів, захоплює у вир нестримних емоцій. Віднедавна долучитися до театрального мистецтва отримали можливість і ковельчани – уже кілька років в Ковелі діє аматорський експериментальний театр-студія "10 ряд 10 місце". Його засновниця, режисер-постановник і художній керівник Альона Малюга-Мельникова сьогодні є гостем нашої газети.

Народилася пані Альона у місті Ковелі. З дитинства – на сцені. Займалася музикою, народними та бально-спортивними танцями, класичною хореографією. Закінчила школу мистецтв по класу скрипки, фортепіано та вокалу, завжди брала участь в шкільних заходах. Однак постійна зайнятість не завадила добре вчитися, тож школу закінчила із "золотою" медаллю. За роки навчання неодноразово була учасником різноманітних конкурсів та фестивалів, на яких здобувала призові місця, дипломи та відзнаки. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 720

Наприкінці зими дитяча студія аматорського експериментального театру "10 ряд 10 місце" знову представила перед глядачами свою велику роботу – грандіозний шоу-мюзикл "Снігова королева".

 Цього разу театр запрошував на зустріч зі своїми героями маленьких та юних поціновувачів мистецтва. Режисер-постановник та художній керівник аматорського експериментального театру "10 ряд 10 місце"Альона Малюга-Мельникова у розмові з журналістом так підсумувала роботу колективу в "Сніговій королеві":

– Було зіграно три вистави. І щоразу ми із задоволенням тричі бачили перед собою переповнену залу глядачів. Прекрасну зимову казку за цих три дні прийшли подивитись більше тисячі діток та дорослих. Дякуємо вам за щирі емоції, за очі, повні захвату та захоплення, за гарячі овації та теплі відгуки! 

Ми також дуже вдячні всім за підтримку, за допомогу – хто був поряд та брав участь у створенні театрального казкового дива! І якщо актори – дорослі чи дітки – в гарних костюмах на виду на сцені, то ще є багато людей, яких глядач ніколи не бачить, але без їх участі та допомоги вистава не може відбутись. 

Це і наша чарівниця-костюмер та реквізитор Лілія Літвін, і звукооператори та світлооператори  Віталій Дрегель та Володимир Федорук, і технічні працівники усіх напрямків – Олександр Олексюк, Володимир Головницький, Анатолій Мельник, Ірина Цехончук, дівчата-касири, гардеробниці, мої помічники (актори дорослого театру) Михайло Бразінський, Юрій Дацюк – це все незрима варта, яка завжди готова стати на допомогу і підтримати. Щира вдячність моїм творчим однодумцям та друзям, які за першим покликом відгукуються на всі мої ідеї та проєкти – Оксані Мизовець, Олені Слайко, Інні Темрук – всіх і не перерахуєш. Дякую, що ви зі мною!

Висловлюємо вдячність батьківському комітету, дирекції НД "Просвіта", бухгалтерії відділу культури, заступнику міського голови  Ігорю Прокопіву – за постійну підтримку колективу та надану можливість гідно представляти нашу творчість.

До побачення, "Снігова королева" та зима –  настала весна, а з нею на горизонті – нові звершення і прем'єри!

Підготувала 

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ: актори дитячої студії аматорського експериментального театру "10 ряд 10 місце" під час вистави "Снігова королева".

Фото з архіву театру-студії.

Наприкінці зими дитяча студія аматорського експериментального театру "10 ряд 10 місце" знову представила перед глядачами свою велику роботу – грандіозний шоу-мюзикл "Снігова королева".

 Цього разу театр запрошував на зустріч зі своїми героями маленьких та юних поціновувачів мистецтва. Режисер-постановник та художній керівник аматорського експериментального театру "10 ряд 10 місце"Альона Малюга-Мельникова у розмові з журналістом так підсумувала роботу колективу в "Сніговій королеві":

– Було зіграно три вистави. І щоразу ми із задоволенням тричі бачили перед собою переповнену залу глядачів. Прекрасну зимову казку за цих три дні прийшли подивитись більше тисячі діток та дорослих. Дякуємо вам за щирі емоції, за очі, повні захвату та захоплення, за гарячі овації та теплі відгуки! 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 213

Наприкінці минулого року редакція нашої газети оголосила фотоконкурс "Мій домашній улюбленець", за умовами якого нашим читачам варто було надіслати оригінальне фото свого домашнього улюбленця та розповісти про нього. 

Передбачалося, що журі визначить трьох переможців цього конкурсу, але наші читачі надіслали нам такі милі та харизматичні світлини своїх котиків, собачок, кроликів, папужок, що було вирішено нагородити пам'ятними призами шістьох  учасників. Отож, будемо знайомитись

Наприкінці минулого року редакція нашої газети оголосила фотоконкурс "Мій домашній улюбленець", за умовами якого нашим читачам варто було надіслати оригінальне фото свого домашнього улюбленця та розповісти про нього. 

Передбачалося, що журі визначить трьох переможців цього конкурсу, але наші читачі надіслали нам такі милі та харизматичні світлини своїх котиків, собачок, кроликів, папужок, що було вирішено нагородити пам'ятними призами шістьох  учасників. Отож, будемо знайомитись

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 133

З кожним днем наше селище Голоби стає привабливішим, багатшим. Раніше не можна було дочекатися, щоб відбулися якісь зміни. Роками, а  то й десятками літ жителі вулиць Банджі, Бенделіані, Лесі Українки та інших добивалися, аби упорядкували їхні дороги. 

Наприклад, вулиця Банджі – це магістраль до вокзалу, нею поспішають пасажири навіть із сусідніх сіл, а в її калюжах донедавна  можна було намочити взуття. І ось радісна подія – заасфальтована дорога. І рідним героя Афганістану Миколи Банджі приємно, бо вулиця носить його ім'я. 

А про вулицю Лесі Українки то й мови нема – її в першу чергу треба було впорядкувати. Але все впиралось в кошти. Вулиця Мартинюка бере початок з минулого століття. Це наша історія, як же її оминути? Тим більше, вулиця знаходиться в центрі Голоб. Такого ж порятунку потребувала і вулиця Чічіко Бенделіані. Незручно було перед грузинами, які приїжджали, щоб забрати прах Героя Радянського Союзу, бо бруківка на цій вулиці була вся в ямах. Довгий час не була завершена дорога до кладовища по вулиці Шевченка, розпочата раніше. 

І ось тепер проблеми вирішені! Те, про що мріяли й бажали, стало дійсністю. Як за помахом чарівної палички, одна за одною будувались дороги в найкоротший термін, найменше – за тиждень. Чи не диво? От що значить ОТГ! А за асфальт по вулиці Богдана Хмельницького дякуємо землякові Анатолію Брезвіну, який живе в Києві.

Оновився і храм науки. Школа вбралась, як наречена. Вікна-двері – теплозберігаючі, покрівля – під металочерепицею. А скільки радості школярам-спортсменам приніс спортивний майданчик із штучним покриттям. Тільки вчись, школярику, і дякуй тим, хто про тебе дбає. 

Не забули в Голобах й про ветеранів. Клуб для них після капітального ремонту став привабливим, затишним, тут вони проводять своє дозвілля, хор "Червона калина" – репетиції, студенти університету третього віку зустрічаються з лекторами, бібліотекарі організовують різні цікаві заходи. 

Гарно виглядає і зал Будинку мистецтв після ремонту. Бічну стіну прикрашає мистецьке панно, на території встановили гарні лавочки, де можна посидіти, відпочити, послухати музику під час свят. Тішать око декоративні насадження, у затінку "притулилась" велостоянка, територія акуратно викладена плиткою.

Гордістю на всю область є стадіон "Дружба". Тут все необхідне для відпочинку і занять спортом, відбуваються спортивні змагання, різні масові заходи.

Ошатно виглядають наші церкви. На території – екзотичні квіти, ігрові майданчики для дітей, фонтан. Завжди цікаво у нас проходять Різдвяні свята. Про благоустрій територій біля своїх торговельних закладів дбають і підприємці, прибирають, висаджують квіти. Багато господинь вирощують квіти не тільки біля хати, а й на вулиці. Хто йде – гляне вдячно на людську працю. 

Справжній дендропарк на подвір'ї у нашої шановної квітникарки Лідії Петрусенко-Касьянової. Сюди приходять на екскурсію вчителі з учнями, а молодята фотографуються на фоні чудової природи. А хто не знає чарівну "Волинську Голландію", яку започаткувала Лідія Володимирівна, а син продовжує!

А ось мій сусід Віктор Абрамчук кілька років висаджував берізки біля млина, а вони ніяк не приймались. Він же вперто з року в рік продовжував садити і добився свого! Ціла алея берізок з'явилась і укріпила берег водоймища, щоб не руйнувався. І красиво, і корисно.

Якби кожен хоч малу дещицю зробив для блага голобчан у міру можливості, то наше селище було б ще кращим. Не хочеться про це писати, але болить, коли бачиш, що хтось зруйнував, змарнував людську працю або насмітив, де попало. А це ж наш спільний дім, і його треба любити та берегти, як і свій власний.

Валентина ОСТАПЧУК.

l

Уже традиційними наприкінці року стали зустрічі журналістів з керівництвом Голобської ОТГ. Під час нещодавньої такої розмови голова ОТГ Сергій Гарбарук підбив підсумки роботи громади у 2019 році, окреслив плани на майбутнє. Щодо вищезгаданої публікації Валентини Остапчук Сергій Володимирович сказав таке:

– Дякую Валентині Іванівні і таким, як вона, адже легко звертати увагу на недоліки, а до позитивних змін звикаєш швидко. Жителі Голоб не завжди знають про все, що відбувається на теренах громади, тому з охотою дам доповнення до попередньої статті.

У 2019 році започатковано роздільний збір пластику та скла, і ця практика поступово запроваджується у селах нашої громади, що значно впливає на чистоту нашого довкілля. Розпочато будівництво власної виробничої бази ПП "Західбрук", яке спеціалізується на виготовленні залізобетонної продукції (це суттєве наповнення дохідної частини місцевого бюджету). Відрадно, що бруківка, укладена на площі біля Будинку мистецтв, безкоштовно надана цим  підприємством. Завадило реалізації багатьох ідей призупинення видобутку піску Радошинським кар'єром (бюджет недоотримав 670 тисяч гривень). 

До позитивних результатів минулого року варто віднести капітальний ремонт вулиці Заводської, капітальний ремонт вулиці Грушевського в Голобах. Окрім цього, проведені капітальні ремонти покриття вул. Возз'єднання в  Байківцях, вул. Дружби у  Бруховичах, будівництво вуличного освітлення у  Партизанському та вул. О. Громадюка в Голобах.

Розповідаючи про здобутки, не варто забувати й про труднощі, з якими довелося зіткнутися. Ще в 2018 р. з невідомих причин з державного фонду не надійшли кошти на реконструкцію всім відомого стадіону "Дружба". Усі минулорічні письмові, усні звернення до різних інстанцій не дали результатів. І сьогодні понад один мільйон ми винні виконавцю робіт, хоча договір був тристороннім.

Створила соціальну напругу не зовсім правдива інформація про закриття лікарні в Голобах. Скажу відверто, що перебільшений конфлікт не додав життєвої енергії нікому. Відрадно, що вдалося знайти порозуміння між усіма зацікавленими сторонами. На сьогодні щотижня в Голобській лікарні проводиться прийом вузькопрофільними лікарями, що фінансується за кошти місцевого бюджету. 

Охоче підтримуємо добрі ініціативи місцевих жителів. Таким прикладом є встановлення дитячого майданчика в Нужелі. Протягом багатьох років невеличка територія в селі змінювала свій вигляд і призначення: спочатку тут була початкова школа, потім – клуб, а згодом на місці зруйнованої будівлі утворився смітник. Настав час, коли краяни усвідомили свою помилку, розчистили площу й встановили споруди, придбані за кошти ради та жителів села. 

Намагаємося тримати баланс між видимими результатами роботи та іншими довгостроковими вкладеннями. До останніх відношу фінансову підтримку активних і обдарованих дітей й молодіжних ініціатив, встановлення камер відеоспостереження з метою якнайшвидшого реагування на протизаконну поведінку громадян. Щоб пом'якшити перебіг медичної реформи, минулоріч функціонування ФАПів спільно фінансувалося з бюджетів ради та Ковельського МТМО.  

Висловлюю слова вдячності всім, хто підтримав і допомагав впродовж року реалізувати проєкти та плани, які гарно влилися в славний літопис розвитку нашої громади. А тих, хто хоче детальніше дізнатися про те, чим жила громада в 2019 році, запрошую на звіт селищного голови про виконання Програми соціального та економічного розвитку, який відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у лютому пройде в усіх населених пунктах Голобської селищної ради.

Принагідно вітаю всіх, хто разом з нами вступив у 2020 рік! Щиро зичу міцного здоров'я, миру, душевної рівноваги та матеріальних статків. А газеті "Вісті Ковельщини" – й надалі залишатися джерелом неупередженої та правдивої інформації.

Підготувала до друку Світлана ЛЯШУК.

На фотосвітлинах:  прикмети  оновлення Голоб – центру об’єднаної територіальної громади; Голобський селищний голова Сергій Гарбарук з колегами під час проведення акції "Ланцюг єднання" на території Колодяжненської ОТГ.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

З кожним днем наше селище Голоби стає привабливішим, багатшим. Раніше не можна було дочекатися, щоб відбулися якісь зміни. Роками, а  то й десятками літ жителі вулиць Банджі, Бенделіані, Лесі Українки та інших добивалися, аби упорядкували їхні дороги. 

Наприклад, вулиця Банджі – це магістраль до вокзалу, нею поспішають пасажири навіть із сусідніх сіл, а в її калюжах донедавна  можна було намочити взуття. І ось радісна подія – заасфальтована дорога. І рідним героя Афганістану Миколи Банджі приємно, бо вулиця носить його ім'я. 

А про вулицю Лесі Українки то й мови нема – її в першу чергу треба було впорядкувати. Але все впиралось в кошти. Вулиця Мартинюка бере початок з минулого століття. Це наша історія, як же її оминути? Тим більше, вулиця знаходиться в центрі Голоб. Такого ж порятунку потребувала і вулиця Чічіко Бенделіані.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 165

Мальовничу красу,  багатство і щедрість природи, прадавні народні  традиції плекає село Білин Ковельського району. Тут живуть привітні, роботящі й дуже  талановиті люди, які трепетно бережуть скарби української  духовності та культури. 

В атмосфері  мелодійної  української пісні виховувалася й Валентина Повх з Білина. Вона змалку була активною та енергійною, любила декламувати вірші,  у школі її відзначали як здібного організатора масових заходів. Тож недаремно тодішній завідуючий сільським клубом запросив творчу юнку на роботу. 

Свого часу вона закінчила Луцьке училище культури, Рівненський інститут культури. У Будинку культури рідного села жінка працювала п'ятдесят років, 33 з них – директором закладу. За  значний особистий внесок у розвиток національної культури, вагомі творчі здобутки і високий професіоналізм у 2009 році  Валентині Повх присвоєно почесне звання "Заслужений працівник культури України".

Народний фольклорний колектив з Білина "Родина" відомий на всю країну. Біля витоків його створення стояла і Валентина Повх, яка була режисером-постановником в колективі. Весільні обряди, автентичні пісні запали в серця слухачів і Ковельщини, й Волині, неодноразово підкорювали артисти столичну сцену, виступали в Польщі, Білорусі. А ще співучі білинці були гостями  передачі "Фольк-music", брали участь в районних, обласних, всеукраїнських та міжнародних фестивалях.

Гідно продовжує співочі традиції односельчан талановита молодь. Особливою гордістю Валентини Повх є засновані нею дитячі фольклорні гурти "Калинонька" і "Журавлик". Юні виконавці беруть активну участь у заходах, що проводяться у селі і за його межами, неодноразово відзначені нагородами у музичній сфері. Зокрема, гурт "Калинонька" брав участь в гала-концерті Всеукраїнського фестивалю "Червона рута", що проходив у Києві. В 2011 році став лауреатом цього фестивалю.

Нині  пані Валентина – на заслуженому відпочинку, і під час нашої розмови вона тепло згадує роки своєї роботи:

– Скільки масових заходів, концертів проведено в сільському Будинку культури! Я  пишаюся своїми талановитими односельчанами, які залюбки відвідували культурну установу. З ними ми разом організовували дозвілля у рідному селі і щиро тішилися, коли у залі був аншлаг.  

Надійною підтримкою та опорою пані Валентини є чоловік Василь Адамович. Разом вони співають у "Родині", господарюють, виховали трьох дітей, мають восьмеро онуків, двоє правнуків. Василь Адамович – учасник бойових дій, голова ветеранської організації Білинської сільської  ради, заступник голови районної ветеранської організації. 

Підтримує чоловік дружину в реалізації ще одного проєкту – домашнього музею. 

– Ідея створити музей старожитностей в мене назрівала давно. Я дуже люблю все автентичне, українське, маю чимало старовинних предметів побуту. Хотілося  впорядкувати все, гарно оформити експозицію. Віднедавна  на власному подвір'ї маємо невеличку кімнату-музей, куди радо запрошуємо   бажаючих, – розповідає господиня.

У музеї Валентини Повх уже побували рідні, односельчани, гості з Ковеля. Серед експонатів – родинні реліквії, які дуже дорогі серцю пані Валентини. Якось два старовинні рушники, успадковані від матері чоловіка, хотіли купити в Києві, але Валентина Мефодіївна відмовилася від такої угоди.  

На чільному місці – вишитий мамою весільний рушничок, на якому вінчалися Валентина та Василь. Деякі рушники мають уже по сто літ, а древня ступа належала ще прадіду Василя Адамовича. В експозиції також – ікони, вишиті картини та скатертини, ткані рядна, дитяча колиска, ступка з товкачиком, колишня праска, старий серп, ціп, плетені кошики, статуетки. Пам'ятним для подружжя є портрет Тараса Шевченка, який молодятам подарували на весілля. Кожна річ огорнута серпанком спогадів, минулого дружної родини. А в невтомної жінки вже з'явилися нові плани та ідеї по розширенню та розвитку свого музею. 

"Без минулого немає майбутнього" – ця давня істина є основою світогляду героїні нашої публікації. Пані Валентина є справжньою берегинею  українського слова, пише чудові вірші, дуже любить співати. 

– Гарно співала моя мама, Уляна Федорівна. А пісні у виконанні бабусі Ольги Никифорівни навіть приїздили записувати з Луцька. І сьогодні  в Рівненському інституті культури зберігаються записи пісень моєї бабусі.

Валентина Мефодіївна зустріла нас в національному вбранні, майстерно вигаптуваному власноруч. Сорочки вишила собі, чоловікові, дітям, онукам та правнукам. Також власноруч виготовила костюми для дитячо-юнацького фольклорного гурту “Калинонька”.

– Мабуть, від бабусі у мене хист до вишивання. Досі зберігається в родині її вишита сорочка і фартушок, які вона колись мені подарувала, – розповідає жінка. 

 Ще довго линула наша розмова в затишній оселі Валетини Повх. Ми переглядали сімейні фото, говорили про її дитячі роки, прожите і пережите, про моменти спілкування з народною артисткою України Оксаною Пекун під час підготовки та зйомок передачі "Фольк-music", про квіти, в яких влітку потопає оселя Повхів. 

l

Вчора, 29 січня, Заслужений працівник культури України Валентина Повх з Білина відзначила 70-річний ювілей.

– Я – щаслива жінка, бо маю велику дружну родину, повагу і любов від чоловіка, дітей, онуків та правнуків, односельчан, а професійне життя присвятила улюбленій роботі, – зазначила ювілярка і продовжила: 

– Моя мама, мудра сільська жінка, не раз мені казала: "Завжди роби людям добро, дитино". Ці мамині слова є дороговказом усього мого життя і завжди допомагають обирати вірний шлях.

l

Колектив редакції газети "Вісті Ковельщини" щиро вітає Вас, Валентино Мефодіївно, з ювілеєм! Нехай Господь дарує Вам довгі,  щасливі, натхненні роки життя, міцне здоров'я, радість, родинний затишок, здійснення всіх планів та мрій! Хай Ваші високий професіоналізм, організаторські здібності, людяність і доброта, творчість і талант й надалі сприяють культурному розвитку рідного краю!

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ: Заслужений працівник культури України Валентина ПОВХ разом з чоловіком Василем Адамовичем; у домашньому музеї; експонати, дбайливо зібрані Валентиною Повх; ювіляр дає інтерв’ю журналістам.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Мальовничу красу,  багатство і щедрість природи, прадавні народні  традиції плекає село Білин Ковельського району. Тут живуть привітні, роботящі й дуже  талановиті люди, які трепетно бережуть скарби української  духовності та культури. 

В атмосфері  мелодійної  української пісні виховувалася й Валентина Повх з Білина. Вона змалку була активною та енергійною, любила декламувати вірші,  у школі її відзначали як здібного організатора масових заходів. Тож недаремно тодішній завідуючий сільським клубом запросив творчу юнку на роботу. 

Свого часу вона закінчила Луцьке училище культури, Рівненський інститут культури. У Будинку культури рідного села жінка працювала п'ятдесят років, 33 з них – директором закладу. За  значний особистий внесок у розвиток національної культури, вагомі творчі здобутки і високий професіоналізм у 2009 році  Валентині Повх присвоєно почесне звання "Заслужений працівник культури України".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 166

Принц Гаррі та його дружина Меган Маркл, герцог і герцогиня Сассекські, вирішили скласти свої основні обов'язки, пов'язані з королівською родиною. Про це йдеться у їхній спільній заяві, опублікованій в Instagram 8 січня ц. р.

У заяві сказано, що вони планують зняти з себе обов'язки "старших" членів королівської родини та працювати, щоб стати фінансово незалежними, "продовжуючи при цьому повністю підтримувати Її Величність Королеву".

Королева Єлизавета ІІ підтримала рішення герцога та герцогині Сассекських, Гаррі та Меган, скласти королівські повноваження, а також мати власну фінансову незалежність. Відповідну заяву Єлизавети ІІ опублікували на офіційному сайті Дому королівської родини.

Домовленість була досягнута на нараді в Сандрінгемському палаці у графстві Норфолк. Поки для герцога з герцогинею погодили перехідний період, протягом якого вони проводитимуть час у Канаді та Великій Британії.

www.eurointegration.com.ua

www.5.ua

l

Королівство Нідерланди з 1 січня цього року офіційно відмовилися від назви "Голландія", яка вживалася раніше.

"Нідерланди офіційно відмовилися від назви "Голландія". З 1 січня компанії, органи влади, виші та друковані видання почнуть використовувати лише назву "Нідерланди", — йдеться в повідомленні.

У міністерстві закордонних справ Нідерландів відзначили, що це було зроблено для формування уніфікованого національного бренду. У такий спосіб уряд вирішив позбавити країну від кліше, пов'язаного із проституцією та наркотиками. Влада хоче перерозподілити туристичний потік і знизити навантаження на Амстердам, Гарлем і Гаагу, які не можуть впоратися з кількістю туристів.

На реформу назви Нідерланди витратять приблизно 200 тис. євро.

"УКРІНФОРМ".

l

У Німеччині чоловік на блошиному ринку купив старий годинник. Всередині він виявив велику пачку банкнот — німецьких марок. Він обміняв їх у центральному банку та отримав близько 25500 євро. 

Німець виявив 50 тисяч марок у дерев'яних панелях годинника. Він відніс гроші у місцеве державне бюро знахідок. Оскільки 6 місяців ніхто не вимагав гроші, чоловікові дозволили повернути їх назад. Спершу єдина проблема полягала в тому, що банкноти не приймав жоден магазин чи ресторан, оскільки це були німецькі марки — валюта Німеччини до 2001 року. 

Однак чоловік зміг обміняти їх у Центральному банку. Йому довелося сплатити адміністративний збір у розмірі 576 євро. У результаті вартість знахідки чоловіка склала близько 25500 євро.

"УНІАН".

Зібрала Світлана ЛЯШУК.

Принц Гаррі та його дружина Меган Маркл, герцог і герцогиня Сассекські, вирішили скласти свої основні обов'язки, пов'язані з королівською родиною. Про це йдеться у їхній спільній заяві, опублікованій в Instagram 8 січня ц. р.

У заяві сказано, що вони планують зняти з себе обов'язки "старших" членів королівської родини та працювати, щоб стати фінансово незалежними, "продовжуючи при цьому повністю підтримувати Її Величність Королеву".

Королева Єлизавета ІІ підтримала рішення герцога та герцогині Сассекських, Гаррі та Меган, скласти королівські повноваження, а також мати власну фінансову незалежність. Відповідну заяву Єлизавети ІІ опублікували на офіційному сайті Дому королівської родини.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 89

Творчі  зустрічі 

з  читачами

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 122

Депутат Волинської обласної ради Микола Буліга – відомий та досвідчений на Волині політик. У 2015 році був обраний до представницького органу в рідному йому Ковельському окрузі. Він очолює постійну комісію облради  з питань використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. 

Сьогодні Микола БУЛІГА – гість нашої газети. 

– Миколо Миколайовичу, Ви народилися у селі Ситовичі Ковельського району, у звичайній поліській сім'ї. Яким Ви бачили своє майбутнє в дитинстві?

– У дитинстві я себе в майбутньому чомусь бачив винятково у військовій формі. Навіть коли у школі дітей запитували: "Ким хто хоче вирости?", говорив не про космонавта чи пілота, а про генерала. Тому спершу вступав до Києва у вище зенітно-ракетне училище. Проте підвели іспити з математики, то був крах мрії, яку виношував багато років.

Потім служив у Самарканді, іще рік – в Архангельську. Армія розвалювалася на очах. Усе розкрадалося і продавалося. Честь офіцера для багатьох стала порожнім звуком. Тоді я (хоча мав направлення на вступ до військового вишу) назбирав якнайбільше підручників з історії, аби після повернення додому знову спробувати вступити до вишу, тільки вже на мирну професію. Тим паче, що моя мама теж була вчителем. Обрав історію. Те, що до душі. Хоча ніколи не бачив себе у сфері педагогіки, радше – науки.

Однак, коли закінчував навчання, вже був одруженим, і ми чекали народження першої дитини. Тобто: хочеш не хочеш, а мусив думати, як прогодувати сім'ю. Після п'яти років роботи у школі, де викладав географію, історію та правознавство, відклав свій диплом у "довгу шухляду" та вирушив на заробітки. 

Довелося опанувати будівельні спеціальності в Чехії та Словаччині. Освоїв фактично всі будівельні професії. Тамтешні колеги дуже дивувалися, зустрічаючи "чорноробочих" українців із вищою освітою. Але тоді ми так потоваришували, що хороші стосунки підтримуємо до цих пір.

Відверто кажучи, чим би я не займався, – кожну справу маю "пропустити" крізь себе. Байдужості до того, що роблю, не було ніколи. Чи то вчителювання, чи то політика, чи то громадська діяльність. Я вдячний долі, що це все було у моєму житті. З кожного етапу виносиш новий урок. 

–  Ви маєте чималий досвід у громадсько-політичній роботі, успішні в бізнесі.  Що  спонукало балотуватися в обласну раду тоді, у 2015-му?

– Був час, коли я зрозумів, що стомився від політики. До цього мав за плечима досвід активної роботи у виборчих штабах, керівництва виборчим штабом "Нашої України" на Волині у 2010-му,  позачергові парламентські вибори... Потім був бізнес. Споруджував котеджі, освоював нові енергоощадні технології, що згодом привело до діяльності у сфері надання послуг з теплопостачання з альтернативних, тобто відновлюваних, джерел енергії. Волинь має чималий потенціал для розвитку і впровадження нових енергоощадних технологій. Створив кілька підприємств, які працюють у цьому напрямку. 

Згодом змінилася суспільно-політична ситуація. І це, чесно кажучи, спонукало до роздумів. Переломним моментом у прийнятті рішення була, напевне, Революція Гідності. 

– Чи вдалося Вам реалізувати завдання, які ставили перед собою, коли йшли в депутати? 

– Безперечно, хочеться у межах своїх можливостей більше допомогти розвиватися територіям свого округу та й Волині загалом. Багато зроблено, чимало ще належить зробити. Але я ніколи не обіцяю того, чого не можу виконати. Вважаю, що виборці поважають свого обранця не за обіцянки, а за реальні справи. Конкретні результати мають говорити за людину, а не порожні слова.

– Під час 27-ї сесії обласної ради, яка відбулася 17 грудня,  стало відомо, що дев'ять депутатів вийшли з фракції "Солідарність". Натомість частина з них створила депутатську групу "Патріоти Волині". До неї увійшли не лише колишні члени "Солідарності", а й позафракційні обранці громади, серед яких і Ви. Всього в об'єднанні – 10 депутатів. Головою депутатської групи став Володимир Бондар. Яка Ваша думка з приводу нового формування? Чому вирішили поповнити його ряди?  

– Близько року тому мене виключили з "Радикальної партії Олега Ляшка", відтоді я був позафракційним, але вирішив погодитись на запрошення Володимира Бондаря вступити до групи "Патріоти Волині". Задекларовані цілі і завдання співпадають з моїми.

Власне, ціль об'єднання закладено в його назві. Свого часу ми були представниками певних партій, але зараз вважаємо, що політичні партії в Україні не несуть якихось ідеологічних засад, а служать політичним кланам.

Своїм же завданням ми бачимо безпосередньо служіння громаді Волинської області. А практика свідчить, що в команді можна досягнути кращих результатів, ніж самотужки.

Поки ми обговорили засадничі моменти, а конкретні плани ще напрацюємо.

– Волинська обласна рада прийняла Програму підтримки фінансово-господарської діяльності підприємств та установ спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області на 2016-2020 роки. Наскільки Ви, як голова майнової комісії, задоволені цією Програмою і її фінансуванням? 

– Програма загалом надзвичайно хороша,  у ній відображено запити і потреби кожного із підприємств на фінансування. Завдяки Програмі ми маємо зворотний зв'язок із керівниками підприємств. Інша справа  – фінансування. Тобто, кожного року ми закладаємо певні цифри відносно тих потреб, які подають комунальні підприємства. Але вони, на жаль, переважно залишаються нездійсненою метою для цих підприємств. Підприємства декларують свої потреби, ми декларуємо їм підтримку в цих коштах. Але в своїй більшості, на жаль, ці суми не фінансуються. Тобто, далі за залишковим принципом: є кошти  – є кошти, а ми висловлюємо цим підприємствам більше моральну підтримку.  Програма – це наша декларація того, що ми хотіли б бачити разом з керівниками підприємств на кожному підприємстві. Але грошей не вистачає і навіть те, що ми закладаємо, це,  на жаль,  мізер з того, що потребували б підприємства для свого розвитку. 

– На останній сесії Волинської обласної ради депутати вносили зміни до вищезгаданої Програми, які стосувалися дофінансування окремих підприємств. Депутати рекомендували одні підприємства підтримувати, інші – ні. Зокрема, чому комісія не підтримала комунальне підприємство "Волиньпроект"? З чим це пов'язано?

– КП "Волиньпроект" належить до тих підприємств, які залишилися в комунальній власності з тією умовою, що вони будуть повністю на самофінансуванні і самоокупності. Зараз підприємство, яке заявляло про те, що буде самодостатнім, що обласний бюджет не буде нести навантаження від його діяльності, в кінці бюджетного року нам заявляє, що потребує підтримки. Ось в цьому і весь секрет того, чому депутати не підтримали цих прохань. 

І це не підприємство, яке несе соціальне навантаження. Це підприємство, яке покликане заробляти гроші, але чомусь навіть просить їх.

– Пане Миколо, два санаторії області – санаторій матері і дитини "Пролісок" і санаторій "Лісова пісня" отримали нових керівників. Чи задоволені Ви як голова майнової комісії їх роботою?

– Думаю, ще рано оцінювати результати їх роботи. Обидва нові керівники продемонстрували нам своє бажання працювати. Інша справа, нам треба говорити про те, що ми можемо дати, аби бути задоволеними їх роботою. Це говорю на їх захист. З іншого боку, ніхто не відміняв залучення міжнародних грантів, що свого часу було продемонстровано в "Проліску", а в "Лісовій пісні", яка знаходиться біля польського кордону, – сам Бог велів зосередитися на такій роботі. Ми бачимо бажання, бачимо, що ці люди "горять" своєю роботою.

– Останні кадрові призначення в області теж стосуються обласних комунальних установ –  обласного перинатального центру та обласної клінічної лікарні. Обласний перинатальний центр очолила Ірина Горавська, а виконуючим обов'язки  генерального директора обласної клінічної лікарні став Олександр Дудар. Як прокоментуєте ці призначення?

– Наша комісія дотично має відношення до цього – тільки те, що майно цих установ належить до обласної комунальної власності. Рішення по обох кандидатурах керівників приймала конкурсна та профільна комісії. Але багато депутатів обласної ради були так чи інакше задіяні в обговоренні обох кандидатур – в підтримці чи не підтримці їх, в розумінні того, що ці нові люди внесуть в підприємство. Навколо обох підприємств була певна інтрига. Адже обласна клінічна лікарня, де ми бачили для себе досить жорсткі вимоги до конкурсантів, могла отримати керівника, який не мав досвіду роботи на керівних посадах, його якимось чином пропустила конкурсна комісія. Тому, мені здається, що невинесення питання на сесію, а призначення виконуючого обов'язки – доволі зважене, мудре рішення для того, аби  вщухли емоції, щоб дати карт-бланш новому виконуючому обов'язки. 

Це підприємство має понад тисячний колектив висококласних спеціалістів, прекрасну базу, тому навіть за короткий період можна показати зрушення, нові методи і підходи. 

Більш дотичним до нашої комісії було питання перинатального центру, бо цей новий медичний заклад створювався шляхом приєднання дитячої обласної лікарні до перинатального центру.  

– А чому все-таки рішення про приєднання не підтримане сесією, чому воно відкладене?

– Тому що в членів комісії різні підходи, були і "за", і "проти". І жоден з цих підходів не можна було відкидати.  Волинська обласна дитяча лікарня – колектив зі своїми багаторічними традиціями, власною потужною базою. Хтось з депутатів підкреслив на комісії: курка породила яйце, а тепер яйце буде керувати куркою.  Насправді йшлося про те, чи зможе новий керівник без значного досвіду керівної роботи об'єднати ці дві структури.

– Миколо Миколайовичу, і на завершення нашої розмови: чи задоволені роботою майнової комісії, які плани на наступний рік?

– Досконалості немає меж. Але мені приємно відзначити, що з усіх питань, які нам доводилося вирішувати, а були вони часом і спірні, й дискусійні, ми завжди знаходили  здоровий компроміс. 

Підготувала 

Світлана ЛЯШУК.

В публікації використані матеріали ТРК  "Аверс" та ІА "Перший канал соціальних новин".

НА ЗНІМКАХ:  депутат Волинської обласної ради, голова постійної комісії обласної ради  з питань використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області Микола БУЛІГА; під час одного із сесійних засідань Волинської обласної ради.

Депутат Волинської обласної ради Микола Буліга – відомий та досвідчений на Волині політик. У 2015 році був обраний до представницького органу в рідному йому Ковельському окрузі. Він очолює постійну комісію облради  з питань використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. 

Сьогодні Микола БУЛІГА – гість нашої газети. 

– Миколо Миколайовичу, Ви народилися у селі Ситовичі Ковельського району, у звичайній поліській сім'ї. Яким Ви бачили своє майбутнє в дитинстві?

– У дитинстві я себе в майбутньому чомусь бачив винятково у військовій формі. Навіть коли у школі дітей запитували: "Ким хто хоче вирости?", говорив не про космонавта чи пілота, а про генерала. Тому спершу вступав до Києва у вище зенітно-ракетне училище. Проте підвели іспити з математики, то був крах мрії, яку виношував багато років.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 173

Наталія Сеник: "Щоб 

бути успішним, треба 

постійно рухатись вперед"

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 297