На початку року особовому складу Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області представлено нового очільника, яким став майор поліції Андрій Литвин. Сьогодні Андрій Анатолійович – гість нашої газети.

– Пане  Андрію, на початку нашої розмови хочемо попросити Вас коротко розповісти читачам газети про свій життєвий шлях. 

– Народився я в селі Льотниче Володимир-Волинського району. Закінчив Нововолинський ліцей-інтернат за напрямком хімія-біологія, Львівський державний університет внутрішніх справ, вступив до магістратури. Ще під час навчання почав працювати дізнавачем Луцького міського відділу міліції. Згодом вирішив отримати ще й вищу економічну освіту, яку здобув у Східноєвропейському університеті ім. Лесі Українки.

Мама – медсестра, працює у Володимир-Волинському медичному територіальному медоб'єднанні, батько працював в колгоспі, зараз займається агробізнесом. Одружений, разом з дружиною виховуємо сина-другокласника. 

 На продовження своєї біографії скажу, що у 2019 році захистив кандидатську дисертацію, маю науковий ступінь кандидата юридичних наук. 

– До призначення у Ковелі Ви працювали заступником начальника слідчого управління ГУНП у Волинській області, очолювали Горохівський відділ поліції і Нововолинське відділення. Образно кажучи, пройшли досить складні і відповідальні етапи службової кар'єри. З висоти прожитих років і набутого досвіду, що можете сказати про систему правоохоронних органів в Україні, про реформу поліції, яка відбулася?

– Відколи я розпочав службу в правоохоронних органах, в системі органів внутрішніх справ України постійно відбуваються зміни та реформи. Звичайно, реформи – це доволі складний і довготривалий процес, вони продовжуються і сьогодні. Реформування правоохоронних органів спрямоване на те, щоб забезпечити якісне надання сервісу послуг працівниками поліції у сфері своєї діяльності. Тобто, головне - відкритість до населення, допомога людям і, насамперед, вжиття превентивних заходів, щоб запобігти і не допустити вчинення правопорушень, а якщо порушення трапилось – то ефективно і швидко на нього відреагувати.  

– Відомо, що до складу Ковельського районного управління входять відділення № 1 у м. Любомлі, № 2 - у Ратному, а також відділення поліцейської діяльності № 1 у Старій Вижівці, сектори поліцейської діяльності № 1 у Турійську і № 2 – у Шацьку.

Як організовуєте керівництво таким складним і досить розгалуженим комплексом поліцейської служби, які проблеми вважаєте першочерговими для розв'язання? Що вже вдалося зробити?

– Як Ви знаєте, відповідно до постанови Верховної Ради України на Волині ліквідовано 16 районів і утворено 4 райони з центрами у Луцьку, Володимирі-Волинському, Ковелі та Камені-Каширському. Враховуючи зміни в адміністративно-територіальному устрої, наказом Національної поліції України затверджено нову організаційно-штатну структуру територіальних підрозділів ГУНП у Волинській області.Тож нині в нас – чотири територіальні підрозділи поліції. 

Зокрема, до складу Ковельського районного управління поліції увійшли підрозділи, які базувалися в Шацькому, Любомльському, Турійському, Старовижівському, Ратнівському і Ковельському районах. Це шість підрозділів, які об'єдналися в одне ціле. Тепер це - єдиний механізм, який повинен злагоджено працювати, забезпечувати швидке реагування на всі повідомлення, об'єктивність і надання правильних сервісних послуг, яких від нас очікують громадяни. 

Як правильно організувати роботу такого великого механізму? У мене є чотири заступники, функціональні обов'язки яких розподілені по кожному напрямку. Крім цього, є й інші працівники, які зонально закріплені за тією чи іншою територією. Всі питання ми розглядаємо на оперативних нарадах, щодня моніторимо ситуацію на місцях. Загальний процес управління не змінився, залишились ті самі завдання, виклики, просто весь особовий склад об'єднався в один колектив, який керується Ковельським районним управлінням поліції.

– Андрію Анатолійовичу, наскільки тісною є співпраця з новоутвореними органами місцевої влади, громадськістю?

– Ефективність роботи поліції значною мірою залежить від взаємодії з громадою, тож співпраця з органами влади та місцевого самоврядування однозначно є. На території обслуговування Ковельського управління поліції є 23 об'єднаних територіальних громади, підтримуємо тісний зв'язок з їх очільниками, з'ясовуємо проблематику, адже мешканці територіальної громади, як ніхто інший, чітко володіють ситуацією на місцях, знають проблемні питання, вирішення яких потребують втручання правоохоронців. 

Дуже важливим, на мою думку, є функціонування камер відеоспостереження по всіх територіальних громадах Ковельщини, акумулювання даних в єдину систему відеонагляду. Досвід показує, що такий формат роботи ефективний, дає свої позитивні результати, сприяє у розкритті та попередженні злочинів і правопорушень. Зокрема, нещодавно за допомогою відеокамер встановили осіб і транспортні засоби, які причетні до крадіжки деревини дуба в Старовижівській громаді, а також куди збували незаконну деревину. Зараз проводяться слідчі дії для того, щоб особам оголосити про підозру і скерувати кримінальне провадження до суду за цими фактами. Хочеться значно збільшити кількість таких відеокамер, бо вони реально дають позитивний результат, поліпшують безпеку громадян. 

У більшості ОТГ з ініціативи Національної поліції було прийнято Комплексну програму профілактики правопорушень, передбачаються спільні проєкти щодо виділення коштів для встановлення систем відеонагляду для спільної боротьби з правопорушеннями, які відбуваються на територіях громад. 

Днями відбулася зустріч при голові Ковельської райдержадміністрації Ольги Черен за участю представників 23 територіальних громад, поліції. Під час наради було обговорено ряд важливих питань, зокрема, дотримання карантинних заходів щодо профілактики пандемії коронавірусу.

Ми маємо взаєморозуміння і постійно розвиваємо таку співпрацю.

– Читачів газети  найперше цікавить, яку допомогу можна отримати від поліції у разі необхідності, до кого звертатися, куди телефонувати. Чи збереглася така важлива ланка у службі правопорядку, як дільничні інспектори поліції, наскільки повно вона укомплектована кадрами?

– У разі потреби варто звертатися на лінію "102". Є єдиний call-центр Національної поліції, де оператор приймає повідомлення і передає на той чи інший підрозділ для відповідного реагування.

Якщо говорити про сільські населені пункти, то в нас вони невеликі і люди один одного добре знають. Користуючись нагодою, хочу звернутись до свідомих громадян: якщо ви бачите, що в селі з'явилися чужі люди, щось купують, когось шукають,  то ми  просимо повідомляти про них поліцейському офіцеру громади або телефонувати за номером "102". Працівники поліції виїдуть туди і перевірять інформацію. Можливо, така пильність допоможе вберегти від крадіжок чиєсь майно, незаконного заволодіння транспортом тощо. 

Національною поліцією України ініційовано проєкт "Поліцейський офіцер громади". Завдання офіцера громад дуже схоже на роботу  дільничних, хоча є  відмінності. Поліцейський офіцер громади цілодобово знаходиться на території ОТГ, забезпечений транспортом, зброєю, паливно-мастильними матеріалами, він працює і проживає на території ОТГ, безпосередньо контактує з місцевою владою, мешканцями. при потребі люди звертаються до нього за допомогою.

В Ковельському районному управлінні поліції нині 17 поліцейських офіцерів громади.

– Як Ви вважаєте, боротьба з корупцією на Ковельщині і Волині ефективна? Яких заходів слід вжити, щоб викоренити корупцію повністю з нашого життя чи це нереально?

– Якщо ви уважно спостерігаєте за напрямком діяльності держави щодо боротьби з корупцією, то можете бачити, що створюються відповідні державні органи, які спрямовані на виявлення і припинення цього ганебного явища. Вони звітують про свої результати роботи, вживають відповідні заходи. Беззаперечно, ми й самостійно виявляємо тих працівників поліції, які не повинні перебувати в наших рядах, вживаємо кардинальні заходи. В національній поліції створені відділи внутрішньої безпеки, які також займаються тим, аби виявити та викорінити подібне у наших лавах.

– Кілька слів про Вашу сім'ю, родину, захоплення, інтереси.

– Взагалі я людина різностороння. Ще в шкільні роки відвідував різні гуртки і секції. Дуже любив футбол, волейбол, баскетбол, цікавився художнім мистецтвом. Сьогодні, на жаль, немає вдосталь вільного часу, щоб продовжувати активно займатися спортом, але коли є можливість, то обов'язково роблю це. Та найбільше люблю приділяти увагу сім'ї, проводити час із рідними і дорогими моєму серцю людьми. Мені пощастило, що вдома маю надійний тил, адже дружина й син розуміють специфіку моєї роботи і завжди підтримують. 

– Пане Андрію, незважаючи на молодий вік, Ви маєте неабиякий життєвий досвід, чимало досягли в житті. В чому секрет Вашого успіху?

– Мабуть, найбільший секрет в тому, що його немає (посміхається, – авт.). Коли ставиш перед собою ціль, її треба досягати. Коли береш на себе певні зобов'язання, ти повинен їх виконувати.  Я звик так жити і працювати.  Завжди намагаюсь серйозно і компетентно розв'язувати будь-які питання, детально вивчити проблему перед її вирішенням. Хоча в роботі поліцейського ніколи немає однакової стандартної ситуації, тому нерідко виникає необхідність швидко реагувати, приймати відповідальні та зважені рішення.

– Дякуємо за цікаву та змістовну розмову, Андрію Анатолійовичу.

– В свою чергу, я теж хочу подякувати за спілкування і висловити готовність до подальшої співпраці з вашим виданням. 

Світлана  ЛЯШУК.

Записала 

Світлана ТРОЦЮК.

На ЗНІМКУ: начальник Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області Андрій Литвин.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА. 

На початку року особовому складу Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області представлено нового очільника, яким став майор поліції Андрій Литвин. Сьогодні Андрій Анатолійович – гість нашої газети.

– Пане  Андрію, на початку нашої розмови хочемо попросити Вас коротко розповісти читачам газети про свій життєвий шлях. 

– Народився я в селі Льотниче Володимир-Волинського району. Закінчив Нововолинський ліцей-інтернат за напрямком хімія-біологія, Львівський державний університет внутрішніх справ, вступив до магістратури. Ще під час навчання почав працювати дізнавачем Луцького міського відділу міліції. Згодом вирішив отримати ще й вищу економічну освіту, яку здобув у Східноєвропейському університеті ім. Лесі Українки.

Мама – медсестра, працює у Володимир-Волинському медичному територіальному медоб'єднанні, батько працював в колгоспі, зараз займається агробізнесом. Одружений, разом з дружиною виховуємо сина-другокласника. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 70

Серед безцінних скарбів нашої синьоокої Волині є ліси – оповиті легендами, оспівані у піснях та художніх творах. Наш край зачаровує смарагдовою ковдрою кремезних дубів, крислатих ясенів та кленів, густих лип, струнких берізок, вічнозелених сосен та ялинок. Ліс вабить до себе в будь-яку пору року неймовірною красою, цілющим повітрям, багатим світом флори і фауни, тут – справжнє місце сили, яке зцілює, наповнює життєдайною енергією, заспокоює. Крім цього, ліс є годувальником для багатьох наших земляків. 

Неоціненний дар природи щодня плекають лісівники. Про їх повсякденну роботу в інтерв'ю нашій газеті розповів  директор державного підприємства  "Ковельське лісове господарство" Віктор ДАНИЛЮК. 

– Вікторе Петровичу, які основні напрямки діяльності Вашого підприємства? 

– Господарська діяльність підприємства спрямована на вирощування високопродуктивних насаджень, одержання деревини для народного господарства, охорону лісу від пожеж, шкідників і хвороб, проведення інших заходів в цілях раціонального використання і відтворення лісових ресурсів.

Головне завдання нашого підприємства – безперервне, раціональне, невиснажливе використання лісових ресурсів та їх розширене відтворення.

Варто зазначити, що у 2019 році ДП "Ковельське лісове господарство" отримало сертифікат за схемою FSC (Лісової Наглядової Ради). Головною мотивацією проведення лісової сертифікації є прагнення ДП "Ковельське лісове господарство" отримати підтвердження високого рівня ведення лісового господарства від незалежної міжнародної організації, наблизити рівень соціальних стандартів лісогосподарського виробництва до європейських та отримати новітні знання і практичні навички ведення екологічно орієнтованого лісівництва. 

– Загальна площа ДП "Ковельське лісове господарство" – 25659 гектарів, до складу лісгоспу входить сім лісництв. Ці масиви потребують щоденної людської праці. Проаналізуйте економічні показники очолюваного Вами  підприємства за минулий рік.

– Не секрет, що могутні ліси виростають з насіння. Його збір – перший етап у ланцюжку вирощення лісу. Аби мати вдосталь посадкового матеріалу, нашими працівниками в 2020 році було заготовлено 44 кг насіння сосни, 1000 кг жолудів дуба звичайного, 400 кг жолудів дуба червоного, а також насіння інших листяних порід – 144 кг.

За матеріалами осінньої інвентаризації на лісових розсадниках підприємства було вирощено 886 тис. стандартних сіянців, які в подальшому будуть використані для лісовідновлення.

Сьогодні зростає попит на декоративний матеріал, який все частіше використовують для озеленення населених пунктів, територій підприємств та організацій, приватних садиб. У нашому розсаднику вирощуємо 30 видів декоративних рослин, а це – 12 тисяч саджанців. В асортименті є туї, самшит, різні види ялівцю, ялинки, а також гінкго дволопатеве, метасеквойя, дугласія, тюльпанове дерево, гібіскус сирійський, багряник японський, які користуються неабиякою популярністю, їх охоче купують для озеленення. 

В 2020 році здійснено лісовідновлення на  площі 176,6 га, в тому числі лісові культури на площі 89,6 га, сприяння природному відновленню – 39,2 га, 47,8 га залишено під природне відновлення. Також для забезпечення потреб населення у новорічних ялинках створено 3,6 га плантацій новорічних ялинок.

Для забезпечення якісного вирощування лісових культур та природного відновлення  проведено догляд на площі 544 га.

Щоб поліпшити якісний склад лісів, їх оздоровлення, посилити захисні властивості проводимо лісогосподарські заходи – рубки догляду за лісом. За 2020 рік їх проведено на площі 230 га.

Санітарні рубки проводимо з метою оздоровлення та посилення біологічної стійкості лісів, запобігання їх захворюванню і пошкодженню. Зараз маємо проблему – спостерігається значне всихання соснових насаджень внаслідок пошкодження їх верхівковим короїдом.  Щоб зменшити розповсюдження цього шкідника, ми провели заходи з поліпшення санітарного стану лісів на площі 1237 га. 

Загалом рубки формування і оздоровлення лісів протягом 2020 року проведено на площі 1501 га, в результаті чого заготовлено 31860 м3 ліквідної деревини.

В 2020 році комплекс робіт із охорони лісів від пожеж дозволив лісівникам зберегти зелені насадження від загорань. Серед протипожежних  заходів  – влаштування  280 км мінералізованих смуг,  а догляд за мінсмугами здійснено на  409 км. Щоб запобігти виникненню лісових пожеж позапланові дороги перекриті шлагбаумами, вздовж доріг встановлено аншлаги на протипожежну і природоохоронну тематику (85 штук).

Поряд з виконанням об'ємних показників значну увагу приділяємо ефективному використанню лісосировинних ресурсів, питанням раціональної розробки і розкряжуванню деревини  (розкряжування – поперечне розрізання стовбура дерева на частини, кряжі, – авт.), суворому дотриманню сортиментної структури, поділяночному виходу лісопродукції.

За 2020 рік підприємством від усіх видів рубок заготовлено 57,063 тис. куб. З них на рубках головного користування заготовлено  25,203 тис. куб. м, що становить 44% від лісосічного фонду 2020 року.

– Згадані вище роботи, звичайно, потребують немалого бюджету.

– Безумовно, виконання всього комплексу запланованих лісогосподарських робіт відбулось завдяки стабільній роботі нашого держлісгоспу по надходженню коштів від реалізації продукції лісу в круглому виді, продукції переробки деревини.

Давайте знову звернемося до цифр. За  2020 рік   чистий  дохід підприємства  від  реалізації  продукції   (робіт, послуг) склав  49,3 млн.  грн.

На лісове і мисливське господарство та охорону навколишнього природного середовища використано 39,4 млн. грн., в т. ч. на лісове і мисливське господарство – 13,9 млн. грн.; на спеціальне використання лісових ресурсів та інші заходи  – 25,5 млн. грн.

Чистий  прибуток  за  2020 рік  становить  1096,0 тис. грн.

За період з початку 2020 року сплачено податків до бюджету та інших обов'язкових платежів в сумі 19704,0 тис. грн., в т. ч. до Державного бюджету – 9069,0 тис. грн., до місцевих бюджетів – 7334,0 тис. грн. (з них  ПДФО – 3697,0  тис. грн. (за  позаминулий рік цей податок становив 1971,0 тис. грн.), сплачено єдиного соціального внеску на суму  3301,0  тис. грн.

Зростає і середньомісячна зарплата одного штатного працівника, за  2020 р. вона становить 13310 грн., що на 1015 грн. більше порівняно з 2019 роком. Ріст заробітної плати штатних робітників відбувається за рахунок діючих систем  доплат і премій, при умові виконання планових показників і обсягів робіт.  Ми зобов'язані значно підняти престиж державної лісової охорони, ефективність лісогосподарського виробництва та якість лісокультурних робіт. 

– Наскільки дошкуляють працівникам лісу самовільні вирубки? Як захищаєте ліс від крадіїв?

– Значна увага лісової охорони постійно приділяється охороні лісу від самовільних рубок. За 2020 рік  лісовою охороною  було складено 33 протоколи про незаконні рубки, виявлені  інші лісопорушення (засмічення лісів відходами, порушення правил пожежної безпеки, порушення правил полювання). 

– Вікторе  Петровичу,  до лісівників, мабуть, часто звертаються за допомогою? Які соціальні ініціативи вдається реалізовувати?

– Протягом минулого року працівникам та пенсіонерам підприємства ми виділяли лісоматеріали для будівництва та ремонту житлових та господарських споруд і будівель за пільговими цінами, пенсіонерам галузі та малозабезпеченим допомагаємо паливними дровами. 

Виділяли лісоматеріали людям, оселі яких потерпіли від пожежі, релігійним громадам, учасникам АТО та ООС. За зверненням об'єднаних територіальних громад надавали посадковий матеріал для озеленення та лісоматеріали. Торік виділяли матеріальну допомогу на лікування, оздоровлення  працівникам та пенсіонерам галузі. Проводили оздоровчу та культмасову роботу.

– Відомо, що у лісовій галузі Ковельщини працює чимало трудових династій, відданих лісовій справі професіоналів. Розкажіть про них.

– На мою думку, сімейні династії – це честь, гордість та надійна опора кожного підприємства, це наше минуле, сьогодення і майбутнє. З покоління в покоління, від батька до сина, від діда до онука свій досвід та знання передають і працівники нашого лісгоспу. 

Ми пишаємося, що у нас трудиться не одна трудова династія, це – родини Карпуків, Бойків, Черняків. Завдяки сумлінності та професіоналізму наших лісівників вдається досягти високих результатів у роботі.

Приємно, що професія лісівника популярна сьогодні й серед молоді, вона актуальна для Волині. На базі Ковельського держлісгоспу  функціонує  три шкільних лісництва, у яких займається 96 учнів.  Такий формат роботи дозволяє виховувати у дітей дбайливе ставлення до природи, розширює і поглиблює їх знання у галузі природничих наук, дає практичні уміння та навички ведення роботи у лісовому господарстві. Школярі беруть активну участь у різноманітних конкурсах, отримують призові місця, охоче вивчають специфіку професії лісівника. Хоч карантин вніс певні корективи у роботу з дітьми, але приємно, що підростає надійна зміна.

– Дякую Вам за цікаву розмову.

Інтерв'ю вела 

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ: директор  ДП "Ковельське лісове господарство" Віктор ДАНИЛЮК; працівники лісгоспу під час посадки лісу.

Фото 

Олега СЛЮСАРЯ.

Серед безцінних скарбів нашої синьоокої Волині є ліси – оповиті легендами, оспівані у піснях та художніх творах. Наш край зачаровує смарагдовою ковдрою кремезних дубів, крислатих ясенів та кленів, густих лип, струнких берізок, вічнозелених сосен та ялинок. Ліс вабить до себе в будь-яку пору року неймовірною красою, цілющим повітрям, багатим світом флори і фауни, тут – справжнє місце сили, яке зцілює, наповнює життєдайною енергією, заспокоює. Крім цього, ліс є годувальником для багатьох наших земляків. 

Неоціненний дар природи щодня плекають лісівники. Про їх повсякденну роботу в інтерв'ю нашій газеті розповів  директор державного підприємства  "Ковельське лісове господарство" Віктор ДАНИЛЮК. 

– Вікторе Петровичу, які основні напрямки діяльності Вашого підприємства? 

– Господарська діяльність підприємства спрямована на вирощування високопродуктивних насаджень, одержання деревини для народного господарства, охорону лісу від пожеж, шкідників і хвороб, проведення інших заходів в цілях раціонального використання і відтворення лісових ресурсів.

Головне завдання нашого підприємства – безперервне, раціональне, невиснажливе використання лісових ресурсів та їх розширене відтворення.

Варто зазначити, що у 2019 році ДП "Ковельське лісове господарство" отримало сертифікат за схемою FSC (Лісової Наглядової Ради). Головною мотивацією проведення лісової сертифікації є прагнення ДП "Ковельське лісове господарство" отримати підтвердження високого рівня ведення лісового господарства від незалежної міжнародної організації, наблизити рівень соціальних стандартів лісогосподарського виробництва до європейських та отримати новітні знання і практичні навички ведення екологічно орієнтованого лісівництва. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 32

Не одне покоління ковельчан у дитинстві із захопленням відвідувало гуртки станції юних натуралістів. Затишне приміщення поблизу ліцею № 7 вабить до себе любителів флори і фауни, адже є справжнім осередком екологічного виховання та любові до природи.

Станцію юних натуралістів нині відвідує понад 400 ковельських школярів. Дівчатка та хлопчики займаються в найрізноманітніших гуртках – «Зелена аптека», «Юні екологи», «Домашні улюбленці», «Природа і фантазія», «Ландшафтний дизайн», «Природа-чарівниця», «Овочеві експерти», «Квіткова планета».

Відвідувати станцію юних натуралістів цікаво, корисно та пізнавально, адже де ще можна роздивитися, як ростуть екзотичні рослини ананас чи кавове дерево, банан чи інжир, гранат, грейпфрукт чи ківі? 

Педагоги разом з вихованцями плекають кожну рослинку, і вони віддячують їм приємними сюрпризами. Зокрема, 8 березня цього року зацвів «станційний» лимон. Юні вихованці позашкільного навчального закладу дбайливо доглядали за деревцем, створюючи йому максимально комфортні умови. І ось у грудні станція натуралістів демонструє успішний результат своєї роботи – величезний, стиглий лимон, який заважив 575 грамів! Діти уважно спостерігали за розвитком фрукта, вели відповідні записи, а дехто з учнів навіть написав дослідницьку роботу.

Світлана ЛЯШУК.

Фото з архіву  станції.

Не одне покоління ковельчан у дитинстві із захопленням відвідувало гуртки станції юних натуралістів. Затишне приміщення поблизу ліцею № 7 вабить до себе любителів флори і фауни, адже є справжнім осередком екологічного виховання та любові до природи.

Станцію юних натуралістів нині відвідує понад 400 ковельських школярів. Дівчатка та хлопчики займаються в найрізноманітніших гуртках – «Зелена аптека», «Юні екологи», «Домашні улюбленці», «Природа і фантазія», «Ландшафтний дизайн», «Природа-чарівниця», «Овочеві експерти», «Квіткова планета».

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 73

на світлинах Велицького сільського голови Віктора Ковальчука

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1068

Я вже й не уявляю рідного Ковеля без мережі ресторанів «Classiс». Улюблений для багатьох заклад з’явився на гастрономічній карті міста 20 років тому. 

За цей час «Classiс» із однієї піцерії на вулиці Міцкевича розвинувся у потужну мережу закладів різного формату та концепцій: чотирьох піцерій «Classiс», італійського кафе «Отто», ресторації «М’ясо та фольклор», Лаунж-бару, кав’ярень Cappuccino. А кафе «Еклер» стало відомим на всю Україну, адже у 2016 році отримало відзнаку програми «Ревізор». 

Заклади Сім’ї ресторанів «Classiс» гості цінують за смачні страви, приготовлені за оригінальною рецептурою, стильні, затишні інтер’єри, привітний персонал, теплу, невимушену атмосферу. Тут можна гарно відзначити особисте свято, відвідати пізнавальний гастро-вечір чи розважальну вечірку або просто зустрітися з друзями. Не сумуватимуть і наймолодші відвідувачі, для яких подбали про дозвілля в просторих ігрових кімнатах та на дитячих майданчиках. Посмакувати улюбленими стравами можна вдома, в офісі – автомобілі та скутери з упізнаваними логотипами швидко доставлять ваше замовлення в будь-який куточок міста.

Успішний розвиток мережі відіграє значну економічну та соціальну роль для ковельчан, адже створюються робочі місця, наповнюється бюджет міста. Активною є участь засновників мережі у розбудові інфраструктури та благоустрою Ковеля – упорядковано прилеглі до закладів території, облаштовано кілька паркувальних майданчиків, газони, висаджено дерева. Щороку команда «Classic» долучається до прибирання міста.

Уже кілька років ковельчани милуються пишним рожевим цвітом екзотичних дерев – сакур. А першими реалізували ідею прикрасити вулиці Ковеля деревами японської вишні саме засновники Сім’ї ресторанів «Classic».

Команда «Classiс» небайдужа і до міських соціальних проєктів, проводить благодійні заходи, а діток тішить майстер-класами з приготування піци. Підтримано й екопроєкт «Горнятко своє носи з собою», який у Ковелі започаткував молодіжний центр «Місто ідей». Усім відвідувачам, хто купує каву у власне горнятко, пропонується знижка. 

У 2014 р. Сім’я ресторанів «Classic» зробила приємний сюрприз для закоханих – у Ковелі було встановлено металеву конструкцію у вигляді серця, де можна залишати навісні замочки, які символізують почуття закоханих, виступають запорукою їх міцного кохання. Символічний знак «Серце миру» спочатку було встановлено біля піцерії по вулиці Міцкевича, а нещодавно його перенесли у парк імені Тараса Шевченка, де полюбляють відпочивати та фотографуватися закохані пари, а також молодята в день весілля.  

І на досягнутому колектив не зупиняється. З нагоди 20-річчя, яке Сім’я ресторанів «Classiс» відзначає цього року, місто отримало черговий подарунок від мережі – вздовж вулиці Шевченка висаджено алею сакур, для відвідувачів парку  обладнали зручну стоянку для автомобілів. А в парку імені Тараса Шевченка було облаштовано сучасний, комфортний спортивний майданчик з великою кількістю професійних тренажерів, які дозволяють проводити повноцінні тренування на свіжому повітрі людям усіх вікових категорій. 

Приємно, що ковельчани вже активно користуються можливістю займатися фізичними вправами на професійних тренажерах, підтримують здоровий спосіб життя. Дітворі тут також цікаво – новий дитячий майданчик з безпечним покриттям ніколи не буває порожнім.

«Сім’я ресторанів «Classic» – за здоровий спосіб життя та активний відпочинок, ми – за здорову та сильну націю!», – наголошує  «Сlassic» на своїх сторінках в соцмережах.

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ: черговий подарунок місту від Сім’ї ресторанів «Classic» в парку імені Тараса Шевченка.

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА. 

Я вже й не уявляю рідного Ковеля без мережі ресторанів «Classiс». Улюблений для багатьох заклад з’явився на гастрономічній карті міста 20 років тому. 

За цей час «Classiс» із однієї піцерії на вулиці Міцкевича розвинувся у потужну мережу закладів різного формату та концепцій: чотирьох піцерій «Classiс», італійського кафе «Отто», ресторації «М’ясо та фольклор», Лаунж-бару, кав’ярень Cappuccino. А кафе «Еклер» стало відомим на всю Україну, адже у 2016 році отримало відзнаку програми «Ревізор». 

Заклади Сім’ї ресторанів «Classiс» гості цінують за смачні страви, приготовлені за оригінальною рецептурою, стильні, затишні інтер’єри, привітний персонал, теплу, невимушену атмосферу. Тут можна гарно відзначити особисте свято, відвідати пізнавальний гастро-вечір чи розважальну вечірку або просто зустрітися з друзями. Не сумуватимуть і наймолодші відвідувачі, для яких подбали про дозвілля в просторих ігрових кімнатах та на дитячих майданчиках. Посмакувати улюбленими стравами можна вдома, в офісі – автомобілі та скутери з упізнаваними логотипами швидко доставлять ваше замовлення в будь-який куточок міста.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 539

Театр – це особливий, унікальний світ. Він зачаровує, дарує шквал почуттів, захоплює у вир нестримних емоцій. Віднедавна долучитися до театрального мистецтва отримали можливість і ковельчани – уже кілька років в Ковелі діє аматорський експериментальний театр-студія "10 ряд 10 місце". Його засновниця, режисер-постановник і художній керівник Альона Малюга-Мельникова сьогодні є гостем нашої газети.

Народилася пані Альона у місті Ковелі. З дитинства – на сцені. Займалася музикою, народними та бально-спортивними танцями, класичною хореографією. Закінчила школу мистецтв по класу скрипки, фортепіано та вокалу, завжди брала участь в шкільних заходах. Однак постійна зайнятість не завадила добре вчитися, тож школу закінчила із "золотою" медаллю. За роки навчання неодноразово була учасником різноманітних конкурсів та фестивалів, на яких здобувала призові місця, дипломи та відзнаки. 

З юних років писала музику, і в 12-річному віці представила прем'єру власної опери, визнана лауреатом конкурсу композиторів. Один із прадідусів дівчини був чудовим музикантом-скрипалем, тож любов до музики в родині з давніх-давен.

Однак у певний період дівчина музику "поставила на паузу". Своє навчання продовжила в Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова, отримала вищу філологічну освіту, вивчала англійську, німецьку, французьку, польську мови. Не полишали студентку й музи творчості, тому паралельно писала книги, вірші та художні переклади, займалась драматургією в театрі, грала в різноманітних колективах як музикант та вокалістка (зокрема і при циганському театрі "Романс"), виступала в аматорських та професійних студіях.

У нашій розмові пані Альона розповіла, що одним із найяскравіших епізодів її життя в столиці стало знайомство із видатним актором Богданом Ступкою. До Богдана Сильвестровича юна студентка  відважилася звернутися за консультацією в ході написання власної п'єси. На той час Богдан Ступка очолював Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, будучи його художнім керівником. Дівчина багато навчилася в корифея театру і кіно. І в її серці назавжди залишився теплий промінчик пам'яті про легендарного актора, величного Генія, добру і щиру людину. "Відверто сказати, я "оселилася" в  театрі ім. І. Франка, невтомно вбирала практичні знання від майстрів сцени професійного театру", – згадує вона.

Саме за порадою Богдана Ступки дівчина вступила на відділення режисури Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.

У творчій біографії Альони Малюги-Мельникової – десять років роботи куратором Міжнародного театрального фестивалю жіночих монодрам ім. М. Заньковецької "Марія", директором якого є  народна артистка України Лариса Кадирова. В цей період пані Альона змогла поставити дві власні моновистави –  "Жанна Д'Арк – година до страти" та "Марія. На смерть одного Кохання" та представити широкому загалу власну авторську музично-поетичну програму   "Відблиски Срібного Віку". 

А ще вона дебютувала на Віденському балу у Національній Опері України під керівництвом і при підготовці церемоніймейстера Григорія Чапкіса.  Займалась аніматорською діяльністю, організувала власне event-агентство, викладала дітям у театральних школах акторську майстерність та хореографію.

Як режисер відзняла два художніх короткометражних фільми за власним сценарієм, також  писала нариси, репортажі, має публіцистичні та документальні роботи.

Брала участь у театральних виставах та зйомках. У творчому "портфоліо" пані Альони – учбовий театр та кіношкола при університеті ім. І. К. Карпенка-Карого, участь у телесеріалах "Повернення Мухтара", "Легенди бандитської Одеси", "Легенди карного розшуку".

– Я вдячна долі, що мені пощастило зустріти талановитих, творчих, цікавих людей, за те, що у моєму житті з'явився театр, – зазначає Альона Малюга-Мельникова.

– Пані Альоно, ковельський аматорський експериментальний театр-студія "10 ряд 10 місце" розпочав свою діяльність у Ковелі порівняно недавно. Розкажіть про його становлення. 

– З грудня 2017 року почалися репетиції малого складу театру-студії, а 22 січня 2018 року відбулася перша прем'єра – камерна вистава "Крижем", тоді був оголошений набір для усіх бажаючих навчатись та творити. З першого лютого 2018 року для студійців розпочались тренінги, уроки, заняття та репетиції. Ковельський театр-студія обрав собі назву – "10 ряд 10 місце".

Зараз зібралась чудова команда творчих, амбітних, інтелектуальних, енергійних людей різного віку та роду зайнятості – у складі театру-студії нині близько 50 учасників. Заради улюбленої справи ці люди не шкодують ні сил, ні власного часу. 

Я  дуже серйозно ставлюся до роботи і ставлю перед акторами досить високі вимоги, незважаючи на те, що вони аматори. Для себе беру найважчі ролі. І приємно, що люди вірять мені та підтримують. 

Дуже цінно, що нас підтримує влада. Театр – комплексне і синтетичне мистецтво, що поєднує в собі велику кількість інших мистецтв, різні форми, види, жанри. Це прекрасно, але театр – надзвичайно затратна річ. Ви навіть не уявляєте, скільки всього потрібно для створення справжнього театру, тим більше, що у Ковелі я розпочала цю справу абсолютно з нуля. Тому ми дуже вдячні міському голові Олегу Кіндеру та його заступнику Ігорю Прокопіву, секретарю міської ради Вірі Федосюк, які завжди відгукуються на наші прохання, є постійними глядачами вистав театру. Щира вдячність – депутатському корпусу, фінансовому управлінню, відділу культури і бухгалтерії міськвиконкому, батьківському комітету студії дитячого театру, благодійному фонду Степана Івахіва "Патріоти Волині" та багатьом іншим людям, які готові допомагати та підтримувати мистецтво у наш непростий час.

– Як підбираєте акторів,  готуєте театральні костюми?

– Талановитих людей із хорошими акторськими задатками відразу помітно. До прикладу, у  нашому театрі є Голос. Саме так – з великої літери. Це наша актриса Оксана Мизовець. Інколи вона не "сяє" на сцені у певній ролі, а грає за кулісами – голосом, який супроводжує чи веде виставу або захід, висловлює думки автора, співає. Багато аматорів розкриваються з часом, пробуючи себе в різних ролях, демонструючи власну манеру акторської гри.

У нас дуже багато молоді. Мені приємно, що уже кілька наших юних учасників театру-студії  обрали для себе шлях професійного актора і вступили у відповідні вищі навчальні заклади.

З часом ми відкрили студію дитячого театру, у якій охоче займаються юні актори від 6 до 16 років. 

Актори можуть використовувати в театрі не лише акторські, а й інші свої здібності, адже в штаті театру лише одна одиниця – режисер. Дуже нам допомагає костюмер Народного дому "Просвіта" Лілія Літвін, ми користуємось допомогою музеїв (Ковельського історичного – директор Маргарита Матвійчук, доглядач фондів – Мирослава Мороз, та Старовижівського краєзнавчого – директор Наталія Ковальчук), багато речей знаходимо у секонд-хенді, дістаємо з горищ та скринь бабусь, отримуємо в дар від наших друзів та глядачів. Серед наших жінок і дівчат – хтось вміє гарно шити, у когось виходить кроїти, хтось добре виготовляє різні вироби hand-made, вміє працювати з декором і оздобленням чи малює, вміє робити зачіски чи гримувати – у театрі потрібно все! Хлопці та чоловіки допомагають по господарській частині. 

Ми завжди можемо звернутись за допомогою до директора художньої школи ім. Андроника Лазарчука Олени Цьомик та художниці Наталії Прокопів, які вже неодноразово виготовляли декорації для вистав театру. Користуючись нагодою, я хочу щиро подякувати усім працівникам та дирекції НД "Просвіта" за чітку, сумлінну роботу, вболівання за спільну працю!

– Яким є творчий доробок театру? Звідки колектив черпає творчу енергію?

– У нашому репертуарі – камерна постановка "Крижем" (інсценізація однойменної новели В. Гребенюка), вистава "Політ журавлів над нетолоченими травами", присвячена пам'яті  жертв Чорнобильської трагедії (за мотивами однойменного оповідання К. Мотрич), вистава-щоденник "Листаючи нетлінні Пам'яті сторінки…"  до Дня Пам'яті та Примирення, вуличний перформанс-експромт – "Імпровізаційні сюжети за мотивами казок та мультфільмів" – спеціально для ярмарку ремесел "100 ідей для дітей" (проект ГО "Велика Ідея"), історичний перформанс та історична вистава у середньовічному стилі "Легенда про Ковель" –  до Дня міста та на честь 500-річчя здобуття Ковелем Магдебурзького права, музична комедія "Сорочинський ярмарок", вистава-диптих за творами Ліни Костенко "Берестечко" та "Маруся Чурай"  "Несказане лишилось несказанним…", документально-драматична постановка-verbatim "По той бік воєнної хроніки…" – до 75-ї річниці з дня визволення міста Ковеля від нацистських загарбників, новелістична трилогія "Поки прядеться нитка..." (за творами Віктора Гребенюка "Вітер після бурі", "Чужий", "Крижем" та "Ефект Вертера"), мюзикл "Снігова королева", драматично-пластична інсталяція до Дня вшанування учасників ліквідації на ЧАЕС, а ще – моновистави, інтерактивні анімаційні програми для дітей та ін.

Крім того, театр завжди охоче долучається до соціальних проєктів: ми  проводимо благодійні програми для дітей з малозабезпечених сімей та для дітей, сім'ї яких потрапили у складні життєві обставини, разом зі службою у справах дітей і міським центром соціальних служб для сім'ї, ми є бажаними гостями для вихованців ДУ "Ковельська виховна колонія". Театр презентує вистави вихованцям військового ліцею міста Ковеля, я проводжу майстер-класи для школярів, ознайомлюючи їх з професіями актора та режисера.

Приємно, що ковельські глядачі дуже тепло сприйняли наші виступи, вистави збирають аншлаги, люди чекають нових прем'єр, нових проєктів. Зимову казку "Снігова королева", яка повторно з аншлагами йшла у лютому, за три дні переглянули більше тисячі діток та дорослих. Це неабияк надихає і спонукає до нових звершень.

Дуже велику роль для нас відіграють фестивалі аматорських театрів, які дають можливість виступати на професійних сценах. Ми брали участь вже у двох фестивалях – один був Всеукраїнським, у Києві (Theatre Day Fest), а другий – міжнародним, у Черкасах (Fortuna Fest). З обох фестивалів театр повернувся з відзнаками та нагородами.

– Наймасштабнішою роботою Вашого колективу можна назвати…

– …історичну виставу "Легенда про Ковель", у якій взяли участь 100 осіб! Крім наших акторів (їх було тоді 50 чоловік), ще були задіяні інші колективи – вокальні (фольклорний гурт "Намисто", кер. Наталія Гончар) та танцювальні (студія сучасного танцю "Пірует", кер. Марина Приц, народний художній  ансамбль танцю "Барвінок", кер. Любов Ризванюк), учасники клубу НПВ "Волинська Січ" (м. Ковель) та лицарського клубу "Айна Бера" (м. Луцьк), етномультиінструменталіст Андрій Ляшук. Для цієї постановки я спеціально писала поему у середньовічному стилі на основі "Балади про Ковель" місцевої поетеси Олени Мокроусової, а мої актори вчились виконувати старовинні танці XV-XVI ст., битись на шаблях та взаємодіяти з раритетними автентичними предметами побуту того часу.

Втім,   прем'єра дитячого театру – шоу-мюзикл "Снігова Королева" вийшла не менш грандіозною і масштабною. За тривалістю це найбільша  наша вистава, в дорослому складі немає таких довгих вистав – 2 години 20 хвилин. Правда, на повторні покази цього року для дітей дошкільних закладів і шкіл міста ми її трохи скоротили – тепер вистава триває годину сорок. 

Брали участь 57 дітей – віком від 5 до 15 років. У мюзиклі 15 музичних та хореографічних композицій. Всі танці – наші авторські (працювали разом з нашою актрисою – хореографом Оленою Слайко), а україномовні версії пісень, які використовуються у мюзиклі, були написані мною спеціально для цієї вистави і потім ми записали фонограми, аби озвучити персонажів мюзиклу.

– Над яким проєктом театр трудиться зараз?

– Ми готуємо музичну комедію за знаним твором М. Старицького "За двома зайцями".  Це буде друга наша вистава з повноцінним балетом, можна так сказати, – тобто, коли всі танці та хореографічні композиції створюються і виконуються спеціально для конкретної вистави. Адже вже другий рік поспіль з нами співпрацює зразковий ансамбль народного танцю "Дзвіночок" (кер. Інна Темрук). Про прем'єру буде повідомлено додатково.

– Пані Альоно, чим для Вас особисто є театр? Чому обрали цей вид мистецтва?

– Сенс театру – не розвага. В Стародавній Греції це був один з головних факторів суспільного розвитку, наче  квінтесенція усіх релігійних, національних, соціально-етичних, політичних поглядів, напрямків та думок, він мав глибокий соціальний сенс. В кінці спектаклю глядач повинен отримати катарсис – самоочищення через емоції. 

Якось одна з акторок нашого театру Марія Богданович сказала: "Створивши театр у Ковелі, Ви здійснили мрію всього мого життя". Після таких слів хочеться ще більше працювати, щоб дарувати людям радість, позитивні емоції, втілення їх мрій. 

Напередодні Міжнародного дня театру я щиро вітаю усіх прихильників Мельпомени, своїх друзів та колег. Від усього серця бажаю майстрам сцени натхнення, втілення усіх творчих задумів, вдячних шанувальників багатогранного театрального мистецтва!

– Щиро дякую за цікаву розмову, зичу успіхів і процвітання нашому ковельському театру!

Розмову вела 

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ:  Альона МАЛЮГА-МЕЛЬНИКОВА у різні періоди свого творчого життя.

Фото 

з домашнього архіву.

Театр – це особливий, унікальний світ. Він зачаровує, дарує шквал почуттів, захоплює у вир нестримних емоцій. Віднедавна долучитися до театрального мистецтва отримали можливість і ковельчани – уже кілька років в Ковелі діє аматорський експериментальний театр-студія "10 ряд 10 місце". Його засновниця, режисер-постановник і художній керівник Альона Малюга-Мельникова сьогодні є гостем нашої газети.

Народилася пані Альона у місті Ковелі. З дитинства – на сцені. Займалася музикою, народними та бально-спортивними танцями, класичною хореографією. Закінчила школу мистецтв по класу скрипки, фортепіано та вокалу, завжди брала участь в шкільних заходах. Однак постійна зайнятість не завадила добре вчитися, тож школу закінчила із "золотою" медаллю. За роки навчання неодноразово була учасником різноманітних конкурсів та фестивалів, на яких здобувала призові місця, дипломи та відзнаки. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1081

Наприкінці зими дитяча студія аматорського експериментального театру "10 ряд 10 місце" знову представила перед глядачами свою велику роботу – грандіозний шоу-мюзикл "Снігова королева".

 Цього разу театр запрошував на зустріч зі своїми героями маленьких та юних поціновувачів мистецтва. Режисер-постановник та художній керівник аматорського експериментального театру "10 ряд 10 місце"Альона Малюга-Мельникова у розмові з журналістом так підсумувала роботу колективу в "Сніговій королеві":

– Було зіграно три вистави. І щоразу ми із задоволенням тричі бачили перед собою переповнену залу глядачів. Прекрасну зимову казку за цих три дні прийшли подивитись більше тисячі діток та дорослих. Дякуємо вам за щирі емоції, за очі, повні захвату та захоплення, за гарячі овації та теплі відгуки! 

Ми також дуже вдячні всім за підтримку, за допомогу – хто був поряд та брав участь у створенні театрального казкового дива! І якщо актори – дорослі чи дітки – в гарних костюмах на виду на сцені, то ще є багато людей, яких глядач ніколи не бачить, але без їх участі та допомоги вистава не може відбутись. 

Це і наша чарівниця-костюмер та реквізитор Лілія Літвін, і звукооператори та світлооператори  Віталій Дрегель та Володимир Федорук, і технічні працівники усіх напрямків – Олександр Олексюк, Володимир Головницький, Анатолій Мельник, Ірина Цехончук, дівчата-касири, гардеробниці, мої помічники (актори дорослого театру) Михайло Бразінський, Юрій Дацюк – це все незрима варта, яка завжди готова стати на допомогу і підтримати. Щира вдячність моїм творчим однодумцям та друзям, які за першим покликом відгукуються на всі мої ідеї та проєкти – Оксані Мизовець, Олені Слайко, Інні Темрук – всіх і не перерахуєш. Дякую, що ви зі мною!

Висловлюємо вдячність батьківському комітету, дирекції НД "Просвіта", бухгалтерії відділу культури, заступнику міського голови  Ігорю Прокопіву – за постійну підтримку колективу та надану можливість гідно представляти нашу творчість.

До побачення, "Снігова королева" та зима –  настала весна, а з нею на горизонті – нові звершення і прем'єри!

Підготувала 

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ: актори дитячої студії аматорського експериментального театру "10 ряд 10 місце" під час вистави "Снігова королева".

Фото з архіву театру-студії.

Наприкінці зими дитяча студія аматорського експериментального театру "10 ряд 10 місце" знову представила перед глядачами свою велику роботу – грандіозний шоу-мюзикл "Снігова королева".

 Цього разу театр запрошував на зустріч зі своїми героями маленьких та юних поціновувачів мистецтва. Режисер-постановник та художній керівник аматорського експериментального театру "10 ряд 10 місце"Альона Малюга-Мельникова у розмові з журналістом так підсумувала роботу колективу в "Сніговій королеві":

– Було зіграно три вистави. І щоразу ми із задоволенням тричі бачили перед собою переповнену залу глядачів. Прекрасну зимову казку за цих три дні прийшли подивитись більше тисячі діток та дорослих. Дякуємо вам за щирі емоції, за очі, повні захвату та захоплення, за гарячі овації та теплі відгуки! 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 326

Наприкінці минулого року редакція нашої газети оголосила фотоконкурс "Мій домашній улюбленець", за умовами якого нашим читачам варто було надіслати оригінальне фото свого домашнього улюбленця та розповісти про нього. 

Передбачалося, що журі визначить трьох переможців цього конкурсу, але наші читачі надіслали нам такі милі та харизматичні світлини своїх котиків, собачок, кроликів, папужок, що було вирішено нагородити пам'ятними призами шістьох  учасників. Отож, будемо знайомитись

Наприкінці минулого року редакція нашої газети оголосила фотоконкурс "Мій домашній улюбленець", за умовами якого нашим читачам варто було надіслати оригінальне фото свого домашнього улюбленця та розповісти про нього. 

Передбачалося, що журі визначить трьох переможців цього конкурсу, але наші читачі надіслали нам такі милі та харизматичні світлини своїх котиків, собачок, кроликів, папужок, що було вирішено нагородити пам'ятними призами шістьох  учасників. Отож, будемо знайомитись

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 400

З кожним днем наше селище Голоби стає привабливішим, багатшим. Раніше не можна було дочекатися, щоб відбулися якісь зміни. Роками, а  то й десятками літ жителі вулиць Банджі, Бенделіані, Лесі Українки та інших добивалися, аби упорядкували їхні дороги. 

Наприклад, вулиця Банджі – це магістраль до вокзалу, нею поспішають пасажири навіть із сусідніх сіл, а в її калюжах донедавна  можна було намочити взуття. І ось радісна подія – заасфальтована дорога. І рідним героя Афганістану Миколи Банджі приємно, бо вулиця носить його ім'я. 

А про вулицю Лесі Українки то й мови нема – її в першу чергу треба було впорядкувати. Але все впиралось в кошти. Вулиця Мартинюка бере початок з минулого століття. Це наша історія, як же її оминути? Тим більше, вулиця знаходиться в центрі Голоб. Такого ж порятунку потребувала і вулиця Чічіко Бенделіані. Незручно було перед грузинами, які приїжджали, щоб забрати прах Героя Радянського Союзу, бо бруківка на цій вулиці була вся в ямах. Довгий час не була завершена дорога до кладовища по вулиці Шевченка, розпочата раніше. 

І ось тепер проблеми вирішені! Те, про що мріяли й бажали, стало дійсністю. Як за помахом чарівної палички, одна за одною будувались дороги в найкоротший термін, найменше – за тиждень. Чи не диво? От що значить ОТГ! А за асфальт по вулиці Богдана Хмельницького дякуємо землякові Анатолію Брезвіну, який живе в Києві.

Оновився і храм науки. Школа вбралась, як наречена. Вікна-двері – теплозберігаючі, покрівля – під металочерепицею. А скільки радості школярам-спортсменам приніс спортивний майданчик із штучним покриттям. Тільки вчись, школярику, і дякуй тим, хто про тебе дбає. 

Не забули в Голобах й про ветеранів. Клуб для них після капітального ремонту став привабливим, затишним, тут вони проводять своє дозвілля, хор "Червона калина" – репетиції, студенти університету третього віку зустрічаються з лекторами, бібліотекарі організовують різні цікаві заходи. 

Гарно виглядає і зал Будинку мистецтв після ремонту. Бічну стіну прикрашає мистецьке панно, на території встановили гарні лавочки, де можна посидіти, відпочити, послухати музику під час свят. Тішать око декоративні насадження, у затінку "притулилась" велостоянка, територія акуратно викладена плиткою.

Гордістю на всю область є стадіон "Дружба". Тут все необхідне для відпочинку і занять спортом, відбуваються спортивні змагання, різні масові заходи.

Ошатно виглядають наші церкви. На території – екзотичні квіти, ігрові майданчики для дітей, фонтан. Завжди цікаво у нас проходять Різдвяні свята. Про благоустрій територій біля своїх торговельних закладів дбають і підприємці, прибирають, висаджують квіти. Багато господинь вирощують квіти не тільки біля хати, а й на вулиці. Хто йде – гляне вдячно на людську працю. 

Справжній дендропарк на подвір'ї у нашої шановної квітникарки Лідії Петрусенко-Касьянової. Сюди приходять на екскурсію вчителі з учнями, а молодята фотографуються на фоні чудової природи. А хто не знає чарівну "Волинську Голландію", яку започаткувала Лідія Володимирівна, а син продовжує!

А ось мій сусід Віктор Абрамчук кілька років висаджував берізки біля млина, а вони ніяк не приймались. Він же вперто з року в рік продовжував садити і добився свого! Ціла алея берізок з'явилась і укріпила берег водоймища, щоб не руйнувався. І красиво, і корисно.

Якби кожен хоч малу дещицю зробив для блага голобчан у міру можливості, то наше селище було б ще кращим. Не хочеться про це писати, але болить, коли бачиш, що хтось зруйнував, змарнував людську працю або насмітив, де попало. А це ж наш спільний дім, і його треба любити та берегти, як і свій власний.

Валентина ОСТАПЧУК.

l

Уже традиційними наприкінці року стали зустрічі журналістів з керівництвом Голобської ОТГ. Під час нещодавньої такої розмови голова ОТГ Сергій Гарбарук підбив підсумки роботи громади у 2019 році, окреслив плани на майбутнє. Щодо вищезгаданої публікації Валентини Остапчук Сергій Володимирович сказав таке:

– Дякую Валентині Іванівні і таким, як вона, адже легко звертати увагу на недоліки, а до позитивних змін звикаєш швидко. Жителі Голоб не завжди знають про все, що відбувається на теренах громади, тому з охотою дам доповнення до попередньої статті.

У 2019 році започатковано роздільний збір пластику та скла, і ця практика поступово запроваджується у селах нашої громади, що значно впливає на чистоту нашого довкілля. Розпочато будівництво власної виробничої бази ПП "Західбрук", яке спеціалізується на виготовленні залізобетонної продукції (це суттєве наповнення дохідної частини місцевого бюджету). Відрадно, що бруківка, укладена на площі біля Будинку мистецтв, безкоштовно надана цим  підприємством. Завадило реалізації багатьох ідей призупинення видобутку піску Радошинським кар'єром (бюджет недоотримав 670 тисяч гривень). 

До позитивних результатів минулого року варто віднести капітальний ремонт вулиці Заводської, капітальний ремонт вулиці Грушевського в Голобах. Окрім цього, проведені капітальні ремонти покриття вул. Возз'єднання в  Байківцях, вул. Дружби у  Бруховичах, будівництво вуличного освітлення у  Партизанському та вул. О. Громадюка в Голобах.

Розповідаючи про здобутки, не варто забувати й про труднощі, з якими довелося зіткнутися. Ще в 2018 р. з невідомих причин з державного фонду не надійшли кошти на реконструкцію всім відомого стадіону "Дружба". Усі минулорічні письмові, усні звернення до різних інстанцій не дали результатів. І сьогодні понад один мільйон ми винні виконавцю робіт, хоча договір був тристороннім.

Створила соціальну напругу не зовсім правдива інформація про закриття лікарні в Голобах. Скажу відверто, що перебільшений конфлікт не додав життєвої енергії нікому. Відрадно, що вдалося знайти порозуміння між усіма зацікавленими сторонами. На сьогодні щотижня в Голобській лікарні проводиться прийом вузькопрофільними лікарями, що фінансується за кошти місцевого бюджету. 

Охоче підтримуємо добрі ініціативи місцевих жителів. Таким прикладом є встановлення дитячого майданчика в Нужелі. Протягом багатьох років невеличка територія в селі змінювала свій вигляд і призначення: спочатку тут була початкова школа, потім – клуб, а згодом на місці зруйнованої будівлі утворився смітник. Настав час, коли краяни усвідомили свою помилку, розчистили площу й встановили споруди, придбані за кошти ради та жителів села. 

Намагаємося тримати баланс між видимими результатами роботи та іншими довгостроковими вкладеннями. До останніх відношу фінансову підтримку активних і обдарованих дітей й молодіжних ініціатив, встановлення камер відеоспостереження з метою якнайшвидшого реагування на протизаконну поведінку громадян. Щоб пом'якшити перебіг медичної реформи, минулоріч функціонування ФАПів спільно фінансувалося з бюджетів ради та Ковельського МТМО.  

Висловлюю слова вдячності всім, хто підтримав і допомагав впродовж року реалізувати проєкти та плани, які гарно влилися в славний літопис розвитку нашої громади. А тих, хто хоче детальніше дізнатися про те, чим жила громада в 2019 році, запрошую на звіт селищного голови про виконання Програми соціального та економічного розвитку, який відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у лютому пройде в усіх населених пунктах Голобської селищної ради.

Принагідно вітаю всіх, хто разом з нами вступив у 2020 рік! Щиро зичу міцного здоров'я, миру, душевної рівноваги та матеріальних статків. А газеті "Вісті Ковельщини" – й надалі залишатися джерелом неупередженої та правдивої інформації.

Підготувала до друку Світлана ЛЯШУК.

На фотосвітлинах:  прикмети  оновлення Голоб – центру об’єднаної територіальної громади; Голобський селищний голова Сергій Гарбарук з колегами під час проведення акції "Ланцюг єднання" на території Колодяжненської ОТГ.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

З кожним днем наше селище Голоби стає привабливішим, багатшим. Раніше не можна було дочекатися, щоб відбулися якісь зміни. Роками, а  то й десятками літ жителі вулиць Банджі, Бенделіані, Лесі Українки та інших добивалися, аби упорядкували їхні дороги. 

Наприклад, вулиця Банджі – це магістраль до вокзалу, нею поспішають пасажири навіть із сусідніх сіл, а в її калюжах донедавна  можна було намочити взуття. І ось радісна подія – заасфальтована дорога. І рідним героя Афганістану Миколи Банджі приємно, бо вулиця носить його ім'я. 

А про вулицю Лесі Українки то й мови нема – її в першу чергу треба було впорядкувати. Але все впиралось в кошти. Вулиця Мартинюка бере початок з минулого століття. Це наша історія, як же її оминути? Тим більше, вулиця знаходиться в центрі Голоб. Такого ж порятунку потребувала і вулиця Чічіко Бенделіані.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 383

Мальовничу красу,  багатство і щедрість природи, прадавні народні  традиції плекає село Білин Ковельського району. Тут живуть привітні, роботящі й дуже  талановиті люди, які трепетно бережуть скарби української  духовності та культури. 

В атмосфері  мелодійної  української пісні виховувалася й Валентина Повх з Білина. Вона змалку була активною та енергійною, любила декламувати вірші,  у школі її відзначали як здібного організатора масових заходів. Тож недаремно тодішній завідуючий сільським клубом запросив творчу юнку на роботу. 

Свого часу вона закінчила Луцьке училище культури, Рівненський інститут культури. У Будинку культури рідного села жінка працювала п'ятдесят років, 33 з них – директором закладу. За  значний особистий внесок у розвиток національної культури, вагомі творчі здобутки і високий професіоналізм у 2009 році  Валентині Повх присвоєно почесне звання "Заслужений працівник культури України".

Народний фольклорний колектив з Білина "Родина" відомий на всю країну. Біля витоків його створення стояла і Валентина Повх, яка була режисером-постановником в колективі. Весільні обряди, автентичні пісні запали в серця слухачів і Ковельщини, й Волині, неодноразово підкорювали артисти столичну сцену, виступали в Польщі, Білорусі. А ще співучі білинці були гостями  передачі "Фольк-music", брали участь в районних, обласних, всеукраїнських та міжнародних фестивалях.

Гідно продовжує співочі традиції односельчан талановита молодь. Особливою гордістю Валентини Повх є засновані нею дитячі фольклорні гурти "Калинонька" і "Журавлик". Юні виконавці беруть активну участь у заходах, що проводяться у селі і за його межами, неодноразово відзначені нагородами у музичній сфері. Зокрема, гурт "Калинонька" брав участь в гала-концерті Всеукраїнського фестивалю "Червона рута", що проходив у Києві. В 2011 році став лауреатом цього фестивалю.

Нині  пані Валентина – на заслуженому відпочинку, і під час нашої розмови вона тепло згадує роки своєї роботи:

– Скільки масових заходів, концертів проведено в сільському Будинку культури! Я  пишаюся своїми талановитими односельчанами, які залюбки відвідували культурну установу. З ними ми разом організовували дозвілля у рідному селі і щиро тішилися, коли у залі був аншлаг.  

Надійною підтримкою та опорою пані Валентини є чоловік Василь Адамович. Разом вони співають у "Родині", господарюють, виховали трьох дітей, мають восьмеро онуків, двоє правнуків. Василь Адамович – учасник бойових дій, голова ветеранської організації Білинської сільської  ради, заступник голови районної ветеранської організації. 

Підтримує чоловік дружину в реалізації ще одного проєкту – домашнього музею. 

– Ідея створити музей старожитностей в мене назрівала давно. Я дуже люблю все автентичне, українське, маю чимало старовинних предметів побуту. Хотілося  впорядкувати все, гарно оформити експозицію. Віднедавна  на власному подвір'ї маємо невеличку кімнату-музей, куди радо запрошуємо   бажаючих, – розповідає господиня.

У музеї Валентини Повх уже побували рідні, односельчани, гості з Ковеля. Серед експонатів – родинні реліквії, які дуже дорогі серцю пані Валентини. Якось два старовинні рушники, успадковані від матері чоловіка, хотіли купити в Києві, але Валентина Мефодіївна відмовилася від такої угоди.  

На чільному місці – вишитий мамою весільний рушничок, на якому вінчалися Валентина та Василь. Деякі рушники мають уже по сто літ, а древня ступа належала ще прадіду Василя Адамовича. В експозиції також – ікони, вишиті картини та скатертини, ткані рядна, дитяча колиска, ступка з товкачиком, колишня праска, старий серп, ціп, плетені кошики, статуетки. Пам'ятним для подружжя є портрет Тараса Шевченка, який молодятам подарували на весілля. Кожна річ огорнута серпанком спогадів, минулого дружної родини. А в невтомної жінки вже з'явилися нові плани та ідеї по розширенню та розвитку свого музею. 

"Без минулого немає майбутнього" – ця давня істина є основою світогляду героїні нашої публікації. Пані Валентина є справжньою берегинею  українського слова, пише чудові вірші, дуже любить співати. 

– Гарно співала моя мама, Уляна Федорівна. А пісні у виконанні бабусі Ольги Никифорівни навіть приїздили записувати з Луцька. І сьогодні  в Рівненському інституті культури зберігаються записи пісень моєї бабусі.

Валентина Мефодіївна зустріла нас в національному вбранні, майстерно вигаптуваному власноруч. Сорочки вишила собі, чоловікові, дітям, онукам та правнукам. Також власноруч виготовила костюми для дитячо-юнацького фольклорного гурту “Калинонька”.

– Мабуть, від бабусі у мене хист до вишивання. Досі зберігається в родині її вишита сорочка і фартушок, які вона колись мені подарувала, – розповідає жінка. 

 Ще довго линула наша розмова в затишній оселі Валетини Повх. Ми переглядали сімейні фото, говорили про її дитячі роки, прожите і пережите, про моменти спілкування з народною артисткою України Оксаною Пекун під час підготовки та зйомок передачі "Фольк-music", про квіти, в яких влітку потопає оселя Повхів. 

l

Вчора, 29 січня, Заслужений працівник культури України Валентина Повх з Білина відзначила 70-річний ювілей.

– Я – щаслива жінка, бо маю велику дружну родину, повагу і любов від чоловіка, дітей, онуків та правнуків, односельчан, а професійне життя присвятила улюбленій роботі, – зазначила ювілярка і продовжила: 

– Моя мама, мудра сільська жінка, не раз мені казала: "Завжди роби людям добро, дитино". Ці мамині слова є дороговказом усього мого життя і завжди допомагають обирати вірний шлях.

l

Колектив редакції газети "Вісті Ковельщини" щиро вітає Вас, Валентино Мефодіївно, з ювілеєм! Нехай Господь дарує Вам довгі,  щасливі, натхненні роки життя, міцне здоров'я, радість, родинний затишок, здійснення всіх планів та мрій! Хай Ваші високий професіоналізм, організаторські здібності, людяність і доброта, творчість і талант й надалі сприяють культурному розвитку рідного краю!

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ: Заслужений працівник культури України Валентина ПОВХ разом з чоловіком Василем Адамовичем; у домашньому музеї; експонати, дбайливо зібрані Валентиною Повх; ювіляр дає інтерв’ю журналістам.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Мальовничу красу,  багатство і щедрість природи, прадавні народні  традиції плекає село Білин Ковельського району. Тут живуть привітні, роботящі й дуже  талановиті люди, які трепетно бережуть скарби української  духовності та культури. 

В атмосфері  мелодійної  української пісні виховувалася й Валентина Повх з Білина. Вона змалку була активною та енергійною, любила декламувати вірші,  у школі її відзначали як здібного організатора масових заходів. Тож недаремно тодішній завідуючий сільським клубом запросив творчу юнку на роботу. 

Свого часу вона закінчила Луцьке училище культури, Рівненський інститут культури. У Будинку культури рідного села жінка працювала п'ятдесят років, 33 з них – директором закладу. За  значний особистий внесок у розвиток національної культури, вагомі творчі здобутки і високий професіоналізм у 2009 році  Валентині Повх присвоєно почесне звання "Заслужений працівник культури України".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 297