З кожним днем наше селище Голоби стає привабливішим, багатшим. Раніше не можна було дочекатися, щоб відбулися якісь зміни. Роками, а  то й десятками літ жителі вулиць Банджі, Бенделіані, Лесі Українки та інших добивалися, аби упорядкували їхні дороги. 

Наприклад, вулиця Банджі – це магістраль до вокзалу, нею поспішають пасажири навіть із сусідніх сіл, а в її калюжах донедавна  можна було намочити взуття. І ось радісна подія – заасфальтована дорога. І рідним героя Афганістану Миколи Банджі приємно, бо вулиця носить його ім'я. 

А про вулицю Лесі Українки то й мови нема – її в першу чергу треба було впорядкувати. Але все впиралось в кошти. Вулиця Мартинюка бере початок з минулого століття. Це наша історія, як же її оминути? Тим більше, вулиця знаходиться в центрі Голоб. Такого ж порятунку потребувала і вулиця Чічіко Бенделіані. Незручно було перед грузинами, які приїжджали, щоб забрати прах Героя Радянського Союзу, бо бруківка на цій вулиці була вся в ямах. Довгий час не була завершена дорога до кладовища по вулиці Шевченка, розпочата раніше. 

І ось тепер проблеми вирішені! Те, про що мріяли й бажали, стало дійсністю. Як за помахом чарівної палички, одна за одною будувались дороги в найкоротший термін, найменше – за тиждень. Чи не диво? От що значить ОТГ! А за асфальт по вулиці Богдана Хмельницького дякуємо землякові Анатолію Брезвіну, який живе в Києві.

Оновився і храм науки. Школа вбралась, як наречена. Вікна-двері – теплозберігаючі, покрівля – під металочерепицею. А скільки радості школярам-спортсменам приніс спортивний майданчик із штучним покриттям. Тільки вчись, школярику, і дякуй тим, хто про тебе дбає. 

Не забули в Голобах й про ветеранів. Клуб для них після капітального ремонту став привабливим, затишним, тут вони проводять своє дозвілля, хор "Червона калина" – репетиції, студенти університету третього віку зустрічаються з лекторами, бібліотекарі організовують різні цікаві заходи. 

Гарно виглядає і зал Будинку мистецтв після ремонту. Бічну стіну прикрашає мистецьке панно, на території встановили гарні лавочки, де можна посидіти, відпочити, послухати музику під час свят. Тішать око декоративні насадження, у затінку "притулилась" велостоянка, територія акуратно викладена плиткою.

Гордістю на всю область є стадіон "Дружба". Тут все необхідне для відпочинку і занять спортом, відбуваються спортивні змагання, різні масові заходи.

Ошатно виглядають наші церкви. На території – екзотичні квіти, ігрові майданчики для дітей, фонтан. Завжди цікаво у нас проходять Різдвяні свята. Про благоустрій територій біля своїх торговельних закладів дбають і підприємці, прибирають, висаджують квіти. Багато господинь вирощують квіти не тільки біля хати, а й на вулиці. Хто йде – гляне вдячно на людську працю. 

Справжній дендропарк на подвір'ї у нашої шановної квітникарки Лідії Петрусенко-Касьянової. Сюди приходять на екскурсію вчителі з учнями, а молодята фотографуються на фоні чудової природи. А хто не знає чарівну "Волинську Голландію", яку започаткувала Лідія Володимирівна, а син продовжує!

А ось мій сусід Віктор Абрамчук кілька років висаджував берізки біля млина, а вони ніяк не приймались. Він же вперто з року в рік продовжував садити і добився свого! Ціла алея берізок з'явилась і укріпила берег водоймища, щоб не руйнувався. І красиво, і корисно.

Якби кожен хоч малу дещицю зробив для блага голобчан у міру можливості, то наше селище було б ще кращим. Не хочеться про це писати, але болить, коли бачиш, що хтось зруйнував, змарнував людську працю або насмітив, де попало. А це ж наш спільний дім, і його треба любити та берегти, як і свій власний.

Валентина ОСТАПЧУК.

l

Уже традиційними наприкінці року стали зустрічі журналістів з керівництвом Голобської ОТГ. Під час нещодавньої такої розмови голова ОТГ Сергій Гарбарук підбив підсумки роботи громади у 2019 році, окреслив плани на майбутнє. Щодо вищезгаданої публікації Валентини Остапчук Сергій Володимирович сказав таке:

– Дякую Валентині Іванівні і таким, як вона, адже легко звертати увагу на недоліки, а до позитивних змін звикаєш швидко. Жителі Голоб не завжди знають про все, що відбувається на теренах громади, тому з охотою дам доповнення до попередньої статті.

У 2019 році започатковано роздільний збір пластику та скла, і ця практика поступово запроваджується у селах нашої громади, що значно впливає на чистоту нашого довкілля. Розпочато будівництво власної виробничої бази ПП "Західбрук", яке спеціалізується на виготовленні залізобетонної продукції (це суттєве наповнення дохідної частини місцевого бюджету). Відрадно, що бруківка, укладена на площі біля Будинку мистецтв, безкоштовно надана цим  підприємством. Завадило реалізації багатьох ідей призупинення видобутку піску Радошинським кар'єром (бюджет недоотримав 670 тисяч гривень). 

До позитивних результатів минулого року варто віднести капітальний ремонт вулиці Заводської, капітальний ремонт вулиці Грушевського в Голобах. Окрім цього, проведені капітальні ремонти покриття вул. Возз'єднання в  Байківцях, вул. Дружби у  Бруховичах, будівництво вуличного освітлення у  Партизанському та вул. О. Громадюка в Голобах.

Розповідаючи про здобутки, не варто забувати й про труднощі, з якими довелося зіткнутися. Ще в 2018 р. з невідомих причин з державного фонду не надійшли кошти на реконструкцію всім відомого стадіону "Дружба". Усі минулорічні письмові, усні звернення до різних інстанцій не дали результатів. І сьогодні понад один мільйон ми винні виконавцю робіт, хоча договір був тристороннім.

Створила соціальну напругу не зовсім правдива інформація про закриття лікарні в Голобах. Скажу відверто, що перебільшений конфлікт не додав життєвої енергії нікому. Відрадно, що вдалося знайти порозуміння між усіма зацікавленими сторонами. На сьогодні щотижня в Голобській лікарні проводиться прийом вузькопрофільними лікарями, що фінансується за кошти місцевого бюджету. 

Охоче підтримуємо добрі ініціативи місцевих жителів. Таким прикладом є встановлення дитячого майданчика в Нужелі. Протягом багатьох років невеличка територія в селі змінювала свій вигляд і призначення: спочатку тут була початкова школа, потім – клуб, а згодом на місці зруйнованої будівлі утворився смітник. Настав час, коли краяни усвідомили свою помилку, розчистили площу й встановили споруди, придбані за кошти ради та жителів села. 

Намагаємося тримати баланс між видимими результатами роботи та іншими довгостроковими вкладеннями. До останніх відношу фінансову підтримку активних і обдарованих дітей й молодіжних ініціатив, встановлення камер відеоспостереження з метою якнайшвидшого реагування на протизаконну поведінку громадян. Щоб пом'якшити перебіг медичної реформи, минулоріч функціонування ФАПів спільно фінансувалося з бюджетів ради та Ковельського МТМО.  

Висловлюю слова вдячності всім, хто підтримав і допомагав впродовж року реалізувати проєкти та плани, які гарно влилися в славний літопис розвитку нашої громади. А тих, хто хоче детальніше дізнатися про те, чим жила громада в 2019 році, запрошую на звіт селищного голови про виконання Програми соціального та економічного розвитку, який відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у лютому пройде в усіх населених пунктах Голобської селищної ради.

Принагідно вітаю всіх, хто разом з нами вступив у 2020 рік! Щиро зичу міцного здоров'я, миру, душевної рівноваги та матеріальних статків. А газеті "Вісті Ковельщини" – й надалі залишатися джерелом неупередженої та правдивої інформації.

Підготувала до друку Світлана ЛЯШУК.

На фотосвітлинах:  прикмети  оновлення Голоб – центру об’єднаної територіальної громади; Голобський селищний голова Сергій Гарбарук з колегами під час проведення акції "Ланцюг єднання" на території Колодяжненської ОТГ.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

З кожним днем наше селище Голоби стає привабливішим, багатшим. Раніше не можна було дочекатися, щоб відбулися якісь зміни. Роками, а  то й десятками літ жителі вулиць Банджі, Бенделіані, Лесі Українки та інших добивалися, аби упорядкували їхні дороги. 

Наприклад, вулиця Банджі – це магістраль до вокзалу, нею поспішають пасажири навіть із сусідніх сіл, а в її калюжах донедавна  можна було намочити взуття. І ось радісна подія – заасфальтована дорога. І рідним героя Афганістану Миколи Банджі приємно, бо вулиця носить його ім'я. 

А про вулицю Лесі Українки то й мови нема – її в першу чергу треба було впорядкувати. Але все впиралось в кошти. Вулиця Мартинюка бере початок з минулого століття. Це наша історія, як же її оминути? Тим більше, вулиця знаходиться в центрі Голоб. Такого ж порятунку потребувала і вулиця Чічіко Бенделіані.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 41

Мальовничу красу,  багатство і щедрість природи, прадавні народні  традиції плекає село Білин Ковельського району. Тут живуть привітні, роботящі й дуже  талановиті люди, які трепетно бережуть скарби української  духовності та культури. 

В атмосфері  мелодійної  української пісні виховувалася й Валентина Повх з Білина. Вона змалку була активною та енергійною, любила декламувати вірші,  у школі її відзначали як здібного організатора масових заходів. Тож недаремно тодішній завідуючий сільським клубом запросив творчу юнку на роботу. 

Свого часу вона закінчила Луцьке училище культури, Рівненський інститут культури. У Будинку культури рідного села жінка працювала п'ятдесят років, 33 з них – директором закладу. За  значний особистий внесок у розвиток національної культури, вагомі творчі здобутки і високий професіоналізм у 2009 році  Валентині Повх присвоєно почесне звання "Заслужений працівник культури України".

Народний фольклорний колектив з Білина "Родина" відомий на всю країну. Біля витоків його створення стояла і Валентина Повх, яка була режисером-постановником в колективі. Весільні обряди, автентичні пісні запали в серця слухачів і Ковельщини, й Волині, неодноразово підкорювали артисти столичну сцену, виступали в Польщі, Білорусі. А ще співучі білинці були гостями  передачі "Фольк-music", брали участь в районних, обласних, всеукраїнських та міжнародних фестивалях.

Гідно продовжує співочі традиції односельчан талановита молодь. Особливою гордістю Валентини Повх є засновані нею дитячі фольклорні гурти "Калинонька" і "Журавлик". Юні виконавці беруть активну участь у заходах, що проводяться у селі і за його межами, неодноразово відзначені нагородами у музичній сфері. Зокрема, гурт "Калинонька" брав участь в гала-концерті Всеукраїнського фестивалю "Червона рута", що проходив у Києві. В 2011 році став лауреатом цього фестивалю.

Нині  пані Валентина – на заслуженому відпочинку, і під час нашої розмови вона тепло згадує роки своєї роботи:

– Скільки масових заходів, концертів проведено в сільському Будинку культури! Я  пишаюся своїми талановитими односельчанами, які залюбки відвідували культурну установу. З ними ми разом організовували дозвілля у рідному селі і щиро тішилися, коли у залі був аншлаг.  

Надійною підтримкою та опорою пані Валентини є чоловік Василь Адамович. Разом вони співають у "Родині", господарюють, виховали трьох дітей, мають восьмеро онуків, двоє правнуків. Василь Адамович – учасник бойових дій, голова ветеранської організації Білинської сільської  ради, заступник голови районної ветеранської організації. 

Підтримує чоловік дружину в реалізації ще одного проєкту – домашнього музею. 

– Ідея створити музей старожитностей в мене назрівала давно. Я дуже люблю все автентичне, українське, маю чимало старовинних предметів побуту. Хотілося  впорядкувати все, гарно оформити експозицію. Віднедавна  на власному подвір'ї маємо невеличку кімнату-музей, куди радо запрошуємо   бажаючих, – розповідає господиня.

У музеї Валентини Повх уже побували рідні, односельчани, гості з Ковеля. Серед експонатів – родинні реліквії, які дуже дорогі серцю пані Валентини. Якось два старовинні рушники, успадковані від матері чоловіка, хотіли купити в Києві, але Валентина Мефодіївна відмовилася від такої угоди.  

На чільному місці – вишитий мамою весільний рушничок, на якому вінчалися Валентина та Василь. Деякі рушники мають уже по сто літ, а древня ступа належала ще прадіду Василя Адамовича. В експозиції також – ікони, вишиті картини та скатертини, ткані рядна, дитяча колиска, ступка з товкачиком, колишня праска, старий серп, ціп, плетені кошики, статуетки. Пам'ятним для подружжя є портрет Тараса Шевченка, який молодятам подарували на весілля. Кожна річ огорнута серпанком спогадів, минулого дружної родини. А в невтомної жінки вже з'явилися нові плани та ідеї по розширенню та розвитку свого музею. 

"Без минулого немає майбутнього" – ця давня істина є основою світогляду героїні нашої публікації. Пані Валентина є справжньою берегинею  українського слова, пише чудові вірші, дуже любить співати. 

– Гарно співала моя мама, Уляна Федорівна. А пісні у виконанні бабусі Ольги Никифорівни навіть приїздили записувати з Луцька. І сьогодні  в Рівненському інституті культури зберігаються записи пісень моєї бабусі.

Валентина Мефодіївна зустріла нас в національному вбранні, майстерно вигаптуваному власноруч. Сорочки вишила собі, чоловікові, дітям, онукам та правнукам. Також власноруч виготовила костюми для дитячо-юнацького фольклорного гурту “Калинонька”.

– Мабуть, від бабусі у мене хист до вишивання. Досі зберігається в родині її вишита сорочка і фартушок, які вона колись мені подарувала, – розповідає жінка. 

 Ще довго линула наша розмова в затишній оселі Валетини Повх. Ми переглядали сімейні фото, говорили про її дитячі роки, прожите і пережите, про моменти спілкування з народною артисткою України Оксаною Пекун під час підготовки та зйомок передачі "Фольк-music", про квіти, в яких влітку потопає оселя Повхів. 

l

Вчора, 29 січня, Заслужений працівник культури України Валентина Повх з Білина відзначила 70-річний ювілей.

– Я – щаслива жінка, бо маю велику дружну родину, повагу і любов від чоловіка, дітей, онуків та правнуків, односельчан, а професійне життя присвятила улюбленій роботі, – зазначила ювілярка і продовжила: 

– Моя мама, мудра сільська жінка, не раз мені казала: "Завжди роби людям добро, дитино". Ці мамині слова є дороговказом усього мого життя і завжди допомагають обирати вірний шлях.

l

Колектив редакції газети "Вісті Ковельщини" щиро вітає Вас, Валентино Мефодіївно, з ювілеєм! Нехай Господь дарує Вам довгі,  щасливі, натхненні роки життя, міцне здоров'я, радість, родинний затишок, здійснення всіх планів та мрій! Хай Ваші високий професіоналізм, організаторські здібності, людяність і доброта, творчість і талант й надалі сприяють культурному розвитку рідного краю!

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ: Заслужений працівник культури України Валентина ПОВХ разом з чоловіком Василем Адамовичем; у домашньому музеї; експонати, дбайливо зібрані Валентиною Повх; ювіляр дає інтерв’ю журналістам.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Мальовничу красу,  багатство і щедрість природи, прадавні народні  традиції плекає село Білин Ковельського району. Тут живуть привітні, роботящі й дуже  талановиті люди, які трепетно бережуть скарби української  духовності та культури. 

В атмосфері  мелодійної  української пісні виховувалася й Валентина Повх з Білина. Вона змалку була активною та енергійною, любила декламувати вірші,  у школі її відзначали як здібного організатора масових заходів. Тож недаремно тодішній завідуючий сільським клубом запросив творчу юнку на роботу. 

Свого часу вона закінчила Луцьке училище культури, Рівненський інститут культури. У Будинку культури рідного села жінка працювала п'ятдесят років, 33 з них – директором закладу. За  значний особистий внесок у розвиток національної культури, вагомі творчі здобутки і високий професіоналізм у 2009 році  Валентині Повх присвоєно почесне звання "Заслужений працівник культури України".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 74

Принц Гаррі та його дружина Меган Маркл, герцог і герцогиня Сассекські, вирішили скласти свої основні обов'язки, пов'язані з королівською родиною. Про це йдеться у їхній спільній заяві, опублікованій в Instagram 8 січня ц. р.

У заяві сказано, що вони планують зняти з себе обов'язки "старших" членів королівської родини та працювати, щоб стати фінансово незалежними, "продовжуючи при цьому повністю підтримувати Її Величність Королеву".

Королева Єлизавета ІІ підтримала рішення герцога та герцогині Сассекських, Гаррі та Меган, скласти королівські повноваження, а також мати власну фінансову незалежність. Відповідну заяву Єлизавети ІІ опублікували на офіційному сайті Дому королівської родини.

Домовленість була досягнута на нараді в Сандрінгемському палаці у графстві Норфолк. Поки для герцога з герцогинею погодили перехідний період, протягом якого вони проводитимуть час у Канаді та Великій Британії.

www.eurointegration.com.ua

www.5.ua

l

Королівство Нідерланди з 1 січня цього року офіційно відмовилися від назви "Голландія", яка вживалася раніше.

"Нідерланди офіційно відмовилися від назви "Голландія". З 1 січня компанії, органи влади, виші та друковані видання почнуть використовувати лише назву "Нідерланди", — йдеться в повідомленні.

У міністерстві закордонних справ Нідерландів відзначили, що це було зроблено для формування уніфікованого національного бренду. У такий спосіб уряд вирішив позбавити країну від кліше, пов'язаного із проституцією та наркотиками. Влада хоче перерозподілити туристичний потік і знизити навантаження на Амстердам, Гарлем і Гаагу, які не можуть впоратися з кількістю туристів.

На реформу назви Нідерланди витратять приблизно 200 тис. євро.

"УКРІНФОРМ".

l

У Німеччині чоловік на блошиному ринку купив старий годинник. Всередині він виявив велику пачку банкнот — німецьких марок. Він обміняв їх у центральному банку та отримав близько 25500 євро. 

Німець виявив 50 тисяч марок у дерев'яних панелях годинника. Він відніс гроші у місцеве державне бюро знахідок. Оскільки 6 місяців ніхто не вимагав гроші, чоловікові дозволили повернути їх назад. Спершу єдина проблема полягала в тому, що банкноти не приймав жоден магазин чи ресторан, оскільки це були німецькі марки — валюта Німеччини до 2001 року. 

Однак чоловік зміг обміняти їх у Центральному банку. Йому довелося сплатити адміністративний збір у розмірі 576 євро. У результаті вартість знахідки чоловіка склала близько 25500 євро.

"УНІАН".

Зібрала Світлана ЛЯШУК.

Принц Гаррі та його дружина Меган Маркл, герцог і герцогиня Сассекські, вирішили скласти свої основні обов'язки, пов'язані з королівською родиною. Про це йдеться у їхній спільній заяві, опублікованій в Instagram 8 січня ц. р.

У заяві сказано, що вони планують зняти з себе обов'язки "старших" членів королівської родини та працювати, щоб стати фінансово незалежними, "продовжуючи при цьому повністю підтримувати Її Величність Королеву".

Королева Єлизавета ІІ підтримала рішення герцога та герцогині Сассекських, Гаррі та Меган, скласти королівські повноваження, а також мати власну фінансову незалежність. Відповідну заяву Єлизавети ІІ опублікували на офіційному сайті Дому королівської родини.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 26

Творчі  зустрічі 

з  читачами

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 43

Депутат Волинської обласної ради Микола Буліга – відомий та досвідчений на Волині політик. У 2015 році був обраний до представницького органу в рідному йому Ковельському окрузі. Він очолює постійну комісію облради  з питань використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. 

Сьогодні Микола БУЛІГА – гість нашої газети. 

– Миколо Миколайовичу, Ви народилися у селі Ситовичі Ковельського району, у звичайній поліській сім'ї. Яким Ви бачили своє майбутнє в дитинстві?

– У дитинстві я себе в майбутньому чомусь бачив винятково у військовій формі. Навіть коли у школі дітей запитували: "Ким хто хоче вирости?", говорив не про космонавта чи пілота, а про генерала. Тому спершу вступав до Києва у вище зенітно-ракетне училище. Проте підвели іспити з математики, то був крах мрії, яку виношував багато років.

Потім служив у Самарканді, іще рік – в Архангельську. Армія розвалювалася на очах. Усе розкрадалося і продавалося. Честь офіцера для багатьох стала порожнім звуком. Тоді я (хоча мав направлення на вступ до військового вишу) назбирав якнайбільше підручників з історії, аби після повернення додому знову спробувати вступити до вишу, тільки вже на мирну професію. Тим паче, що моя мама теж була вчителем. Обрав історію. Те, що до душі. Хоча ніколи не бачив себе у сфері педагогіки, радше – науки.

Однак, коли закінчував навчання, вже був одруженим, і ми чекали народження першої дитини. Тобто: хочеш не хочеш, а мусив думати, як прогодувати сім'ю. Після п'яти років роботи у школі, де викладав географію, історію та правознавство, відклав свій диплом у "довгу шухляду" та вирушив на заробітки. 

Довелося опанувати будівельні спеціальності в Чехії та Словаччині. Освоїв фактично всі будівельні професії. Тамтешні колеги дуже дивувалися, зустрічаючи "чорноробочих" українців із вищою освітою. Але тоді ми так потоваришували, що хороші стосунки підтримуємо до цих пір.

Відверто кажучи, чим би я не займався, – кожну справу маю "пропустити" крізь себе. Байдужості до того, що роблю, не було ніколи. Чи то вчителювання, чи то політика, чи то громадська діяльність. Я вдячний долі, що це все було у моєму житті. З кожного етапу виносиш новий урок. 

–  Ви маєте чималий досвід у громадсько-політичній роботі, успішні в бізнесі.  Що  спонукало балотуватися в обласну раду тоді, у 2015-му?

– Був час, коли я зрозумів, що стомився від політики. До цього мав за плечима досвід активної роботи у виборчих штабах, керівництва виборчим штабом "Нашої України" на Волині у 2010-му,  позачергові парламентські вибори... Потім був бізнес. Споруджував котеджі, освоював нові енергоощадні технології, що згодом привело до діяльності у сфері надання послуг з теплопостачання з альтернативних, тобто відновлюваних, джерел енергії. Волинь має чималий потенціал для розвитку і впровадження нових енергоощадних технологій. Створив кілька підприємств, які працюють у цьому напрямку. 

Згодом змінилася суспільно-політична ситуація. І це, чесно кажучи, спонукало до роздумів. Переломним моментом у прийнятті рішення була, напевне, Революція Гідності. 

– Чи вдалося Вам реалізувати завдання, які ставили перед собою, коли йшли в депутати? 

– Безперечно, хочеться у межах своїх можливостей більше допомогти розвиватися територіям свого округу та й Волині загалом. Багато зроблено, чимало ще належить зробити. Але я ніколи не обіцяю того, чого не можу виконати. Вважаю, що виборці поважають свого обранця не за обіцянки, а за реальні справи. Конкретні результати мають говорити за людину, а не порожні слова.

– Під час 27-ї сесії обласної ради, яка відбулася 17 грудня,  стало відомо, що дев'ять депутатів вийшли з фракції "Солідарність". Натомість частина з них створила депутатську групу "Патріоти Волині". До неї увійшли не лише колишні члени "Солідарності", а й позафракційні обранці громади, серед яких і Ви. Всього в об'єднанні – 10 депутатів. Головою депутатської групи став Володимир Бондар. Яка Ваша думка з приводу нового формування? Чому вирішили поповнити його ряди?  

– Близько року тому мене виключили з "Радикальної партії Олега Ляшка", відтоді я був позафракційним, але вирішив погодитись на запрошення Володимира Бондаря вступити до групи "Патріоти Волині". Задекларовані цілі і завдання співпадають з моїми.

Власне, ціль об'єднання закладено в його назві. Свого часу ми були представниками певних партій, але зараз вважаємо, що політичні партії в Україні не несуть якихось ідеологічних засад, а служать політичним кланам.

Своїм же завданням ми бачимо безпосередньо служіння громаді Волинської області. А практика свідчить, що в команді можна досягнути кращих результатів, ніж самотужки.

Поки ми обговорили засадничі моменти, а конкретні плани ще напрацюємо.

– Волинська обласна рада прийняла Програму підтримки фінансово-господарської діяльності підприємств та установ спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області на 2016-2020 роки. Наскільки Ви, як голова майнової комісії, задоволені цією Програмою і її фінансуванням? 

– Програма загалом надзвичайно хороша,  у ній відображено запити і потреби кожного із підприємств на фінансування. Завдяки Програмі ми маємо зворотний зв'язок із керівниками підприємств. Інша справа  – фінансування. Тобто, кожного року ми закладаємо певні цифри відносно тих потреб, які подають комунальні підприємства. Але вони, на жаль, переважно залишаються нездійсненою метою для цих підприємств. Підприємства декларують свої потреби, ми декларуємо їм підтримку в цих коштах. Але в своїй більшості, на жаль, ці суми не фінансуються. Тобто, далі за залишковим принципом: є кошти  – є кошти, а ми висловлюємо цим підприємствам більше моральну підтримку.  Програма – це наша декларація того, що ми хотіли б бачити разом з керівниками підприємств на кожному підприємстві. Але грошей не вистачає і навіть те, що ми закладаємо, це,  на жаль,  мізер з того, що потребували б підприємства для свого розвитку. 

– На останній сесії Волинської обласної ради депутати вносили зміни до вищезгаданої Програми, які стосувалися дофінансування окремих підприємств. Депутати рекомендували одні підприємства підтримувати, інші – ні. Зокрема, чому комісія не підтримала комунальне підприємство "Волиньпроект"? З чим це пов'язано?

– КП "Волиньпроект" належить до тих підприємств, які залишилися в комунальній власності з тією умовою, що вони будуть повністю на самофінансуванні і самоокупності. Зараз підприємство, яке заявляло про те, що буде самодостатнім, що обласний бюджет не буде нести навантаження від його діяльності, в кінці бюджетного року нам заявляє, що потребує підтримки. Ось в цьому і весь секрет того, чому депутати не підтримали цих прохань. 

І це не підприємство, яке несе соціальне навантаження. Це підприємство, яке покликане заробляти гроші, але чомусь навіть просить їх.

– Пане Миколо, два санаторії області – санаторій матері і дитини "Пролісок" і санаторій "Лісова пісня" отримали нових керівників. Чи задоволені Ви як голова майнової комісії їх роботою?

– Думаю, ще рано оцінювати результати їх роботи. Обидва нові керівники продемонстрували нам своє бажання працювати. Інша справа, нам треба говорити про те, що ми можемо дати, аби бути задоволеними їх роботою. Це говорю на їх захист. З іншого боку, ніхто не відміняв залучення міжнародних грантів, що свого часу було продемонстровано в "Проліску", а в "Лісовій пісні", яка знаходиться біля польського кордону, – сам Бог велів зосередитися на такій роботі. Ми бачимо бажання, бачимо, що ці люди "горять" своєю роботою.

– Останні кадрові призначення в області теж стосуються обласних комунальних установ –  обласного перинатального центру та обласної клінічної лікарні. Обласний перинатальний центр очолила Ірина Горавська, а виконуючим обов'язки  генерального директора обласної клінічної лікарні став Олександр Дудар. Як прокоментуєте ці призначення?

– Наша комісія дотично має відношення до цього – тільки те, що майно цих установ належить до обласної комунальної власності. Рішення по обох кандидатурах керівників приймала конкурсна та профільна комісії. Але багато депутатів обласної ради були так чи інакше задіяні в обговоренні обох кандидатур – в підтримці чи не підтримці їх, в розумінні того, що ці нові люди внесуть в підприємство. Навколо обох підприємств була певна інтрига. Адже обласна клінічна лікарня, де ми бачили для себе досить жорсткі вимоги до конкурсантів, могла отримати керівника, який не мав досвіду роботи на керівних посадах, його якимось чином пропустила конкурсна комісія. Тому, мені здається, що невинесення питання на сесію, а призначення виконуючого обов'язки – доволі зважене, мудре рішення для того, аби  вщухли емоції, щоб дати карт-бланш новому виконуючому обов'язки. 

Це підприємство має понад тисячний колектив висококласних спеціалістів, прекрасну базу, тому навіть за короткий період можна показати зрушення, нові методи і підходи. 

Більш дотичним до нашої комісії було питання перинатального центру, бо цей новий медичний заклад створювався шляхом приєднання дитячої обласної лікарні до перинатального центру.  

– А чому все-таки рішення про приєднання не підтримане сесією, чому воно відкладене?

– Тому що в членів комісії різні підходи, були і "за", і "проти". І жоден з цих підходів не можна було відкидати.  Волинська обласна дитяча лікарня – колектив зі своїми багаторічними традиціями, власною потужною базою. Хтось з депутатів підкреслив на комісії: курка породила яйце, а тепер яйце буде керувати куркою.  Насправді йшлося про те, чи зможе новий керівник без значного досвіду керівної роботи об'єднати ці дві структури.

– Миколо Миколайовичу, і на завершення нашої розмови: чи задоволені роботою майнової комісії, які плани на наступний рік?

– Досконалості немає меж. Але мені приємно відзначити, що з усіх питань, які нам доводилося вирішувати, а були вони часом і спірні, й дискусійні, ми завжди знаходили  здоровий компроміс. 

Підготувала 

Світлана ЛЯШУК.

В публікації використані матеріали ТРК  "Аверс" та ІА "Перший канал соціальних новин".

НА ЗНІМКАХ:  депутат Волинської обласної ради, голова постійної комісії обласної ради  з питань використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області Микола БУЛІГА; під час одного із сесійних засідань Волинської обласної ради.

Депутат Волинської обласної ради Микола Буліга – відомий та досвідчений на Волині політик. У 2015 році був обраний до представницького органу в рідному йому Ковельському окрузі. Він очолює постійну комісію облради  з питань використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. 

Сьогодні Микола БУЛІГА – гість нашої газети. 

– Миколо Миколайовичу, Ви народилися у селі Ситовичі Ковельського району, у звичайній поліській сім'ї. Яким Ви бачили своє майбутнє в дитинстві?

– У дитинстві я себе в майбутньому чомусь бачив винятково у військовій формі. Навіть коли у школі дітей запитували: "Ким хто хоче вирости?", говорив не про космонавта чи пілота, а про генерала. Тому спершу вступав до Києва у вище зенітно-ракетне училище. Проте підвели іспити з математики, то був крах мрії, яку виношував багато років.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 47

Наталія Сеник: "Щоб 

бути успішним, треба 

постійно рухатись вперед"

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 114

22 листопада відбулося пленарне засідання двадцять восьмої сесії Ковельської  районної ради сьомого скликання, яке провів голова районної ради Андрій Броїло.

На початку засідання присутні вшанували хвилиною мовчання наших земляків-волинян Юрія Ярославовича Тишика та Юрія Миколайовича Хоміка, які загинули в зоні проведення АТО/ООС, та всіх, хто загинув на Майдані та на Сході України.

На продовження роботи Андрій Броїло привітав депутатку   Ковельської районної ради Наталію Шайнюк з днем народження, яке вона відсвяткувала в міжсесійний період. 

Андрій Петрович  також вручив Подяку  Ковельської районної ради та райдержадміністрації депутату Валерію Миронюку за сумлінну високопрофесійну працю, вагомий особистий внесок у розвиток сільськогосподарського виробництва на Ковельщині та з нагоди Дня працівників сільського господарства. Почесною грамотою Ковельської районної ради та райдержадміністрації відзначено й депутата Ковельської районної ради Олега Шкоропада за досягнуті  успіхи  у виробництві сільськогосподарської продукції, високий професійний та управлінський рівень у веденні агробізнесу, вагомий особистий внесок у розвиток агропромислового комплексу Ковельщини, турботу про людей праці й відродження українського села та з нагоди Дня працівників сільського господарства.

Андрій Броїло також повідомив про кадрові зміни, які відбулися в міжсесійний період в місцевих організаціях – з жовтня 2019 року начальником Ковельської ДПІ призначено Олександра Володимировича Пащука, якого Андрій Петрович представив присутнім. 

Обравши робочі органи сесії та ухваливши порядок денний сесії із запропонованими змінами, обранці громади згідно з Регламентом мали тридцять хвилин, щоб виголосити свої запити і  запитання. Таким правом, зокрема, скористався депутат Анатолій Корнійчук, який у депутатському запиті просив районну владу посприяти в отриманні інформації про стан справ з несправністю очисних споруд освітнього закладу села Козлиничі. 

Володимир Андросюк виступив з проханням створити комісію і вивчити питання у зв'язку із зверненням жителів Тойкутської сільської ради з приводу вилучення у них земельних ділянок, якими вони користувалися понад 15 років. 

Продовжуючи свій виступ, Володимир Тимофійович розкритикував проведені ремонтні роботи льоху школи села Рокитниця і висловив сумнів щодо правильності використання на ремонт бюджетних коштів. З приводу цього депутат подав відповідний депутатський запит голові районної ради Андрію Броїлу, начальнику Ковельського відділу поліції Івану Тусю та керівнику Ковельської місцевої прокуратури Олександру Бабенкову. Він також висловив пропозицію вивчити це питання, створивши робочу групу з двох комісій – "освітньої" і "бюджетної" із залученням працівників правоохоронних органів.

Із депутатським запитанням виступив Микола Чуль.

Далі депутати приступили до розгляду питань порядку денного, до якого було внесено понад тридцять питань. 

Першим було розглянуто питання "Про звіт голови Ковельської районної ради Броїла А. П. про роботу за період з грудня 2018 року по листопад 2019 року". З інформацією до сесійної трибуни вийшов голова Ковельської районної ради Андрій Броїло. 

Питання було розглянуте на  засіданні усіх постійних комісій, текст звіту був опублікований на офіційному сайті райради та у громадсько-політичній газеті "Вісті Ковельщини", тож депутати вирішили працювати у форматі "запитання-відповіді". Питання було оперативно ухвалене.

Далі присутні заслухали Петра Соловенюка – начальника сектора превенції Ковельського ВП ГУНП у Волинській області, який доповідав про роботу сектора превенції щодо профілактики протиправних діянь в населених пунктах району. 

В ході розгляду питання було обговорено головні аспекти реалізації пілотного проекту "Поліцейський офіцер громади", депутати також поцікавились результатами боротьби із самогоноварінням в районі, рівнем співпраці з ОТГ.

У звіті, поданому депутатам, було наведено інформацію, що з початку 2019 року проведено 38 комплексних відпрацювань населених пунктів Ковельського району, в ході яких до адміністративної відповідальності притягнуто 74 особи, вилучено 675 літрів самогонної закваски та 332 літри самогону. 

Депутати заслухали головного  лікаря  ЦПМСД Ковельського МТМО Олега Кубая, який звітував на сесії про виконання Програми фінансової підтримки та розвитку первинної медичної допомоги у Ковельському районі на 2018-2019 роки.  В ході розгляду цього питання було обговорено ситуацію з поширенням на Волині туберкульозу, проведення щеплень для профілактики дифтерії на Ковельщині тощо. 

Депутати райради своїм рішенням продовжили термін дії "Районної програми фінансової підтримки та розвитку первинної медичної допомоги у Ковельському районі", затвердженої рішенням районної ради від 13 грудня 2018 року, №23/22  на  2020 рік.

На сесійному засіданні обранці громади також заслухали звіт про виконання Програми з розроблення та оновлення містобудівної документації населених пунктів Ковельського району на 2015-2019 роки, затвердили Програму з розроблення та оновлення планувальної документації населених пунктів Ковельського району на 2020-2024 роки. Були внесені зміни до рішення районної ради від 29 березня 2019 року, № 24/16 "Про програму покращення Центру обслуговування платників Ковельської ДПІ Ковельського управління Головного управління державної фіскальної служби у Волинській області на 2019-2020 роки".

Розглянуто питання "Про внесення змін до рішення районної ради від 13 грудня 2018 року, № 23/28 "Про районний бюджет на 2019 рік", та ухвалено відповідне рішення.

В ході роботи депутати також прийняли  рішення з питань порядку денного "Про передачу об'єктів нерухомого майна позаміського табору оздоровлення і відпочинку "Оберіг" з спільної власності територіальних громад сіл, селищ району у комунальну власність Колодяжненської сільської ради", "Про передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ району у комунальну власність Любитівської сільської ради", внесли  зміни до Порядку надання та використання коштів  районного бюджету на часткове відшкодування витрат за придбання основних засобів виробництва, в тому числі ВРХ для власників ОСГ, затвердженого рішенням районної ради від 18.05.2017 року, № 15/23.

До порядку денного сесії було внесено чимало освітянських питань, з яких ухвалено відповідні рішення, зокрема, про перейменування та затвердження нової редакції статутів ряду закладів загальної середньої освіти Ковельського району Волинської області. Внесено зміни до Комплексної програми розвитку освіти Ковельського району на 2017-2021 роки, затвердженої рішенням районної ради від 24 листопада 2016 року, № 9/15.  

У "Різному" депутати прийняли ряд звернень.

l

28 листопада ц. р. за пропозицією постійної комісії районної ради з питань бюджету, фінансів, контролю за використанням майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ району було скликано 29-ту позачергову сесію Ковельської районної ради, яку провів голова Ковельської районної ради Андрій Броїло.

19 обранців громади розглянули питання, яке було внесено до порядку денного - "Про розгляд листа Ковельського міського голови щодо безоплатної передачі приміщень Ковельської централізованої бібліотечної системи, які розміщені на території міста Ковеля".

У листі міський голова Олег Кіндер звернувся з пропозицією до голови Ковельської районної ради А. Броїла дати згоду на безоплатну передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ Ковельського району, в особі Ковельської районної ради, у власність територіальної громади міста Ковеля, в особі Ковельської міської ради, приміщень Ковельської централізованої бібліотечної системи, які розміщені на території міста Ковеля – центральної районної бібліотеки по вул. Степана Бандери, 2, районної бібліотеки для дітей, що по вулиці  Олени Пчілки, 13, бібліотеки-філіалу №2 по вулиці Мечнікова, 2, та частини будівлі, що по вул. Степана Бандери, 7.

Начальник управління фінансів Ковельської РДА Світлана Карпюк так пояснила присутнім ситуацію, що виникла:

– У нас з містом є міжбюджетні відносини в частині утримання централізованої бібліотечної системи та шкіл естетичного виховання. Що це означає? У нас є централізована бібліотечна система, яка включає філії, що знаходяться на території сільських рад, які ще не увійшли до складу ОТГ, а також бібліотеки, що розташовані в місті Ковелі, якими  користуються і жителі району, і жителі міста. На 95 відсотків їх відвідують жителі міста Ковеля і 5 відсотків – це жителі району. Витрати на утримання бібліотек, що знаходяться саме в місті Ковелі, розподіляються відповідно до цих процентних відношень, тобто в бюджеті міста Ковеля закладено кошти на утримання бібліотек як трансферт Ковельському районному бюджету. Ми закладали свою частку коштів, і таким чином формували бюджетні призначення відділу культури РДА на утримання централізованої бібліотечної системи... 

В цьому році ми отримали відповідь від міської влади, що не передбачається в проєкті бюджету трансфертного утримання централізованої бібліотечної системи, а передбачаються видатки на утримання бібліотек в бюджеті міста Ковеля при умові, що майно буде передано у  власність територіальної громади міста Ковеля.

Перший заступник міського голови Михайло Гетьман із сесійної трибуни повідомив, що у бюджеті міста на 2020 рік повністю передбачено фінансування бібліотечної системи.  

В ході тривалих дискусій, які розгорнулися в залі, депутатом райради Володимиром Андросюком була внесена пропозиція щодо відхилення пропозиції Ковельського міського голови. Однак і така пропозиція не набрала необхідної кількості голосів для того, аби відповідне рішення було ухвалено.

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ: під час 28-ї сесії Ковельської районної ради.

Фото з архіву 

Ковельської РДА.

22 листопада відбулося пленарне засідання двадцять восьмої сесії Ковельської  районної ради сьомого скликання, яке провів голова районної ради Андрій Броїло.

На початку засідання присутні вшанували хвилиною мовчання наших земляків-волинян Юрія Ярославовича Тишика та Юрія Миколайовича Хоміка, які загинули в зоні проведення АТО/ООС, та всіх, хто загинув на Майдані та на Сході України.

На продовження роботи Андрій Броїло привітав депутатку   Ковельської районної ради Наталію Шайнюк з днем народження, яке вона відсвяткувала в міжсесійний період. 

Андрій Петрович  також вручив Подяку  Ковельської районної ради та райдержадміністрації депутату Валерію Миронюку за сумлінну високопрофесійну працю, вагомий особистий внесок у розвиток сільськогосподарського виробництва на Ковельщині та з нагоди Дня працівників сільського господарства.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 80

Влітку цього року ковельчанка Аня Шевчук повернулася з США. Дівчина навчалася в НВК № 11, а одинадцятий клас закінчила за океаном в рамках програми обміну майбутніх лідерів – FLEХ. Програма надає школярам стипендії, які дають їм змогу подорожувати до Сполучених Штатів Америки, навчатися в американській школі протягом одного академічного року і проживати у американській родині. Програма фінансується Державним Департаментом США.

Враженнями від перебування в Америці Аня поділилася у розмові з журналістом нашої газети.  

– Про обмінну програму Flex я дізналася від своєї подруги, яка раніше  брала участь у цьому проєкті, – розповідає дівчина. – Вирішила спробувати свої сили, тим більше, що раніше ніколи не була за кордоном. Конкурсний відбір, який відбувався в Луцькому центрі тестування, був непростий і довгий. Всього ми пройшли три тури. Перший етап – тест на знання англійської мови – 15 питань. У другому турі ми писали невеликі твори (есе) на задані теми. У третьому турі спілкувалися під час співбесіди, інтерв'ю, заповнювали анкету. Того року участь у програмі обміну взяли понад 10 тисяч українських школярів. До фіналу вийшли 232.

Зусилля школярки виявилися недаремними – Аню запросили до Америки.

У складі групи з різних областей України  дівчина прилетіла до США, у Вашингтон. Із столиці школярі роз'їхались по різних штатах до місць призначення. Аня потрапила у невеличке містечко Онтаріо (близько 10 тисяч жителів), що в штаті Орегон. В аеропорту її зустріли члени хост-сім'ї (англ. – host family – сім'я, що приймає).

– Студенти, які беруть участь у програмі FLEX, живуть в американських сім'ях. Я жила з хост-бабусею і хост-татом. Тато працював інструктором з вогнепальної зброї, а бабуся – в пральні. Вони дуже гарно мене зустріли, з ними мені було комфортно і затишно протягом всього часу перебування. В подарунок привезла родині вишиванки, книжки про Україну.

З перших днів в Америці мені все було нове, незвичне і надзвичайно цікаве. Відразу було непросто звикнути до розмовної американської мови, адже вони говорять швидко, крім цього, є свій діалект, сленг. До того ж, в школі ми вивчаємо британський варіант англійської.  Але я досить швидко адаптувалася, тож  мовного бар'єру не було.  

Всередині серпня 2018 року я розпочала навчання в типовій американській high-school (вищій школі), у якій навчаються з 9 по 12 класи. 

– Які відмінності американської системи освіти від української? 

– Для мене навчання виявилося легшим, ніж у нас. Рік закінчила з високими оцінками рівня "А". Учні старшої школи самі обирають собі предмети, які їм до душі. Все навчання відбувається за допомогою комп'ютера. В мене взагалі не було жодного підручника, завдання вчителі подають в комп'ютері, так само он-лайн проходили тести. Предмети вивчають більш в практичній площині. Домашнього завдання практично немає, готуєшся лише перед тестами. Навчальний рік поділений на три триместри. Кожен триместр у нас змінювався розклад.

До речі, класи в школі не діляться за літерами, як у нас. Якщо 11-й  клас – то там може бути 200 учнів.

В американській школі я вивчала англійську мову, історію Америки, біологію, кримінологію, кулінарію, малювання аквареллю, науку про тварин, мову жестів, фотошоп, відвідувала уроки фізкультури. Викладають дуже цікаво.

Уроки в школі розпочинаються о 8.00 год., кожен триває годину. Перерва між ними лише чотири хвилини, і півгодини – обід. Щодня було по шість уроків, які закінчувались о 14.50 год. В суботу-неділю – вихідний. 

Я помітила, що діти там особливо не порушують поведінку, вчителі на них не сварять. Учні можуть встати, походити, попити води, перекусити. Для цього не треба просити дозволу. Якщо ж хочеш вийти з класу, тоді потрібно повідомити вчителю про це. 

Телефонами бажано не користуватися, деякі вчителі забирали їх. Для цього викликали людину з головного офісу, гаджети клали в ящички, а після уроків ти їх міг забрати. Школярі так само прив'язані до своїх смартфонів, як і в нас. А в цілому інтереси і в українських, і в американських підлітків однакові. Мені було цікаво познайомитися з однолітками, я знайшла там друзів.

– Що знають про Україну американці, з якими ти спілкувалася?

– Старші люди знають більше, а от молодь – ні. В моїй школі вже навчалася українка, тож однолітки дещо знали про нашу державу. Я і ще один учень з України проводили презентації, дарували одноліткам сувеніри з українською символікою, цукерки, які привезли з собою. Ми набагато більше знаємо про Америку, ніж американські діти про нас. 

– Яке традиційне меню пересічного американця? Чи презентувала ти їм нашу кухню? 

– Я помітила, що американці не готують багато страв на свята, як це робимо ми.  Я варила для них борщ, готувала сирники, деруни, навіть паску пекла.  І якщо хост-бабусі наші страви припали до смаку, то хост-татові борщ не дуже сподобався, він не звик до такої їжі. Будь-які інгредієнти до страв можна купити в місцевому супермаркеті. Незважаючи на те, що місто невелике, у магазині надзвичайно широкий асортимент, є великий вибір для вегетаріанців, багато готової продукції, навіть варені яйця. Моя хост-бабуся часто купувала готові заморожені булочки, які треба тільки поставити в духовку і спекти. Відверто кажучи, наприкінці свого перебування за океаном мені дуже хотілося посмакувати домашніми стравами. 

 Американці не снідають, а я собі обов'язково готувала сніданки, в школі нас теж годували. Вечеряли разом в колі в сім'ї. На вечерю у них часто макарони з сиром, печена картопля або щось з мексиканської кухні. Деякі мексиканські страви дуже гострі, незвичні для нас. У них навіть льодяники "Чупа-Чупс" є гострі, з приправами (сміється, – авт.).

– Аню, що найбільше запам'яталося в американському стилі життя? 

– Перш за все, варто відзначити, що американці дуже усміхнені, ввічливі та відкриті для спілкування. А ще вони надзвичайно ініціативні. Діти багато займаються волонтерством, що мені особливо сподобалось. Я, наприклад, розкладала товар в магазині використаних речей, волонтерила в дитячому таборі, на благодійних аукціонах. А ще була асистентом у головному офісі, де працює адміністрація школи. Волонтерство – з дитинства звична справа для американців.

У таких невеликих містечках, як Онтаріо,  немає громадського транспорту чи таксі, тому всі мають власні автомобілі. Посвідчення водія американці отримують в 15-16 років, кермують дуже обережно, згідно з правилами дорожнього руху. І незалежно від тривалості поїздки, обов'язково використовують паски безпеки.

Мені сподобалося, що американці дуже люблять і поважають тварин. Наприклад, в нашій сім'ї була собака, два коти, які ніколи не ночували на вулиці, хоч будинок приватний.

У деяких штатах є податок на кожну покупку, а в інших немає, що робить шопінг дешевшим.

Найбільші їх свята – Хелловін, День Подяки, Різдво, День Незалежності.

Вища освіта в Америці дуже дорога, тому далеко не всі її здобувають. Стараються виграти гранти, або отримати стипендію. Багато школярів вже офіційно працюють. 

– Тобі вдалося побувати в інших містах Америки?

– З шкільним клубом ми побували біля океану, відвідали Портленд – найбільше місто штату. Дуже запам'яталася прогулянка Вашингтоном, де побачили меморіали Джефферсона, Лінкольна, монумент Вашингтона, сфотографувалися на фоні Білого дому.

Мені дуже сподобалося в США, і я обов'язково хочу туди повернутися, відвідати інші штати, ширше відкрити для себе цю країну. 

– Аню, які твої подальші плани?

– Я вже студентка. В цьому році вступила до Київського Національного університету імені Т. Шевченка на факультет іноземної західноєвропейської філології. Маю на меті паралельно здобувати другу вищу освіту, а якщо все складеться добре, – навчатися за кордоном. Перебування в Америці остаточно зміцнило мою прихильність до мов і використання їх як освоєння нових культур та пізнання життя людей в інших країнах. А весь кращий досвід, знання, здобуті в Америці, хочу втілювати на Батьківщині.

– Дякую за цікаву розмову, Аню, і нехай здійсняться всі твої мрії та задуми!

Інтерв'ю вела 

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ: Аня ШЕВЧУК під час перебування в США.

Фото з домашнього архіву.

Влітку цього року ковельчанка Аня Шевчук повернулася з США. Дівчина навчалася в НВК № 11, а одинадцятий клас закінчила за океаном в рамках програми обміну майбутніх лідерів – FLEХ. Програма надає школярам стипендії, які дають їм змогу подорожувати до Сполучених Штатів Америки, навчатися в американській школі протягом одного академічного року і проживати у американській родині. Програма фінансується Державним Департаментом США.

Враженнями від перебування в Америці Аня поділилася у розмові з журналістом нашої газети.  

– Про обмінну програму Flex я дізналася від своєї подруги, яка раніше  брала участь у цьому проєкті, – розповідає дівчина. – Вирішила спробувати свої сили, тим більше, що раніше ніколи не була за кордоном. Конкурсний відбір, який відбувався в Луцькому центрі тестування, був непростий і довгий. Всього ми пройшли три тури. Перший етап – тест на знання англійської мови – 15 питань. У другому турі ми писали невеликі твори (есе) на задані теми. У третьому турі спілкувалися під час співбесіди, інтерв'ю, заповнювали анкету. Того року участь у програмі обміну взяли понад 10 тисяч українських школярів. До фіналу вийшли 232.

Зусилля школярки виявилися недаремними – Аню запросили до Америки.

У складі групи з різних областей України  дівчина прилетіла до США, у Вашингтон. Із столиці школярі роз'їхались по різних штатах до місць призначення. Аня потрапила у невеличке містечко Онтаріо (близько 10 тисяч жителів), що в штаті Орегон. В аеропорту її зустріли члени хост-сім'ї (англ. – host family – сім'я, що приймає).

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 41

17 вересня з нагоди Дня рятівника України  в Ковелі на площі Героїв Майдану вишикувався особовий склад трьох державних пожежно-рятувальних частин м. Ковеля та Ковельського району УДСНС у Волинській області: підрозділів ДПРЧ №19 та №4 м. Ковеля, а також ДПРЧ № 21 смт Голоби. 

З вітальним словом виступив перший заступник міського голови Михайло Гетьман, який передав рятівникам 17 комплектів спецодягу, придбаних за кошти міського бюджету.

Начальник Ковельського міськрайонного відділу управління ДСНС у Волинській області, підполковник служби цивільного захисту Володимир Войтанік зазначив у розмові з журналістами: 

– У підпорядкуванні ковельських рятівників нині перебуває 23  одиниці пожежної і спеціальної техніки. Техніка та обладнання постійно оновлюються. Сьогодні міська рада передала нам 17 комплектів спеціального бойового одягу, щоб пожежники почувалися безпечніше при ліквідації пожеж та інших надзвичайних ситуацій, за що ми щиро вдячні.

На площі того дня також проходила виставка спецтехніки, сил та засобів, які залучаються службою порятунку до виконання робіт з надання допомоги населенню.

Дорослі й присутні школярі із цікавістю розглядали спорядження вогнеборців, знайомилися з можливостями спецтехніки, ставили запитання й фотографувалися. Емоції переповнювали дітей, коли вони отримали можливість посидіти в кабіні пожежного автомобіля. 

Урочистості продовжилися в Палаці учнівської молоді ім. Івана Франка. Спочатку присутні переглянули фільм про історію створення пожежної частини в місті, робочі будні та героїчні здобутки ковельських рятівників.

Далі зі сцени винуватців свята привітали  секретар міської ради Віра Федосюк, голова Ковельської районної ради Андрій Броїло, перший заступник голови райдержадміністрації Роман Кульцман. 

Ряд представників цієї мужньої професії були нагороджені Подяками міського голови, Почесними грамотами райдержадміністрації та районної ради. Відбувся святковий концерт.

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ: під час відзначення Дня рятівника України у Ковелі.

Фото з офіційного сайту міської ради.

17 вересня з нагоди Дня рятівника України  в Ковелі на площі Героїв Майдану вишикувався особовий склад трьох державних пожежно-рятувальних частин м. Ковеля та Ковельського району УДСНС у Волинській області: підрозділів ДПРЧ №19 та №4 м. Ковеля, а також ДПРЧ № 21 смт Голоби. 

З вітальним словом виступив перший заступник міського голови Михайло Гетьман, який передав рятівникам 17 комплектів спецодягу, придбаних за кошти міського бюджету.

Начальник Ковельського міськрайонного відділу управління ДСНС у Волинській області, підполковник служби цивільного захисту Володимир Войтанік зазначив у розмові з журналістами: 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 78

Державний прапор України – 

це символ волі, віри і добра

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 72