Повідомлення в номер / Дванадцять місяців року: серпень

Яблуко серед фруктів – як картопля серед овочів: особливий величезний світ. Яблуневі сади займають на Землі майже 5 мільйонів гектарів, чи не кожне друге плодове дерево – яблуня, а ближче до півночі, де не визрівають ні помаранчі, ні навіть абрикоси, там дев’ять із десяти – яблуні. Сортів – сила-силенна: тільки в нашій країні понад триста в офіційному списку і ще близько тисячі у дослідників…

У торгівлі є тверде правило: при продажу вказувати сорт яблук. Банан – він просто банан, а яблуко – або Джонатан, або Ренет Симиренко, або, наприклад, Штрейфлінг (на базарах відомий як «штріфель»), чи один із найходовіших у світі сорт – Голден делішес. А багатьма улюблені Антонівка, Боровинка, Аніс і Грушівка втрачають потихеньку позиції, тому що дерева родять не щороку, врожайність середня і яблука важко перевозити. І ще одна вимога до яблук, дещо дивна на перший погляд: відсутність специфічних пахощів. Правда, у деяких сортів аромат заохочується, проте більшості ж до душі універсальні, просто пахощі яблука.

Колір у всіх яблук спочатку однаковий: у молодості вони зелені завдяки хлорофілу. Потім забарвлення може зменшитися або змішатися з жовтизною каротину, а іноді шкірка яблука вкривається антоціановим рум’янцем. Любителі рум’яного яблучка нехай знають, що мода, якій підвладні і фрукти, надає перевагу рівному забарвленню; але чи варто всім наслідувати моду?

Яблука червоніють під прямими променями сонця. Від великої або замалої його кількості залежить і смак: в жарке, сухе літо плоди накопичують більше цукру і менше кислот. Щоб об’єктивно, не відкушуючи, відрізнити солодке яблуко від кислого, його відправляють на аналіз і визначають відношення цукру до кислоти. Воно незмінно вище у зимових яблук, які знімають восени не зовсім дозрілими… Найкращих смакових якостей вони досягають через кілька місяців, саме тоді, коли ми особливо потребуємо свіжих фруктів. Деякі яблука тримаються навіть до липня наступного року.

Для зберігання підходить не всяке яблуко, а тільки здорове, без пошкоджень. Якщо яблука знімають руками (що, до речі, досить приємно), то їх не рвуть, і тим паче не відкручують, а беруть у долоні і, впираючись пальцем у гіллячку, повертають догори. Тоді яблуко зривають разом із плодоніжкою, і це йому на користь, тому що через отвір у верхівці випаровуватиметься волога і всередину полізуть різні мікроби. А ще тим, хто збиратиме (так само, як хірургам і піаністам), радять коротко стригти нігті, аби ненароком не подряпати шкірку яблука. 

Чи не забагато честі якомусь там фрукту? Улюбленому – не забагато. 

  28 серпня Православна церква згадує останню подію з життя Божої Матері – святе її Успіння. У цей день в усіх храмах відправляють  урочисті богослужіння. До речі,  цього дня престольне свято і в селі, де проживає автор матеріалу.

Богородиця, Богоматір, Мати Господня, Пресвята Діва Марія – такі імена євангельської Марії, матері Ісуса Христа. Вона ввійшла у свідомість християн як образ матері – втілення ніжності й тендітності і водночас трагізму, – матері, яка страждає за долю своєї дитини, бачачи її смертні муки. Виступає небесною заступницею всіх стражденних, нещасних, скривджених, милосердною і співчутливою захисницею від бід і нечистої сили, рятівницею людей від смерті – бо, вважали, «вона близько до Бога і йому молиться».  

Цей день ще називається Перша Пречиста. І тому селяни приносили на літургію колосся нового врожаю і просили Богородицю благословити їхню працю та вберегти зібране збіжжя, плоди й овочі до наступного врожаю. Це були дні, коли закінчувалися жнива, тривала сівба озимини й збір урожаю в садах. Проте важка повсякденна робота, особливо для дівчат, вже залишалася позаду. Тому й казали: «Прийшла Пречиста – дівка плечиста».  

Успіння Божої Матері належить до   великих свят року і вважається найбільшим святом на честь Пресвятої Богородиці. Успіння Божої Матері є і початком її прославлення. Святові передує двотижневий піст, який у народі називають Успенським або Спасівкою.

Смерть Матері Божої називають Успінням тому, що Вона нібито заснула, а тоді, наче сон, отрясла з очей мертвотність гробу, побачила безсмертне життя і Господню славу.

Успіння Пресвятої Богородиці відбулося в Єрусалимі у домі святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова, який, виконуючи заповіт Спасителя, після вознесіння Ісуса Христа взяв Її до себе, де Вона прожила аж до своїх останніх днів.  

Одного разу, коли Мати Божа молилась, перед Нею з’явився архангел Гавриїл. Він сказав, що вона через три дні скінчить своє земне життя і буде взята в оселі небесні. На знак перемоги над смертю вручив Їй райську оливкову гілку.

Почувши таку звістку, Мати Божа повернулась у дім апостола Іоанна Богослова, розповіла йому все, що бачила й чула, і почала готуватися до своєї кончини. Прибрала світлицю і зробила останні розпорядження: поховати Її в Гефсиманії, біля своїх батьків і праведного Йосифа, а галузку райську віддала Іоанну Богослову, щоб він ніс її перед домовиною похоронної процесії.

Коли наблизилась година кончини Пресвятої Богородиці, в світлиці раптом засяяло яскраве світло Божественної слави. Розкрився дах дому, і всі присутні побачили дивне видіння: з неба зійшов сам Господь Ісус Христос із ангелами та святими і прийняв душу Пресвятої Богородиці.

Апостоли Петро, Павло, Яків та інші з числа дванадцяти взяли домовину з тілом Богородиці на плечі й понесли до Гефсиманії. Перед домовиною ішов апостол Іоанн Богослов, який ніс гілку райської оливи, що сяяла яскравим світлом.  

Похоронна процесія проходила вулицями Єрусалиму, і жителі міста виходили зі своїх будинків, приєднувались до цього урочистого проводу. Іудейським старійшинам і священикам це не подобалось, тому вони вирішили вчинити наругу над тілом Божої Матері, яку ненавиділи, як і Її Сина Ісуса Христа. Один зухвалець, якого звали Афоній, кинувся до домовини, щоб перекинути її. Але ангел Господній невидимим мечем відсік йому обидві руки. Афоній перелякався і покаявся. І апостол Павло, помолившись до Божої Матері, зцілив Афонія.  

Тіло Богоматері похоронили так, як Вона просила: між могилами Її батьків і праведного Йосифа.  Третього дня після поховання в Єрусалим прибув апостол Хома. Він почав дуже плакати і сумувати, що не зміг попрощатись і отримати останнє благословення від Пресвятої Богородиці. Апостоли пошкодували Хому та відкрили гробницю. Однак тіла Богородиці там не було, а тільки похоронні покривала. Це було доказом, що і тіло Пречистої Господь воскресив.

Увечері того ж дня, коли всі апостоли зібрались на спільну трапезу, явилась у хмарах Сама Богородиця і сказала: «Радуйтеся! Я з вами завжди буду», на що апостоли з великою радістю відповіли: «Пресвятая Богородице, помагай нам!». І помагала Божа Мати в їх трудах і проповіді Євангелія народам, які поклонялись ідолам і не знали істинного Бога, Творця неба і землі. Помагала, помагає і буде помагати Мати Божа всім тим, хто вірує у Сина Її Господа Ісуса Христа.

Сторінку  підготував  громадський  кореспондент   газети   “Вісті Ковельщини”   Ігор  ВИЖОВЕЦЬ.

Літо у прислів’ях  та приказках