Канадознавство – "інвестиції" в Україну
Не перестаю дивуватися креативності та активності педагогічного й учнівського колективів міської гімназії. До буденної роботи тут кожного разу додають щось нове. Ось і нещодавно, довелось побувати на науково-мистецькому заході під назвою "З любов'ю до отчого краю", приуроченому до відкриття філії Центру канадознавства при СНУ імені Лесі Українки.
…Рояться думки. У повоєнні роки я, учень клевецької, а потому ковельської третьої шкіл, не міг навіть мріяти про якісь контакти з країнами Заходу. Мій дядько Миколай Семенюк емігрував із села до далекої Аргентини. Підкорював там прерії, вирощував місцеві їстівні культури, розживався і не міг з нами спілкуватися. Листи перечитували в КДБ і не завжди вручали рідним. Посилки "випадково" губилися і не знаходили адресата. То була твердолоба, глухоніма стіна. Як і всі інші учні, я думав, що так треба. Нас навчали, що ми у нашій бідності найщасливіші в світі.
Цей відступ від теми пишу, щоб ще раз засвідчити, наскільки в незалежній країні ми ступили вперед до волі і демократії. Сьогодні українські канадці без усяких перешкод приїжджають до України. На жаль, не назавжди, а лише з візитом дружби і взаємодопомоги. Прикро, що не ми їм як велика держава руку подаємо, а вони нам. На чужій заокеанській землі українці, колишні трударі-бідняки досягли неабияких успіхів. Вони стали видатними особистостями, науковцями, професорами, артистами, мільйонерами. Так сталося, що на 28 році Незалежності ми продовжуємо відкривати для себе той світ.
Першопрохідцем у цьому сенсі є Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки, який у співпраці із ковельською міською гімназією створив Центр канадознавства (у Ковелі відкрито філію) і наповнив його відповідним змістом.
З чого все розпочалося? Команда науковців факультету іноземної філології СНУ та Ковельська гімназія імені Олени Пчілки виграли науково-дослідницький грант від Канадського інституту українських студій Альбертського університету (м. Едмонтон, Канада). За підтримки меморіального фонду ім. Петра Чорного. Керівником проєкту стала доцент кафедри практики англійської мови Ірина Калиновська.
Дослідницький проєкт на тему "Життєвий і творчий шлях Любові Василів-Базюк як символ незламності українського духу" мав на меті дослідити та показати, як жінка, народжена у маленькому волинському селі Видерта Камінь-Каширського району, змушена була покинути Україну в часи полонізації та воєнного лихоліття Другої світової війни. Вона, попри всі випробування долі, подолавши тернисті перешкоди і труднощі, стала відомою у світі письменницею, науковцем, благодійницею і патріоткою України.
Проживає у м. Торонто (Канада), але зв'язків зі своєю батьківщиною не пориває. Сьогодні вона – професор Східноєвропейського національного університету. В її творчому доробку – вісім романів та наукові статті, присвячені трагічним сторінкам історії України, написані на основі спогадів очевидців та документальних матеріалів. Серед них – "Вони служили Церкві і українському народові: спогади про діда й батьків", "Крізь пекло на землі", "Дороги життя: історичний роман", "П'ять колосків" та інші.
Дослідницька робота про життєвий та творчий шлях Любові Базюк була непростою. Довелося побувати в рідних місцях письменниці, зокрема, у селі Видерта, провести зустрічі з односельчанами, віднайти місця, де стояв будинок сім'ї, вивчити діяльність Любові Базюк в Луцьку та Рівному, задокументувати все на фото та відео і попрацювати над архівними матеріалами. Залишається тільки подякувати відповідальним за проєкт доценту Ірині Калиновській, професорці Еліні Каляді, доценту Наталії Одарчук та Олені Вальчук за проведену титанічну роботу.
І ось фінальний "акорд" великої ораторії у Ковельській міській гімназії. Заклад славиться талановитими юними аматорами сцени, тому для гостей із Канади і присутніх у залі батьків, вчителів, громадських діячів міста подарували пісню від хорової групи "Первоцвіт".
Під цей заспів Олена Вальчук, директор гімназії, представила переможний грантовий проєкт. Вона розповіла про співпрацю з науковцями СНУ, про життєтворчі віхи героїні проєкту та зацікавленість учнів темою канадознавства і створенням філії Центру в гімназії.
Слово було надано й гостю із Канади Валерію Полковському, доктору філології, президенту компанії "Східноєвропейські можливості, м. Сейнт-Альберт", директору Центру канадознавства національного університету "Острозька академія". Він є одним з активних представників діаспори, який об'єднує зусилля земляків задля підтримки освіти і науки в Україні.
– Знати Канаду, яка входить в сімку кращих країн світу і підтримує Україну у всіх аспектах її розвитку, потрібно. Центр канадознавства має виконувати важливу місію посла, який зближує країни. Нам в Канаді теж нелегко. Нещодавно ми відправили 500 гуманітарних посилок в Україну. Ми не зважаємо на труднощі, які виникають у нашій співпраці, бо розуміємо, що країна знаходиться в стані розбудови. Буває, почуєш прикре: "А що нам з вас?". Потрібно зрозуміти, що пізнання народів, вивчення суспільства, обмін досвідом –це і є "інвестиції", спочатку в гуманітарну сферу, а потому і в економічну. Ваша країна потужна, має неабиякий потенціал, але щоб вона стала багатою і кожен міг отримати гідну зарплатню, потрібно багато працювати. Надія – на молодь. Мій син працює у дорожній компанії. Він встає о п'ятій ранку і повертається досить пізно ввечері. Є й такі, що заявляють: Україна не перспективна країна. Але так говорить лише той, хто не хоче працювати – ні на себе, ні на державу, – наголосив гість із Канади.
Валерій Полковський відзначив плідну співпрацю із науковцями СНУ.
Присутні з особливою цікавістю слухали виступи науковців СНУ Еліни Коляди та Ірини Калиновської.
Пізнавальними і захоплюючими були розповіді Ольги Плєшкової, керівника філії Центру канадознавства і пані Галини із села Видерта.
На екрані присутні бачили село, де народилася Любов Базюк, місцеву святиню, в якій колись служив батько письменниці тощо.
В заході взяли участь Ігор Прокопів, заступник міського голови та Віктор Бичковський, начальник міського управління освіти.
– Сьогодні у мене сум і радість. Колись з Ігорем Коцаном ми мріяли відкрити в Ковелі філію університету, тоді не вдалося. Сьогодні є результат. Завдяки активній плідній співпраці, зростатимуть науковці – лідери нації, – підкреслив Ігор Прокопів.
Як і годиться, гостям вручили Подяки від управління освіти та символічні подарунки.
Приємно, що благодатну ауру під час проведення заходу створювали юні аматори сцени піснею і словом. Все вийшло змістовно, душевно, зворушливо.
В цей час у кабінеті англійської мови відбувалася презентація англомовного фільму, теж гостями із Канади. Цей фільм – частинка пізнання Канади. Словом, канадознавство – в дії!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Не перестаю дивуватися креативності та активності педагогічного й учнівського колективів міської гімназії. До буденної роботи тут кожного разу додають щось нове. Ось і нещодавно, довелось побувати на науково-мистецькому заході під назвою "З любов'ю до отчого краю", приуроченому до відкриття філії Центру канадознавства при СНУ імені Лесі Українки.
…Рояться думки. У повоєнні роки я, учень клевецької, а потому ковельської третьої шкіл, не міг навіть мріяти про якісь контакти з країнами Заходу. Мій дядько Миколай Семенюк емігрував із села до далекої Аргентини. Підкорював там прерії, вирощував місцеві їстівні культури, розживався і не міг з нами спілкуватися. Листи перечитували в КДБ і не завжди вручали рідним. Посилки "випадково" губилися і не знаходили адресата. То була твердолоба, глухоніма стіна. Як і всі інші учні, я думав, що так треба. Нас навчали, що ми у нашій бідності найщасливіші в світі.
Цей відступ від теми пишу, щоб ще раз засвідчити, наскільки в незалежній країні ми ступили вперед до волі і демократії. Сьогодні українські канадці без усяких перешкод приїжджають до України. На жаль, не назавжди, а лише з візитом дружби і взаємодопомоги. Прикро, що не ми їм як велика держава руку подаємо, а вони нам. На чужій заокеанській землі українці, колишні трударі-бідняки досягли неабияких успіхів. Вони стали видатними особистостями, науковцями, професорами, артистами, мільйонерами. Так сталося, що на 28 році Незалежності ми продовжуємо відкривати для себе той світ.
Першопрохідцем у цьому сенсі є Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки, який у співпраці із ковельською міською гімназією створив Центр канадознавства (у Ковелі відкрито філію) і наповнив його відповідним змістом.
З чого все розпочалося? Команда науковців факультету іноземної філології СНУ та Ковельська гімназія імені Олени Пчілки виграли науково-дослідницький грант від Канадського інституту українських студій Альбертського університету (м. Едмонтон, Канада). За підтримки меморіального фонду ім. Петра Чорного. Керівником проєкту стала доцент кафедри практики англійської мови Ірина Калиновська.
Дослідницький проєкт на тему "Життєвий і творчий шлях Любові Василів-Базюк як символ незламності українського духу" мав на меті дослідити та показати, як жінка, народжена у маленькому волинському селі Видерта Камінь-Каширського району, змушена була покинути Україну в часи полонізації та воєнного лихоліття Другої світової війни. Вона, попри всі випробування долі, подолавши тернисті перешкоди і труднощі, стала відомою у світі письменницею, науковцем, благодійницею і патріоткою України.
Проживає у м. Торонто (Канада), але зв'язків зі своєю батьківщиною не пориває. Сьогодні вона – професор Східноєвропейського національного університету. В її творчому доробку – вісім романів та наукові статті, присвячені трагічним сторінкам історії України, написані на основі спогадів очевидців та документальних матеріалів. Серед них – "Вони служили Церкві і українському народові: спогади про діда й батьків", "Крізь пекло на землі", "Дороги життя: історичний роман", "П'ять колосків" та інші.
Дослідницька робота про життєвий та творчий шлях Любові Базюк була непростою. Довелося побувати в рідних місцях письменниці, зокрема, у селі Видерта, провести зустрічі з односельчанами, віднайти місця, де стояв будинок сім'ї, вивчити діяльність Любові Базюк в Луцьку та Рівному, задокументувати все на фото та відео і попрацювати над архівними матеріалами. Залишається тільки подякувати відповідальним за проєкт доценту Ірині Калиновській, професорці Еліні Каляді, доценту Наталії Одарчук та Олені Вальчук за проведену титанічну роботу.
І ось фінальний "акорд" великої ораторії у Ковельській міській гімназії. Заклад славиться талановитими юними аматорами сцени, тому для гостей із Канади і присутніх у залі батьків, вчителів, громадських діячів міста подарували пісню від хорової групи "Первоцвіт".
Під цей заспів Олена Вальчук, директор гімназії, представила переможний грантовий проєкт. Вона розповіла про співпрацю з науковцями СНУ, про життєтворчі віхи героїні проєкту та зацікавленість учнів темою канадознавства і створенням філії Центру в гімназії.
Слово було надано й гостю із Канади Валерію Полковському, доктору філології, президенту компанії "Східноєвропейські можливості, м. Сейнт-Альберт", директору Центру канадознавства національного університету "Острозька академія". Він є одним з активних представників діаспори, який об'єднує зусилля земляків задля підтримки освіти і науки в Україні.
– Знати Канаду, яка входить в сімку кращих країн світу і підтримує Україну у всіх аспектах її розвитку, потрібно. Центр канадознавства має виконувати важливу місію посла, який зближує країни. Нам в Канаді теж нелегко. Нещодавно ми відправили 500 гуманітарних посилок в Україну. Ми не зважаємо на труднощі, які виникають у нашій співпраці, бо розуміємо, що країна знаходиться в стані розбудови. Буває, почуєш прикре: "А що нам з вас?". Потрібно зрозуміти, що пізнання народів, вивчення суспільства, обмін досвідом –це і є "інвестиції", спочатку в гуманітарну сферу, а потому і в економічну. Ваша країна потужна, має неабиякий потенціал, але щоб вона стала багатою і кожен міг отримати гідну зарплатню, потрібно багато працювати. Надія – на молодь. Мій син працює у дорожній компанії. Він встає о п'ятій ранку і повертається досить пізно ввечері. Є й такі, що заявляють: Україна не перспективна країна. Але так говорить лише той, хто не хоче працювати – ні на себе, ні на державу, – наголосив гість із Канади.
Валерій Полковський відзначив плідну співпрацю із науковцями СНУ.
Присутні з особливою цікавістю слухали виступи науковців СНУ Еліни Коляди та Ірини Калиновської.
Пізнавальними і захоплюючими були розповіді Ольги Плєшкової, керівника філії Центру канадознавства і пані Галини із села Видерта.
На екрані присутні бачили село, де народилася Любов Базюк, місцеву святиню, в якій колись служив батько письменниці тощо.
В заході взяли участь Ігор Прокопів, заступник міського голови та Віктор Бичковський, начальник міського управління освіти.
– Сьогодні у мене сум і радість. Колись з Ігорем Коцаном ми мріяли відкрити в Ковелі філію університету, тоді не вдалося. Сьогодні є результат. Завдяки активній плідній співпраці, зростатимуть науковці – лідери нації, – підкреслив Ігор Прокопів.
Як і годиться, гостям вручили Подяки від управління освіти та символічні подарунки.
Приємно, що благодатну ауру під час проведення заходу створювали юні аматори сцени піснею і словом. Все вийшло змістовно, душевно, зворушливо.
В цей час у кабінеті англійської мови відбувалася презентація англомовного фільму, теж гостями із Канади. Цей фільм – частинка пізнання Канади. Словом, канадознавство – в дії!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Канадознавство – "інвестиції" в Україну
Залишити коментар