Повідомлення в номер / Що там, на жертовнику електроенергетики

Колеги часто спонукають мене до розмови про правду особистого життя:

– Анатолію Володимировичу, признайтеся: незважаючи на те, що ви працювали в колгоспі, "комуналці", освіті, бізнесі, були довгий час міським головою, ваша душа все одно перебуває в обіймах енергетики?

– Це не секрет! Кожного разу, проїжджаючи  біля виробничої бази енергетиків, у мене просинається спомин про пережите. Бо ж стільки ж то покладено на жертовник енергетики: доброго і недосконалого, тривожного і приємного. Одна думка підганяє іншу.

Напередодні цьогорічного  Дня енергетика Василь Горбачук, директор Ковельської філії ПАТ "Волиньобленерго", гарно на сторінках "Вістей Ковельщини" розповів про історію енергетичної галузі Ковельщини. В цій історії – і моя скромна цеглинка. Вісімнадцятирічним юнаком я брав участь у будівництві ЛЕП-110 тис. вольт  з Володимира-Волинського на Ковель. Це була перша мережа, яка  з'єднала Ковель із великою енергетикою і яка була першим моїм бойовим хрещенням, справжнім випробуванням на міцність.

Лом був гарячим від "цілування" із мерзлою землею. Іскри сипалися від ударів важкого молота при складанні металевих конструкцій опор. Було, що і ноги обморожені ледве оживали. Таке не забудеш.

Кожне корисне діяння залишає слід у свідомості. Як не пригадаєш побратимів з бригади монтажників-електромонтерів із міських електромереж того, вже далекого 1964 року? Іонов,  Колтунов,  Іваненко, Конончук, Пилипчук, Панасюк, Остапчук, Тетерук – це орли високого польоту. То були майстри не за посадою, а за відмінною професійною майстерністю. Мене, молодого "бійця", привчали до якісної праці – скажімо, в'язання дроту до ізолятора мало бути виконане без найменшої похибки.

З тих років до мене і сьогодні доноситься дзвінкий голос Романа Іваненка: "Гей, хлопці, взяли!.. Гей, підняли!.. Гей, і ще раз!..". І опора, мов у казці, слухняно ставала у викопану вручну яму глибиною до 2 метрів.

Прискіпливий читач запитає:

– А що у тебе не було помилок? Ти такий правильний?

– Ех, шановний чоловіче! Всяко  було: і недосконалість, і легковажність, й інший "гріх". Бог прощав. І не раз. Він давав мені змогу переживати і щасливі хвилини. Хіба це не радість - бачити, як електричне сонячне світло спалахувало у хаті, після довголітнього тьмяного горіння  скіпки чи гасової лампи або маленької свічки?

l

У переддень свята енергетиків я був присутній на зібранні в Палаці учнівської молоді. Вперше урочисте дійство проводилося із працівниками філій Турійська, Ратного, Любомля, Каменя-Каширського, Старої Вижівки.  Тішуся, як дитина – не забули! На святі – високоповажний представник від управління "Волиньобленерго" Володимир Перчук. Від нього – щирі вітання і жадана звістка: в наступному році передбачається підвищення зарплатні. Схвальні оплески! Він зичить мирної і плідної праці, міцного здоров'я. В унісон з представником обласного управління промовляє теплі слова і Василь Іванович Горбачук.

Для винуватців свята – пісні, музика, танці від кращих аматорських колективів Ковельщини. Здається, що так натхненно, як  сьогодні, вони ще не виступали. Не дивно: енергетика "заряджає"… Серед "заряджених" – суперфіналіст "Голосу  – діти" Ярослав Карпук. Цей сокіл полетить високо. Він ще прославить Волинь  і Україну! А сьогодні хлопець дарує пісні  орлам. Теж високого польоту. Думаю: "Добре, що не хлібом єдиним". Це духовно культурне дійство наповнює животворним еліксиром прекрасні, спраглі електричні душі.

Але цей концерт – лише прелюдія до свята. Вранці 21 травня з колективом зустрічаються представники міської та районної влади. Серед них – Михайло Гетьман, перший заступник міського голови, Андрій Броїло, голова районної ради, Роман Кульцман, заступник голови райдержадміністрації. Від них – щирі вітання всьому колективу і Подяки найкращим працівникам філії.

Як  годиться,  Грамотами і Подяками "Волиньобленерго" та філії нагородив  своїх підопічних Василь Горбачук. Він наголосив, що на нагороди заслуговує більше праціників філії і від душі дякує всім.

З вітальним словом і з екскурсом в історію галузі виступив і автор цих рядків.

Признаюся: був переповнений переживаннями. По-перше, переді мною, немов квітучий луг, сиділо чарівне жіноцтво колективу. Воно привабливе, усміхнене та ніжне, ніби піднялося на подіум змагань "Міс Україна". Це просто диво-ковельчанки!

А за ними на середніх та крайніх рядах розмістилися орли філії – обвітрені, омиті дощем, засмаглі на Сонці: електромонтери, водії, майстри всіх дільниць. Серед них бачу знайомі обличчя сивочолих ветеранів. Це з ними у 1985 році довелося втілювати у життя реформу енергетичної галузі Ковельщини. Реформа передбачала об'єднання міських та сільських електромереж. З погляду на теперішні реформаційні потуги, зміни були на часі і вкрай необхідні. Адже поліпшувалось управління мережами, покращувалася надійність електропостачання, з'являлися можливості для зменшення енерговитрат в мережах та на електропідстанціях.

Життя показало, що без людського фактора будь-яка реформа мертва і недієздатна. Тому було розпочато будівництво виробничо-технічної бази. Не вдаючись в деталі, скажу: об'єкт будували з випередженням, а тому він був зданий на півроку раніше від запланованого проєктом терміну. На будові працював весь колектив – електромонтери, водії, слюсарі, майстри – які розуміли, що це покращення умов їхньої нелегкої праці.

Із сьогоднішнього сивочолого п'єдесталу буття я всім і кожному окремо виголошую: "Спасибі, мої колеги і друзі! Низький уклін Вам!".

Цей репортаж – тільки невеликий штрих до гарно організованого свята і до моїх роздумів-споминів.

Бути з колективом – це правильний крок. Щасти Вам, шановний Василю Івановичу! Щастя Вам, мої дорогі енергетики! Для Вас - поетичні рядки, на які надихнуло свято.

l

Коли зорі купаються в тиші

 вечірній,

Коли Місяць спочити спішить 

в темноту,

Встають енергетики, мені долею

 рідні, –

Вони місію чинять життєву, просту.

Щоб сяяло світло Сонцем ясним

 у хаті,

Щоб енергія рухала  заводи 

й млини,

Як це не просто у будень і свято –

Стоять на посту   обов'язку вірні

 сини.

Йдуть воїни світла і звитяжної

 праці,

Ідуть в непогоду, у дощ, в заметіль.

Господи добрий, нехай 

їм воздасться

Добром і любов'ю від людей…

 Звідусіль.

Молюся, щоб доля  горнулась

 до радості,

Щоб серце співало щасливих

 пісень.

Не потрібно овацій, не треба

 парадності –

Нехай Бог Благодаттю освячує

 день!

Анатолій СЕМЕНЮК.

Колеги часто спонукають мене до розмови про правду особистого життя:

– Анатолію Володимировичу, признайтеся: незважаючи на те, що ви працювали в колгоспі, "комуналці", освіті, бізнесі, були довгий час міським головою, ваша душа все одно перебуває в обіймах енергетики?

– Це не секрет! Кожного разу, проїжджаючи  біля виробничої бази енергетиків, у мене просинається спомин про пережите. Бо ж стільки ж то покладено на жертовник енергетики: доброго і недосконалого, тривожного і приємного. Одна думка підганяє іншу.

Напередодні цьогорічного  Дня енергетика Василь Горбачук, директор Ковельської філії ПАТ "Волиньобленерго", гарно на сторінках "Вістей Ковельщини" розповів про історію енергетичної галузі Ковельщини. В цій історії – і моя скромна цеглинка. Вісімнадцятирічним юнаком я брав участь у будівництві ЛЕП-110 тис. вольт  з Володимира-Волинського на Ковель. Це була перша мережа, яка  з'єднала Ковель із великою енергетикою і яка була першим моїм бойовим хрещенням, справжнім випробуванням на міцність.

Лом був гарячим від "цілування" із мерзлою землею. Іскри сипалися від ударів важкого молота при складанні металевих конструкцій опор. Було, що і ноги обморожені ледве оживали. Таке не забудеш.

Кожне корисне діяння залишає слід у свідомості. Як не пригадаєш побратимів з бригади монтажників-електромонтерів із міських електромереж того, вже далекого 1964 року? Іонов,  Колтунов,  Іваненко, Конончук, Пилипчук, Панасюк, Остапчук, Тетерук – це орли високого польоту. То були майстри не за посадою, а за відмінною професійною майстерністю. Мене, молодого "бійця", привчали до якісної праці – скажімо, в'язання дроту до ізолятора мало бути виконане без найменшої похибки.

З тих років до мене і сьогодні доноситься дзвінкий голос Романа Іваненка: "Гей, хлопці, взяли!.. Гей, підняли!.. Гей, і ще раз!..". І опора, мов у казці, слухняно ставала у викопану вручну яму глибиною до 2 метрів.

Прискіпливий читач запитає:

– А що у тебе не було помилок? Ти такий правильний?

– Ех, шановний чоловіче! Всяко  було: і недосконалість, і легковажність, й інший "гріх". Бог прощав. І не раз. Він давав мені змогу переживати і щасливі хвилини. Хіба це не радість - бачити, як електричне сонячне світло спалахувало у хаті, після довголітнього тьмяного горіння  скіпки чи гасової лампи або маленької свічки?

ххх

У переддень свята енергетиків я був присутній на зібранні в Палаці учнівської молоді. Вперше урочисте дійство проводилося із працівниками філій Турійська, Ратного, Любомля, Каменя-Каширського, Старої Вижівки.  Тішуся, як дитина – не забули! На святі – високоповажний представник від управління "Волиньобленерго" Володимир Перчук. Від нього – щирі вітання і жадана звістка: в наступному році передбачається підвищення зарплатні. Схвальні оплески! Він зичить мирної і плідної праці, міцного здоров'я. В унісон з представником обласного управління промовляє теплі слова і Василь Іванович Горбачук.

Для винуватців свята – пісні, музика, танці від кращих аматорських колективів Ковельщини. Здається, що так натхненно, як  сьогодні, вони ще не виступали. Не дивно: енергетика "заряджає"… Серед "заряджених" – суперфіналіст "Голосу  – діти" Ярослав Карпук. Цей сокіл полетить високо. Він ще прославить Волинь  і Україну! А сьогодні хлопець дарує пісні  орлам. Теж високого польоту. Думаю: "Добре, що не хлібом єдиним". Це духовно культурне дійство наповнює животворним еліксиром прекрасні, спраглі електричні душі.

Але цей концерт – лише прелюдія до свята. Вранці 21 травня з колективом зустрічаються представники міської та районної влади. Серед них – Михайло Гетьман, перший заступник міського голови, Андрій Броїло, голова районної ради, Роман Кульцман, заступник голови райдержадміністрації. Від них – щирі вітання всьому колективу і Подяки найкращим працівникам філії.

Як  годиться,  Грамотами і Подяками "Волиньобленерго" та філії нагородив  своїх підопічних Василь Горбачук. Він наголосив, що на нагороди заслуговує більше праціників філії і від душі дякує всім.

З вітальним словом і з екскурсом в історію галузі виступив і автор цих рядків.

Признаюся: був переповнений переживаннями. По-перше, переді мною, немов квітучий луг, сиділо чарівне жіноцтво колективу. Воно привабливе, усміхнене та ніжне, ніби піднялося на подіум змагань "Міс Україна". Це просто диво-ковельчанки!

А за ними на середніх та крайніх рядах розмістилися орли філії – обвітрені, омиті дощем, засмаглі на Сонці: електромонтери, водії, майстри всіх дільниць. Серед них бачу знайомі обличчя сивочолих ветеранів. Це з ними у 1985 році довелося втілювати у життя реформу енергетичної галузі Ковельщини. Реформа передбачала об'єднання міських та сільських електромереж. З погляду на теперішні реформаційні потуги, зміни були на часі і вкрай необхідні. Адже поліпшувалось управління мережами, покращувалася надійність електропостачання, з'являлися можливості для зменшення енерговитрат в мережах та на електропідстанціях.

Життя показало, що без людського фактора будь-яка реформа мертва і недієздатна. Тому було розпочато будівництво виробничо-технічної бази. Не вдаючись в деталі, скажу: об'єкт будували з випередженням, а тому він був зданий на півроку раніше від запланованого проєктом терміну. На будові працював весь колектив – електромонтери, водії, слюсарі, майстри – які розуміли, що це покращення умов їхньої нелегкої праці.

Із сьогоднішнього сивочолого п'єдесталу буття я всім і кожному окремо виголошую: "Спасибі, мої колеги і друзі! Низький уклін Вам!".

Цей репортаж – тільки невеликий штрих до гарно організованого свята і до моїх роздумів-споминів.

Бути з колективом – це правильний крок. Щасти Вам, шановний Василю Івановичу! Щастя Вам, мої дорогі енергетики! Для Вас - поетичні рядки, на які надихнуло свято.

ххх