Напередодні Нового року ковельчани та гості міста отримали чудову нагоду поринути у світ музичної творчості французько-українського співака Поля Манондіза. Вже кілька років талановитий співак і музикант живе в Україні, завоював любов публіки, одружився з красивою україночкою Оленою, а його відома і прониклива "Зацілую", котру виконує разом з коханою, – любовна історія, яка не може не зворушити і часто звучить як перший подружній танок на українських весіллях.
Перші українські слова, які мелодійно прозвучали з вуст Поля – "Я тебе кохаю…". Поль Манондіз відзначений золотим призом Королівської консерваторії Брюсселя, досить відомий на французькій сцені, мав контракти з відомими світовими музичними студіями, брав участь в українському національному відборі "Євробачення". А ще він – справжній патріот України, неодноразово бував на Сході нашої країни, де виступав перед українськими військовими.
Ми поспілкувались з Полем Манондізом після його концерту, який відбувся на сцені Народного дому "Просвіта".
– Щиро раді вітати Вас, пане Полю, на гостинній ковельській землі. Які враження від нашого міста, глядачів, які так щиро зігрівали Вас оплесками?
– Перші міста, які я побачив в Україні, це Львів та Ковель. Для мене це щось неймовірне. За чотири роки здійснив 3 концертних тури містами України, записав 2 альбоми. Публіка, ковельчани подарували мені неабияке натхнення творити далі. Щиро дякую Вам за стільки позитиву, за відчуття того, що все недаремно. У залі відчувалися позитивні "плюски", потужна енергетика, віддача, а це так важливо для кожного артиста.
– Які пісні Вам найбільше до душі – на патріотичну чи ліричну тематику?
– Щиро скажу, що мені болить серце за Україну. Свою громадянську позицію висловлюю в піснях. Надіюся і вірю, що настануть мирні часи, все владнається, а Україна продовжить свій шлях без сліз і страждань. Стане, нарешті, європейською і самодостатньою. Я – людина творча. Найголовніші пісні для мене ті, в зміст яких покладено саме життя. Завжди в моєму серці авторські пісні "Зацілую", "Лелеки", "Мій рай".
– Розкажіть про знайомство з Вашою другою половинкою. Як зародилася історія кохання з українкою Оленою, яка стала Вашою вірною супутницею на все життя?
– Історія нашого кохання, можливо, видасться вам чимось схожою на інші, але, повірте, це не так. Наше кохання і шлюб – це, воістину, небесний дар. Ще раз пересвідчуюся, що випадковостей не буває. Мій товариш, художник з Монмартра, намалював мою майбутню дружину. Він розмістив фото україночки, портрет якої створив у Фейсбуці. Це і була моя дружина. А спочатку – кохання з першого погляду.
Мене так зачарувала дівчина, що вирішив написати їй. Я освідчився красивій україночці буквально з першого повідомлення. Через три місяці спілкування ми з Оленою уже прогулювалися вулицями Парижа. Я безмежно щасливий, любов до моєї коханої окрилює, допомагає долати будь-які труднощі, надихає писати пісні. Майже рік ми прожили у Франції, але Олена сумувала за родиною. Вирішили повернутися до Києва. Я настільки закохався в Україну, що вирішив тут залишитися.
– Полю, Ви відверто зізнаєтесь, що є щирим патріотом України, вивчаєте нашу рідну мову. Вам вдалося призвичаїтись до наших звичаїв, традицій?
– Я вже майже забув що таке французькі звички. Маю величезне бажання вивчити українську досконаліше, хоча знаю декілька мов Складно запам'ятати деякі правила, а також вимовити літери "и" та "е". Але близькі мені допомагають, кожен день намагаюся спілкуватися українською: в таксі, кафе, з друзями, колегами. Для мене українська така ж гарна, як італійська чи французька. Мені подобається слухати, як хтось говорить українською – це наче солодкий мед.
Щиро вболіваю за країну, яка пригорнула мене в свої обійми. А які тут люди! Добрі, щирі, працьовиті. А що казати про страви, які з любов'ю готують українські господині? Ну і, звісно ж, сало і самогон… Здається, смачнішого нічого не куштував. Красиво тут відзначають релігійні свята. Відчувається неабияка родинна турбота, теплота.
– Сьогодні на сцені під час виступу Ви з теплотою згадували Ніну Матвієнко…
– Ніна Митрофанівна – чарівна жінка, дуже її люблю. Вона навчила мене багатьом речам, також підтримала на початку творчого шляху в Україні і запросила у свій тур. Саме для її концерту я записав нову версію колискової "Люляй". Пані Ніна – моя хрещена мати в українському шоу-бізнесі: завдяки їй я краще зрозумів, що таке українська народна пісня.
Знаєте, під час туру мій виступ тривав лише двадцять хвилин, а Ніна Матвієнко співала майже півтори години. Кожного дня я стояв за кулісами й дивився на неї очима дитини: її виступ, як магія, від артистки важко відірвати погляд. Спільна праця поєднала наші родини, ми почали більше товаришувати, ніж працювати.
Після туру з Ніною Матвієнко я працював з Арсеном Мірзояном (музикант, зять Ніни Матвієнко) над французькою версією "Жеральдіни", а з Тонею Матвієнко мали спільний тур.
Розмову вела
Світлана ТРОЦЮК.
НА ЗНІМКАХ: Поль МАНОНДІЗ; співак з ковельчанкою Оксаною ДОЛІНЧУК після виступу на сцені Народного дому "Просвіта".
Фото Галини ЦЮРИ.
Француз, який співає українською, або Французька романтика – у подарунок ковельчанам
Мене так зачарувала дівчина, що вирішив написати їй. Я освідчився красивій україночці буквально з першого повідомлення. Через три місяці спілкування ми з Оленою уже прогулювалися вулицями Парижа. Я безмежно щасливий, любов до моєї коханої окрилює, допомагає долати будь-які труднощі, надихає писати пісні. Майже рік ми прожили у Франції, але Олена сумувала за родиною. Вирішили повернутися до Києва. Я настільки закохався в Україну, що вирішив тут залишитися.
Залишити коментар