Знайомтесь: Микола Кумановський
На землі є чимало відомих людей: поетів, художників, музикантів, письменників, спортсменів, акторів, науковців, які прославилися на весь світ і залишилися в пам'яті людства. Є й ті, хто лише набирає популярності, здобуває авторитет, а хтось і зовсім залишається в "тіні", незважаючи на справжній талант.
І я подумала: "А чи є на Волині такі ж художники, як і ті, котрі відомі у всьому світі?". Відповідь ствердна: звичайно! Доказом цього є моя розповідь.
Микола Кумановський – один із відомих волинських художників, який народився 31 серпня 1951 року в смт Сатанів на Хмельниччині у звичайній українській родині. У 1968 році після закінчення восьми класів середньої школи за порадою батька пішов учитися на перукаря в комбінаті побутових послуг. У 1970-1975 роках навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. Івана Труша. У 1975-1979 роках здобував вищу освіту у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва.
У 1978-1979 р. р. Микола Кумановський працював бутафором Львівського театру ляльок, 1982-го – художником-постановником Волинського театру ляльок, а з 1985 по 1987 рік обіймав посаду головного художника театру. У 1979-1981 р. р. став першим головою об'єднання Клубу творчої молоді.
Микола Кумановський завжди був творчою людиною, і ще з народження виявляв інтерес до малювання. Мати віддавала його до різних учителів, у яких майбутній художник і перейняв мистецьку науку, розвинувши та зберігши свою самобутність.
Митець творив у стилі метафоричного реалізму. Це реалізм не фізичної данності, а надприродної сутності речей. Його загадкові і навіть інтелектуальні картини не можуть не зачарувати. Роботи цього митця є винятковими, не схожими на інші. Надто винятковими. Адже, дивлячись на його роботи, одразу неможливо зрозуміти, про що йде мова. Там немає конкретики. Є лише емоції, певні переживання, відчуття.
Багато його картин – дуже відверті, але теж несуть у собі сильну духовну енергію. Складна символіка – основа кожного твору художника. Незначними, навіть другорядними, на перший погляд, деталями він намагається розповісти про головних героїв та дає ключі до розкриття змісту полотен. Створена художником реальність, ніби побачена крізь призму поезії, спонукає до роздумів.
У Миколи Кумановського є цікаві серії полотен: "Матерія", "Це шарудить надламане стебло", "На водах", "Закляті", "Умовні українці", "Мапи пілігрима", "Папуга розповість", "Грандмарш Аутодафе", "Оскома" та інші.
Однією з картин знаменитого художника-волинянина, яка мені сподобалась найбільше, є "Духмяні пахощі". Хоча я і не знаю істинного посилу цієї картини, але, дивлячись на неї, відчуваю ледь вловимий аромат квітів азалії, зображеної на полотні. Найбільше до душі пастельний рожево-жовтий фон. Як на мене, він надає душі цій картині. Саме тому хочеться повісити її навпроти вікна у холодний осінній день, коли порожня вулиця, а у філіжанці – гарячий чай.
Не менш цікавою і загадковою є робота "Метелики". На ній зображено ніж, калюжу крові і метеликів. Картина справляє дуже гнітюче враження, наводить на глибокі філософські роздуми. Вона нагадує, що світ – злий: безсердечні, жорстокі особи живуть серед добрих, беззахисних людей. На мою думку, стиль творчості Кумановського найкраще відтворений у цій картині.
Картина "Стара бочка" – надзвичайно символічна. Бочка, у яку від старості вросли груші, все ще напуває коня водою, яку вона так старанно утримує. Так і хочеться провести паралелі з людським життям.
"Український дзен" – це дуже заспокійлива робота, що співпадає з її назвою. На ній багато зеленого кольору, який заповнює майже все полотно. Крім цього, робота є дуже живою, адже на картині видно, як трава прогинається від поривів вітру. Чоловік, що сидить на траві з бандурою в руках, навіває сонливість через його вираз обличчя. Жовто-сіре небо надає цій картині похмурості.
Картина "Явління" містить в собі художні елементи, не властиві Миколі Кумановському. Три ангели зображені дуже реалістично, але чоловік, що стоїть у човні, достеменно є прикладом метафоричного реалізму. Картина дуже пастельна і піднесена. Навіть здається, що від ікони її нічого не відрізняє.
Микола Іванович Кумановський – надзвичайно розумна і геніальна людина, його роботи – це різнобарвний вияв почуттів, патріотизму та людської природи.
Дуже жаль, що 2 серпня 2016 року всі барви світу для Миколи Кумановського потьмяніли. Але митець продовжує жити серед нас у своїх шедеврах, у кожен з яких він вклав частинку своєї доброї поетичної душі. А в Луцьку 14 липня 2018 року відкрився музей Миколи Кумановського, організаторами якого стали Леся та Віктор Корсаки.
Художники, як і поети, не вмирають…
Вікторія ПАДУН,
учениця 9-А класу ОНЗ "Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів".
На землі є чимало відомих людей: поетів, художників, музикантів, письменників, спортсменів, акторів, науковців, які прославилися на весь світ і залишилися в пам'яті людства. Є й ті, хто лише набирає популярності, здобуває авторитет, а хтось і зовсім залишається в "тіні", незважаючи на справжній талант.
І я подумала: "А чи є на Волині такі ж художники, як і ті, котрі відомі у всьому світі?". Відповідь ствердна: звичайно! Доказом цього є моя розповідь.
Микола Кумановський – один із відомих волинських художників, який народився 31 серпня 1951 року в смт Сатанів на Хмельниччині у звичайній українській родині. У 1968 році після закінчення восьми класів середньої школи за порадою батька пішов учитися на перукаря в комбінаті побутових послуг. У 1970-1975 роках навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. Івана Труша. У 1975-1979 роках здобував вищу освіту у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва.
У 1978-1979 р. р. Микола Кумановський працював бутафором Львівського театру ляльок, 1982-го – художником-постановником Волинського театру ляльок, а з 1985 по 1987 рік обіймав посаду головного художника театру. У 1979-1981 р. р. став першим головою об'єднання Клубу творчої молоді.
Микола Кумановський завжди був творчою людиною, і ще з народження виявляв інтерес до малювання. Мати віддавала його до різних учителів, у яких майбутній художник і перейняв мистецьку науку, розвинувши та зберігши свою самобутність.
Митець творив у стилі метафоричного реалізму. Це реалізм не фізичної данності, а надприродної сутності речей. Його загадкові і навіть інтелектуальні картини не можуть не зачарувати. Роботи цього митця є винятковими, не схожими на інші. Надто винятковими. Адже, дивлячись на його роботи, одразу неможливо
зрозуміти, про що йде мова. Там немає конкретики. Є лише емоції, певні переживання, відчуття.
Багато його картин – дуже відверті, але теж несуть у собі сильну духовну енергію. Складна символіка – основа кожного твору художника. Незначними, навіть другорядними, на перший погляд, деталями він намагається розповісти про головних героїв та дає ключі до розкриттязмісту полотен. Створена художником реальність, ніби побачена крізь призму поезії, спонукає до роздумів.
У Миколи Кумановського є цікаві серії полотен: "Матерія", "Це шарудить надламане стебло", "На водах", "Закляті", "Умовні українці", "Мапи пілігрима", "Папуга розповість", "Грандмарш Аутодафе", "Оскома" та інші.
Однією з картин знаменитого художника-волинянина, яка мені сподобалась найбільше, є "Духмяні пахощі". Хоча я і не знаю істинного посилу цієї картини, але, дивлячись на неї, відчуваю ледь вловимий аромат квітів азалії, зображеної на полотні. Найбільше до душі пастельний рожево-жовтий фон. Як на мене, він надає душі цій картині. Саме тому хочеться повісити її навпроти вікна у холодний осінній день, коли порожня вулиця, а у філіжанці – гарячий чай.
Не менш цікавою і загадковою є робота "Метелики". На ній зображено ніж, калюжу крові і метеликів. Картина справляє дуже гнітюче враження, наводить на глибокі філософські роздуми. Вона нагадує, що світ – злий: безсердечні, жорстокі особи живуть серед добрих, беззахисних людей. На мою думку, стиль творчості Кумановського найкраще відтворений у цій картині.
Картина "Стара бочка" – надзвичайно символічна. Бочка, у яку від старості вросли груші, все ще напуває коня водою, яку вона так старанно утримує. Так і хочеться провести паралелі з людським життям.
"Український дзен" – це дуже заспокійлива робота, що співпадає з її назвою. На ній багато зеленого кольору, який заповнює майже все
полотно. Крім цього, робота є дуже живою, адже на картині видно, як трава прогинається від поривів вітру. Чоловік, що сидить на траві з бандурою в руках, навіває сонливість через його вираз обличчя. Жовто-сіре небо надає цій картині похмурості.
Картина "Явління" містить в собі художні елементи, не властиві Миколі Кумановському. Три ангели зображені дуже реалістично, але чоловік, що стоїть у човні, достеменно є прикладом метафоричного реалізму. Картина дуже пастельна і піднесена. Навіть здається, що від ікони її нічого не відрізняє.
Микола Іванович Кумановський – надзвичайно розумна і геніальна людина, його роботи – це різнобарвний вияв почуттів, патріотизму та людської природи.
Дуже жаль, що 2 серпня 2016 року всі барви світу для Миколи Кумановського потьмяніли. Але митець продовжує жити серед нас у своїх шедеврах, у кожен з яких він вклав частинку своєї доброї поетичної душі. А в Луцьку 14 липня 2018 року відкрився музей Миколи Кумановського, організаторами якого стали Леся та Віктор Корсаки.
Художники, як і поети, не вмирають…
Вікторія ПАДУН, учениця 9-А класу ОНЗ "Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів".
Знайомтесь: Микола Кумановський
зрозуміти, про що йде мова. Там немає конкретики. Є лише емоції, певні переживання, відчуття. 
полотно. Крім цього, робота є дуже живою, адже на картині видно, як трава прогинається від поривів вітру. Чоловік, що сидить на траві з бандурою в руках, навіває сонливість через його вираз обличчя. Жовто-сіре небо надає цій картині похмурості. 
Залишити коментар