Повідомлення в номер / Дозволимо продавати землю – втратимо державу

Авантюри державного значення людям старшого покоління відомі. Одна із них – та,  завдяки якій  більшовики прийшли до  влади, пообіцявши  дати селянам землю, а робітникам – заводи.  Проте землю у селян згодом забрали, а хто не хотів іти у колгосп, вивезли у Сибір або знаходили інші шляхи нищення народу. Не отримали заводів і робітники. 

Коли Україна стала  незалежною,  нею продовжили керувати "досвідчені"  комуністичні керманичі. А при обіцяному комунізмі всі повинні були бути рівними, от і вирішили набуте тяжкою працею, дуже часто  не  оплачуваною, розділити на всіх порівну. Це теж свого роду авантюра.  Видали нам папірці, які порадили вкладати  у якісь підприємства, а ті повинні були ділитися з нами своїми прибутками.  Що з цього вийшло, теж знаємо.   Підприємства “прихватизували” переважно особи, які були тоді при владі, і тепер вони – перші олігархи в державі за рахунок тих наших папірців, а ми не маємо нічого. 

Після розвалу соціалістичного табору у Словаччині почали повертати конфісковані землі власникам чи спадкоємцям. У Румунії та Угорщині  теж повернули землі власникам. У нас же вирішили частину землі розділити серед тих, хто на той час працював у колгоспі. Якщо хтось  вже не жив з певних причин  у селі, то йому  нічого не дісталося. Наприклад, у моїх батьків забрали в колгосп майже 9 га землі, молотарку, віялку, млинок для очищення зерна, керат, культиватор, кобилу, воза і різноманітний дрібний реманент, але  нам нічого не дісталося.  Але земля залишилася у селі, і нею хтось користується.

Нині наша  влада хоче  зробити ще одну авантюру – дозволити продаж землі, бо тоді, мовляв, буде великий дохід у Державний бюджет. Про людей ніхто не думає.

Як відомо із ЗМІ,  хочуть дозволити  масово скуповувати землі сільськогосподарського призначення. Вже є  пропозиції продавати в одні руки  по 20-10 тисяч гектарів. То хто з українців її купить??? Скільки є українців – мільярдерів  в Україні (бо, може, хтось і став уже мільйонером)? Кажуть, дозволять брати кредити, а які відсотки за ті кредити потрібно буде платити?  В Україні вони високі. Хто з простих селян собі таке дозволить? В Польщі кредити 3,5 - 5,2 %, у Німеччині – 4,3%.

Араби, ізраїльтяни, американці, китайці мають  фінансові можливості для купівлі українських земель. Росія, окрім того, відбирає землю в України військовими діями. Головна функція землі, як пише Віктор Шишкін, суддя КСУ у відставці, – державоутворююча. Без національної землі нема національної держави. В Ізраїлі 91 - 96 % (різні джерела) сільгоспугідь є державними. Навіть у США в теперішній час більше 40 % всієї території країни є у державній власності. У Канаді тільки 9,8 % землі у приватній власності, решта – державна. А нашим можновладцям не терпиться продати  землю  і  якнайшвидше, через що запустили "турборежим" у Верховній Раді.

Тут слід задуматися ще й над такою проблемою: у Польщі в  одні руки можна придбати не більше  500, у Румунії – 100, в Угорщині  – 300 гектарів. Наші можновладці мають широку душу – хочуть дозволити купувати  набагато більше. За моїми даними, в довоєнний період (до 1939 року) у  Волі- Радошинській (тепер Байківцях) було всього біля 700 гектарів землі. Якщо дозволити купувати  10 тисяч, то що буде з тим, хто не захоче  продавати свій наділ?  Правильно: його змусять продати землю або просто заберуть, як  за безцінь забирали деякі підприємства. У нас це вміють робити.

І ще хочеться про таке сказати. Обіцяють, що  має бути дозвіл поки що на продаж землі тільки українським громадянам. Але хіба у нас мало підприємств, справжніми господарями яких є іноземці і, в першу чергу,   росіяни?  Знайдуться такі, які дозволять себе підкупити  або відшукають  інші шляхи оформлення документів. Це саме буде і з землею. То  хто стане господарем на фактично не нашій землі? Ким стануть наші люди – хіба не рабами?

А тому потрібно вимагати з усі гілок  влади, починаючи з самих низів і кінчаючи  Президентом, Верховною радою, Кабінетом міністрів, зняти  це питання  навіть з  порядку денного! В країні триває  війна, вже давно вийшов той термін, коли було  домовлено про "припинення" вогню, проте наші солдати і далі гинуть від російських найманців. Є в країні багато проблем, над якими повинна працювати влада, а не вирішувати,  як продати нашу землю. Земля, як і мова, доки вони є, доти є надія на існування держави. А не стане землі – не стане держави. 

Любов КАРАСОВСЬКА,

ветеран війни і праці.

Авантюри державного значення людям старшого покоління відомі. Одна із них – та,  завдяки якій  більшовики прийшли до  влади, пообіцявши  дати селянам землю, а робітникам – заводи.  Проте землю у селян згодом забрали, а хто не хотів іти у колгосп, вивезли у Сибір або знаходили інші шляхи нищення народу. Не отримали заводів і робітники. 

Коли Україна стала  незалежною,  нею продовжили керувати "досвідчені"  комуністичні керманичі. А при обіцяному комунізмі всі повинні були бути рівними, от і вирішили набуте тяжкою працею, дуже часто  не  оплачуваною, розділити на всіх порівну. Це теж свого роду авантюра.  Видали нам папірці, які порадили вкладати  у якісь підприємства, а ті повинні були ділитися з нами своїми прибутками.  Що з цього вийшло, теж знаємо.   Підприємства “прихватизували” переважно особи, які були тоді при владі, і тепер вони – перші олігархи в державі за рахунок тих наших папірців, а ми не маємо нічого. 

Після розвалу соціалістичного табору у Словаччині почали повертати конфісковані землі власникам чи спадкоємцям. У Румунії та Угорщині  теж повернули землі власникам. У нас же вирішили частину землі розділити серед тих, хто на той час працював у колгоспі. Якщо хтось  вже не жив з певних причин  у селі, то йому  нічого не дісталося. Наприклад, у моїх батьків забрали в колгосп майже 9 га землі, молотарку, віялку, млинок для очищення зерна, керат, культиватор, кобилу, воза і різноманітний дрібний реманент, але  нам нічого не дісталося.  Але земля залишилася у селі, і нею хтось користується.

Нині наша  влада хоче  зробити ще одну авантюру – дозволити продаж землі, бо тоді, мовляв, буде великий дохід у Державний бюджет. Про людей ніхто не думає.

Як відомо із ЗМІ,  хочуть дозволити  масово скуповувати землі сільськогосподарського призначення. Вже є  пропозиції продавати в одні руки  по 20-10 тисяч гектарів. То хто з українців її купить??? Скільки є українців – мільярдерів  в Україні (бо, може, хтось і став уже мільйонером)? Кажуть, дозволять брати кредити, а які відсотки за ті кредити потрібно буде платити?  В Україні вони високі. Хто з простих селян собі таке дозволить? В Польщі кредити 3,5 - 5,2 %, у Німеччині – 4,3%.

Араби, ізраїльтяни, американці, китайці мають  фінансові можливості для купівлі українських земель. Росія, окрім того, відбирає землю в України військовими діями. Головна функція землі, як пише Віктор Шишкін, суддя КСУ у відставці, – державоутворююча. Без національної землі нема національної держави. В Ізраїлі 91 - 96 % (різні джерела) сільгоспугідь є державними. Навіть у США в теперішній час більше 40 % всієї території країни є у державній власності. У Канаді тільки 9,8 % землі у приватній власності, решта – державна. А нашим можновладцям не терпиться продати  землю  і  якнайшвидше, через що запустили "турборежим" у Верховній Раді.

Тут слід задуматися ще й над такою проблемою: у Польщі в  одні руки можна придбати не більше  500, у Румунії – 100, в Угорщині  – 300 гектарів. Наші можновладці мають широку душу – хочуть дозволити купувати  набагато більше. За моїми даними, в довоєнний період (до 1939 року) у  Волі- Радошинській (тепер Байківцях) було всього біля 700 гектарів землі. Якщо дозволити купувати  10 тисяч, то що буде з тим, хто не захоче  продавати свій наділ?  Правильно: його змусять продати землю або просто заберуть, як  за безцінь забирали деякі підприємства. У нас це вміють робити.

І ще хочеться про таке сказати. Обіцяють, що  має бути дозвіл поки що на продаж землі тільки українським громадянам. Але хіба у нас мало підприємств, справжніми господарями яких є іноземці і, в першу чергу,   росіяни?  Знайдуться такі, які дозволять себе підкупити  або відшукають  інші шляхи оформлення документів. Це саме буде і з землею. То  хто стане господарем на фактично не нашій землі? Ким стануть наші люди – хіба не рабами?

А тому потрібно вимагати з усі гілок  влади, починаючи з самих низів і кінчаючи  Президентом, Верховною радою, Кабінетом міністрів, зняти  це питання  навіть з  порядку денного! В країні триває  війна, вже давно вийшов той термін, коли було  домовлено про "припинення" вогню, проте наші солдати і далі гинуть від російських найманців. Є в країні багато проблем, над якими повинна працювати влада, а не вирішувати,  як продати нашу землю. Земля, як і мова, доки вони є, доти є надія на існування держави. А не стане землі – не стане держави.