Повідомлення в номер / Фотоконкурс "Мій домашній улюбленець": підбито підсумки

Першим учасником нашого конкурсу став симпатичний котик-шотландець Сімон. Про нього розповіла господиня Ганна Нерода: "Сімону три роки, він дуже грайливий, полюбляє бавитися  в хованки з господинею і просто шаленіє від різноманітних пакетиків і коробочок. Має друга Тоху (сусідський кіт) і часто його запрошує до себе на вечерю. А ще обожнює поїсти, тому в такій чудовій формі. З'явився в домі він неспроста, а як подарунок. Сам Сімон не місцевий, приїхав з Луцька автобусом у коробочці. Наша сім'я не уявляє свого життя без щоденних витівок Сімончика, адже він піднімає настрій не лише нам, а й усім сусідам та користувачам "Інстаграму". Так-так, Сімон має власну сторінку у цій соціальній мережі – @catsimon_official, тож кожен може спостерігати за його активним життям". А ще, як ми бачимо, Сімон – палкий шанувальник  "Вістей Ковельщини"!

ххх

Двадцятирічний Сергій Гаврилюк з Ковеля надіслав на конкурс фото улюблениці сім'ї - британської висловухої короткошерстної кішки Джини. 

"Для неї горизонти нашої оселі – все одно, що масштаби всієї Землі для Колумба. Щодня відкриває для себе нові зручні та затишні куточки", – так написав Сергій про свою кішечку, яка ніколи не проти позувати перед фотоапаратом.

ххх

На наступній світлині – 12-річна Аніта, 9-річний Богдан та 4-річна Поліна Сєрік разом зі своїми улюбленцями. А їх в родині чимало – дружелюбний собачка Барсік, сіамський котик Кузя, морська свинка Бублик, папуга Кєша. Діти тішаться, що поруч з ними живуть їхні менші друзі, люблять тваринок, дбайливо доглядають за ними, годують, граються. Богдан та Аніта навчаються в ЗОШ № 10, відвідують музичну школу. Богдан грає на акордеоні, Аніта – на скрипці. Дуже шкода, що в газеті не можна передати моменту та емоцій, коли діти грають на музичних інструментах, а Барсік активно їм "підспівує"! 

ххх

Жителька с. Доротища Марія Богданович написала до редакції великий лист. Жінка згадала, як років двадцять тому отримала газету "Вісті Ковельщини" і донька Оля попросила почитати їй вголос. 

"Я й прочитала, що оголошується дитячий конкурс "Щоб я зробив, якби був мером міста". 

– Щоб ти зробила, дитино? – запитала доньку. 

На деякий час запанувала мовчанка і донька відповіла:

– Я б допомогла нашому паровозику, що знаходиться на Привокзальній площі. Вдень, ввечері хай показує гостям, дітям наше місто Ковель, а вночі нехай відпочиває на своєму місці. Зароблені кошти віддала б дітям, що не мають мами і тата. 

Я усміхнулась: "Молодець, хороша ідея!".

Написали. Занесли в редакцію. Донечка вийшла однією з переможців. На відкритті кафе "Ням-ням" її нагородили почесною стрічкою "Ням-ням писака", яку зберігаємо як сімейну реліквію.

Протягом багатьох років газета продовжує бути цікавою, об'єднує людей.  А зараз я хочу розповісти про улюбленця нашої вулиці.

Це – незвичайний пес. Молодший онук Сашко назвав його Максом. З'явився він раптово, наче виріс з-під землі. Я йшла з городу, назбирала червонобоких яблук  у кошик. А він зазирає у кошик, ніби промовляє:

З довірою заглядав у очі, а хвіст маятником рухався то вправо, то вліво. Весь його вигляд благав: "Не прожени!".

Притьма побігла до хати. В миску налила залишки борщу. В голові роїлися думки: "Хоч би дочекався, друг мій люб'язний".

Виходжу на ганок – чекає!

– Смакуй, мій хороший! – примовляю, обережно опускаючи на прогріту сонечком траву посудину з їжею.

Побачила це сусідка, і розповіла: 

– Пропав у мене собака. Так незручно без сторожа. Думала, прив'яжу цього, – показує на Макса. – І що ти думаєш? Ледве будку надорогу, на асфальт не витягнув. Відірвався. Усміхнулась лагідно: волю любить.  

ххх

Ковельчанин Артем надіслав до редакції фото своєї улюблениці і листа такого змісту: «Декілька років тому у нашій сім’ї з’явилася маленька «дочечка» – симпатична собачка. Коли нам її подарували, була маленькою і тихенькою. Думали, що такою залишиться й надалі.

Але не тут то було: наша Майя (так її назвали в честь місяця травня, коли народилася) стала рости, як на дріжджах. Як виглядає тепер, бачите на фото світлині. Для нас вона найкраща, найгарніша, найулюбленіша.

Дуже любить хороших людей, а поганих до себе не підпускає – одразу починає сердито гавкати і гарчати. Якої породи Майя, ми точно не знаємо, але впевнені: вона – з «королівського роду». Можливо, її предки колись брали участь у полюваннях разом із своїми господарями, бо собака схожа на мисливську. Дай їй волю – побіжить і неодмінно щось вполює, бо на сусідських курей і перелітних пташок ласо поглядає, лякаючи їх своїм гавкотінням. 

Така вона, наша Майя».

ххх

З особливою любов'ю та посмішкою розповідала про своїх чотирилапих друзів ковельчанка Ніна Яцеленко, яка завітала до редакції з великим фотоархівом. Живуть у неї три песики (два пікінеси Найда і Джулія, японський хін Льосік) і цуценятко пікінеса Капітошка, шотландський висловухий сіамського забарвлення кіт Льолік, дві шиншили Яшенька та Ірочка, декоративні кролики Сільва, Мальвіна, Рижик, Ляля. У жінки дуже добре і щедре серце, тож часом собачка чи котик з'являлися в сім'ї зовсім несподівано. Тваринки теж дуже люблять свою господиню, і віддячують їй за турботу щирою ласкою. А свого часу у Ніни Федорівни жили ще й сова Соня, 27 папуг, 14 хом'ячків!

Редакція нашої газети щиро дякує усім учасникам конкурсу за активну участь, неймовірні фото, цікаві розповіді. Хочеться відзначити, що всі Ваші улюбленці – уже переможці, адже мають головний приз – Вашу любов і турботу. На згадку про наше цікаве знайомство Ганна Нерода, Сергій Гаврилюк, сім'я Сєрік, Марія Богданович та Ніна Яцеленко отримують від редакції пам'ятні призи. Отримати їх ми запрошуємо до редакції …