Повідомлення в номер / "10 ряд 10 місце": сходинки зростання

Театр – це особливий, унікальний світ. Він зачаровує, дарує шквал почуттів, захоплює у вир нестримних емоцій. Віднедавна долучитися до театрального мистецтва отримали можливість і ковельчани – уже кілька років в Ковелі діє аматорський експериментальний театр-студія "10 ряд 10 місце". Його засновниця, режисер-постановник і художній керівник Альона Малюга-Мельникова сьогодні є гостем нашої газети.

Народилася пані Альона у місті Ковелі. З дитинства – на сцені. Займалася музикою, народними та бально-спортивними танцями, класичною хореографією. Закінчила школу мистецтв по класу скрипки, фортепіано та вокалу, завжди брала участь в шкільних заходах. Однак постійна зайнятість не завадила добре вчитися, тож школу закінчила із "золотою" медаллю. За роки навчання неодноразово була учасником різноманітних конкурсів та фестивалів, на яких здобувала призові місця, дипломи та відзнаки. 

З юних років писала музику, і в 12-річному віці представила прем'єру власної опери, визнана лауреатом конкурсу композиторів. Один із прадідусів дівчини був чудовим музикантом-скрипалем, тож любов до музики в родині з давніх-давен.

Однак у певний період дівчина музику "поставила на паузу". Своє навчання продовжила в Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова, отримала вищу філологічну освіту, вивчала англійську, німецьку, французьку, польську мови. Не полишали студентку й музи творчості, тому паралельно писала книги, вірші та художні переклади, займалась драматургією в театрі, грала в різноманітних колективах як музикант та вокалістка (зокрема і при циганському театрі "Романс"), виступала в аматорських та професійних студіях.

У нашій розмові пані Альона розповіла, що одним із найяскравіших епізодів її життя в столиці стало знайомство із видатним актором Богданом Ступкою. До Богдана Сильвестровича юна студентка  відважилася звернутися за консультацією в ході написання власної п'єси. На той час Богдан Ступка очолював Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, будучи його художнім керівником. Дівчина багато навчилася в корифея театру і кіно. І в її серці назавжди залишився теплий промінчик пам'яті про легендарного актора, величного Генія, добру і щиру людину. "Відверто сказати, я "оселилася" в  театрі ім. І. Франка, невтомно вбирала практичні знання від майстрів сцени професійного театру", – згадує вона.

Саме за порадою Богдана Ступки дівчина вступила на відділення режисури Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.

У творчій біографії Альони Малюги-Мельникової – десять років роботи куратором Міжнародного театрального фестивалю жіночих монодрам ім. М. Заньковецької "Марія", директором якого є  народна артистка України Лариса Кадирова. В цей період пані Альона змогла поставити дві власні моновистави –  "Жанна Д'Арк – година до страти" та "Марія. На смерть одного Кохання" та представити широкому загалу власну авторську музично-поетичну програму   "Відблиски Срібного Віку". 

А ще вона дебютувала на Віденському балу у Національній Опері України під керівництвом і при підготовці церемоніймейстера Григорія Чапкіса.  Займалась аніматорською діяльністю, організувала власне event-агентство, викладала дітям у театральних школах акторську майстерність та хореографію.

Як режисер відзняла два художніх короткометражних фільми за власним сценарієм, також  писала нариси, репортажі, має публіцистичні та документальні роботи.

Брала участь у театральних виставах та зйомках. У творчому "портфоліо" пані Альони – учбовий театр та кіношкола при університеті ім. І. К. Карпенка-Карого, участь у телесеріалах "Повернення Мухтара", "Легенди бандитської Одеси", "Легенди карного розшуку".

– Я вдячна долі, що мені пощастило зустріти талановитих, творчих, цікавих людей, за те, що у моєму житті з'явився театр, – зазначає Альона Малюга-Мельникова.

– Пані Альоно, ковельський аматорський експериментальний театр-студія "10 ряд 10 місце" розпочав свою діяльність у Ковелі порівняно недавно. Розкажіть про його становлення. 

– З грудня 2017 року почалися репетиції малого складу театру-студії, а 22 січня 2018 року відбулася перша прем'єра – камерна вистава "Крижем", тоді був оголошений набір для усіх бажаючих навчатись та творити. З першого лютого 2018 року для студійців розпочались тренінги, уроки, заняття та репетиції. Ковельський театр-студія обрав собі назву – "10 ряд 10 місце".

Зараз зібралась чудова команда творчих, амбітних, інтелектуальних, енергійних людей різного віку та роду зайнятості – у складі театру-студії нині близько 50 учасників. Заради улюбленої справи ці люди не шкодують ні сил, ні власного часу. 

Я  дуже серйозно ставлюся до роботи і ставлю перед акторами досить високі вимоги, незважаючи на те, що вони аматори. Для себе беру найважчі ролі. І приємно, що люди вірять мені та підтримують. 

Дуже цінно, що нас підтримує влада. Театр – комплексне і синтетичне мистецтво, що поєднує в собі велику кількість інших мистецтв, різні форми, види, жанри. Це прекрасно, але театр – надзвичайно затратна річ. Ви навіть не уявляєте, скільки всього потрібно для створення справжнього театру, тим більше, що у Ковелі я розпочала цю справу абсолютно з нуля. Тому ми дуже вдячні міському голові Олегу Кіндеру та його заступнику Ігорю Прокопіву, секретарю міської ради Вірі Федосюк, які завжди відгукуються на наші прохання, є постійними глядачами вистав театру. Щира вдячність – депутатському корпусу, фінансовому управлінню, відділу культури і бухгалтерії міськвиконкому, батьківському комітету студії дитячого театру, благодійному фонду Степана Івахіва "Патріоти Волині" та багатьом іншим людям, які готові допомагати та підтримувати мистецтво у наш непростий час.

– Як підбираєте акторів,  готуєте театральні костюми?

– Талановитих людей із хорошими акторськими задатками відразу помітно. До прикладу, у  нашому театрі є Голос. Саме так – з великої літери. Це наша актриса Оксана Мизовець. Інколи вона не "сяє" на сцені у певній ролі, а грає за кулісами – голосом, який супроводжує чи веде виставу або захід, висловлює думки автора, співає. Багато аматорів розкриваються з часом, пробуючи себе в різних ролях, демонструючи власну манеру акторської гри.

У нас дуже багато молоді. Мені приємно, що уже кілька наших юних учасників театру-студії  обрали для себе шлях професійного актора і вступили у відповідні вищі навчальні заклади.

З часом ми відкрили студію дитячого театру, у якій охоче займаються юні актори від 6 до 16 років. 

Актори можуть використовувати в театрі не лише акторські, а й інші свої здібності, адже в штаті театру лише одна одиниця – режисер. Дуже нам допомагає костюмер Народного дому "Просвіта" Лілія Літвін, ми користуємось допомогою музеїв (Ковельського історичного – директор Маргарита Матвійчук, доглядач фондів – Мирослава Мороз, та Старовижівського краєзнавчого – директор Наталія Ковальчук), багато речей знаходимо у секонд-хенді, дістаємо з горищ та скринь бабусь, отримуємо в дар від наших друзів та глядачів. Серед наших жінок і дівчат – хтось вміє гарно шити, у когось виходить кроїти, хтось добре виготовляє різні вироби hand-made, вміє працювати з декором і оздобленням чи малює, вміє робити зачіски чи гримувати – у театрі потрібно все! Хлопці та чоловіки допомагають по господарській частині. 

Ми завжди можемо звернутись за допомогою до директора художньої школи ім. Андроника Лазарчука Олени Цьомик та художниці Наталії Прокопів, які вже неодноразово виготовляли декорації для вистав театру. Користуючись нагодою, я хочу щиро подякувати усім працівникам та дирекції НД "Просвіта" за чітку, сумлінну роботу, вболівання за спільну працю!

– Яким є творчий доробок театру? Звідки колектив черпає творчу енергію?

– У нашому репертуарі – камерна постановка "Крижем" (інсценізація однойменної новели В. Гребенюка), вистава "Політ журавлів над нетолоченими травами", присвячена пам'яті  жертв Чорнобильської трагедії (за мотивами однойменного оповідання К. Мотрич), вистава-щоденник "Листаючи нетлінні Пам'яті сторінки…"  до Дня Пам'яті та Примирення, вуличний перформанс-експромт – "Імпровізаційні сюжети за мотивами казок та мультфільмів" – спеціально для ярмарку ремесел "100 ідей для дітей" (проект ГО "Велика Ідея"), історичний перформанс та історична вистава у середньовічному стилі "Легенда про Ковель" –  до Дня міста та на честь 500-річчя здобуття Ковелем Магдебурзького права, музична комедія "Сорочинський ярмарок", вистава-диптих за творами Ліни Костенко "Берестечко" та "Маруся Чурай"  "Несказане лишилось несказанним…", документально-драматична постановка-verbatim "По той бік воєнної хроніки…" – до 75-ї річниці з дня визволення міста Ковеля від нацистських загарбників, новелістична трилогія "Поки прядеться нитка..." (за творами Віктора Гребенюка "Вітер після бурі", "Чужий", "Крижем" та "Ефект Вертера"), мюзикл "Снігова королева", драматично-пластична інсталяція до Дня вшанування учасників ліквідації на ЧАЕС, а ще – моновистави, інтерактивні анімаційні програми для дітей та ін.

Крім того, театр завжди охоче долучається до соціальних проєктів: ми  проводимо благодійні програми для дітей з малозабезпечених сімей та для дітей, сім'ї яких потрапили у складні життєві обставини, разом зі службою у справах дітей і міським центром соціальних служб для сім'ї, ми є бажаними гостями для вихованців ДУ "Ковельська виховна колонія". Театр презентує вистави вихованцям військового ліцею міста Ковеля, я проводжу майстер-класи для школярів, ознайомлюючи їх з професіями актора та режисера.

Приємно, що ковельські глядачі дуже тепло сприйняли наші виступи, вистави збирають аншлаги, люди чекають нових прем'єр, нових проєктів. Зимову казку "Снігова королева", яка повторно з аншлагами йшла у лютому, за три дні переглянули більше тисячі діток та дорослих. Це неабияк надихає і спонукає до нових звершень.

Дуже велику роль для нас відіграють фестивалі аматорських театрів, які дають можливість виступати на професійних сценах. Ми брали участь вже у двох фестивалях – один був Всеукраїнським, у Києві (Theatre Day Fest), а другий – міжнародним, у Черкасах (Fortuna Fest). З обох фестивалів театр повернувся з відзнаками та нагородами.

– Наймасштабнішою роботою Вашого колективу можна назвати…

– …історичну виставу "Легенда про Ковель", у якій взяли участь 100 осіб! Крім наших акторів (їх було тоді 50 чоловік), ще були задіяні інші колективи – вокальні (фольклорний гурт "Намисто", кер. Наталія Гончар) та танцювальні (студія сучасного танцю "Пірует", кер. Марина Приц, народний художній  ансамбль танцю "Барвінок", кер. Любов Ризванюк), учасники клубу НПВ "Волинська Січ" (м. Ковель) та лицарського клубу "Айна Бера" (м. Луцьк), етномультиінструменталіст Андрій Ляшук. Для цієї постановки я спеціально писала поему у середньовічному стилі на основі "Балади про Ковель" місцевої поетеси Олени Мокроусової, а мої актори вчились виконувати старовинні танці XV-XVI ст., битись на шаблях та взаємодіяти з раритетними автентичними предметами побуту того часу.

Втім,   прем'єра дитячого театру – шоу-мюзикл "Снігова Королева" вийшла не менш грандіозною і масштабною. За тривалістю це найбільша  наша вистава, в дорослому складі немає таких довгих вистав – 2 години 20 хвилин. Правда, на повторні покази цього року для дітей дошкільних закладів і шкіл міста ми її трохи скоротили – тепер вистава триває годину сорок. 

Брали участь 57 дітей – віком від 5 до 15 років. У мюзиклі 15 музичних та хореографічних композицій. Всі танці – наші авторські (працювали разом з нашою актрисою – хореографом Оленою Слайко), а україномовні версії пісень, які використовуються у мюзиклі, були написані мною спеціально для цієї вистави і потім ми записали фонограми, аби озвучити персонажів мюзиклу.

– Над яким проєктом театр трудиться зараз?

– Ми готуємо музичну комедію за знаним твором М. Старицького "За двома зайцями".  Це буде друга наша вистава з повноцінним балетом, можна так сказати, – тобто, коли всі танці та хореографічні композиції створюються і виконуються спеціально для конкретної вистави. Адже вже другий рік поспіль з нами співпрацює зразковий ансамбль народного танцю "Дзвіночок" (кер. Інна Темрук). Про прем'єру буде повідомлено додатково.

– Пані Альоно, чим для Вас особисто є театр? Чому обрали цей вид мистецтва?

– Сенс театру – не розвага. В Стародавній Греції це був один з головних факторів суспільного розвитку, наче  квінтесенція усіх релігійних, національних, соціально-етичних, політичних поглядів, напрямків та думок, він мав глибокий соціальний сенс. В кінці спектаклю глядач повинен отримати катарсис – самоочищення через емоції. 

Якось одна з акторок нашого театру Марія Богданович сказала: "Створивши театр у Ковелі, Ви здійснили мрію всього мого життя". Після таких слів хочеться ще більше працювати, щоб дарувати людям радість, позитивні емоції, втілення їх мрій. 

Напередодні Міжнародного дня театру я щиро вітаю усіх прихильників Мельпомени, своїх друзів та колег. Від усього серця бажаю майстрам сцени натхнення, втілення усіх творчих задумів, вдячних шанувальників багатогранного театрального мистецтва!

– Щиро дякую за цікаву розмову, зичу успіхів і процвітання нашому ковельському театру!

Розмову вела 

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ:  Альона МАЛЮГА-МЕЛЬНИКОВА у різні періоди свого творчого життя.

Фото 

з домашнього архіву.

Театр – це особливий, унікальний світ. Він зачаровує, дарує шквал почуттів, захоплює у вир нестримних емоцій. Віднедавна долучитися до театрального мистецтва отримали можливість і ковельчани – уже кілька років в Ковелі діє аматорський експериментальний театр-студія "10 ряд 10 місце". Його засновниця, режисер-постановник і художній керівник Альона Малюга-Мельникова сьогодні є гостем нашої газети.

Народилася пані Альона у місті Ковелі. З дитинства – на сцені. Займалася музикою, народними та бально-спортивними танцями, класичною хореографією. Закінчила школу мистецтв по класу скрипки, фортепіано та вокалу, завжди брала участь в шкільних заходах. Однак постійна зайнятість не завадила добре вчитися, тож школу закінчила із "золотою" медаллю. За роки навчання неодноразово була учасником різноманітних конкурсів та фестивалів, на яких здобувала призові місця, дипломи та відзнаки. 

З юних років писала музику, і в 12-річному віці представила прем'єру власної опери, визнана лауреатом конкурсу композиторів. Один із прадідусів дівчини був чудовим музикантом-скрипалем, тож любов до музики в родині з давніх-давен.

Однак у певний період дівчина музику "поставила на паузу". Своє навчання продовжила в Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова, отримала вищу філологічну освіту, вивчала англійську, німецьку, французьку, польську мови. Не полишали студентку й музи творчості, тому паралельно писала книги, вірші та художні переклади, займалась драматургією в театрі, грала в різноманітних колективах як музикант та вокалістка (зокрема і при циганському театрі "Романс"), виступала в аматорських та професійних студіях.

У нашій розмові пані Альона розповіла, що одним із найяскравіших епізодів її життя в столиці стало знайомство із видатним актором Богданом Ступкою. До Богдана Сильвестровича юна студентка  відважилася звернутися за консультацією в ході написання власної п'єси. На той час Богдан Ступка очолював Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, будучи його художнім керівником. Дівчина багато навчилася в корифея театру і кіно. І в її серці назавжди залишився теплий промінчик пам'яті про легендарного актора, величного Генія, добру і щиру людину. "Відверто сказати, я "оселилася" в  театрі ім. І. Франка, невтомно вбирала практичні знання від майстрів сцени професійного театру", – згадує вона.

Саме за порадою Богдана Ступки дівчина вступила на відділення режисури Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.

У творчій біографії Альони Малюги-Мельникової – десять років роботи куратором Міжнародного театрального фестивалю жіночих монодрам ім. М. Заньковецької "Марія", директором якого є  народна артистка України Лариса Кадирова. В цей період пані Альона змогла поставити дві власні моновистави –  "Жанна Д'Арк – година до страти" та "Марія. На смерть одного Кохання" та представити широкому загалу власну авторську музично-поетичну програму   "Відблиски Срібного Віку". 

А ще вона дебютувала на Віденському балу у Національній Опері України під керівництвом і при підготовці церемоніймейстера Григорія Чапкіса.  Займалась аніматорською діяльністю, організувала власне event-агентство, викладала дітям у театральних школах акторську майстерність та хореографію.

Як режисер відзняла два художніх короткометражних фільми за власним сценарієм, також  писала нариси, репортажі, має публіцистичні та документальні роботи.

Брала участь у театральних виставах та зйомках. У творчому "портфоліо" пані Альони – учбовий театр та кіношкола при університеті ім. І. К. Карпенка-Карого, участь у телесеріалах "Повернення Мухтара", "Легенди бандитської Одеси", "Легенди карного розшуку".

– Я вдячна долі, що мені пощастило зустріти талановитих, творчих, цікавих людей, за те, що у моєму житті з'явився театр, – зазначає Альона Малюга-Мельникова.

– Пані Альоно, ковельський аматорський експериментальний театр-студія "10 ряд 10 місце" розпочав свою діяльність у Ковелі порівняно недавно. Розкажіть про його становлення. 

– З грудня 2017 року почалися репетиції малого складу театру-студії, а 22 січня 2018 року відбулася перша прем'єра – камерна вистава "Крижем", тоді був оголошений набір для усіх бажаючих навчатись та творити. З першого лютого 2018 року для студійців розпочались тренінги, уроки, заняття та репетиції. Ковельський театр-студія обрав собі назву – "10 ряд 10 місце".

Зараз зібралась чудова команда творчих, амбітних, інтелектуальних, енергійних людей різного віку та роду зайнятості – у складі театру-студії нині близько 50 учасників. Заради улюбленої справи ці люди не шкодують ні сил, ні власного часу. 

Я  дуже серйозно ставлюся до роботи і ставлю перед акторами досить високі вимоги, незважаючи на те, що вони аматори. Для себе беру найважчі ролі. І приємно, що люди вірять мені та підтримують. 

Дуже цінно, що нас підтримує влада. Театр – комплексне і синтетичне мистецтво, що поєднує в собі велику кількість інших мистецтв, різні форми, види, жанри. Це прекрасно, але театр – надзвичайно затратна річ. Ви навіть не уявляєте, скільки всього потрібно для створення справжнього театру, тим більше, що у Ковелі я розпочала цю справу абсолютно з нуля. Тому ми дуже вдячні міському голові Олегу Кіндеру та його заступнику Ігорю Прокопіву, секретарю міської ради Вірі Федосюк, які завжди відгукуються на наші прохання, є постійнимиглядачами вистав театру. Щира вдячність – депутатському корпусу, фінансовому управлінню, відділу культури і бухгалтерії міськвиконкому, батьківському комітету студії дитячого театру, благодійному фонду Степана Івахіва "Патріоти Волині" та багатьом іншим людям, які готові допомагати та підтримувати мистецтво у наш непростий час.

– Як підбираєте акторів,  готуєте театральні костюми?

– Талановитих людей із хорошими акторськими задатками відразу помітно. До прикладу, у  нашому театрі є Голос. Саме так – з великої літери. Це наша актриса Оксана Мизовець. Інколи вона не "сяє" на сцені у певній ролі, а грає за кулісами – голосом, який супроводжує чи веде виставу або захід, висловлює думки автора, співає. Багато аматорів розкриваються з часом, пробуючи себе в різних ролях, демонструючи власну манеру акторської гри.

У нас дуже багато молоді. Мені приємно, що уже кілька наших юних учасників театру-студії  обрали для себе шлях професійного актора і вступили у відповідні вищі навчальні заклади.

З часом ми відкрили студію дитячого театру, у якій охоче займаються юні актори від 6 до 16 років. 

Актори можуть використовувати в театрі не лише акторські, а й інші свої здібності, адже в штаті театру лише одна одиниця – режисер. Дуже нам допомагає костюмер Народного дому "Просвіта" Лілія Літвін, ми користуємось допомогою музеїв (Ковельського історичного – директор Маргарита Матвійчук, доглядач фондів – Мирослава Мороз, та Старовижівського краєзнавчого – директор Наталія Ковальчук), багато речей знаходимо у секонд-хенді, дістаємо з горищ та скринь бабусь, отримуємо в дар від наших друзів та глядачів. Серед наших жінок і дівчат – хтось вміє гарно шити, у когось виходить кроїти, хтось добре виготовляє різні вироби hand-made, вміє працювати з декором і оздобленням чи малює, вміє робити зачіски чи гримувати – у театрі потрібно все! Хлопці та чоловіки допомагають по господарській частині. 

Ми завжди можемо звернутись за допомогою до директора художньої школи ім. Андроника Лазарчука Олени Цьомик та художниці Наталії Прокопів, які вже неодноразово виготовляли декорації для вистав театру. Користуючись нагодою, я хочу щиро подякувати усім працівникам та дирекції НД "Просвіта" за чітку, сумлінну роботу, вболівання за спільну працю!

– Яким є творчий доробок театру? Звідки колектив черпає творчу енергію?

– У нашому репертуарі – камерна постановка "Крижем" (інсценізація однойменної новели В. Гребенюка), вистава "Політ журавлів над нетолоченими травами", присвячена пам'яті  жертв Чорнобильської трагедії (за мотивами однойменного оповідання К. Мотрич), вистава-щоденник "Листаючи нетлінні Пам'яті сторінки…"  до Дня Пам'яті та Примирення, вуличний перформанс-експромт – "Імпровізаційні сюжети за мотивами казок та мультфільмів" – спеціально для ярмарку ремесел "100 ідей для дітей" (проект ГО "Велика Ідея"), історичний перформанс та історична вистава у середньовічному стилі "Легенда про Ковель" –  до Дня міста та на честь 500-річчя здобуття Ковелем Магдебурзького права, музична комедія "Сорочинський ярмарок", вистава-диптих за творами Ліни Костенко "Берестечко" та "Маруся Чурай"  "Несказане лишилось несказанним…", документально-драматична постановка-verbatim "По той бік воєнної хроніки…" – до 75-ї річниці з дня визволення міста Ковеля від нацистських загарбників, новелістична трилогія "Поки прядеться нитка..." (за творами Віктора Гребенюка "Вітер після бурі", "Чужий", "Крижем" та "Ефект Вертера"), мюзикл "Снігова королева", драматично-пластична інсталяція до Дня вшанування учасників ліквідації на ЧАЕС, а ще – моновистави, інтерактивні анімаційні програми для дітей та ін.

Крім того, театр завжди охоче долучається до соціальних проєктів: ми  проводимо благодійні програми для дітей з малозабезпечених сімей та для дітей, сім'ї яких потрапили у складні життєві обставини, разом зі службою у справах дітей і міським центром соціальних служб для сім'ї, ми є бажаними гостями для вихованців ДУ "Ковельська виховна колонія". Театр презентує вистави вихованцям військового ліцею міста Ковеля, я проводжу майстер-класи для школярів, ознайомлюючи їх з професіями актора та режисера.

Приємно, що ковельські глядачі дуже тепло сприйняли наші виступи, вистави збирають аншлаги, люди чекають нових прем'єр, нових проєктів. Зимову казку "Снігова королева", яка повторно з аншлагами йшла у лютому, за три дні переглянули більше тисячі діток та дорослих. Це неабияк надихає і спонукає до нових звершень.

Дуже велику роль для нас відіграють фестивалі аматорських театрів, які дають можливість виступати на професійних сценах. Ми брали участь вже у двох фестивалях – один був Всеукраїнським, у Києві (Theatre Day Fest), а другий – міжнародним, у Черкасах (Fortuna Fest). З обох фестивалів театр повернувся з відзнаками та нагородами.

– Наймасштабнішою роботою Вашого колективу можна назвати…

– …історичну виставу "Легенда про Ковель", у якій взяли участь 100 осіб! Крім наших акторів (їх було тоді 50 чоловік), ще були задіяні інші колективи – вокальні (фольклорний гурт "Намисто", кер. Наталія Гончар) та танцювальні (студія сучасного танцю "Пірует", кер. Марина Приц, народний художній  ансамбль танцю "Барвінок", кер. Любов Ризванюк), учасники клубу НПВ "Волинська Січ" (м. Ковель) та лицарського клубу "Айна Бера" (м. Луцьк), етномультиінструменталіст Андрій Ляшук. Для цієї постановки я спеціально писала поему у середньовічному стилі на основі "Балади про Ковель" місцевої поетеси Олени Мокроусової, а мої актори вчились виконувати старовинні танці XV-XVI ст., битись на шаблях та взаємодіяти з раритетними автентичними предметами побуту того часу.

Втім,   прем'єра дитячого театру – шоу-мюзикл "Снігова Королева" вийшла не менш грандіозною і масштабною. За тривалістю це найбільша  наша вистава, в дорослому складі немає таких довгих вистав – 2 години 20 хвилин. Правда, на повторні покази цього року для дітей дошкільних закладів і шкіл міста ми її трохи скоротили – тепер вистава триває годину сорок. 

Брали участь 57 дітей – віком від 5 до 15 років. У мюзиклі 15 музичних та хореографічних композицій. Всі танці – наші авторські (працювали разом з нашою актрисою – хореографом Оленою Слайко), а україномовні версії пісень, які використовуються у мюзиклі, були написані мною спеціально для цієї вистави і потім ми записали фонограми, аби озвучити персонажів мюзиклу.

– Над яким проєктом театр трудиться зараз?

– Ми готуємо музичну комедію за знаним твором М. Старицького "За двома зайцями".  Це буде друга наша вистава з повноцінним балетом, можна так сказати, – тобто, коли всі танці та хореографічні композиції створюються і виконуються спеціально для конкретної вистави. Адже вже другий рік поспіль з нами співпрацює зразковий ансамбль народного танцю "Дзвіночок" (кер. Інна Темрук). Про прем'єру буде повідомлено додатково.

– Пані Альоно, чим для Вас особисто є театр? Чому обрали цей вид мистецтва?

– Сенс театру – не розвага. В Стародавній Греції це був один з головних факторів суспільного розвитку, наче  квінтесенція усіх релігійних, національних, соціально-етичних, політичних поглядів, напрямків та думок, він мав глибокий соціальний сенс. В кінці спектаклю глядач повинен отримати катарсис – самоочищення через емоції. 

Якось одна з акторок нашого театру Марія Богданович сказала: "Створивши театр у Ковелі, Ви здійснили мрію всього мого життя". Після таких слів хочеться ще більше працювати, щоб дарувати людям радість, позитивні емоції, втілення їх мрій. 

Напередодні Міжнародного дня театру я щиро вітаю усіх прихильників Мельпомени, своїх друзів та колег. Від усього серця бажаю майстрам сцени натхнення, втілення усіх творчих задумів, вдячних шанувальників багатогранного театрального мистецтва!

– Щиро дякую за цікаву розмову, зичу успіхів і процвітання нашому ковельському театру!

Розмову вела 

НА ЗНІМКАХ:  Альона МАЛЮГА-МЕЛЬНИКОВА у різні періоди свого творчого життя.

Фото  з домашнього архіву.