Повідомлення в номер / На перехресті життя

"Не страшний нам вірус корона – у нас надійна оборона". Приблизно так нові очільники Міністерства охорони здоров'я намагаються заспокоїти українців в час жорстокої боротьби з невидимим смертельним ворогом.

На мою суб'єктивну думку, таке заспокоєння має свої позитиви. Адже занепалий, ослаблений дух та зневір'я ведуть до поглиблення хвороби. Прикро, що окремі доморощені політики, а з ними і деякі ЗМІ формують недовіру до медичної галузі. Коли після летальних випадків виявляють COVID-19, то не виключено, що це — наслідок діяльності агресивних критиканів, які посіяли зерна сумніву у хворого і той вчасно не звернувся до лікаря.

Звичайно, без критики не обійтись у нашому "недозрілому" суспільстві. Встигли ж окремі шахраї злочинно продати за кордон на мільйони важливих засобів захисту від інфекцій. Проте, це вже інша тема, яка стосується правоохоронців. Зрештою, дно негативної пропаганди ми зримо побачили, як у дзеркалі, в Нових Санжарах, коли наші "найдобріші" земляки піддалися паніці і готові були бити і хворих, і здорових.

І все ж коронавірус змінює цей світ. Ми, нарешті, починаємо розуміти, що лікарі — це воїни на останньому рубежі нашого існування, і їхній соціальний статус потрібно докорінно змінювати в бік покращення. Вірус проникає у свідомість крутих бізнесменів, і ті стають доброчинними та милосердними, роблячи пожертви у цю важку боротьбу. Вони розуміють, що свої багатства в катафалку на той світ не повезеш… 

Хвиля небезпеки, яка впала на наші голови, засвідчує, що жити хочуть всі, а найбільше особи сивочолого віку. Більшість дотримується  рекомендацій і перебуває в режимі самоізоляції. З погляду на наш Ковель, то він став схожим на місто без людей. Автівок на вулицях поменшало (на знімку). Все більше тих, хто в масках. Незвично. "Замасковані" схожі на привидів з іншої планети. 

Бувають і перестороги. Бачу бабцю на "дачі", яка грядку копає в масці, інший за містом педалі велосипедні накручує, задихаючись. В продовольчих магазинах продавчині і покупці в масках. Перші самі себе захищають, не допускаючи скупчення клієнтів. Останні в роздрідженій черзі стоять на вулиці. І відстань між собою зберігають належну.

У кожного з нас багато запитань: чому, звідки та як?

– Де той вірус взявся на нашу голову? – бідкається зацікавлений.

– Як це де? Масони експерименти творять над людством, – відповідає "обізнаний".

– А повідомляли, що від кажанів заразилися чи то від риб. 

– Більше слухай. Тисячі років ці птахи не несли вірусу, а тепер біля людей стали заразними. В лабораторіях придумали, і на наші голови кинули. А ми виявились не готові до зустрічі цього зла. 

Так чи інакше, а легковажити серйозною загрозою не маємо права. На порядку денному – відповідальність за життя – своє і чуже. В побуті і не тільки ми звикли іноді жити так, що головним "санітаром", як у туземців, виступає рідкий дощ. Тому сьогодні нас, дорослих, навчають, немов дітей, мити руки з милом, кашляти в хустину або зігнутий лікоть, провітрювати та дезінфікувати приміщення, в яких живемо або працюємо.

Насмілюсь сказати, що вірус разом із трагічними наслідками несе й… позитив. Про гігієну написав вище. Під натиском епідемії на вулицях та дорогах поменшало автівок, повітря стало в рази чистішим. Разом із тим зменшилась кількість ДТП. За словами міністра МВС Арсена Авакова, загальна злочинність знизилась на 30 відсотків. Змінюються погляди на життя. Багато хто свій вільний час використовує на самовдосконалення: читає, вчить іноземні мови тощо. 

Батьки більше уваги приділяють вихованню своїх дітей. І ще. Дискусії щодо катастрофічних змін клімату (потепління, забруднення повітря) практично нічого не довели. Вмовляння та перестороги не діяли. А ось вірус за короткий термін суттєво змінив екологічну ситуацію у світі: атмосфера значно очистилася.

На жаль, є речі, яких не зміниш. Історично населення Землі завжди було розселено по всій планеті, безтурботно займаючись своїми справами. Сьогодні людство сконцентрувалось у великих містах-монстрах, де і дихати немає чим. В таких умовах хвороби, віруси, епідемії атакують особливо агресивно. Ухань, Нью-Йорк – яскравий приклад до сказаного. Ситуація з людством стає схожою на політ лайнера, у якого відмовили навігаційні системи, і він некеровано летить у прірву. Так на горизонті з'являється Апокаліпсис. 

Згадаймо, який в умовах небезпеки легковажний цей світ. Незважаючи на епідемію, італійці до останнього відпочивали на пляжах та стадіонах. Розваги обернулися ударом під “дих”. Злегковажили США, Іспанія й опинилися в зоні смертельної небезпеки.

В авральному режимі вирішили замкнути кордони та відкупитися від лиха. Мовляв, кинемо з бюджету кілька трильйонів доларів і пересидимо небезпеку. Це їхні можливості. А Україні як вижити? Та що їм якась “третьосортна” країна? Легко зупинити виробництво, але ж це – руйнація всієї економіки.

Можливо, ті виробництва, від яких залежить наповнення бюджету, варто  перевести в статус стратегічних? При цьому невиробничий персонал відправити на канікули, а працюючих посилено захистити засобами безпеки. Та хто чує і думає?

Ох, людоньки добрі, скільки-то будяків виросло на нашому українському квітнику! 

Тут – і влада верховна недосвідчена, яка почувається, як корабель в океані під час шторму. "Нові обличчя" ще до пандемії довели Україну до межі дефолту. А тут корона – і знову "нові обличчя". Бунтує душа суспільства.

А чого бунтувати? Бачили, що купували, тепер споживайте. Може, хоч під час небезпеки прозріння наступить, що думати  треба розумом і головою, а не емоціями й "п'ятою точкою".

 Але це так, до слова.

У християнстві існує унікальний символ – хрест. Лівий бік хреста – це душа (добра і любові), правий – єство, фізичне тіло. Вершина — дух. Перехрестя і є сутністю життя. Всі чинники мають співіснувати в гармонії. Цю гармонію сьогодні намагається порушити злий дух диявола. Він посягає на Божий дух добра і любові. Тому так важливо вистояти і перемогти.

І я бачу цю перемогу. На шкільному спортмайданчику літній чоловік у масці накручує кілометри здоров'я, юнак кидає баскетбольний м'яч у кільце, інший випробовує спортивну драбину. Це і є переможна боротьба, яку не зупинити. Все у нас має бути добре! 

Анатолій СЕМЕНЮК.

P.S. Коли матеріал був підготовлений до друку, з'явилась інформація про скорочення медичних працівників у зв'язку з початком другого етапу реформи охорони здоров'я. 

Справді, історія нічого не вчить. Не так давно руйнували санітарну службу. Як результат – велика кількість отруєнь останнім часом. Сьогодні горе-реформатори викидають на вулицю спеціалістів медичної галузі. Це злочинно й аморально під час пандемії коронавірусу. 

Ось так: замість подяки – в пекло поствірусного виживання. Добре, що сьогодні поліція на варті. І за це їм — щира подяка, особливо за роботу під час посиленого режиму карантину.

В екстремальних умовах виживання перемагає той, у кого присутня енергія духу, спрямована на позитив. Тож  в песимістичний простір я усвідомлено “сипну” декілька поетичних рядків:

Ех, корона-заборона,

Маски, распіратори.

В нас надійна оборона -

МОЗ іде в фарватері.

Вірус не візьмеш

 наскоком:

Нашорошуй вуха.

Панська хвалена Європа

Розгубила міцність духу.

Наші рідні українці

З чужини  втікають,

Потягами й поодинці -

Приймай, рідний краю!

Недаремно, бо ж удома

Й помирати легше.

Чорна бісова ворона

Про безвихідь плеще.

Не злякаєш, хижа птахо:

Звільнимось з кайданів.

Економіку піднімем

І сильніші станем.

А той вірус, що від біса,

Зникне, як туман ізрання.

Заспіва горобчик  в стрісі

Про здоров'я і кохання.

А. С. 

"Не страшний нам вірус корона – у нас надійна оборона". Приблизно так нові очільники Міністерства охорони здоров'я намагаються заспокоїти українців в час жорстокої боротьби з невидимим смертельним ворогом.

На мою суб'єктивну думку, таке заспокоєння має свої позитиви. Адже занепалий, ослаблений дух та зневір'я ведуть до поглиблення хвороби. Прикро, що окремі доморощені політики, а з ними і деякі ЗМІ формують недовіру до медичної галузі. Коли після летальних випадків виявляють COVID-19, то не виключено, що це — наслідок діяльності агресивних критиканів, які посіяли зерна сумніву у хворого і той вчасно не звернувся до лікаря.

Звичайно, без критики не обійтись у нашому "недозрілому" суспільстві. Встигли ж окремі шахраї злочинно продати за кордон на мільйони важливих засобів захисту від інфекцій. Проте, це вже інша тема, яка стосується правоохоронців. Зрештою, дно негативної пропаганди ми зримо побачили, як у дзеркалі, в Нових Санжарах, коли наші "найдобріші" земляки піддалися паніці і готові були бити і хворих, і здорових.

І все ж коронавірус змінює цей світ. Ми, нарешті, починаємо розуміти, що лікарі — це воїни на останньому рубежі нашого існування, і їхній соціальний статус потрібно докорінно змінювати в бік покращення. Вірус проникає у свідомість крутих бізнесменів, і ті стають доброчинними та милосердними, роблячи пожертви у цю важку боротьбу. Вони розуміють, що свої багатства в катафалку на той світ не повезеш… 

Хвиля небезпеки, яка впала на наші голови, засвідчує, що жити хочуть всі, а найбільше особи сивочолого віку. Більшість дотримується  рекомендацій і перебуває в режимі самоізоляції. З погляду на наш Ковель, то він став схожим на місто без людей. Автівок на вулицях поменшало (на знімку). Все більше тих, хто в масках. Незвично. "Замасковані" схожі на привидів з іншої планети. 

Бувають і перестороги. Бачу бабцю на "дачі", яка грядку копає в масці, інший за містом педалі велосипедні накручує, задихаючись. В продовольчих магазинах продавчині і покупці в масках. Перші самі себе захищають, не допускаючи скупчення клієнтів. Останні в роздрідженій черзі стоять на вулиці. І відстань між собою зберігають належну.

У кожного з нас багато запитань: чому, звідки та як?

– Де той вірус взявся на нашу голову? – бідкається зацікавлений.

– Як це де? Масони експерименти творять над людством, – відповідає "обізнаний".

– А повідомляли, що від кажанів заразилися чи то від риб. 

– Більше слухай. Тисячі років ці птахи не несли вірусу, а тепер біля людей стали заразними. В лабораторіях придумали, і на наші голови кинули. А ми виявились не готові до зустрічі цього зла. 

Так чи інакше, а легковажити серйозною загрозою не маємо права. На порядку денному – відповідальність за життя – своє і чуже. В побуті і не тільки ми звикли іноді жити так, що головним "санітаром", як у туземців, виступає рідкий дощ. Тому сьогодні нас, дорослих, навчають, немов дітей, мити руки з милом, кашляти в хустину або зігнутий лікоть, провітрювати та дезінфікувати приміщення, в яких живемо або працюємо.

Насмілюсь сказати, що вірус разом із трагічними наслідками несе й… позитив. Про гігієну написав вище. Під натиском епідемії на вулицях та дорогах поменшало автівок, повітря стало в рази чистішим. Разом із тим зменшилась кількість ДТП. За словами міністра МВС Арсена Авакова, загальна злочинність знизилась на 30 відсотків. Змінюються погляди на життя. Багато хто свій вільний час використовує на самовдосконалення: читає, вчить іноземні мови тощо. 

Батьки більше уваги приділяють вихованню своїх дітей. І ще. Дискусії щодо катастрофічних змін клімату (потепління, забруднення повітря) практично нічого не довели. Вмовляння та перестороги не діяли. А ось вірус за короткий термін суттєво змінив екологічну ситуацію у світі: атмосфера значно очистилася.

На жаль, є речі, яких не зміниш. Історично населення Землі завжди було розселено по всій планеті, безтурботно займаючись своїми справами. Сьогодні людство сконцентрувалось у великих містах-монстрах, де і дихати немає чим. В таких умовах хвороби, віруси, епідемії атакують особливо агресивно. Ухань, Нью-Йорк – яскравий приклад до сказаного. Ситуація з людством стає схожою на політ лайнера, у якого відмовили навігаційні системи, і він некеровано летить у прірву. Так на горизонті з'являється Апокаліпсис. 

Згадаймо, який в умовах небезпеки легковажний цей світ. Незважаючи на епідемію, італійці до останнього відпочивали на пляжах та стадіонах. Розваги обернулися ударом під “дих”. Злегковажили США, Іспанія й опинилися в зоні смертельної небезпеки.

В авральному режимі вирішили замкнути кордони та відкупитися від лиха. Мовляв, кинемо з бюджету кілька трильйонів доларів і пересидимо небезпеку. Це їхні можливості. А Україні як вижити? Та що їм якась “третьосортна” країна? Легко зупинити виробництво, але ж це – руйнація всієї економіки.

Можливо, ті виробництва, від яких залежить наповнення бюджету, варто  перевести в статус стратегічних? При цьому невиробничий персонал відправити на канікули, а працюючих посилено захистити засобами безпеки. Та хто чує і думає?

Ох, людоньки добрі, скільки-то будяків виросло на нашому українському квітнику! 

Тут – і влада верховна недосвідчена, яка почувається, як корабель в океані під час шторму. "Нові обличчя" ще до пандемії довели Україну до межі дефолту. А тут корона – і знову "нові обличчя". Бунтує душа суспільства.

А чого бунтувати? Бачили, що купували, тепер споживайте. Може, хоч під час небезпеки прозріння наступить, що думати  треба розумом і головою, а не емоціями й "п'ятою точкою".

 Але це так, до слова.

У християнстві існує унікальний символ – хрест. Лівий бік хреста – це душа (добра і любові), правий – єство, фізичне тіло. Вершина — дух. Перехрестя і є сутністю життя. Всі чинники мають співіснувати в гармонії. Цю гармонію сьогодні намагається порушити злий дух диявола. Він посягає на Божий дух добра і любові. Тому так важливо вистояти і перемогти.

І я бачу цю перемогу. На шкільному спортмайданчику літній чоловік у масці накручує кілометри здоров'я, юнак кидає баскетбольний м'яч у кільце, інший випробовує спортивну драбину. Це і є переможна боротьба, яку не зупинити. Все у нас має бути добре! 

P.S. Коли матеріал був підготовлений до друку, з'явилась інформація про скорочення медичних працівників у зв'язку з початком другого етапу реформи охорони здоров'я. 

Справді, історія нічого не вчить. Не так давно руйнували санітарну службу. Як результат – велика кількість отруєнь останнім часом. Сьогодні горе-реформатори викидають на вулицю спеціалістів медичної галузі. Це злочинно й аморально під час пандемії коронавірусу. 

Ось так: замість подяки – в пекло поствірусного виживання. Добре, що сьогодні поліція на варті. І за це їм — щира подяка, особливо за роботу під час посиленого режиму карантину.

В екстремальних умовах виживання перемагає той, у кого присутня енергія духу, спрямована на позитив. Тож  в песимістичний простір я усвідомлено “сипну” декілька поетичних рядків: