Маю честь битися за Україну
І він за неї бився. І в Луганському аеропорту, і під Металістом, і у Щасті... І честь мав. Як офіцер, і як людина, і як син, і як чоловік.Та тільки ніколи уже не повернеться із свого останнього бою. Ніколи...
А ми згадаймо та вшануймо сина України, нашого земляка, воїна Володимира Кияна.
"Бог артилерії", "майбутнє української армії", "справжній командир", — так говорили про ковельчанина, капітана 80-ї бригади з позивним "Тайфун".
Володимир — кадровий військовий. Закінчив з “відзнакою” військовий двічі орденів Червоного прапора інститут ракетних військ і артилерії імені Богдана Хмельницького Сумського державного університету за спеціальністю "Бойове застосування та управління діями підрозділів наземної артилерії".
У 2003-2004 роках проходив службу у 802-му ракетному артилерійському полку м. Ковеля.
2004-2011 рр. — командир першого вогневого артилерійського взводу І-ї гаубичної артилерійської батареї 80-го окремого аеромобільного полку м. Львова.
З квітня по грудень 2005 року брав участь у миротворчій місії в Республіці Ірак.
У 2011 році звільнився у запас. Був приватним підприємцем.
У грудні 2013 року Володимир став у перші ряди борців за гідність і волю України. З січня 2014 перебував на Майдані Незалежності у Київі.
З початком оголошення мобілізації до лав Збройних Сил України звернувся до військкомату із проханням, щоб його мобілізували, але отримав відмову.
У квітні 2014 вступив добровольцем до лав батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Шторм".
З весни 2014 року — учасник антитерористичної операції на Сході України.
В серпні цього ж року Володимир отримав повідомлення про згоду мобілізувати його до лав Збройних Сил України. Невдовзі капітана зарахували в окрему аеромобільну бригаду.
Згодом Володимир Киян став учасником боїв за місто Щастя Луганської області.
Про Володимира Кияна згадують, як про справжнього артилериста, який налаштовував техніку максимально точно, командира, за яким горою стояв особовий склад.
9 вересня капітан уже мав звільнятися у запас. Він поспішав на хрестини до сина. Та 3 вересня його життя обірвалося. Сина Данила хрестили уже без батька.
5 вересня Володимира Кияна поховали на кладовищі у с. Вербці.
Посмертно Володимир Киян нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою «Народний Герой України».
На фасаді будівлі ліцею №7 м. Ковеля, де навчався Володимир, відкрито меморіальну дошку. Пам’ять Героя, який віддав життя за рідну неньку-Україну, щорічно вшановує колектив освітнього закладу.
Ярина
ШИНКАРУК,
педагог-організатор
ЗЗСО “Ліцей № 7
м. Ковеля”.
НА ЗНІМКАХ: Володимир КИЯН; біля могили В. Кияна під час вшанування його пам’яті.
Фото з архіву ліцею.
І він за неї бився. І в Луганському аеропорту, і під Металістом, і у Щасті... І честь мав. Як офіцер, і як людина, і як син, і як чоловік.Та тільки ніколи уже не повернеться із свого останнього бою. Ніколи...
А ми згадаймо та вшануймо сина України, нашого земляка, воїна Володимира Кияна.
"Бог артилерії", "майбутнє української армії", "справжній командир", — так говорили про ковельчанина, капітана 80-ї бригади з позивним "Тайфун".
Володимир — кадровий військовий. Закінчив з “відзнакою” військовий двічі орденів Червоного прапора інститут ракетних військ і артилерії імені Богдана Хмельницького Сумського державного університету за спеціальністю "Бойове застосування та управління діями підрозділів наземної артилерії".
У 2003-2004 роках проходив службу у 802-му ракетному артилерійському полку м. Ковеля.
2004-2011 рр. — командир першого вогневого артилерійського взводу І-ї гаубичної артилерійської батареї 80-го окремого аеромобільного полку м. Львова.
З квітня по грудень 2005 року брав участь у миротворчій місії в Республіці Ірак.
У 2011 році звільнився у запас. Був приватним підприємцем.
У грудні 2013 року Володимир став у перші ряди борців за гідність і волю України. З січня 2014 перебував на Майдані Незалежності у Київі.
З початком оголошення мобілізації до лав Збройних Сил України звернувся до військкомату із проханням, щоб його мобілізували, але отримав відмову.
У квітні 2014 вступив добровольцем до лав батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Шторм".
З весни 2014 року — учасник антитерористичної операції на Сході України.
В серпні цього ж року Володимир отримав повідомлення про згоду мобілізувати його до лав Збройних Сил України. Невдовзі капітана зарахували в окрему аеромобільну бригаду.
Згодом Володимир Киян став учасником боїв за місто Щастя Луганської області.
Про Володимира Кияна згадують, як про справжнього артилериста, який налаштовував техніку максимально точно, командира, за яким горою стояв особовий склад.
9 вересня капітан уже мав звільнятися у запас. Він поспішав на хрестини до сина. Та 3 вересня його життя обірвалося. Сина Данила хрестили уже без батька.
5 вересня Володимира Кияна поховали на кладовищі у с. Вербці.
Посмертно Володимир Киян нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою «Народний Герой України».
На фасаді будівлі ліцею №7 м. Ковеля, де навчався Володимир, відкрито меморіальну дошку. Пам’ять Героя, який віддав життя за рідну неньку-Україну, щорічно вшановує колектив освітнього закладу.
Ярина ШИНКАРУК,
педагог-організатор ЗЗСО “Ліцей № 7 м. Ковеля”.
НА ЗНІМКАХ: Володимир КИЯН; біля могили В. Кияна під час вшанування його пам’яті.
Фото з архіву ліцею.
Маю честь битися за Україну
Залишити коментар