Повідомлення в номер / Дванадцять місяців: лютий

Що він за один – лютий?

Звичайно, другий місяць у річній запряжці. А ще? "Лютий – криві дороги", – здавна говорили в народі, маючи на увазі підступні відлиги, а потім укриту крижаним панцирем землю, по якій ковзали від узбіччя до узбіччя селянські сани. 

Історик запропонує нам подорож у глибину сторіч: у стародавніх римлян він був останнім місяцем року і називався так у зв'язку із обрядом очищення, що відбувався тоді на п'ятнадцятий день від початку місяця.

За Михайлом Пришвіним – це весна світла: більш ніж на 1,5 години підростає день впродовж його правління. Теплішає над нашою півкулею Сонце і тим вкорочує владу ночі останнього фаворита холодів.

"Якби заєць рушницю мав, то над вовком би господарював" – у цьому прислів'ї відчувається натяк на неспроможність лютого стримати одвічний плин подій. Хоч він і володіє ще сніговими набоями, та природолюби знають: у згаданого куцого і сіроманця-розбишаки та їхніх одноплемінників, а також лисиць починається весняний гон. У карпатських ведмедиць у барлогах з'явилися маленькі мишуки. У чорних воронів у розпалі повітряні ігри, галки носять будівельний матеріал у дупла дерев садів і парків. Ближче до середини лютого піде на нерест лин, знову клюватимуть йоржі й окуні. Тваринний світ налаштовується на чергову хвилю року.

Гідрометеоролог не забуде зазначити, що на півдні країни о цій порі – найчастіше в другій половині – сходить сніговий покрив, відтає грунт, скресають річки. Середня температура лютого на 1 – 1,5 градуса вища, ніж у січня, найбільш низькою вона (6 – 8 градусів морозу), звичайно, спостерігається в Чернігівській, Сумській, Харківській, Полтавській та Луганській областях. Тут іноді трапляються такі аномальні її перепади, як на Північному полюсі: ртутний стовпчик термометра опускається до 33 – 39, а на крайньому сході держави – і до 40 градусів морозу. Проте буває і навпаки: повітря в більшості областей прогрівається до 9 – 14, на Закарпатті – до 15 – 16, у Криму – до 18 – 23 градусів тепла.

Фенолог наголосить: у лютому зима з весною змагаються, ніби легендарні лицарі на турнірі списами б'ються. 

Фінал – 15 лютого, на Стрітення. Так свято назвали вже за християнства, а наші далекі пращури, слов'яни-язичники, "зимобором" його нарекли. Вважалося: коли цього дня віл біля порога води нап'ється, то на Юрія (6 травня) трави напасеться. Тобто весна буде рання, волога, і зелені виросте доволі.

Важлива дата завжди оточена колом прикмет. Тож і дійшли до нас такі, наприклад: якщо на Стрітення відлига – весна буде рання і тепла; сніг піде – дощовою видасться; заметіль повіє – чекай холодної весни і хліба мало вродить. Коли вранці піде сніг – урожай на ранні хліба, опівдні – на середні, під вечір – на пізні; не з'явиться у цей день Світило з-за хмар – суворі морози повернуться. Отже, хай краще і сніг ітиме, і відлига стоятиме, хоча прикмети можуть і не підтвердитися.

"Іменини серпа" відзначалися 21 лютого: "не обріжеш вчасно кривого серпа – не нажнеш у полі снопа", – говорили колись прадіди, і малиновий передзвін лунав цього дня у селянських дворах. Бо не в кожного Панкрата хата була хлібом багата. І тому так ретельно – заздалегідь уже – готувалися землероби і до посівної, і до жнив. 

Кому в лютому живеться найкраще? Людині він погрожує остільки-оскільки: ну, палець обморозив чи вухо через власну необережність. Це – не біда: гусячим жиром помазав – і все пройде (правда, де зараз його дістанеш?).

А друзям нашим – тваринам, птахам, рослинам – у лютому сутужно. Згадайте галасливі зграї галок, граків, ворон, що під вечір з'являються над містом. Після турботливого дня, проведено на околицях у пошуках харчів, повертаються назад у парки і сади. І ось уже, настовбурчивши пір'я і обліпивши тісно дерева, збираються на ночівлю – у місті тепліше, ніж у полі. Синички, повзики, дятли ховаються в дуплах чи кронах ялин і сосон. Горобці ж, вівсянки, пищухи влаштовуються під стріхами, на горищах, у віддушинах. Шпаківні пернаті житлом не вважають – їх сильно продувають люті лютневі вітри. 

То відлига, то мороз… Твердий наст. Важко і білці, і сойці дістатися до своїх припасів, схованих у коморах, що вони наготували заздалегідь. Зайцеві доводиться задовольнятися гіркою осиковою корою. На голодному пайку лисиця, і варто зжалитися над бідолахою, хоча багато хто закликає винищувати її за крадіжку курей. Дилетанти не уявляють, що, виловлюючи гризунів, руда кумася в сто разів окупить збитки, яких завдає. Важко і копитним: і корм добувати, і пересуватися, бо крижаний сніг ріже ноги. А риби у закритих водоймах починають відчувати нестачу кисню.

Коли б вони вміли говорити, то обов'язково попрохали б: "Людино, допоможи нам!". І всі, хто має добре серце, дійсно багато роблять для полегшення долі тварин. Це – справжні природолюби.

Здається, рослинам цієї пори легше: їсти їм не треба. Лютий по їхніх кронах таких мережив наплів – задивишся! Снігові пуховики зверху понакидав. Навкруги біломармурові палаци позводив. Усе від щедрот своїх! Але й добрі наміри наші інколи перетворюються на протилежність. А тут – стихія. Дуже часто під сніговим пресом до землі згинаються молоді деревця, а могутні втрачають багато гілок, які обламуються під важким шаром снігу. Це особливо треба пам'ятати володарям садових ділянок і після снігопадів обтрушувати дари білої господині зі своїх плеканців. 

Інколи, гуляючи в лісі чи в парку, можна почути дивний тріск. Це холод розправляється, особливо після відлиги, з деревами, розколює міжклітинний простір, де замерзла вода, і її кришталики рвуть-шматують живе тіло… Особливо перепадає дубам, березам, соснам, модринам. Тож і їм не дуже солодко…

"Дідько його знає, чому у високосні роки саме цьому вертлявому, катаральному, лукавому місяцеві-коротуну додають один день; вже краще прибавляти день чудовому місяцеві травню: нехай буде тридцять два. Оце діло!". Але вже так заведено – через недосконалість календаря – один раз у кожні чотири роки саме лютому перепадають зайві 24 години. А от усі Касяни мають підставу протестувати проти такої думки: колись цим ім'ям нарікали дітлахів, що народилися лише 29 лютого. 

Відчуваєте: з кожним днем природа оживає, і з нею оживає все навкруги. Ми, як і вчора, поспішаємо у справах, живемо за звичним стереотипом. Та щось у бутті з'явилося нове, інші відтінки збагатили його, ніби кров стала гарячішаю, серце швидше жене її по судинах. І в руках ніби сил додалося, і в голові світліше стало… Свіжість і чистота розливаються довкола! І півні доспівують кінець зимі – є така стародавня народна прикмета.

Що він за один – лютий?

Звичайно, другий місяць у річній запряжці. А ще? "Лютий – криві дороги", – здавна говорили в народі, маючи на увазі підступні відлиги, а потім укриту крижаним панцирем землю, по якій ковзали від узбіччя до узбіччя селянські сани. 

Історик запропонує нам подорож у глибину сторіч: у стародавніх римлян він був останнім місяцем року і називався так у зв'язку із обрядом очищення, що відбувався тоді на п'ятнадцятий день від початку місяця.

За Михайлом Пришвіним – це весна світла: більш ніж на 1,5 години підростає день впродовж його правління. Теплішає над нашою півкулею Сонце і тим вкорочує владу ночі останнього фаворита холодів.

"Якби заєць рушницю мав, то над вовком би господарював" – у цьому прислів'ї відчувається натяк на неспроможність лютого стримати одвічний плин подій. Хоч він і володіє ще сніговими набоями, та природолюби знають: у згаданого куцого і сіроманця-розбишаки та їхніх одноплемінників, а також лисиць починається весняний гон. У карпатських ведмедиць у барлогах з'явилися маленькі мишуки. У чорних воронів у розпалі повітряні ігри, галки носять будівельний матеріал у дупла дерев садів і парків. Ближче до середини лютого піде на нерест лин, знову клюватимуть йоржі й окуні. Тваринний світ налаштовується на чергову хвилю року.

Гідрометеоролог не забуде зазначити, що на півдні країни о цій порі – найчастіше в другій половині – сходить сніговий покрив, відтає грунт, скресають річки. Середня температура лютого на 1 – 1,5 градуса вища, ніж у січня, найбільш низькою вона (6 – 8 градусів морозу), звичайно, спостерігається в Чернігівській, Сумській, Харківській, Полтавській та Луганській областях. Тут іноді трапляються такі аномальні її перепади, як на Північному полюсі: ртутний стовпчик термометра опускається до 33 – 39, а на крайньому сході держави – і до 40 градусів морозу. Проте буває і навпаки: повітря в більшості областей прогрівається до 9 – 14, на Закарпатті – до 15 – 16, у Криму – до 18 – 23 градусів тепла.

Фенолог наголосить: у лютому зима з весною змагаються, ніби легендарні лицарі на турнірі списами б'ються. 

Фінал – 15 лютого, на Стрітення. Так свято назвали вже за християнства, а наші далекі пращури, слов'яни-язичники, "зимобором" його нарекли. Вважалося: коли цього дня віл біля порога води нап'ється, то на Юрія (6 травня) трави напасеться. Тобто весна буде рання, волога, і зелені виросте доволі.

Важлива дата завжди оточена колом прикмет. Тож і дійшли до нас такі, наприклад: якщо на Стрітення відлига – весна буде рання і тепла; сніг піде – дощовою видасться; заметіль повіє – чекай холодної весни і хліба мало вродить. Коли вранці піде сніг – урожай на ранні хліба, опівдні – на середні, під вечір – на пізні; не з'явиться у цей день Світило з-за хмар – суворі морози повернуться. Отже, хай краще і сніг ітиме, і відлига стоятиме, хоча прикмети можуть і не підтвердитися.

"Іменини серпа" відзначалися 21 лютого: "не обріжеш вчасно кривого серпа – не нажнеш у полі снопа", – говорили колись прадіди, і малиновий передзвін лунав цього дня у селянських дворах. Бо не в кожного Панкрата хата була хлібом багата. І тому так ретельно – заздалегідь уже – готувалися землероби і до посівної, і до жнив. 

Кому в лютому живеться найкраще? Людині він погрожує остільки-оскільки: ну, палець обморозив чи вухо через власну необережність. Це – не біда: гусячим жиром помазав – і все пройде (правда, де зараз його дістанеш?).

А друзям нашим – тваринам, птахам, рослинам – у лютому сутужно. Згадайте галасливі зграї галок, граків, ворон, що під вечір з'являються над містом. Після турботливого дня, проведено на околицях у пошуках харчів, повертаються назад у парки і сади. І ось уже, настовбурчивши пір'я і обліпивши тісно дерева, збираються на ночівлю – у місті тепліше, ніж у полі. Синички, повзики, дятли ховаються в дуплах чи кронах ялин і сосон. Горобці ж, вівсянки, пищухи влаштовуються під стріхами, на горищах, у віддушинах. Шпаківні пернаті житлом не вважають – їх сильно продувають люті лютневі вітри. 

То відлига, то мороз… Твердий наст. Важко і білці, і сойці дістатися до своїх припасів, схованих у коморах, що вони наготували заздалегідь. Зайцеві доводиться задовольнятися гіркою осиковою корою. На голодному пайку лисиця, і варто зжалитися над бідолахою, хоча багато хто закликає винищувати її за крадіжку курей. Дилетанти не уявляють, що, виловлюючи гризунів, руда кумася в сто разів окупить збитки, яких завдає. Важко і копитним: і корм добувати, і пересуватися, бо крижаний сніг ріже ноги. А риби у закритих водоймах починають відчувати нестачу кисню.

Коли б вони вміли говорити, то обов'язково попрохали б: "Людино, допоможи нам!". І всі, хто має добре серце, дійсно багато роблять для полегшення долі тварин. Це – справжні природолюби.

Здається, рослинам цієї пори легше: їсти їм не треба. Лютий по їхніх кронах таких мережив наплів – задивишся! Снігові пуховики зверху понакидав. Навкруги біломармурові палаци позводив. Усе від щедрот своїх! Але й добрі наміри наші інколи перетворюються на протилежність. А тут – стихія. Дуже часто під сніговим пресом до землі згинаються молоді деревця, а могутні втрачають багато гілок, які обламуються під важким шаром снігу. Це особливо треба пам'ятати володарям садових ділянок і після снігопадів обтрушувати дари білої господині зі своїх плеканців. 

Інколи, гуляючи в лісі чи в парку, можна почути дивний тріск. Це холод розправляється, особливо після відлиги, з деревами, розколює міжклітинний простір, де замерзла вода, і її кришталики рвуть-шматують живе тіло… Особливо перепадає дубам, березам, соснам, модринам. Тож і їм не дуже солодко…

"Дідько його знає, чому у високосні роки саме цьому вертлявому, катаральному, лукавому місяцеві-коротуну додають один день; вже краще прибавляти день чудовому місяцеві травню: нехай буде тридцять два. Оце діло!". Але вже так заведено – через недосконалість календаря – один раз у кожні чотири роки саме лютому перепадають зайві 24 години. А от усі Касяни мають підставу протестувати проти такої думки: колись цим ім'ям нарікали дітлахів, що народилися лише 29 лютого. 

Відчуваєте: з кожним днем природа оживає, і з нею оживає все навкруги. Ми, як і вчора, поспішаємо у справах, живемо за звичним стереотипом. Та щось у бутті з'явилося нове, інші відтінки збагатили його, ніби кров стала гарячішаю, серце швидше жене її по судинах. І в руках ніби сил додалося, і в голові світліше стало… Свіжість і чистота розливаються довкола! І півні доспівують кінець зимі – є така стародавня народна прикмета.

Горобина звичайна

Дерево родини трояндових з одним або кількома стовбурами заввишки 5 - 15 метрів. У нашій країні росте понад 34 види горобини. Найбільш розповсюджені сорти дають урожай плодів до 30 кг. 

Плоди горобини містять фруктозу, глюкозу, цукрозу, сорбозу, органічні кислоти, вітаміни С, К, Е, Р. З мікроелементів знайдено марганець, залізо, цинк, мідь, магній.

Як лікарську сировину використовують квітки (збирають у травні – червні), плоди (збирають у вересні – жовтні), кору. Клінічне застосування квіток зумовлено їх сечогінною та послаблюючою дією. Плоди використовують як вітамінний, протипроносний, кровоспинний засіб. Кору горобини використовують як протикашльовий і відхаркувальний засіб. Застосовують при гострому і хронічному бронхітах з астматичним компонентом, сухотах.

Як профілактичний засіб проти сезонних вірусних захворювань готують полівітамінний чай: 1 столова ложка плодів горобини та стільки ж плодів шипшини, 4 склянки окропу. Варити 10 хвилин, рідину залишити в емальованому посуді на добу. Додають за смаком мед або цукор і п'ють по чверті склянки 2 - 3 рази на день.

Народний прогностик

•  Довгі сухі ялинові гілочки на заметіль згинаються, на ясну погоду – вирівнюються.
•  Глибокий сніг – влітку будуть дощі та хліб.
• Зимою – весна – весною – зима.
• Безсніжна зима – безхлібне літо.
•  Монотонно шумить зимовий ліс – на тепло.
• Хмари йдуть низько – на відлигу.
• Хоч і вітряно, але хмари йдуть проти вітру, – вночі випаде сніг.
•  Вночі іній укрив дерева – удень не йтиме сніг.
• Чим більше снігу – тим більший урожай зернових.
• Дим із димаря йде вгору – буде мороз, стелиться – піде сніг.
• Кільце довкола сонця – почнеться завія.
•  Небо зоряне – пізня весна буде.
• У морозний день вода виступає поверх льоду на річці – невдовзі буде відлига.
• Лунко потріскує лід – на міцний мороз.
• Півні голосно кукурікають увечері – на зміну погоди.
• Голуби туркочуть – тепло віщують.
• Коні закидають голови і трясуть ними – чекай негоди.