Дванадцять місяців: березень
Місяць світла й пташиних пісень
Дивлячись на повільний відхід зими, на те, як один за одним падають редути її віхол, бастіони буревіїв, фортеці морозів, чомусь одразу згадуєш полотно Саврасова "Граки прилетіли". Правда, тепер вони і не відбувають далеко: київські, скажімо, перебираються до Житомира чи Вінниці, а їхнє місце, або, як кажуть орнітологи, нішу, займають чернігівські чи сумські. Але все одно, коли стає несила чекати бурхливого танення снігів, коли здається, що Сонце не дуже поспішає сходити, а вітрюгани студять-вихолоджують повітря, все частіше повертаєшся до знайомої з дитинства картини пам'яттю.
І настає нарешті день, коли ранок починається не дзвінком остогидлого будильника, а веселою пісенькою синички. Буває, і Сонце ще ніжиться на пуховиках хмар, а вона вже сидить на гілці дерева під вікном — і на всеньку околицю видзвонює: "Синь-синь! День-синь! Синь-день! Синь!". Оце вже точно — час вставати. Весняний день зайнявся. Жовтенько-чорна яскрава крихітка, хоч офіційно зветься синицею великою (з-поміж інших сородичів по племені), провіщає: небо буде синім або блакитним. А колір цей так підвищує людині настрій!
Виходиш на вулицю – пробігтися перед роботою. Звідкілясь – мабуть, он із тієї тополі – лунає скрипочка вівсянки. За умови наявності фантазії теж легко перекладаєш її мелодію на слова: "Про-дай са-ни — куп-ляй во-за!". А пустуни-горобці – ті й зовсім оглушують своїм динамічним крещендо. Але галасують не просто без причини. Придивіться: їхні коричневі манішки посвітлішали, дзьоби потемнішали, пір'я стало лискучішим. Здогадалися? У наших сіромах – пора весіль. Б'ються вони тепер всенький раз: за подругу, за місце для гнізда, за соломинку, пір'їнку чи гіллячку… Узимку їх начебто менше було.
Трималися зграйками – так легше із холодом і голодом боротися. Нині ж, даруйте, тютюнець у кожного свій. Як і місце під Сонцем – своє…
Згадуючи останні зими, не можу позбутися тривоги: що сталося з погодою? Примхливість її нам відома здавна. Можна навести приклади аномалій (хоча і не так багато) попередніх періодів. Але… Синоптики списують все на подих Атлантики: він дійсно здорово пом'якшує температурну ситуацію. Проте чимало вчених вважають, що причиною помітного потепління на планеті є так званий "парниковий ефект".
Учені вивчають зміни, що відбуваються в земній атмосфері в результаті її забруднення продуктами діяльності людини. Коли цей процес триватиме, а вміст вуглекислого газу отам, у високості, підвищуватиметься і надалі, стверджують науковці, то цілком можливо, що недалека та пора, за якої в Європі вже ніколи не настане справжня зима із віхолами і морозами. А на континенті встановиться погода, яка нагадуватиме клімат тропіків. Літні й зимові температури суттєво не відрізнятимуться між собою.
Адже вже сьогодні саме цим на 50% пояснюється всім нам помітне потепління на планеті: надмірними викидами вуглекислоти. Отже, людям є над чим ретельно замислитися.
Березень – відважний капітан корабля "Весна". Він уже привів судно в Крим. І в Ялті забуяла жимолость, а невдовзі цвістиме мигдаль. У передгірних районах загуркотіли трактори – йде закриття вологи. Додалося роботи виноградарям і садівникам, як і їхнім колегам у Закарпатті й Прикарпатті. У південних районах захизувалися квітами проліски, білий ряст, гусяча цибуля, анемони.
Незабаром повертом штурвала березень, ніби помахом чарівної палички, примусить вибухнути бруньки і на гілках дерев київських парків, скверів та садів, випустить на волю нове зелене і ніжне життя. Як досвідчений навігатор, перший місяць весни прокладає курс до рідних гнізд тим птахам, що зимували за морями, за горами чи на Півдні нашої країни. Перші гінці численних крилатих ескадрилій – граки та лелеки. Існує старовинна прикмета: дружно летять граки – і весна дружною буде; повернулися бусли – холодам кінець.
Колись 17-й день місяця навіть називали в народі граківником, саме о цій порі прибували авангарди блискуче-чорних, отих поважних істот, хоча тепер, як згадувалося, багато хто з них втратив смак до кочування і веде осідлий спосіб існування.
Чи виправдується згадане спостереження? Як правило, так. Орнітологи пояснюють: пернаті, які з'являються раніше за інших, переміщуються в основному в північно-східному напрямку. Швидкість руху їх більш-менш співпадає зі швидкістю просування всього фронту весняних явищ. Грак може за годину подолати 40 кілометрів. Але під час березневого маршу бере цю відстань лише за добу, тобто, як кажуть, не забігає наперед.
Отож, всі літуни й співуни поспішають додому… повільно. Але вже невдовзі побачимо і почуємо жайворонків, зябликів, шпаків, плисок, клинтухів, вільшанок, куликів, чирків, крохалів… Які хорали лунатимуть над потеплілою розквітаючою землею!
А що чотириногі? Лісовий сніг – як книга почесних гостей: зберігає їхні весняні автографи. У Сумській, Чернігівській, Харківській та інших північних областях ще тривають звірині танці. На Півдні і Заході білки, зайці, лисиці, колонки, перегузні, куниці, єнотовидні собаки й інші хутрові вже потроху позбуваються теплого вбрання. У лосів та оленів відростають роги, а козулі вже мають гостру зброю захисту. Мелодійний капіж, передзвін ручаїв і струмочків сигналізують поблизу житла ведмедів, борсуків, їжаків, хом'яків, кажанів, тритонів, жаб – пора прокидатися.
Важко уявити собі в березні щось прекрасніше за ліс чи парк. Сосни на диво нагадують корабельні щогли, а їхні темно-зелені шапки – напнуті вітрила, що "кличуть в путь до островів, яких нема на карті". Ось-ось заплачуть берези й клени. Липа, верба-бредина міняють зимове буре чи сіре забарвлення на червонувате, а крона вільхи ніби надягає бузкового кашкета. Жовта акація посвітлішала, осика випускає довгі сережки. Березень- художник влаштовує найперший вернісаж: починається ботанічна весна.
Усе живе – і ми з вами – чутливо реагує на події в довкіллі. Якщо зима виявляється малосніжною, то цей фактор негативно відбивається не тільки на стані природи, а й на людському самопочутті. Нам не вистачає білого світла, чимало похмурих днів пригнічують настрій. Тож березня блакить, його щедріше Сонце мусять повернути нам борг попередніх місяців. На пору прокидання землі припадає і період сплеску збурювань в електромагнітних та гравітаційних полях нашої планети, а з цим пов'язані зміни інтенсивності водного обміну в організмі.
Про це треба пам'ятати і не впадати в паніку, коли сьогодні чогось занудило чи занедужалося. Активний спосіб життя, тривалі прогулянки на свіжому повітрі, пахощі весни, мелодійні пташині переспіви, різнобарвна палітра природи, що з кожним днем набуває небачених ще вчора відтінків, – краще за всілякі порошки, мікстури, пігулки…
Дивлячись на повільний відхід зими, на те, як один за одним падають редути її віхол, бастіони буревіїв, фортеці морозів, чомусь одразу згадуєш полотно Саврасова "Граки прилетіли". Правда, тепер вони і не відбувають далеко: київські, скажімо, перебираються до Житомира чи Вінниці, а їхнє місце, або, як кажуть орнітологи, нішу, займають чернігівські чи сумські. Але все одно, коли стає несила чекати бурхливого танення снігів, коли здається, що Сонце не дуже поспішає сходити, а вітрюгани студять-вихолоджують повітря, все частіше повертаєшся до знайомої з дитинства картини пам'яттю.
І настає нарешті день, коли ранок починається не дзвінком остогидлого будильника, а веселою пісенькою синички. Буває, і Сонце ще ніжиться на пуховиках хмар, а вона вже сидить на гілці дерева під вікном — і на всеньку околицю видзвонює: "Синь-синь! День-синь! Синь-день! Синь!". Оце вже точно — час вставати. Весняний день зайнявся. Жовтенько-чорна яскрава крихітка, хоч офіційно зветься синицею великою (з-поміж інших сородичів по племені), провіщає: небо буде синім або блакитним. А колір цей так підвищує людині настрій!
Виходиш на вулицю – пробігтися перед роботою. Звідкілясь – мабуть, он із тієї тополі – лунає скрипочка вівсянки. За умови наявності фантазії теж легко перекладаєш її мелодію на слова: "Про-дай са-ни — куп-ляй во-за!". А пустуни-горобці – ті й зовсім оглушують своїм динамічним крещендо. Але галасують не просто без причини. Придивіться: їхні коричневі манішки посвітлішали, дзьоби потемнішали, пір'я стало лискучішим. Здогадалися? У наших сіромах – пора весіль. Б'ються вони тепер всенький раз: за подругу, за місце для гнізда, за соломинку, пір'їнку чи гіллячку… Узимку їх начебто менше було.
Трималися зграйками – так легше із холодом і голодом боротися. Нині ж, даруйте, тютюнець у кожного свій. Як і місце під Сонцем – своє…
Згадуючи останні зими, не можу позбутися тривоги: що сталося з погодою? Примхливість її нам відома здавна. Можна навести приклади аномалій (хоча і не так багато) попередніх періодів. Але… Синоптики списують все на подих Атлантики: він дійсно здорово пом'якшує температурну ситуацію. Проте чимало вчених вважають, що причиною помітного потепління на планеті є так званий "парниковий ефект".
Учені вивчають зміни, що відбуваються в земній атмосфері в результаті її забруднення продуктами діяльності людини. Коли цей процес триватиме, а вміст вуглекислого газу отам, у високості, підвищуватиметься і надалі, стверджують науковці, то цілком можливо, що недалека та пора, за якої в Європі вже ніколи не настане справжня зима із віхолами і морозами. А на континенті встановиться погода, яка нагадуватиме клімат тропіків. Літні й зимові температури суттєво не відрізнятимуться між собою.
Адже вже сьогодні саме цим на 50% пояснюється всім нам помітне потепління на планеті: надмірними викидами вуглекислоти. Отже, людям є над чим ретельно замислитися.
Березень – відважний капітан корабля "Весна". Він уже привів судно в Крим. І в Ялті забуяла жимолость, а невдовзі цвістиме мигдаль. У передгірних районах загуркотіли трактори – йде закриття вологи. Додалося роботи виноградарям і садівникам, як і їхнім колегам у Закарпатті й Прикарпатті. У південних районах захизувалися квітами проліски, білий ряст, гусяча цибуля, анемони.
Незабаром повертом штурвала березень, ніби помахом чарівної палички, примусить вибухнути бруньки і на гілках дерев київських парків, скверів та садів, випустить на волю нове зелене і ніжне життя. Як досвідчений навігатор, перший місяць весни прокладає курс до рідних гнізд тим птахам, що зимували за морями, за горами чи на Півдні нашої країни. Перші гінці численних крилатих ескадрилій – граки та лелеки. Існує старовинна прикмета: дружно летять граки – і весна дружною буде; повернулися бусли – холодам кінець.
Колись 17-й день місяця навіть називали в народі граківником, саме о цій порі прибували авангарди блискуче-чорних, отих поважних істот, хоча тепер, як згадувалося, багато хто з них втратив смак до кочування і веде осідлий спосіб існування.
Чи виправдується згадане спостереження? Як правило, так. Орнітологи пояснюють: пернаті, які з'являються раніше за інших, переміщуються в основному в північно-східному напрямку. Швидкість руху їх більш-менш співпадає зі швидкістю просування всього фронту весняних явищ. Грак може за годину подолати 40 кілометрів. Але під час березневого маршу бере цю відстань лише за добу, тобто, як кажуть, не забігає наперед.
Отож, всі літуни й співуни поспішають додому… повільно. Але вже невдовзі побачимо і почуємо жайворонків, зябликів, шпаків, плисок, клинтухів, вільшанок, куликів, чирків, крохалів… Які хорали лунатимуть над потеплілою розквітаючою землею!
А що чотириногі? Лісовий сніг – як книга почесних гостей: зберігає їхні весняні автографи. У Сумській, Чернігівській, Харківській та інших північних областях ще тривають звірині танці. На Півдні і Заході білки, зайці, лисиці, колонки, перегузні, куниці, єнотовидні собаки й інші хутрові вже потроху позбуваються теплого вбрання. У лосів та оленів відростають роги, а козулі вже мають гостру зброю захисту. Мелодійний капіж, передзвін ручаїв і струмочків сигналізують поблизу житла ведмедів, борсуків, їжаків, хом'яків, кажанів, тритонів, жаб – пора прокидатися.
Важко уявити собі в березні щось прекрасніше за ліс чи парк. Сосни на диво нагадують корабельні щогли, а їхні темно-зелені шапки – напнуті вітрила, що "кличуть в путь до островів, яких нема на карті". Ось-ось заплачуть берези й клени. Липа, верба-бредина міняють зимове буре чи сіре забарвлення на червонувате, а крона вільхи ніби надягає бузкового кашкета. Жовта акація посвітлішала, осика випускає довгі сережки. Березень- художник влаштовує найперший вернісаж: починається ботанічна весна.
Усе живе – і ми з вами – чутливо реагує на події в довкіллі. Якщо зима виявляється малосніжною, то цей фактор негативно відбивається не тільки на стані природи, а й на людському самопочутті. Нам не вистачає білого світла, чимало похмурих днів пригнічують настрій. Тож березня блакить, його щедріше Сонце мусять повернути нам борг попередніх місяців. На пору прокидання землі припадає і період сплеску збурювань в електромагнітних та гравітаційних полях нашої планети, а з цим пов'язані зміни інтенсивності водного обміну в організмі.
Про це треба пам'ятати і не впадати в паніку, коли сьогодні чогось занудило чи занедужалося. Активний спосіб життя, тривалі прогулянки на свіжому повітрі, пахощі весни, мелодійні пташині переспіви, різнобарвна палітра природи, що з кожним днем набуває небачених ще вчора відтінків, – краще за всілякі порошки, мікстури, пігулки…
Мозаїка березневих свят
Разом із пробудженням природи від зимового сну на нашій землі, в Україні, починається цикл народних весняних свят, пов'язаних зі стародавніми міфами та віруванням, супроводжених піснями, іграми та хороводами. Народний образ весни – це образ краси, сили і надії.
СИРОПУСНА НЕДІЛЯ
Вареники на Масляну годиться варити щодня: "вареники доведуть, що і хліба не дадуть!". Але не всі цього правила дотримувались. На сиропусну ж неділю (цьогоріч 14 березня) і "бусурмени вареники їдять!" – а, мовляв, про нас, православних, і мови не може бути.
На цей тиждень припадає багато прикмет. Кажуть: "Яка погода на сиропусну неділю, така й на Великдень буде", "Як Сонце сходить рано, то й весна рання буде".
Увечері на "постові заговини" старі люди ходили колись до рідних і знайомих "прощатися" – просити прощення за "кривди" чи "гріхи", заподіяні протягом усього року. Відвідували, бувало, і цвинтар, щоб і померлі родичі простили їм. Як ішли до живих, то, ввійшовши до хати, вклонялися тричі кожному (не виключаючи і малих дітей) і просили прощення.
Колись вірили, що страшний суд відбуватиметься саме цього вечора. Богобоязливі люди в сиропусну неділю з хати не виходили, горілки не пили, а сиділи вдома і пригадували, чи багато гріхів наробили цього року…
"ЖИЛАВИЙ" ПОНЕДІЛОК
Перший день Великого посту (цього року 15 березня) називається "жилавий" понеділок, бо в цей день господині печуть житні коржі – "жиляники". Крім цих коржів, ніякої страви не готують, а їдять лише тертий хрін з буряковим квасом та редьку.
Хоч і пісна страва цього дня була, проте їли її, запиваючи горілкою. "Це, – казали колись люди, – ми зуби полощемо після Масляної, щоб – борони Боже – не залишилося поміж зубами чого-небудь скоромного!". А тому цей понеділок ще називався "полоскозуб".
Господині, "полощучи зуби", пили горілку не чаркою, а новою покришкою від того горщика, в якому кашу варили, – "щоб на пшениці зони не було!".
Була колись ще й третя назва для цього дня – "чистий понеділок". Чистий тому, що господині обіду не варили і їхні горщики залишалися чистими. В одній із приповідок, що виникла з народних прикмет, говориться: "Як у чистий понеділок погода ясна, то й пшениця вродить рясна!".
ДЕНЬ ПРЕПОДОБНОГО ЛЬВА
4 березня – день преподобного Льва. На Лівобережжі та на Київщині було колись повір'я: якщо хворий вночі перед цим днем побачить на небі зірку, що падає, то він цього року помре. До такого хворого, як до приреченого, сходилися всі рідні та знайомі прощатися. "Бо то його зірка з неба впала і вона із собою душу забере!" – казали селяни. Проте віра ця не була надто міцною, бо існувало багато оповідань, що заперечували віщування зірки, яка падає.
Віра в таку зірку не скрізь однакова. Так, на Поділлі про зірку, що падає, розповідають таку легенду: "Зірки – це Божі свічі на небі. Диявол хоче, щоб і його свіча горіла разом з Божими. Як тільки той янгол, що свічі пильнує, кудись відвернеться, дідько – тиць та й поставить свою свічку. Але вона довго не горить, бо янгол ходить і оглядає, чи добре свічі горять. Побачить чортову свічку та й скидає її додолу, і ото ми бачимо, як вона падає".
"ОБРЕТІННЯ"
Свято знайдення голови Івана Хрестителя, або "обретіння" (9 березня) стало в народі святом "обертіння". В цей день "чоловік до жінки обертається, і птахи обертаються з вирію". "Обертаються до нас головами, збираються летіти до нас". "Діти – від хліба, а птахи – до гнізд". "На обретіння прилітають з вирію птахи; це святий Іван чудом своєї голови повертає їх назад додому".
В цей час і справді відбувається масовий приліт пернастих гостей. Першим прилітає жайворонок – справжній благовісник весни в Україні.
Завесніло
Мудрими були наші предки-хлібороби: новий трудовий рік вони починали або з весни, коли готувалися до сівби, або з осені, коли закінчували збирання врожаю. До 1348 року Новоліття відзначали 1 березня, а відтоді й до 1699-го – 1 вересня. І хоча тоді наш відлік часу був переведений на європейський зразок, все ж найбільше хліборобських прикмет змін природи і погоди, урожайності пов'язані з березневою Явдохою-плющихою, літоукажчицею та вересневим Семеном-літопроводцем, межівником літа справжнього і бабиного.
Ранком року предки вважали 21 березня – в цей день о 6 год. 52 хв. Ярило перетинає так званий небесний екватор, переходить із південної півкулі в північну. Межа дня проходить через обидва полюси: починається астрономічна весна.
Весняні спостереження людини за природою невичерпні й безцінні для нас.
- Березневий сніг вартий половини добрив.
- Березень без води – квітень без трави.
- Березневий вітер із заходу чи Півдня – на врожай, із Півночі чи Сходу – до безхліб'я.
- Вперше загримить із Півдня – літо буде тепле, з Півночі – холодне, із Заходу – дощове.
- Після холодної весни – градобійне літо.
- Чайки прилетіли – ось-ось скресне крига.
- Довгі бурульки – весна довгою буде.
- Ялина скидає глицю – за два тижні вода прийде.
- Якщо раптом грім загуркоче – настане похолодання.
- Рано жайворонки і журавлі прилетіли – на теплу весну.
- Коли птахи повернулися з вирію і не щебечуть, довго стоятимуть холоди.
- На осиці бруньки великі – на врожай ячменю.
- Дикі качки прилітають жирними – весні бути холодній та довгій.
- Ранній виліт бджіл – на погожу весну.
- Граки до старих гнізд поспішають – весна дружною випаде. Сіли граки на гнізда – через три тижні виходь у поле.
- Довгі бруньки на деревах – спізниться літо.
- Жайворонок прилетів – настане стійке тепло.
- Побачив шпака – знай: весна біля порога.
- Сонце перед заходом червоніє – на вітер.
- Грак прилетів – через місяць сніг зійде, а журавель – скоро лід скресне.
- Хмари пливуть високо – буде гарна погода; коли ж надвечір вони ущільнюються й сильнішає вітер – на потепління.
- Перший грім при північному вітрі – бути холодній весні, при східному – сухій і теплій, а при західному – мокрій.
- З берези тече багато соку – літо буде дощовим.
- Часті тумани – дощове літо.
- Птахи в'ють гнізда на сонячному боці дерев – буде холодне літо і навпаки.
Сторінку підготував громадський кореспондент газети “Вісті Ковельщини” Ігор ВИЖОВЕЦЬ.
Дванадцять місяців: березень
Залишити коментар