Повідомлення в номер / І заіскрилось барвами поетичне Слово

Мій побратиме-українцю! Погодься, що поезія – це квітка на лузі мови пишної, ніжної, солов'їної. Кожна пелюстина – це слова барвисті, неповторні. В тих словах сконцентрована  магія нашої щирої  і доброї душі.  В тих словах – дух соколиний, козацький. В тих словах – любов материнська споконвічна. В тих словах – кохання чисте, вірне, жагуче. В тих словах – таємничий код нації і народу.

Чужинці віками намагаються розшифрувати цей код. Не раз бували спроби випалити його вогнем пекучим. Аж ні! Попри  утиски, неволю і глум проростало зерно,  і  Слово величне, гарне, із всіма кольорами та відтінками райдуги знову злітало понад світом.

В такому барвистому, літературно-патріотичному просторі мені пощастило побувати 21 березня цього року. І луг – це не що інше, як Волинський обласний ліцей із посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні. Зворушливо до сліз! Хлопці у класичних військових сучасних строях, дівчата в однотонних чорних –заповнили просторий зал. Немов пташине весняне зібрання злетілось і защебетало, задзюркотіло весняними струмками.

Ініціатори, організатори цього дійства під назвою "День поезії"  – Тетяна Марчук, завідуюча бібліотекою, музичний керівник, режисерка та сценаристка Руслана Шацька. Пані Руслана знана як керівник студії "Зорепад" не тільки в Ковелі, але й в усій Україні і країнах  Європи. Про переможні кроки студії можна багато говорити, адже там – переможних  Гран прі, перших місць ціла  скарбниця.

Вслухаюся, вдивляюся і тішуся… Скільки раз почуєш песимістичне, що наша молодь "не  така" і що  похмуре на нас чекає майбутнє.

Так ось, мій читачу, карбую кожне слово, як мантру. У нас – найміцніша нація у світі. Вона сім літ у зоні АТО-ООС відстоює свободу, незалежність,   не кориться ворогу.

 Ці  молоді  хлопці, дівчата,  учні ліцею, креативні, високоінтелектуальні, патріотичні, готові будувати нову Україну і нас захищати. А ще в них замріяна,  поетична, пісенна душа. 

…Аматори сцени розпочинають творчий вечір. Зал стихає. Відчувається дисципліна і порядок.  А ведучі, читці поезії впевнено  вводять нас в чарівний світ слова і пісні. 

Емоційно, артистично зриваються колючі  рядки із поеми "Сон" Тараса Шевченка, іскряться ліричні рядки поезій Лесі Українки. А ось  і те, що не залишає шансів стримати сльозу:  зал хором співає пісню- пісень "Рідна мати моя"  (слова Аркадія Малишка).

Признаюся – це моя найулюбленіша пісня. Висловлю суб'єктивну думку: у кожного учня ліцею є мати - своєрідний прообраз  Пресвятої Божої Матері. 

Кожна істинна матір – це святість, бо веде своє дитя від народження і до останнього подиху, підтримуючи дух, направляючи на вірний шлях.

Тішуся, що і моя скромна праця не загубилася в сірості буття. Лунає "Пісня про Ковель" (музика Миколи Гереса). Всі встають. Це – знак любові до рідного міста і разом із тим вшанування пам'яті  Володимира Михалевича, співака, видатної особистості Ковельщини, який нещодавно трагічно загинув. "Пам'ятаємо,  любимо, шануємо!" – промовляє цілий зал. 

На дворі – сухий, холодний березневий вітер, а довкола – підступний злий вірус. Тут же, в залі, позитивний настрій,  і я запитую:  

– Поезія, пандемія на букву П. Хто переможе?  

– Поезія! – хором відповідають мені.

Я розказую хлопцям і дівчатам випадково почуте.  Наша українська католичка написала лист самому (!) папі Римському із запитом, як боротися з коронавірусом?  Святійший Отець відповів:  "Кріпіть дух, тримайте позитивний настрій, моліться, постіть і вірте, що добро переможе, і не відмовляйтеся від вакцинації".

Справді, рекомендації не зайві, а слушні, адже страх, паніка – це супутники біса і поразки, які ходять попід  руки із "кістлявою". Наше творче спілкування живе, емоційне і для обох сторін корисне. 

Не стримуюсь, щоб не висловити цій юній порослі  свої  настанови, які набуті реаліями життя за довгі, тепер уже  сивочолі роки: 

– Вчіться, працюйте! Працюйте і навчайтеся! Майте цілеспрямованість  на шляху  до  визначеної мети. Не забувайте, що боротьба і рух – це життя. Хай щастить!

l

Маємо подякувати педагогам і наставникам за ті зусилля, яких  вони докладають  для  того, щоб  юне покоління виростало морально стійким, фізично здоровим, патріотично загартованим заради нашого майбуття,   нашого роду та України.

Особлива  подяка –організаторам дійства Тетяні  Марчук та Руслані Шацькій, а з ними – ведучим та  аматорам сцени, організаторам ліцею. Ось їх імена і прізвища: Денис Тищук та  Богдан Онищук (10 кл), Христина Хохлова, Оксана Матвійчук, Діана Сорока, Христина Литвинчук, Данило Степанюк, Віталій Кравченко, Василь Алексійчук  (гітарист), співачка від студії "Зорепад" Анастасія Книш.

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА СВІТЛИНАХ: під час творчого вечора в ліцеї.

Фото з архіву ліцею. 

Мій побратиме-українцю! Погодься, що поезія – це квітка на лузі мови пишної, ніжної, солов'їної. Кожна пелюстина – це слова барвисті, неповторні. В тих словах сконцентрована  магія нашої щирої  і доброї душі.  В тих словах – дух соколиний, козацький. В тих словах – любов материнська споконвічна. В тих словах – кохання чисте, вірне, жагуче. В тих словах – таємничий код нації і народу.

Чужинці віками намагаються розшифрувати цей код. Не раз бували спроби випалити його вогнем пекучим. Аж ні! Попри  утиски, неволю і глум проростало зерно,  і  Слово величне, гарне, із всіма кольорами та відтінками райдуги знову злітало понад світом.

В такому барвистому, літературно-патріотичному просторі мені пощастило побувати 21 березня цього року. І луг – це не що інше, як Волинський обласний ліцей із посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні. Зворушливо до сліз! Хлопці у класичних військових сучасних строях, дівчата в однотонних чорних –заповнили просторий зал. Немов пташине весняне зібрання злетілось і защебетало, задзюркотіло весняними струмками.

Ініціатори, організатори цього дійства під назвою "День поезії"  – Тетяна Марчук, завідуюча бібліотекою, музичний керівник, режисерка та сценаристка Руслана Шацька. Пані Руслана знана як керівник студії "Зорепад" не тільки в Ковелі, але й в усій Україні і країнах  Європи. Про переможні кроки студії можна багато говорити, адже там – переможних  Гран прі, перших місць ціла  скарбниця.

Вслухаюся, вдивляюся і тішуся… Скільки раз почуєш песимістичне, що наша молодь "не  така" і що  похмуре на нас чекає майбутнє.

Так ось, мій читачу, карбую кожне слово, як мантру. У нас – найміцніша нація у світі. Вона сім літ у зоні АТО-ООС відстоює свободу, незалежність,   не кориться ворогу.

 Ці  молоді  хлопці, дівчата,  учні ліцею, креативні, високоінтелектуальні, патріотичні, готові будувати нову Україну і нас захищати. А ще в них замріяна,  поетична, пісенна душа. 

…Аматори сцени розпочинають творчий вечір. Зал стихає. Відчувається дисципліна і порядок.  А ведучі, читці поезії впевнено  вводять нас в чарівний світ слова і пісні. 

Емоційно, артистично зриваються колючі  рядки із поеми "Сон" Тараса Шевченка, іскряться ліричні рядки поезій Лесі Українки. А ось  і те, що не залишає шансів стримати сльозу:  зал хором співає пісню- пісень "Рідна мати моя"  (слова Аркадія Малишка).

Признаюся – це моя найулюбленіша пісня. Висловлю суб'єктивну думку: у кожного учня ліцею є мати - своєрідний прообраз  Пресвятої Божої Матері. 

Кожна істинна матір – це святість, бо веде своє дитя від народження і до останнього подиху, підтримуючи дух, направляючи на вірний шлях.

Тішуся, що і моя скромна праця не загубилася в сірості буття. Лунає "Пісня про Ковель" (музика Миколи Гереса). Всі встають. Це – знак любові до рідного міста і разом із тим вшанування пам'яті  Володимира Михалевича, співака, видатної особистості Ковельщини, який нещодавно трагічно загинув. "Пам'ятаємо,  любимо, шануємо!" – промовляє цілий зал. 

На дворі – сухий, холодний березневий вітер, а довкола – підступний злий вірус. Тут же, в залі, позитивний настрій,  і я запитую:  

– Поезія, пандемія на букву П. Хто переможе?  

– Поезія! – хором відповідають мені.

Я розказую хлопцям і дівчатам випадково почуте.  Наша українська католичка написала лист самому (!) папі Римському із запитом, як боротися з коронавірусом?  Святійший Отець відповів:  "Кріпіть дух, тримайте позитивний настрій, моліться, постіть і вірте, що добро переможе, і не відмовляйтеся від вакцинації".

Справді, рекомендації не зайві, а слушні, адже страх, паніка – це супутники біса і поразки, які ходять попід  руки із "кістлявою". Наше творче спілкування живе, емоційне і для обох сторін корисне. 

Не стримуюсь, щоб не висловити цій юній порослі  свої  настанови, які набуті реаліями життя за довгі, тепер уже  сивочолі роки: 

– Вчіться, працюйте! Працюйте і навчайтеся! Майте цілеспрямованість  на шляху  до  визначеної мети. Не забувайте, що боротьба і рух – це життя. Хай щастить!

ххх

Маємо подякувати педагогам і наставникам за ті зусилля, яких  вони докладають  для  того, щоб  юне покоління виростало морально стійким, фізично здоровим, патріотично загартованим заради нашого майбуття,   нашого роду та України.

Особлива  подяка –організаторам дійства Тетяні  Марчук та Руслані Шацькій, а з ними – ведучим та  аматорам сцени, організаторам ліцею. Ось їх імена і прізвища: Денис Тищук та  Богдан Онищук (10 кл), Христина Хохлова, Оксана Матвійчук, Діана Сорока, Христина Литвинчук, Данило Степанюк, Віталій Кравченко, Василь Алексійчук  (гітарист), співачка від студії "Зорепад" Анастасія Книш.

НА СВІТЛИНАХ: під час творчого вечора в ліцеї.

Фото з архіву ліцею.