Великий піст – час каяття і очищення
Запитую себе і тебе, мій вірний читачу: "Якби церква не навертала нас на путь істинний, не виховувала морально, не випромінювала світло любові, то що з нами було б?".
Уражені злим духом гордині, нетерпимості, зверхності, безчестя і осуду та інших якостей гріховного царства сатани, ми (переконаний!) потонули б в темряву ночі, братовбивства і знищення всього живого на Землі.
Христос на Голгофі своєю жертовністю відкупив наші гріхи земні. Це було найвище, наймилосердніше, найморальніше звершення світу заради життя, заради світла і надії.
Великий день – це не тільки Воскресіння Христа, але й наше воскресіння після очищення душі і тіла Великим сорокаденним постом. Отож, запрягаймося у святу, таємничу колісницю посту і рухаймо її, підкріплені молитвою, покаянням і сповіддю.
1.Загальний погляд
Тезисно і вибірково із "Закону Божого" у викладі протоієрея Серафима Слобідського поглянемо на суть Великого посту.
Великий піст найперше асоціюється із жертовною сорокаденною прощею Ісуса Христа в пустелі. Це час молитви, покаяння і сповіді заради отримання у Господа відпущення гріхів.
Час Великого посту – це десятинна пожертва, присвячена Богові, коли ми маємо облишити розваги, веселощі і життєві спокуси.
Церква наголошує, що до Великого посту потрібно готуватися три тижні – таке своєрідне очищення від гріхів свідомих і несвідомих.
Перший підготовчий тиждень називають тижнем митиря і фарисея. Другий – про блудного сина. Ці два тижні означені Господнім милосердям.
Третій підготовчий тиждень, названий Масляницею, наближає нас до початку Великого посту. В цей час ми маємо обмежити споживання скоромної їжі, залишаючи для харчування сир, молоко, масло і яйця.
Знаковою в цьому часі є остання Прощена неділя (сиропусна). В цей день християни просять одне в одного прощення гріхів, без чого неможливо отримати відпущення гріхів в Отця Небесного.
l
Кожен тиждень Великого посту присвячений згадці про якусь особливу подію чи особу, яка навертає грішну душу до милосердя та покаяння.
Перший тиждень відзначається суворістю, а богослужіння – особливою тривалістю. У п'ятницю здійснюється освячення колива (відвар пшениці з медом) в пам'ять Феодора Тирона великомученика, який надав благотворну допомогу християнам для збереження посту і у 306 році був спалений за Христову віру. В перші чотири дні в повечірні читається канон Андрія Критського.
У першу неділю звершується "Торжество православ'я", встановлене царицею Феодорою у 842 році в пам'ять відновлення вшанування святих ікон.
Друга неділя позначена пам'яттю святого Григорія Палами (XIV століття), який повчав, що подвиг посту і молитви Господь осяває вірних благодатних світлом, яким сяяв Ісус Христос на горі Фавор.
В третю неділю відбувається винос святого хреста для поклоніння вірян. Третя неділя і четвертий тиждень називаються "хрестопоклонними".
У четверту неділю відзначаємо пам'ять Св. Іоана Ліствічника, який написав твір про сходинки добрих діянь, що ведуть до Престолу Божого.
На п'ятому тижні в четвер відбувається "стояння" Св. Марії Єгипетської. Будучи великою грішницею, вона покаялась, стала прикладом для милосердя Божого і справедливості. В суботу звершується похвала Пресвятій Богородиці.
Шостий тиждень (субота) позначений згадкою про воскресіння Ісусом Христом Лазаря. Шоста неділя – це час урочистого входу Спасителя в Єрусалим (вербна неділя).
Останній страсний тиждень перед Пасхою присвячений споминам про останній день земного життя Ісуса Христа. Понеділок, вівторок, середа – спомини про останні бесіди Ісуса з народом і учениками.
Великий чистий четвер – це омивання Ісусом Христом ніг ученикам, тайна вечеря. Молитва в Гетсиманському саду, зрада Іуди. Велика п'ятниця – це спомин та роздуми про хресні страждання Спасителя. Його смерть та погребіння.
У Велику суботу відбуваються Богослужіння, винос священнослужителями Плащаниці. Після довготривалих молитов, славослів'я, Божественної літургії, читань Святого письма, чорні одежі престолу і священників змінюються на світлі. Це згадка про мироносиць, які принесли звістку про Воскресіння Христа. Священник у світлих ризах, подібно до янгола, сповіщає вірним про Воскресіння Христа.
2. Християнин, їжа і піст
Якось випадково мені довелось почути розмову:
– Аню, давай зустрінемось сьогодні. У мене є шинка смачна, ковбаска копчена. І наливку маю.
– З якого дива з понеділка починаєш?
– Ти що, забула? Сьогодні – перший день посту. Свято!
Розмова проста, житейська. Та чи асоціюється вона з темою гріха, постом? Подумалося: треба звіритися із Святим письмом і його настановами.
Сама по собі їжа, говорить апостол Павло, не наближає нас до Бога, бо ані кращі ми для Бога, коли їмо, ані гірші, коли не їмо. Митрополит Василь Липківський у своїх "Проповідях" проводить думку про моральний бік споживання їжі та пиття для християнина. "Аскетичний погляд на їжу та пиття, вся моральна вартість якої полягає в найбільшому обмеженні цієї потреби так не є вищою в християнстві. Навпаки, за апостолом Павлом, мусимо визнати, що негативне ставлення до їжі та пиття є ознакою немочі".
Більше того, родинна трапеза спонукає нас до єднання з побажаннями здоров'я та добра – наголошує митрополит. А пожертву, яку християнин споряджає до церкви, відбираючи все найкраще з наявного достатку, він посвячує Богові, тим самим душею наближається до Нього.
Тож, запрошуючи Аню на трапезу, наша знайома не грішить перед Богом (звичайно, якщо ця трапеза в рамках етики і моралі).
То звідки така жорстка пересторога до їжі під час посту? Багато віків назад на Сході з'явилися ченці-пустельники, які випробовували себе, гартували свій дух голодуванням. Сорок днів перевіряли себе на міцність і стійкість Іван Хреститель і наш Спаситель Ісус Христос. Немало було послідовників у розумінні цієї самопожертви для Бога. Церква та її очільники, формуючи ритуали, церковні служби, моральні закони, перейняли і цю практику. Вона має важливу підставу та основу, адже це – наслідування життя Самого Господа нашого, Ісуса Христа.
Сьогодні, хочемо чи ні, але йде пом'якшення, така собі ліберізація церковних канонів, та багато хто взагалі ігнорує обмеження в їжі під час посту. Тому ще раз погляньмо на піст із вежі духовності, моральності та загальної потреби. І знову звернімося до настанов митрополита Василя Липківського.
"Піст взагалі є стримання, достоїнство людини володіти собою, перемагати зло в собі самому, перемагати свої недобрі звички та пристрасті. Піст є обмеження нижчих потреб тіла, щоб віддавати більше уваги вищим прагненням душі людської. Піст взагалі є високий відданий Богові настрій душі й рішуче одмежування від всього того, що може цей настрій принизити, чи зіпсувати спокусами життя та заходами "князя" світу цього – диявола. В такому високому розуміння, піст дійсно мусить бути необхідним чинником найкращого виховання душі людської".
Аналізуючи вищесказане, маємо усвідомити, що піст не є посяганням на комфорт конституції нашого єства. Навпаки, він є засобом очищення душі, гартом духу і оздоровлення тіла. Ми маємо осягнути глибокий позитивний задум і зміст Господнього Творіння, який надихає в боротьбі з негараздами буття, вірусами і неміччю, злом і спокусами, веде нас із пітьми до світла Воскресіння та Оновлення.
Анатолій СЕМЕНЮК,
історик-краєзнавець.
P.S. Хочу ще нагадати настанови з приводу Великого посту, які залишив нам Святитель Іоанн Золотоустий:
"Значення посту полягає не у стриманості від їжі, а в усуненні від гріхів. І хто обмежує піст тільки стриманістю в їжі, той властиво безчестить його. Ти постиш? Докажи мені це своїми ділами! Якими, скажеш, ділами? Коли побачиш бідного, дай милостинь. Коли маєш ворога, примирися! Коли побачиш свого друга щасливим, не заздри! Коли побачиш гарну жінку, пройди мимо. Хай постяться не тільки уста, але й слух, зір, ноги, руки та всі члени нашого тіла… Що за користь, коли ми стримуємось від птиць і риби, а гриземо і з'їдаємо братів".
"Батько посту – це Закон Божий. Мати його – Стриманість, терпіння, чесноти. Дочки його – подвиг, чистота, невинність. Сини його рідні – Мойсей, Ілля, Даниїл, Іван Хреститель і весь хор святих, особливо пустельників і подвижників. Найближчі родичі його – віра, надія, любов. Друзі його – мир, покора, згода. Слуги його – славослів'я, безустанний псалмоспів, чиста молитва…".
А. С.
Запитую себе і тебе, мій вірний читачу: "Якби церква не навертала нас на путь істинний, не виховувала морально, не випромінювала світло любові, то що з нами було б?".
Уражені злим духом гордині, нетерпимості, зверхності, безчестя і осуду та інших якостей гріховного царства сатани, ми (переконаний!) потонули б в темряву ночі, братовбивства і знищення всього живого на Землі.
Христос на Голгофі своєю жертовністю відкупив наші гріхи земні. Це було найвище, наймилосердніше, найморальніше звершення світу заради життя, заради світла і надії.
Великий день – це не тільки Воскресіння Христа, але й наше воскресіння після очищення душі і тіла Великим сорокаденним постом. Отож, запрягаймося у святу, таємничу колісницю посту і рухаймо її, підкріплені молитвою, покаянням і сповіддю.
1.Загальний погляд
Тезисно і вибірково із "Закону Божого" у викладі протоієрея Серафима Слобідського поглянемо на суть Великого посту.
Великий піст найперше асоціюється із жертовною сорокаденною прощею Ісуса Христа в пустелі. Це час молитви, покаяння і сповіді заради отримання у Господа відпущення гріхів.
Час Великого посту – це десятинна пожертва, присвячена Богові, коли ми маємо облишити розваги, веселощі і життєві спокуси.
Церква наголошує, що до Великого посту потрібно готуватися три тижні – таке своєрідне очищення від гріхів свідомих і несвідомих.
Перший підготовчий тиждень називають тижнем митиря і фарисея. Другий – про блудного сина. Ці два тижні означені Господнім милосердям.
Третій підготовчий тиждень, названий Масляницею, наближає нас до початку Великого посту. В цей час ми маємо обмежити споживання скоромної їжі, залишаючи для харчування сир, молоко, масло і яйця.
Знаковою в цьому часі є остання Прощена неділя (сиропусна). В цей день християни просять одне в одного прощення гріхів, без чого неможливо отримати відпущення гріхів в Отця Небесного.
l
Кожен тиждень Великого посту присвячений згадці про якусь особливу подію чи особу, яка навертає грішну душу до милосердя та покаяння.
Перший тиждень відзначається суворістю, а богослужіння – особливою тривалістю. У п'ятницю здійснюється освячення колива (відвар пшениці з медом) в пам'ять Феодора Тирона великомученика, який надав благотворну допомогу християнам для збереження посту і у 306 році був спалений за Христову віру. В перші чотири дні в повечірні читається канон Андрія Критського.
У першу неділю звершується "Торжество православ'я", встановлене царицею Феодорою у 842 році в пам'ять відновлення вшанування святих ікон.
Друга неділя позначена пам'яттю святого Григорія Палами (XIV століття), який повчав, що подвиг посту і молитви Господь осяває вірних благодатних світлом, яким сяяв Ісус Христос на горі Фавор.
В третю неділю відбувається винос святого хреста для поклоніння вірян. Третя неділя і четвертий тиждень називаються "хрестопоклонними".
У четверту неділю відзначаємо пам'ять Св. Іоана Ліствічника, який написав твір про сходинки добрих діянь, що ведуть до Престолу Божого.
На п'ятому тижні в четвер відбувається "стояння" Св. Марії Єгипетської. Будучи великою грішницею, вона покаялась, стала прикладом для милосердя Божого і справедливості. В суботу звершується похвала Пресвятій Богородиці.
Шостий тиждень (субота) позначений згадкою про воскресіння Ісусом Христом Лазаря. Шоста неділя – це час урочистого входу Спасителя в Єрусалим (вербна неділя).
Останній страсний тиждень перед Пасхою присвячений споминам про останній день земного життя Ісуса Христа. Понеділок, вівторок, середа – спомини про останні бесіди Ісуса з народом і учениками.
Великий чистий четвер – це омивання Ісусом Христом ніг ученикам, тайна вечеря. Молитва в Гетсиманському саду, зрада Іуди. Велика п'ятниця – це спомин та роздуми про хресні страждання Спасителя. Його смерть та погребіння.
У Велику суботу відбуваються Богослужіння, винос священнослужителями Плащаниці. Після довготривалих молитов, славослів'я, Божественної літургії, читань Святого письма, чорні одежі престолу і священників змінюються на світлі. Це згадка про мироносиць, які принесли звістку про Воскресіння Христа. Священник у світлих ризах, подібно до янгола, сповіщає вірним про Воскресіння Христа.
2. Християнин, їжа і піст
Якось випадково мені довелось почути розмову:
– Аню, давай зустрінемось сьогодні. У мене є шинка смачна, ковбаска копчена. І наливку маю.
– З якого дива з понеділка починаєш?
– Ти що, забула? Сьогодні – перший день посту. Свято!
Розмова проста, житейська. Та чи асоціюється вона з темою гріха, постом? Подумалося: треба звіритися із Святим письмом і його настановами.
Сама по собі їжа, говорить апостол Павло, не наближає нас до Бога, бо ані кращі ми для Бога, коли їмо, ані гірші, коли не їмо. Митрополит Василь Липківський у своїх "Проповідях" проводить думку про моральний бік споживання їжі та пиття для християнина. "Аскетичний погляд на їжу та пиття, вся моральна вартість якої полягає в найбільшому обмеженні цієї потреби так не є вищою в християнстві. Навпаки, за апостолом Павлом, мусимо визнати, що негативне ставлення до їжі та пиття є ознакою немочі".
Більше того, родинна трапеза спонукає нас до єднання з побажаннями здоров'я та добра – наголошує митрополит. А пожертву, яку християнин споряджає до церкви, відбираючи все найкраще з наявного достатку, він посвячує Богові, тим самим душею наближається до Нього.
Тож, запрошуючи Аню на трапезу, наша знайома не грішить перед Богом (звичайно, якщо ця трапеза в рамках етики і моралі).
То звідки така жорстка пересторога до їжі під час посту? Багато віків назад на Сході з'явилися ченці-пустельники, які випробовували себе, гартували свій дух голодуванням. Сорок днів перевіряли себе на міцність і стійкість Іван Хреститель і наш Спаситель Ісус Христос. Немало було послідовників у розумінні цієї самопожертви для Бога. Церква та її очільники, формуючи ритуали, церковні служби, моральні закони, перейняли і цю практику. Вона має важливу підставу та основу, адже це – наслідування життя Самого Господа нашого, Ісуса Христа.
Сьогодні, хочемо чи ні, але йде пом'якшення, така собі ліберізація церковних канонів, та багато хто взагалі ігнорує обмеження в їжі під час посту. Тому ще раз погляньмо на піст із вежі духовності, моральності та загальної потреби. І знову звернімося до настанов митрополита Василя Липківського.
"Піст взагалі є стримання, достоїнство людини володіти собою, перемагати зло в собі самому, перемагати свої недобрі звички та пристрасті. Піст є обмеження нижчих потреб тіла, щоб віддавати більше уваги вищим прагненням душі людської. Піст взагалі є високий відданий Богові настрій душі й рішуче одмежування від всього того, що може цей настрій принизити, чи зіпсувати спокусами життя та заходами "князя" світу цього – диявола. В такому високому розуміння, піст дійсно мусить бути необхідним чинником найкращого виховання душі людської".
Аналізуючи вищесказане, маємо усвідомити, що піст не є посяганням на комфорт конституції нашого єства. Навпаки, він є засобом очищення душі, гартом духу і оздоровлення тіла. Ми маємо осягнути глибокий позитивний задум і зміст Господнього Творіння, який надихає в боротьбі з негараздами буття, вірусами і неміччю, злом і спокусами, веде нас із пітьми до світла Воскресіння та Оновлення.
Анатолій СЕМЕНЮК, історик-краєзнавець.
P.S. Хочу ще нагадати настанови з приводу Великого посту, які залишив нам Святитель Іоанн Золотоустий:
"Значення посту полягає не у стриманості від їжі, а в усуненні від гріхів. І хто обмежує піст тільки стриманістю в їжі, той властиво безчестить його. Ти постиш? Докажи мені це своїми ділами! Якими, скажеш, ділами? Коли побачиш бідного, дай милостинь. Коли маєш ворога, примирися! Коли побачиш свого друга щасливим, не заздри! Коли побачиш гарну жінку, пройди мимо. Хай постяться не тільки уста, але й слух, зір, ноги, руки та всі члени нашого тіла… Що за користь, коли ми стримуємось від птиць і риби, а гриземо і з'їдаємо братів".
"Батько посту – це Закон Божий. Мати його – Стриманість, терпіння, чесноти. Дочки його – подвиг, чистота, невинність. Сини його рідні – Мойсей, Ілля, Даниїл, Іван Хреститель і весь хор святих, особливо пустельників і подвижників. Найближчі родичі його – віра, надія, любов. Друзі його – мир, покора, згода. Слуги його – славослів'я, безустанний псалмоспів, чиста молитва…".
А. С.
Великий піст – час каяття і очищення
Залишити коментар