Повідомлення в номер / Сивочолі роздуми літа

Мій дорогий читачу! Вкотре пропоную доторкнутися до моїх сивочолих роздумів. Вони виринають із потаємних комірок свідомості, заявляють про себе і претендують на визнання. Зауваж: чим більше сивини на скронях, тим більше вимог до змісту – ти хочеш почути від мене мудре, морально-духовне, цікаве і пророче.

Разом із тим сучасний геополітичний стан, в якому ми опинилися, спонукає до застережень, виважених соціальних та політичних підходів  до розуміння небезпек, які несе в собі агресія Росії проти України.

Отож, читачу, в цей гарячий літній час пропоную посмакувати ягодами із лісу політики  та буття. Не всі солодкі, є й терпкі та кислючі.

І все ж, відважся, посмакуй…

Розчарування

Він непорушно стояв на автобусній зупинці, наче древній сфінкс. Ледь-ледь посріблений сивиною, кремезний, статний і рішучий. У мене закалатало серце. Заспівала душа.

«Це ж мій супутник на шляху життя», — майнула думка. Кинула невинний погляд, сяйнула спокусливо очима… «Принц» теж огорнув поглядом мій стан. Довірливо усміхнувся.

З’явилася «маршрутка»… Люди рушили до дверей. Ми опинилися  поруч. Він ненароком торкнувся мого плеча і грудей. О, що я пережила в ці короткі секунди! Здається, відчула себе на сьомому небі.

Мить щастя – як мало для цього треба. Раптом мій «принц» протиснувся вперед, щоб швидше сісти на вільне місце: «Я перший, жіночко!» — почулося.

О, Господи! В цю фатальну мить я ніби занурилась в брудні   хвилі розчарувань, втратила віру в гендерну рівність, чоловіче лицарство,лебедину вірність і чисте кохання.

Переді мною сидів плюгавий, ниций, сірий, відразливий карлик. Стояти поруч та їхати  далі я не змогла, а тому зійшла на першій же зупинці.

Справедливі терези

Є терези добра – є терези гріха.

Зупинись біля них, зваж свої вчинки.

Поміркуй, скільки в тебе любові й тепла,

А що від лихого несеш на обжинки.

Тремтять шальки терезів на кожен твій рух,

Тривожиться серце: а  що переважить?

Твої вчинки – то стадо, а ти їх пастух.

Веди їх на луг, де світиться радість.

Поспішай до межі, де живе доброта.

Місія ця – од віку почесна й свята.

Янголи-охоронці

Чи зорі на небі, чи світиться Сонце,

Чи хмари клубчасті в тривозі кружляють,

Не сплять янголи долі, твої охоронці,

Вірніших за них в цілім світі немає.

Чатує  біда — вони вчасно відвернуть,

Нещастя спрямують  в безпечне русло,

Захистять від лихого, проведуть через терни,

Збентежену душу огорнуть любов’ю й теплом.

Прослав і подякуй! За них помолися…

Чуєш: над полем лунає життя твого

  пісня?

Сумне пророцтво

Проснулось літо – спека, мов на пательні:

Засмагає тіло, колосяться пшениця і жита.

А людство перебуває в світі паралельнім –

Містика, політика: карта випада на дурака.

Земне життя переміщається в смартфони,

Світ віртуальний – хвилюється Всесвітній

  океан.

У соцмережах «фейки-лайки», мов на

           перегонах –

Боже милий, та це ж природного життя обман!

Гряде людської еволюції сертифікація

Перед кінцем останньої земної

 цивілізації.

Путінська брехня

Приїхали!.. Історія, немов повія політична:

Хтось за гроші, а дехто так її ґвалтує.

Для Путіна-диктатора вже стаю звичним.

Утверджувать брехню,  що України  «не існує».

У нього «мало-», «бєло-» та великороси» —

Один народ з єдиномовним «рускім міром».

Забув, що наші предки україно-роси.

Благословенні Богом, а не двоголовим

  звіром.

Ми є народ Європи, а не територія.

Брехнею, Путіне, подавилися – така

  історія.

Аваков 

Аваков… Аваков… Аваков…

В політичному болоті жаби квакають.

Праві  і ліві, центристи та «слуги».

В одних – герой часу, в інших – недолугий.

Мораль тут проста: вибори, рейтинги-

 шоу,

Кусають ґедзі  на лузі дійну корову.

Недолуга політика

Єднайтесь, політики, ставайте у круг!

Байден із нами! Байден – наш друг!

В єдиному марші німці, французи

Нам допоможуть – вони вірні друзі.

Гей, панно Європо, нашу пісню співай,

Станцюєм ламбаду. Грай, музико, грай!

А на Сході стріляють – сльози матері

 ллються.

Схаменись, Україно, — над тобою сміються!

Бо ж не манни  з Європи потрібно чекати,

А клятою працею власний дім будувати.

х  х  х

Дивні діла твої, Господи-Боже:

Цар Путін  явився у світ, немов з лісу.

Пише вкраїнською? Стань на сторожі,

Бо думи  його брехливі від біса.

Він загарбницькі плани   складає по ночах.

Крим. Новоросія… Потім вся Україна,

Чуєш, сурми із неба линуть пророчі.

То гряде Божий  суд – остання для  вбивці 

  година.

А допоки, народе, незламний наш дух,

Гартуймо в борні священний історії дух.

Анатолій СЕМЕНЮК. 

Мій дорогий читачу! Вкотре пропоную доторкнутися до моїх сивочолих роздумів. Вони виринають із потаємних комірок свідомості, заявляють про себе і претендують на визнання. Зауваж: чим більше сивини на скронях, тим більше вимог до змісту – ти хочеш почути від мене мудре, морально-духовне, цікаве і пророче.

Разом із тим сучасний геополітичний стан, в якому ми опинилися, спонукає до застережень, виважених соціальних та політичних підходів  до розуміння небезпек, які несе в собі агресія Росії проти України.

Отож, читачу, в цей гарячий літній час пропоную посмакувати ягодами із лісу політики  та буття. Не всі солодкі, є й терпкі та кислючі.

І все ж, відважся, посмакуй…

Він непорушно стояв на автобусній зупинці, наче древній сфінкс. Ледь-ледь посріблений сивиною, кремезний, статний і рішучий. У мене закалатало серце. Заспівала душа.

«Це ж мій супутник на шляху життя», — майнула думка. Кинула невинний погляд, сяйнула спокусливо очима… «Принц» теж огорнув поглядом мій стан. Довірливо усміхнувся.

З’явилася «маршрутка»… Люди рушили до дверей. Ми опинилися  поруч. Він ненароком торкнувся мого плеча і грудей. О, що я пережила в ці короткі секунди! Здається, відчула себе на сьомому небі.

Мить щастя – як мало для цього треба. Раптом мій «принц» протиснувся вперед, щоб швидше сісти на вільне місце: «Я перший, жіночко!» — почулося.

О, Господи! В цю фатальну мить я ніби занурилась в брудні   хвилі розчарувань, втратила віру в гендерну рівність, чоловіче лицарство,лебедину вірність і чисте кохання.

Переді мною сидів плюгавий, ниций, сірий, відразливий карлик. Стояти поруч та їхати  далі я не змогла, а тому зійшла на першій же зупинці.