Хоч виготовлення взуття уже давно набуло в світі промислових масштабів, але давнє ремесло шевця, яке сягає коренями углиб століть, не забуте. І нині в Ковелі є майстри, у яких можна пошити хороші чоботи чи гарні черевики, зробити якісний ремонт взуття. Серед таких фахівців – Володимир ЧАБАН (на знімку), з яким ми зустрілися напередодні професійного свята.
Після служби в армії молодий юнак почав працювати на ковельській взуттєвій фабриці, де опанував чимало секретів шевської справи. Ця робота припала до душі пану Володимиру, тож в 90-х роках почав розвивати власну справу як приватний підприємець, облаштувавши взуттєву майстерню в підвальному приміщенні по вулиці Смирнова. Навколо вмілого, працелюбного майстра згуртувався потужний колектив.
І сьогодні в майстерні Володимира Чабана готові надати замовнику весь спектр послуг – від найдрібнішого ремонту до пошиття добротної пари за індивідуальним замовленням. Має майстерня і власний магазин, де за доступними цінами можна підібрати готове чоловіче, жіноче та дитяче взуття з гарантією.
– У своїй роботі ми використовуємо сучасну технологічну базу, хоча більшу частину роботи з пошиття виконуємо вручну. Наше взуття – виключно шкіряне. Ми повністю забезпечені якісною сировиною, адже нині немає дефіциту у витратних матеріалах, нам швидко доставляють все необхідне.
Зрозуміло, що ринок у цій сфері має швидкий поступ і виготовленням взуття займається потужна індустрія. Але приємно, що вже десятки років ми маємо постійних клієнтів, які переконалися у якості нашої роботи. Отримуємо і колективні замовлення на спецвзуття, зокрема, від танцювальних колективів.
Дуже приємно, що люди задоволені нашою роботою. Їх щире "дякую" неабияк стимулює працювати щоразу краще.
– 26 листопада – професійне свято відзначають майстри і ремісники, що займаються дизайном, виготовленням, пошиттям та ремонтом взуття. Володимире Миколайовичу, наскільки затребувана сьогодні професія чоботаря?
– Нині цей фах рідкісний, і в Ковелі подібних спеціалістів знайти важко, їх одиниці. Наприклад, до мене закрійник приїжджає зі Старої Вижівки, а швачка – з району. Щоб навчити, підготувати людину, потрібен не один рік практичної роботи.
– Але ж якщо є брак кадрів, то варто б і владі звернути увагу на цю галузь, щоб така важлива реміснича професія не зникла зовсім.
– Я вже не раз думав над тим, що при підтримці органів міської влади можна спробувати організувати і навчання, і виробництво взуття в Ковелі. У 90-их роках в Ковель з Німеччини часто приїздив пан Готфрід Галлер, який керував благодійною організацією "Допомога дітям Ковеля". Ковельчани пам'ятають сотні добрих вчинків закордонного благодійника. Одна з його хороших ідей – організувати в Ковелі навчання майстрів з ремонту та пошиття взуття для молодих людей з обмеженими фізичними можливостями. У той час він звернувся до мене з пропозицією співпраці, якою я зацікавився. На жаль, пан Галлер передчасно відійшов у засвіти і його ідея залишилась нереалізованою. Сам я такий обсяг робіт виконати не спроможний.
Я і сьогодні маю добрих знайомих колег-поляків, зокрема, у Холмі, де є серйозна взуттєва фабрика. У них виробництво організовано набагато краще, підприємство гарно обладнано. Чому б не попрацювати в напрямку організації спільних навчань, поїздок з обміном досвіду, заохочуючи ковельську молодь до опанування цією важливою професією? Це принесло б Ковелю лише користь.
Ще одна моя пропозиція – у співпраці з управлінням соціального захисту населення міськвиконкому подумати над можливістю виділення коштів з міського бюджету, щоб ветерани, малозабезпечені категорії громадян мали можливість отримати певні знижки на той же ремонт взуття. Адже не секрет, як скрутно сьогодні доводиться людям старшого віку, яким часом просто не під силу виділити кошти з мізерної пенсії на ремонт взуття.
– Володимире Миколайовичу, мабуть, у кожного з нас є улюблена пара взуття і хочеться, щоб вона прослужила якнайдовше. Які Ваші рекомендації по догляду за нею?
– Щоб взуття прослужило довго, треба правильно за ним доглядати. Після кожного використання обов'язково почистити від бруду і пилу. Перед сушінням з черевиків слід вийняти устілки. Сохнути шкіряне взуття повинно поступово, при кімнатній температурі, але не біля нагрівача чи гарячих батарей. На шкіряне взуття час від часу варто наносити жирний крем, щоб шкіра не пересихала. Не раджу прати взуття в пральній машині, адже від такої процедури воно може деформуватися.
– Дякую Вам за цікаву розмову, пане Володимире. Успіхів Вам і Вашим колегам в обраній професійній діяльності!
Розмовляла
Світлана ЛЯШУК.
Фото автора.
Володимир Чабан: "Шевська справа – невід'ємна частина мого життя"
Хоч виготовлення взуття уже давно набуло в світі промислових масштабів, але давнє ремесло шевця, яке сягає коренями углиб століть, не забуте. І нині в Ковелі є майстри, у яких можна пошити хороші чоботи чи гарні черевики, зробити якісний ремонт взуття. Серед таких фахівців – Володимир ЧАБАН (на знімку), з яким ми зустрілися напередодні професійного свята.
Після служби в армії молодий юнак почав працювати на ковельській взуттєвій фабриці, де опанував чимало секретів шевської справи. Ця робота припала до душі пану Володимиру, тож в 90-х роках почав розвивати власну справу як приватний підприємець, облаштувавши взуттєву майстерню в підвальному приміщенні по вулиці Смирнова. Навколо вмілого, працелюбного майстра згуртувався потужний колектив.
І сьогодні в майстерні Володимира Чабана готові надати замовнику весь спектр послуг – від найдрібнішого ремонту до пошиття добротної пари за індивідуальним замовленням. Має майстерня і власний магазин, де за доступними цінами можна підібрати готове чоловіче, жіноче та дитяче взуття з гарантією.
– У своїй роботі ми використовуємо сучасну технологічну базу, хоча більшу частину роботи з пошиття виконуємо вручну. Наше взуття – виключно шкіряне. Ми повністю забезпечені якісною сировиною, адже нині немає дефіциту у витратних матеріалах, нам швидко доставляють все необхідне.
Зрозуміло, що ринок у цій сфері має швидкий поступ і виготовленням взуття займається потужна індустрія. Але приємно, що вже десятки років ми маємо постійних клієнтів, які переконалися у якості нашої роботи. Отримуємо і колективні замовлення на спецвзуття, зокрема, від танцювальних колективів.
Дуже приємно, що люди задоволені нашою роботою. Їх щире "дякую" неабияк стимулює працювати щоразу краще.
– 26 листопада – професійне свято відзначають майстри і ремісники, що займаються дизайном, виготовленням, пошиттям та ремонтом взуття. Володимире Миколайовичу, наскільки затребувана сьогодні професія чоботаря?
– Нині цей фах рідкісний, і в Ковелі подібних спеціалістів знайти важко, їх одиниці. Наприклад, до мене закрійник приїжджає зі Старої Вижівки, а швачка – з району. Щоб навчити, підготувати людину, потрібен не один рік практичної роботи.
– Але ж якщо є брак кадрів, то варто б і владі звернути увагу на цю галузь, щоб така важлива реміснича професія не зникла зовсім.
– Я вже не раз думав над тим, що при підтримці органів міської влади можна спробувати організувати і навчання, і виробництво взуття в Ковелі. У 90-их роках в Ковель з Німеччини часто приїздив пан Готфрід Галлер, який керував благодійною організацією "Допомога дітям Ковеля". Ковельчани пам'ятають сотні добрих вчинків закордонного благодійника. Одна з його хороших ідей – організувати в Ковелі навчання майстрів з ремонту та пошиття взуття для молодих людей з обмеженими фізичними можливостями. У той час він звернувся до мене з пропозицією співпраці, якою я зацікавився. На жаль, пан Галлер передчасно відійшов у засвіти і його ідея залишилась нереалізованою. Сам я такий обсяг робіт виконати не спроможний.
Я і сьогодні маю добрих знайомих колег-поляків, зокрема, у Холмі, де є серйозна взуттєва фабрика. У них виробництво організовано набагато краще, підприємство гарно обладнано. Чому б не попрацювати в напрямку організації спільних навчань, поїздок з обміном досвіду, заохочуючи ковельську молодь до опанування цією важливою професією? Це принесло б Ковелю лише користь.
Ще одна моя пропозиція – у співпраці з управлінням соціального захисту населення міськвиконкому подумати над можливістю виділення коштів з міського бюджету, щоб ветерани, малозабезпечені категорії громадян мали можливість отримати певні знижки на той же ремонт взуття. Адже не секрет, як скрутно сьогодні доводиться людям старшого віку, яким часом просто не під силу виділити кошти з мізерної пенсії на ремонт взуття.
– Володимире Миколайовичу, мабуть, у кожного з нас є улюблена пара взуття і хочеться, щоб вона прослужила якнайдовше. Які Ваші рекомендації по догляду за нею?
– Щоб взуття прослужило довго, треба правильно за ним доглядати. Після кожного використання обов'язково почистити від бруду і пилу. Перед сушінням з черевиків слід вийняти устілки. Сохнути шкіряне взуття повинно поступово, при кімнатній температурі, але не біля нагрівача чи гарячих батарей. На шкіряне взуття час від часу варто наносити жирний крем, щоб шкіра не пересихала. Не раджу прати взуття в пральній машині, адже від такої процедури воно може деформуватися.
– Дякую Вам за цікаву розмову, пане Володимире. Успіхів Вам і Вашим колегам в обраній професійній діяльності!
Розмовляла
Світлана ЛЯШУК.
Фото автора.
Хоч виготовлення взуття уже давно набуло в світі промислових масштабів, але давнє ремесло шевця, яке сягає коренями углиб століть, не забуте. І нині в Ковелі є майстри, у яких можна пошити хороші чоботи чи гарні черевики, зробити якісний ремонт взуття. Серед таких фахівців – Володимир ЧАБАН (на знімку), з яким ми зустрілися напередодні професійного свята.
Після служби в армії молодий юнак почав працювати на ковельській взуттєвій фабриці, де опанував чимало секретів шевської справи. Ця робота припала до душі пану Володимиру, тож в 90-х роках почав розвивати власну справу як приватний підприємець, облаштувавши взуттєву майстерню в підвальному приміщенні по вулиці Смирнова. Навколо вмілого, працелюбного майстра згуртувався потужний колектив.
І сьогодні в майстерні Володимира Чабана готові надати замовнику весь спектр послуг – від найдрібнішого ремонту до пошиття добротної пари за індивідуальним замовленням. Має майстерня і власний магазин, де за доступними цінами можна підібрати готове чоловіче, жіноче та дитяче взуття з гарантією.
– У своїй роботі ми використовуємо сучасну технологічну базу, хоча більшу частину роботи з пошиття виконуємо вручну. Наше взуття – виключно шкіряне. Ми повністю забезпечені якісною сировиною, адже нині немає дефіциту у витратних матеріалах, нам швидко доставляють все необхідне.
Зрозуміло, що ринок у цій сфері має швидкий поступ і виготовленням взуття займається потужна індустрія. Але приємно, що вже десятки років ми маємо постійних клієнтів, які переконалися у якості нашої роботи. Отримуємо і колективні замовлення на спецвзуття, зокрема, від танцювальних колективів.
Дуже приємно, що люди задоволені нашою роботою. Їх щире "дякую" неабияк стимулює працювати щоразу краще.
– 26 листопада – професійне свято відзначають майстри і ремісники, що займаються дизайном, виготовленням, пошиттям та ремонтом взуття. Володимире Миколайовичу, наскільки затребувана сьогодні професія чоботаря?
– Нині цей фах рідкісний, і в Ковелі подібних спеціалістів знайти важко, їх одиниці. Наприклад, до мене закрійник приїжджає зі Старої Вижівки, а швачка – з району. Щоб навчити, підготувати людину, потрібен не один рік практичної роботи.
– Але ж якщо є брак кадрів, то варто б і владі звернути увагу на цю галузь, щоб така важлива реміснича професія не зникла зовсім.
– Я вже не раз думав над тим, що при підтримці органів міської влади можна спробувати організувати і навчання, і виробництво взуття в Ковелі. У 90-их роках в Ковель з Німеччини часто приїздив пан Готфрід Галлер, який керував благодійною організацією "Допомога дітям Ковеля". Ковельчани пам'ятають сотні добрих вчинків закордонного благодійника. Одна з його хороших ідей – організувати в Ковелі навчання майстрів з ремонту та пошиття взуття для молодих людей з обмеженими фізичними можливостями. У той час він звернувся до мене з пропозицією співпраці, якою я зацікавився. На жаль, пан Галлер передчасно відійшов у засвіти і його ідея залишилась нереалізованою. Сам я такий обсяг робіт виконати не спроможний.
Я і сьогодні маю добрих знайомих колег-поляків, зокрема, у Холмі, де є серйозна взуттєва фабрика. У них виробництво організовано набагато краще, підприємство гарно обладнано. Чому б не попрацювати в напрямку організації спільних навчань, поїздок з обміном досвіду, заохочуючи ковельську молодь до опанування цією важливою професією? Це принесло б Ковелю лише користь.
Ще одна моя пропозиція – у співпраці з управлінням соціального захисту населення міськвиконкому подумати над можливістю виділення коштів з міського бюджету, щоб ветерани, малозабезпечені категорії громадян мали можливість отримати певні знижки на той же ремонт взуття. Адже не секрет, як скрутно сьогодні доводиться людям старшого віку, яким часом просто не під силу виділити кошти з мізерної пенсії на ремонт взуття.
– Володимире Миколайовичу, мабуть, у кожного з нас є улюблена пара взуття і хочеться, щоб вона прослужила якнайдовше. Які Ваші рекомендації по догляду за нею?
– Щоб взуття прослужило довго, треба правильно за ним доглядати. Після кожного використання обов'язково почистити від бруду і пилу. Перед сушінням з черевиків слід вийняти устілки. Сохнути шкіряне взуття повинно поступово, при кімнатній температурі, але не біля нагрівача чи гарячих батарей. На шкіряне взуття час від часу варто наносити жирний крем, щоб шкіра не пересихала. Не раджу прати взуття в пральній машині, адже від такої процедури воно може деформуватися.
– Дякую Вам за цікаву розмову, пане Володимире. Успіхів Вам і Вашим колегам в обраній професійній діяльності!
Розмовляла Світлана ЛЯШУК.
Фото автора.
Залишити коментар