Повідомлення в номер / Президенти. Мистецтво. Політика

Так сталося, що в день української писемності і мови мені надійшла бандероль із Харкова з газетою "Время" ("Час"), що видається російською та українською мовами, та грамотою як учаснику поетичного конкурсу "День поезії-2021. 

Цим наш земляк-ветеран Роман Богданович, який нині мешкає  в колишній столиці України, засвідчив свою повагу до моєї скромної поетичної творчості. Він презентував  у харківському періодичному виданні відомий на Волині  мій вірш "Пісня  про ветеранів". Приємно, що популярна місцева газета  відзначила доробок практично не відомого на Харківщині ковельчанина. Про це я напишу дещо пізніше, але зараз мова  про інше.

Моєму рідному читачу хочу запропонувати  статтю згаданої вище газети з німецького видання  "Frankfurter Allgemeine Zeitung" під назвою "Таємна мова владних кабінетів" (звичайно, з моїм коментарем до неї).

l

"Скажи, яка картина в твоєму кабінеті, і я скажу, хто ти", – цими дещо перефразованими відомими словами починається стаття.

Політика завжди здійснюється з допомогою зображень. Що говорять про політиків та про поточну політику в світі картини із недавно перелаштованого Овального кабінету Байдена та кабінетів інших лідерів? "Американська політика вступила в епоху гіперіконографії. Кожен жест трактується як знак і береться під мікроскоп політиків.

Наприклад, журнали задаються питанням, що значить те, що під час інавгурації на Байдені був костюм старомодного модельєра із східного побережжя Ральфа Ларсена, а не якогось нового бренду?".

Це данина  моді, політичний тест чи просто уподобання Джо Байдена? Пам'ятаєте, скільки домислів  та  критики звучало в телеефірах, коли наш Президент Володимир Зеленський   для вітального виступу у День вишиванки  одягнув російську косоворотку? Що це було: намагання сподобатися Путіну перед історичною зустріччю, чи навернути до себе проросійський  електорат? Так чи інакше, але є причина для бурхливої дискусії, хоч істина лишається за кулісами сцени "великої політики".

Та повернемося до Америки.  В Овальному кабінеті замінили золотисто-бежевий килим на темно-синій.

В чому суть? Змінити все, що подобалося Трампу? В новому інтер'єрі Байдена встановлено бюст  темношкірої  Рози Паркс – таке собі політичне послання, висловлене мовою мистецтва. Поруч –  скульптура апача, яка нагадує про долю корінного населення Америки. Інавгурація  Байдена проходила на фоні "Пейзажу з райдугою", яку написав у 1859 році Роберт Данкансон, перший темношкірий художник. Картина символізує надію на майбутнє в переддень громадянської  війни.

Але чому Байден повісив картину Чайльда Гассама "Авеню в лощ", написану у 1917 році, з американським прапором, за допомогою якої художник закликав США до вступу у війну, – політики однозначної відповіді не мають.

В кабінеті китайського Президента  Сі Цзіньпіна встановлено зображення Великої Китайської стіни.

Суть очевидна – Велика стіна стала символом готової до оборони нації, є "точною відповідністю до Програми китайського лідера, яка передбачає "велике відродження китайської нації".

Коли у 2006 році Ангела Меркель переїхала в апартаменти канцлера, вона зняла зі стіни "Орла в піке" Георга Базеліца, яку в свій час повісив Герхард Шредер.  Позаду письмового столу з'явилася картина з портретом Конрада Аденауера  біля озера Камерзеє. В  кабінеті розмістили улюблені картини Меркель "Руйнівник" та  "Квітучий сад". Як виявилось, художник Еміль Нольде в свій час був націонал-соціалістом, і картини передали до Фонду Пруської  культурної спадщини. "Канцлерка прийшла до висновку, що їй більше до вподоби біла стіна без нової картини, і замість творчих робіт  Нольде залишила все, як є" – іронізує автор. (Справді, "Чорний квадрат"  Малевича при багатій уяві може символізувати різні відтінки сучасної політики, як і порожня біла стіна, що навпроти стола  канцлерки – (авт.).

Еммануель Макрон запросив схильного до символізму, відомого митця  Анселя Кіфера, який в Пантеоні створив картину, на якій – квіти із колючого дроту, або порожні дитячі платтячка. "Війна  і сила виступають  в ролі містичних сил природи. Вони наче  туман накривають цей світ, а не як щось, що має політичний підтекст. Мистецтво повинно хвилювати, спонукати до роздумів і стверджувати, що ситуація в світі є результатом умов існування людини".

"Багато дерева і небагато золота, із якого відлито двоголовий орел і жодної картини  – так виглядає кабінет Путіна в Кремлі. "Йому подобаються порожні стіни", – подумає хтось і… помилиться. Адже в Кремлі є і інші закулісні кімнати".

"Тут працюю з документами", – сказав Путін в інтерв'ю державному телеканалу і відчинив двері в одну з кімнат. Що можна там побачити?

Над шкіряним диваном височіє ікона Христа майже в людський зріст, яка написана  в старовинному стилі, в  блакитному одязі та з  відкритою Біблією в  руках. Там також є портрет батька   Путіна, зображеного у формі військового матроса. Батько служив в Севастополі, пішов на війну, бомбив залізничні колії, був поранений, врятувався, щоб потому захищати Ленінград. “Для Путіна історія його сім'ї – це історія Росії, історія переможців, героїв і  сучасної величі. В путінській Росії мирно співіснує  Ісус, який символізує не тільки велич і  Росію, але й стару християнсько-феодальну країну. В співіснуванні з комуністичною ідеологією це своєрідна мішанина, з допомогою якої Путін не тільки хоче переписати історію, але й  написати самого себе”.

В кабінеті турецького президента є портрет засновника держави Мустафи Кемаля  Ататюрка.

Ататюрк  хотів бачити країну сучасною з поглядом на Захід. Те, що портрет прикрашає палац президента, який схожий на османський, нічого не значить – в ньому живе людина, що ідеалізує Османську імперію, яка перетворила собор Святої Софії знову в мечеть та повертає назад реформи засновника держави. Марно шукати  тут знак поваги  до Ататюрка.

"Правителі  древніх культур виставляли  регалії попередника, як трофеї. Це мало означати: все, що він створив, тепер є у власності та владі наступного нового правителя".

Сучасні "Нові обличчя" стовідсотково відповідають вищесказаному.

І все ж запитання до читача: "Яку картину ви подарували б Володимиру Зеленському для його офісного кабінету? Картину Рєпіна, на якій запорожці пишуть лист турецькому султану, чи пейзаж Шишкіна "Три медведі”, що заблукали в лісі. Так чи інакше, але команда "Слуг народу" своїми діями дозволяє визначити суть політики нових правителів, а  разом з тим – держави  і знайти відповідні символи у світі мистецтва.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Так сталося, що в день української писемності і мови мені надійшла бандероль із Харкова з газетою "Время" ("Час"), що видається російською та українською мовами, та грамотою як учаснику поетичного конкурсу "День поезії-2021. 

Цим наш земляк-ветеран Роман Богданович, який нині мешкає  в колишній столиці України, засвідчив свою повагу до моєї скромної поетичної творчості. Він презентував  у харківському періодичному виданні відомий на Волині  мій вірш "Пісня  про ветеранів". Приємно, що популярна місцева газета  відзначила доробок практично не відомого на Харківщині ковельчанина. Про це я напишу дещо пізніше, але зараз мова  про інше.

Моєму рідному читачу хочу запропонувати  статтю згаданої вище газети з німецького видання  "Frankfurter Allgemeine Zeitung" під назвою "Таємна мова владних кабінетів" (звичайно, з моїм коментарем до неї).

ххх

"Скажи, яка картина в твоєму кабінеті, і я скажу, хто ти", – цими дещо перефразованими відомими словами починається стаття.

Політика завжди здійснюється з допомогою зображень. Що говорять про політиків та про поточну політику в світі картини із недавно перелаштованого Овального кабінету Байдена та кабінетів інших лідерів? "Американська політика вступила в епоху гіперіконографії. Кожен жест трактується як знак і береться під мікроскоп політиків.

Наприклад, журнали задаються питанням, що значить те, що під час інавгурації на Байдені був костюм старомодного модельєра із східного побережжя Ральфа Ларсена, а не якогось нового бренду?".

Це данина  моді, політичний тест чи просто уподобання Джо Байдена? Пам'ятаєте, скільки домислів  та  критики звучало в телеефірах, коли наш Президент Володимир Зеленський   для вітального виступу у День вишиванки  одягнув російську косоворотку? Що це було: намагання сподобатися Путіну перед історичною зустріччю, чи навернути до себе проросійський  електорат? Так чи інакше, але є причина для бурхливої дискусії, хоч істина лишається за кулісами сцени "великої політики".

Та повернемося до Америки.  В Овальному кабінеті замінили золотисто-бежевий килим на темно-синій.

В чому суть? Змінити все, що подобалося Трампу? В новому інтер'єрі Байдена встановлено бюст  темношкірої  Рози Паркс – таке собі політичне послання, висловлене мовою мистецтва. Поруч –  скульптура апача, яка нагадує про долю корінного населення Америки. Інавгурація  Байдена проходила на фоні "Пейзажу з райдугою", яку написав у 1859 році Роберт Данкансон, перший темношкірий художник. Картина символізує надію на майбутнє в переддень громадянської  війни.

Але чому Байден повісив картину Чайльда Гассама "Авеню в лощ", написану у 1917 році, з американським прапором, за допомогою якої художник закликав США до вступу у війну, – політики однозначної відповіді не мають.

В кабінеті китайського Президента  Сі Цзіньпіна встановлено зображення Великої Китайської стіни.

Суть очевидна – Велика стіна стала символом готової до оборони нації, є "точною відповідністю до Програми китайського лідера, яка передбачає "велике відродження китайської нації".

Коли у 2006 році Ангела Меркель переїхала в апартаменти канцлера, вона зняла зі стіни "Орла в піке" Георга Базеліца, яку в свій час повісив Герхард Шредер.  Позаду письмового столу з'явилася картина з портретом Конрада Аденауера  біля озера Камерзеє. В  кабінеті розмістили улюблені картини Меркель "Руйнівник" та  "Квітучий сад". Як виявилось, художник Еміль Нольде в свій час був націонал-соціалістом, і картини передали до Фонду Пруської  культурної спадщини. "Канцлерка прийшла до висновку, що їй більше до вподоби біла стіна без нової картини, і замість творчих робіт  Нольде залишила все, як є" – іронізує автор. (Справді, "Чорний квадрат"  Малевича при багатій уяві може символізувати різні відтінки сучасної політики, як і порожня біла стіна, що навпроти стола  канцлерки – (авт.).

Еммануель Макрон запросив схильного до символізму, відомого митця  Анселя Кіфера, який в Пантеоні створив картину, на якій – квіти із колючого дроту, або порожні дитячі платтячка. "Війна  і сила виступають  в ролі містичних сил природи. Вони наче  туман накривають цей світ, а не як щось, що має політичний підтекст. Мистецтво повинно хвилювати, спонукати до роздумів і стверджувати, що ситуація в світі є результатом умов існування людини".

"Багато дерева і небагато золота, із якого відлито двоголовий орел і жодної картини  – так виглядає кабінет Путіна в Кремлі. "Йому подобаються порожні стіни", – подумає хтось і… помилиться. Адже в Кремлі є і інші закулісні кімнати".

"Тут працюю з документами", – сказав Путін в інтерв'ю державному телеканалу і відчинив двері в одну з кімнат. Що можна там побачити?

Над шкіряним диваном височіє ікона Христа майже в людський зріст, яка написана  в старовинному стилі, в  блакитному одязі та з  відкритою Біблією в  руках. Там також є портрет батька   Путіна, зображеного у формі військового матроса. Батько служив в Севастополі, пішов на війну, бомбив залізничні колії, був поранений, врятувався, щоб потому захищати Ленінград. “Для Путіна історія його сім'ї – це історія Росії, історія переможців, героїв і  сучасної величі. В путінській Росії мирно співіснує  Ісус, який символізує не тільки велич і  Росію, але й стару християнсько-феодальну країну. В співіснуванні з комуністичною ідеологією це своєрідна мішанина, з допомогою якої Путін не тільки хоче переписати історію, але й  написати самого себе”.

В кабінеті турецького президента є портрет засновника держави Мустафи Кемаля  Ататюрка.

Ататюрк  хотів бачити країну сучасною з поглядом на Захід. Те, що портрет прикрашає палац президента, який схожий на османський, нічого не значить – в ньому живе людина, що ідеалізує Османську імперію, яка перетворила собор Святої Софії знову в мечеть та повертає назад реформи засновника держави. Марно шукати  тут знак поваги  до Ататюрка.

"Правителі  древніх культур виставляли  регалії попередника, як трофеї. Це мало означати: все, що він створив, тепер є у власності та владі наступного нового правителя".

Сучасні "Нові обличчя" стовідсотково відповідають вищесказаному.

І все ж запитання до читача: "Яку картину ви подарували б Володимиру Зеленському для його офісного кабінету? Картину Рєпіна, на якій запорожці пишуть лист турецькому султану, чи пейзаж Шишкіна "Три медведі”, що заблукали в лісі. Так чи інакше, але команда "Слуг народу" своїми діями дозволяє визначити суть політики нових правителів, а  разом з тим – держави  і знайти відповідні символи у світі мистецтва.