Авторська сторінка Вікторії Зінчук
Ні – пластиковим пакетам!
Президент ще влітку цього року підписав Закон про заборону використання пластикових пакетів в Україні. Вже від 10 грудня він набрав чинності, а саме почав діяти перший етап обмежень – одноразові кульки у супермаркетах, куди зазвичай пакують продукти, стали платними. Уряд має затвердити ціни на них. Але поки єдині ціни на пакети не встановлені, сьогодні у наших магазинах й супермаркетах вартість поліетиленових пакетів оцінюють по-різному: від 9 до 25 копійок.
Про реалізацію цього Закону та про інші заходи щодо покращення екологічної ситуації в Україні і на Ковельщині зокрема розповідає головний спеціаліст відділу з питань цивільного захисту та екологічної безпеки міськвиконкому Оксана КОЗАКЕВИЧ.
– Оксано Борисівно, що зміниться після імплементації Закону про обмеження обігу пластикових пакетів на території України? Як це вплине на життя українців?
– Відповідно до ухваленого Верховною Радою Закону з пластиковими пакетами Україна прощатиметься у три етапи.
Перші офіційні обмеження традиційного для українців засобу транспортування товарів почали діяти з 10 грудня 2021 року. З цієї дати у всіх магазинах, на ринках, кафе та ресторанах буде заборонене використання (платно чи безоплатно) пакетів з товщиною стінок понад 50 мікрометрів. Саме в них покупці зазвичай складають придбані товари (витримують вагу понад 7 кг).
З початком дії обмежень поліетиленові пакети як засіб пакування товару повністю не зникнуть. У закладах торгівлі та надання послуг можна буде використовувати надтонкі пластикові пакети (товщина стінок до 15 мікрометрів). Саме в них відвідувачі магазинів та ринків зазвичай набирають овочі та фрукти.
Після тримісячного періоду адаптації настане черга другого етапу. З 10 березня 2022 року набуде чинності заборона на використання в торгівлі тонких (товщина стінок 15-50 мікрометрів), оксорозкладних (містять добавки, завдяки яким швидше розпадаються на мікропластик) та надтонких пластикових пакетів.
Придбати їх можна буде лише для особистих цілей за встановленими урядом цінами.
З березня 2022 року в торгівлі буде дозволено використовувати біорозкладні пакети.
Доступними залишаться і надтонкі пакети, але лише як виробнича упаковка. Закон дозволяє їх використання при дотриманні певних умов. Зокрема, використовувати їх можна буде лише для транспортування риби, м'яса, сипучих продуктів та льоду і лише як первинну упаковку. Проте і це триватиме недовго.
– Яка ж буде альтернатива звичним "маєчкам"?
– У якості альтернативи пропонуются біорозкладні пакети, які, як правило, виготовляють з картопляного або кукурудзяного крохмалю, завдяки чому згодом розкладаються на елементи природного походження. З 1 січня 2023 року в Україні залишаться лише біорозкладні пакунки. Усі інші пластикові пакети будуть заборонені.
Багато великих супермаркетів ще до ухвалення нових норм почали просувати багаторазові сумки і мішечки. Вони дуже зручні, функціональні і є хорошим аналогом поліетиленовим пакетам.
– Хто контролюватиме виконання цього Закону? Які штрафи застосовуватимуться для порушників?
– Контролювати дотримання "антипластикового" Закону Держпродспоживслужба буде шляхом планових та позапланових перевірок магазинів, кафе, ресторанів та ринків.
Громадяни матимуть право ініціювати позапланові перевірки. Вони зможуть зателефонувати на гарячу лінію, написати звичайного чи електронного листа, заповнити форму на сайті служби.
За недотримання зазначених норм до суб'єктів господарювання застосовуватимуться наступні адміністративно-господарські штрафи:
n за порушення заборони на розповсюдження пластикових пакетів в об'єктах роздрібної торгівлі, громадського харчування та надання послуг – у розмірі від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення – у розмірі від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
n за безоплатне розповсюдження пластикових пакетів – у розмірі від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення – у розмірі від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
– Прийняття цього Закону не вирішує проблеми вже існуючих пакетів у нашому побуті. Що ще необхідно зробити для збереження довкілля?
– Заборона надтонких пластикових пакетів – важливий, але не єдиний крок, який потрібно зробити на законодавчому рівні, щоб вберегти довкілля від пластикових відходів.
Недостатньо тільки закупити крохмальні пакети, покласти їх на касу, пропонувати покупцям і не думати про їхнє подальше життя. Необхідне обладнання для того, щоб такі крохмальні пакети компостувати.
Потрібно ухвалити базовий Закон про управління відходами, який охоплює всі компоненти, всі частини відходів: і поліетилен, і одноразовий пластиковий посуд, і вушні палички, і лампи, і батареї, і небезпечні відходи.
Тому сьогодні особливо важливо забезпечувати циркуляцію відходів: не викидати їх подалі з очей, а переробляти та знову використовувати. Це важливо, як з точки зору економіки, так і з точки зору екології.
– Ви зачепили не менш важливу тему – сміття. Проблема переробки і утилізації відходів сьогодні болюча для усіх міст України. На Вашу думку, яка альтернатива нашим перезавантаженим сміттєзвалищам?
– Як відомо, в Україні сьогодні майже 7 відсотків територій – під сміттєвими полігонами. В країні діє 6 тисяч офіційних звалищ і понад 20 тисяч неофіційних. Це площа такої країни як Данія.
Захоронення відходів на звалищі – це найбільш неекологічний спосіб їх позбуватися. Пластик розносить вітром навкруги небезпечний фільтрат (соки звалища), забруднює грунтові води і найближчі водні джерела; метан, який утворюється в шарах сміття, вибухає і призводить до горіння полігону. А ще – звалища займають великі території.
Але в багатьох державах таких проблем не існує. Наприклад, у Швеції лише 1% сміття вивозиться на полігон. Ця держава є одним зі світових лідерів, де використовують технологію "енергія зі сміття". Близько 2,5 мільйонів тонн відходів щороку спалюється для вироблення електроенергії або тепла.
У Відні, столиці Австрії, сміттєпереробний завод став теплоелектростанцією і водночас мистецьким об'єктом. Але австрійці навчилися й іншому мистецтву: перетворення відходів на ресурс. Вони непогано почуваються в концепції "циркулярної економіки" – коли сміття стає сировиною для виробництва нових речей. І таких прикладів багато.
В Україні, на жаль, на звалища їде 96-97% відходів, і тільки 3-4% переробляється.
– А як у нас із сортуванням відходів? Як стимулювати людей, щоб вони сортували сміття?
– Сортування відходів є важливим моментом. З січня 2018 року у Закон "Про відходи" було внесено зміни, які суворо зобов'язують сортувати сміття та забороняють захоронення на полігонах неперероблених твердих відходів. Контейнери встановили, штраф передбачили. Бажання давати речам "друге життя" – це вже особисте питання відповідального ставлення до природних ресурсів.
Сьогодні у дворах та інших спеціально відведених місцях ми бачимо не один загальний бак, а кілька – для змішаних відходів, пластику, скла, паперу. Це, здавалося б, чудовий крок для формування свідомого поводження з відходами. Але у той же час хтось робить все за правилами – сортує відходи, миє упакування, сушить та розподіляє у відповідні контейнери, інші ж кидають загальне сміття туди, де було більше місця, не читаючи маркувань з думкою, що потім все одно все це піде в одну купу.
А ще гірше – викидають відходи у невідведені місця (парки, лісопосадки тощо), тим самим створюючи несанкціоновані сміттєзвалища. Оскільки власника таких відходів встановити практично неможливо, весь тягар з ліквідації таких звалищ покладається на наші комунальні підприємства. Такий підхід не є цілком правильним, оскільки він не стимулює власників відходів – фізичних та юридичних осіб – належно поводитися з ними.
Суб'єкти господарських відносин не зацікавлені в укладанні договорів про вивезення відходів, адже це потребує додаткових витрат. Крім того, штрафи за неналежне поводження з відходами є дуже низькими та неспіврозмірними зі шкодою, яку завдають довкіллю несанкціоновані сміттєзвалища.
– А як сьогодні бути із ковідними відходами, аби вони не створювали небезпеку для оточуючих?
– Такі відходи віднесені до епідемічно небезпечних медичних відходів. Захоронення таких відходів заборонено, лише знешкодження.
Важливий фактор поводження з такими відходами – це організувати окреме збирання та високий ступінь персонального захисту осіб, які займаються збиранням таких відходів.
У наших реаліях, коли більшість твердих побутових відходів їдуть на полігон, а інфраструктура окремого збирання медичних відходів від населення відсутня, це рішення лишається за утворювачами відходів.
Президент ще влітку цього року підписав Закон про заборону використання пластикових пакетів в Україні. Вже від 10 грудня він набрав чинності, а саме почав діяти перший етап обмежень – одноразові кульки у супермаркетах, куди зазвичай пакують продукти, стали платними. Уряд має затвердити ціни на них. Але поки єдині ціни на пакети не встановлені, сьогодні у наших магазинах й супермаркетах вартість поліетиленових пакетів оцінюють по-різному: від 9 до 25 копійок.
Про реалізацію цього Закону та про інші заходи щодо покращення екологічної ситуації в Україні і на Ковельщині зокрема розповідає головний спеціаліст відділу з питань цивільного захисту та екологічної безпеки міськвиконкому Оксана КОЗАКЕВИЧ.
– Оксано Борисівно, що зміниться після імплементації Закону про обмеження обігу пластикових пакетів на території України? Як це вплине на життя українців?
– Відповідно до ухваленого Верховною Радою Закону з пластиковими пакетами Україна прощатиметься у три етапи.
Перші офіційні обмеження традиційного для українців засобу транспортування товарів почали діяти з 10 грудня 2021 року. З цієї дати у всіх магазинах, на ринках, кафе та ресторанах буде заборонене використання (платно чи безоплатно) пакетів з товщиною стінок понад 50 мікрометрів. Саме в них покупці зазвичай складають придбані товари (витримують вагу понад 7 кг).
З початком дії обмежень поліетиленові пакети як засіб пакування товару повністю не зникнуть. У закладах торгівлі та надання послуг можна буде використовувати надтонкі пластикові пакети (товщина стінок до 15 мікрометрів). Саме в них відвідувачі магазинів та ринків зазвичай набирають овочі та фрукти.
Після тримісячного періоду адаптації настане черга другого етапу. З 10 березня 2022 року набуде чинності заборона на використання в торгівлі тонких (товщина стінок 15-50 мікрометрів), оксорозкладних (містять добавки, завдяки яким швидше розпадаються на мікропластик) та надтонких пластикових пакетів.
Придбати їх можна буде лише для особистих цілей за встановленими урядом цінами.
З березня 2022 року в торгівлі буде дозволено використовувати біорозкладні пакети.
Доступними залишаться і надтонкі пакети, але лише як виробнича упаковка. Закон дозволяє їх використання при дотриманні певних умов. Зокрема, використовувати їх можна буде лише для транспортування риби, м'яса, сипучих продуктів та льоду і лише як первинну упаковку. Проте і це триватиме недовго.
– Яка ж буде альтернатива звичним "маєчкам"?
– У якості альтернативи пропонуются біорозкладні пакети, які, як правило, виготовляють з картопляного або кукурудзяного крохмалю, завдяки чому згодом розкладаються на елементи природного походження. З 1 січня 2023 року в Україні залишаться лише біорозкладні пакунки. Усі інші пластикові пакети будуть заборонені.
Багато великих супермаркетів ще до ухвалення нових норм почали просувати багаторазові сумки і мішечки. Вони дуже зручні, функціональні і є хорошим аналогом поліетиленовим пакетам.
– Хто контролюватиме виконання цього Закону? Які штрафи застосовуватимуться для порушників?
– Контролювати дотримання "антипластикового" Закону Держпродспоживслужба буде шляхом планових та позапланових перевірок магазинів, кафе, ресторанів та ринків.
Громадяни матимуть право ініціювати позапланові перевірки. Вони зможуть зателефонувати на гарячу лінію, написати звичайного чи електронного листа, заповнити форму на сайті служби.
За недотримання зазначених норм до суб'єктів господарювання застосовуватимуться наступні адміністративно-господарські штрафи:
n за порушення заборони на розповсюдження пластикових пакетів в об'єктах роздрібної торгівлі, громадського харчування та надання послуг – у розмірі від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення – у розмірі від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
n за безоплатне розповсюдження пластикових пакетів – у розмірі від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення – у розмірі від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
– Прийняття цього Закону не вирішує проблеми вже існуючих пакетів у нашому побуті. Що ще необхідно зробити для збереження довкілля?
– Заборона надтонких пластикових пакетів – важливий, але не єдиний крок, який потрібно зробити на законодавчому рівні, щоб вберегти довкілля від пластикових відходів.
Недостатньо тільки закупити крохмальні пакети, покласти їх на касу, пропонувати покупцям і не думати про їхнє подальше життя. Необхідне обладнання для того, щоб такі крохмальні пакети компостувати.
Потрібно ухвалити базовий Закон про управління відходами, який охоплює всі компоненти, всі частини відходів: і поліетилен, і одноразовий пластиковий посуд, і вушні палички, і лампи, і батареї, і небезпечні відходи.
Тому сьогодні особливо важливо забезпечувати циркуляцію відходів: не викидати їх подалі з очей, а переробляти та знову використовувати. Це важливо, як з точки зору економіки, так і з точки зору екології.
– Ви зачепили не менш важливу тему – сміття. Проблема переробки і утилізації відходів сьогодні болюча для усіх міст України. На Вашу думку, яка альтернатива нашим перезавантаженим сміттєзвалищам?
– Як відомо, в Україні сьогодні майже 7 відсотків територій – під сміттєвими полігонами. В країні діє 6 тисяч офіційних звалищ і понад 20 тисяч неофіційних. Це площа такої країни як Данія.
Захоронення відходів на звалищі – це найбільш неекологічний спосіб їх позбуватися. Пластик розносить вітром навкруги небезпечний фільтрат (соки звалища), забруднює грунтові води і найближчі водні джерела; метан, який утворюється в шарах сміття, вибухає і призводить до горіння полігону. А ще – звалища займають великі території.
Але в багатьох державах таких проблем не існує. Наприклад, у Швеції лише 1% сміття вивозиться на полігон. Ця держава є одним зі світових лідерів, де використовують технологію "енергія зі сміття". Близько 2,5 мільйонів тонн відходів щороку спалюється для вироблення електроенергії або тепла.
У Відні, столиці Австрії, сміттєпереробний завод став теплоелектростанцією і водночас мистецьким об'єктом. Але австрійці навчилися й іншому мистецтву: перетворення відходів на ресурс. Вони непогано почуваються в концепції "циркулярної економіки" – коли сміття стає сировиною для виробництва нових речей. І таких прикладів багато.
В Україні, на жаль, на звалища їде 96-97% відходів, і тільки 3-4% переробляється.
– А як у нас із сортуванням відходів? Як стимулювати людей, щоб вони сортували сміття?
– Сортування відходів є важливим моментом. З січня 2018 року у Закон "Про відходи" було внесено зміни, які суворо зобов'язують сортувати сміття та забороняють захоронення на полігонах неперероблених твердих відходів. Контейнери встановили, штраф передбачили. Бажання давати речам "друге життя" – це вже особисте питання відповідального ставлення до природних ресурсів.
Сьогодні у дворах та інших спеціально відведених місцях ми бачимо не один загальний бак, а кілька – для змішаних відходів, пластику, скла, паперу. Це, здавалося б, чудовий крок для формування свідомого поводження з відходами. Але у той же час хтось робить все за правилами – сортує відходи, миє упакування, сушить та розподіляє у відповідні контейнери, інші ж кидають загальне сміття туди, де було більше місця, не читаючи маркувань з думкою, що потім все одно все це піде в одну купу.
А ще гірше – викидають відходи у невідведені місця (парки, лісопосадки тощо), тим самим створюючи несанкціоновані сміттєзвалища. Оскільки власника таких відходів встановити практично неможливо, весь тягар з ліквідації таких звалищ покладається на наші комунальні підприємства. Такий підхід не є цілком правильним, оскільки він не стимулює власників відходів – фізичних та юридичних осіб – належно поводитися з ними.
Суб'єкти господарських відносин не зацікавлені в укладанні договорів про вивезення відходів, адже це потребує додаткових витрат. Крім того, штрафи за неналежне поводження з відходами є дуже низькими та неспіврозмірними зі шкодою, яку завдають довкіллю несанкціоновані сміттєзвалища.
– А як сьогодні бути із ковідними відходами, аби вони не створювали небезпеку для оточуючих?
– Такі відходи віднесені до епідемічно небезпечних медичних відходів. Захоронення таких відходів заборонено, лише знешкодження.
Важливий фактор поводження з такими відходами – це організувати окреме збирання та високий ступінь персонального захисту осіб, які займаються збиранням таких відходів.
У наших реаліях, коли більшість твердих побутових відходів їдуть на полігон, а інфраструктура окремого збирання медичних відходів від населення відсутня, це рішення лишається за утворювачами відходів.
Життя на мінімум
Чотири кілограми макаронів, 2 кілограми сала і стільки ж гречки, 7 кілограмів риби та 38 – м’яса, 400 грамів чаю… Зокрема, цей набір продуктів входить у список продуктового "кошика", який встановила держава на рік (загалом споживчий "кошик" містить 296 товарів та послуг). Якщо розділити все це на місяць, то вийде трохи більше двох тисяч гривень. Тоді як більшість українців цю суму може витратити за три-чотири походи в магазин.
З такими нормами продуктового "кошика" не зрівняється навіть найсуворіша дієта. Візьмемо, наприклад, вівсянку. Англійці, мабуть, втратили б свідомість, якби дізналися, що вівсянки на рік передбачено трохи більше кілограма – по три грами на кожен сніданок.
Не реально виконати норми й з поїдання сала, якого рекомендують на місяць 170 грамів. Таке замовлення, м’яко кажучи, здивує продавців на ринку чи у магазині.
Не густо і з "молочкою", адже якщо розділити норму на місяць, то на тридцять днів припадає лише по 5 літрів молока і кефіру, 800 грамів домашнього сиру та 400 грамів сметани. Наїстися можна яєць: їх передбачили аж 220, тож смажити можна через день.
Аби трохи підсолодити життя, окрім 24 кілограмів цукру на рік, поклали ще й 13 кілограмів кондитерських виробів.
Найбільше ж пропонують їсти хліба – 101 кілограм та 95 кілограмів картоплі. Хоча саме ці продукти для багатьох українців далеко не найкорисніші. А от на різних крупах та макаронах доведеться економити, бо їх передбачено у нашому споживчому "кошику" значно менше.
І хоча за останній рік вартість продуктового кошика зросла на 20 відсотків, українці так само витрачають на продукти, економлячи на гардеробі, подорожах. А ще шукають акцій та знижок.
Ковельчанка Олена продуктові закупи робить раз на тиждень. Каже, що витрати зросли вдвічі.
– Скуповуюся в супермаркеті, бо там часто є різні знижки. Але останнім часом усе подорожчало. Тому довелося свій "кошик" переглянути: купую менше, але більш корисне – овочі, фрукти, молочка, деколи риба чи м’ясо, – говорить жінка.
– Зараз заощаджую на одязі, не їм делікатесів. Купую невибагливі продукти, зате стараюся споживати корисне, – зізнається пенсіонерка Валентина.
– Я заробляю "мінімалку" – майже шість тисяч гривень. Частина з них йде на "комуналку", інша – на аліменти. Все, що залишається, витрачаю на продукти. Щоб аж так було, чим похвалитися, то немає чим, – каже ковельчанин Олег.
– Працюю в бюджетній сфері. Оклад – 4600. Це "смішні" гроші в наших реаліях. З пенсією чоловіка виходить трохи більше. Але його гроші не рахуються – вони йдуть на комунальні послуги. Тож так-сяк перебиваємося. Радує хоча б те, що діти відокремилися, мають свої заробітки, – розповідає наша землячка пані Марія.
В грудні зарплата українців зросла на 500 гривень, але експерти попереджають про те, що ціни на ходові харчі зростатимуть теж. І цього сезону, окрім олії, цукру та гречки, дорожчатиме буряк і цибуля. Зате через гарний врожай будемо їсти дешевші яблука.
Та, як мовиться, "не хлібом єдиним". Набір предметів першої необхідності, ліки та послуги у нашому споживчому "кошику" теж займають небагато місця.
Виявляється, щоб відчути себе людиною в українських реаліях, потрібно зовсім небагато. З приводу одягу, то передбачених коштів цілком вистачить на секон-хенд. Та й засобів гігієни нам багато не треба. Зокрема, 14 шматків туалетного мила, 2 пляшечки шампуню, 6 тюбиків зубної пасти, 12 рулонів туалетного паперу (по одному на місяць).
До "кошика" закладено не лише їжу матеріальну, а й духовну. Отож, для духовного розвитку українців, зокрема, можна шість разів на рік відвідувати заклади культури.
Окреме відділення у нашому гаманці займають витрати на ліки. Проте у наборі їх мінімум. Наприклад, на рік по 30 таблеток парацетамолу та аналгіну, 3 пластинки активованого вугілля, 2 пляшечки крапель для очей. Але, напевно, щоб менше з цього приводу нервували передбачено 50 таблеток валідолу, 90 – корвалменту та пляшечка корвалолу.
Споживчий "кошик" – це набір товарів та послуг, які повинні задовольнити першочергові потреби людини протягом року (за українським законодавством він має переглядатися кожні п’ять років). Але якщо розкласти кількість продуктів, одягу чи ліків на 365 днів, то про задоволення своїх потреб тут годі й говорити. За такими стандартами можна лише так-сяк виживати, економити щодня і на всьому, бо окрім переліченого вище, "левову" частку наших доходів забирають витрати на комунальні послуги, які у нашому споживчому "кошику" майже не передбачені.
Авторська сторінка Вікторії Зінчук
Залишити коментар