Гіпертонічна хвороба, атеросклероз, цукровий діабет, вади серця… Досить лише однієї іскринки у вигляді стресу, і ви ризикуєте стати «претендентами» на крововилив у мозок.

Щороку вітчизняні медики фіксують понад 11 тисяч нових випадків розвитку інсультів. Ця хвороба забирає життя більше 40 тисяч українців за рік. Саме інсульт в нашій країні визнано найбільш небезпечним станом, адже поряд із серцево-судинними та онкологічними захворюваннями є основною причиною смертності й інвалідизації населення. Такими є дані статистики, якими діляться медики, аби привернути увагу до небезпечної хвороби.

Однак це захворювання можна лікувати і зменшити тим самим його негативні наслідки для організму. Про інсульт, його профілактику та лікування розповідає завідувач неврологічного відділення Ковельської ЦРЛ, лікар вищої категорії Руслан СЕРГІЙЧУК.

— Руслане Петровичу, якими переважно є ознаки інсульту і що порадите, аби знизити ймовірність його виникнення?

— Інсульт – це гостре порушення мозкового кровообігу. Він виникає, коли приплив крові до мозку раптово перекривається. Нервові клітини мозку починають відмирати, тому що до них не надходять кисень і поживні речовини, і мозок перестає функціонувати належним чином. 

Існує два види інсультів: ішемічний (характерний для людей похилого віку, найчастіше стається вночі чи на світанку), що виникає тоді, коли артерія в мозку блокується тромбом, та геморагічний, який трапляється, коли кровоносна судина в мозку з якоїсь причини розривається, через що відбувається крововилив у мозкові оболонки. Виникає зазвичай раптово, після хвилювання або різкої перевтоми й протікає значно важче. 

«Передвісниками» інсульту є оніміння певної частини тіла, часто – обличчя, слабкість в кінцівках; порушується мова, можливе запаморочення, загальна слабкість, нестерпний головний біль без видимої причини, втрата свідомості.

У переважній більшості випадків це стається на фоні артеріальної гіпертензії. Тому необхідно, в першу чергу, слідкувати за своїм артеріальним тиском, дотримуватись належного лікування. 

До слова, в країнах західного світу люди, котрі переступили сорокарічний рубіж, під лікарським контролем приймають аспірин, який розріджує кров. На жаль, у нас у цьому плані багато легковажать, мимоволі провокуючи розвиток інсульту. Ігноруємо зміни атмосферного тиску, на спеці до сьомого поту працюємо на городі (при цьому забуваючи тримати у нормі свій тиск), неправильно харчуємося, вибираючи фаст-фуд в якості основного типу споживаної їжі тощо. 

Життя в сучасних умовах з комп’ютерами, смартфонами та іншими гаджетами теж дає свої антирезультати, призводячи до гіподинамії, поширення якої зростає зі збільшенням обсягів офісної роботи та зменшенням рухової активності. А ще на нашому здоров’ї позначаються щоденні тривоги, занепокоєння, стреси, які також в рази підвищують ризик інсульту. 

А загалом рецепт, як вберегтися від інсульту, простий: потрібно уникати конфліктів і стресових ситуацій, більше рухатись, збалансовано харчуватись, відмовитись від шкідливих звичок та щороку проходити медичне обстеження. 

— Є інші провокуючі фактори?

— Окрім артеріальної гіпертонії, основними чинниками розвитку інсульту є атеросклероз судин головного мозку, захворювання судин верхніх та нижніх кінцівок, миготлива аритмія, цукровий діабет. Куріння й алкоголь також «сприяють» цьому, адже підвищують ризик розвитку серцево-судинних захворювань.

Слід зважати й на генетичні фактори. Люди, чиї родичі перенесли інсульт, схильні до цього захворювання більше інших.

— Сьогодні інсульт швидко «молодшає». Чи може трапитися він у дитини?

—Не варто думати, що інсульт – це хвороба переважно літніх людей. Група ризику не лише бабусі з дідусями, яким за 60. Останніми роками все більше молоді зіштовхується з цією проблемою. Так, ішемічні інсульти, до яких схильні люди похилого віку, тепер не рідко трапляються у шістнадцяти-вісімнадцятирічних наших земляків.

Спричинити інсульт, зокрема і в молодому віці, можуть вроджені вади судин. До цього може призвести аневризма судин головного мозку. Це – ніби «бомба уповільненої дії». Особливу небезпеку аневризма представляє в зв’язку з тим, що стоншена стінка артерії може в будь-яку секунду розірватися, в результаті чого станеться крововилив у головний мозок. Зазвичай аневризми не спричиняють ніяких симптомів аж до свого розриву.

— А чи досягнуто прогресу в боротьбі з інсультом у нашій лікарні? Які методи лікування сьогодні є найбільш ефективними?

— Сьогодні багато робиться для того, щоб рухатися вперед у плані діагностики. Великий позитив, що маємо комп’ютерний томограф, який сканує вражені ділянки мозку, і ми вже знаємо що і як лікувати. Незабаром також  буде встановлено ангіограф, який дасть можливість проведення діагностики вроджених вад судин головного мозку, а так само операцій при аневризмах та стенозах.

Для людей похилого віку проводимо кардіомоніторинг, профілактичні огляди. З цією метою організовуються виїзди в населені пункти району.

Актуальним залишається питання реабілітації після інсульту. Тому у планах — розширення неврологічного відділення задля зменшення кількості хворих в палаті, що дозволить їм почуватися значно комфортніше.

Аби знизити темпи поширення недуги, плануємо запровадити лікування методом тромболізисної терапії: хворому вводиться препарат, що розчиняє тромб, котрий перешкоджає притоку крові до мозку, завдяки чому у хворого протягом короткого часу відновлюється кровообіг, і він швидко одужує.

— Чи відновлюються всі функції людини після успішного лікування інсульту?

— Головне — вчасно розпізнати його симптоми і почати лікувати. Інсульт вимагає невідкладної медичної допомоги, і тут рахунок іде на хвилини: чим довше буде порушено мозкове кровопостачання, тим сильніше буде пошкодження мозку і менший шанс на видужання. Негайна лікарська допомога може врятувати життя людини та збільшує її шанси на успішне відновлення після інсульту.   

Розмовляла 

Вікторія ЗІНЧУК. 

Гіпертонічна хвороба, атеросклероз, цукровий діабет, вади серця… Досить лише однієї іскринки у вигляді стресу, і ви ризикуєте стати «претендентами» на крововилив у мозок.

Щороку вітчизняні медики фіксують понад 11 тисяч нових випадків розвитку інсультів. Ця хвороба забирає життя більше 40 тисяч українців за рік. Саме інсульт в нашій країні визнано найбільш небезпечним станом, адже поряд із серцево-судинними та онкологічними захворюваннями є основною причиною смертності й інвалідизації населення. Такими є дані статистики, якими діляться медики, аби привернути увагу до небезпечної хвороби.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 31

Хай буде мир 

у кожнім домі!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 28

23 серпня ц. р. відбулася сорок перша сесія Ковельської міської ради.

Перед тим, як приступити до роботи, присутні в сесійній залі хвилиною мовчання вшанували пам’ять бійців, котрі у День Незалежності чотири роки тому загинули під Іловайськом.  

Як зазвичай, протягом тридцяти хвилин депутати озвучували запити і звернення стосовно побажань виборців. 

Аби донести свої проблеми до влади, того дня на сесію прийшли жителі окремих вулиць та мікрорайонів. Серед них – мешканці вул. Відродження, Черняховського, Чорновола, котрі нагадали народним обранцям про проблеми, що вже протягом тривалого часу їм докучають, адже від них, перш за все, потерпають їхні діти. Люди просили віднайти кошти в міському бюджеті на ремонт дороги, облаштування освітлення та зупинки по вул. Відродження біля греко-католицької церкви.

Причина, що спонукала жителів вулиць Лермонтова та Яремчука прибути на сесійне засідання, — проблема підтоплення, яка для них вже не нова. Вони цікавилися тим, коли нарешті будуть проводитись роботи з водовідведення, на що, наскільки їм відомо, є фінансування. 

Так і не отримавши відповіді, люди залишили сесійну залу і вже поза її стінами з приводу цього спілкувалися із заступником міського голови Андрієм Товстигою. 

У «Різному» пенсіонерка – мешканка вул. Патріарха Мстислава — від імені жителів цієї вулиці, переважна більшість яких також пенсійного віку, звернулася з проханням до влади посприяти у вирішенні їхньої проблеми, адже, з її слів, вулицю постійно затоплює, там немає каналізації, а позаяк вода у кранах – сумнівної якості, люди змушені брати її у колонці.      

х х х

Депутати підтримали запит Ігоря Пініса, котрий на прохання матерів дітей, що хворіють на цукровий діабет, звернувся за сприянням у вирішенні питання щодо безкоштовної здачі глікозильованого гемоглобіну в Ковельському МТМО для дітей до 18 років, а також просив передбачити в бюджеті міста кошти на засоби для вимірювання рівня глюкози в крові та тест-смужки, інсулінові голки тощо, які надаються державою у недостатній кількості.

Однак необхідної кількості голосів не набрали наступні запити депутата стосовно виділення у 2019 році на умовах співфінансування коштів з міського бюджету на проведення благоустрою прибудинкової території по вул. Кармелюка, 7 та на ремонт асфальтового покриття навколо багатоквартирного будинку по вул. Мечникова, 2.

Серед підтриманих – депутатський запит Володимира Бичика, котрий озвучив звернення ковельчан, що проживають на правій стороні водосховища, за дорученням яких просив організувати зустріч з розробниками проекту водовідведення на цій території, аби дізнатися про те, які роботи в цьому плані будуть виконані в подальшому.

Ще один запит, який був підтриманий більшістю депутатів, оголосив Анатолій Кислюк. Він стосувався колективного звернення мешканців вул. Відродження, 14а, 14, 12, 16, 10, 20. Справа в тім, що під час проведення ремонтних робіт (заміни труб) у 2017 році було зруйноване асфальтне покриття як на пішохідних доріжках, так і проїжджій частині. Депутат звернувся з проханням посприяти у приведенні в належний стан дорожнього покриття на вказаних вулицях.

х х х

На порядок денний було внесено понад п’ятдесят важливих питань стосовно життєдіяльності міста та громади. У ході його розгляду міська рада затвердила звіт про виконання міського бюджету за перше півріччя 2018 року. 

Сесія провела чергове коригування міського бюджету на поточний рік. У  зв’язку з перевиконанням дохідної частини загального фонду міського бюджету за підсумками першого півріччя на загальну суму 7009,2 тисяч гривень збільшено видатки на заробітну плату працівникам бюджетної сфери. Додаткові фінансові ресурси отримають галузі охорони здоров’я, освіти, культури та інші. 

З-поміж іншого депутати погодили зміни до інвестиційної програми підприємства теплових мереж «Ковельтепло», надали дозвіл на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, внесли зміни до рішень міської ради від 25.01.2018 р., № 33/72 «Про затвердження програми запобігання та захисту населення і територій м. Ковеля від підтоплення грунтовими водами на 2018 рік» та від 21.12.2017 р., № 32/14 «Про затвердження міської програми розвитку фізичної культури і спорту на 2018 рік», взяли до відома інформацію про роботу виконавчого комітету у другому кварталі 2018 року.

З метою поліпшення якості надання адміністративних послуг, мінімізації часу видачі дозвільних документів у сфері транспортних перевезень, а також збереження автомобільних доріг міста під час виконання заходів нагляду та контролю за дотриманням перевізниками габаритно-вагових параметрів міська рада затвердила «Програму забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних перевезень у місті Ковелі на 2018 – 2020 роки». 

Окрім того, на сесії народні обранці вирішили направити звернення на ім’я Президента України П. О. Порошенка, Прем’єр-міністра України В. Б. Гройсмана, Генерального прокурора України Ю. В. Луценка, першого заступника Голови Комітету ВРУ з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки О. Г. Домбровського щодо припинення порушення прав суб’єктів господарювання малого та середнього бізнесу, що є власниками комерційних вузлів обліку.

Також під час засідання депутати ухвалили ряд рішень із земельних та містобудівних питань.

Вікторія ЗІНЧУК.

23 серпня ц. р. відбулася сорок перша сесія Ковельської міської ради.

Перед тим, як приступити до роботи, присутні в сесійній залі хвилиною мовчання вшанували пам’ять бійців, котрі у День Незалежності чотири роки тому загинули під Іловайськом.  

Як зазвичай, протягом тридцяти хвилин депутати озвучували запити і звернення стосовно побажань виборців. 

Аби донести свої проблеми до влади, того дня на сесію прийшли жителі окремих вулиць та мікрорайонів. Серед них – мешканці вул. Відродження, Черняховського, Чорновола, котрі нагадали народним обранцям про проблеми, що вже протягом тривалого часу їм докучають, адже від них, перш за все, потерпають їхні діти. Люди просили віднайти кошти в міському бюджеті на ремонт дороги, облаштування освітлення та зупинки по вул. Відродження біля греко-католицької церкви.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 19

27 – вік, коли людина вже точно знає, чого прагне від життя, усвідомлює, для чого живе, чітко ставить цілі, а  для держави — це час розвитку й утвердження.

Напередодні найвизначнішого для нас, українців, державного свята – Дня Незалежності України – ми поцікавилися у ковельчан, що для них означає цей день?  

l

Ігор ПІНІС, депутат Ковельської міської ради (голова фракції УКРОП), голова ГО «Підприємці  та працівники приватного сектора міста Ковеля»:

— День Незалежності для мене велике свято. Для України це був величезний крок вперед – здобуття Незалежності. Адже це свідчить про те, що нація має самовизначення, ціль і мету, вона здійснилася, відбулася. Єдине – щоб нам усвідомити це до кінця, щоб вся Україна знала, що протягом довгого відрізку історії української нації й до сьогодні  Незалежність давалася і дається  дуже важко. 

Я всіх вітаю з цим величним святом і бажаю не втрачати віри у краще, адже ми йдемо вірним шляхом. Вірити в те, що всі випробування, які послав нам Бог на цьому шляху, ми подолаємо й дійдемо до кінця, аби мати справді вільну, незалежну, квітучу Україну.

l

Алла ПОЛЯКОВА, громадська активістка, член Ковельської філії «Союз Українок»:

— Як для громадського діяча, патріота України для мене це надзвичайно важливе і значуще свято. Україна неймовірно багато вистраждала, щоб вибороти його, але як такої, омріяної українцями, України поки, на жаль, немає. Ми у постійній боротьбі за Незалежність і ще й досі живемо, як казав Тарас Шевченко: «На нашій не своїй землі».

Тож хочу побажати всім нам діждати того щасливого дня, коли Україна справді буде незалежною, зі своєю помісною Церквою, патріотичною й порядною «верхівкою», небайдужим народом. Адже сьогодні, коли йде війна на Сході України, а ми веселимося в кафе та ресторанах, на телебаченні, коли не ввімкнеш, – смішки і блазнювання, то складається враження, що ми не усвідомлюємо того, яка ж насправді небезпечна ця війна. І дуже складно при цьому на 27-у році Незалежності дивитися в очі нашим солдатам, які платять кров’ю за те, щоб ми мали майбутнє в нашій країні і вільно дихали її повітрям.

Давайте зважати на це і вірмо в щасливе майбуття нашої держави. 

Слава Україні!

l

Галина БОЖИК, директор Ковельської централізованої бібліотечної системи, Заслужений працівник культури України:

— З одного боку, це дійсно свято Незалежності, за яку боролися і гинули мільйони українців впродовж всієї нашої історії, і зараз продовжують це робити. А з іншого, воно з гірким присмаком, бо не думаю, що маємо таку Незалежність, щоби можна було нею тішитись сповна. 

Це свято, коли підсумовуємо й аналізуємо, і, дай, Боже, щоб були враховані помилки і зроблені правильні висновки.    

Бажаю всім нам, щоб реформи в Україні не тільки запроваджувались, але й доводилися до кінця, були пристосовані до українських реалій, щоб зріс рівень життя людей і не доводилося покидати рідний край, родини та їхати на заробітки по світах. І, звісно, щоб, нарешті, закінчилась війна…

l

Ігор ТКАЧУК, директор ЗОШ № 2, депутат Ковельської міської ради (фракція «ВО «Свобода»):

— Це день відновлення нашої державності. День Незалежності – це той час, коли ми осмислюємо, що для нас Україна, це – підсумок багатолітньої боротьби за Незалежність й разом з тим – початок великого шляху, який треба пройти нашій державі, аби вона розбудовувалася у справді сильну, соборну Україну, за яку боролися і зараз відстоюють кращі представники нації.

Миру і достойного життя кожному громадянину в незалежній міцній українській державі!

l

Людмила ДАНИЛЕВИЧ, голова ГО «Члени родин загиблих в АТО «Віра»:

— Звичайно, День Незалежності – це чудово для України. Але мені про цей день дуже важко говорити… Чотири роки тому, 24 серпня, коли наш президент грандіозним парадом відзначав День Незалежності, зібравши там всю бойову техніку, в Іловайську загинув мій син. Смерті наших синів, кровопролиття – на совісті отих напівграмотних, цинічних, але статусних, хто зараз при владі, хто незабаром, як на мене, становитиме реальну загрозу нашій Незалежності, якщо вже не становлять.

Звісно, святкувати треба. Це — наш день, як би важко не було. Хотілося би якось у цей день по-особливому підтримати наших воїнів, котрі в прямому сенсі, ризикуючи власним життям, відстоюють зараз цю Незалежність, а також їхніх рідних та близьких, яким теж нелегко сьогодні доводиться. Нехай підтримає і захистить їх Господь! 

А ковельчанам, в свою чергу, бажаю мирного неба, аби життя наших Героїв не було покладено намарне, і наші хлопці повернулися зі східних рубежів з перемогою.

l

Артем ВІНДЮК, боєць АТО, рік знаходився в полоні бойовиків:

— Я вважаю, що слід святкувати цей день, незважаючи на обставини, бо лише зараз ми зрозуміли, яка то велика цінність – Незалежність. Але, водночас, з продовженням війни переконуюсь, що Україна не була по-справжньому незалежною, і боротьба за її утвердження ще триває.

Сили всім нам і витривалості на цьому тернистому шляху. Ми всі – Україна! Це Богом дана нам земля, і ніхто не має думати інакше.   

Вікторія ЗІНЧУК.

27 – вік, коли людина вже точно знає, чого прагне від життя, усвідомлює, для чого живе, чітко ставить цілі, а  для держави — це час розвитку й утвердження.

Напередодні найвизначнішого для нас, українців, державного свята – Дня Незалежності України – ми поцікавилися у ковельчан, що для них означає цей день?  

ххх

Ігор ПІНІС, депутат Ковельської міської ради (голова фракції УКРОП), голова ГО «Підприємці  та працівники приватного сектора міста Ковеля»:

— День Незалежності для мене велике свято. Для України це був величезний крок вперед – здобуття Незалежності. Адже це свідчить про те, що нація має самовизначення, ціль і мету, вона здійснилася, відбулася. Єдине – щоб нам усвідомити це до кінця, щоб вся Україна знала, що протягом довгого відрізку історії української нації й до сьогодні  Незалежність давалася і дається  дуже важко. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 27

На серпневому засіданні виконкому Ковельської міської ради підбито підсумки виконання міського бюджету за перше півріччя цього року. Доповідала начальник фінансового управління міськвиконкому Валентина Романчук, котра зазначила, що динаміка надходжень – позитивна: бюджет не лише виконано, а й перевиконано.

Вона повідомила про те, що на 1 липня обсяг власних надходжень загального фонду становить 143 мільйони 559 тисяч, що на понад 7 мільйонів більше затвердженого показника. Бюджет виконано на 105,1 відсотка.

До загального та спеціального фондів (в тому числі міжбюджетних трансфертів) зараховано 484 мільйони 361 тисячу гривень.

Порівняно з відповідним періодом 2017 року надходження податків і зборів до загального фонду зросли на 21 мільйон 436 тисяч гривень або на 17,6 відсотка.

З метою недопущення втрат до міського бюджету внаслідок внесення змін до Податкового кодексу щодо справляння плати за земельні ділянки, надані для залізниць в межах смуг відведення (нарахування у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу), рішенням Ковельської міської ради встановлено ставку податку в розмірі 8 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

х  х  х

Виконком взяв до відома інформацію начальника міського управління освіти Віктора Бичковського щодо підготовки до нового навчального року та до роботи в зимових умовах по установах управління освіти м. Ковеля станом на 1 серпня 2018 року. 

Зокрема, проводяться капітальні ремонти харчоблоку ДНЗ № 1, дахів ДНЗ № 2 та ЗОШ № 5, покрівель ДНЗ № 8, ЗОШ № 9 та спортивного залу приміщення басейну НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. № 13-колегіум».

Тривають роботи з реконструкції (тепломодернізація) огороджуючих конструкцій міської гімназії та НВК № 13.

Проведено поточні ремонти підсобних приміщень ДНЗ № 3, приміщення ДНЗ № 4, даху ДНЗ № 13, спортивного залу та рекреаційної зони ЗОШ № 1, водопровідної мережі СШ № 3, приміщення ЗОШ № 2, де також проводяться протипожежні заходи; замінено двері на енергозберігаючі в ДНЗ № 7, встановлено блискавозахист у ДНЗ № 14, здійснено електромонтажні роботи й заміну дверей в ЗОШ № 5.

х  х  х

Під час засідання міськвиконкому було затверджено абонентну плату за відвідування занять в спортивному залі та басейні в комунальному закладі «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа ім. Євгена Кондратовича», від якої згідно з прийнятим виконкомом рішенням звільнені на час проведення занять (тренувань) та офіційних змагань в спортивному залі команди та спортсмени, які представляють місто на чемпіонатах України та всеукраїнських змаганнях та діти віком до 6 років, вихованці дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів міста, а також в басейні – учні спортивних груп з плавання, які виконали нормативи; спортсмени-інваліди обласної ДЮСШ згідно зі списками, затвердженими директором ОДЮСШІ; діти-сироти; члени сімей працівників комунального закладу «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа ім. Євгена Кондратовича»; члени сімей загиблих військовослужбовців, які перебували в зоні дії АТО – мешканці  м. Коведя.

Встановлено пільги з абонентної плати в розмірі 50% за відвідування занять в басейні для дітей-інвалідів, напівсиріт, з багатодітних та малозабезпечених сімей. 

Члени виконкому взяли до відома інформацію про підготовку міського господарства до роботи в осінньо-зимовий період 2018 – 2019 років, прийняли рішення про погодження режиму роботи окремих закладів торгівлі, про взяття громадян на квартирний облік, про клопотання про присвоєння почесного звання «Мати-героїня», про організацію та проведення конкурсу з визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів на території м. Ковеля, про виділення матеріальної допомоги на лікування хворим на онкологічні захворювання, а також особам, які прийняті на військову службу за контрактом в Збройні Сили України, сім’ям мобілізованих та учасників АТО, а також з ряду питань, що стосуються захисту прав дітей та ін.

Вікторія ЗІНЧУК.

На серпневому засіданні виконкому Ковельської міської ради підбито підсумки виконання міського бюджету за перше півріччя цього року. Доповідала начальник фінансового управління міськвиконкому Валентина Романчук, котра зазначила, що динаміка надходжень – позитивна: бюджет не лише виконано, а й перевиконано.

Вона повідомила про те, що на 1 липня обсяг власних надходжень загального фонду становить 143 мільйони 559 тисяч, що на понад 7 мільйонів більше затвердженого показника. Бюджет виконано на 105,1 відсотка.

До загального та спеціального фондів (в тому числі міжбюджетних трансфертів) зараховано 484 мільйони 361 тисячу гривень.

Порівняно з відповідним періодом 2017 року надходження податків і зборів до загального фонду зросли на 21 мільйон 436 тисяч гривень або на 17,6 відсотка.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 27

Зою Василівну Сачик, безперечно, можна вважати однією з найвідданіших читачів «Вістей Ковельщини». Добре пам'ятає, як газета ввійшла в її життя.

Хоч родом із Росії (з м. Сизрані, що на правому березі р. Волги), відразу полюбила Волинський край, і завжди повторює, що в нього неможливо не закохатися – Волинь мальовнича та неповторна. А Ковель, куди переїхали разом з чоловіком у 1976 році, став для неї рідною домівкою. Тут пережила багато радісних митей, зазнала омріяного щастя сімейного затишку, а зараз у свої сімдесят тішить серце думка, що літа прожиті недаремно.

Зоя Василівна багато років працювала кіномеханіком у кінотеатрі ім. Лесі Українки, а чоловік Іван Якович – на Ковельському м'ясокомбінаті. Обоє мають багато грамот за сумлінну працю.

П'ятдесят один рік подружжя у парі. Виховали двох дітей, мають онука. Це – їхня найбільша гордість. Син Ігор – військовий, сьогодні боронить кордони України. Донька Оксана працює на виробництві бухгалтером.

Втіхою та радістю для дідуся й бабусі є онук Ярослав. Він теж обрав професію захисника Вітчизни. Нині навчається в м. Харкові на військового льотчика. І це не дивно, бо Іван та Зоя Сачики завжди прищеплювали своїм дітям любов до рідної землі.

Сьогодні Зоя Василівна на Заслуженому відпочинку, але, як завжди, бадьора й енергійна, щира і відверта. А ще має вірного «друга» –місцеву газету. Про «Вісті Ковельщини» в неї думка, перевірена десятиліттями.

– Люблю свою газету. Вона – моя віддушина, – каже жінка. – «Вісті Ковельщини» читаю відтоді, як приїхала у Ковель, і за міськими та районними новинами, в першу чергу, слідкую на її сторінках. Не применшуючи вартості електронних засобів масової інформації, вважаю, що саме друковані видання виконують величезні громадські завдання, розміщуючи на своїх шпальтах і публіцистичні матеріали, і чудові фоторепортажі, і нариси про людей. 

Газета знайомить з важливими постановами, розпорядженнями, публікує критичні матеріали, в які дуже уважно вчитуюсь, адже часто вони порушують злободенні теми, зокрема, що стосуються проблем і нас, пенсіонерів.

Зоя Василівна також зізнається, що полюбляє рубрики «Будьте здорові», «Дім, сад, город», дуже подобаються гумористичні оповідки Охріма Свитки та інших авторів. А ще – вірші місцевих поетів (й не дивно, бо закохана в поетичну творчість – особливо захоплюється творами Тараса Шевченка, які часто перечитує).

Нашій читачці до вподоби конкурси, які влаштовує редакція газети, матеріали про історію нашого міста, статті про долі односельчан, її ровесників, і розміщені поряд їхні повоєнні фото...

– Не уявляю свого життя без «Вістей Ковельщини», як і без рідного краю, в якому живу, як без куточка рідного дому, – ділиться своїми почуттями Зоя Сачик. – Звичайно, багато змінилося за минулі роки, змінилася й газета. Важче зараз стало всім... Але залишилося головне: бажання донести читачу основні проблеми, розповісти про тих, хто живе на Ковельщині і прославляє її.

Вікторія ЗІНЧУК.

НА ЗНІМКУ: активна читачка газети “Вісті Ковельщини” Зоя Сачик.

Фото з домашнього архіву.

Зою Василівну Сачик, безперечно, можна вважати однією з найвідданіших читачів «Вістей Ковельщини». Добре пам'ятає, як газета ввійшла в її життя.

Хоч родом із Росії (з м. Сизрані, що на правому березі р. Волги), відразу полюбила Волинський край, і завжди повторює, що в нього неможливо не закохатися – Волинь мальовнича та неповторна. А Ковель, куди переїхали разом з чоловіком у 1976 році, став для неї рідною домівкою. Тут пережила багато радісних митей, зазнала омріяного щастя сімейного затишку, а зараз у свої сімдесят тішить серце думка, що літа прожиті недаремно.

Зоя Василівна багато років працювала кіномеханіком у кінотеатрі ім. Лесі Українки, а чоловік Іван Якович – на Ковельському м'ясокомбінаті. Обоє мають багато грамот за сумлінну працю.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 14

Люблю селище Люблинець… І хоч мешкаю там неповних п'ять років, почуваюся своєю. Там віє спокоєм, навкруги заквітчано та зелено. Ошатні будинки, охайні двори з дитячими майданчиками. Доброзичливі люди. 

За останні роки життя тут завдяки активній позиції громади та її керівництва змінилося на краще. Сьогодні Люблинець радує чистотою, порядком, тією атмосферою, за якою відчувається щоденна турбота господаря. 

Щоправда, загальне враження псують інші моменти. На жаль, держава "скинула" на місцеву владу аж надто багато обов'язків. І хоч своїми силами на місцях таки якось справляються, але проблеми, які існують роками, самотужки не вирішити.

Звичним для мене і моїх земляків стало відключення у квартирах водопостачання. Бувало таке, що води у кранах немає цілісінький день. А коли, нарешті, її дочекаєшся, то ще кілька годин не те, що пити, але й тарілку в ній неможливо сполоснути. 

Ось і нещодавно жителі окремих будинків в селищі майже три доби обходилися без води. Так, ремонт системи водопостачання в Люблинці вже давно на часі, але невже не можна було людей поінформувати про те, скільки часу триватимуть ремонтні роботи? А то ні в кого нічого не можна дізнатись. На запитання, коли ж, нарешті, з'явиться вода, задіяні до робіт працівники мені відповіли: "Як тільки зробимо… А без газу, скільки днів обходились?".

Обходились. Хтось також три доби, хтось майже тиждень. Припинення подачі газу у населених пунктах Ковельського району, зокрема, й Люблинця відбулося в зв'язку з ремонтними роботами, які проводились на газорозподільній станції "Ковель", про що повідомляло Волинське ЛВУМГ філії УМ Ковельського проммайданчика "Львівтрансгаз". Щоправда, "блакитного" палива довелося чекати дещо довше, аніж про це попереджали газовики. Добре, хоч надворі літо, то холодний душ більш-менш здавався терпимим, а овочі та фрукти для декого в цій ситуації якраз стали в нагоді.

А от у спеку кілька діб без води для жителів багатоповерхівок, погодьтеся, – справжнє випробування. Та ще й  коли вона сумнівної якості. Тим більше дивуєшся, з яких причин тарифи на воду останнім часом майже вдвічі зросли?

Однак у цьому напрямку почали працювати, і хочеться вірити, що всі негаразди позаду.

Так, на вулиці Лесі Українки полагодили водогін. Зокрема, старі труби водомережі замінили на пластикові.

Кошти на ремонтні роботи і закупівлю усіх необхідних матеріалів та комплектуючих (труби, з’єднання та інше) виділила селищна рада, – інформує сайт Люблинецьої громади.

Відтепер у селищі сподіваються, що після проведених робіт аварійних ситуацій з водогоном поменшає.

Станом асфальтового покриття в Люблинці поки теж не можна похвалитися: ями, вибоїни; маємо фрагменти дороги, де є асфальт, потім його немає, потім знову є.

Втім, вибоїни на шляхах не оминають й столиці. То що вже казати про невеличкі міста та села, де ями на дорогах – це звична картина?

А загалом, після ревізії 170000 км дорожнього господарства виявилось, що доріг в Україні фактично не існує. Лише 2 - 3 відсотки з них можна назвати такими, що відповідають нормативному стану, інші ж траси більше схожі на руїни, аніж на проїжджу частину.

І хоча на 2018 рік на ремонт виділена феноменальна для країни сума в 44 млрд. гривень (порівняно з 5,3 млрд. гривень у 2017 році), аналітики називають її несуттєвою, адже більшість наших трас не бачило ремонтних робіт понад 30 років.

Оцінили українські дороги й міжнародні експерти, котрі присвоїли їм 137 місце з існуючих в рейтингу 144 країн світу.  

Незважаючи  на загальні показники, результатом пропозицій ініціативної групи на бюджетних слуханнях в 2017 році є роботи з водовідведення  та ремонту дорожнього покриття вулиці Соборної в Люблинці. Про це повідомляють на сайті Люблинецької ОТГ. Роботи проводять за кошти місцевого бюджету. На сьогодні триває  грейдерування доріг місцевого значення населених пунктів громади.

І ще один момент. Більшість пенсіонерів, котрі кілька років тому мали можливість (як, до речі, зараз досі в Ковелі) користуватися безкоштовним проїздом в "маршрутках" і яких позбавили цієї пільги, нині "пересіли" в поїзди. Але умови проїзду в дизель-поїзді, що прямує через станцію Люблинець, бажають бути кращими. "Дизелі" аварійні, нерідко загоряються. Двері   то не зачиняються, то не відкриваються. У вагонах брудно, в тамбурах палять, а недопалки кидають на сходи. Дуже часто потяги їздять із запізненнями. 

А якщо загалом, то рухомий склад "Укрзалізниці" зношений більш як на  90 відсотків! У зв'язку з цим, як заявляють фахівці транспортного ринку, через кілька років закінчиться термін служби практично   більшості наявних у підприємства вагонів та локомотивів. 

Для вирішення проблеми "Укрзалізниця" підготувала програму, яка передбачає спрямування 108 млрд. гривень на оновлення рухомого складу до 2021 року.

Та люблинчани мають ще одну проблему: нерідко прохід на станцію перегороджують товарні поїзди саме тоді, коли людям потрібно сідати на поїзд. Аби встигнути на посадку, люди пролазять під вагонами товарного поїзда. Якось  бачила, як старша жінка переходила під вагоном на інший бік, а після того через лічені секунди потяг рушив.

А щоби не ризикувати життям, то треба обходити півкілометра, перейти три колії по мазуту й камінню стареньким, хворим і немічним людям, котрі спотикаються і навіть падають…

Так, поглянувши на нашу дійсність, не хочеться вмикати телевізор і з його екрана чути можновладців, котрі "щиро" впевнені в тому, що в Україні життя налагоджується, а українцям порівняно з минулими роками живеться набагато краще. А насправді, хіба що лише  їм сьогодні вдається відчувати це на собі.   

Вікторія ЗІНЧУК.

Люблю селище Люблинець… І хоч мешкаю там неповних п'ять років, почуваюся своєю. Там віє спокоєм, навкруги заквітчано та зелено. Ошатні будинки, охайні двори з дитячими майданчиками. Доброзичливі люди. 

За останні роки життя тут завдяки активній позиції громади та її керівництва змінилося на краще. Сьогодні Люблинець радує чистотою, порядком, тією атмосферою, за якою відчувається щоденна турбота господаря. 

Щоправда, загальне враження псують інші моменти. На жаль, держава "скинула" на місцеву владу аж надто багато обов'язків. І хоч своїми силами на місцях таки якось справляються, але проблеми, які існують роками, самотужки не вирішити.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 33

Нещодавно на веслувальній базі Ковеля відбулася зустріч з нашими земляками – срібним призером чемпіонату світу з веслування на байдарках і каное Олександром Яцюком та фіналісткою світової першості Ілоною Грабовець.

Наприкінці липня У Болгарії на чемпіонаті світу серед юніорів та молоді з веслування на байдарках і каное наші спортсмени порадували своїми успіхами. Павло Семенюк та Олександр Яцюк у складі каное-четвірки на дистанції 500 метрів вибороли срібні медалі. Ілона Грабовець в каное-двійці фінішувала з шостим результатом на олімпійській дистанції 500 метрів. 

Нинішнє літо порадувало ковельських веслувальників й іншими високими досягненнями, адже чемпіонат Європи з веслування на байдарках і каное в Італії, що передував світовій першості, для них теж завершився тріумфом. Олександр Яцюк та Павло Семенюк святкували перемогу, а Ілона Грабовець виборола четверте місце. 

Відповідальні змагання – позаду, до початку нового навчального року (Олександр навчається в Ковельському промислово-економічному коледжі, а Ілона – студентка Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки) ще залишилося трохи часу. Але на відпочинок його немає коли витрачати, адже попереду інші змагання, яким передуватиме виснажлива й довготривала підготовка.

Про веслувальні перегони з найсильнішими спортсменами Європи та світу, про враження і майбутні старти наша розмова з майстрами спорту з веслування на байдарках і каное Олександром Яцюком та Ілоною Грабовець.

– Олександре, розкажи про те, як проходила підготовка до чемпіонату світу в Болгарії.  Якими для тебе видалися ці змагання? 

– Для мене минулий рік видався не найкращим у спортивному плані, адже не   потрапив на чемпіонат Європи. Вдалося наверстати втрачене цьогоріч. Став переможцем кубка України в каное-одиничці. На чемпіонаті України приходив на фініш другим на дистанціях 200 та 500 метрів. Таким чином був відібраний до складу збірної України, щоб у каное-четвірці взяти участь у змаганнях за світову першість. До чемпіонату світу готувався в Бресті (Білорусь), а також два місяці у Житомирі. Протягом цього часу лише тиждень вдалося побути вдома.

Звичайно, "срібло" далося нелегко. Та, все ж, сподівалися виграти, тому боролися до кінця.

– Ілоно, пригадай найяскравіші моменти чемпіонату Європи та світу. Чи задоволена своїми результатами?

– Відбір проходив у два етапи. Після другого результату в каное-двійці на Кубку України у "двійці" ж виграла дві гонки на чемпіонаті України. Таким чином потрапила на збори для участі на першостях Європи та світу. Тренування загалом були непрості. Не так було важко фізично, як морально.

Думаю, на чемпіонаті світу могли б показати кращі результати. Але склалося по-іншому, бо ще не встигли відійти після Європи. Ми тоді були четвертими, і це складно переживали. 

Та все ж зібралися з духом, поїхали на світову першість в Болгарію і фінішували шостими. Знову ж таки підвели нерви, мабуть, "перегоріли" ще до старту. Найважче стало десь за останні двісті метрів до фіналу. Хоча, як на мене, це не поганий результат, оскільки я веслую лише два роки.

– Олександре, а ти задоволений результатом на світових змаганнях?

– У принципі, так. Звичайно, могло бути і краще. Але так склалися обставини. Це чемпіонат світу, тут всі викладаються на сто відсотків. В даний момент я задоволений результатом, хоча відразу після фінішу був трохи розчарований, бо сподівалися на перемогу. 

– Справді, друга сходинка на змаганнях такого високого рівня – великий успіх для спортсмена. Чи давно займаєшся веслуванням?

– З 10 років. Відразу почало виходити, з'явились перші результати, тому продовжую тренуватися. Звичайно, не вистачає часу на навчання й на відпочинок, але веслування – це моє. Тож, впевнений, що не за горами й інші перемоги.

– Яку роль відіграють рідні, друзі по команді, тренери під час змагань?

Ілона: – Дуже велику. Особисто я мало спілкуюсь перед гонками з батьками, бо вони розслабляють, намагаючись підбадьорити, мовляв, «ти у нас молодець, ти – найкраща». А тренери, навпаки, не дають розслабитись, тому мені краще в той момент спілкуватися з ними.

Олександр: – Без батьківської підтримки важко обійтися. Адже основний тягар витрат лягає на їхні плечі. Мені довелося тренуватися за кордоном, а це дуже не дешево.  На жаль, інших джерел фінансування поки немає.

– Ілоно, кого із суперників на першостях Європи та світу найбільше остерігалася?

– На чемпіонаті Європи нікого не боялася, бо не знала хто і звідки буде змагатися. А от їдучи на чемпіонат світу, розуміла, що за перемогу потрібно буде поборотися, адже в число суперників додалися нові країни-конкуренти. Остерігалися канадок й китаянок, які в результаті виграли з досить великим відривом. 

– Олександре, чи правда, що коли піднімаєшся на п'єдестал, розумієш, що все це було не даремно – маю на увазі важкі тренування?

– Так, безумовно. Стоячи на п'єдесталі, згадував всю виконану перед тим роботу. Згадував, як сподівався на медаль під час заключного етапу підготовки, щодня, прокидаючись, думав про гонку, якою вона буде.

l

Того дня вкотре вітали своїх вихованців, ділилися враженнями від пройдених змагань тренери-викладачі присутніх на зустрічі Олександра Яцюка та Ілони Грабовець – Володимир Троцюк, Олексій Гичка, Лариса Гурська, Світлана Проніна, директор КДЮСШ ім. Євгена Кондратовича Олена Клімашевська.

Попереду наступні змагання – командний чемпіонат України, а, отже, наступний етап підготовки – не менш напружливої і виснажливої. Тож бажаємо нашим веслувальникам не опускати планку і впевнено йти до нових перемог, головні з яких ще попереду.

Вікторія ЗІНЧУК.

НА ЗНІМКУ: “срібний” призер чемпіонату світу, переможець чемпіонату Європи з веслування на байдарках і каное Олександр ЯЦЮК, фіналістка світу Ілона Грабовець разом з наставниками-тренерами Олексієм Гичкою та Володимиром ТРОЦюком, директором КДЮСШ ім. Євгена Кондратовича Оленою КЛІМАШЕВСБКОЮ.

Фото зархіву КДЮСШ.

Нещодавно на веслувальній базі Ковеля відбулася зустріч з нашими земляками – срібним призером чемпіонату світу з веслування на байдарках і каное Олександром Яцюком та фіналісткою світової першості Ілоною Грабовець.

Наприкінці липня У Болгарії на чемпіонаті світу серед юніорів та молоді з веслування на байдарках і каное наші спортсмени порадували своїми успіхами. Павло Семенюк та Олександр Яцюк у складі каное-четвірки на дистанції 500 метрів вибороли срібні медалі. Ілона Грабовець в каное-двійці фінішувала з шостим результатом на олімпійській дистанції 500 метрів. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 26

За Ковелем, біля села Мощеного, розташоване колишнє підсобне господарство "Ковельсільмашу". З 1999 року й до нині – це територія фермерського господарства "Фасти", що його заснував Олександр Шайнюк. І хоч тут успішно розвиваються й інші напрямки господарювання, відомим на Волині та й, зрештою, в Україні воно стало завдяки ще одному – розведенню породистих коней.

Днями на базі ФГ "Фасти" з ініціативи місцевих ентузіастів кінного спорту відбулися кінні змагання. Участь у них взяли любителі верхової їзди з Ковеля, Луцька, Тернополя, Київської, Хмельницької та Рівненської областей.

Того дня відзначилися наймолодші вершники, а також дебютанти, котрі зараз роблять лише перші кроки в кінному спорті, але вже впевнено тримаються в сідлі і вправно долають невеличкі перешкоди.

Вражали майстерністю та гарною поставою маленькі наїзниці, красою, граційністю та вишколом скакуни – жеребці торійської породи: улюбленець діток, якого кличуть Шоколадом і більш норовистий і стрімкий Техас. 

І хоч усі юні "амазонки" чудово виступили, та все ж змагання є змагання. Тож визначили кращих з кращих: третє місце посіла Вікторія Білозуб (м. Шепетівка), друге місце виборола ковельчанка Вікторія Войтович, а от першою стала Анна Климюк із Володимира-Волинського.

Особливе захоплення глядачів викликали виступи учасників з вищим рівнем підготовки. Найкращі наїзники змагалися за гран-прі. Отож, його володарем і переможцем у змаганнях з конкуру (подолання перешкод на коні) став представник Київщини Василь Бабенко, котрий зумів підкорити найвищий бар'єр – 1 метр; друге та третє місця здобули відповідно Вікторія Радишевська (м. Сєвєродонецьк) і Павло Алілуйко (м. Шепетівка). 

Змагання, крім спортивної мети, мали ще й інше завдання: показати, що кінний спорт – це видовищне, цікаве, а головне корисне заняття.

– Це справді велика подія для нашого клубу. Таким чином ми намагаємося популяризувати кінний спорт серед жителів Ковельщини та залучити до нього більше людей, – говорить тренер кінноспортивного клубу "Фасти" Віра Цуканова. – Такі змагання серед спортсменів-любителів верхової їзди проходять у нас не вперше, але не так часто, як хотілося б. Тож вирішили відновити традицію. Зауважте, що це не професіонали, а любителі, які тренуються у вільний час кілька разів на тиждень. Тішить, що останнім часом їздою на конях захоплюється чимало дітей. Сьогодні в господарстві маємо 20 коней різних порід –ганноверської, голштинської, торійської.

Важливо те, що у "Фастах" також приймають дітей із церебральним паралічем. Катання на конях допомагає їм поліпшити самопочуття, бо при ходьбі тварина масажує м'язи дитини і зігріває, адже температура тіла скакуна вища, ніж у людини.

Окрім захоплюючого видовища й азарту, користі для здоров'я, від спілкування і контакту з коником людина забуває про повсякденні турботи, натомість отримуючи потужний заряд позитивних емоцій.

– Просто у захваті від сьогоднішнього дня – від змагань та загалом атмосфери, – ділиться враженнями тренер з Київщини Василь Бабенко. – У столиці такі заходи переважно комерційного характеру, а тут, навпаки, все для учасників, гостей. Та й, загалом, приємно вражений тим, як облаштовані бар'єри, визначено маршрут – дуже все продумано. Навіть кінноспортивні школи Києва не завжди можуть таким похвалитися. Тож "Фастам" є чим пишатися.   

Але повернемося до змагань. Активними учасниками заходу було чимало глядачів, серед яких більшу частину склали діти. Саме для них це стало справжнім святом, ба навіть цікавою пригодою. Незабутнє видовище, спілкування та ігри, купання в ставку… Та й сама атмосфера, оточення чого варті: на території ферми подвір'ям вільно ходять кози, гуси та декоративні кури, поруч за огорожею просто неба відпочивають красені-коні, трохи далі пасуться вівці.

Глядачі отримали від змагань багато задоволення та гарних емоцій, із захопленням милувалися грацією та силою породистих скакунів. А у перервах між змаганнями усі бажаючі мали нагоду пригоститися смачними стравами шеф-кухаря, ресторатора із Закарпаття Януша Ердея, котрий, окрім кулінарної майстерності, демонстрував й іншу – його трюки на конях стали ще однією "родзинкою" кінноспортивного свята. 

Тож вдячні керівнику ФГ "Фасти" Олександру Шайнюку, котрий багато зусиль вкладає у справу складну й копітку - розведення породистих коней; тренеру Вірі Цукановій та іншим ентузіастам кінного спорту Ковельщини, зокрема, Олександру Левчуку, а також небайдужим громадянам, спонсорам та меценатам і всім іншим, хто допоміг організувати це видовищне і вражаюче дійство.      

Вікторія ЗІНЧУК.

НА ЗНІМКАХ: під час кінних змагань на базі ФГ “Фасти”.

Фото 

Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

За Ковелем, біля села Мощеного, розташоване колишнє підсобне господарство "Ковельсільмашу". З 1999 року й до нині – це територія фермерського господарства "Фасти", що його заснував Олександр Шайнюк. І хоч тут успішно розвиваються й інші напрямки господарювання, відомим на Волині та й, зрештою, в Україні воно стало завдяки ще одному – розведенню породистих коней.

Днями на базі ФГ "Фасти" з ініціативи місцевих ентузіастів кінного спорту відбулися кінні змагання. Участь у них взяли любителі верхової їзди з Ковеля, Луцька, Тернополя, Київської, Хмельницької та Рівненської областей.

Того дня відзначилися наймолодші вершники, а також дебютанти, котрі зараз роблять лише перші кроки в кінному спорті, але вже впевнено тримаються в сідлі і вправно долають невеличкі перешкоди.

Вражали майстерністю та гарною поставою маленькі наїзниці, красою, граційністю та вишколом скакуни – жеребці торійської породи: улюбленець діток, якого кличуть Шоколадом і більш норовистий і стрімкий Техас. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 58

(Закінчення. 

Початок в номері від 2 серпня ц. р.).

Після урочистих моментів депутати перейшли до озвучення своїх запитів і звернень.

Присутні того дня на засіданні жителі мікрорайону Ковель-ІІ просили повідомити їх про те, коли буде завершене будівництво мережі централізованого водогону для постачання водою будинків, прилеглих до території Ковельського ветсанзаводу. Адже, як вони зазначили, воду в їхні домівки обіцяли провести ще до Дня міста.

З приводу цього начальник управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства міськвиконкому Андрій Стернічук поінформував про те, що вже прокладені мережі водопроводу біля хлібокомбінату, а також – через річку Турію. Нині проводяться роботи на території насосної станції, на черзі – прокладання мереж біля будинку по вул. Володимира Кияна, 72, що дасть змогу з'єднати трасу водопроводу з мережами, прокладеними по вул. В. Кияна у 2017 році.

У свою чергу, міський голова Олег Кіндер запевнив, що до кінця серпня воду буде подано.      

До Галини Стасюк звернулася голова громадської організації "Члени родин загиблих в зоні АТО "Віра" Людмила Данилевич з проханням до депутатів та міського голови щодо присвоєння звання Почесного громадянина м. Ковеля Героям АТО. 

Тож через запит депутат просила відповідних посадових осіб міської ради підготувати на чергову сесію проект рішення "Про внесення змін до рішення Ковельської міської ради № 50/11 від 26. 02. 2009 року, що передбачають присвоєння звання Почесного громадянина міста (посмертно) загиблим ковельчанам – воїнам АТО. 

Народні обранці підтримали запит колеги, а також інші, зокрема, Ігоря Пініса – щодо вирішення проблеми жителів вул. Вітовського, 1а, котрі скаржаться на систематичні викиди фекалій з вуличних каналізаційних колекторів; Сергія Вишневського – стосовно ремонту дороги по провулку Богуна; Вадима Клімука – щодо належного облаштування місць для паркування автомобілів у місті.

Був підтриманий депутатський запит Ірини Роїк, до якої звернулися мешканці будинків №№ 55, 57, 59, 61, 69а, що по вул. Незалежності, з питанням демонтажу в центрі міста малої архітектурної форми МПП "Землемір".

Враховуючи те, що міська рада прийняла рішення про відмову в продовженні оренди даному підприємству, депутат попросила зобов'язати начальника відділу містобудування та архітектури міськвиконкому Людмилу Мурай попередити орендаря про демонтаж споруди протягом п'яти робочих днів після закінчення договору, тобто в кінці листопада. А також вказати точну дату, до якої споруда має бути демонтована. 

l

У ході роботи сесії розглянуто майже 70 питань. Більшість з них - земельні та містобудівні.

Депутати проголосували рішення про перейменування та затвердження нової редакції статуту комунального закладу "Дошкільний навчальний заклад (центр розвитку дитини) № 4 "Ромашка", про створення комунального некомерційного підприємства Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради, які зумовлені реформами в галузях охорони здоров'я та освіти.

У 2009 році Ковель приєднався до європейської ініціативи "Угода мерів", яка залучає місцеві та регіональні органи влади до управління процесами ефективного використання енергоресурсів та захисту клімату. В її рамках було розроблено та затверджено План дій зі сталого енергетичного розвитку міста на період до 2020 року. 

Відділ економічного розвитку та торгівлі міськвиконкому підготував моніторинговий звіт щодо виконання передбачених цим документом заходів за 2011-2017 роки, який було затверджено на сесії. 

Внесено зміни до рішення міської ради від 21.12.2017 року, № 32/17 "Про затвердження програми збереження пам'ятників та об'єктів культурної спадщини на 2018-2020 роки" у частині коригування передбачених коштів.

Депутати підтримали проект рішення, підготовлений секретарем міської ради Вірою Федосюк, "Про внесення змін до рішення міської ради від 23. 03. 2017 року, № 21/6 "Про визнання бійців-добровольців, які брали участь у захисті територіальної цілісності та державного суверенітету на Сході України, учасниками антитерористичної операції". Попередньо зняли з розгляду проект за авторством Ігоря Пініса та Галини Стасюк.   

 Вікторія ЗІНЧУК.

Після урочистих моментів депутати перейшли до озвучення своїх запитів і звернень.

Присутні того дня на засіданні жителі мікрорайону Ковель-ІІ просили повідомити їх про те, коли буде завершене будівництво мережі централізованого водогону для постачання водою будинків, прилеглих до території Ковельського ветсанзаводу. Адже, як вони зазначили, воду в їхні домівки обіцяли провести ще до Дня міста.

З приводу цього начальник управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства міськвиконкому Андрій Стернічук поінформував про те, що вже прокладені мережі водопроводу біля хлібокомбінату, а також – через річку Турію. Нині проводяться роботи на території насосної станції, на черзі – прокладання мереж біля будинку по вул. Володимира Кияна, 72, що дасть змогу з'єднати трасу водопроводу з мережами, прокладеними по вул. В. Кияна у 2017 році.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 27