Бідна країна – так називають Україну в заможній Європі. Але таке визначення, на мою думку, трохи хибне. Бо хіба в бідній країні мають можливість платити такі космічні зарплати окремим державним чиновникам, суддям, прокурорам? Отож, правильно було б нас трохи по-іншому “класифікувати”. Країна бідних – оце про нас. Бо таки більшість з нас опинилися на межі виживання, а хтось знаходиться вже й поза нею. 

"Більше шести мільйонів українців можуть опинитись за межею бідності", – про це ще перед початком пандемії заявляли у Міжнародній організації ЮНІСЕФ. Там зазначили, що рівень бідності в Україні зросте майже вдвічі. Однак це зовсім не бентежило Президента України Володимира Зеленського, котрий, пам'ятається, зарплату в 5 - 6 тисяч гривень його співвітчизників не вважає скрутою. Мовляв, у нас це не є бідністю. І як би не хотілося, та змушена погодитися з цим. Бо в багатьох українців місячна зарплата й до цих "висот" не дотягує. 

Та й на п'ять-шість тисяч у місяць з нашими цінами хіба розживешся? Бо вони, на відміну від наших зарплат, йдуть в ногу з європейськими. Розрахуємо хоча б на одну людину. Візьмемо мінімальні базові потреби для життя. Їжа: хліб, м'ясо, крупи, молочні продукти, овочі та фрукти. Виходить близько трьох тисяч гривень. Товари побутової хімії та господарства – 150 гривень. 

При цьому, враховуючи, що все має бути найдоступнішим і найдешевшим. Транспорт – десь 200-300 гривень. "Комуналка" однокімнатної квартири – літом близько 400 гривень, взимку півтори тисячі гривень. Виходить десь 4 тисячі гривень. І це той рівень існування, коли не враховувати інші нюанси: наприклад, витрати на одяг та взуття, ліки, абонплату, Інтернет та багато чого іншого. У такому разі можна забути про розваги та відпочинок, подарунки для близьких тощо. А от, наприклад, тільки один суддя Конституційного суду України державі обходиться у 21 мільйон гривень на рік.

– Доводиться економити на всьому, окрім того, що стосується донечки. Вона ще зовсім маленька, то як її трішечки не балувати? – каже Наталія, мама дворічної Настуні. – Я – у декреті. Отримую 860 гривень допомоги на дитину. Чоловік працює на залізниці. Отримує мінімалку. Про себе вже й не думаємо, аби дитині на все, що треба вистачало. Але донька росте, і її потреби теж зростатимуть. Вийду на роботу, доходи збільшаться, але ненабагато. Тож є про що думати. 

– Здається, у нашій країні звичайній людині поки вдається не економити хіба що на повітрі. Все інше – або у секонд-хенді, або у "комісіонці", або ніде. У мене, наприклад, майже всі зароблені кошти витрачаються на харчі, та й ті – першої необхідності, – говорить Анна, котра працює продавцем у магазині на шість тисяч зарплати.

– Не скажу, що ми бідуємо, але що живемо у достатку, теж не можу сказати, – зізнається Тетяна, мама чотирирічного Артема. – Перед тим, як на місці влаштуватися на роботу, чоловік по пів року пропадав на заробітках у Польщі. Заробляв непогано, але морально втомився, бо важко не бачити так довго сім'ю, не знати, як синочок підростає. Зараз працює на лісопилці. Щоб заробленого вистачало, буває, працює по 15 годин на добу. Та хоча б єдиний вихідний вдається присвятити сім'ї.   

– Все дорого. Ціни піднялися до небес. За дві з половиною тисячі пенсії хіба можна нормально жити? Купую лише найнеобхідніше – хліб, макарони, крупу. Іноді молоко, яйця, – жаліється бабуся, яка в супермаркеті попросила допомогти насипати їй цукор. – От і цукор. Ще тиждень тому, як заходила, кілограм коштував майже 22 гривні, тепер – майже 23. І так усе. Маю трьох синів, у яких свої сім'ї, і які допомагати мені не можуть, бо треба дітей годувати, а робота то є, то її немає, – журиться старенька. 

Якось по телебаченню під час одного з політичних ток-шоу слухала діалог представників нинішньої влади і влади-екс на тему захмарних зарплат держчиновників. Депутат від правлячої ланки на підвищених тонах запитував у свого опонента про те, як можна було призначити мільйонну зарплатню очільнику Нафтогазу. Той, у свою чергу, відповів запитанням на запитання: а як можна було продовжити йому контракт із такою ж зарплатою? Вийшла розмова ні про що. Даруйте за порівняння, але це трохи скидається на те, якби вони один в одного запитали, що перше з'явилося на світ – яйце чи курка? 

На жаль, в нашій державі настільки багато безглуздя й недолугості, що хочеться сісти й посміятись, а потім від безвиході заплакати. А тим часом у прямих ефірах наші політики сваряться, доводить кожен свою правоту. Коли  їх послухаєш, то хто б не виступав, то всі праві, всі мають рацію. Ті, хто були при владі, вважають, що під час їхнього керівництва жилося найкраще; ті, хто прагнуть до неї, нині, переконують, що без них з "провалля" країна не вибереться. А хто сьогодні "на коні", ніяк не скинуть з очей рожевих окулярів і стверджують, що все добре… Ну, майже добре.

Але хай би в очі це сказали тій бабусі з супермаркету і її синам чи старенькій, яка посеред вулиці підійшла до мене й попросила дати грошей на хліб, бо не вистачає… 

Вікторія ЗІНЧУК.

l 

На продовження теми

А тим часом мінімальні зарплати розвинених країн Європи у 8-12 разів перевищують мінімальну зарплату в Україні. У Франції, Німеччині, Бельгії, Нідерландах, за даними Євростату, цей показник становить понад 1500 євро на місяць. Як бачимо, це навіть втричі вище, ніж середня зарплата в Україні. Дивуватися тут нічому, адже за рівнем ВВП на душу населення Україна на найнижчій позиції серед європейських країн. Якщо в Україні ВВП на душу населення становив 9,283 доларів (поруч з нами Філліпіни – 8,936, Йорданія – 9,433, Ямайка – 9,447 доларів), то у Франції – 45,775, у Німеччині – 52,559, у Бельгії – 48,245, у Нідерландах – 56,383 доларів.

Бідна країна – так називають Україну в заможній Європі. Але таке визначення, на мою думку, трохи хибне. Бо хіба в бідній країні мають можливість платити такі космічні зарплати окремим державним чиновникам, суддям, прокурорам? Отож, правильно було б нас трохи по-іншому “класифікувати”. Країна бідних – оце про нас. Бо таки більшість з нас опинилися на межі виживання, а хтось знаходиться вже й поза нею. 

"Більше шести мільйонів українців можуть опинитись за межею бідності", – про це ще перед початком пандемії заявляли у Міжнародній організації ЮНІСЕФ. Там зазначили, що рівень бідності в Україні зросте майже вдвічі.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 80

Комітет Верховної Ради з питань транспорту та інфраструктури 17 червня підтримав законопроєкт "Про внесення змін до статті 40 Закону України "Про автомобільний транспорт" (щодо заборони акустичного насильства). 

"Протести проти акустичного насильства, суперечки про мову, жанр, зміст аудіовізуального продукту, що транслюється в салоні транспортного засобу, призводять до конфліктів пасажирів з водіями чи між собою. Такий стан справ негативно впливає на дотримання прав людини, громадське здоров'я та безпеку в транспорті", – йдеться в документі, під яким підписалося 15 депутатів різних фракцій, котрі, в свою чергу, сподіваються, що ухвалення Закону "дозволить захистити пасажирів від акустичного насильства в транспорті, усуне пов'язані з ним напругу і дискомфорт".  

Якщо Закон ухвалять, водіям рейсових автобусів буде заборонено транслювати в салоні фільми зі звуком, музику чи інші звукові сигнали, крім інформації про поїздку. Таксистам теж хочуть заборонити включати музику в салоні без згоди всіх пасажирів. 

Водій також має право не допускати в громадський транспорт пасажира, який "створює шум у салоні, зокрема, за допомогою технічних пристроїв".

"Ухваливши цей законопроєкт, парламент запровадить в Україні правила, які діють в усьому цивілізованому світі. Пасажири на всіх видах транспорту зможуть їхати в тиші, а не доводити водіям своє право не слухати звуки "шансону" чи якогось серіалу. Трансляція звуку музики чи фільмів на пасажирських рейсах дозволятиметься лише через навушники", – написав один з ініціаторів законопроєкту, депутат та екс-очільник Інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович. 

Ця ініціатива стала наслідком інциденту в автобусі, що трапився в ніч на 27 січня, коли військові волонтери Ярина Чорногуз і Анастасія Конфедерат поверталися з Луцька в Київ з похорону загиблого на Донбасі військового. За словами волонтерок, в салоні транслювався російський серіал, що їх вкрай обурило.

А ми, у свою чергу, спробували з'ясувати, чи принципові в цьому плані ковельчани і чи не заважають їм музика та фільми в громадському транспорті?

Олександр, водій "маршрутки":

– Чи там у парламенті більш серйозних проблем не бачать? Краще подумали б наші народні обранці, як з коронавірусної кризи виходити, інших криз, яких в нас вистачає в кожній галузі. А те, з музикою їхати в автобусі чи ні, вже якось і без них розібратися можна.

Тетяна, вихователька у дитсадочку: 

– Я проживаю у віддаленому від центра міста мікрорайоні, тому громадським транспортом користуюсь майже щодня. Чи заважає мені музика в салоні "маршрутки"? Якось на це не зважаю, а значить, не заважає. Заважають незручні місця для сидіння, "товкучки" в час-пік, інші нюанси, пов'язані з комфортністю пасажирських перевезень. А музика, якщо вона приємна й при цьому ніхто тобі не наступає на ноги, – це, як на мене, лише позитивне доповнення.

Юлія, аптекар:

– Залежить від настрою. Якщо в сім'ї, на роботі, загалом у житті все ладиться, то на такі дрібниці просто не звертаєш уваги.

Василь, будівельник:

– Якщо звучить якісна українська музика, то я не проти, щоб водії її вмикали, тільки, звісно, не голосно.

Неоніла Йосипівна, пенсіонерка:

– Громадський транспорт – це не концертна зала. Пасажирів музика може дратувати, а водія відволікати. А ще мені не до вподоби, як зараз дуже часто заходять в автобус люди у навушниках. Інколи через те, що вони не чують, коли до них звертаєшся, не можна нормально пройти, не допитаєшся у них виходять вони чи ні.

Анна, бухгалтер:

– Пригадую, якось їхала у "маршрутці", в якій було повно людей, а водій на весь салон увімкнув якусь російську "попсу" і ще й під неї підспівував. Тоді ніхто не дав йому зауваження, хоча не одну мене це роздратувало й стривожило. Водієві за кермом і з пасажирами не слід втрачати пильність й аж так розслаблятися. Тому я проти музики в громадському транспорті.

Ігор, працівник приватного підприємства:

– Нехай собі буде музика! Від тої радості, що вже, нарешті, у нас після аж надто затяжного  карантину запустили автобуси, хай там хоч і у дзвони дзвонять.          

Підготувала 

Вікторія ЗІНЧУК.

Комітет Верховної Ради з питань транспорту та інфраструктури 17 червня підтримав законопроєкт "Про внесення змін до статті 40 Закону України "Про автомобільний транспорт" (щодо заборони акустичного насильства). 

"Протести проти акустичного насильства, суперечки про мову, жанр, зміст аудіовізуального продукту, що транслюється в салоні транспортного засобу, призводять до конфліктів пасажирів з водіями чи між собою. Такий стан справ негативно впливає на дотримання прав людини, громадське здоров'я та безпеку в транспорті", – йдеться в документі, під яким підписалося 15 депутатів різних фракцій, котрі, в свою чергу, сподіваються, що ухвалення Закону "дозволить захистити пасажирів від акустичного насильства в транспорті, усуне пов'язані з ним напругу і дискомфорт".  

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 123

З людьми 

і для людей

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 213

Коронавірус – сьогодні, мабуть, найбільш вживане слово як в Україні, так і в світі. Коронавірусна хвороба та її наслідки – тема номер один у ЗМІ, більшість політичних рішень так чи інакше з нею пов'язані, вона повсюдно на устах. Варто лишень вийти з дому, й про це нагадують напівпорожні вулиці, маски на обличчях людей, черги біля продуктових магазинів… 

А, як відомо, чим більше розмов, тим більше різних чуток, пересудів, побрехеньок й маячні, які сьогодні називають новомодним словом  – фейк. 

У мережі поширюються чисельні "качки" про корона–вірусну інфекцію. Їх розповсюджують через соціальні мережі, телефонні чати.  

Ось, наприклад, найпопулярніша вигадка Москви: коронавірус – це секретна біологічна зброя США або НАТО. Хворобу буцімто спеціально вивели в таємних лабораторіях, а потім заразили нею Китай. Ще одна теорія змови, яку придумав Кремль, – covid-19 до Євросоюзу завезли мігранти, а тому його стрімко розносять саме біженці. Російські медіа також активно поширюють фейки про існування вакцини від коронавірусу й запровадження масового щеплення у країнах ЄС. 

Слідами Росії йде й Китай. Він не лише поширює фейки, написані Москвою, а й складає власні. Так низка провладних китайських ЗМІ поширила інформацію, що коронавірус до Уханю завезли американські армійці ще у жовтні 2019 року. Тоді у Китаї відбувалися Всесвітні військові ігри.   

Але поки зупинюся на цьому й нагадаю, що Всесвітня організація охорони здоров'я офіційно розглядає дві версії походження цього вірусу: перша – він еволюціював у тварині (ймовірно, в кажана), або ж – потрапив до людей ще в нешкідливому стані і непомітно передавався від людини до людини, поки не став небезпечним для нас.

Будь-яка брехня небезпечна. Особливо, якщо вона стосується здоров'я. З'явилося й на цю тему чимало "баєчок", які поширюються з вуст у вуста чи набирають тисячі переглядів у соцмережах. А поширення неправдивих чуток, дезінформації, маніпулятивних речей про коронавірус, які розповсюджуються значно швидше, ніж сам коронавірус, сіють паніку, збивають з пантелику, заганяють у депресію й можуть нашкодити більше, ніж сама хвороба.    

Отож,  не вірте в те, що часник, цибуля, лимон та імбир допомагають від недуги. Тому не потрібно спустошувати полиці супермаркетів, скуповуючи ці продукти. Збалансоване і регулярне харчування – ось що найкраще для імунітету. Запам'ятайте: вітамін С не спроможний його підвищити. Але якщо все ж хочете перестрахуватись, то не витрачайтеся на дорогі лимони – справжнім джерелом вітаміну С є набагато доступніша шипшина.

Пити багато води теж корисно. Але запобігти зараженню на коронавірус це не допоможе. Вода не зупинить вірус, котрий вже потрапив на ваші слизові (очі, рот чи ніс), і не здатна якимось чином "вимити" його з організму.

Не допоможе і полоскання горла водою (ані теплою, ані підсоленою). Це може заспокоїти біль у горлі, але немає жодних доказів, що це вб'є коронавірус чи зупинить його проникнення в легені.

На жаль, й регулярне промивання носа сольовим розчином не допоможе не заразитися. ВООЗ зазначає, що існує кілька доказів того, що такий метод може допомогти людям швидше одужати від застуди. Однак респіраторним інфекціям це не запобігає.

Що вже говорити про алкоголь та цигарки. Налягаючи на спиртне, ви лише поповните ряди тих, хто страждає від серцево-судинних захворювань. Паління теж вбиває серцево-судинну систему, згубно впливає на легені, а це при пандемії точно недоречно. Під час куріння  людина ще й частіше торкається обличчя, а, отже, ризик заразитися коронавірусом вищий. Тому думки, нібито гарячий дим дезінфікує дихальні шляхи – нісенітниця із нісенітниць. 

Думка, що вакцини, які захищають від пневмонії, створюють імунітет від covid-19, неправильна. Й самої вакцини від коронавірусу поки що немає. Науковці лише на етапі розробки. Хоча днями з'явилась новина про те, що Великобританія запустила у масове виробництво потенційну вакцину проти covid-19. А от у Китаї повідомили про вдале її випробовування. 

Не ловіться на рекламу, що закликає купувати будь-які засоби "для профілактики" чи "знищення вірусів", адже ліків від covid-19 також не існує. Однак інфіковані вірусом повинні отримувати допомогу для полегшення та лікування симптомів, а ті, хто страждає важкими захворюваннями, мають турбуватися про належну підтримуючу терапію. 

А ще важливо пам'ятати про те, що антибіотики "не працюють" проти вірусів – вони знищують лише бактерії. 

Клімат чи погода не впливають на передачу коронавірусу. Вірус covid-19 може передаватися і в холодних, і в теплих регіонах, і зимою, і влітку. Нормальна температура тіла людини становить 36,5 0С – 37 0С, незалежно від температури повітря. Тому захищатися від зараження треба завжди.

А що там з масками? Фейкери, звичайно ж, не оминули й цю тему. Ось тітонька з Інтернету розповідає, як захистити себе не тільки від коронавірусу, але й від інших вірусних інфекцій. Для цього вона радить до медичної маски прикріпити жіночу прокладку, промочивши її прополісом. Не вірте і не випробовуйте цей метод на собі, адже лише отримаєте проблеми зі слизовою носа. 

Медичні маски – це взагалі окрема розмова. Бо, на мій погляд, обов'язкове їх використання на вулиці – це теж у наших умовах не дуже продуманий, ба навіть хибний крок. Маски мають бути на обличчі в медичних закладах або ж там, де є велике скупчення людей, впевнені лікарі-інфекціоністи. А от повсякчас смикати їх на обличчі, поправляти, носити у кишенні чи сумочці, а потім знову одягати (більшість так і робить, судячи з не дуже-то  охайного вигляду масок, які дехто носить), аж ніяк не допоможе запобігти коронавірусній інфекції. 

Швидше навпаки, бо саме на медичній масці коронавірус живе найдовше. І не забуваймо, що маска не захищає від зарази – її слід носити, аби не поширювати хворобу і міняти кожні дві години або після кожного використання. Тож навіщо таким чином провокувати здійснення прогнозів МОЗ, де передбачають, що коронавірусом в Україні перехворіє 80 відсотків громадян?

Але зважаючи на те, що у нас коїлось і коїться з пожежами в Чонобильській зоні й не тільки, станом повітря, яким ми дихаємо, нам доведеться ходити у масках і без коронавірусу.

Підготувала  

Коронавірус – сьогодні, мабуть, найбільш вживане слово як в Україні, так і в світі. Коронавірусна хвороба та її наслідки – тема номер один у ЗМІ, більшість політичних рішень так чи інакше з нею пов'язані, вона повсюдно на устах. Варто лишень вийти з дому, й про це нагадують напівпорожні вулиці, маски на обличчях людей, черги біля продуктових магазинів… 

А, як відомо, чим більше розмов, тим більше різних чуток, пересудів, побрехеньок й маячні, які сьогодні називають новомодним словом  – фейк. 

У мережі поширюються чисельні "качки" про корона–вірусну інфекцію. Їх розповсюджують через соціальні мережі, телефонні чати.  

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 265

Зачинені навчальні заклади та сфера послуг, патрулі на вулицях, суворі транспортні обмеження і люди у медичних масках – в таких умовах ми живемо уже четвертий тиждень. 

Україна була однією з останніх країн в Європі, де з'явився коронавірус, тому карантин запроваджено саме вчасно: аби Італія чи Іспанія не повторилися у нас, влада запровадила режим надзвичайної ситуації. Однак ставлення до введених заходів в нашому суспільстві досить різне.

– Страшно, адже вірус можна легко підхопити, – каже одна моя знайома. – Ну, помиєш ти добре з вулиці руки, не торкаєшся ними обличчя надворі. А мобільний телефон? Ми ж підносимо його до вуха й на вулиці також руками, якими перед тим відкривали двері магазину, трималися за поручні в автобусі, розраховувалися готівкою.     

Декого турбує зовсім інше: мовляв, зараз головна проблема з грішми не в тому, що на них може бути вірус, а в тому, що їх немає.

– Мені потрібно вже шукати роботу, а роботи для мене ніде немає, – бідкається 32-річна Надія, продавчиня на ринку. – Й без того ледь вистачало на життя. Орендую квартиру – майже все витрачалося на неї. А тепер опинюся на вулиці. Хіба що прибиральницею десь візьмуть чи двірником. А ні, то на останні гроші візьму таксі і поїду в село до батьків.

І така проблема – проблема безгрошів'я та безробіття  нині в багатьох. За даними соцопитувань, в Україні внаслідок коронавірусу постійні доходи втратив кожен третій, кожен десятий – залишився без роботи.  

– Нам радять, які фільми дивитися і книги читати під час карантину, але, чесно кажучи, зовсім не до цього. Мені простіше, бо живу з батьками. На їхню пенсію, хоча й мінімальну, якось протримаємось, – розповідає офіціантка Ірина.

Незвично себе почуває так довго удома й не зовсім впевнений у завтрашньому дні 33-річний водій автобуса міжобласного сполучення Олексій. 

– Що роблю на карантині? Граюся з дітьми, читаю книжечки, бо дитсадки зачинені. Загалом є в цьому й позитив, бо довше можу проводити час зі своїми двома малюками. Але є й "мінус", причому величезний. Заощаджень немає, позичити ніде. Щоб пережити карантин, хочу в ломбард здати телефон, може, ще які речі, якщо вони, звісно, відчинені. 

У когось інша проблема.

– Працюємо я і моя дружина за звичним графіком. Бабусі з дідусями далеко, тож наша чотирирічна Анюта по черзі то з дружиною, то зі мною, – розповідає торговий експедитор Володимир. – Сьогодні зі мною. Коли відлучаюся ненадовго у справах, залишаю її у машині – з мобільним телефоном грається. Але частіше доводиться брати її з собою. Тож у нашому варіанті, можливо, безпечніше було б, якби дитина знаходилась у дитсадочку.

Багатотисячна армія заробітчан теж вдома, і їм також потрібна робота. Але тут не тільки у цьому проблема. Тепер коли всі вони пороз'їжджалися по своїх домівках просто неможливо проконтролювати, чи не потрапить коронавірус разом із ними.

– В моїх сусідів через хату повернувся з Польщі син. Окрім батьків, вдома чотиримісячна дитина, іще маленькі діти, його дружина, – якось почула від жінки у черзі до магазину одну історію з життя. – Відразу по приїзді оселився в літній кухні і житиме там два тижні. Лише їжу під дверима йому залишають.

То добре, що цей чоловік такий свідомий та відповідальний. Але ж багато хто цьому не надає значення, а комусь просто самоізолюватись немає як і де. Куди діватися, коли квартира однокімнатна, та й дві кімнати, три теж, коли що, то від цього не врятують. А куди подітись? Жити в готелі чи, може, в лісі?

Про це повинна була заздалегідь подбати держава, перш, ніж вводити жорсткий карантин. Бо, на мою думку, здорові працездатні люди, на яких тримається наша економіка, таки мають працювати, не забуваючи при цьому про застережні заходи. А у нас все навпаки: хто входить в групу ризику, сьогодні вільно пересувається країною, а здорові – сидять на карантині. 

Навіщо були тоді ті Нові Санжари? Згадаймо, з яким шоком і стресом зустрічали там місцеві своїх співвітчизників з Китаю, які два тижні перебували в ізоляції. Треба було продумати, як діяти й з сотнями тисяч українців, котрі приїхали з країн, де лютує епідемія. Але не поселяти їх в готелі на кшталт "Козацький" у Києві, де щоби пообідати, потрібно заплатити більш, ніж тисячу гривень. 

Тож наша економіка теж пішла на карантин. Люди сидять без роботи, а, отже, без "живої" копійки, бо й без того більшість ледве дотягує від зарплати до зарплати. А тим часом наші "верхи" сподіваючись на допомогу з боку, не втрачають часу, працюють. Напрацювали так званий земельний Закон. Запустили другий етап медичної реформи і надто цим не переймаються. А позакривають туберкульозні лікарні і з ними разом психлікарні, й covid-19 нам здасться ще "квіточками": дев'яносто відсотків захворівших на коронавірус видужають, обійшовшись кашлем і температурою, а от з туберкульозом без серйозного лікування не обійдеться. 

На жаль, сьогодні Україна – номером один у негативному списку серед країн Європи, де є туберкульоз. Лише за офіційною статистикою Міністерства охорони здоров'я, від туберкульозу щодня помирає 10 людей. 

– Головне, аби коронавірус не вразив наші голови, – каже мій сусід-пенсіонер. – Сотні тисяч заробітчан з-за кордону розпустили по всій Україні. Ті, що не працювали, так і не працюють й так само вештаються на вулиці, п'ють горілку у дворах. А кажуть, що пішли на карантин. З нього толку, вибачте, як з козла молока. Чув по телебаченню, вчені встановили, що коронавірус за кілька годин гине при температурі повітря 370С. Тож якщо літо виявиться таким же спекотним, як торік – ми врятовані!

Цілком погоджуюся з дідусем. А тут, як на те, продукти дорожчають. Живу в Люблинці. Зараз через карантин "відрізана" від міста, тому мушу скуповуватися в місцевих магазинах. Там і без того завжди все було  дорожчим, а тепер тим більше. Скажімо, овочі на борщовий набір вже почали підніматися в ціні. В одному з магазинів цибуля вартує 27 гривень за кілограм, морква й буряк – 9 - 10 грн./кг, картопля – 11 – 13 грн./кг, капуста – 7–10 грн./кг. 

Але, як виявилося, у ковельських супермаркетах "картина" теж не надто відрізняється, хоча поки що ціни на ці овочі прийнятніші. Лише, на мій погляд, акційних цін поменшало. Менеджер одного з супермаркетів пояснила, що ціни на деякі продукти зростають через те, що піднімають вартість постачальники. Окрім того, подорожчання овочів – це сезонне явище, ціни у травні будуть падати.

А от чого у нас в Люблинці поки вистачає, так це масок. В аптеці вони є, продають саморобні власноруч пошиті. До речі, маски, які не так давно в аптеках коштували від 2 гривень, тепер пропонують придбати за 15 – 25 гривень. Одноразові, ті, що з аптеки, коштують 15 гривень (не забуваймо, що їх треба міняти кожні дві години). Відповідно дорожчі – можна випрати чи стерилізувати. На них зараз ще той ажіотаж, зважаючи на те, що з минулого понеділка маски для кожного – обов'язковий "аксесуар": без них неможна з'являтися у громадських місцях.

Правильно, захищатися треба. Але ж маски не захищають від коронавірусу (для цього потрібні респіратори), їх треба носити тим, у кого є відповідні симптоми, аби не заразити інших. Ну, вийшли ви в масці за продуктами, взялися за дверну ручку, а потім поправили маску на носі – от і маєте коронавірус. Та жарти жартами, а якщо серйозно, то постійно з маскою на обличчі – справжнє випробування для людей з окулярами. Знаю, пробувала. Скло пітніє, нічого не видно, і в результаті руки хочеш ти того чи не хочеш – постійно на обличчі. Як тут зарадити?

Паніка – оце найгірше. Тож, як радить лікар Комаровський, не треба скуповувати лимони та імбир, які зараз серйозно підскочили в ціні, а жодного стосунку до зміцнення імунітету не мають. Захищати потрібно наші слизові. Для цього провітрюйте приміщення, при цьому вологість повітря в квартирі має складати п'ятдесят відсотків. А ще слід дотримуватись півтораметрової відстані одне від одного, добре мити руки і зберігати спокій.

Вікторія ЗІНЧУК.

Зачинені навчальні заклади та сфера послуг, патрулі на вулицях, суворі транспортні обмеження і люди у медичних масках – в таких умовах ми живемо уже четвертий тиждень. 

Україна була однією з останніх країн в Європі, де з'явився коронавірус, тому карантин запроваджено саме вчасно: аби Італія чи Іспанія не повторилися у нас, влада запровадила режим надзвичайної ситуації. Однак ставлення до введених заходів в нашому суспільстві досить різне.

– Страшно, адже вірус можна легко підхопити, – каже одна моя знайома. – Ну, помиєш ти добре з вулиці руки, не торкаєшся ними обличчя надворі. А мобільний телефон? Ми ж підносимо його до вуха й на вулиці також руками, якими перед тим відкривали двері магазину, трималися за поручні в автобусі, розраховувалися готівкою.     

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 120

Спрощене звільнення працівників, понаднормова робота, зниження захисту матерів з маленькими дітьми – ці та багато інших "цікавих" новацій пропонує урядовий законопроєкт "Про працю". Зокрема, що стосуються робочого часу, відпустки, правил нарахування зарплати, роботи вдома та ін. Суперечок навколо цього законопроєкту сила-силенна: комусь він здається прогресивним і давно назрілим, а хтось його називає "рабським" і "неконституційним".

Так, зміни назріли давно, адже чинний Кодекс законів про працю – спадщина радянських часів: тоді влада керувала всім, а зараз втручатися в трудові відносини слід якомога менше, вважають реформатори. Норми Кодексу давно застаріли, і натомість автори законопроєкту пропонують нові – у сфері фрілансу, дистанційної або тимчасової роботи.

"Роботодавець має знайти людей, з якими йому добре працюється, так само, як і працівник. Для цього потрібно легко сходитися і легко розходитися", – коментує нові пропозиції Міністр економіки Тимофій Милованов.

Однак стосовно цього іншої думки в Міжнародній конфедерації профспілок, де вважають, що проєкт Закону "Про працю" позбавить працівників правового захисту, а профспілок – здатності їх захищати.

Норми про звільнення стали чи не найбільш дискусійними. Раніше лише працівник міг за власним бажанням припинити відносини з роботодавцем, повідомивши його про це за два тижні. Втім, коли у роботодавця виникало бажання звільнити працівника, в нього теж були певні інструменти – реорганізація підприємства, фіктивні скорочення, ретельний підрахунок запізнень та прогулів тощо. 

За нового Закону "Про працю" все відбуватиметься зрозуміліше і прозоріше,  – кажуть його розробники. Працівник може і не відпрацьовувати два тижні, які фігурують в тексті законопроєкту, якщо є "поважні причини". А от коли у роботодавця виникне бажання звільнити працівника, він може реалізувати його негайно. Він матиме право з власної ініціативи розірвати трудовий договір з працівником, попередивши його про це в термін від 15 до 90 днів залежно від періоду роботи. 

Роботодавець має право звільнити працівника день у день повідомленнями в меседжері або ж смс-кою, замінивши строки попередження грошовою компенсацією (а це, враховуючи рівень офіційних зарплат на більшості підприємств України, – не надто великі кошти). Окрім того, звільнити працівника можуть, якщо той порушив умови трудового договору двічі впродовж року. А от скільки разів може порушити договір роботодавець, перш, ніж працівник розірве цей договір, не згадується. 

Водночас в проєкті нового Закону є заборона звільняти працівників через дискримінацію чи помсту. Вводиться поняття "мобінг" (тобто цькування). У переліку заборон до дискримінації на робочому місці додали і дискримінацію вагітних. Їх так само, як і осіб, які перебувають у відпустці з догляду за дитиною до трьох років, не можна звільняти.

При цьому поняття профспілок у законопроєкті відсутнє. Отже, не дивно, що чи не найбільше критики цей документ отримав саме з боку профспілок, які не брали участь у його підготовці. 

Але профспілки не ліквідують, – запевняє Міністр економіки Тимофій Милованов. Водночас, наполягає урядовець: "Робота профспілок має стати ефективнішою, ніж щорічна роздача подарунків до Нового року, видача обмеженої кількості путівок "для обраних" чи організація страйків "під запис явки усіх".

Серед інших нововведень передбачається обов'язкове укладання трудового договору як у письмовій, так і в електронній формі. До безстрокових та строкових договорів додаються короткостроковий, сезонний, з нефіксованим робочим часом, учнівський, з домашнім працівником. Отже, сторони зможуть домовлятися про будь-які умови праці. У людини з'явиться можливість офіційно працювати на кількох роботах. Таким чином в Уряді сподіваються на зниження безробіття. Нині за даними Мінекономіки, з 28,5 мільйонів українців працездатного віку легально працюють лише 12,8 мільйонів, тобто кожен другий.

Трудові книжки Кабінет Міністрів планує зробити цифровими.  

Працюємо, як і нині, не більше сорока годин на тиждень, але тривалість щоденної зміни, гнучкий робочий графік та дистанційна робота визначатимуться договором. Якщо зараз два вихідні на тиждень, то відповідно до запропонованого Закону "Про працю" можна буде залишити лише один на відпочинок. А замість стовідсоткової доплати за понаднормову працю платитимуть у п'ять разів менше.  

І це у той час, коли сьогодні світовим трендом є 4-денний робочий тиждень, який зараз тестують компанії в офісах по всьому світу. Менше працювати вже почали в Німеччині, Швеції, Новій Зеландії. Наприклад, фірма у Новій Зеландії, яка дозволила своїм працівникам працювати чотири дні на тиждень, а оплачувала їм п'ять днів, свідчить, що експеримент був успішним. Персонал працював над тим, де витрачає час даремно, і працював розумніше, а не важче.  

У нас же експериментують в іншому напрямку: працювати – більше, а платити – менше. 

Однак згідно з новим законопроєктом обіцяють залишити відпустку – 24 дні, гарантований державою розмір мінімальної заробітної плати, лікарняні, святкові неробочі дні.  

Отож, що він нам дасть – цей документ? Нові можливості чи обмеження? Цікавимось цим у ковельчан.

Сергій, торговий агент:

– Запропонований Закон не зможе захищати працівників. Тому що в ньому не передбачені профспілки. Людина залишатиметься один на один з роботодавцем.

Олександр, вчитель:

– Урядовий законопроєкт "Про працю" повністю суперечить трудовому законодавству. Насторожує, передусім, те, що він повністю нівелює права найманих працівників, натомість надає право роботодавцю звільнити людину або без її погодження навантажувати роботою, яку працівник не в змозі виконувати.

Олексій, машиніст: 

– Працівника можна звільнити день у день, надіславши смс-ку. Хіба таке ще є в якійсь країні? Як кажуть у американських фільмах: "Вас звільнено!". От і все. На сьогодні у нас є Кодекс законів про працю, який постійно доповнюється, якого можна реформувати, якщо виникає у цьому потреба.

Ганна, працює за кордоном:

– Не надто цікавилась цим. Лише знаю, що цей законопроєкт багато критикують. Але варто подумати також над тим, чи ефективно захищає права працівників нинішній Трудовий кодекс? Зараз часто оформлюють людей на пів ставки або взагалі на 25%. Таким чином керівники страхують себе перед Законом. Тому, на мою думку, Трудовий кодекс сьогодні не працює. Його треба змінювати і створювати нормальні умови для роботи.

Світлана, студентка: 

– Чула, що планують збільшити кількість робочих годин на тиждень. Думаю, це погано позначиться на результатах будь-якої роботи. А ще в договорі "Про працю" потрібно буде обумовлювати багато деталей стосовно того, як працювати. Наприклад, якщо це не прописано, то керівник може викликати працівника у будь-який час, хоч посеред ночі. І працівник буде зобов'язаний прийти на роботу. Якщо ж не погодиться – просто звільнять. І ніхто вас не захистить. 

Володимир, пенсіонер:

– Часи змінюються, і радянський Трудовий кодекс вже дуже застарів. Сьогодні працівник може не виконувати належним чином свою роботу, але звільнити його не можна, тому що у нього, наприклад, маленькі діти або ще якісь інші обставини. У результаті в когось розвалюється бізнес, у збитках підприємства, а через це страждають країна, її громадяни.

Підготувала 

Вікторія ЗІНЧУК.   

Спрощене звільнення працівників, понаднормова робота, зниження захисту матерів з маленькими дітьми – ці та багато інших "цікавих" новацій пропонує урядовий законопроєкт "Про працю". Зокрема, що стосуються робочого часу, відпустки, правил нарахування зарплати, роботи вдома та ін. Суперечок навколо цього законопроєкту сила-силенна: комусь він здається прогресивним і давно назрілим, а хтось його називає "рабським" і "неконституційним".

Так, зміни назріли давно, адже чинний Кодекс законів про працю – спадщина радянських часів: тоді влада керувала всім, а зараз втручатися в трудові відносини слід якомога менше, вважають реформатори. Норми Кодексу давно застаріли, і натомість автори законопроєкту пропонують нові – у сфері фрілансу, дистанційної або тимчасової роботи.

"Роботодавець має знайти людей, з якими йому добре працюється, так само, як і працівник. Для цього потрібно легко сходитися і легко розходитися", – коментує нові пропозиції Міністр економіки Тимофій Милованов.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 256

Серед ініціатив Уряду — збільшити прожитковий мінімум вдвічі. Зараз він для працездатних осіб складає 2102 гривні. Смішно навіть припустити, що цієї суми вистачить на їжу, одяг, ліки, комунальні послуги та інше. Але урядовці знайшли вихід, як змінити ситуацію на краще, й схвалили законопроект, який скасовує прив'язку показника прожиткового мінімуму до зарплат, штрафів та інших виплат. 

"Кабінет міністрів України має здійснити рішучі кроки щодо наближення у 2020 році розміру прожиткового мінімуму до його реальної величини, яка може становити розрахунково близько 4251 гривні з відповідним коригуванням розміру прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення", — йдеться в документі. А поки…

Сімдесят гривень на день — на таку суму потрібно прожити, щоби вкластися у нинішній прожитковий мінімум в Україні. Наприклад, моїй мамі, пенсія якої складає якраз 2100 гривень (ділимо цю суму на тридцять днів у місяць — ось і виходить 70 гривень в день). І ніби для неї однієї це і не дуже мало, якби всі кошти йшло тільки на продукти. А де взяти на ліки, "комуналку", не кажучи уже про одяг та інші елементарні речі? Тому, як не крути, але віднімемо від загальної суми ще мінімум гривень шістсот. Отже, на продукти залишиться півтори тисячі — п'ятдесят гривень у день.  

Мабуть, запитаєте: а хіба ж, ти, донька, не можеш допомогти? Соромно зізнатися, але зараз - ні. Ба навіть, вона ще й нас з маленькою онукою мусить "тягнути". Бо, на жаль, на 860 гривень у місяць, які зараз отримую від держави, як допомогу при народженні дитини, двом із донькою вижити неможливо. На роботу не маю можливості вийти, бо шестимісячне дитя не залишиш на стареньку бабусю. 

Думала до виходу з декрету протримаємось за рахунок державної допомоги, яку мені згідно із законодавством  мали б виплачувати з народження доньки як матері-одиночці. Так ні, не виділили, бо, як пояснили в соцслужбі, перед тим отримала декретні, тож півроку — ніяких виплат. Я, звісно, красно дякую за таку "щедрість", але майже три місяці до народження дитини ще треба було за щось жити. Та й вагітність, пологи у нашій державі вимагають чималих витрат. Бо якщо в пологовому будинку ще і є безкоштовні палати та бокси, то медикаментів, аналізів та інших процедур — ні.

Та досить емоцій. Продовжимо. Отже, п'ятдесят гривень у день. На що їх вистачить? Аби вияснити, проведемо маленький експеримент. Отож, вперед за покупками. Прямуємо в супермаркет (там нині скуплятися трохи дешевше й зручніше, ніж на ринку). Ятки з фруктами та овочами. Зо три яблука і для борщу — кілька бурячків, картопля, морква, невеличка капустина. З м'ясного — куряче стегно. А ще не забудьмо якоїсь крупи чи макаронів. Залишку вистачить хіба лиш на буханець хліба. Тож олія, цукор, яйця, мука, молоко — це вже окрема стаття витрат.

— На сніданок — макарони, борщ — на обід, а на вечерю — яблучко, — сміється моя мама. Але не довго. Бо не до сміху тут і не до жартів. Бо приблизно так воно насправді й є. 

Отже, висновок: на півтори тисячі в місяць не прохарчуєшся, як, власне, не проживеш і на дві сто прожиткового мінімуму для працездатних українців. Це визнають навіть урядовці, які самі розмір цього  прожиткового мінімуму і затвердили. Сума має бути як мінімум вдвічі більша. Хоча б 4200 гривень. Так підрахували в Міністерстві соціальної політики, виходячи з нинішніх цін в Україні. Але одна справа просто порахувати, а зовсім інша — знайти ці гроші в бюджеті.

Однак Уряд знайшов, де взяти ці чотири двісті тисяч. Для цього навіть підготували відповідний законопроєкт. І ось, що згідно з ним зміниться. Зараз до розміру прожиткового мінімуму прив'язано дуже багато різних державних виплат, в тому числі і оклади чиновників. Наприклад, суддя Верховного суду має ставку, розмір якої складає 55 прожиткових мінімумів. Отже, виходить, що коли держава підвищує прожитковий мінімум лише на сто гривень, то нам з вами від цього не на багато легше, а от зарплата судді зростає не на сто гривень, а на п'ятдесят п'ять разів по сто — тобто на п'ять з половиною тисяч. Так само з багатьма іншими держслужбовцями.

Тож задля справедливості законопроєкт пропонує скасувати прив'язку зарплат чиновників до прожиткового мінімуму. Завдяки цьому можна буде економити гроші і піднімати соціальні стандарти виключно малозабезпеченим. З цього й розпочнеться справжня боротьба з бідністю, впевнені в Уряді. І хоч експерти налаштовані скептично, мовляв, навряд чи відв'язка прожиткового мінімуму від зарплати чиновників дасть значну економію, адже високопосадовців із дуже високими зарплатами в масштабах країни не дуже то й багато. А от кого в Україні і справді багато — так це пенсіонерів. Їх у державі — 11 мільйонів. Якщо Уряд хоче суттєво підвищити прожитковий мінімум, потрібно буде підвищувати й пенсію, бідкаються вони. 

Та мушу не погодитися з шановними експертами, бо починати, врешті, з чогось треба, й підвищувати пенсію в тому числі. А не гадати, яким коштом заохотити до ефективної роботи депутатів, і за які такі заслуги збільшувати зарплати тим самим чиновникам, які більше думають не про те, як реанімувати країну, а як би на займаній посаді покращити свій матеріальний стан. Адже в цій ситуації обурюють найбільше заяви окремих депутатів та міністрів про те, що вони не задоволені своєю зарплатою і що її треба підвищувати. 

Наприклад, Міністр юстиції Денис Малюська скаржився: зарплата в 29 тисяч гривень його не влаштовує. Мовляв, якщо зарплата не підвищиться хоча б до 80 тисяч, то надовго його не вистачить. Бо має четверо дітей — це потребує коштів. А от моїй донечці вистачає, точніше мусить вистачити, 860 гривень у місяць. І кому тут жалітися, в кого просити допомоги?

Та й інші урядовці жадають вищої зарплати, бо в них, бачте, хороша освіта, велика відповідальність, тому в приватному секторі вони отримували б утричі більше. То які проблеми, хто тримає? Пишіть заяви і йдіть заробляйте. Хіба ж у тих, хто сіє і пече хліб, лікує людей, навчає наших дітей гірша освіта чи відповідальності менше?

Поза тим в Міністерстві соцполітики заявляють, що відв'язка прожиткового мінімуму від зарплати чиновників та інших державних платежів — це лише одне з рішень, і тільки разом з іншими кроками все це дасть результат. 

Поки ж у Держбюджеті прописано лише те, що прожитковий мінімум зросте в середньому на сто гривень та й то аж з середини літа. Проте депутати від правлячої ланки не втомлюються запевняти, що бюджет будуть переглядати, соцстандарти збільшувати, якщо реформи даватимуть результат, і доходи країни зростатимуть. Але у нас якраз із цим серйозні проблеми, й, на жаль, нам більше можна понадіятись на рака, який на горі швидше свисне… 

Вікторія ЗІНЧУК.

Серед ініціатив Уряду — збільшити прожитковий мінімум вдвічі. Зараз він для працездатних осіб складає 2102 гривні. Смішно навіть припустити, що цієї суми вистачить на їжу, одяг, ліки, комунальні послуги та інше. Але урядовці знайшли вихід, як змінити ситуацію на краще, й схвалили законопроект, який скасовує прив'язку показника прожиткового мінімуму до зарплат, штрафів та інших виплат. 

"Кабінет міністрів України має здійснити рішучі кроки щодо наближення у 2020 році розміру прожиткового мінімуму до його реальної величини, яка може становити розрахунково близько 4251 гривні з відповідним коригуванням розміру прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення", — йдеться в документі. А поки…

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 271

Борщ 

чи олів'є

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 260

За прогнозами епідеміологів, цьогоріч грипом та ГРВІ можуть перехворіти сім мільйонів українців. Однак більшість з нас не вважає грип серйозною загрозою і не звертається до лікарів. Мовляв, поприймаємо пігулки, похворіємо тиждень – і все мине. Але так просто може й не обійтися.

Тривожний сигнал: різкий стрибок температури, миттєва слабкість та біль у м'язах. Це — перші ознаки грипу. На відміну від застуди, яка характеризується нежиттю, біллю в горлі, сухим кашлем, але загальний стан при цьому може не дуже погіршуватись.

Спеціалісти попереджають, що нинішній сезон небезпечний для людей працездатного віку з хронічними захворюваннями, а також старших 65 років, вагітних жінок. Отож, аби не заслабнути, слід дотримуватись загальних правил: частіше мити руки з милом, провітрювати приміщення, не переохолоджуватись, правильно харчуватися й вести здоровий спосіб життя.

А захворівши, радять не переносити хворобу на ногах і залишатися вдома, щоби не поширювати інфекцію й не заражати інших.

– На початку року, в лютому-березні, фахівці інститутів епідеміології та інфекційних хвороб починають прогнозувати, які штами вірусів будуть актуальні в наступному епідеміологічному сезоні. І так у кожній країні. Аналізують клітини інфікованих і надсилають інформацію до Всесвітньої організації охорони здоров'я. Це допомагає визначити склад вакцини від грипу на конкретний епідсезон.

Нинішнього епідсезону Україну «штурмуватимуть» чотири штами грипу, два з яких нові – «Канзас» і «Брізбен». Тож найкращий спосіб не захворіти – вакцинуватися.

Щоб зробити щеплення від грипу, потрібно звернутися до сімейного лікаря. Він огляне, проконсультує. Далі придбати вакцину в аптеці. Оскільки ця вакцина в Україні є необов'язковою, то купити її доведеться за свій кошт. Вакцинуватися проти грипу потрібно щороку – це тренує імунну пам'ять. Слід також розуміти: щеплення не страхує від грипу – воно запобігає ускладненням і тяжким формам захворювання.

Найкраще робити вакцинацію від грипу до початку активної захворюваності, хоча вакцинуватися можна і упродовж усього сезону, адже імунітет після щеплення від грипу виробляється у людини протягом двох тижнів. Завдяки вакцинації імовірність тяжкого перебігу захворювання та ускладнень зменшується на 60%, імовірність смертельних випадків зменшується на 80%, а частота госпіталізації зменшується приблизно на 50%).

Особливо важливо вакцинуватися людям, які перебувають у зоні ризику, — медикам, працівникам силових структур, педагогам. Це важливо також для осіб, котрі мають хронічні захворювання, онкохворим. Щеплення радять робити й вагітним жінкам, адже дитина народжується від щепленої матері з антитілами, які захищатимуть її ще протягом шести  місяців  після народження.  Найбільш вразливі до грипу люди старшого віку, особливо якщо вони обмежені в пересуванні або приковані до ліжка. Щеплення захищає від ускладнень, від яких найчастіше помирають літні люди, якщо хворіють на грип.

Цей вірус капіляротоксичний, він провокує справжні судинні катастрофи. Наслідками перенесеного грипу, можуть бути інфаркти та інсульти.

Як повідомили у Держлікслужбі, загалом в Україну планують завезти півмільйона доз вакцин для імунопрофілактики грипу корейського та французького виробництва. До речі, такі вакцини у Ковелі є в асортименті далеко не кожної аптеки. Зокрема, їх можна придбати в аптеках № 12 та «Волиньфарм» (навпроти ЦРЛ). Ціна вакцини в межах 217 – 295 гривень.

А що, як все-таки застудилися? Не панікуйте! Адже організм і сам може впоратися з вірусом. Головне, не заважати: не “годувати” себе медикаментами, бо їх ефективність в боротьбі із симптомами не доведена. Лікарі нагадують, що для міцного імунітету не менш важливо збалансовано харчуватися, зберігати баланс праці та відпочинку, пити більше рідини, провітрювати приміщення, а ще не переносити хворобу на ногах. Лише постільний режим, без навантажень та стресів.

Окрім того, медики радять збивати температуру лише тоді, коли вона сягне 38,50 С, бо при температурі вище 370С в організмі утворюється власний противірусний білок – інтерферон. Якщо знижуємо температуру, то інтерферон утворюватися не може.

Також вірусна інфекція не лікується антибіотиками, які можуть призвести до ускладнень. Вони дієві лише в боротьбі з бактеріальними хворобами, наприклад, з пневмонією. Натомість, не варто недооцінювати народних засобів для зміцнення імунітету. Спробуйте такий рецепт: лимон помити, нарізати разом зі шкіркою і пропустити через м’ясорубку. Можна додати меду. В одному стакані теплої води розмішати столову ложку цієї суміші. Зранку випити натще, ввечері  –перед сном. А ще пийте чай зі збору квіток ромашки, цвіту бузини та липи, і будьте здоровими! 

Підготувала 

Вікторія ЗІНЧУК.

За прогнозами епідеміологів, цьогоріч грипом та ГРВІ можуть перехворіти сім мільйонів українців. Однак більшість з нас не вважає грип серйозною загрозою і не звертається до лікарів. Мовляв, поприймаємо пігулки, похворіємо тиждень – і все мине. Але так просто може й не обійтися.

Тривожний сигнал: різкий стрибок температури, миттєва слабкість та біль у м'язах. Це — перші ознаки грипу. На відміну від застуди, яка характеризується нежиттю, біллю в горлі, сухим кашлем, але загальний стан при цьому може не дуже погіршуватись.

Спеціалісти попереджають, що нинішній сезон небезпечний для людей працездатного віку з хронічними захворюваннями, а також старших 65 років, вагітних жінок. Отож, аби не заслабнути, слід дотримуватись загальних правил: частіше мити руки з милом, провітрювати приміщення, не переохолоджуватись, правильно харчуватися й вести здоровий спосіб життя.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 148

Інколи, вмикаючи телевізор, натрапляю на телепередачі цікаві й пізнавальні з одного боку, проте, з іншого, на жаль, емоції особисто у мене вони викликають неоднозначні й не дуже позитивні. 

От, наприклад, програма "Орел і решка", яку на деяких телеканалах транслюють мало не цілодобово. Двоє ведучих у різних куточках світу мають провести вихідні у ролі мільйонера і бідного туриста. Причому той, кому щастить побути багачем, має можливість витрачати на різні витребеньки величезні кошти. 

Не розумію, на якого глядача це розраховано  – на українців, переважна більшість яких знаходиться сьогодні за межею бідності? В нас діти помирають від хвороб, на лікування яких потрібні чималі гроші, а у батьків немає. І їдуть вони не на заморські курорти, а за кордон на заробітки. 

Чи то, скажімо, кулінарні шоу на кшталт "Мастершеф" та інші. Яскрава картинка, і більше нічого. В той час, як наші пенсіонери копирсаються на ринку у ящиках з переоціненими підгнилими овочами та фруктами, у супермаркетах перебирають "підлежані" акційні продукти, на екранах демонструють, як переводять намарне не тільки більш-менш доступні, а й дорогі продукти.

Але це так – моя коротка емоційна передмова. Просто, можливо, на фоні нашого сірого сьогодення  доречніше було б створювати телепроекти трішки приземленіші, ближчі до наших реалій. Адже багато хто з нас давно вже відмовився від поїздок на відпочинок, обновок для своєї оселі чи гардеробу, ба – навіть від улюблених страв. 

І хоч долар подешевшав, на прилавках магазинів та на ринках продукти не “падають” в ціні, а, навпаки, експерти прогнозують, що окремі з них до кінця року подорожчають. От і виходить, що половину зарплати ми віддаємо на харчі (як повідомляють у Держстаті, на продукти йде понад 40 відсотків заробленого в місяць).

Порівняно з минулим роком дещо подорожчали овочі.  

– Прицінюються, придивляються, але купують менше, ніж торік, – зізнається продавчиня, що торгує овочами на оптовому ринку. – Овочевий сезон у розпалі, але навіть, на "найходовіші" для консервації помідори мало покупців. Люди вирощують свої, різних сортів, на різний смак. А врожай томатів цього року вдався добрий.

І хоч зараз помідори цілком доступний продукт – сьогодні  вартують на ринку 8–10 гривень за кілограм, далі вони гарантовано подорожчають, адже як тільки їх не буде на відкритому грунті, купуватимемо тепличні. До кінця зими ціни прогнозують на рівні 45 грн./кг.

Запасатись картоплею на зиму люди також не надто поспішають. Очікують: може, згодом, вона подешевшає? 

– Ми цього року картоплю про запас купувати не плануємо, – каже молода мама Ірина. – Скільки там нам з чоловіком і синочком потрібно? Купуватимемо взимку за потребою.  Макарони та каші на гарнір теж непогано смакують. 

У магазинах картоплю продають по 14 гривень за кілограм. Тому й прямують покупці на оптові ринки, де вона дешевша. Зараз кілограм картоплі там коштує 10 - 15 гривень. А це вдвічі більше, ніж торік. Фахівці передбачають, що на початку жовтня вона може подешевшати, а далі ціна на неї різко піде вгору. Адже врожай бульби цього року гірший, і вона не відмінної якості, бо всередині літа Україну заливали дощі, картопля набралася вологи і тепер оцю вологу картоплю заготівельники будуть зберігати у вологих погребах, через що втратимо ще третину врожаю. Тож до зими ціна може вирости удвічі – приблизно до 18-20 гривень за кілограм.

Морква, буряк і капуста на ринку коштують відносно недорого – в межах 8-10 гривень за кілограм. За кілограм цибулі просять 8-12 гривень. Урожай на неї дуже добрий, хваляться фермери. Хоча радіти заздалегідь не варто, бо торік вона вродила теж непогано, але під кінець зими ціна на цибулю підскочила до рекордних 30 гривень за кілограм.

Суттєво подорожчають і українські фрукти. Яблука з садочків наших господарів на ринку зараз не надто рясніють. Просять за них 10-20 гривень за кілограм. У супермаркетах нині вони вартують 15-18 гривень за кілограм. А все через те, що врожай яблук цього року не радує – погода була несприятлива. Цієї зими ціни на червонобокі прогнозують вищі, аніж минулої, – понад 20 гривень за кілограм. 

Хліб і крупи теж можуть додати в ціні. Та найвідчутніше подорожчає гречка, адже цьогоріч засіяли її вдвічі менше, ніж торік. Цю крупу до України все більше везуть з-за кордону. Тож прогнозують, що до кінця року гречка подорожчає до 26 гривень за кілограм. Зараз вона вартує 18-22 грн./кг. 

А от врожаєм зерна цього року хліборобам можна гордитися. Для збору урожаю була сприятлива погода, зерно хорошої якості. Ось тільки парадокс: зерна в Україні намолотили більше, а борошна виробляють менше, ніж торік. Виробництво хліба відповідно теж зменшиться. Аграрії пояснюють: в структуру собівартості закладено електроенергію, оплату праці та інші затрати, які більш істотні, аніж вартість самого зерна. Тому ціни на хлібо-булочні вироби будуть зростати – до кінця року десь на 15 відсотків. 

Кажуть, найбільше подорожчає чорний хліб, бо  хоч Україну й називають житницею Європи, та саме жита цього року ми виростили менше, ніж цього потребуємо для себе.

Не втішні прогнози й щодо вартості молочних продуктів, адже поголів'я корів щороку скорочується стрімкими темпами. Селяни вирізають цих тварин, бо тримати їх невигідно. Закупівельна ціна молока складає 7 - 9 гривень за літр. А от в магазинах цей продукт продають за 25 гривень. Отож, в аграрній конфедерації передбачають здорожчання молочних продуктів на 15 відсотків.

Лише ціни на м'ясо зростатимуть повільніше. Певно, тому, що рости їм уже немає куди.

Вікторія ЗІНЧУК.  

Інколи, вмикаючи телевізор, натрапляю на телепередачі цікаві й пізнавальні з одного боку, проте, з іншого, на жаль, емоції особисто у мене вони викликають неоднозначні й не дуже позитивні. 

От, наприклад, програма "Орел і решка", яку на деяких телеканалах транслюють мало не цілодобово. Двоє ведучих у різних куточках світу мають провести вихідні у ролі мільйонера і бідного туриста. Причому той, кому щастить побути багачем, має можливість витрачати на різні витребеньки величезні кошти. 

Не розумію, на якого глядача це розраховано  – на українців, переважна більшість яких знаходиться сьогодні за межею бідності? В нас діти помирають від хвороб, на лікування яких потрібні чималі гроші, а у батьків немає. І їдуть вони не на заморські курорти, а за кордон на заробітки. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 322