7 травня ц. р. відбулася тридцять сьома позачергова сесія Ковельської міської ради. На порядку денному було тільки одне питання — про внесення змін до «Програми соціального захисту окремих категорій мешканців міста Ковеля на 2018 рік».

Нагадаємо, що на квітневій сесії міськради був підтриманий запит Галини Стасюк, у якому депутат пропонувала передбачити в бюджеті міста кошти в сумі по п’ять тисяч на виплату матеріальної допомоги матерям загиблих на Сході України воїнів АТО, таким чином відзначивши їх з нагоди Дня матері.

Перед цим присутні на сесії учасники бойових дій в АТО, діючі військовослужбовці військової частини А-2042 звернулися до обранців міської громади з проханням посприяти в наданні їм земельних ділянок для будівництва житлових будинків на території колишньої військової частини по вул. Володимира Кияна, 51.

Затвердивши порядок денний, депутати перейшли до розгляду проекту рішення, поява якого, власне, й мотивувала скликання позачергової сесії. Тож на виконання запиту депутата міської ради Галини Стасюк пропонувалося зменшити видатки на вирішення питань матеріальної підтримки виборців депутатами на 25 тисяч гривень, використавши ці кошти на одноразову матеріальну допомогу матерям загиблих в зоні АТО бійців до Дня матері.

І хоч, здавалося б, ініціатива хороша і намір благородний, однак без емоційних виступів на сесії не обійшлося, адже спірним виявилося питання щодо того, звідки було б прийнятніше почерпнути цей фінансовий ресурс.  

Дискусія виникла після того, як забракло депутатських голосів, аби «пройшла» пропозиція Ігоря Пініса доповнити даний проект рішення пунктом, в якому при підготовці змін до міського бюджету за рахунок його перевиконання за перше півріччя 2018 року передбачити можливість відновити депутатський фонд на суму 25 тисяч гривень.

Як він вважає, на відзначення матерів загиблих Героїв варто було б виділити кошти з інших джерел. Зокрема, з його слів, у міського голови, виконавчого комітету міської ради є фонд, кошти якого можна використати на такі ж цілі, а не робити це за рахунок депутатських коштів, які кожен депутат має змогу надавати на конкретну допомогу у вирішенні проблем ковельчан, котрі до них звертаються. 

Водночас Ігор Пініс заявив, що хоч і вважає цей проект рішення недосконалим, він та очолювана ним у міській раді фракція «УКРОП» його підтримає.

Своєю чергою, міський голова Олег Кіндер зауважив, що питання не стоїть у тому, що хтось не хоче виділяти гроші з міського бюджету. Питання у джерелі фінансування: щоб виділити необхідних 25 тисяч гривень, таку ж суму потрібно забрати з іншої статті видатків, передбачених затвердженим бюджетом. А на даний момент додаткові джерела фінансування відсутні.  

На  думку Олега Олексійовича, було б неправильно  використати на це бюджетні кошти, виділені для підтримки онкохворих та інших громадян, котрі її потребують. Він зазначив, що 380 тисяч гривень, які були виділені з міського бюджету на матеріальну допомогу, головним чином спрямовуються на лікування мешканців міста.

На переконання автора проекту рішення — начальника управління соціального захисту населення міськвиконкому Софії Сагаль, передбачені ним зміни до Програми соціального захисту окремих категорій мешканців міста Ковеля на 2018 рік — найбільш правильний шлях вирішення цього питання. Позаяк, як вона пояснила, зараз, на жаль, немає можливості вчасно і в повному обсязі виплачувати матеріальну допомогу, виділену рішеннями виконавчого комітету. Адже фінансовий ресурс Програми, враховуючи помісячний кошторис, станом на сьогодні уже перевищив передбачувані суми, оскільки до міської влади звертається дуже багато людей зі своїми проблемами та просять матеріальної підтримки.

У випадку перевиконання надходжень до бюджету депутати зможуть прийняти рішення про виділення додаткових коштів, якими фактично компенсують суми, виділені на сесії.

Аби ще більш не підвищився «градус» обговорення в сесійній залі, голова ГО «Члени родин загиблих в АТО «Віра» Людмила Данилевич, підійшовши до мікрофону, від імені матерів бійців, які загинули в АТО, заявила про те, що вони не бажають бути причиною суперечок і відмовляються від цієї матеріальної допомоги.

Проте кожна з них до Дня матері таки отримає по п’ять тисяч гривень, адже, зрештою, обранці міської громади більшістю голосів підтримали внесений на розгляд сесії проект рішення.

Вікторія ЗІНЧУК.

7 травня ц. р. відбулася тридцять сьома позачергова сесія Ковельської міської ради. На порядку денному було тільки одне питання — про внесення змін до «Програми соціального захисту окремих категорій мешканців міста Ковеля на 2018 рік».

Нагадаємо, що на квітневій сесії міськради був підтриманий запит Галини Стасюк, у якому депутат пропонувала передбачити в бюджеті міста кошти в сумі по п’ять тисяч на виплату матеріальної допомоги матерям загиблих на Сході України воїнів АТО, таким чином відзначивши їх з нагоди Дня матері.

Перед цим присутні на сесії учасники бойових дій в АТО, діючі військовослужбовці військової частини А-2042 звернулися до обранців міської громади з проханням посприяти в наданні їм земельних ділянок для будівництва житлових будинків на території колишньої військової частини по вул. Володимира Кияна, 51.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 19

До чийого серця ти вперше пригорнувся? Яке перше слово промовив і до кого зробив перші кроки? Звичайно, до мами… Саме вона завжди піклуватиметься про тебе, даруючи безмежну любов і тепло. Для неї ти – найбільший дар у житті, весь її світ – в твоїх очах.

Серед величезної кількості свят, які відзначаються в Україні, День матері має особливе значення. Це свято нікого не залишає байдужим. Тож поцікавимося в наших найдорожчих, з яким настроєм вони його зустрічають, а також дізнаємося у ковельчан, що для них означає цей день та як саме вони збираються привітати своїх матусь?

Ніна ШУМ, заступник начальника відділу молоді, фізичної культури та спорту міськвиконкому: 

— Це трепетно-хвилюючий день для всіх матусь, які прагнуть лиш одного – аби в сім’ї зростали здорові та щасливі діти, був спокій та мир у родині, а в домі панували взаєморозуміння та злагода. Це свято – чудова нагода дітям подякувати своїм мамам за недоспані ночі, за їхню саможертовну любов, а чоловікам – своїм дружинам, які подарували їм радість батьківства. На честь цього свята прийнято влаштовувати святкові вечори, концерти, а матерям дарувати квіти, приємні сюрпризи. Але найкращий подарунок – це увага і любов.

Марія ХИЛЮК, пенсіонерка:

— Маю двох дорослих синів, трьох онуків. Не потребую жодних подарунків на свята, лишень у їхніх сім’ях був би лад. Проте до Міжнародного жіночого дня і до Дня матері намагаються підготувати для мене якісь подарунки. Та я їм кажу, що це зайве. Квіти зів’януть, солодощі з’їмо… Головне, щоб не забували подзвонити, провідати, аби я була за них спокійна і знала, що в них усе добре.

Любов М’ЯКОТА, багатодітна мама, мама-вихователька дитячого будинку сімейного типу:

— Мама для дитини – це годувальниця, порадниця і захисниця, надійне плече і міцна стіна. Вона – друг, вчитель і найчесніший критик. Мама ніколи не зрадить і не підведе, завжди прийде на допомогу і простить.

Для мене свої діти і прийомні – всі рідні. Я їх не розділяю і люблю однаково. Щаслива, коли бачу, що в них усе вдається, змінюється їхній світогляд, бо як би хто не говорив, що діти в дитбудинку доглянуті, ситі та мають дах над головою, їм все-таки потрібна родина, тепле гніздечко, мамина любов.

З нагоди Дня матері всім мамам бажаю бути щасливими. А наші діти – це і є наше щастя. Щаслива дитина – щаслива її мама.

Ігор ВАЩУК, студент:

— День матері – дуже важливе свято, адже для кожного з нас мама – найдорожча і найрідніша людина у світі. У цей день я завжди намагаюсь приділити якомога більше уваги своїй матусі, показати їй, як сильно я її люблю. Напередодні свята вітаю всіх жінок, усіх теперішніх і майбутніх матусь!

Світлана ШВОРАК, директор ЗОШ № 10:

— Це особливе свято для мене як мами, бабусі і доньки. Це свято, яке нам нагадує, що маємо більше говорити про таку безцінну радість у нашому житті, коли живі та здорові батьки, особливо мама як жінка, котру ніхто не замінить, до якої завжди можна звернутись за порадою, розділити радість чи смуток і просто прихилитись до її грудей. Цей день дає можливість ще раз усвідомити, наскільки важливими є матері у нашому житті. 

Найкращі подарунки для мене – щирі слова моїх дітей, їхня підтримка та розуміння, а ще — впевненість у тому, що живуть у мирі, щасті та злагоді.

Наталія ОКСЕНЧУК, учениця:

— На мою думку, таких свят має бути більше. Адже тоді з’являється привід усій родині зібратися разом. Мені здається, що найкращим подарунком для моєї мами будуть моя любов, повага та вдячність. А ще більше її радуватиме, якщо я виявлятиму свої почуття щодня. Не можна забувати, завдяки кому ми прийшли у цей світ і стали тими, ким є зараз.

Підготувала Вікторія ЗІНЧУК.

До чийого серця ти вперше пригорнувся? Яке перше слово промовив і до кого зробив перші кроки? Звичайно, до мами… Саме вона завжди піклуватиметься про тебе, даруючи безмежну любов і тепло. Для неї ти – найбільший дар у житті, весь її світ – в твоїх очах.

Серед величезної кількості свят, які відзначаються в Україні, День матері має особливе значення. Це свято нікого не залишає байдужим. Тож поцікавимося в наших найдорожчих, з яким настроєм вони його зустрічають, а також дізнаємося у ковельчан, що для них означає цей день та як саме вони збираються привітати своїх матусь?

Ніна ШУМ, заступник начальника відділу молоді, фізичної культури та спорту міськвиконкому: 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 30

Забулася зимова паніка, коли експерти цілком серйозно прогнозували тридцять гривень за долар. Але сьогодні отримуємо стреси вже з інших причин…

Останнім часом американський долар утримується порівняно на низькій позначці (нині він коливається в рамках 26 гривень), а українська гривня демонструє дива витривалості і росту. Але разом з національною валютою ростуть і ціни на продукти.

— Ціни на м’ясо навряд чи стануть доступнішими для покупців, — вважає Олег, котрий реалізовує на привокзальному ринку, переважно, свинину. – Хоча порівняно з передвеликоднім періодом, ціна, наприклад, сала знизилась десь на десять гривень – зараз воно коштує 25-45 гривень за кілограм. Але у різних регіонах по-різному. Все залежить від виробника, адже вартість м’яса на прилавках пов’язана з затратною частиною – утримання тварин, годівля і т. д. 

А ще – чим вища ціна енергоносіїв, тим нижча рентабельність. В нас ціни «перескочили» більшість європейських. І це при найнижчій зарплатні, можна сказати, у світі. Це ж треба нашим можновладцям зуміти найбагатшу країну Європи за рівнем життя поставити в один ряд з деякими африканськими, — «перескочив» на іншу тему мій співрозмовник. І в цьому має рацію.

Виявляється, ми «пасемо задніх» у світовому рейтингу процвітання. За даними британського аналітичного центру The Legatum Institute у минулому році Україна посіла 112 місце за рівнем життя у світі, втративши п’ять позицій у порівнянні з 2016 роком. А серед найбідніших країн – якраз Судан і ЦАР, які займають 147 і 148 місця відповідно, поступаючись лиш азіатському Ємену.

l

Весна. Ну просто-таки «тягне» на свіжі вітаміни. 

— На ціну впливає урожай, —  впевнена Олена, продавчиня овочів та фруктів, що на «привокзалці». – Щоб він порадував, потрібно опалювати теплицю, а ціна на газ підскочила в рази. Пальне теж тільки дорожчає. Отже, аби тільки привезти товар, потрібно витратитись. Тому дешевих цін на ранні овочі годі сподіватись. 

Й справді, пізня весна підняла ціни на перші овочі нового врожаю – молоду цибулю, капусту, редиску, зелень. Ціни на них поки вищі торішніх на 15 – 20%, але експерти агроринку обіцяють до середини травня їх здешевлення, оскільки дозріють плоди з теплиць на півдні України.

Порівняно з минулими роками навіть на свята люди купують значно менше, а через «кусючі» ціни беруть свіже поки що неохоче.

— Колись овочі і фрукти брала кілограмами, а тепер – поштучно, — зізнається працююча пенсіонерка пані Ганна. – А на 30 гривень, у що оцінюють кілограм редиски в супермаркетах, можу купити овочів, яких мені вистачить на борщ, і до гарніру.

l

Добре, що хоч картоплю з буряком ще можемо собі дозволити, а от м’ясо для більшості – делікатес. Особливо для наших пенсіонерів, більшість яких на  м’ясні прилавки в магазині заглядають, як на рідкісні експонати в музеї.

— З пенсією в 1800 гривень хіба «розгуляєшся»? Ціни на продукти – астрономічні, — каже пані Ольга, пенсіонерка з 37-річним стажем роботи в торгівлі. — Кілька років тому, аби так-сяк день-два прохарчуватися, вистачало 50 гривень, а тепер – в сто ніяк не вкладешся. І хоч після Великодніх свят ціни дещо впали, все-одно для нас, пенсіонерів, вони захмарні. Про м’ясо навіть й мови не має, окрім хіба коли курятини, якого ліверу або печінки. До прикладу, у деяких магазинах куряча четвертина зараз коштує на десять гривень дешевше – 40 гривень за кілограм, а домашні яйця, які були по 35 – 40 гривень за десяток, стали – 18 – 20 гривень. Але навіть це собі можу дозволити у свята чи в день пенсії.

Микола Анатолійович, який теж на заслуженому відпочинку, після підвищення пенсії отримує дві тисячі гривень. Зізнається, що йому з дружиною, яка має трохи більше півтори тисячі пенсії, й цього вистачило б, аби прожити. Але обоє хворіють, і більша частина коштів йде на ліки. 

— Для звичайних пенсіонерів раз у місяць яка котлетка на столі – вже добре. Більшість з нас давно поставали вегетаріанцями, — жартує чоловік. 

Але, правду кажучи, тут не сміятися, а плакати хочеться. Хіба наші батьки, бабусі й дідусі заслуговують такої ганебної старості? Українські пенсіонери отримують найнижчі пенсії в Європі. Так, у Білорусі мінімальна виплата більш, ніж у півтора рази вища за українську, а в Польщі – в п’ять разів більша.

l

У нас ціноутворюючі фактори — «комуналка» і дороговартісне паливо. Але цифри на АЗС завжди були пов’язані з показниками в обмінниках. Чому ж  на заправках ціни не змінюються? Виявляється, у всьому винна нафта, яка дорожчає на світовому ринку. Тому у здешевлення пального ніхто не вірить. 

Ще однією причиною росту цін є збільшення мінімальної зарплати. 

— І що з того, що на кількасот гривень почала отримувати більше. Ці копійки відразу «випаровуються», — говорить одна моя знайома. – Коли долар коштував вісім гривень, то навіть при меншій зарплаті за сто доларів могли одягнутися  разом з чоловіком і двома дітьми. А зараз доношуємо те, що тоді придбали.     

l

Але на порозі – літо, і на думці зовсім інше. Перші виїзди на природу, відпочинок на свіжому повітрі з сім’єю та друзями і традиційний у таких випадках шашлик. А чому б і ні, коли погода тішить? Та запитання в іншому: чи дозволить “попікнікувати” гаманець? 

Що ж, скупимося на п’ятьох-шістьох осіб. За два кілограми свинячого ошийка доведеться заплатити десь 220 гривень. Огірки та помідори, кілька пучечків зелені, зеленої цибульки, редиски «потягнуть» ще на гривень сто. 

Плюс – хліб, кетчуп, мінеральна вода, сік… А якщо пікнік з дітьми, то й без чогось солоденького не обійтись. 

Таким чином, цьогоріч  вихідний із шашликом по-скромному може обійтися в 400 – 500 гривень. І це, не враховуючи спиртних напоїв, з якими ця сума значно підросте. 

Але українці навчились економити на іншому. Приміром замість свинини не з меншим апетитом розійдуться курячі стегенця або крильця. Зрештою, аби компанія хороша, посмажити можна й ковбаску. 

l

«Давайте працювати таким чином, щоб у 2019 році нам не було соромно дивитися людям в очі, — закликав народних обранців, виступаючи з парламентської трибуни, Прем’єр-міністр Володимир Гройсман. – Ми знаємо, що 2018 рік має всі підстави бути успішним. Тож пропоную сьогодні йти далі для того, щоб дати справжню відповідь на всі виклики і бути чесними перед українськими громадянами».

Дехто вважає, що вже з середини травня може бути прийняте рішення про нову «мінімалку» в 4200 гривень. Й на цьому оптимістичні прогнози не закінчуються:  українцям «пророкують» 6200 гривень мінімальної зарплати в 2021 році. Але, боюся, що з нашими реаліями до того часу її вже нікому буде платити.

Вікторія ЗІНЧУК.

Забулася зимова паніка, коли експерти цілком серйозно прогнозували тридцять гривень за долар. Але сьогодні отримуємо стреси вже з інших причин…

Останнім часом американський долар утримується порівняно на низькій позначці (нині він коливається в рамках 26 гривень), а українська гривня демонструє дива витривалості і росту. Але разом з національною валютою ростуть і ціни на продукти.

— Ціни на м’ясо навряд чи стануть доступнішими для покупців, — вважає Олег, котрий реалізовує на привокзальному ринку, переважно, свинину. – Хоча порівняно з передвеликоднім періодом, ціна, наприклад, сала знизилась десь на десять гривень – зараз воно коштує 25-45 гривень за кілограм. Але у різних регіонах по-різному. Все залежить від виробника, адже вартість м’яса на прилавках пов’язана з затратною частиною – утримання тварин, годівля і т. д. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 15

За інформацією Державної служби зайнятості, на сьогодні в Україні є значна кількість вакансій, заробітна плата на які перевищує 15 тисяч гривень. Про це заявив з телеканалів Віце-Прем’єр-міністр України Павло Розенко. Причому уточнив, що такий показник не лише у Києві, але й у регіонах. 

Але якщо так, то чому мільйони українців їдуть за кордон в пошуках хоча б якоїсь роботи і достойної зарплати? В одній лише Польщі працюють близько двох мільйонів наших співвітчизників. Польська влада офіційно заявляє, що найближчим часом розраховують ще на декілька тисяч українців щорічно. 

Водночас у Нацбанку наводять шокуючі цифри: виявляється, українські заробітчани з інших країн перераховують додому в чотири рази більше валюти, ніж вкладають в Україну іноземні інвестори. За минулий рік ця цифра перевищила 9 мільярдів доларів. І це не дивно, адже згідно зі статистикою кожен шостий українець працює за кордоном. На заробітки в середньому виїжджає до 6 мільйонів громадян нашої держави, а це 16 відсотків населення.

До речі, за результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» серед мешканців Львова, Івано-Франківська і Луцька, 77 відсотків опитаних заробітчан, які працювали впродовж останніх п’яти років у Польщі, заявляють, що переважно виконували фізичну роботу. Ще 16% працювали у сфері послуг, 3% — мали роботу, пов’язану з інтелектуальною працею. І лише 1% працювали на керівних посадах.

Але медом там не намазано, бо кожен злотий дістається важкою працею. Більше того, навіть відробивши на пана, не завжди отримаєш належну оплату за свою роботу.

Мій знайомий, 47-річний ковельчанин, свого часу «розкрутився» на торгівлі. Й начебто вдавалося усе йому на підприємницькій ниві: і сам непогано заробляв, ще й іншим землякам давав роботу. Але через безкінечні економічні кризи бізнес довелося закрити. Роботи не стало, безгрошів’я прийшло у раніше всім забезпечену родину. Довелося поїздити по світах. Останнім часом працює у Польщі, як каже, «то на будові, то на полі». 

— Звичайно ж, нелегко, та до тяжкої праці звик. Зовсім інше насторожує – втрапити «у пригоду», коли, наприклад, «кидають» на гроші. Бувало в мене і таке, — зізнається чоловік. – Аби знати, що, розпочавши вдома власну справу, знову не залишишся «за бортом», забувся б про ті закордони…

Щастя в Польщі спробувала ще одна моя знайома. Вона, бухгалтер за освітою, більше десяти років працює в організації, де в результаті «прогресивних» дій нашої влади з нового року працівників перевели на неповний робочий тиждень. Жінка не заробляє навіть й трьох тисяч, а іншої роботи, хоча б на «мінімалку», попри запевнення шановного пана Розенка, в нас шукати, що голку в сіні. 

Вже другий місяць там гарує на кондитерській фабриці. «Подумаєш, щось там фасувати», — гадала, збираючись туди. Насправді ж, виявилося зовсім інакше: робота дуже важка. Перші дні рук не відчувала. Але втягнулася, працює…

І таких історій не перерозповісти. Але хіба їх слухають оті, хто зараз на українському «олімпі»? Закордон для них – це ділові поїздки, модні курорти, «шопінг», освіта для їхніх дітей. А заробітки по світах – то «прерогатива» для нас, звичайних смертних.

l

Райдужні картини на фоні похмурої реальності «малює» й Держстатистика, за даними якої середня заробітна плата українців складає 11 тисяч гривень у столиці і сім – у регіонах. Середня зарплата в Україні стабільно зростає, а відчуття, що за роботу платять справедливо, як не було, так і немає. Якась чудасія: зарплата в нас росте, а рівень життя падає. Сам Девід Коперфілд нашим політикам може позаздрити…

Здавалося б, впевненіше в цьому плані мають почуватися працівники бюджетної сфери. А насправді?

Юлія – вчитель у міській школі. Сімнадцять років працює на освітянській ниві. В цілому не скаржиться на свою нинішню зарплату.

— Звичайно, я люблю свою роботу, своїх учнів. Але, попри це, важливим стимулом для хорошої роботи є зарплата, щоб кожна працююча людина йшла туди  із задоволенням, — впевнена вона. — Останнім часом вчителям платню підвищили. Я, наприклад, отримую майже на півтори тисячі більше, ніж у минулому році. Але є один «мінус» — для мене це підвищення майже не відчутне. Бо раніше мала житлову субсидію, а тепер на оплату комунальних послуг доводиться віддавати кошти, які додали до зарплати.  

Світлана працює на півставки медсестрою в сільському ФАПі, куди на роботу доїжджає з сусіднього села. 

— Не надто розженешся, якщо зарплата й до двох тисяч не дотягує. Працюю не так давно, то сподіваюся на те, що в майбутньому отримуватиму більше. Живу з батьками, власної сім’ї поки не маю. Тому якось справляюся, у вільний від роботи час шукаю собі додатковий заробіток: роблю уколи на дому, ставлю крапельниці, — каже дівчина. 

Зарплата фельдшера-акушера, без якого на селі ніяк, теж бажає бути кращою, ніж є на даний час, бо одержують приблизно стільки ж, як молодший персонал.

— Як ви гадаєте, три триста – це достойна зарплата для лікаря? Пацієнт тобі довіряє своє здоров’я і життя, ти за це відповідаєш і не маєш права на помилку. Якщо в Україні так мало цінують професію медика, то, значить, й людське життя у нас нічого не варте, — вважає фельдшерка ФАПу одного з населених пунктів Ковельського району. 

Водночас, Уряд вбачає можливості суттєвого підвищення зарплат для медпрацівників вже в цьому році, але, поки нічого не змінилося, працюють, добре, що хоч не за «спасибі», як, зрештою і вчителі, комунальники, дрібні чиновники.

Але є в Україні й інші держслужбовці, зарплати яких, без сумніву, можуть витримати й світову конкуренцію. Серед «найдорожчих» чиновників першість утримує голова «Нафтогазу» Андрій Коболєв, котрий заробляє більш ніж півтора мільйони гривень. Президент «Енергоатому» Юрій Недашковський трудиться за 300 тисяч гривень. Приблизно така ж зарплата в керівників цілої низки держпідприємств, до числа яких потрапив і гендиректор «Укрпошти» Ігор Смілянський. Небо і земля, порівнюючи з рядовими поштарями.

Листоноша Ольга, працюючи в одному з місцевих відділень зв’язку, обслуговує два населених пункти. Розвозить пошту тричі на тиждень. Каже, взимку буває непросто, а так — звикла вже за стільки років. «От якби отримувати ті «мінімальні» три сімсот, то гріх було б жалітися», — жартує жінка.

l

Різниця між зарплатами величезна, і кваліфіковані спеціалісти, котрі не вміють примножувати свій дохід «зі сторони», щоб вижити, змушені трудитись на декількох роботах або ж їхати на чужину – туди, де «на малині» вчителю заплатять значно більше, ніж вдома у школі, а інженер на складах та фермах за фізичну силу й витривалість заробить краще, аніж у нас  за нові рішення  надскладних технологічних проблем. 

Вікторія ЗІНЧУК.

За інформацією Державної служби зайнятості, на сьогодні в Україні є значна кількість вакансій, заробітна плата на які перевищує 15 тисяч гривень. Про це заявив з телеканалів Віце-Прем’єр-міністр України Павло Розенко. Причому уточнив, що такий показник не лише у Києві, але й у регіонах. 

Але якщо так, то чому мільйони українців їдуть за кордон в пошуках хоча б якоїсь роботи і достойної зарплати? В одній лише Польщі працюють близько двох мільйонів наших співвітчизників. Польська влада офіційно заявляє, що найближчим часом розраховують ще на декілька тисяч українців щорічно. 

Водночас у Нацбанку наводять шокуючі цифри: виявляється, українські заробітчани з інших країн перераховують додому в чотири рази більше валюти, ніж вкладають в Україну іноземні інвестори. За минулий рік ця цифра перевищила 9 мільярдів доларів. І це не дивно, адже згідно зі статистикою кожен шостий українець працює за кордоном. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 19

26 квітня ц. р. відбулася тридцять шоста сесія Ковельської міської ради. Перед початком роботи сесії депутати та запрошені хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв Чорнобильської катастрофи.

Далі згідно з регламентом надано півгодини для оголошення депутатських запитів та звернень. 

Зважаючи на крайню необхідність у реалізації заходів, передбачених проектом МОЗ України і Світового банку «Поліпшення охорони здоров’я на службі людей», в якому бере участь наше місто, Юрій Рудь попросив міського голову Олега Кіндера надати інформацію про перспективи втілення цього проекту, в рамках якого, зокрема, передбачено провести реконструкцію дитячої поліклініки по вул. Олени Пчілки та поліклініки по вул. Театральній, відкриття амбулаторії загальної практики сімейної медицини для жителів мікрорайону Ковель-ІІ та ін. 

Підтримкою колег заручився Олександр Артишук, депутатські запити якого стосувались облаштування прибудинкових територій по вул. Незалежності, 74 та 80, Вербицького, 2, а також ремонту спортивного залу міської гімназії.

Геннадій Кіндер звернувся з проханням про виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво електричних мереж в районі вулиць Кришталевої та Мрії, де були надані земельні ділянки для учасників АТО.

Галина Стасюк озвучила депутатський запит, у якому просила міського голову та депутатів передбачити в бюджеті міста кошти в сумі по п’ять тисяч на виплату матеріальної допомоги матерям воїнів АТО,   які  загинули за Україну на її східних рубежах, таким чином відзначивши їх з нагоди Дня матері.

Ще один її запит, який також підтримала сесія, стосувався наведення благоустрою біля пам’ятників загиблим учасникам АТО на міському кладовищі.

Ірина Роїк поінформувала про те, що до неї, як депутата, звернулись ковельчани за матеріальною допомогою, надавши при цьому необхідні підтверджуючі документи. Розпорядженням міського голови № 81-р від 29 березня 2018 року їм були виділені відповідні кошти, однак реально їх й досі не отримали. Депутат просила пояснити, з яких причин малозабезпеченим громадянам вчасно не виплачується виділена з депутатського фонду матеріальна допомога. 

Серед підтриманих – депутатські запити Андрія Мілінчука щодо встановлення смітників на території навчальних закладів міста та Ігоря Пініса, котрий порушив питання про зниження ціни на проїзд дітей у міському транспорті.     

Ігор Пініс також повідомив про те, що фракція «УКРОП» у Ковельській міській раді ініціювала звернення до депутата Волинської обласної ради Олександра Омельчука з проханням створити тимчасову контрольну депутатську комісію облради з метою вивчення та забезпечення створення меморіального комплексу на місці розстрілу та поховань близько двадцяти тисяч ковельчан та військовополонених під час Другої світової війни.

— Місцем трагедії є територія на межі міста Ковеля та Дубівської сільської ради. Вже 74 роки десятки тисяч людських останків не знаходять місця останнього спочинку. Варварське розграбування піску та роздача під забудову територій, де проводився розстріл, призвели до того, що людські рештки розкидані під відкритим небом, разом із ґрунтом та піском розвозяться на будови, на могилах будуються будинки, — зокрема, зазначив голова фракції «УКРОП» у міській раді Ігор Пініс.

l

Обранці міської громади підтримали депутатський запит Геннадія Кіндера            щодо виділення земельних ділянок під забудову багатоквартирного     житлового будинку для учасників АТО.

Сьогодні на черзі для отримання земельних ділянок для житлового будівництва в Ковелі перебуває понад 400 учасників АТО та членів їх сімей. Однак, враховуючи наявність вільних від забудови земель під житлове будівництво, реально зможуть отримати ділянки кілька десятків військовослужбовців. Одним із можливих варіантів вирішення проблеми є створення учасниками АТО житлово-комунальних кооперативів. Вже є інвестори, які готові зводити житло для колишніх бійців.

Підтримують таке рішення й самі АТОвці. Присутній на сесії заступник голови Всеукраїнської спілки бойових дій в АТО «Побратими України» Юрій Хомич подякував міській владі та ковельській громаді за те, що йдуть назустріч колишнім бійцям у вирішенні питань забезпечення їх земельними ділянками.

Згодом слово мав й депутат обласної ради Володимир Кучер, котрий звернувся до влади з проханням посприяти в наданні земельних ділянок нині діючим військовослужбовцям, які також брали участь в АТО. 

Міський голова Олег Кіндер нагадав про те, що у Ковелі 374 учасники АТО забезпечені  земельними ділянками. Тож, аби надати їх  всім військовослужбовцям, які стоять на черзі, у свою чергу, попросив депутата облради, котрий там очолює тимчасову контрольну комісію з питань земельних відносин, посприяти передачі місту земель колишнього військового госпіталю, ініціювавши відповідне звернення до Міністерства оборони України, якому ці землі належать. 

Міська влада восьмий рік з такими клопотаннями звертається в Міноборони, проте й досі не отримала позитивного результату. Тим часом занедбується територія, на охорону якої витрачають  державні кошти, незважаючи на те, що є інвестори, котрі готові там зводити багатоквартирні будинки, в тому числі і для учасників АТО.    

l

В ході сесії внесено зміни до міського бюджету та окремих місцевих програм, розглянуто блок питань, що регулюють земельні відносини в місті, а також прийнято рішення з ряду містобудівних питань.

Депутати затвердили Положення управління соціального захисту населення виконавчого комітету міської ради, розпорядження міського голови, прийняли звернення до голови Верховної Ради України А. В. Парубія, депутатів Верховної Ради України щодо ухвалення антиолігархічного пакету докорінних перетворень.   

Загалом на засіданні розглянуто понад 90 питань порядку денного.

Вікторія ЗІНЧУК.   

26 квітня ц. р. відбулася тридцять шоста сесія Ковельської міської ради. Перед початком роботи сесії депутати та запрошені хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв Чорнобильської катастрофи.

Далі згідно з регламентом надано півгодини для оголошення депутатських запитів та звернень. 

Зважаючи на крайню необхідність у реалізації заходів, передбачених проектом МОЗ України і Світового банку «Поліпшення охорони здоров’я на службі людей», в якому бере участь наше місто, Юрій Рудь попросив міського голову Олега Кіндера надати інформацію про перспективи втілення цього проекту, в рамках якого, зокрема, передбачено провести реконструкцію дитячої поліклініки по вул. Олени Пчілки та поліклініки по вул. Театральній, відкриття амбулаторії загальної практики сімейної медицини для жителів мікрорайону Ковель-ІІ та ін. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 18

За даними соціологічної групи незалежних експертів організації ООН в доповіді World Happiness Report – 2018, Україна зайняла 138-е місце зі 156 можливих в рейтингу найщасливіших країн світу.

Україна зайняла місце між Суданом і Того. Звісно, якщо оцінювати об’єктивно, до цих африканських країн нам ще є куди «падати». Чому ж тоді ми такі нещасні? Причинами цього, головним чином, є розчарування та наші марні надії на краще життя. А хіба можна почуватися щасливим, коли не знаєш, чи завтра втримаєшся на роботі, чи допрацюєш до пенсії та й, власне, чи доживеш до неї, зважаючи хоча б на окремі «нюанси» медичної реформи, яка спрямована на те, щоб люди не мали за що лікуватися і не було кому їх лікувати? 

Безробіття, мізерні зарплати та пенсії, принизливе заробітчанство… За цими та іншими антирейтингами ми – серед лідерів у світі. І винні в цьому, в першу чергу, наші шановні політики, які довели українців до зубожіння і, при цьому, мабуть, й складають той відсоток, завдяки якому наша країна у цьому рейтингу найщасливіших втримується на передостанніх позиціях. Але це так – лиш невеличка передмова до теми.

х  х  х

Справжній бунт військових пенсіонерів ледве не вибухнув в Україні. З початку нинішнього року пенсіонери по всій країні, у тому числі і у нашому місті, виходили на акції протесту. Все через несправедливість, адже в той час, як усім пенсії підвищили, вони залишились за «бортом».

Пенсії військовим обчислювали в залежності від окладу – 15 відсотків грошового забезпечення, яке отримували «силовики». Все інше складали надбавки, але їх не враховували при нарахуванні пенсії. 

Пенсійні протести все ж таки дали результат: керівництво держави обіцяє перерахувати виплати (щоправда, не відразу, а у три етапи). На першому етапі, який «стартував» заднім числом, починаючи з 1 січня 2018 року, пенсії для військовослужбовців підвищились в середньому на півтори тисячі гривень. З 1 січня 2019 року вони зростуть в середньому на 750 грн., а з 1 січня 2020 року – ще на стільки ж.

Є ще одна хороша новина: до 1 травня військовим пенсіонерам будуть проіндексовані пенсії за кілька років. Повноцінної індексації вони не мали з 2012 року.  

То чому ж колишні військові не надто вже з того радіють, адже влада начебто знайшла спосіб підвищити їм виплати і вони їх вже отримують? Бо більшість з них вважають ці гроші тимчасовою подачкою держави. Окрім того, й сама схема нарахувань зрозуміла поки не всім. Адже весь ефект псує оте нібито непомітне «в середньому» півтисячі до пенсії, тобто, виходить, що хтось отримає лише три сотні гривень, а хтось, може, й три тисячі.

От і нещодавно до редакції газети «Вісті Ковельщини» звернулись представники об’єднаного штабу ветеранів та пенсіонерів силових структур м. Ковеля та Ковельського району з проханням надрукувати на її сторінках статтю пенсіонера МВС Олександра Вотька, який уже більше двох років активно відстоює конституційні права усіх пенсіонерів силових структур України. Ця стаття є результатом участі у Всеукраїнському форумі пенсіонерів ЗСУ, МВС та інших силових структур України, що відбувся у Києві 24 березня ц. р.

Тож ідемо їм назустріч і друкуємо вище згадану статтю у дещо скороченому варіанті.

   

За даними соціологічної групи незалежних експертів організації ООН в доповіді World Happiness Report – 2018, Україна зайняла 138-е місце зі 156 можливих в рейтингу найщасливіших країн світу.

Україна зайняла місце між Суданом і Того. Звісно, якщо оцінювати об’єктивно, до цих африканських країн нам ще є куди «падати». Чому ж тоді ми такі нещасні? Причинами цього, головним чином, є розчарування та наші марні надії на краще життя. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 70

Великдень. Його чекають і дорослі, і діти, сповнюються новими надіями та сподіваннями на краще. До цього величного свята готуються заздалегідь – оновлюють гардероб, наводять чистоту і лад в оселях та на подвір’ях. Але чи не найприємнішим клопотом напередодні Христового Воскресіння є складання святкової корзини. Традиційно до неї кладуть паску, крашанки, домашню ковбасу, сир, масло.

Щоправда, дещо захмарює святковий настрій те, що далеко не всім у цьому році ці клопоти видаються надто вже приємними, бо свято – це не лише веселощі та родинні посиденьки, а ще чималі грошові витрати, а більшості з нас сьогодні при всьому бажанні з цим не розженешся. 

За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, традиційні пасхальні смаколики на Великдень в цьому році нам обійдуться на 129 гривень, тобто на третину, дорожче, ніж торік. Тоді мінімальний набір продуктів коштував 377 гривень. Тобто за середніми цінами в Україні його ціна складе близько 506 гривень.

Усталених правил, що саме класти в кошик для освячення, немає: паска, крашанки, м’ясо. Для цього є біблійні підстави. Все решта, кажуть церковники, — відповідно до регіональних звичаїв. Але радять нести небагато, щоб освячені продукти не псувались.

Звісно, і цьогоріч — передсвятковий ажіотаж у супермаркетах й на ринках. Та те, що бажали б бачити не на прилавках, а на своєму великодньому столі, більшості лише й залишається, що «смакувати» очима. 

– Готуєтесь до Пасхи? – якось запитала старшого віку сусідку, яку на днях випадково зустріла на ринку.

– Ой, за що там маю готуватись? – зітхнула старенька у відповідь. – Може, потім куплю яку пасочку. А так – і не питай…

Немає з чого особливо витрачатися й пенсіонер Олег Миколайович. У них з дружиною все буде по-скромному: паска, яєчко… Бочок, сало, ковбаса – не на їхні статки. Говорить, все йде на ліки, на «комуналку», то й настрій не дуже святковий.

– Ціни за минулий рік дуже зросли. Вже на той ринок і ходити не  хочеться. Народ не може купити те, що раніше міг, – журиться колишня медсестра пані Наталія. – Наші люди не з магазину наповнюють свої святкові кошики. Вони давно звикли виживати з підсобного господарства: картопля, консервація, шматок сала в коморі. От і перебиваються, чим Бог послав. 

Не поспішають аж надто витрачатися до свята не лише пенсіонери. 

– Ми не купуємо багато продуктів на Великдень і не забиваємо холодильник на місяць. Загалом на великодній кошик плануємо витратити десь приблизно 500 гривень, — каже моя знайома Олена, котра працює у приватній фірмі.

А от домогосподарка Ірина виявилась економнішою.

– Великодній кошик  не роблю великим. Вважаю, що у ньому мають бути лише традиційні продукти – такі, як паска, яйця, ковбаса, хрін. Не кладу в кошик фруктів чи цукерок або ж вина. Я проти такої “екзотики”. Тому на зайве витрачатися не буду. Тим паче хочу щось вдома приготувати. Думаю, вдасться вкластися десь в двісті гривень.

l

Що ж, поцікавимося, що по чім у продавців. Тож вперед, за покупками. 

Для великоднього обряду виберемо пасхальну корзину. Стандартний кошик на привокзальному ринку вартує  90–200 гривень, дитячий – 50 – 70.

А ще ж не забути про пасхальні атрибути: ікони, свічі, статуетки… Одна з продавчинь на привокзальному ринку, де можна все це придбати, зокрема, зауважує, що: «Великодній рушничок ручної вишивки обійдеться від 160 гривень і більше. Дуже багато їх напередодні свята беруть на подарунки. Рушнички з нанесеним малюнком, які коштують від 10 до 50 гривень та серветки  – 40 – 50 гривень, теж у нас добре розходяться».

Нарешті, прямуємо до продуктових рядів.

Жоден святковий стіл не обійдеться без паски. Її, звичайно, можна купити. Проте домашня – смачніша. Для її випікання потрібне борошно (вісім-десять гривень за кілограм), масло вершкове (110 — 150 гривень), молоко (15-18 гривень за півтора літра). 

Щоб паска була пухкою, туди треба не пожаліти яєць.  Для цього краще підійдуть домашні яйця, за десяток яких нині просять – 35 – 40 гривень. Цукор – 14 гривень за кілограм. Плюс іще родзинки, посипка. Тож, зважаючи на кількість великодньої здоби, яку збираєтесь пекти, паска за «бабусиним» рецептом обійдеться десь у дві сотні.

У магазинах й супермаркетах готова паска вартуватиме залежно від розміру, інгредієнтів випічки та її оздоблення (16-52 грн.).

Розмаїті традиційні крашанки завжди прикрашають великодній кошик. У цьому випадку можна й зекономити на «фабричних» яйцях, які коштують значно дешевше домашніх – 24-28 гривень за десяток.

Найдорожчі на великодньому столі традиційно м’ясопродукти. Сьогодні у наших магазинах є вдосталь м’ясних та ковбасних виробів. Вгинаються від них торговельні ряди і на ринку, де продавці «зі стажем» розповідають, що у великодній кошик зазвичай кладуть одне кільце ковбаски. Із загальнодоступних вибирають здебільшого «Домашню», що «стартує» від 130 гривень. Беруть до святкового столу й дорожчі сорти, зокрема, «Баликову», «Дрогобицьку», «Салямі»… Шинка коштує 250 грн. за кг, бочок – 140 грн. за кг. 

А ще ж потрібно запекти м’ясце, зробити холодцю, приготувати паштети… Та, зрештою, яка ковбаса з магазину зрівняється зі справжньою домашньою, начиненою власними руками за улюбленим рецептом? Тому не прогадали покупці, які м’ясом запаслися наперед. Бо, як відомо, в Україні, чим ближче до свят, тим вищі ціни.

Хрін – символ сили і здоров’я. А ще – це незамінна приправа до пасхальних страв. На ринку він коштує 5 гривень за кілька корінців. Ціна столового буряка – 7 – 13 гривень за кілограм.     

Серед молочних продуктів найбільше правлять за твердий сир (120 – 200 грн. за кг) та вершкове масло (110 – 150 грн. за кг). М’який домашній сир пропонують за 35 – 51 грн. за кг. 

Ціни на овочі та фрукти теж захмарні. Ймовірно, через піст та те, що зараз на них не сезон (томати тепличні – 43 – 60 грн. за кг, огірки – 46 – 60 грн. за кг, яблука – 14 – 26 грн. за кг).

Йти в церкву з випивкою не обов’язково. Але можна освятити пляшку червоного вина, зазвичай «Кагору», за яку в середньому доведеться заплатити 90 гривень.

l

Отже, найскромніший великодній кошик може обійтися значно дешевше, ніж у цьогоріч розрахованих експертами півтисячі. А от аби наготувати, як ми звикли на свята, з «запасом», щоб і вдома попоїсти, і колег та друзів пригостити, плюсів до цієї суми потрібно додавати й додавати…

Вікторія ЗІНЧУК.

Великдень. Його чекають і дорослі, і діти, сповнюються новими надіями та сподіваннями на краще. До цього величного свята готуються заздалегідь – оновлюють гардероб, наводять чистоту і лад в оселях та на подвір’ях. Але чи не найприємнішим клопотом напередодні Христового Воскресіння є складання святкової корзини. Традиційно до неї кладуть паску, крашанки, домашню ковбасу, сир, масло.

Щоправда, дещо захмарює святковий настрій те, що далеко не всім у цьому році ці клопоти видаються надто вже приємними, бо свято – це не лише веселощі та родинні посиденьки, а ще чималі грошові витрати, а більшості з нас сьогодні при всьому бажанні з цим не розженешся. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 77

Українців не радують їхні зарплати, адже за даними соцопитувань майже дев’яносто відсотків опитуваних заявили, що оплата праці їх не задовольняє. Зароблених коштів вистачає лише кожному десятому. А що вже казати про пенсіонерів з їхніми жалюгідними пенсіями?

Але, тим не менше, гаманці українців незабаром поважчають. Ні, мінімальну зарплату не підвищують: Національний Банк України планує замінити паперові гроші на металеві, що стало однією з головних тем минулих тижнів. В історію підуть купюри номіналом в 1, 2, 5 і 10 гривень. При чому зображення видатних історичних постатей на грошах не зміняться — вони просто «перейдуть» з паперу на метал. Водночас, ми зможемо розраховуватись одночасно монетами і банкнотами відповідних номіналів необмежений період часу. 

Вводитися ж в обіг нові монети будуть поетапно: перший етап – 27 квітня 2018 року будуть введені в обіг монети номінальною вартістю 1 і 2 гривні; другий етап – монети номінальною вартістю 5 і 10 гривень вводитимуться в обіг у 2019 – 2020 роках.

В НБУ передбачають, що така заміна дасть можливість заощадити державі близько мільярда гривень з урахуванням строку служби монет, тривалість «життя»  яких є значно вищою, аніж у банкнот. Можливо, й так. Але хіба карбування монет дешевше за друк паперових грошей? 

Зате кажуть, що з копійками замість банкнот ми будемо ближчими до Європи, де існують монети в один і два євро. Що ж, хоч у чомусь європейців перевершимо, бо в нас ще й будуть п’ять і десять металевих гривень. А якщо серйозно, то рівнятися у цьому нам, м’яко кажучи, недоречно. Адже європейська валюта – серед найстабільніших у світі. Монети в 1 і 2 євро і купюри від 5 євро з’явилися в обігу ще з 2002 року і відтоді ця грошова система змін не зазнавала. 

Про те, що заміна банкнот на монети може свідчити про знецінення гривні, теж ніхто на «верхах» не говорить. Металеві гроші замість паперових, як пояснюють в Нацбанку, з’являться тому, що від часу появи першої гривні 1996 року українці зажили краще. Мовляв, за цей час змінилася купівельна спроможність населення, зросла заробітна плата і т. д., і т. п.

Але на цьому новини від Нацбанку не закінчились. Втратила «повагу»… українська копійка. З 1 липня набуде чинності ще одне рішення НБУ – поступова оптимізація монет дрібних номіналів, внаслідок чого з обігу зникнуть 1, 2, 5 та 25 копійок. Водночас, всі ці номінали розмінних монет й надалі будуть залишатися в обігу. 

І знову ж таки, за словами Нацбанку, це аж ніяк не треба вважати знеціненням нацвалюти, а просто такою оптимізацією обігу монет. А за нею криється ще одна несподіванка: з того ж таки 1 липня 2018 року в Україні застосовуватиметься правило заокруглення загальних сум готівкових розрахунків – регулятор пропонує заокруглювати загальну суму покупки до 10 копійок.  

Отож, якщо ваш чек у магазині становитиме приміром 20 гривень 47 копійок, а продавець не матиме трьох копійок решти, сума автоматично зросте до 20 гривень 50 копійок. На безготівкові рахунки ця новація не поширюватиметься.

Утім при таких «розкладах» мимоволі напрошується запитання: а що, коли в касі є решта, а кажуть, ніби немає? Та нічого. Лиш сподіватися на порядність працівників торгівлі.

Щодо «сюрпризів» від Нацбанку власну думку мають й ковельчани.

ГАЛИНА, продавець:

– Не знаю щодо металевих гривень, але від дріб’язку потрібно відмовитись. Можливо, для когось це не суттєво, а для нас, хто стоїть за прилавком, то справжня проблема. Без різних там наказів та постанов «зверху» ми вже давно вдаємось до так званого заокруглення, видаючи решту покупцеві під час розрахунку (звісно, за взаємозгодою). Більшість не звертає на це увагу, а дехто реагує бурхливо: мовляв, копійка до копійки – і вже гривня. Тому, думаю, таке рішення Нацбанку, є правильним.

СЕРГІЙ, фінансист: 

– За двадцять років існування гривня знецінилася. Раніше 10 гривень були великою купюрою, яка часто не використовувалась. А тепер вона переходять до розряду розмінної монети. Швидко «зношуються», друкувати такі купюри стало занадто дорого. Тому замінити їх на металеві гроші, вважаю, все ж таки аргументовано.

ВІТАЛІЙ, працівник підприємства:

– Я гадаю, що варто відмінити карбування монет, адже собівартість їх виробництва дорожча вартості самих монет. Для нас усіх копійки – дрібні, не дрібні – вже не мають значення. Варто лише подивитися на цінники на торговельних прилавках. Так, свого часу, десь наприкінці дев’яностих, наприклад, за п’ять копійок можна було купити коробку сірників, 50 копійок коштував хліб. А тепер одна, дві, п’ять… Вже й п’ятдесят копійок нічого не варті.

ЛЮДМИЛА, соцпрацівник:

– Часто бачу, як наші пенсіонери, розраховуючись у магазині чи на ринку, перебирають у долонях дріб’язок. А хтось, аби не «плутались» у гаманці «білі» копійки, їх просто викидає. Це ніби дві паралелі однієї реальності. Тому, вважаю, що потрібно частково відмінити дрібні монети й залишити в обігу п’ять і двадцять п’ять копійок.

АНДРІЙ, робітник:

– Заміна паперових грошей на металеві – це, як на мене, повернення у середньовіччя. А відмова від дрібних монет, гадаю, навпаки, правильне рішення.

МИКОЛА, пенсіонер:

–  Ми посилаємось на практику Європи там, де треба і не треба. Мені незрозуміло, як заміна паперових банкнот на металеві аналоги нас наблизить до Євросоюзу. Просто тому, що там «ходять» монети в 1 і 2 євро, а тепер і ми матимемо одну і дві «дзвінкі» гривні? То навіщо аж так здалеку підходити? Давайте вже, нарешті, перейдемо на долари чи євро.

ЮЛІЯ, студентка:

– НБУ хоче, щоб гаманці українців стали важчими, але не від збільшення сум, а від ваги монет. А якщо серйозно, для мене це сигнал про різку зміну в економіці. Якщо зараз мінімальна монета, якою більш-менш користуються – 10 копійок, то буде 1 гривня. А значить, усе досить сумно.    

Вікторія ЗІНЧУК.  

Українців не радують їхні зарплати, адже за даними соцопитувань майже дев’яносто відсотків опитуваних заявили, що оплата праці їх не задовольняє. Зароблених коштів вистачає лише кожному десятому. А що вже казати про пенсіонерів з їхніми жалюгідними пенсіями?

Але, тим не менше, гаманці українців незабаром поважчають. Ні, мінімальну зарплату не підвищують: Національний Банк України планує замінити паперові гроші на металеві, що стало однією з головних тем минулих тижнів. В історію підуть купюри номіналом в 1, 2, 5 і 10 гривень. При чому зображення видатних історичних постатей на грошах не зміняться — вони просто «перейдуть» з паперу на метал. Водночас, ми зможемо розраховуватись одночасно монетами і банкнотами відповідних номіналів необмежений період часу. 

Вводитися ж в обіг нові монети будуть поетапно: перший етап – 27 квітня 2018 року будуть введені в обіг монети номінальною вартістю 1 і 2 гривні; другий етап – монети номінальною вартістю 5 і 10 гривень вводитимуться в обіг у 2019 – 2020 роках.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 52

Приводом для чергових дискусій по всій країні стало традиційне свято 8 Березня, про скасування якого не так давно заговорили. Минулого року Інститут національної пам'яті України пропонував скасувати восьме березня як державне свято, оскільки воно "впроваджене більшовиками", не причетне до подій "українського державотворення" і не має зв'язку з "історико-культурними традиціями українського народу". 

Ми поцікавились думкою ковельчан різних вікових категорій та соціального статусу: бути чи не бути Міжнародному жіночому дню в Україні? Й, виходячи з опитування людей, вони проти свята нічого не мають, за винятком хіба що тих, хто шукає в ньому якісь політичні мотиви. Та чи варто це робити, адже з таким підходом під сумнів можна поставити будь-яке свято чи подію. 

МАРІЯ, пенсіонерка: "Наше покоління виросло на цьому святі, і жінки звикли до того, що 8 березня їх вітають. Це свято потрібне і його не варто забирати у жінок. Так, є День матері, але ж немає загального жіночого свята. Очікувати від чоловіків особливу увагу жінка може тільки двічі на рік: на день народження і на 8 Березня. Тож нічого крамольного в цій даті не бачу".

ГАЛИНА, бухгалтер: "Свята – це завжди відображення якоїсь традиції. 8 Березня для більшості, перш за все, – свято весни, любові, жіночності, ще один привід зробити жінкам і дівчатам приємне. Мало хто асоціює його з Кларою Цеткін, більшість навіть не знає, про кого йдеться. Тому нехай свято залишиться, і день, і назву змінювати не варто".

ВІКТОР, інженер: "Думаю, що свята змішувати з політикою не потрібно. Люди десятки років святкують цей день, і зараз плутати його з політичними мотиваціями не варто. Має бути свято для жінок, бо у кожного з нас є мама, сестра, дружина, подруга. Жінкам приємно, то чому б нам, чоловікам, в цей день їх не пошанувати?".

СВІТЛАНА, волонтер: "8 Березня хочеться почуватися жінкою всім представницям прекрасної статі, але не всі мають уважних мужчин. А от на День матері майже всі жінки почуватимуться щасливо, бо всі є або мамами, або майбутніми матерями. Як на мене, набагато приємніше приймати привітання від своїх дітей саме з Днем матері, а не восьмого березня. Варто зробити цей день вихідним, щоб разом із сім'єю провести час і ще більше зрозуміти, що найбільша цінність у житті – це родина". 

ОЛЕГ, підприємець: "До свята ставлюсь нейтрально. З точки зору прив'язки до ідеології, з якою метою воно запроваджувалося, то негативно. Але сьогодні це свято скинуло ідеологічні нашарування і перетворилося у можливість чоловіків зробити приємність своїм жінкам".

НАДІЯ, продавець: "Це єдине свято, яке ми, жінки, чекаємо. Мій син у цей день раненько поспішає на ринок за квітами. Для мене 8 Березня - справжнє свято, а так стане звичайним буденним днем".

ТЕТЯНА, вихователь: "До 8 Березня ставлюся без фанатизму, його не сприймаю якось по-особливому: хочеться почувати себе жінкою не один день, а щодня. Мій чоловік приділяє мені увагу не лише восьмого березня. Але цього дня подарунок від нього все ж очікую".

ОЛЕНА, медсестра: "Щодня по телебаченню показують багато трагедій. Коли не ввімкнеш телевізор – свічечка в куточку. Загиблі на Майдані, потім –  війна на Сході… Один траур. А 8 Березня я асоціюю з пробудженням природи, приходом весни, продовженням життя".

Підготувала Вікторія ЗІНЧУК.

Приводом для чергових дискусій по всій країні стало традиційне свято 8 Березня, про скасування якого не так давно заговорили. Минулого року Інститут національної пам'яті України пропонував скасувати восьме березня як державне свято, оскільки воно "впроваджене більшовиками", не причетне до подій "українського державотворення" і не має зв'язку з "історико-культурними традиціями українського народу". 

Ми поцікавились думкою ковельчан різних вікових категорій та соціального статусу: бути чи не бути Міжнародному жіночому дню в Україні? Й, виходячи з опитування людей, вони проти свята нічого не мають, за винятком хіба що тих, хто шукає в ньому якісь політичні мотиви. Та чи варто це робити, адже з таким підходом під сумнів можна поставити будь-яке свято чи подію. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 57

22 лютого ц. р. відбулася тридцять четверта сесія Ковельської міської ради.

На її початку традиційно були озвучені депутатські запити та звернення.

У зв'язку із значним ростом звернень громадян через важке матеріальне становище та ріст захворюваності у своєму депутатському запиті Ігор Пініс запропонував збільшити депутатський фонд до 15 тисяч гривень за рахунок коштів від перевиконання бюджету. Інший його запит з'явився на підставі звернення начальника трудового архіву, в якому у зв'язку з великим навантаженням і збільшенням роботи просив розглянути можливість введення додаткових штатних одиниць та надання додаткових приміщень для зберігання документів у трудовому архіві. Обидва ці запити депутати підтримали.      

А от не дістали більшості прохідних голосів депутатські запити Галини Стасюк стосовно забезпечення належним обслуговуванням жителів та гостей Ковеля послугою таксі та створення необхідних умов таксистам для виконання своєї роботи на привокзальній площі, а також щодо встановлення в місті фотостенду Героїв Небесної Сотні.

l

У своєму зверненні депутат Святослав Степанюк порушив проблему, що турбує мешканців вул. Фестивальної, через яку віднедавна почали курсувати великовагові вантажні автомобілі, внаслідок чого руйнуються розташовані тут будинки й дорожнє покриття. Раніше цей рух здійснювався по вул. Тимошенка, яка має статус доріг міжнародного значення, але відповідно до змін у законодавстві її необхідно обслуговувати і ремонтувати за рахунок місцевого бюджету, коштів в якому для цього недостатньо. 

Тому у зв'язку з тим, що ця вулиця має загальнодержавне значення і нею повинні курсувати багатотонні вантажівки депутат звернувся до міського голови та депутатського корпусу міської ради ініціювати звернення до Кабінету Міністрів України щодо співфінансування реконструкції вулиці Тимошенка. До слова, в ході сесії було прийняте аналогічне звернення депутатів Ковельської міської ради до голови Волинської облдержадміністрації, голови та депутатів Волинської обласної ради.

Ситуацію з приводу цього прокоментував міський голова Олег Кіндер, котрий підтримав пропозицію Святослава Степанюка. Однак зауважив, що, лише приймаючи звернення, справи не вирішити: потрібно докладати всіх зусиль, аби поповнювати бюджет Ковеля, тоді й з'явиться можливість профінансувати капітальний ремонт вул. Тимошенка. Він, зокрема, зазначив, що була виготовлена відповідна проектно-кошторисна документація. Проте реконструкція цієї вулиці неможлива без проведення робіт з водовідведення, що також було враховано проектантами. Загальна сума всіх робіт складає 14,5 млн. грн.

Міський голова також нагадав, що у минулому році була домовленість з  обласною держадміністрацією про співфінансування ремонтних робіт по вулицях Ярослава Мудрого та Тимошенка. В міському бюджеті було передбачено 2,5 млн. грн. на капітальний ремонт вул. Ярослава Мудрого і така ж сума на початок реконструкції вул. Тимошенка . Але у кінцевому результаті обіцяні областю кошти на співфінансування ремонту дороги по вул. Ярослава Мудрого місто не отримало. Аби розрахуватися з підрядниками за виконані там роботи, з міського бюджету повністю профінансували дорогу за рахунок коштів, передбачених на ремонт вул. Тимошенка.         

Однак в цьому році при розподілі вільних залишків бюджетних коштів буде закладено два мільйона гривень, аби розпочати роботи з водовідведення по цій вулиці.

Щодо встановлення дорожнього знака, який би заборонив рух вантажного транспорту по вул. Фестивальній, то, на думку Олега Олексійовича, такий варіант є недоцільним, оскільки через цю вулицю транспорт рухається до прилеглих пунктів району та області в напрямку с.Білина.

l

Депутат міської ради, директор ЗОШ № 7 Валерій Кубай озвучив звернення педагогічних працівників і директорів шкіл, котрі занепокоєні негативними тенденціями, що спостерігаються в частині фінансування закладів середньої освіти, а саме щодо нарахування заробітної плати, що здійснюється за рахунок освітньої субвенції. З 1 січня зарплата педагогів мала б зрости на 25 відсотків, як це анонсувало перед новим роком Міносвіти. Та, як свідчить сьогодення, обіцяного підвищення й досі не помітили.

– Так, відбулося збільшення мінімальної заробітної плати, що призвело до часткового збільшення заробітної плати педагогічним працівникам, і відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 року заробітна плата зросла ще на 10 відсотків. Але одночасно зменшилася престижність на десять відсотків. Зі слів начальника управління освіти п'ять відсотків за престижність педагогічної праці платить міська влада, хоча дані виплати мають здійснюватися за рахунок Державного бюджету, – зазначив депутат.

Підтвердив вищесказане начальник управління освіти міськвиконкому Віктор Бичковський, котрий пояснив, що цю ситуацію Кабмін аргументує тим, що з 1 січня ц. р. на десять відсотків зросла зарплатня педагогічних працівників за рахунок підвищення прожиткового мінімуму, який становить 1762 гривні. Окрім того, постановою Кабінету Міністрів від 11 січня 2018 року, № 22 збільшено посадові оклади певних категорій педагогічних працівників на 10 відсотків. Наступною постановою № 23, датованою тим же числом, прийнято рішення, яким визначено граничний розмір надбавки 5-30 відсотків за престижність. Однак, це рішення не мало за собою відповідного фінансового підкріплення, тому сьогодні доплата проводиться за рахунок міського бюджету. 

У свою чергу, міський голова Олег Кіндер дав доручення очільнику міського управління освіти у разі, якщо ситуація не зміниться, на наступну сесію підготувати звернення до Кабінету Міністрів України стосовно виконання фінансових зобов'язань, про які йдеться у прийнятих Урядом постановах. 

l

Більше, ніж півгодини депутати затверджували порядок денний сесії. Причиною тривалого обговорення, що виникло під час його формування, стали внесені на розгляд сесії понад тридцять питань, що регулюють земельні відносини в місті. 

Розпочав дискусію депутат Ігор Пініс, котрий звернув увагу на те, що згідно з прийнятим міською радою Регламентом перед внесенням в порядок денний сесії питання мають бути розглянуті у депутатських комісіях, які й мають надати відповідні рекомендації. Однак попри те, що напередодні сесійного засідання через відсутність кворуму не відбулася земельна комісія, питання, що входять до її компетенції, включені в порядок денний 34-ї сесії міської ради.

З цього приводу висловилась секретар міської ради Віра Федосюк, котра пояснила, що згідно з Регламентом винесенню питань на розгляд пленарного засідання ради передує їх розгляд у постійних комісіях міської ради. Розгляд питань, що регулюють земельні відносини в місті, був здійснений земельною комісією у складі двох осіб. При цьому комісія не могла надати висновків, так як не мала для цього кворуму.

Проте, як зазначила Віра Іванівна, всі проекти рішення, які  винесено на розгляд сесії витримали необхідну процедуру оприлюднення, були озвучені та розглянуті на засіданні колегії Ковельської міської ради.

Вищесказане міський голова Олег Кіндер доповнив ще одним аргументом, що стосується дотримання чинного законодавства, адже, як він сказав, Земельний Кодекс чітко визначає  – розгляд земельних питань проводиться протягом місяця. 

Зважаючи на те, що подібні ситуації виникали вже не раз, депутат Андрій Мілінчук запропонував переглянути склад всіх постійних депутатських комісій, оцінивши якість їх роботи.

Голова постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, містобудування Анатолій Кислюк вибачився за те, що очолювана ним комісія не змогла зібратися, але таки попросив своїх колег розглянути на сесії земельні питання і прийняти відповідні рішення.

Зрештою, вже під час розгляду сесійних питань, після перерви, яку попросив Ігор Пініс для узгодження позицій фракцій, депутати приступили до блоку питань, що регулюють земельні відносини в місті, кожне з яких при потребі коментував автор цих проектів рішень, начальник відділу земельних ресурсів міськвиконкому Вадим Логвінов.

l

Працюючи згідно з порядком денним, народні обранці взяли до відома інформацію про роботу виконавчого комітету міської ради у четвертому кварталі 2017 року, затвердили звіт про виконання міського бюджету за минулий рік та виконання Програми економічного і соціального розвитку міста Ковеля за 2017 рік.

На сесії затверджено міську програму профілактики правопорушень і злочинів на 2018-2020 роки, Порядок надання матеріальної допомоги на відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям населення.

Також прийнято рішення про Порядок надання матеріальної допомоги родинам загиблих і померлих бійців АТО на відшкодування витрат на встановлення надмогильних пам'ятників. Розмір допомоги складає 30 тисяч гривень. 

Окрім цього, депутати прийняли рішення про збільшення розміру статутного капіталу ПТМ "Ковельтепло", УВКГ "Ковельводоканал", КП "Добробут", ряд рішень щодо внесення змін до детальних планів територій.

Депутати погодили зміни у структурі виконавчих органів міської ради. Це врешті дозволить створити сектор з питань праці у відділі економічного розвитку та торгівлі, – повідомили на офіційному сайті Ковельської міської ради.

Нагадаємо, що на січневій сесії цей проект рішення не набрав потрібної кількості голосів. Він викликав чимало запитань у представників фракції "УКРОП", які вбачають у ньому ймовірну можливість тиску влади на підприємців.

Головний спеціаліст відділу економічного розвитку та торгівлі Ліліана Герасимчук пояснила, що сектор створюється не для тиску на підприємців чи примусового стягнення штрафів з порушників трудового законодавства, а для захисту ковельчан та їх законних прав. Адже працюючі ковельчани повинні бути офіційно оформлені на роботу, а роботодавець зобов'язаний гарантувати їм вчасну заробітну плату і не нижчу мінімальної, соціальний захист, пенсійне забезпечення у майбутньому. Інспекційні відвідування працівниками новоствореного сектору стосуватимуться лише дотримання законодавства про працю.

Разом з тим на звернення депутатів в зв'язку із збільшенням обсягу робіт ще по одній одиниці додано у секретаріат міської ради та трудовий архів. Також збільшено кількість працівників ЦНАПу. 

Сесія підтримала звернення до голови Волинської обласної державної адміністрації, голови та депутатів Волинської обласної ради щодо співфінансування реконструкції вул. Тимошенка.

З метою належного вшанування подій та Героїв національно-визвольної боротьби українського народу, утвердження простору національної пам'яті та актуалізації національно-патріотичного виховання молоді народні обранці прийняли рішення про використання прапора національно-визвольної боротьби українського народу на території міста Ковеля.

Вікторія ЗІНЧУК.

22 лютого ц. р. відбулася тридцять четверта сесія Ковельської міської ради.

На її початку традиційно були озвучені депутатські запити та звернення.

У зв'язку із значним ростом звернень громадян через важке матеріальне становище та ріст захворюваності у своєму депутатському запиті Ігор Пініс запропонував збільшити депутатський фонд до 15 тисяч гривень за рахунок коштів від перевиконання бюджету. Інший його запит з'явився на підставі звернення начальника трудового архіву, в якому у зв'язку з великим навантаженням і збільшенням роботи просив розглянути можливість введення додаткових штатних одиниць та надання додаткових приміщень для зберігання документів у трудовому архіві. Обидва ці запити депутати підтримали.      

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 69