Повідомлення в номер / Коли святкуватимемо День міста

Тішуся безмежно! Тішуся тим, що за тридцять років нашої Незалежності історичне краєзнавство (і не тільки) звершило колосальний стрибок у царині досліджень близької й далекої минувшини.

На початку дев'яностих ми мали малоформатне, але глибоке за змістом видання  під назвою "Ковель" Миколи Вельми, редактора  газети "Вісті Ковельщини". Сьогодні  про історію міста написано   досить багато. Немов із цілющого джерела, пульсує дорогоцінна інформація з глибини  років і віків  про життя нашого краю.

На вершині цих досліджень – Ковельський історичний музей (директорка Маргарита Матвійчук). Як і раніше, глашатаєм історичної правди є газета "Вісті Ковельщини", а активним популяризатором – комунальний заклад "Публічна бібліотека" (директорка  Галина Божик). Подячного слова заслуговують аматори краєзнавства, яких з кожним роком більшає. Серед них чимало молодих пошуковців.

Регулярно відбуваються історико-краєзнавчі конференції всеукраїнського значення, видаються наукові збірники та книги на історико-краєзнавчу тематику тощо. Приємно відчувати зацікавленість цим напрямом  діяльності місцевої влади.

Ось і нещодавно в переддень Нового року та Різдвяних свят  управлінням культури, молоді та спорту й працівниками бібліотеки  ініційовано тематичний захід, приурочений до вагомої події – надання Ковелю статусу міста на основі Магдебурзького (німецького) права.

ххх

Доречним буде ввести читача в суть цієї непересічної події, щоб була зрозуміла важливість заходу.

24 грудня 1518 року король польський Сігізмунд І видав грамоту, на основі якої селище Ковлє отримувало статус міста  і разом з тим - право влаштовувати ярмарки, організовувати цехові ремісничі братства, встановлювати місцеві податки та збори, вершити суд та обирати  владу, радників та лавників, з яких визначали бургомістра та війта. Це право стало своєрідним поштовхом до прискореного економічного, соціального та духовного розвитку Ковеля. 

Існує твердження, що демократія – недосконала форма устрою суспільства та громади, але кращої в світі ще ніхто не вигадав.

Проте, між авторитаризмом та демократією споконвіку точиться безкомпромісна боротьба. З погляду на сьогодення мусимо заглибитися в сутність цієї проблеми.  Про демократичність при князях-володарях говорити не доводиться. Легенький вітер демократизації війнув при володінні ковельським маєтком королеви Бони (1543-1564 р. р.). На жаль, згодом Андрій Курбський відмінив виборчу систему і встановив свою місцеву диктатуру. Досить нагадати, що за несплату податків він наказав тримати євреїв у борговій ямі, наповненій водою і п'явками. Про нестійкість демократичного права свідчить те, що в ХVІІ -ХVІІІ століттях його підтверджували і доповнювали королівськими грамотами. Відмінено  це право  було в ХІХ столітті урядом царської Росії.

Разом із тим, вища влада завжди намагалась використовувати місцеве самоврядування для досягнення своїх інтересів. Наприклад, у 20-30-их роках ХХ ст. за місцевим органом влади недремно наглядало око польської державної адміністрації, яка не дозволяла українцям брати участь в управлінні громадою, не говорячи про українську мову і свободу слова.

Ще більше гноблення  місцевої влади здійснювала комуно-радянська система. Над міською  радою Ковеля, виконавчим комітетом возвеличувався партійний апарат на чолі з першим секретарем компартії та жорстокими репресивноми органами.

На мою суб'єктивну думку,  в наш час “розвиднилося” у віконці місцевого самоврядування. Територіальні громади мають не тільки повноваження, але й достатній запас самостійності у вирішенні нагальних потреб і проблем місцевого життя та успішного розвитку громад.

Вищесказане підтверджує об'ємний і деталізований звіт міського голови Ігоря Чайки про діяльність ковельської влади за відносно нетривалий період - один рік у всіх аспектах її роботи. З погляду на політичний клімат в державі відчувається потяг до авторитаризму, тому мусимо проти нього боротися. Для цього в нас є всі засоби і активна когорта політиків і депутатів місцевого рівня.

Саме від них сьогодні надходять пропозиції про відзначення Дня  міста 24  грудня – у день, коли Ковелю було надано Магдебурзьке право. Це не значить, що до цієї дати поселення Ковлє не існувало. В багатьох історичних, вітчизняних джерелах є згадки про те, що Ковель існував ще на початку ХІV століття. Легенда про Данила Галицького відносить нас до ХІІІ століття (ймовірно, до 1238-1241 р. р. ), а вчені – археологи (Олександр  Цинкаловський) свідчать, що поселення на цьому місці існувало ще 2-3 тисячі років тому. Так чи інакше, але точної дати народження міста не встановлено.

Святкування Дня міста - це чисто символічний акт. На початку дев'яностих років ХХ століття депутати діяли в іншому політичному і духовному просторі. Вони затверджували нові назви вулиць, приймали  рішення про герб та прапор, сперечаючись, який  має бути колір місцевої символіки. І саме тоді свято міста приурочили до дня визволення Ковеля від німецько-фашистських окупантів  та свята Івана Купала.

Згодом інша депутатська каденція прийняла рішення про святкування Дня міста в першу неділю липня. Тому питання, поставлене депутатом міської ради Андрієм Миронюком на заході:  "Що ми святкуємо в липні сьогодні?",  має слушність. 

Звичайно, святкувати День міста в липні тепліше, світліше та миліше. Але остаточне рішення мають прийняти депутати нинішнього скликання (можливо, після публічного обговорення).  Сьогодні  в першу неділю липня доречно святкувати день об'єднаної територіальної громади, а День міста чи села визначати у день, приурочений до дати народження в  менш широкому масштабі. На мою думку, теперішня міська влада та депутатський корпус працюють злагоджено, продуктивно і знайдуть оптимальне рішення, яке задовольнить всіх мешканців новоствореної громади.

ххх

Та повернімося в простір читального залу бібліотеки. Присутні уважно прислухалися до думок виступаючих.  Найбільше цікавило всіх, що скаже міський голова. Ігор Чайка підкреслив важливість вивчення та пізнання історії рідного краю. Він наголосив, що Магдебурзьке право дало поштовх до  подальшого розвитку міста. Разом з тим привітав усіх з Новорічними та  Різдвяними святами.

Змістовним і цікавим був виступ Маргарити Матвійчук. Вона заінтригувала присутніх далекою та близькою історією Магдебурзького права. Своїм баченням історії міста поділився депутат міськради Андрій Миронюк. Він наголосив, що 24 грудня – це один з головних етапів історії, який вимагає переосмислення далеких історичних подій і фактів. Мав слово і автор цих рядків.

На заході була передбачена творча частина – студенти медичного коледжу представили легенду "Подарунок королеви Бони" А. Семенюка про те, як Ковель отримав грамоту про статус міста.

З творчим піднесенням, виважено і змістовно вела тематичний захід Олена Ткачук, за що їй – і пошанування, і щиросердечна подяка від присутніх.

І разом з тим, мій читачу, – радісних Різдвяних свят тобі із надією на звершення всіх мрій і  задумів!