Одна надія – на весну
Останніми тижнями український бізнес відчутно «штормило» – протести підприємців проти посилення фіскальної політики держави помітно сколихнули настрої суспільства.
«Намагаюся щось робити, — якось під час розмови сказав один мій знайомий підприємець (більше десяти років чоловік займається встановленням дверей). – Замовлень немає. Сподіваюся, з наближенням весни ситуація зміниться на краще. Зараз сиджу в «мінусах», бо прибутку немає, а заробітну плату працівникам платити треба. А ще оренда, кредит… І касовий апарат став – а це ще одне навантаження на підприємців. Головне протриматися цей складний період».
А складний період не тільки у нього. Ще одні мої знайомі, подружжя підприємців, які торгують у магазинчику побутової хімії, намагаються триматись на плаву, хоч за останні роки не раз думали закриватися.
«Пандемія заледве не «потопила» — якось витримали. Кілька разів думали закриватися. Тепер десять тисяч на касовий апарат дали. А ще скільки доведеться по ходу справи заплатити… Страшно подумати, що ще такого для нас вигадають. Самі не вміють працювати й іншим не дають», — обурюється жінка.
Власниця іграшкового магазину Надія (ім’я з етичних міркувань змінено) скаржиться на те, що момент для встановлення касових апаратів зараз непідходящий.
«Торгівлі немає. Сидимо у «мінусах». А тут оренду підняли на 30 відсотків. Касові апарати встановлювати, то «плюс» додаткова техніка – ноутбук, принтер. А це немалі зайві витрати. Живеш одним днем. Сподіваєшся, що завтра буде краще», — говорить жінка.
«За п’ять років існування магазину, зараз – найважче. У людей грошей немає. Усе йде на їжу й «комуналку». Хто має кошти, вдягається у Луцьку, Києві чи за кордоном, а хто немає – на секонд хенді. Раніше торг був значно кращий», — розповідає продавець одного з бутиків одягу, що у центрі міста.
«На квіти нині, як раніше, попиту немає. Ну, комусь на день народження квіточку купують, комусь на похорон. От і усе. Ближче до свята (14 лютого – День закоханих), зросли закупівельні ціни на квіти. Щоб щось заробити, мусили й ми дещо підняти ціни. А ще нині на місцевому ринку квітів конкуренція значно зросла. Важко втриматися», — зізнається власниця квіткової крамниці в Ковелі.
«По продажу, м’яко кажучи, зараз повний «нуль», — розповідає власниця магазину дитячого одягу Світлана. – За три останні дні продала носочки за 27 гривень. Я хоча б приміщення не орендую, опалення відрізане. Продавця не наймаю, бо не витягну. Але у магазині, доводиться «пропадати» — не бачу ні сім’ї, ні відпочинку. Як викручуються, наприклад, у торговельних центрах, — важко навіть уявити.
До кінця березня потрібно встановити касовий апарат, — продовжує жінка. – Готуй немалі кошти: техніка, встановлення, консультація фахівця… Підрахувала, десь порядку 20 тисяч гривень виходить. За вісім років так важко ще не було, як зараз. Трохи вдалося вторгувати у вересні – перед початком навчального року. Навіть перед Новим роком ажіотажу не було».
До речі, тим, хто займається власною справою на місцевих ринках, теж не солодко доводиться.
«Озирніться навкруги, і ви зрозумієте, як у нас сьогодні справи, — намагалася покепкувати Тетяна, котра має торгову точку на привокзальному ринку. Продає спортивні костюми. – Якщо за день продаси якісь брюки чи кофту – то це вже удача. Подивіться, кіоски зачинені – хтось з моїх сусідів по ринку продав, хтось здав в оренду, а ще хтось в очікуванні дива…».
«Зараз не сезон для торгівлі, — каже продавець кіоску зі взуттям. – У січні-лютому повне затишшя. Навесні зазвичай торгівля жвавішає».
«А яка ж тоді у вас зарплата?» — цікавлюся.
«Від виторгу. Буває навіть трьох тисяч немає…».
«Куртки і штучні шуби замовляю у Польщі, Туреччині. Зазвичай їх добре купують. Але цієї зими продажі сильно впали, — розповідає власник кіоску верхнього одягу Олег.— Торгую багато років. Починав із побутової хімії. Років десять торгую одягом. Не раз були на межі закриття. Сподіваюся, весною справи підуть краще».
Вікторія ЗІНЧУК.
Останніми тижнями український бізнес відчутно «штормило» – протести підприємців проти посилення фіскальної політики держави помітно сколихнули настрої суспільства.
«Намагаюся щось робити, — якось під час розмови сказав один мій знайомий підприємець (більше десяти років чоловік займається встановленням дверей). – Замовлень немає. Сподіваюся, з наближенням весни ситуація зміниться на краще. Зараз сиджу в «мінусах», бо прибутку немає, а заробітну плату працівникам платити треба. А ще оренда, кредит… І касовий апарат став – а це ще одне навантаження на підприємців. Головне протриматися цей складний період».
А складний період не тільки у нього. Ще одні мої знайомі, подружжя підприємців, які торгують у магазинчику побутової хімії, намагаються триматись на плаву, хоч за останні роки не раз думали закриватися.
«Пандемія заледве не «потопила» — якось витримали. Кілька разів думали закриватися. Тепер десять тисяч на касовий апарат дали. А ще скільки доведеться по ходу справи заплатити… Страшно подумати, що ще такого для нас вигадають. Самі не вміють працювати й іншим не дають», — обурюється жінка.
Власниця іграшкового магазину Надія (ім’я з етичних міркувань змінено) скаржиться на те, що момент для встановлення касових апаратів зараз непідходящий.
«Торгівлі немає. Сидимо у «мінусах». А тут оренду підняли на 30 відсотків. Касові апарати встановлювати, то «плюс» додаткова техніка – ноутбук, принтер. А це немалі зайві витрати. Живеш одним днем. Сподіваєшся, що завтра буде краще», — говорить жінка.
«За п’ять років існування магазину, зараз – найважче. У людей грошей немає. Усе йде на їжу й «комуналку». Хто має кошти, вдягається у Луцьку, Києві чи за кордоном, а хто немає – на секонд хенді. Раніше торг був значно кращий», — розповідає продавець одного з бутиків одягу, що у центрі міста.
«На квіти нині, як раніше, попиту немає. Ну, комусь на день народження квіточку купують, комусь на похорон. От і усе. Ближче до свята (14 лютого – День закоханих), зросли закупівельні ціни на квіти. Щоб щось заробити, мусили й ми дещо підняти ціни. А ще нині на місцевому ринку квітів конкуренція значно зросла. Важко втриматися», — зізнається власниця квіткової крамниці в Ковелі.
«По продажу, м’яко кажучи, зараз повний «нуль», — розповідає власниця магазину дитячого одягу Світлана. – За три останні дні продала носочки за 27 гривень. Я хоча б приміщення не орендую, опалення відрізане. Продавця не наймаю, бо не витягну. Але у магазині, доводиться «пропадати» — не бачу ні сім’ї, ні відпочинку. Як викручуються, наприклад, у торговельних центрах, — важко навіть уявити.
До кінця березня потрібно встановити касовий апарат, — продовжує жінка. – Готуй немалі кошти: техніка, встановлення, консультація фахівця… Підрахувала, десь порядку 20 тисяч гривень виходить. За вісім років так важко ще не було, як зараз. Трохи вдалося вторгувати у вересні – перед початком навчального року. Навіть перед Новим роком ажіотажу не було».
До речі, тим, хто займається власною справою на місцевих ринках, теж не солодко доводиться.
«Озирніться навкруги, і ви зрозумієте, як у нас сьогодні справи, — намагалася покепкувати Тетяна, котра має торгову точку на привокзальному ринку. Продає спортивні костюми. – Якщо за день продаси якісь брюки чи кофту – то це вже удача. Подивіться, кіоски зачинені – хтось з моїх сусідів по ринку продав, хтось здав в оренду, а ще хтось в очікуванні дива…».
«Зараз не сезон для торгівлі, — каже продавець кіоску зі взуттям. – У січні-лютому повне затишшя. Навесні зазвичай торгівля жвавішає».
«А яка ж тоді у вас зарплата?» — цікавлюся.
«Від виторгу. Буває навіть трьох тисяч немає…».
«Куртки і штучні шуби замовляю у Польщі, Туреччині. Зазвичай їх добре купують. Але цієї зими продажі сильно впали, — розповідає власник кіоску верхнього одягу Олег.— Торгую багато років. Починав із побутової хімії. Років десять торгую одягом. Не раз були на межі закриття. Сподіваюся, весною справи підуть краще».
Вікторія ЗІНЧУК.
Одна надія – на весну
Залишити коментар