Якщо на порозі війна…Черги біля банкоматів і терміналів, банківських відділень та аптек, автозаправок, ажіотаж у супермаркетах… Зачинені садочки та школи, перебої з мобільним зв'язком… Так розпочався ранок 24 лютого для ковельчан на фоні подій, що відбулися в країні: Росія почала наступ на Україну. Володимир Путін виступив з екстреним зверненням до громадян, в якому повідомив про рішення щодо військової “спецоперації” на Донбасі. Російські війська почали атакувати українські кордони.
Ще учора настрої людей особливо не змінювалися. Як налаштовані ковельчани сьогодні й до чого готуються у разі можливої подальшої агресії з боку сусідів? Дізнавалися на вулицях міста.
"Надворі весна. Хочеться жити і радіти. А на душі тривога. Не думала, що доживу до того, що буду так боятися за життя своїх дітей та онуків. Мабуть, за півроку стільки не був ввімкнений телевізор, як за останні дні. Я народилася в останні роки Другої світової війни. Невже доживу ще й до третьої?..", – Неоніла, пенсіонерка.
"Кажуть "нагорі", що паніку люди роблять. А як не панікувати? Потрібно гроші зняти, а банкомат не працює, зв'язку нормального немає. В Луцьку диверсія сталася. Страшно", – Ольга, жителька Люблинця.
"Головне не панікувати. Свою країну захищатиму, скільки сили стане. Звичайно, тривожуся за сина. Він зараз у Львівській області на навчально-тренувальних зборах. Було б спокійніше, якби сім'я трималася гуртом", – Юрій, Люблинець.
"Нормально почуваюся, як завжди. Їду на роботу. Це все навмисне робиться. Я навіть не хочу коментувати", – житель Люблинця.
"У мене син служить у Києві… (плаче – авт.). Зранку, як додзвонилася до нього, казав, що було чути вибухи. Видали їм все: бронежилети, каски… Стоять на постах на посиленому режимі. Більше нічого не знаю", – мешканка Люблинця.
"Тяжка ситуація. Тяжко на душі. Російська Федерація, не зважаючи на міжнародну спільноту та її тиск, все-таки напала на Україну. Щоб не було панічних настроїв, влада має надати людям бачення різних стратегій на ту чи іншу ситуацію", – Микола, пенсіонер.
"Та от стою в черзі в аптеку. Потрібно щось від серця купити, бо, може, ще й, "швидка", як доведеться, не приїде", – Марія.
"…Всі розступилися: їдуть машини з військовими. Люди стоять мовчки і плачуть. "Швидку" щойно викликали: жіночці недобре стало. А тут такі затори…", - написала мені у вайбері моя знайома ковельчанка Тетяна.
"Зберігаймо спокій. Звичайно, занепокоєння є, але паніки не допускаю, бо маю двох дітей. Намагаюся не нагнітати ситуацію, щоб не передавати їм цей весь посил. Зараз вийшла прогулятися, придбати деякі продукти. Щойно була в овочевому кіоску - взагалі ніякої черги. Спокійно взяла все, що мені необхідно, розрахувалася. Ціни поки на рівні. Але чула, що хліба ніде уже немає…", – Анна, ковельчанка.
А от в супермаркетах зранку ажіотаж. Величезні черги, люди із вщент "забитими" кошиками та візочками. Макарони, крупи, борошно, цукор, рулони туалетного паперу… Полиці помітно спустошені.
Зайшла в один із супермаркетів, що в центрі міста – яблуку ніде впасти. Покупці поговорити погоджувалися неохоче, сприймали запитання навіть дещо агресивно.
"Роблю закупи не тільки для своєї сім'ї, але й для бабусі – їй 80 років. Відчуваю паніку, що тут говорити".
"Я вже кілька днів скуповуюся: крупи, сіль, свічки, цукор, сірники. Все-таки страшно", – ковельчанка Людмила.
"Ні, я стратегічних запасів не готую. Але вдома на мене чекають маленькі діти. І щоб їм купити необхідне, мушу стояти кілометрову чергу…", – Анастасія.
Із того чорного "диявольського" четверга минуло три тижні. Українці пережили стільки горя, випробувань, перемог і поразок, що вистачило б не на три трижні, а на три роки.
В кожного мимоволі виникає запитання: чому так сталося? Хто винен у тому, що Путін та його бандитська зграя зважилися на кровопролиття того народу, який кремлівський карлик називав "братським"? Відповідей на ці запитання дуже багато. Як кажуть, у кожного своя правда. Однак, як нам здається, найголовнішою причиною безумства кремлівського фашиста та його оточення стала неадекватна оцінка ситуації в Україні і нестримне прагнення бажане видати за дійсне.
Сьогодні Кремль гарячково шукає винних у тому, що так звана "спецоперація" фактично провалилася, бо влада України, її героїчні Збройні Сили, весь народ сміливо повстали проти однієї з "найсильніших" армій світу, завдаючи їй смертельних ударів у відповідь. Такого кремлівські горе-стратеги не чекали, розпочинаючи криваву бійню 24 лютого ц. р. Так, вони по-звірячому нищать мирне населення, як середньовічні варвари, бомбардують українські міста і села, несуть із собою руїни і жахіття, та не змогли досягти головного – провести блискавичну операцію й захопити Київ, інші великі міста, встановити свій "новий порядок", чого колись прагнув Гітлер.
Проти агресора мужньо повстав український народ. Ворог зазнає величезних втрат у живій силі, танках, ракетах, літаках, гарматах. Світ переконався у тому, що армія РФ не така могутня, як про неї доповідали Путіну генерали-крадії, вона нині деморалізована і на багатьох напрямках фактично зазнає нищівної поразки.
Ніхто сьогодні не знає, як вестиме себе далі політична і військова верхівка Московії, чи не застосує ядерної зброї, адже в агонії окупанти здатні на все. Але в будь-якому разі можна констатувати: Україна перемогла Росію на першому етапі її ілюзорного "бліцкригу". Перемогла ціною величезних жертв і неймовірного героїзму своїх мужніх захисників – воїнів ЗСУ, добровольчих батальйонів, бійців територіальної оборони, волонтерів і всіх небайдужих громадян.
Вікторія ЗІНЧУК.
Залишити коментар