Оточені турботою і увагоюРозкажу про сім'ю онучки Павлічук Олени Валентинівни, яка напередодні війни опинилася в скрутному становищі у зв'язку з хворобою дочки-немовляти, якій на той час виповнилося вісім місяців.
Разом з чоловіком Юрієм виховують трьох неповнолітніх доньок (восьми, трьох з половиною років і немовля, яке зараз старається зробити перші кроки).
Проблема була в тому, що донька захворіла і батьки звернулися до лікарів. Був встановлений діагноз і призначене відповідне лікування. Періодично процес захворювання припинявся, але згодом відновлювався.
Лікарями було дано скерування на консультативний прийом лікарів в одну із клінік міста Києва. Консультацію призначили на 25 лютого. Виїзд з дітьми запланували на другу половину дня 24 лютого, який був відмінений в зв'язку з терористичними діями росіян. Але слава Богу, що консультацію призначили саме на цю добу. Можна уявити, що могло б статися з сім'єю, котра мала повертатися додому, адже 25 числа були вже зруйновані автомобільні дороги і міста навколо столиці.
Декілька днів батьки перебували в розпачі, не знаючи, як діяти в подальшому. Але згодом в Україні почався процес виїзду дітей в дружні нам країни. Враховуючи всі "за" і "проти", батьки вирішили тимчасово виїхати в Польщу і там, можливо, знайти прихисток і лікування.
Під час подорожі батьки згадали, що в Варшаві живе мешканка Нововолинська, родичка Людмила, і зв'язалися з нею по телефону, розказавши про свої проблеми. Відповідь отримали зразу: "Приїжджайте в Варшаву за такою-то адресою".
Людмила, яка стала працювати прибиральницею у декількох родинах, розказала про біду сім'ї пану Янушу Вєчореку, який в недалекому минулому був військовим лікарем збройних сил Польщі. Той взявся допомогти. Він виділив у своєму помешканні для сім'ї дві кімнати безоплатно. Кожен раз сім'ю приймав господар під час консультацій.
По приїзду пан Януш своїм транспортом відвіз сім'ю на прийом до лікаря спеціалізованої клініки, а українка, яка була в черзі на прийом до лікаря, зголосилася стати перекладачем між мамою і лікарем.
З повагою і увагою лікарі вислухали маму, оглянули дитину, призначили необхідні аналізи і амбулаторне лікування. За їх рекомендацією періодично консультувалися в клініці з метою корегування лікування і процес виздоровлення успішно розпочався.
Отримавши дозвіл на певний період обійтися без консультативного нагляду дитини і рекомендацію в період загострення симптомів хвороби звернутися в клініку, сім'я скористалася цією порадою і повернулася в Ковель.
Сім'я Павлічуків і вся наша родина щиро дякують пану Янушу Вєчореку за щирість, доброзичливість і людяність. Подяка – й лікарям клініки за гуманне ставлення до наших потреб.
Дітки ж згадують, як пан Януш пригощав їх солодощами, а середня онучка кожен раз, збираючись у подорож, підбирала колір кофточки і казала: "Хочу такого кольору, як у пана Януша сорочка".
Зараз дитина здорова, симптоми хвороби не проявляються, але періодично необхідна консультація в спеціалізованій клініці.
А що проблеми наші вирішилися оперативно, то це – завдяки авторитету українців, які працюють за кордоном і користуються заслуженою повагою серед місцевих жителів.
Гервасій СОБЧАК,
ветеран охорони здоров'я Ковельщини.
НА СВІТЛИНІ: парафіянки в день освячення пасхальних дарів в Свято- Благовіщенському соборі – мама, онучка Олена і дочки Валерія, Емілія і Аделіна. До речі, двоє молодших Емілія і Аделіна були охрещені саме в цьому соборі настоятелем храму отцем Василем Мичком.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар