“Болить в моєму серці Україна”Юна поетеса Ірина Дейнека, вихованка зразкового художнього колективу драматичного гуртка "Дивослово" (керівник Руслана Чарнюк) Палацу учнівської молоді імені Івана Франка, уже написала понад 15 віршів на різну тематику. Проте найбільш болючим питанням для неї наразі є війна в Україні. Її улюблені власні твори: "До України", "Вірш українському солдату", "Ми проти війни", "Молитва за Україну" викликають сльози на очах у читачів.
"Ці вірші я написала після жахливих подій, які відбулися у містах нашої країни. Після звільнення міст від російських агресорів усі побачили жахливі наслідки цього вторгнення: сотні зруйнованих життів, сімей, вбитих діток. Мені дуже болить у серці моя знедолена Україна", – каже юна ковельчанка.
Руслана Чарнюк, керівник гуртка "Дивослово", дуже пишається своєю вихованкою, бо мама дівчинки також була кращою її ученицею і такий талант вона отримала саме від неї. Іринка брала участь у багатьох конкурсах і фестивалях, завдяки цій творчій дівчинці про місто Ковель почули у багатьох куточках світу.
Талановита юна поетеса є призеркою багатьох Міжнародних ("Парад зірок", м. Полтава – Гран-Прі; "Україна в моєму серці", м. Братислава, Словаччина – 1 місце) та Всеукраїнських ("На струнах Кобзаревої душі", "Ми роду козацького діти", "За нашу свободу", "Паляниця", "Розправ крила, Україно!" – І місце) конкурсів та фестивалів.
Нещодавно Іринка подала заявку на участь у Міжнародному фестивалі-конкурсі мистецтв "FestMusic" (Греція) і надіється, що вона буде там почута, бо хоче донести всьому світу своїми віршами, яке горе прийшло на її рідну землю. Тому дівчинка очікує на перемогу, але не лише у конкурсах, бо найбільше мріє про мир на рідній землі і про щастя для усіх дітей. Отже, нехай живе українське слово з вірою у Перемогу!
Юлія ЛИТВИНЮК.
Чом зажурилась, Україно?
І серце крається не раз,
Бо знаєш, що народ змінився,
Хоча вогонь іще не згас.
Вставай з колін, – ти ж моя ненька,
"Вставай!" – кажу тобі щораз.
Ти будь, як Леся Українка,
Яка боролася за нас.
Люби народ, як наш Шевченко,
Бо й тебе він любив завжди.
Це ж за його вкраїнське слово
Заслали всіх на Соловки.
Я знаю: зараз нам нелегко –
На Сході йде страшна війна.
Та ми боротись будем, ненько,
Бо ти – земля наша свята.
Що, вже не віриш, Україно,
Що ми тебе відстоїмо?
Повір, прошу: не ради мене,
Заради хлопців, що в бою.
Хоча цей світ став зовсім інший,
За тебе просять матері.
І там на смерть стоять солдати,
І діти моляться малі.
Моя ж ти змучена Вкраїно,
Мені ти рідна й дорога.
Бо ти найкраща в цілім світі,
Не скорена ніким земля!
Ірина ДЕЙНЕКА.
НА СВІТЛИНІ: юна ковельська поетеса Ірина ДЕЙНЕКА разом з викладачем Русланою ЧАРНЮК.
Залишити коментар