Замінили жениха...
Іван весь час чомусь переживав за сусідів. Та й хвилювались вони, адже виростили трьох хлопців, та хоча б один з них запропонував батькам зробити весілля. Роки йшли швидко. Старшому Кості минуло вже тридцять, а найменшому Гриші – 26. Батьки вже втратили надію, що колись діждуться онуків. Хлопці так розпились, що й зупинити стало неможливо.
Комусь з немічних треба посадити город, відпасти чергу корів чи покосити – йшли до Шудруків. Хлопці нікому не відказували в роботі. За виконану роботу ставили своїм помічникам смачний обід (звичайно, з горілкою), ще й платили грішми. Отримані гроші хлопці витрачали тільки на горілку. Наступного дня знову хтось приходив до них, пропонував певну роботу, і життя братів надалі і надовго продовжувало йти круговоротом.
Їхні сусіди Іван з Марією користувались авторитетом у селі. Давно вже справили весілля своїм дітям. Старші Шудруки попросили їх вплинути якимсь чином на синів, щоб ті шукали собі дівчат. Але ж хто з дівчат захоче жити з п'яницями? Та й ті парубки вже здавались дівчатам старими. Дівчат у селі залишались одиниці. Більшість по закінченню школи йшли навчатись у місто, там знаходили собі пару і створювали сім'ї. А тих дівчат, що залишались, чомусь за наречених брали парубки із сусідніх сіл. Іван з Марією жаліли хлопців і вирішили допомогти сусідам. Перебрали в уяві всіх незаміжніх дівчат із навколишніх сіл і навіть тих, в кого з якихось певних причин не склалось подружнє життя. Зупинились на Катерині – дівчині із сусіднього села.
Катерина жила самотньо на окраїні села. Подруг таких у неї вже не було. Повиходили заміж раніше. Батьки Каті ще молодими померли рік тому. Спочатку тяжка хвороба забрала на той світ батька. За ним дуже тужила мама. Невдовзі вона померла від інсульту.
Батьки Каті були хазяйновитими. Коли померли, дочці залишили дві корови, коня, свині та різну птицю. То ж господарство було таке, що дівчина за роботою не бачила просвітлої години. Одну корову мусила продати, а за іншу відпасала чергу. Сама заготовляла і возила з лісу дрова. А в неділю чи свято сідала на лавочку під старою яблунею і поринала в невеселі думки. Їй здавалось, що буденне життя ніколи не зміниться, а ставатиме ще гіршим, що вона нікому на цьому світі не потрібна. Часто згадувала батьків, старших братів, які мають свої сім'ї далеко у Білорусі. Уявляла в думках кудись виїхати із села. Але куди?..
...Стояв осінній недільний похмурий холодний день. У селі бачили, що біля обійстя Катерини зупинився автомобіль. З нього вийшли Іван та Марія й почимчикували до будинку Катерини. Господиня якраз в цей час готувала обід і запросила гостей до столу. Їй було дивно, що шановані на всю округу гості завітали до її будинку. Говорили про те, про се, і нарешті зупинились на сім'ї Шудруків.
Гості запропонували їй вийти заміж за старшого сина Костю. Дали йому позитивну характеристику, сказали, що не цурається ніякої домашньої роботи, але має один недолік – любить випивати. А ще сказали, що Катя має таке господарство, що хлопцеві стане не до випивки, а покинути дружину буде соромно. Катя погодилась вийти заміж. Гостям тепер залишалось вговорити Костю. Іван та Марія погодили з Катею привезти Костю в наступну неділю на восьму годину вечора.
Час плинув швидко. Іван та Марія вже добре владнали справу, чекаючи наступної неділі. Прийшов час забирати на заручини Костю. Машина стала біля хвіртки Шудруків. Батьки сказали, що Костя п'яний і, очевидно, десь заховався. В пошуки по хатах вирушили старші Шудруки, Іван і Марія. Шукали нареченого більше години, а його так і не було. Соромно ставало Івану і Марії за таке сватання. Хвилювалась сама Катерина, адже приготувала вечерю.
Іван був таким, що за словом в кишеню не полізе. Він в ту ж мить викрутився, сказав, якщо не знайшли Кості, то є ще два хлопці в запасі. Вдома був середульший Валік. Вони насильно захмелілого хлопця заставили переодягнутись і повезли його свататись до Каті. Повечерявши, гості поїхали додому, а Валіка залишили ночувати у Катерини. Зранку заміжжям Каті дивувались і раділи односельці. Наречена провела свого господаря обійстям, показала господарство. Вранці на заручини запросили батьків, ближніх родичів Катерини.
…З того часу минуло трохи більше п'ятнадцяти років. Валік задоволений своїм життям. Дякує колишнім односельцям Івану і Марії, що ті не розгубились в "критичній" ситуації і дали йому путівку в сімейне щастя. Наразі подружжя виховує трьох дітей і веде успішно домашнє господарство.
Микола Денисюк.
Іван весь час чомусь переживав за сусідів. Та й хвилювались вони, адже виростили трьох хлопців, та хоча б один з них запропонував батькам зробити весілля. Роки йшли швидко. Старшому Кості минуло вже тридцять, а найменшому Гриші – 26. Батьки вже втратили надію, що колись діждуться онуків. Хлопці так розпились, що й зупинити стало неможливо.
Комусь з немічних треба посадити город, відпасти чергу корів чи покосити – йшли до Шудруків. Хлопці нікому не відказували в роботі. За виконану роботу ставили своїм помічникам смачний обід (звичайно, з горілкою), ще й платили грішми. Отримані гроші хлопці витрачали тільки на горілку. Наступного дня знову хтось приходив до них, пропонував певну роботу, і життя братів надалі і надовго продовжувало йти круговоротом.
Їхні сусіди Іван з Марією користувались авторитетом у селі. Давно вже справили весілля своїм дітям. Старші Шудруки попросили їх вплинути якимсь чином на синів, щоб ті шукали собі дівчат. Але ж хто з дівчат захоче жити з п'яницями? Та й ті парубки вже здавались дівчатам старими. Дівчат у селі залишались одиниці. Більшість по закінченню школи йшли навчатись у місто, там знаходили собі пару і створювали сім'ї. А тих дівчат, що залишались, чомусь за наречених брали парубки із сусідніх сіл. Іван з Марією жаліли хлопців і вирішили допомогти сусідам. Перебрали в уяві всіх незаміжніх дівчат із навколишніх сіл і навіть тих, в кого з якихось певних причин не склалось подружнє життя. Зупинились на Катерині – дівчині із сусіднього села.
Катерина жила самотньо на окраїні села. Подруг таких у неї вже не було. Повиходили заміж раніше. Батьки Каті ще молодими померли рік тому. Спочатку тяжка хвороба забрала на той світ батька. За ним дуже тужила мама. Невдовзі вона померла від інсульту.
Батьки Каті були хазяйновитими. Коли померли, дочці залишили дві корови, коня, свині та різну птицю. То ж господарство було таке, що дівчина за роботою не бачила просвітлої години. Одну корову мусила продати, а за іншу відпасала чергу. Сама заготовляла і возила з лісу дрова. А в неділю чи свято сідала на лавочку під старою яблунею і поринала в невеселі думки. Їй здавалось, що буденне життя ніколи не зміниться, а ставатиме ще гіршим, що вона нікому на цьому світі не потрібна. Часто згадувала батьків, старших братів, які мають свої сім'ї далеко у Білорусі. Уявляла в думках кудись виїхати із села. Але куди?..
...Стояв осінній недільний похмурий холодний день. У селі бачили, що біля обійстя Катерини зупинився автомобіль. З нього вийшли Іван та Марія й почимчикували до будинку Катерини. Господиня якраз в цей час готувала обід і запросила гостей до столу. Їй було дивно, що шановані на всю округу гості завітали до її будинку. Говорили про те, про се, і нарешті зупинились на сім'ї Шудруків.
Гості запропонували їй вийти заміж за старшого сина Костю. Дали йому позитивну характеристику, сказали, що не цурається ніякої домашньої роботи, але має один недолік – любить випивати. А ще сказали, що Катя має таке господарство, що хлопцеві стане не до випивки, а покинути дружину буде соромно. Катя погодилась вийти заміж. Гостям тепер залишалось вговорити Костю. Іван та Марія погодили з Катею привезти Костю в наступну неділю на восьму годину вечора.
Час плинув швидко. Іван та Марія вже добре владнали справу, чекаючи наступної неділі. Прийшов час забирати на заручини Костю. Машина стала біля хвіртки Шудруків. Батьки сказали, що Костя п'яний і, очевидно, десь заховався. В пошуки по хатах вирушили старші Шудруки, Іван і Марія. Шукали нареченого більше години, а його так і не було. Соромно ставало Івану і Марії за таке сватання. Хвилювалась сама Катерина, адже приготувала вечерю.
Іван був таким, що за словом в кишеню не полізе. Він в ту ж мить викрутився, сказав, якщо не знайшли Кості, то є ще два хлопці в запасі. Вдома був середульший Валік. Вони насильно захмелілого хлопця заставили переодягнутись і повезли його свататись до Каті. Повечерявши, гості поїхали додому, а Валіка залишили ночувати у Катерини. Зранку заміжжям Каті дивувались і раділи односельці. Наречена провела свого господаря обійстям, показала господарство. Вранці на заручини запросили батьків, ближніх родичів Катерини.
…З того часу минуло трохи більше п'ятнадцяти років. Валік задоволений своїм життям. Дякує колишнім односельцям Івану і Марії, що ті не розгубились в "критичній" ситуації і дали йому путівку в сімейне щастя. Наразі подружжя виховує трьох дітей і веде успішно домашнє господарство.
Микола Денисюк.
Замінили жениха...
Залишити коментар