Нива віддячує працьовитим
…Яке це диво, коли на полях достигають жито, пшениця, ячмінь, коли літо купається в ранкових сивих туманах і росяні краплинки виблискують сріблом на достиглих колосках! Таку благословенну Богом красу ми побачили на сільськогосподарських ланах невтомних секунських трударів, до яких днями завітали на їхню «малу батьківщину».
Не боячись ні літньої спеки, ні втоми, у день нашого приїзду в полі завзято трудився місцевий селянин-одноосібник Петро Веремчук. Але про це трохи згодом.
…Відверто кажучи, Петра Петровича завжди пам’ятаю у клопотах і безперервній роботі. Ще маленьким дівчам прибігала до його батьківської хати, де мене завжди чекали і раділи моєму приїзду.
Найперше Петро наливав кухоль свіжого молока, діставав запашний хліб, спечений у печі, який ми намащували вишневим варенням, а тоді теревенили про життя-буття, господарку, ділилися різними «секретами». Найбільше наш Петро тішився і тішиться своєю кузнею, невеличким тракторцем і кіньми. Шкода, що залишився хазяйнувати сам, адже пішли у Вічність його батьки, про яких він дбав як справжній люблячий син до останніх днів їхнього життя.
Спорожніла хатина, нема вже й за ким доглядати – ні тата, ні неньки. А сам Петро – затятий холостяк, однак в Секуні про дбайливого селянина ніхто й словом поганим не обмовиться. Таких щирих, працьовитих, справжніх нині, певно, й не знайти. Хто б до нього не звернувся за порадою, чи допомогою – нікому не відмовив. А як тільки приходить неділя чи якесь релігійне свято, Петро завжди йде до місцевого храму, співає у церковному хорі, читає «Апостола», дотримується усіх постів, а головне – дуже любить Бога і шанує людей.
l
Петра Веремчука ми застали в полі, де на порівняно невеликій площі достиг ячмінь й повним ходом ішли хліборобські роботи. Цікавимось, як проходить жнивний процес? Як сьогодні живеться-працюється селянину?
— В Україні розпочалася «гаряча» пора жнив, — розповідає Петро Веремчук. – Душа болить, а серце рветься на шматки через те, що на нашій землі війна, яку розв’язала московія, гинуть наші воїни-захисники і мирні українці. Не усі сільгоспвиробники мають можливість зібрати врожай через цю кляту війну. Нас ще поки Господь милував, і ми помаленьку, потихеньку збираємо вирощений врожай. Головне, щоб погодні умови сприяли успіху справи.
Зібрали зимовий ячмінь, на часі – збір ярого. Врожайність ячменю становить 40 ц/га. Я маю невеликі площі зернових – жита, ячменю, пшениці (всього 2 гектари). В інших селян-одноосібників їх більше. Трудитися не важче, ніж усім. Однак дається взнаки висока ціна на паливо-мастильні матеріали, що впливає на вартість обмолоту і оранки.
Налаштовуємо себе на позитив – погода сприятлива, техніка працює в полі. Щиро вірю в Бога й нашу Перемогу. Завдяки аграріям, які працюють 24/7, маємо надію, що не залишимося без хліба, аби лишень не бомбили і не наступали так звані «сусіди». Картопля, дякувати Богу, дозріває, очікуємо непоганий врожай. Якщо трудишся на землі, то будеш ситий. Аби тільки мир, аби тільки Господь вберіг від лиха!
На комбайні ви бачите Леоніда Панасюка, який вправно керує потужним агрегатом. Продовжує славну хліборобську традицію його син Ігор Панасюк, котрий змалечку привчений до праці на землі.
Люблю своє село, тішуся кожній зернинці, кожному колоску. Дякую Богу за все!
l
В моїй пам’яті, мабуть, назавжди закарбуються Петрові руки: натруджені, мозолясті, обвітрені вітром і Сонцем, руки, які завжди пахнуть хлібом і ніколи не знають втоми. Петро – мій брат по татовій лінії, хоч і старший за мене, але ми завжди підтримуємо родинні ниточки тепла й любові, цінуємо кожну нашу розмову й зустріч. Петро – справжній господар і майстер на усі руки. Нехай Господь допомагає у всіх починаннях і вбереже на усіх життєвих дорогах!
l
Цього дня ми поспілкувалися й з іншими цікавими людьми, які живуть в Секуні. Розповіді про них читайте в наступних номерах нашої газети під рубрикою «Село моє – краплиночка на карті».
Світлана ТРОЦЮК.
НА СВІТЛИНАХ: селянин-одноосібник Петро ВЕРЕМЧУК тішиться зібраним врожаєм; за кермом потужного агрегату Леонід ПАНАСЮК; збір достиглого врожаю.
Фото Олега СЛЮСАРЯ.
…Яке це диво, коли на полях достигають жито, пшениця, ячмінь, коли літо купається в ранкових сивих туманах і росяні краплинки виблискують сріблом на достиглих колосках! Таку благословенну Богом красу ми побачили на сільськогосподарських ланах невтомних секунських трударів, до яких днями завітали на їхню «малу батьківщину».
Не боячись ні літньої спеки, ні втоми, у день нашого приїзду в полі завзято трудився місцевий селянин-одноосібник Петро Веремчук. Але про це трохи згодом.
…Відверто кажучи, Петра Петровича завжди пам’ятаю у клопотах і безперервній роботі. Ще маленьким дівчам прибігала до його батьківської хати, де мене завжди чекали і раділи моєму приїзду.
Найперше Петро наливав кухоль свіжого молока, діставав запашний хліб, спечений у печі, який ми намащували вишневим варенням, а тоді теревенили про життя-буття, господарку, ділилися різними «секретами». Найбільше наш Петро тішився і тішиться своєю кузнею, невеличким тракторцем і кіньми. Шкода, що залишився хазяйнувати сам, адже пішли у Вічність його батьки, про яких він дбав як справжній люблячий син до останніх днів їхнього життя.
Спорожніла хатина, нема вже й за ким доглядати – ні тата, ні неньки. А сам Петро – затятий холостяк, однак в Секуні про дбайливого селянина ніхто й словом поганим не обмовиться. Таких щирих, працьовитих, справжніх нині, певно, й не знайти. Хто б до нього не звернувся за порадою, чи допомогою – нікому не відмовив. А як тільки приходить неділя чи якесь релігійне свято, Петро завжди йде до місцевого храму, співає у церковному хорі, читає «Апостола», дотримується усіх постів, а головне – дуже любить Бога і шанує людей.
ххх
Петра Веремчука ми застали в полі, де на порівняно невеликій площі достиг ячмінь й повним ходом ішли хліборобські роботи. Цікавимось, як проходить жнивний процес? Як сьогодні живеться-працюється селянину?
— В Україні розпочалася «гаряча» пора жнив, — розповідає Петро Веремчук. – Душа болить, а серце рветься на шматки через те, що на нашій землі війна, яку розв’язала московія, гинуть наші воїни-захисники і мирні українці. Не усі сільгоспвиробники мають можливість зібрати врожай через цю кляту війну. Нас ще поки Господь милував, і ми помаленьку, потихеньку збираємо вирощений врожай. Головне, щоб погодні умови сприяли успіху справи.
Зібрали зимовий ячмінь, на часі – збір ярого. Врожайність ячменю становить 40 ц/га. Я маю невеликі площі зернових – жита, ячменю, пшениці (всього 2 гектари). В інших селян-одноосібників їх більше. Трудитися не важче, ніж усім. Однак дається взнаки висока ціна на паливо-мастильні матеріали, що впливає на вартість обмолоту і оранки.
Налаштовуємо себе на позитив – погода сприятлива, техніка працює в полі. Щиро вірю в Бога й нашу Перемогу. Завдяки аграріям, які працюють 24/7, маємо надію, що не залишимося без хліба, аби лишень не бомбили і не наступали так звані «сусіди». Картопля, дякувати Богу, дозріває, очікуємо непоганий врожай. Якщо трудишся на землі, то будеш ситий. Аби тільки мир, аби тільки Господь вберіг від лиха!
На комбайні ви бачите Леоніда Панасюка, який вправно керує потужним агрегатом. Продовжує славну хліборобську традицію його син Ігор Панасюк, котрий змалечку привчений до праці на землі.
Люблю своє село, тішуся кожній зернинці, кожному колоску. Дякую Богу за все!
ххх
В моїй пам’яті, мабуть, назавжди закарбуються Петрові руки: натруджені, мозолясті, обвітрені вітром і Сонцем, руки, які завжди пахнуть хлібом і ніколи не знають втоми. Петро – мій брат по татовій лінії, хоч і старший за мене, але ми завжди підтримуємо родинні ниточки тепла й любові, цінуємо кожну нашу розмову й зустріч. Петро – справжній господар і майстер на усі руки. Нехай Господь допомагає у всіх починаннях і вбереже на усіх життєвих дорогах!
ххх
Цього дня ми поспілкувалися й з іншими цікавими людьми, які живуть в Секуні. Розповіді про них читайте в наступних номерах нашої газети під рубрикою «Село моє – краплиночка на карті».
Світлана ТРОЦЮК.
НА СВІТЛИНАХ: селянин-одноосібник Петро ВЕРЕМЧУК тішиться зібраним врожаєм; за кермом потужного агрегату Леонід ПАНАСЮК; збір достиглого врожаю.
Фото Олега СЛЮСАРЯ.
Нива віддячує працьовитим
Спорожніла хатина, нема вже й за ким доглядати – ні тата, ні неньки. А сам Петро – затятий холостяк, однак в Секуні про дбайливого селянина ніхто й словом поганим не обмовиться. Таких щирих, працьовитих, справжніх нині, певно, й не знайти. Хто б до нього не звернувся за порадою, чи допомогою – нікому не відмовив. А як тільки приходить неділя чи якесь релігійне свято, Петро завжди йде до місцевого храму, співає у церковному хорі, читає «Апостола», дотримується усіх постів, а головне – дуже любить Бога і шанує людей.
Зібрали зимовий ячмінь, на часі – збір ярого. Врожайність ячменю становить 40 ц/га. Я маю невеликі площі зернових – жита, ячменю, пшениці (всього 2 гектари). В інших селян-одноосібників їх більше. Трудитися не важче, ніж усім. Однак дається взнаки висока ціна на паливо-мастильні матеріали, що впливає на вартість обмолоту і оранки.
Залишити коментар